Підготовка до мандрівки

“Мандри та як до них підготуватися»

 

Загальний час: 60 хвилин

Мета: зрозуміти що таке мандрівка та як до неї підготуватися

Тема: «Незнайко-мандрівник»

 

5хв. 1. Відкриття:

А.Збірка в колі, ройовий обряд (ройовий проводить відкриття сходин); 

Б. Пісня новаків і новачок             

10хв. 2. Розповідь: Незнайко-мандрівник

Вчора я зустрів Незнайка, і він був дуже спантеличений. Виявляється він з своїм друзями Поспішайком, Знайком, Розкидайком і іншими з Квіткового міста вирішили помандрувати в Сонячне місто. Але ніхто з них ніколи в житті не ходив у мандри. От вони сіли, думали й гадали, що їм потрібно для тої мандрівки. Друзі вирішили вияснити, що вони знають про мандрівку, а чого не знають спитатися в найкращих у цьому спеціалістів – пластунів.

Незнайко з друзями знають: 

  1. Що їм мандрувати у Сонячне місто пішки аж 5 годин.
  2. Що їм щось у мандрівку треба з собою взяти і щоб вони дійшли до Сонячного міста цього всього має бути десь до 8 кілограм.
  3. Щоб їм не було скучно, потрібно знати якусь мандрівну пісеньку.

 

Незнайко з друзями не знають: 

  1. Що і скільки їм потрібно взяти з собою у мандрівку
  2. Не знають ні одної мандрівної пісеньки
  3. З чим вони можуть зустрітися по дорозі

Давайте допоможемо Незнайку та його друзям підготувати ся до мандрівки

 

15 хв.    3. Гра: Наплічник

Новаки діляться на 4 команди

Кожна команда отримує підготовний малюнок наплічника та різних речей, біля яких підписана їхня вага. Новаки повинні приклеїти до наплічника ті речі, які потрібно було б взяти з собою в мандрівку, а ті які не потрібно відкласти в сторону. Вага наплічника не повинна перевищувати 8 кг.

 

Виграє та команда, в якої найпотрібніші речі і найлегший наплічник.

 

Потім з новаками потрібно обговорити чому і які речі потрібно брати з собою в мандрівку.

 

10 хв.   4. Гра: 3/15

Незнайко казав, що по дорозі буде річка і вони не знають як її перейти.

Давайте покажемо Незнайку і його друзям як перескакувати з камінчика на камінчик на річці.

 

Гра 3/15 полягає у тому, що перший гравець повинен стрибнути до наступного гравця за годинниковою стрілкою і наступити йому на ногу. Наступний гравець повинен одночасно відскочити і не дати наступити йому на ногу. (це так, начебто 2 людей не помістяться на одному камінці, і якщо комусь наступлять на ногу, то він впаде в річку). Якщо 1 гравець наступає на ногу 2 гравця, то 2 гравець вибуває а 1 гравець стрибає до наступного по колу. Якщо 1 гравець не попадає, то він залишається в тому ж положенні, в якому приземлився. А 2 гравець стрибає до 3 гравця. І так по колу.

 

15 хв. 5. «Пісня про мандрівників»

Ні одна мандрівка не обійдеться без пісні, а тим більше для Незнайка і його друзів. Тому давайте навчимо незнайка «Пісні про Мандрівників»

 

Долі кращої не відшукати,

Як по світу білому блукати.

В дружнім гурті не страшні тривоги,

Манять, манять нас нові дороги.

Манять, манять нас нові дороги.

 

Ла-ла-ла-ла-ла-ла,

ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла!

Є! Є! Є!

 

Наш килим — заквітчана поляна,

Наші стіни — сосен горді стани,

Синє небо — дах над головою,

Любо мандрувати нам з тобою.   (2)

 

Ла-ла-ла-ла-ла-ла,

ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла!

Є! Є! Є!

 

Поклик свого серця не забудем.

Сміх і радість ми приносим людям.

Нам палаци кришталеві зроду

Не замінять гордої свободи.   (2)

 

Ла-ла-ла-ла-ла-ла…

Є! Є! Є!

 

5 хв.   6.Закриття:  

 

А. Збірка в колі (ройовий проводить закриття);

Б. Закриваємо наші сходини новацьким гаслом «Готуйсь!»

В єдності сила

«Сила братерства та єдності»

 

Загальний час: 60 хвилин

Мета: Пояснити, що разом ми можемо зробити щось більше і краще ніж поодинці.

Тема: «Восьмеро братів»

 

 

 

5хв.      1. Відкриття:

А.Збірка в колі (ройовий проводить відкриття сходин);

Б. Пісня новаків і новачок.

 

10хв.    2. Розповідь: Легенда про батька та 8-ро синів

(Кількість синів у розповіді повинно бутити відповідно до кількості присутніх новаків на сходинах, також перед розповіддю необхідно приготувати по дерев’яній гілці, яку вони б змогли переламати. Новаки, виконуючи ролі синів, а братчик – батька, повинні повторювати все теж саме, що і описано в розповіді).

Жив був колись батько, що мав 8-ро синів. Сини любили батька, завжди його слухались та у всьому йому допомагали. Одного разу батько зібрав усіх синів, роздав кожному з них виноградну лозу і попросив їх переламати її на 2 частини (братчик роздає гілля і просить новаків переламати його). Хлопці були здоровими та сильними, тому всі з легкістю переламали її. Після цього батько взяв 8 гілок тієї ж  виноградної лози, зв’язав їх разом та й попросив синів знову переламати їх (братчик дає зв’язані гілля і просить знову новаків переламати його).  Кожен з них, взявся по черзі ламати цей жмут гілля, але скільки б вони не старалися, як же не прикладали своїх зусиль, воно все не піддавалось. Все ж не зумівши переламати гілля хлопці присіли, та продовжили слухати, що ж на цей раз їм скаже батько. «Кожен з вас, наче ця виноградна лоза – сказав батько – по одинці ви будете слабшими та вам буде тяжче чогось досягнути, ніж разом. Тому, якщо ви завжди будете дружніми, допомагатимете один одному, ви станете значно сильнішими, як цей жмут виноградної лози і вам вдасться осягнути набагато більшого». Брати назавжди запам’ятали цей урок, тому у всьому допомагали один одному, завжди стояли брат за брата. Таким чином вони завжди досягали того, чого хотіли.

Кожен з вас тут є також один одному братом. Але братом не рідним, а братом-пластуном. Якщо ви будете робити все разом, допомагати та підтримувати один одного, любе завдання що стоятиме перед вами, ви будете виконувати з легкістю, чи то на тереновій грі, чи то на змазі.

10 хв.    3. Гра: Вежа

Розповідь: Якось взявся батько будувати вежу, таку щоб з неї було видно все довкола дому. Працював батько день і ніч і щось не дуже висока в нього виходила та вежа, тому він попросив своїх синів допомогти йому у цьому. Тож давайте разом поможемо збудувати батьківську вежу!

Декілька новаків стають в коло та кладуть один одному руки на плечі, менша кількість новаків вилізають їм на плечі та роблять те саме, і по можливості один новак вилазить на самий верх, формуючи живу вежу. (Якщо не вистарчає висоти приміщення, гру можна провести на вулиці)

 

Продовження розповіді: Разом брати будували, будували,  і  звели височенну вежу аж до неба. І тоді батько пояснив їм: « Самому мені б ніколи не вдалося збудувати такого, але з вашою допомогою нам це вдалося дуже просто. Саме тому всім завжди потрібно у всьому допомагати, коли хтось цього потребує».

 

 

30 хв.   4. Майстерка: Братська куля

Недавно батько взявся майструвати кулю, але самому йому дуже тяжко було це зробити, та й синів на той час не було в дома, тому він попросив нас, щоб ми йому допомогли у цьому, і показав мені як це робиться. Давайте всі разом допоможемо батьку змайструвати цю кулю.

 

Кожен новак повинен відмалювати з трафарету і вирізати по 2 форми з картону. Після цього потрібно на кожному своєму вирізаному шаблоні, намалювати якусь асоціацію із своїм псевдо

( псевдо «Пірат», повинен намалювати пірата або піратський знак). Потім братчик разом із новаками збирає велику кулю, що складається з 16 таких сегментів. 

 

В процесі формування кулі, всі недоліки, кожного з новаків починають проявлятися. Після чого братчик розповідає новакам суть братської кулі, яка полягає у тому, що сумлінність, дія і вчинки кожного новака є важливими не тільки для нього самого, але й для цілого рою:

«Батько розповів мені, що в рої важливо не тільки робити все разом, допомагати іншим, а й кожному з вас сумлінно виконувати поставлені перед вами завдання. А куля, що ви її щойно побудували, містить частинку кожного з вас в рої і показує вашу старанність і сумління. Саме тому, сумлінність цілого рою залежить від того, наскільки старанним є кожен з вас».

 

5 хв.   5. Закриття

 

А. Збірка в колі (ройовий проводить закриття);

Б. Закриваємо наші сходини новацьким гаслом «Готуйсь!»

 

Руханка

Завдання: Щоранку роби руханку. Покажи, які вправи ти щоранку робиш підчас руханки.

Матеріали: глина для ліплення або пластилін, зубочистки, надруковані та розрізані на окремі картки кольорові картинки динозаврів, можливо текст пісні.

Тривалість: 1 година 30 хвилин

Більшість зображень взяла з відкритої сторінки Марисі Рудської в фб.

 

  1. Відкриття сходин5 хвилин

Рій «_____», збірка в колі, Вирівняти коло, Спочинь, До молитви, Новацька вранішня молитва (Сині дзвіночки), По молитві, Струнко, Пісня новаків і новачок, ройовий обряд, відкриємо наші сходини новацьким привітом «Готуйсь!», Розхід.

 

  1. Розповідь (наскрізна) – 5 хвилин

Археологи – люди, котрі викопують із землі всілякі давні речі, розповідають, що колись усе у світі було не так. Кажуть вони, що спочатку у світі не було людей, зате було багато тварин. А ще дерева і всі рослини були величезні. Бо на землі було тепло і волого, от усе собі й виростало велике-велике. Їжі було багато – тому тварини теж могли бути величенькими. Отакий наш теперішній слоник у порівнянні з динозаврами, котрі тоді жили (малюнок 1).

Тварини були дуже різні, але усім усього вистачало, бо кожен їв тільки те, що йому підходило по зросту. Давайте зараз спробуємо уявити, як би ми харчувалися, якби жили у ті часи. Гляньте, які різні були первісні тварини (малюнок 2 і 3 можна прикріпити десь у кімнатці й діти подивляться, а можна показати на проекторі абощо). Отже, якби ми були маленького зросту, то їли би траву, якби такі були середненькі, то могли би гризти кущі, а якби були такі високі, то діставали би до дерев. Потренуємося?

 

  1.  «Трава, кущі, дерева» – 5 хвилин

Це така дуже класична гра, всі стоять у колі, ви ведучі, теж у колі. Говорите «трава», показуєте, що треба присідати або нахилятися і торкатися при цьому підлоги, «кущі» – просто стоїте, «дерева» – підіймаєте руки вгору або підстрибуєте. І от спершу кажете і показуєте одне і те ж, а діти мають повторити, а потім говорите одне, а показуєте інше. Діти мають робити те, що ви говорите. Гра на уважність. Якщо хочете, можна, щоб той, хто помилився, вибував, але це весела руханка, краще без вибування.

 

  1. Розповідь (продовження) – 5 хвилин

Класно, ми б із вами точно вижили у тому світі 🙂 Так от, як я вже казала, у тому світі всіх усе влаштовувало. Спочатку багато років тварини жили мирно, їжі було вдосталь, а вони вели здоровий спосіб життя. А що таке здоровий спосіб життя? Правильно: добре харчувалися, вчасно лягали спати, пили достатньо води, їли лише корисне, жодних там чіпсів чи кока-коли, багато солодощів у батьків не просили, дорогу на червоне світло не перебігали, поводилися чемно одне з одним. Вони були обережними зі слаймами й не ліпили їх одне одному у шерстку. А ще вони не сиділи годинами у смартфонах, бо у них ще не винайшли Інтернет. Але найголовніше, кожного ранку вони збиралися групками й робили руханку. Чому? Бо це допомагало бути бадьорими, сильними та здоровими.

 

  1. Гра (фізичні вправи) – 15 хвилин

Я вам зараз дам картинки – майже фотографії – усіляких тварин. Ви собі оберете одну. А потім повернетеся на свої місця, сядете, заплющите очі, познайомитеся і розкажете нам про те, як звуть вашого нового друга, що він їсть і яку одну фізичну вправу він або вона люблять, що ця вправа допомагає йому тренувати. Обирайте.

(Далі діти по колу представляють своїх динозаврів (малюнок 4) і всім показують вправу, а інші повторюють. Ви поправляєте суто технічно – допомагаєте провести її правильно. Можна наперед роздати дітям листочки, де буде написано, яку треба придумати вправу – на голову і шию, плечі, передні лапи, талію, спину, ноги, адже варто робити вправи у потрібному порядку. Можна просто написати частини тіла на звороті картинок динозаврів).

 

  1. Майстерка – 20 хвилин

Гарно потренувалися. Упевнена, ваші динозаври хотіли б залишити вам щось на згадку. Вони довго думали й вирішили, що найкраще буде, якщо ви заберете з собою відбиток їхньої лапки. Подивіться ще раз на свого героя чи героїню і відтисніть-виліпіть слід. Щоб робити кігтики скористайтеся зубочистками. Вони – тваринки – підкажуть вам, як виліпити. Слухайте своє серце 🙂

 

  1. Розповідь (продовження) – 5 хвилин

А тепер час сказати нашим динозаврикам па-па, бо археологи, звісно, сперечаються, чому усе змінилося. Але чи то на землю впав великий метеорит, чи вибухнув якийсь необачний сердитий вулкан чи хижий льодовик почав на неї наповзати з океану, але за короткий час усі динозаври зникли або пристосувалися до змін і стали меншими – майже такими, як наші крокодили, ящірки та кажани. Ми тільки точно знаємо, що усі ті, хто робив руханку і вів правильний спосіб життя легко дали собі раду з тими змінами. Але так чи інакше, на землі почалася довга зима і на ній королями стали мамонти. На їхню честь ми й вивчимо пісеньку.

 

  1. Пісня «Мамонти»  – 10 хвилин

Акорди, аудіо та відео до цієї пісні тут: https://www.pisni.org.ua/songs/220756.html

 

 

Біла хуртовина замела тайгу,

Сніг пухнастий стелиться, вся тайга в снігу

По тайзі засніженій через бурелом…

Мамонти, мамонти рвуться напролом!

 

Сірі велетенські, наче валуни

Сірі волохаті древні ці слони

По тайзі засніженій через бурелом…

Мамонти, мамонти рвуться напролом!

 

 

Вся суть пісні в тому, що перші три рядки кожного куплету співаються дуже спокійно і протяжно, а на четвертому можна кричати й тупотіти ногами 🙂

 

  1. Розповідь (продовження) – 5 хвилин

Гарно заспівали, мамонти пишалися б вами. Як ви знаєте, не може бути такого, щоб увесь час була зима. Так і тоді зима минула і настав цілком придатний клімат – погода така більш-менш. Саме тоді, кажуть археологи, з’явилася Людина. У неї були класні очі, не такі, як у тварин по боках голови, а попереду – такі, які дозволяють багато бачити й швидко помічати все-все, що відбувається. А ще класні руки, а найкращіший – великий палець, котрим можна все хапати й тримати у руках, можна малювати, писати, тримати молоток, пилку і навіть телефон. А ще без великого пальця ніхто з тварин не міг показувати лайк. Люди були до всього ще й розумні, тож вони перетворилися на найнебезпечнішого хижака, витривалого, хитрого. Дехто каже, правда, що верблюд витриваліший, але він же тільки у пустелі живе, а люди – всюди. І от людина де перескочила, де перепливла, та так і заселила усю землю. І почала полювати. Спробуємо і ми відчути себе на її місці. Повторюйте за мною.

 

  1. Самодіяльна гра «Ми полюємо на лева» – 5 хвилин

Тут трошки інші слова цієї гри, але суть та сама: https://youtu.be/OVbXnMcqnxE

  • Ми полюємо на лева (спершу кожну фразу кажете ви, новацтво повторює її)
  • Ми його не боїмось
  • В лісі ми його знайдемо
  • І захопимо в полон.
  • А що це там?
  • А це ріка…

Далі фрази діти не повторюють, їх кажете ви, а новаки роблять те, що і ви:

  • Її не переплисти (показуєте), її не обійти (показуєте), під нею не проповзти (показуєте), тож рушимо вперед. Хлюп-хлюп, хлюп-хлюп, хлюп-хлюп (ви з дітьми «ідете» – плескаєте долонями кожен по своїх ногах)

І все повторюється знову («Ми полюємо на лева» і т.д. аж до «а що це там?»)

  • А це пісок…
  • Його не обійти (показуєте), під ним не проповзти (показуєте), його не перелетіти (показуєте), тож рушимо вперед. Уу-уу, уу-уу, уу-уу (показуєте, як пробираєтеся через піщані валуни, вітер).

І все повторюється знову («Ми полюємо на лева» і т.д. аж до «а що це там?»)

  • А це трава…
  • Її не обійти (показуєте), під нею не проповзти (показуєте), над нею не пролетіти (показуєте), тож рушимо вперед. Шух-шух, шух-шух, шух-шух (потираєте долоні одна об одну, щоб показати, як шелестить трава.

І все повторюється знову («Ми полюємо на лева» і т.д. аж до «а що це там?»)

  • А це гора…
  • Її не обійти (показуєте), під нею не проповзти (показуєте), над нею не пролетіти (показуєте), тож рушимо вперед. Туп-туп, туп-туп, туп-туп (тупаєте ногами).

І все повторюється знову («Ми полюємо на лева» і т.д. аж до «а що це там?»)

  • А це ЛЕВ… Тікаємо! Туп-туп, туп-туп, шух-шух, шух-шух, уу-уу, уу-уу, хлюп-хлюп (видихаєте, змахуєте з лоба піт, усміхаєтеся). Утекли.

 

  1. Розповідь (завершення) –  5 хвилин

Як бачите, люди дуууууже сміливі істоти 🙂 А ще більше розумні. Адже якщо тварина сильніша, то від неї потрібно утекти. А якби не робили руханки, то не зуміли б врятуватися. Тож і динозаври, і мамонти, і давні наші предки люди, і я також нагадую вам, що потрібно щодня робити руханку, їсти те, що корисно і смачно, а також вчасно лягати спати. На тому наші сходини закінчуються. Ростіть здоровенькі.

 

  1. Закриття – 5 хвилин

Рій «_____», збірка в колі, Вирівняти коло, Спочинь, хвилинка братчика-сестрички, новацька розмова, До молитви, Новацька вечірня молитва, Струнко, Закриємо наші сходини новацьким гаслом «Готуйсь!», Розхід.

Малюнок 1

 

Малюнок 2

 

Малюнок 3

 

Малюнок 4 (різні тварини для вправи)

 

Мамонт

 Кецакоатль

Птеродактиль

Птеродактиль

Ігуанодон

Анкилозавр

 

 

Тиранозавр

           
                                     Зубр

Шаблезубий тигр

 

 Арсінотерій

 

 

 Стегозавр

 

Стегозавр

 

Пахеринозавр

 

 Парасауролофус

 

                        Діпротодон

 

 Апатозавр

 

 

 Овіраптор

 Жирафатитан

 

Алозавр

Шерстистий мамонт

 

Порядок в новацькій домівці

Мета:  II проба , т. Г. 3 . Разом з роєм впорядковуй кімнату після сходин./ т.Г.15. Намалюй  план новацької домівки або свого помешкання.

Тема: Речі які нас оточують.

Час: 75 хв./1 год.15

 

10 хв. 

1.Відкриття :

а) Збірка в колі;

б) Привіт (відкриваємо наші сходини новацьким гаслом “Готуйсь!”)

в) Обряд…

 

Розповідь. “Скромна парасолька”

5 хв. (поділ ролей,- правила самодіяльної гри під час розповіді)

*  кожна новачка отримує папірець з назвою одного з предметів що будуть зустрічатися в розповіді (Книжка казок, Губка, Мило, Парасолька (на папірці зашифровано як “Вона”), Компютер, Червоний чайник, іграшка котик Мурчик).

На папірці вказане місце в якому проживає вказаний предмет, а також слова, які він говорить.

 Приміщення домівки ділиться на три сектори з такими назвами : “Прихожандія”, “Кімнатія”, “Ваннія”, (що за розповіддю знаходяться в “Квартирії”)

Завдання новачок : 1) знайти і перейти в сектор, в якому вони проживають;

                                  2)поводитися так, як їхні предмети відповідно до розповіді;

                                  3)говорити свої слова, які написані на кожному папірці ;

                                  4)відгадати, про кого йдеться в казочці.

10 хв.

 «Вона жила у Прихожандії , у темному куточку, і ніхто не звертав на неї уваги. Іноді їй було дуже сумно , але вона не ображалась. Натомість мріяла і складала вірші . А ще любила гуляти під час дощу…

Якось після такої прогулянки Вона зайшла до Кімнатії, щоб підсушитися, і розправила свою промоклу спідницю, і тут всі побачили яка вона красуня. І вигукнув котик Мурчик /новачка котра грає роль котика говорить/ 

  • Ой, вона як великий яскравий метелик!-

Тоді і Червона Книжка собі відреагувала :

  • Ні, як чарівна квітка!-

І компютер хотів шось сказати, аж в нього забракло слів:

– Ні-ні, вона така прекрасна, така прекрасна,як…-

 

Вона від тих слів засоромилась, побігла у Ваннію (через Квартирію)  але від того стала ще красивіша. Аж тут її помітила Губка та й питає :

  • О, а хто ж це такий гарний?-

І Мило побачило красуню та й цікавиться 6

  • А як тебе звати?-

Тоді вона не витримала й…»

 

Сестричка: а що було далі дізнаємось після гри!

 

10 хв.

Гра 

 

Ведучий стає в коло. По- черзі показує на новака/новачку.Той, на кого показали і ті, хто по-праву і по-ліву руку стоять від нього, допомагають формувати вказаному гравцю те, що назвав ведучий (той хто в колі). Наприклад, млинець на сковорідці ( ті, що поряд, беруться за руки так, щоб той на кого показали був ніби в колі між них і починає стрибати), жирафа ( той, на кого вказали, піднімає руки і формує ними довгу шию, а ті, що поряд, доторкаються до того, хто по-середині й ніби-то роблять плямки), так само утворюються: пральна машина, крокодил, міксер, і т.д.

 

Сестричка : «А хто розгадав, що ж це за красуня в гарній спідничці? Яка живе в Прихожандії і любить гуляти під час дощу?»

 

5 хв.

Продовження казки:

  

«Тоді красуня не витримала й сказала :

  • Звати мене Парасолька. Я живу у вашій Квартирії, але ви мене ніколи не помічали. Та я дуже хочу з вами дружити!-

Тоді мешканці Квартирії почали навперебивки розпитували Парасольку про її життя і дивувалися, як вони раніше не зауважували такої красуні.

Так Червоний чайник запросив всіх до Кухнії  :

  • Ходімо, я зготую запашний чай!-

А потім Парасолька читала свої вірші. Червоний Чайник склав на них нову пісеньку і відтоді всі її наспівують .»

 

10 хв.

Пісенька

 

“Люблю співати…як сонце сяє.

Люблю співати,

Тра-ля-ля-ля тра-ля-ля-ля

Люблю співати…”

 

«І хоча Парасолька повернулася в свій куточок, життя її цілком змінилося. Тепер у Парасольки є багато друзів, які ніколи про неї не забувають.»

 

10 хв.

Новацька розмова:

  • Скільки кімнат в домівці, яке призначення кожної з них?
  • Які предмети, що є в домівці, ми постійно використовуємо, а які з них просто бачимо, і яке в них призначення? Чи є в домівці речі, яких ми досі не помічали, що це за речі, і яке їх призначення?
  • Де, які речі лежать і чому? (наприклад так, як в казочці: губка і мило у ваннії, компютер і книжка в кімнатії)
  • Чому всі предмети і речі живуть у визначеному місці, для чого потрібно дотримуватись таких правил?
  • Що робить домівкар в рої ?
  • Завдання для новаків вдома оглянути так само своє помешкання.

     

      10 хв.

Всі пробують себе в ролі домівкаря і прибирають домівку.

 

5 хв.

Закриття.

а) Збірка в колі;

б) Обряд;

в) привіт ( закриваємо наші сходини новацьким гаслом “Готуйсь!”)

г) розхід

 

Правильні подарунки ближнім (Різдвяна історія)

Загальний час:  60 – 70 хв. 

Мета: навчити дітей робити правильні подарунки своїм найближчим друзям.

Тема: Різдвяна історія одного ангелятка

Виряд: Аркуші білого паперу попередньо роздруковані, клей, кольорові олівці, фломастери, ножиці.

 

10 хв. Відкриття

–  збірка в колі

–  співаємо Ранкову молитву і Пісню новаків і новачок)

         –  привіт (“Відкриваємо наші сходини новацьким привітом “Готуйсь!”);

         –  перевірка присутності

 

10 хв. Розповідь «Янголятко»

Колись давно, дуже дуже багато років тому як на людський вимір часу, та лише вчора за небесним календарем, жило собі в раю найбідолашніше, найнещасніше і найзасмученіше Янголятко.

Було йому рівно чотири роки, шість місяців, п’ять днів, сім годин і сорок дві хвилини, коли, очікуючи на прийняття до прекрасного Божого Царства, воно постало перед постало перед поважним Воротарем.

Янголятко вдавало, що воно анітрошки не вражене такою неземною пишністю і зовсім не боїться, отож трималося зухвало. Але раптом його нижня губа затремтіла, а по нахнюпленому личку струмочком скотилася сльозинка і зупинилася на кінчику маленького вкритого ластовинням носика. Вона його видала.

У ту мить, коли найдобріший Воротар записував його ім’я до своєї великої книги, Янголятко, забувши, як завжди, вдома свого носовичка, спробувало це приховати і… шморгнуло носом.

Цей зовсім не ангельський звук збив з пантелику доброго Воротаря і він учинив таке, чого ще жодного разу не траплялося протягом усієї вічності: зробив на сторінці

Ляпку!

Від тієї миті небесний спокій уже не був таким, як раніше. Янголятко стало справжнім випробуванням для небесних сил.  Щогодини по всіх золотих вулицях лунав його пронизливий вереск. Це дошкуляло патріархам та пророкам і заважало їм розмірковувати. Мало того, під час репетицій небесного хору воно постійно співало не в ритм, чим псувало всю неземну гармонію.

Янголятко було таке маленьке, що дорога на вечірню молитву забирала в нього вдвічі більше часу, ніж у будь-кого іншого. Через це воно постійно запізнювалося, а потім, щоби протиснутися на своє місце, зухвало усіх розштовхувало.

Зрештою подібні витівки ще можна було б якось пробачити, якби не зовнішній вигляд Янголятка, що набув ще гіршої слави, ніж його поведінка. Найперше про це почали перешіптуватися серафими і херувими, а потім навіть ангели й архангели визнали, що воно зовсім не схоже на ангела!

І були праві. Справді не схоже. Коли Янголятко бігало, а бігало воно весь час, то своєю теплою крихітною ручкою мусило підтримувати німбик. Через це він геть потьмянів. Навіть тоді, коли Янголятко стояло спокійно, німбик все одно не тримався на його голові рівно. Він завше спадав йому на праве око…. Або на ліве… Або підступно з’їжджав по потилиці й котився котроюсь із золотих вулиць, отож його доводилося наздоганяти!

Слід також сказати, що крильця не прикрашали Янголятка і не приносили йому жодної користі. Коли воно, нагадуючи нещасне, ще не звикле до польотів ластів’я, ставало на краєчок позолоченої хмарки й готувалося злетіти, весь рай затамовував подих. Янголятко примірялося і так, і сяк, та зрештою після довгих вмовлянь і невдалих спроб, закривало очі, затуляло свого вкритого ластовинням носика, рахувало аж до трьохсот і трьох, а тоді повільно падало у простір! Однак через те, що воно завжди забувало махати крилами, Янголятко постійно летіло шкереберть.

А ще всім було відомо, що кожного разу, коли воно хвилювалося, а це траплялося майже завжди, Янголятко гризло кінчики своїх крилець!

Тепер кожен зрозуміє: найменше Янголятко треба було навчити належно поводитися. Тому одного вічного дня, одного вічного місяця в році вічності йому наказали зустрітися з Ангелом Спокою.

Найменше Янголятко зачесало волоссячко, стріпнуло з крилець пилюку, зодягнуло майже чистий одяг і з важким серцем почвалало на розмову. Воно намагалося хоч трохи відтягнути це випробування, тому довго бродило вулицею Ангелів-Охоронців. На декілька безмежних хвилин Янголятко зупинилося, аби детально вивчити довгий список новоприбулих, хоча всі на небесах знали: воно не вміло  прочитати жодного слова.

Більше, ніж  декілька миттєвостей змарнувало Янголятко, уважно розглядаючи вітрину з арфами, хоча кожному в небесному місті було відомо, що воно не могло зіграти й ноти.

Врешті- решт Янголятко дісталося до входу, прикрашеного парою золотих терезів, що засвідчували небесну справедливість, яку чинили у середині. Як же воно здивувалося, коли почуло веселий спів!

Янголятко зняло свій німбик і легенько дмухнув на нього, потерло ним об своє вбрання- ця процедура мала б покращити його неохайний вигляд…

Після цього Янголятко навшпиньках увійшло до зали.

Той, що співав, був відомим як Чуйний Ангел. Він поглянув на малого бешкетника, і Янголяткові відразу захотілося стати невидимим. Воно втягнуло голову в плечі, через що почало дуже нагадувати перелякану черепаху.

Це дуже розсмішило Чуйного Ангела, і він доброзичливо сказав:

  • Ага! То це ти перевернув небеса догори-дригом? Ходи-но сюди й розкажи все по порядку!

Найменше Янголятко наважилося підняти очі.

Спочатку одне око….

А тоді друге.

За мить Янголятко вже стояло поруч з Чуйним Ангелом і пояснювало, як важко бути хлопчиком, який зненацька перетворився на ангела. І хай тамщо кажуть архангели, воно гойдалося лише один раз. Добре, двічі. Ну гаразд, воно гойдалося на золотих воротях тричі. Але тільки тому, що йому надокучило бити байдики.

Оце й уся проблема. Маленький ангел просто не мав чим зайнятися. І ще: він дуже сумував за домівкою. Ох, не те щоби рай не був прекрасним! Проте земля була прекрасною теж! Хіба не сам Господь створив її? Там ростуть дерева, по яких можна лазити, і течуть струмочки, в яких можна рибалити, там є печери, в яких цікаво грати піратів….  Там калюжі, сонце, дощ, темрява, світанок і товстий шар пилюки, по якому так м’яко і тепло ходити!

Чуйний Ангел усміхнувся, а в  його осах промайнув давно забутий спогад про інщого маленького хлопчика. Тоді він запитав у Янголятка:

  • Чи є щось таке, що може зробити тебе найщасливішим у раю?

Хвильку подумавши Янголятко прошепотіло йому на вухо:

 

  • Скринька. Вона залишилася вдома під ліжком. От якби мені її дістати!

 

Чуйний Ангел кивнув головою:

 

  • Гаразд, ти її матимеш, – пообіцяв він і негайно відправив швидкокрилого небесного посланця, аби той приніс Янголятку скриньку до раю.  

 

 

5 хв. Гра «Хто уміє так ходити щоб дитятко не збудити»

 

Всі діти стають в коло. Сестричка починає співати слова пісні:

Хто уміє так ходити, 

щоб дитятко не збудити, 

Може я, може ти, 

Вміємо отак іти.

 

Показує різні види ходіння – навшпиньки, боком, як ведмедик тощо. Перед кожним новим рухом співаємо пісеньку ще раз. 

7  хв.  Продовження розповіді 

Протягом усіх нескінченних днів, що настали після цього, кожен дивувався великій переміні, яка відбулася з Янголятком. У цілому Божому Царстві не було ангела, щасливішого від нього. Воно поводилося бездоганно, а зовнішній вигляд задовільнив найприскіпливішого. А під час ангельських подорожей Янголятко – можна сказати, ні можна твердо запевнити – літало як ангел!

І от настав час Синові Божому народитися від Марії у місті Вифлеєм, що в Юдеї. Коли ця чудова новина облетіла рай, всі ангели зраділи і в один голос почали звіщати про диво серед див – прихід Дитятка Ісуса.

Ангели й архангели, серафими і херувими, Воротар, майстри, що виробляли крила та німби, – всі відклали звичні справи, щоб приготувати подарунки для святого Немовляти. Всі, окрім Янголятка.  Воно вмостилося на найвищій сходинці золотих сходів і з нетерпінням стало очікувати натхнення.

Який найкращий подарунок Синові Бога могло зробити Янголятко? Спочатку воно мріяло скласти ліричний гімн любові. Проте йому страшенно бракувало музичного хисту. Потім відчайдушно захопилося написанням молитви. Молитви, яка б навічно оселилася в серцях людей, бо то була б перша молитва, яку чув Христос. Але, на жаль, літературної майстерності Янголяткові теж не вистачало. Що ж іще міг віддати маленький ангел благословенній Дитині?..

Час дива був зовсім близько, і Янголятко нарешті вибрало подарунок. Воно дістало його зі схованки поза хмаркою, і сором’язливо опустивши додолу очі, поклало перед Господнім престолом. « Це лише маленька непримітна скринька, але в ній є такі чудові речі, які навіть Божа дитина оцінить» – міркувало собі Янголятко.

 Янголяткова скриня стояла серед надзвичайних подарунків від усіх ангелів раю! Дарунків такої рідкісної пишноти і незрівнянної краси, що небеса і світ були осяяні лише відблиском їхньої слави! І коли Янголятко це побачило, то раптом зрозуміло, що його дарунок Божій дитині – недоречний. Воно нестримно захотіло забрати цей жалюгідний дар. Потворний … Нічого не вартий… Як же сховати його подалі від очей Бога, поки Він його не помітив?

Але було вже запізно! Рука Господа повільно простягнулася над безліччю святих подарунків…зупинилася… потім знову опустилася…і лягла на скромний подарунок Янголятка!

Коли його скринька відкрилася, Янголятко затремтіло. Перед очима Бога і всіх небесних сил з’явилося те, що воно насмілилося віддати Божій Дитині.

І який же був його дарунок святому Немовляті? Там був метелик із золотими крильцями, впійманий одного ясного літнього дня на пагорбах Єрусалиму, і небесно-блакитне яйце з пташиного гнізда, звитого на оливковому дереві, що затінювало вхід у мамину кухню. Так і ще два білих камінці, знайдені на болотистому березі річки, де Янголятко і його друзі бавилися мов маленькі руді бобри. А на дні скриньки лежав м’який шкіряний ремінець зі слідами від зубів. Колись цей нашийник носив його улюблений і надзвичайно відданий песик.

Янголятко витерло гарячі сльози. Тепер воно зрозуміло, що замість того, аби вшанувати Господнього Сина, воно Його зганьбило.

І чому воно вирішило, що ця скринька така чудова? Чому мріяло, що такі ні до чого непридатні речі сподобаються святому Немовляті?

Янголятка охопив невимовний жах. Воно приготувалося втекти, заховатися від гніву Небесного Отця, але…спіткнулося і впало. Пролунав переляканий зойк, почувся брязкіт німба, і Янголятко безпорадним клубочком скотився до самого небесного престолу!

У небесному місті настала страшна зловісна тиша. Чулося тільки схлипування нещасного Янголятка. Та раптом божественною музикою зазвучав по всьому раю голос Господа:

  • Зі всіх ангельських подарунків ця скринька мені подобається найбільше. В ній є речі, які Ісус пізнає, полюбить і берегтиме, а тоді, коли Його справа буде завершена, з жалем покине. Я приймаю цей дарунок в ім’я Дитини – Ісуса, що народився цієї ночі від Марії у Вифлеємі.

Знову запала німа тиша … Враз Янголяткова скринька засяяла яскравим неземним світлом, потім світло стало палахким полум’яним, а  полум’я перетворилося на блискуче сяйво, що засліпило всіх ангелів!

Ніхто, крім Янголятка не побачив, як вона піднялася в повітря перед Божим престолом, як дугою  злетіла з небес і своїм чистим місячним світлом засяяла над яскинею, де народилося Дитя.

Там світила вона тієї таємничої  ночі, і її сяйво відбивалося віками в глибинах сердець усього людства. Проте земні очі, також засліплені її красою, ніколи б не повірили, що скромний дарунок Янголяти люди у всі часи називатимуть Вифлеємською Зіркою! 

Автор Ч. Тейзвел

15 хв Майстерка Ангелятко

7 хв Пісня «Прилетіли ангелята, як пташатка з неба»

Прилетіли Ангелята,

Як пташата з неба

І співали всі Дитятку

Весело, як треба:

“Гей же гей же! О Ісусе!

Гей же гей же! Слава!”

Та будили там пастирів

Всю нічку до рана.

 

Голосили, що на світі

Сталася новина:

Діва в яслах днесь на сіні

Породила Сина,

Боже Дитя, всіх владику.

Пастирі, вставайте,

Біжіть скоро до вертепу,

Його привітайте!

Слава! Слава! – голосили

В час Твого приходу,

І мир людям, як відкрив Бог

Нам свою природу,

Він для людського спасіння

В тілі народився,

Творець світа, Давець скарбів

В яслах положився.

 

Поспішім ми до вертепу,

Поклін Му віддаймо

І весело: гей же гей же!

Йому заспіваймо.

Гей же гейже! О Ісусе

Гей же гей же! Слава!

За щасливу твою нічку

Вічна тобі хвала!

 

5 хв. Новацька розмова

Які подарунки ми робимо для своїх рідних? Як часто? 

 

5 хв. Хвилинка сестрички

– наступні сходини (коли, виряд);

– пригадка черговим прибрати домівку після сходин;

– точкування.

 

5 хв. Закриття

– збірка в колі;

– вечірня Новацька молитва;

– привіт (“Закриваємо наші сходини новацьким привітом “Готуйсь!”);

– розхід.

Правила поведінки за столом

Тема: В гостях у королеви

Мета: т.Г2 Поясни та покажи правила доброї поведінки при столі, 2 проба

Дане заняття можна провести  в домівці. Тоді тобі потрібно подбати про столові прибори та їжу. Або в закладі загального харчування (їдальня, кафе) попередньо домовившись з власниками чи зарезервувавши столик. В такому разі естафета проводиться по дорозі до закладу.

Виряд: ватман з зображенням дівчинки(або А4 , тоді кожній новачці), кольоровий папір, клей-олівець, ножиці, кожній новачці маленька сумочка (можна пенал з шкільним приладдям), скатертина, посуд(якщо одноразовий то паперовий), чашки з вушком, чайні ложечки, виделки та ножі (є одноразові пластикові чи деревянні), желейні цукерки, печиво Марія,  цукерки морські камінці (або якісь круглі тверді, що імітуватимуть горошини), чай , цукор рафінад, чайні ложки, серветки.

  1. Відкриття, обряд рою – 10хв
  2. Мотивація діяльності – 5хв
  3. Майстерка – 15хв
  4. Гра (естафета) – 15хв
  5. Правила поведінки при столі практично 25хв
  6. Хвилинка сестрички/братчика 5 хв.
  7. Закриття – 5хв

Було б добре щоб у тебе була допомога – поки ти проводитимеш естафету в іншому приміщенні тобі допоможуть накрити стіл(бажано це зробити урочисто – накрити скатертиною, поставити вазу з квітами…). Як варіант, новачки можуть зустріти саму королеву за обіднім столом – це маловідома їм сестричка, що вбрана в костюм ділового стилю. 

 Перед початком занять вивчи самостійно як правильно тримати ніж та виделку, різні способи користування ними. Вчимося різати м’ясо на желейних цукерках, горошок – на круглих цукерках, поламане дрібно печиво – як картопляне пюре. За цими посиланнями трошки матеріалів для тебе.

https://www.youtube.com/watch?v=sNE2DhQ1AZ4

https://www.youtube.com/watch?v=lbyyB3n-fV0  

 

Мотивація діяльності (тут можна дати якусь більшу розповідь, яку підберете для свого рою)

Напевне кожна з вас чула безліч казок про принцес та королев. Зараз ми спробуємо намалювати її. Ось тут на аркуші зображена звичайна собі дівчинка. Кожен називатиме якусь особливість королеви і домальовуватиме її. Отож від мене по колу за годинниковою стрілкою. 

Сьогодні нас чекає мандрівка до справжньої королеви. Та щоб потрапити до неї потрібно пройти підготовку. Першим, що ви назвали серед особливостей, була корона. Так, це не від’ємна частина королівської влади. А зараз ми змайструємо собі корону і ви зрозумієте навіщо вона королеві.

Майстерка корони.

Зробити корону можна за поданими нижче зразками. Зроби заготовки, щоб майстерка не зайняла багато часу. Основне завдання, щоб вона поганенько трималась на голові. 

Естафета.

Тепер ви вже майже справжні принцеси. Відрізняють вас тільки манери. Тож зараз спробуємо виправити це.

Точки естафети: слідкуємо за правильною поставою під час всієї естафети.

  • Пройти 10м по лінії щоб корона не впала.(можна ускладнити книгою)
  • Пройти по сходах  між поверхами вверх та вниз тримаючи маленьку сумочку обома руками і корону на голові
  • Намагаємось розсмішити. Завдання новачки стримувати дикій регіт.
  • Правильне привітання. Вчимось робити реверанс, потискати руку.

Після завершення естафети переходимо до кімнати, де накритий стіл.

 

Манери за столом

Хороші манери — це вміння правильно говорити, використовувати правильні слова, стримувати емоції, виглядати акуратно і чисто, виявляти повагу.

Теми, на які за столом з мало знайомими людьми не розмовляють – вік, релігія, проблеми, багатство, робота, хвороби, подарунки, сімейні негаразди.

Завжди дякуйте людям, які вам допомагають, щоб показати, що ви цінуєте їх допомогу.

  • Сидячи за столом, завжди тримайте лікті близько притиснутими до тулуба та не кладіть їх на стіл. Допустимо ставити лікті на стіл у випадку розмови з співрозмовником, але при цьому без столових приладів в руках.
  • Першим ділом покладіть на коліна серветку.
  • Ніж беріть правою рукою, а вилку – у лівій. 
  • За правилами не сьорбають голосно суп та не торкаються їжі руками
  • Відрізайте по два-три маленьких шматочка їжі такого розміру, щоб вони могли цілком поміститися в роті.
  • Не переповнюйте вилку або ложку їжею. В іншому випадку їжа може впасти в тарілку, на одяг або на стіл, забруднивши їх.
  • Ніколи не розмахуйте і не кидайте столові прилади.
  • Після того, як поїли, кладіть всі використані столові прилади на тарілку а серветку збоку на стіл.

Новачки отримують свої тарілки з їжею – желейні цукерки, круглі цукерки, подрібнене печиво. Показуємо як правильно тримати ніж та виделку, пробуємо виконати це та з’їсти все, що на тарілці, правильним способом.

По завершенню чаюємо.

Під час чаювання слід тримати чашку саме за ручку вказівним і великим пальцем, а середній пальчик, як би підтримує чашку знизу. Або ж як в казці «Аліса в країні чудес» з відведеним мізинцем. 

Розмішувати цукор потрібно за годинниковою стрілкою. А якщо ви про це забули – випийте чай без цукру.

Слідкуйте за тим, щоб вони не тягнулись за цукром (чи будь- чим іншим), а просили передати їм і дякували за допомогу.

По закінченню прощаємось з королевою та відходим в інше приміщення.

Хвилинка сестрички/братчика.

Закриття.

Гігієна рук

Сходини «Брудасик»

Загальний час:  60хв – 1.10год

Мета: розказати дітям про важливість дотримання гігієни та чистих рук.

Тема: Брудасик

Виряд: Інгредієнти для мила ручної роботи з олією іланг-іланга та трояндового дерева

  • мильна основа (або дитяче мило) – 100 г;
  • молоко – 100 мл;
  • оливкова олія – 1 ч. л.;
  • олія іланг-іланга – 4 краплі;
  • олія трояндового дерева – 4 краплі;
  • мед (або цукор) – 1 ст. л.;
  • харчовий барвник – 1/3 ч. л.;
  • спирт.
  • Одноразові стаканчики

Індукційна плита та посуд для варіння мила.

10 хв/ Відкриття

         –  збірка в колі

         –  співаємо Ранкову молитву і Пісню новаків і новачок

         –  привіт (“Відкриваємо наші сходини новацьким привітом “Готуйсь!”);

         –  перевірка присутності

 10 хв. Розповідь Про Брудасика

Жили-були на світі маленькі створіння, які називалися мікроби. Мікроб – означає надзвичайно малий, такий малий, що без мікроскопу і не помітиш. Так-от, жили собі ці створіння і, як люди, були добрими і злими, тільки про них говорили: шкідливі і корисні.

Я розповім вам сьогодні про двох різних мікробів. Одного звали Кефірчик, і працював він на молокозаводі. Він був щирим, привітним, лагідним. А що вже працьовитим, то й не сказати! День і ніч клопочеться: з молока кефіру наробить для дітей, із вершків сметани наготує, йогурти різноманітні робити вміє, сирочки! Та все акуратно робить, примовляючи: „На здоров’я, люди, на здоров’я!”

Другого мікроба звали Дезик, а звали його так тому, що він був рідним братом хвороби дизентерії. Цей був сварливий, завжди сердитий та роздратований, ледачий і нечупара. Завжди бурчить, завжди чимось незадоволений, і все йому хочеться якесь паскудство зробити.

Всі Кефірчика хвалять та в гості запрошують, а Дезика лають та проганяють. Розгнівався Дезик на людей: „Ну я вам влаштую! Я вам покажу який цей Кефірчик корисний.” Та й побіг у молочний магазин, а туди саме й кефір, і сметану, і сирочки солодкі завезли – всього допоміг Кефірчик на молокозаводі наготувати. Сидить Дезик чекає. Коли це жінка з дівчинкою Олею заходить. А дівчинка – чемна та слухняна: поки мама продукти купує, спокійно чекає, бабусі якійсь сумку допомогла потримати. „О ні, – думає Дезик, – надто вона вихована, нічого не вдасться.”

Коли це вже інша жінка, з хлопчиком Андрійком заходить. А хлопчик той на всі боки крутиться, в мами то одне, то інше вимагає, голосно кричить, вередує, руками все підряд хапає: то візок із порожніми пляшками покатав, то в контейнери позаглядав. „Ось цьому я і влаштую неприємність,” – зрадів Дезик та стриб Андрійкові на руки. А той і не помітив навіть, так додому мікроба і приніс. А вдома тільки в кімнату зайшов, уже сирок вхопив і обгортку знімає. Мама синочка просить руки вимити, а він і слухати не хоче. Дезику ж тільки цього і треба: із рук немитих на сирок перебрався. А на вечір в Андрія температура піднялася, живіт розболівся, навіть лікаря довелося викликати. Думав Дезик, що лікар приїде та мікроба Кефірчика сварити буде, а він лише прийшов, строго так Андрійка запитує: „А чи ти, Андрію, завжди руки перед їжею миєш?” Засоромився Андрійко, та все ж правду розповів. „Отож-бо й воно! – каже лікар, – десь мікроба шкідливого підчепив. А хвороба твоя називається „хворобою немитих рук”. Цілий тиждень ліками та уколами Дезика проганяли, а що вже Андрійко натерпівся – то й не сказати, а проте для себе вирішив: „Ніколи не їстиму брудними руками. Більше не стану жертвою шкідливого мікроба!” (автор –Світлана Шевченко)

 

5 хв. Гра Чувачі

Всі гравці, стиснувши одну руку в кулак, одночасно проговорюють «Чу-ва-чі, чу-ва-чі[1]» і на останньому складі показують рукою один з трьох знаків: камінь (), ножиці (️) або папір (). Переможець визначається за допомогою таких правил:

  • ножиці ріжуть папір;
  • папір накриває камінь;
  • камінь ламає ножиці.

В деяких варіантах гри замість «каменя» використовується «колодязь»: у колодязі тонуть ножиці, а папір його накриває.

Якщо у грі бере участь три і більше гравці, переможець може бути не один.

 

20 хв. Майстерка Мило ручної роботи

Берем заготовлену суміш (терте мило (дитяче) 100 грам замочене в молоці 100 мл. або у воді), додаємо ложку рідкого меду і розтоплюємо основу на водяній бані. Коли основа повністю розплавилась, вимикаємо вогонь, додаємо 1 ч. ложку оливкової олії, перемішуємо, даємо кілька хвилин основі схолонути, вливаємо олію іланг-іланга та трояндового дерева. Додаємо харчовий барвник кольору, який вам подобається (я беру сухий, гарно дає колір). Далі швидко виливаємо мило у готові формочки, попередньо змащені спиртом, і оприскуємо саме мило зверху ще спиртом. Лишаємо наше мило на день, щоб застигало.

5 хв. Пісня «Тому хто біля тебе руку дай»

Тому хто біля тебе, руку дай, руку дай,

Тому хто біля тебе, руку дай.

 

Приспів.2рази

Незалежно від віри, чи кольору людей

Ти люби усіх, усім роби добро.

 

Тому хто біля тебе, дай любов, дай любов,

Тому хто біля тебе, дай любов.

Приспів.2 рази

 

Тому хто тебе не любить, усміхнись, усміхнись.

Тому хто тебе не любить,усміхнись.

Приспів.2 рази

Того, хто біля тебе, обійми,обійми
Того, хто біля тебе, обійми.

Приспів.2 рази

 

5 хв. Новацька розмова

Навчити дітей правилам миття рук та розказати, якими кишеньковими засобами можна користуватися якщо не можливо помити руки (див. візуаліації далі).

5 хв Хвилинка сестрички

– наступні сходини (коли, виряд);

– пригадка черговим прибрати домівку після сходин;

– точкування.

 

5 хв Закриття

– збірка в колі;

– вечірня Новацька молитва;

– привіт (“Закриваємо наші сходини новацьким привітом “Готуйсь!”);

– розхід.

Любов до книжок

   Тема Книга вчить, як на світі жить.
   Мета (точка з проби

чи вмілості)

(2 проба) Прививати новакам любов до читання книжок та їх збереження.
   Тривалість 1 година 20 хвилин
   Вік дітей 8 років
Точка      Опис заняття (з усіма текстами розповіді, пісні, ігор і т.д.) До майстерки бажано подати зображення. Виряд Час
1 Відкриття а) збірка в колі;

б) привіт (“Відкриваємо наші сходини новацьким гаслом “Готуйсь!”);

в) пісня новаків і новачок

г) перевірка присутності (мовна гра: “назва книжки. Кожен, кого я назву на ім’я говорить назву книжки яку прочитав нещодавно”).

10 хв
2 Розповідь Книжка. Автор: Марина Кірносова

Артемчик дуже любив машинки, а книги йому не подобались. От скласти з них вежу, або скрутити підзорну трубу з тонкої книги у м’якій палітурці — це звичайно цікаво. А читати… Трошки нудно. Може це тому, що він ще цього не вміє робити сам?

А от Діана, старша сестра, дуже полюбляє читати. Тому на полках стоїть величезна купа книг. Артемчик пробіжить біля полиць та скине все на підлогу, от весело!

Одного разу, побачила Діана серед цього безладу книжку, яку хотіла прочитати.

— Це дуже цікава книжка. Я її візьму.

— Ні, це все моє! — відповів Артем.

— Ти ж навіть читати не вмієш! — Діана взяла з купи велику товсту книжку з яскравою обкладинкою, на якій були намальовані дивовижні ельфи. — Яка вона цікава та гарненька, — дівчинка відкрила книжку.

— Моє! — Артем теж cхопив книжку та діти почали тягнути її в різні сторони.

Ніхто не бажав поступитися, от і не витримала книга, залишила обкладинку з ельфами у руках хлопчика…

— Що ти накоїв! Вона ж одна з моїх улюблених!

На крик прибігла мати та наказала все прибрати і більше книги не ображати, бо вони наші друзі.

— Артем, подивись, ельфи на обкладинці похмурі! Мама, тато, як таке може бути?

— Справді дивно. Завтра обов’язково полікуємо книжку, а зараз пора спати — відповіла мати.

Вночі Артем прокинувся від якогось шуму. Він сів у своєму ліжечку та побачив величезну книжку без обкладинки, в неї були очі та довгі руки з ножицями. Вона старанно різала спортивний костюм Артемчика на маленькі шматочки.

— Ти що таке робиш?! — хлопчик був настільки здивований від побаченого, що навіть не злякався.

— Це моя помста!

— Ти пошкодила мій костюм! Батьки будуть тебе лаяти!

—Уявляю, як ти їм говориш, що вночі я порізала на шматочки твій одяг, — книжка затряслась від сміху. Але раптом посерйознішала. — Ти на мене подивись! Ти мене зовсім без мого яскравого, глянцевого, найкрасивішого костюму в світі залишив!!!

— Вибач мене, будь ласка! Завтра я все полагоджу! Чесне слово!

— Добре, я повірю тобі.

Зранку Артем попросив матір допомогти йому полагодити книжку.

— Звичайно! Треба добре ставитися до книжок і вони віддячать тобі, показуючи нові пригоди та відкриваючи дивовижні міста! Якщо бажаєш, ми почитаємо з тобою.

Того дня хлопчик уважно слухав історії з книг. Йому дійсно було цікаво. Він захотів скоріше навчитися читати самому, щоб робити це, коли забажаєш.

Вночі Артем знову прокинувся від якихось звуків. Він побачив купу книжок, які стояли біля його ліжка. Які ж вони були кумедні! З маленькими очима, в руках у деяких з них були музичні інструменти, а тонка висока книжка тримала диригентську паличку.

— Він прокинувся, починаємо! — зашепотіли книжки.

Після помаху диригентської палички деякі з них заграли на інструментах, деякі почали співати, а інші танцювали, смішно підскакуючи на тоненьких ніжках та розмахуючи сторінками.

— Якщо будеш нас читати, то дізнаєшся багато, — співали книжки.

— Дякую! Мені дуже сподобалось! Тепер я знаю, як це цікаво, читати книжки! — сказав хлопчик після вистави.

Наступного дня він сам попросив матір почитати йому, а потім ще сестру, коли вона повернулася зі школи, а ввечері ще і батька.

— Оце так диво! — сказала Діана.

— Я тепер кожен день хочу читати! — відповів Артемчик. — І з книжками буду поводитися дуже акуратно!

— До речі, ельфи на обкладинці знову посміхаються! — здивовано помітила дівчинка.

А ти знаєш грамоту і не любиш читати книжок.

15 хв
3 Пісня про книжку

Слова: Наталя Свойкіна
Музика: Наталія Антоник

 

Я взяла з полиці книжку

І сторінки погортала.

Забруднилась – киця й мишка

Уночі її читали.

Плаче книжка, мишко,

Плаче, кицю, нишком,

Розлетілись сторінки

І обшарпались боки.

 

Я покличу в гості мишку

І покличу з нею кицю,

В бруді лапки брати книжку

Замазурам не годиться!

Не журися, книжко,

Миє лапки мишка,

Киця клеїть сторінки

І обшарпані боки.

 

Вийшло, як годиться:

Вміють мишка й киця

І читати залюбки,

І підклеювать боки!

 

Джерело: сайт “Українські пісні” http://www.pisni.org.ua

10 хв
4 Майстерка «Святкова листівка»

Видрукувати Нравки краще на папері щільністю 125г/см

Сьогодні виготовимо V-подібну святкову листівку. Заготовка такого плану: смужка висотою до 3 см (не враховуючи знизу країв для приклеювання), під кутом, зігнута посередині, із загнутими знизу краями, ширина – 10, 5 см. І коротша, близько 8 см. Найзручніше їх робити із зігнутого поздовж картону А-4. Для того, щоб відігнути знизу на смужці краї для приклеювання, посередині, на місці згину робимо знизу надріз.

Приклеювати слід краї заготовки до основи листівки – зігнутому на половину А-4 аркуші картону – щоб місце згину великого листка збігалося із місцем згину паперової смужки. Заготовка має виглядати V-подібно. Коли ви приклеїли смужки, спробуйте відкрити і закрити листівку – якщо смужки складаються і розкладаються – можна вирізати звірят, дерева і кріпити на першу (довшу) та другу (коротшу) заготовки.


Перш ніж приклеювати дерева, перевірте, чи вони не будуть завеликими, якщо згорнути листівку.

Розмальовувати та підписувати листівки потрібно на власний смак.

Підготовлено з сайту https://nravokids.com

В нагоді створення власної листівки стануть  Нравки – набори персонажів з ігор від Nravo Kids, картон, ножиці, клей, кольоровий папір та олівці.

 

20 хв
5 Рухлива гра «По порядку» Так як сторінки в книжці розташовані по порядку потрібно вишикуватись за датою і місяцем народження тільки мовчки. 10 хв
6 Новацька розмова Скажи на пам’ять новацький закон. 5 хв
7 Хвилинка братчика/сестрички *      наступні сходини (коли, виряд);

*      пригадка черговим прибрати домівку після сходин;

*      згадуємо, хто чергує до і після наступних сходин.

5 хв
8 Закриття а) збірка в колі;

в) привіт (“Закриваємо наші сходини новацьким привітом “Готуйсь!”);

г) розхід.

5 хв

Добрі вчинки

Мета: Проба ІІ. Щодня роби добрі вчинки. Вивчи нову гаївку.

Тема: Дівчинка

Точка Опис заняття Виряд Час
1 Відкриття Позір! Збірка в колі.

Вирівняти коло.

Спочинь.

До молитви.

По молитві.

Струнко.

Пісня новаків та новачок.

Відкриємо наші сходини новацьким гаслом «Готуйсь»

Розхід.  

Однострій (хустки) 10 хв.
2 Розповідь ДОБРЕ ДІЛО РОБИ СМІЛО 20 хв.
3 Майстерка Аплікація дівчинка. Картон, кольоровий папір, нитки, ножиці, клей 15 хв.
4 Пісня-гра Гаївка «Подоляночка» Роздруковані слова пісні 15 хв.
5 Гра Дівчинко, розплутай нитку 15 хв.
6 Хвилинка сестрички Точкування, підсумок сходин, організаційні питання  Матеріали для точкування 5 хв.
7 Закриття Позір! Збірка в колі.

Вирівняти коло.

Пісня новаків і новачок.

Спочинь.

До молитви.

По молитві.

Закриємо наші сходини новацьким гаслом «Готуйсь».

Розхід.

Однострій (хустки) 10 хв.

 

 

 

ДОБРЕ ДІЛО РОБИ СМІЛО

ТЕТЯНА НОВАЦЬКА

Про гарну й добру дівчинку Маргаритку, яка нещодавно оселилася з батьками в селі, дуже швидко дізналися всі. Не тільки люди, а й тварини, пташки, дерева, кущики, квіти.

Маргаритка завжди всім і в усьому допомагала. Ще коли жила в місті, у неї не минало й дня без добрих справ.

У школі на уроках була уважною, на перервах поводилася зразково. Не марнувала жодної хвилинки. Не брала прикладу з бешкетників. Навпаки, вмовляла неслухняних однокласників бути чемними. А діток, яким важко давалося навчання, всіляко підтримувала. Оленці й Даринці пояснювала правила української мови, а Ромчикові й Петрику допомагала розв’язувати приклади і математичні задачі.

Удома ніколи не лінувалась. Усе в Маргаритки було до ладу: у шафці порядок, книжечки на полиці рівненько стоять, кожна іграшка на своєму місці. Допомагала дівчинка і старенькій сусідці, бабусі Уляні. Сміття виносила, по хліб ходила. Іноді й у квартирі прибирала.

Не цуралась і чужої біди. Трапиться, на вулиці стане свідком якоїсь неприємної ситуації – поспішить на допомогу. У когось порвався пакет і розсипались продукти – швиденько збере; незрячий дідусь зупиниться розгублено на пішохідному переході – переведе через дорогу; маленькі дітки у пісочниці щось не поділять – обов’язково їх помирить. Від рук хлопців-розбишак урятує цуцика чи кошеня. Ще й подбає про пухнастиків – у притулок тварин, що неподалік її дому, занесе, переконається, що вони у безпеці.

Не задля похвали робила добрі справи Маргаритка, а за покликом серця. Звісно, батьки та рідні пишалися дівчинкою. Однокласники та вчителі поважали її. Сусіди ставили її у приклад своїм малятам. А незнайомці, котрим доводилось приймати від Маргаритки руку допомоги, щиро дякували і довго згадували її добрі справи.

Коли Маргаритина сім’я переїхала жити у село, дівчинка аніскілечки не засмутилась. Адже тут роботи непочатий край! От окрему грядочку татко для неї скопав, мама купила курчат та каченят – Маргарита доглядатиме їх; дідусь клітки для кроленят майструє, отже, довговухих пильнуватиме. А ще у селі корів почергово випасають – дівчинка обов’язково допомагатиме. А сад який великий за хатою! Восени буде чималий урожай. Усе ж треба зібрати, у погріб поносити.

Дівчинка заприятелювала з тутешніми дітлахами. Бешкетників відразу навчила бути слухняними. Познайомилася й із старожилами. Але найкраще її доброту та велике серце пізнали домашні тваринки, пташки, дерева, кущі та квіти. А було все так…

У село Маргаритина сім’я переїхала навесні. Саме біля воріт та попід тином рясно цвіли підсніжники. Сусідські парубки Дем’ян та Остап довго до них приглядались. І одного дня вирішили позривати квіти та подарувати дівчаткам зі свого класу. Побачила з вікна Маргаритка, як хлопці переплигують через тин і біля воріт метушаться. Вибігла з хати. І вчасно. Остап уже зірвав декілька підсніжників і боязко озирнувся. Побачив Маргаритку, випростався:

– Нікому не кажи, мала, про те, що бачила! – сховав за спиною зірвані квіти.

– Не скажу, якщо підете з нашого подвір’я і пообіцяєте, що більше ніколи-ніколи не зриватимете квіток. Вони живі, як і ви! Так само дихають, ростуть, радіють сонечку! Прикрашають цей світ! Безкорисливо дарують чудовий аромат! Уявіть, як їм боляче, коли зелених стебел торкаються людські руки! Не будьте злими! А тим паче – крадіями. Адже ви проникли на чуже обійстя з такими негарними намірами. Домовились?

Хлопці зачудовано дивились на восьмирічну Маргаритку. І – о, диво! – слова дівчинки торкнулися добрих струн у їхніх душах. Остап і Дем’ян щиро попросили пробачення і пообіцяли більше ніколи не завдавати шкоди природі.

А підсніжники, що росли попід тином і яких щойно ледь не позбавили життя, полегшено зітхнули. Дівчинка врятувала їх від загибелі. Того ж дня квіти розповіли про вчинок Маргаритки пташкам, що прилетіли на подвір’я, собаці Лискові та котику Муркові…

Згодом дівчинка допомогла деревам у садку, а надто старенькій вишні, яким докучали комашки-шкідники. Побілила стовбури вапном. Усі вони аж звеселіли. Захитали віттям, вклоняючись Маргаритці.

Від загибелі врятувала й маленьких пташенят. Почула їхній писк, підбігла і знайшла малят у високій траві під яблунею. Покликала татка:

– Татусю, поглянь! Он на гілці гніздечко. Треба покласти туди пташенят. Інакше вони загинуть.

Татко приніс драбину. Маргаритка взяла в долоньки сполоханих пташенят і подала батькові. Він обережно поклав їх до гнізда. Врятували маленьким життя! Вдячні пташка-мама і пташка-тато не могли натішитись. Увесь день весело щебетали, вихваляли вчинок Маргаритки, її добре серце.

І котику Муркові дівчинка допомогла. Він спершу кульгав, а згодом узагалі не міг на лапку стати – так було боляче. Дівчинка помітила це, оглянула лапку і виявила в ній скалку. Обережно витягнула її, а потім протерла м’які подушечки на лапці медичним спиртом, щоб у ранку не потрапила інфекція. Вже наступного дня Мурко весело бігав подвір’ям і все терся до ніг маленької господині, дякуючи за порятунок.

А собаку Лиска Маргаритка захистила від сусідського злого пса. Взяла величезну палицю й налякала кривдника. Ще й пригрозила: «Побачу, що знову надокучаєш Лискові, – начувайся!».

Не залишилась байдужою і до долі кущиків смородини. Біля них були поскладані дрова, заважали гілочкам рости. Дівчинка попросила дідуся перенести дрова на інше місце, а землю біля кущиків перекопати. Так і зробили. Вільними стали кущики смородини, гілки уже не впирались у високу стіну з дров. Побачили вони й своїх сусідів – дерева у саду. Зраділи! Тепер вони одна родина.

І от одного дня вирішили тварини, птахи, дерева, кущики та квіти віддячити Маргаритці за її доброту. Зібралися вночі у садку за хатою на велику нараду. Довго міркували. Горобчики запропонували допомагати дівчинці, коли вона порається на городі: збирати бур’яни, сіяти насіння…

– А може, я наловлю Маргаритці мишей?! – запитав кіт Мурко.

– Люди не їдять мишей, – засміялись кущики смородини. – Краще дочекаємось осені й подаруємо дівчинці щедрий врожай!

– Чи попросимо пташок наносити на подвір’я насіння рідкісних польових квітів? Воно проросте, і квіти втішатимуть Маргаритку своєю красою і пахощами, – долучились до обговорення підсніжники.

Врешті озвалася старенька вишня:

– А я пропоную передати Маргариті Диво-дар. Не треба їй нашої помочі в буденних справах. Вона й так зі всім дає собі раду. А от коли стане власницею Диво-дару, то, безумовно, щиро зрадіє. Крім того, уявіть, як пощастить нам! Зможемо не лише чути й розуміти, про що з нами говорить Маргаритка, а й відповідатимемо на її запитання, кликатимемо на допомогу, ділитимемось із нею своїми знаннями. Вірю, якщо в дівчинки з’явиться Диво-дар, то ми станемо її найкращими друзями. То що? Згода?

Усі тварини, пташки, кущики, квіти й дерева одноголосно погодились із старенькою Вишнею.

Тієї ночі відбулося диво. Поки Маргаритка солодко спала у ліжечку біля відчиненого вікна, тварини, пташки, дерева, кущики та квіти чаклували. Горобчики зібрали нічну росу з квіточок підсніжників і тричі облетіли стареньку вишню. Дерево в цей час промовило диво-заклинання. Кущики заспівали диво-пісню. Пташки принесли росу до кімнати дівчинки. Обережно крапнули спершу в одне вушко, потім – у друге. Котик Мурко та песик Лиско пильнували, щоб ніхто з дорослих не прокинувся і не помітив тієї магії.

Уранці Маргаритка прокинулась і від здивування аж зойкнула. Вона чула не лише щебетання пташок, не лише шелест високої трави та шум вітерцю за вікном, не лише тиху ходу котика Мурка… Дівчинка розуміла, про що вони говорять!

Пташки у гніздечку на яблуні весело вітали дівчинку:

– Доброго ранку, добра дитино!

Старенька вишня поважно підняла віти вгору:

– Чи багато справ у тебе сьогодні, добра дівчинко?

Котик заплигнув через віконце до кімнати, спершу замуркотів, а потім запитав маленьку господиню:

– Чи пригостиш мене смачним сиром, добра Маргаритко?

– Що за диво? Я розумію вашу мову! Розумію вас усіх! – не йняла віри дівчинка.

Вибігла на подвір’я. А там собака Лиско весело гавкає:

– Привіт, добра господине. Відтепер так буде завжди!

– Підійди-но сюди, наша рятівнице! – покликали Маргаритку підсніжники.

Й дівчинка усе дізналася. За добре серце вона отримала від пташок, дерев, квітів, кущів і тварин Диво-дар. Не кожному випадає така честь! Лише тим діткам, які безкорисливо роблять добрі справи, відкривається таємниця природи, стає зрозумілою мова тварин та рослин.

От Маргаритці пощастило! Відтепер у неї так багато друзів! Усі довкола усміхаються дівчинці, кожне дерево вітається з нею, кожна квіточка привітно бажає вдалого дня. А тваринки ні на крок не відходять, усе гомонять і гомонять, розповідають цікаві історії про свої пригоди…

Тішиться не натішиться Маргаритка Диво-даром! Жити стало веселіше! А добрі справи робити вдесятеро легше. Адже відтепер у неї так багато помічників!

 

Пісня –гра Подоляночка

 

Десь тут була подоляночка.

Десь тут була молодесенька.

Тут вона сіла,

Тут вона впала,

До землі припала.

Сім літ не вмивалась,

Бо води не мала.

Ой устань, устань, подоляночко,

Умий личко, як ту скляночку,

Візьмися за бочки,

Проскачи три крочки 

Біжи до Дунаю,

Бери ту, що скраю!

 

Як вести щоденник добрих діл 

№ п\п Дата Назва доброго діла Підпис батьків або того, для кого це діло було зроблене

 

Гра – дівчинко, розплутай нитку

Діти серед себе вибирають одну, яка буде їх розплутувати. Вона виходить з кімнати. Інші дівчатка стають в коло, беруться за руки і заплутуються, переступаючи в колі через руки. Тоді кличуть ту, яка виходила: «Дівчинко, розплутай нитку». Дівчинка намагається розплутати. Руки розривати не можна!

Майстерка: аплікація дівчинки.

Гігієна тіла

Мета: Проба ІІ. Дбай про чистоту і гігієну свого тіла. Поясни для чого це потрібно.

Тема: Чистота і догляд за тілом

Точка Опис заняття Виряд Час
1 Відкриття Позір! Збірка в колі.

Вирівняти коло.

Спочинь.

До молитви.

По молитві.

Струнко.

Пісня новаків та новачок.

Відкриємо наші сходини новацьким гаслом «Готуйсь»

Розхід.  

Однострій (хустки) 10 хв.
2 Розповідь Казка про дівчинку Марійку та бабусю Гігієну 10 хв.
3 Гра Кіма Розставляємо на столі 9 предметів. Діти дивляться. Потім відвертаються, за цей час предмети переставляються місцями, дещо забирається. Діти мають відтворити початкове положення 9 предметів гігієни (мило, рушник, зубна паста, зубна щітка, гребінець, шампунь…) 10-15 хв.
4 Майстерка Аплікація здорового і хворого зуба

Картон, клей, вата або серветки, роздруковані картинки корисних і шкідливих продуктів для зубів, трафарети зубів для відмальовування 15-20 хв.
5 Пісня https://www.youtube.com/watch?v=DcRxnORzqy8 Роздруковані слова пісні 5-10 хв.
6 Гра Діти стають в ряд або коло. Ведучий стоїть перед ними і називає що корисно для організму і що шкідливо. На корисне діти підстрибують, на шкідливе – присідають.

Наприклад:

Мило, жуйка, кока-кола, ранкова руханка, кавун, апельсин, ігри на телефоні, молоко…

5 хв.
7 Хвилинка сестрички Точкування, підсумок сходин, організаційні питання  Матеріали для точкування 5 хв.
8 Закриття Позір! Збірка в колі.

Вирівняти коло.

Пісня новаків і новачок.

Спочинь.

До молитви.

По молитві.

Закриємо наші сходини новацьким гаслом «Готуйсь».

Розхід.

Однострій (хустки) 10 хв.

 

Казка про дівчинку Марійку та бабусю Гігієну

Десь-колись у якомусь царстві жили-були тато, мама, дівчинка Марійка та бабуся Гігієна. Тато і мама працювали в полі, а Марійка залишалася вдома з бабусею.

Вранці, коли Марійка прокидалася, бабуся говорила:

– Марійко, прибери свою постіль, зроби зарядку, вмийся холодною водою і сідай снідати.

Коли Марійка відмовлялася від манної каші або молока, хапала зі столу печиво і збиралася без сніданку бігти на вулицю, де на дівчинку вже чекали подружки, бабуся зупиняла її:

– Спочатку поїж, а потім підеш гратися, — говорила вона. — Щоб рости, необхідно їсти.

Завжди перед їжею бабуся примушувала Марійку мити руки, їжу подавала в чистому і гарному посуді. А коли Марійка поспішала, бабуся говорила:

– За столом не поспішай, від їжі, яку ковтають поспіхом, мало користі.

Марійка побоювалася бабусі і тому слухалася. Та якось під час вечері, коли Марійка розкрила цікаву книгу, бабуся заперечила;

– Марійко, не читай за столом: погано засвоюватиметься їжа.

Дівчинка кинула книгу і зіскочила зі стільця:

– Не хочу, не буду! Набридло! Житиму, як хочу! — кричала Марійка. Налила в брудну склянку молока, з’їла немите яблуко і пішла до своєї кімнати.

Вночі Марійка почула голосні крики і вереск. У спальні стрибали комашки, таргани, бактерії та віруси. Марійка злякано спитала:

– Хто ви?

До неї підійшов один із них і відповів: —Я великий король Вірус Дванадцятий!

Але він був не схожий на короля. Його корону обплутало павутиння, він весь був у сажі. З його бороди звисали макарони. А червона сорочка була заплямована варенням.

– Це добре, що ти врешті позбулася прискіпливої бабусі Гігієни. Тепер твоїми друзями будемо ми — бактерії та віруси.

Марійка відчула гострий біль у животі. Голова її пашіла і була дуже важкою.

– Бабусю, — тихо покликала Марійка. Але ніхто не відгукнувся. Тільки з темних куточків на неї повзли бактерії та віруси, а попереду був король — Вірус Дванадцятий…

Марійка занедужала. Вночі викликали «швидку допомогу». Наступного ранку дівчинка не пішла гуляти.

Вона хворіла. Лікарі за допомогою ліків боролися з бактеріями та вірусами. І коли ліки перемогли, дівчинка змогла виходити на подвір’я.

Після хвороби Марійка стала слухатися бабусю Гігієну: прибирала постіль, підтримувала чистоту в кімнаті, робила зарядку, вмивалася холодною водою, мила перед їжею руки, виконували її поради і більше не хворіла.

 Л. Коротевич, В. Шахтенко

– Як ви дбаєте про чистоту свого тіла?

– Як часто треба вмиватись, чистити зуби, мити руки?

– Що буде, якщо цього не робити?

Пісня


Треба завжди мити руки –

Добре пам’ятай!

Мити руки, мити руки

Ти не забувай!

Руки чисті! Де рушник?

Та він кудись раптово зник!

Ти руками потруси

Швидко вліво-вправо!

Ти руками потруси –

Це весела справа!

 

А зараз волосся!

 

Треба вимити волосся –

Добре пам’ятай!

Мити день у день волосся

Ти не забувай!

Все вже чисте! Де рушник?

Та він кудись раптово зник!

І що робити?

Ти волоссям потруси

Швидко вліво-вправо!

Ти волоссям потруси –

Це весела справа!

 

Миємо ноги!

 

Треба завжди мити ноги –

Добре пам’ятай!

Мити ноги, мити ноги

Ти не забувай!

Ноги чисті! Де рушник?

Та він кудись раптово зник!

А далі?

Ти ногами потруси

Швидко вліво-вправо!

Ти ногами потруси –

Це весела справа!

 

Як щодо сідничок?

 

Треба вимити сіднички –

Міцно пам’ятай!

Мити день у день сіднички

Ти не забувай!

Все вже чисте! Де рушник?

Та він кудись раптово зник!

Ти сідничками труси

Швидко вліво-вправо!

Ти сідничками труси –

Це весела справа!

Для гри Кіма: