Фотографія автора

04. Знає і заcпіває український державний гімн, намалює герб України і розкаже про його походження. Знає, як виглядає та що символізує український прапор, вміє його шанувати

УПЮ, Перша проба

  • 5
    1
  • 4
    0
  • 3
    0
  • 2
    0
  • 1
    0

Теоретичний матеріал, який допоможе юнацтву отримати необхідні знання для того, аби мати зарахованою цю точку

Український державний гімн

Державним гімном України є пісня «Ще не вмерла України ні Слава, ні Воля», слова Павла Чубинського, музика Михайла Вербицького. Офіційно “Музична редакція” державного гімну була прийнята Верховною радою України 15 січня 1992 року, Закон про Гімн України – 6 березня 2003 року.

Істрія створення українського гімну бере початок з осені 1862 року: український етнограф, фольклорист, поет Павло Платонович Чубинський пише вірш «Ще не вмерла Україна», якому у майбутньому судилося стати національним, а згодом і державним гімном українського народу. Поширення цього вірша серед українофільських гуртків, щойно об’єднаних у Громаду, сталося миттєво. Проте, вже 20 жовтня того ж року шеф жандармів князь Долгоруков дає розпорядження вислати Чубинського «за вредное влияние на умы простолюдинов» на проживання в Архангельську губернію під нагляд поліції.

Перша публікація вірша П. Чубинського була у львівському журналі «Мета», 1863, № 4. Отримавши поширення на Західній Україні, патріотичний вірш не пройшов повз увагу й релігійних діячів того часу. Один з них, отець Михайло (Вербицький), ще й знаний композитор свого часу, захоплений віршем Павла Чубинського пише музику до нього. Вперше надрукований у 1863, а з нотами — 1865 вперше почав використовуватись як державний гімн у 1917 році.

15 січня 1992 музична редакція Державного гімну була затверджена Верховною Радою України, що знайшло своє відображання у Конституції України. Проте, тільки 6 березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Державний гімн України», запропонований президентом Леонідом Кучмою. Законопроектом пропонувалося затвердити як Державний гімн Національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами тільки першого куплета і приспіву пісні Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». У той же час перша строфа гімну, згідно з пропозицією президента, звучатиме «Ще не вмерла України і слава, і воля». Цей закон підтримали 334 народних депутати, проти висловилися 46 з 433, що зареєструвалися для голосування. Не брали участі в голосуванні фракції Соцпартії і Компартії. З прийняттям цього закону Стаття 20 Конституції України набула завершеного вигляду. Національний гімн на музику М. Вербицького отримав слова, віднині затверджені законом.

Державний Гімн України» (від 6 березня 2003 року)

Ще не вмерла України ні слава, ні воля.
Ще нам, браття українці, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,
В ріднім краю панувати не дамо нікому;

Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
Ще у нашій Україні доленька наспіє.
Душу, тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.

А завзяття, праця щира свого ще докаже,
Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,
За Карпати відоб’ється, згомонить степами,
України слава стане поміж ворогами.

Душу, тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Закон України «Про Державний Гімн України»

Стаття 1. Державним Гімном України є національний гімн на музику М. Вербицького із словами першого куплету та приспіву твору П. Чубинського в такій редакції:

«Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Приспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду».

Герб України

Державний Герб України — герб держави Україна, один із чотирьох її офіційних символів поряд з прапором, гімном і Конституцією. Складається з Малого і Великого гербів. Малий герб був затверджений 19 лютого 1992 року, а великий. Великий герб України був затверджений 15 липня 2009 року.

Історія герба України

Давні часи. З найдавніших часів тризуб шанується як магічний знак, свого роду оберіг. Це зображення

археологи зустрічали у багатьох пам’ятках культури, датованих першими століттями нашої ери. Відомий серед народів Сходу і Середземномор’я з найдавніших часів, на українських землях з II ст. Існує до ЗО теорій походження і значення тризуба (сокіл, якір, символ триєдинства світу тощо).

Русь. За часів Київської Русі тризуб був родовим знаком Рюриковичів. Його зображення археологи знаходять на монетах, печатках, посуді, цеглі, настінних розписах. Посли київського князя Ігоря (912—945 рр.) при укладанні договору з візантійцями мали свої печатки з тризубами. Київський князь Володимир Святославович (980—1015 рр.) карбував тризуб на монетах, де з одного боку зображувався портрет володаря, а з іншого — тризуб. Тризуб символізував поділ Всесвіту на небесне, земне й потойбічне, поєднання Божественного, Батьківського й Материнського – священнихначал, трьох природних стихій – повітря, води й землі.

Українська Народна Республіка. Революційні події 1917 року відродили українську державність і поставили на порядок денний питання державного герба України. Але лише проголошення незалежності УНР спонукало творців української держави перейти до конкретних заходів герботворення. Саме тоді, у листопаді 1917 р. за ініціативою Генерального секретаря освіти було створено геральдично-прапорну комісію на чолі з Д. Антоновичем. Як державний герб пропонувалось використати історичні символи (“козака із мушкетом” або Архистратига Михаїла) чи вокористати досвід творення символіки Франції (на синьому полі герба розмістити літеру “У” або абревіатуру “УНР”) та США (на синьому полі герба помістити золоті зірки за кількістю земель України або літер у слові “Україна”). Серед різноманітних проектів державного герба, з’явилася ідея великого герба. Так, М. Грушевський запропонував “як символ творчої мирної праці…” – “золотий плуг на синьому полі…”, а навколо нього державні знаки старої України. Вінчати гербовий щит мав голуб з гілкою оливи, як “вісник національного замирення і спокою” (подібний голуб містився на шляхетському гербі І. Виговського). Iсторик зазначав, що “хотів би… в атрибутах нашого гербу бачити якнайбільше підчеркнений культурний характер нашої Нової Республіки”. Проте, робота комісії так і не була завершена.

У лютому 1918 р. Мала Рада УНР затвердила як герб України Тризуб Володимира і доручає розробити ескізи великого і малого герба президенту Української Академії мистецтв В. Кричевському. Але талановитий митець і дизайнер “завалив” Великий Герб. Створений ним символ складно взагалі назвати гербом, оскільки відсутній обов’язковий його атрибут – щит, а відсутність територіальних гербів у проекті великого герба знімає з нього титул великого.

З 22 січня 1919 року згідно з законом про Злуку Тризуб став використовуватися і як герб Західної області УНР. Залишався він гербом гетьманської держави П.Скоропадського, а також Директорії.

Уперше спроба конституційно оформити Тризуб як державний герб була зроблена у травні 1920 у проекті Конституції, розробленому Всеукраїнською Національною Радою, а вдруге — спеціальною «Урядовою Комісією по виготовленню Конституції Української Держави» 1 жовтня того ж року.

Герб в екзилі. Але ідея Великого Герба все ж жевріла у середовищі української еміграції. 1939 р. у передчутті важливих світових змін, з надією на відродження незалежної України на замовлення уряду УНР в екзилі М. Битинський створює комплекс символів України, серед них великого, середнього й малого державних гербів. Лейтмотивом цієї праці— стала соборність українських земель, що на час створення проектів перебували в складі різних державних утворень: Чеської Республіки, Другої Речі Посполитої, Румунського королівства, СРСР. Герб був дуже вишуканим: блакитний щит із золотим тризубом; підтримують Архистратиг Михаїл та Галицький лев, як символи найбільших культурних центрів України; щит оточений срібно-золотий ланцюг ордену Симона Петлюри із золотим медальйоном розп’яття Ісуса Христа; під щитом покладені навхрест клейноди українського козацтва на золотих древках – золота корогва з хрестом та срібний бунчук; дана композиція оточена вінком із дубового та лаврового листя, перевитого у низу жовто-блакитною стрічкою; на вінку розташовані п’ять щитів з геральдичними знаками, що символізують основні українські етнографічні території: Правобережжя, Лівобережжя, Галичину, Закарпаття та Чорномор’я (Кубань). Проект Битинського був популярним в середовищі української діаспори аж до часів проголошення незалежності України.

Незалежна Україна. У 1992 р. Верховна Рада України затвердила сучасний Державний Герб України, розроблений групою у складі: А. Гречило, О. Кохан та І. Турецький.

Новітній проект Великого герба України. На конкурсі на герб України 1991 р. переміг проект А.Гречила та І.Турецького, в якому пропонувалося малий та великий герби. У великому до малого додавалися щитотримачі та інші елементи. При підготовці на розгляд Верховної Ради кінцевого проекту довелося відмовитися від великого герба – за тих обставин він не пройшов би. Тому в лютому 1992 р. виносили лише один “просто” герб. Оскільки і його “завалили” під час голосування, то тоді Л. Кравчук, який бачив конкурсний проект, запропонував, що, мовляв, давайте цей герб затвердимо як “малий”, а десь колись буде й “великий”, на якому кожен намалює те, що заманеться.

1996 р. Конституційна комісія вписала в остаточний варіант проекту Конституції лише один герб. Однак в “конституційну ніч” це питання (разом з мовою та статусом Криму) стало предметом основних спекуляцій і “великий герб” виник знову в статті 20. 2 листопада 1996 року для виконання статті Конституції створено комісію з підготовки та проведення конкурсу проекту Великого Державного герба України. Було розглянуто 420 робіт, але жодної не затвердили. У подальші роки проекти закону про затвердження великого Герба кілька разів поверталися на доопрацювання.

У січні 2001 року до Верховної Ради України надійшов законопроект «Про великий Державний герб України». Міністерство культури України з 23 жовтня 2007 року по 1 вересня 2008 року знову проводило конкурс проектів Великого герба України. 15 липня 2009 року кабмін затвердив проект Великого Державного Герба України. Він включає зображення Малого Герба у центрі, по боках від нього — фігури лева і запорізького козака, знизу — синьо-жовта стрічка, а зверху — княжа корона. Малий Герб виконаний у кольорах національного прапора, а решта елементів — у жовто-червоних.

Український прапор

Державний прапор України — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.

Жовто-сині барви символізували Київську Державу ще до християнізації Русі. Після прийняття християнства ці кольори освячувалися образом животворного Хреста. Після нашестя  татарських орд Батия ця символізація зникла, але згодом відродилася в церковних оздобах, на гербах українських міст. Майже всі герби міст Київщини й України загалом обрамлялися жовто-синіми кольорами. З XVIII століття полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорозького все частіше виробляються з синього полотнища, на якому жовтою фарбою наносять хрест, зорі, зброю, постаті святих.

Русь. Найдавніші українські прапорні полотнища були трикутно-клинової форми.

Литовсько-Польська доба. На зламі XIII—XIV століття з’явилися чотирикутні прапори з клиновими полотнищами на вільному кінці. Найбільш вживаними кольорами були червоний, далі білий, блакитний, рідко жовтий. Були і кольорові сполучення. Найчастішими прапорними зображеннями були хрести, небесні світила та княжо-родові тризуби-двозуби. Древка були завершені наконечниками. Прапор Руської землі (Київської держави) був переважно червоний з золотим тризубом-двозубом, того чи іншого великого князівства, а пізніше корогва Галицько-Волинського князівства — блакитна з золотим левом.

Козацька доба. За козацько-гетьманської доби з’являється новий характерний прапорний колір, так званий малиновий. Найчастіше вживані полотнища були прямокутними, або так звані скошені згори вниз або навпаки. Найвищими державними прапорними емблемами були дві гетьманські корогви: перша — червона з зображенням білого Архистратига Михаїла і друга — з зображенням герба того чи іншого гетьмана. Завідував прапором генеральний хорунжий. Гетьманщина користувалась у XVII столітті різнокольоровими прапорами, однак переважав червоний колір. У XVIII столітті стали переважати блакитні полотнища з золотими чи жовтими зображеннями гербів та частково інші ознаки, як небесні світила, зброя, постаті святих Михаїла, Юрія та інші. Лицева сторона полкових і сотенних корогв і знамен була національною емблемою з зображенням козака у золотому чи жовтому щитовому полі на блакитному полотнищі, а зворотна — полковою чи сотенною емблемою відповідного кольору з встановленим зображенням. Із занепадом Гетьманщини та приєднанням Центральної і Західної України до Росії та Австрії український прапор зник.

Імперська доба. Під час революційної «Весни народів» 1849 р. Головна Руська рада у Львові відновлює використання герба Руського королівства (Галицько-Волинської держави) ХІІІ-XIV століття з зображенням золотого лева, що спинається на скелю у синьому полі, а як національний прапор широко вживається синьо-жовтий. На початку ХХ ст. у Галичині під впливом так званих «німецьких правил» з’являвся жовто-синій прапор (тобто, верхня смуга жовта).

Доба визвольних змагань. За гетьмана Скоропадського порядок кольорів не змінився. А 13.11.1918 був затверджений синьо-жовтий прапор Західно-Української Народної Республіки. 15 березня 1939 року державним прапором Карпатської України став синьо-жовтий стяг. Однак у 1930-х в Галичині, а після Другої світової війни вже в еміграції виникли непорозуміння між прихильниками синьо-жовтого і жовто-синьо порядку поєднання кольорів, які закінчилися постановою Української Національної Ради від 27.6.1949, яка відзначала, що до остаточного виготовлення державних емблем незалежної влади в Україні національний прапор буде синьо(блакитно)-жовтий.

Радянська доба.У період боротьби радянської влади з Українською Народною Республікою та Українською Державою (1917 – початку 1919 рр.) синьо-жовтим прапором користувалися (в різних варіантах) в Україні й більшовики. Перший офіційно затверджений прапор УСРР (прийнятий на III Всеукраїнському з’їзді рад у березні 1919 р., коли було ухвалено першу конституцію УСРР) був червоний з золотими ініціалами «УРСР» у горішньому червоному накутнику з золотим обрамуванням. Потім обрамування зникло, а абревіатура періодично змінювалася на УССР (1923), УСРР (1927). 1937 року для республіки створено новий прапор, червоний з золотими схрещеннями серпом і молотом, супроводженими ініціалами «УРСР». 21 листопада 1949 року Президія Верховної Ради УРСР ухвалила стяг із горизонтально розташованими смугами: верхньою — червоного кольору (2/3 ширини прапора), і нижньою — лазурного кольору з зображенням у верхній частині золотих серпа і молота і над ними — червоної п’ятикутної зірки, обрамленої золотою каймою.

Сучасність. Питання національної символіки (зокрема прапора) неодноразово порушувалося демократичними силами наприкінці 1980-х років. 12 грудня 1989 року воно піднімалося на другому з’їзді народних депутатів СРСР. 23 березня 1990 року перша сесія Тернопільської міської Ради народних депутатів XXI скликання прийняла постанову про національну символіку, один із пунктів містив рішення про встановлення українського національного прапору на будівлі міської ради поруч з державним прапором УРСР. 28 квітня 1990 року аналогічні рішення були прийняті Львівською обласною Радою народних депутатів, 24 липня 1990 року на Хрещатику біля будинку Київради було піднято синьо-жовтий прапор. Після проголошення незалежності України Верховна Рада України 28 січня 1992 року прийняла постанову Про затвердження державним прапором України Національного прапора. Освячення Національного прапора було проведено священиком Петром Бойком (Петро Тодосьович Бойко) після чого здійснена урочиста хода і внесення прапора до Верховної Ради. Державний Прапор України визначається чинною Конституцією України (прийнята 28 червня 1996 року) як «стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів».

День Державного Прапора України. 23 серпня 2004 року Президент України Леонід Кучма підписав Указ № 987/2004 «Про День Державного Прапора України». Цим Указом встановлено в Україні нове свято — День Державного Прапора України, який щорічно відзначається 23 серпня.

Перевірка даної точки. Чому ця точка є важлива

Гра 1

Для проведення гри необхідно підготувати картонні картки, на які наклеїти подані нижче малюнки. Кожен малюнок повинен бути у двох екземплярах. Потім перемішуєте усі картки і розставляєте у довільному порядку, малюнком донизу. Далі учасники гри визначають почерговість ходів, рухаючись за годинниковою стрілкою. Коли настає черга одного з учасників робити хід – він перевертає одну за другою дві будь-які картки. Якщо малюнки, на двох перевернутих учасником карточка співпадають, значить у цього гравця сформувалась «пара» і він має змогу забрати її, якщо зможе правильно відповісти що саме зображено на картці. Для прикладу, якщо учаснику гри вдалось віднайти дві однакові картки з таким малюнком. То відповідь гравця повинна бути наступною: «на малюнку зображений прапор УРСР, що був затверджений Президією Верховної Ради УРСР 21 листопада 1949 року». Якщо ж малюнки на перевернутих учасником картках не співпали, то учасник повертає їх на місце і хад переходить до наступного гравця. Перемагає той, хто назбирає найбільше пар карток.

Відгуки

  1. Дякую авторові за прекрасно подану важливу інформацію! Це треба було би вводити у шкільну програму, але наразі це лишається ініціативою активістів. Я шукала оформлену інформацію на дану тему з метою підготовки майстер-класу у школі з нагоди святкування 14 жовтня. Ще раз дуже дякую авторові! Бажаю натхнення й удачі!!!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Оцінка *