Пластові виховники, в своїй більшості, — представники проактивної молоді, які часто підтримують та розуміють важливість громадської активності, пошуку та використання можливостей для розвитку. Відповідно, їх мобільність — внутрішньо та зовнішньо українська є вищою, ніж у середньостатистичних молодих людей. Зокрема це стосується академічної мобільності — програми обміну, переїзд, у зв’язку з вступом чи випуском із закладів вищої освіти; можливостей позаакадемічної діяльності — волонтерство чи стажування в інших містах або закордоном; та особистого життя — можна змінити роботу, одружитись, та в кінці кінців, без особливих причин переїхати в інше місто.
Наївно сподіватись, що 100% пластових виховників будуть залишатися в своєму місті та відкидати різноманітні можливості лише через наявність в них гуртків.
В кінці кінців, не завжди можливо ці можливості відкинути — іноді прийняти їх необхідно.
Саме тому з плином часу і глобалізації кількість «покинутих» гуртків зростає — якісь з них розпадаються, якісь знаходять нових виховників, а якісь — намагаються працювати самостійно з «номінальним» виховником. Виховники, в свою чергу, далеко не завжди морально готові залишити свій гурток і продовжують працювати з ним дистанційно.
От тільки не завжди подібна праця виходить ефективною та має результат, відповідно до мети Пласту.
Частина 1. Теоретична — сильні та слабкі сторони дистанційного виховництва.
Причини переходу на дистанційну роботу з гуртком в загальному викладені вище: в основному, це підвищення географічної мобільності серед молоді (виховників). Здавалося б, найкращим рішенням було б передати гурток в руки іншого виховника — та не завжди такий варіант видається можливим: часто в станицях і на діючі гуртки рук не вистачає.
Відповідно, лишається дві опції — покинути гурток або продовжувати з ним працювати на відстані. Питання лише в тому, як вийти з ситуації, що склалася, у форматі win-win. Для цього можна проводити різноманітні аналізи та планування, згідно ваших поточних умов. Одним з найпростіших методів для такого планування є проведення SWOT-аналізу ситуації.
SWOT-аналіз (приклад)
Сильні сторони
Слабкі сторони
– вищий рівень відповідальності та самоорганізації юнацтва
– широкий спектр-інтернет ресурсів
– відсутність виховника фізично
– порівняна недоступність для особистого контакту
– менша кількість практичних занять
– емоційна прірва між гуртком та виховником
Можливості
Загрози
– запрошення інструкторів он-лайн
– подорожі гуртка в місто виховника
– включення в програму сходин інтерактивних матеріалів (трелло, кахут…)
– зменшення зацікавлення в пластуванні
– розчарування у виховнику
– перехід юнацтва суто на “теоретичне” пластування
– розпад гуртка
Сильні сторони:
–вищий рівень відповідальності та самоорганізації юнацтва: за рахунок відсутності виховника фізично, у юнацтва випрацьовується звичка брати відповідальність за організацію сходин на себе, вони частіше самостійно готують програму сходин та самі стежать за ритуалами (про них згодом);
–широкий спектр інтернет-ресурсів: коронавірусна криза принесла в світ багато викликів, але що стосується он-лайн навчання – ця сфера поповнилася купою нових і цікавих інструментів, які можна застосовувати і під час планування та проведення гурткових заходів.
Слабкі сторони:
–відсутність виховника фізично
–порівняна недоступність для особистого контакту:виховник для юнацтва, окрім всього, є саме тою підтримкою та старшим другом, якому можна довіритись, розказати про проблеми та «вилити душу». Але за фізичної відсутності останнього, важко вийти на контакт віч-на-віч. Розмови телефоном в свою чергу далеко не завжди мають той самий ефект, який має особиста розмова.
–менша кількість практичних занять: якщо юнацтво ще не має великого таборового досвіду або досвіду практичного пластування, то основним організатором мандрівок/теренівок є їх виховник (якщо ми говоримо не про курінні чи станичні заходи, а про відпрацювання практичних навичок в межах гурткової роботи). Виховник може потурбуватися про інструкторів, які би займалися з дітьми умовним розпалюванням багать та в’язанням вузлів по місцю, інакше – практичне пластування на таборі влітку може стати неприємним сюрпризом для юнацтва.
–емоційна прірва між гуртком та виховником: ми не одноразово говорили і чули, що в Пласті гурток з часом стає такою собі бандою. Коли ж ми викреслюємо присутність виховника, він вже не розділяє ті самі емоції, які відчувають діти, а вони, в свою чергу, не мають сильного емоційного контакту з впорядником.
Як бачимо на схемі, перехід на дистанційне виховництво, особливо на етапі закінчення першої-початку другої проби, має як сильні, так і слабкі сторони. Слабких сторін та загроз класично більше, тому наша основна задача – запобігти їх розвитку та спробувати перевести їх в першу половину квадрата. То як це зробити?*
*можете спробувати добрейнштормити квадрат, згідно особистого досвіду або пробувати робити це разом з вашим гуртком – якщо ситуація для вас актуальна. Результати пропрацьовуємо по цій же системі – шукаємо слабкі сторони та загрози і думаємо, як можна «перекинути» їх в першу половину квадрата.
Частина 2. Практична — як підготуватися та провадити діяльність в гуртку на відстані.
Дистанційне виховництво зазвичай не є дуже спонтанним рішенням. Ми плануємо переїзд щонайменше за місяць, відповідно до планування потрібно додавати не лише пошук квартири, але і підготовчу роботу з гуртком. Деякі пункти потребують більше, ніж місяць часу, тому адаптувати їх можна під свої умови і залучати до цього КВ, друзів-виховників з інших куренів, тощо.
1. Дати юнацтву якорі.
Уявімо дві ситуації: гурток, який не належить до куреня/пластує «теоретично»/перебуває на етапі здачі першої проби… і ідентичний гурток, який встиг трохи «покататися» — на табори, вишколи, курінні заходи, тощо. Якщо із рівняння фізично прибрати виховника — який гурток з більшою вірогідністю залишиться в Пласті?
Юнацтву (і всім нам, загалом) потрібно за щось чіплятися, щоб лишитися в організації. Поки вони не мають широкого досвіду — якорем для них в Пласті є в першу чергу їх виховник: його цікаві історії, авторитет і класні відзначки на однострої. У випадку ж, якщо вони «побачили світ» — кількість та якість цих якорів збільшується: це і таборові плани, і друзі, і атмосфера, і здача точок, проб та вмілостей, тощо.
Важливо зважати на чар пластування. В першу чергу під цим мається на увазі, що ваша дія має працювати не стільки на кількість, скільки на якість. Не потрібно відправляти дітей на всі вишколи округи та зголошувати на найкрутіші, по вашому, табори: концепція «швидше, вище, сильніше» може відклякнути і часто не працює.
Цільовими є, в першу чергу, емоції юнацтва.
Тому відправляйте дітей на цікаві для них табори, сприяйте спілкуванню в курені, розширюйте кругозір, «акліматизовуйте» в пластовому середовищі.(і не лише у випадках, коли плануєте їхати;)
2. Організувати самоорганізацію.
Іншими словами: донесіть важливість особистої відповідальності. Ця точка не може бути реалізована за 1 сходини. Більше того, вона важлива не лише для тих, хто планує вести гурток дистанційно, але і для ширшого пластового товариства.
Поступове зменшення ролі виховника при підготовці до сходин стане помічним, в іншому ж випадку – юнацтво не буде підготовленим до вирішення організаційних питань і занадто різке, непідготовлене перекидання відповідальності на них може налякати і демотивувати.
Пункт зменшує свою актуальність для тих, чий гурток переступив поріг другої проби та вже має певний досвід самоорганізації, але у випадку гуртків-першопробників він є досить важливим.
Що можна робити для розвитку відповідальності та самоорганізації?
Поступово давати юнацтву готувати елементи сходин (гутірку, гру, майстерку)
Виховувати наполегливість: фрази «Спробуй ще раз», «Не здавайся» — мають стати одними з девізів виконуваних дій.
Старше юнацтво варто залучати до роботи з молодшими гуртками, участі в підстаршині акцій.
Юнацтво має зрозуміти власні обов’язки: разом з ними можна зробити власні маніфести, прописати договори абощо.
Навичку відповідати за власні рішення та розставляти пріоритети потрібно виховувати поступово.
Гра «Хто на що здатний»: випадковим чином обирається ведучий. Кожен в колі має придумати йому завдання, яке той має виконати. Коли всі завдання проговорено, учасникам повідомляється, що насправді вони мають самі виконати свій наказ. Якщо юнак або юначка, придумуючи завдання, не подбала про важкість його виконання – слід проговорити з ними моменти емпатії та відповідальності за власні дії.
3. Зберегти довіру.
Юнацтво може негативно прийняти звістку про те, що виховник їде. Скоріше за все, так і станеться і до цього потрібно бути готовим. Тому юнацтву дуже важливу пояснити причини свого від’їзду та донести, що ти все одно лишаєшся їх виховником та другом.
Наша діяльність як виховників не обмежується трьома годинами на тиждень: з часом виховник стає тією людиною, яка може направити і підтримати; ментором, як звично говорити сьогодні. Відповідно, питання правильного підходу і особистого контакту з гуртком та кожним окремим його членом виходить на перший план.
У випадку, коли виховник постійно поруч – зробити це не так важко (або, принаймні, природно). В нашому ж випадку фізична відсутність виховника грає велику роль і з часом гурток, хочеш чи ні, відвикає від впорядника. Важливо зробити так, щоб це відвикання торкнулося лише звички бачити вас фізично, а спілкування і довіра все ще лишалися на попередньому рівні.
Можна провести сесію питань-відповідей, де щиро відповісти на всі питання, пов’язані з вашим від’їздом, які їх цікавлять, а можна просто поговорити і зробити акцент на тому, що відстань не змінить ваше до них ставлення.
4. Виховувати обов’язковість і традиції.
Кожен гурток має свої, давайте назвемо їх ритуали, — традиції, колективні звички, обов’язки (до точкування, наприклад) і таке інше. Ці ритуали важливо напрацьовувати впродовж всього пластування, але у випадку переходу на дистанційне виховництво, варто набрейнштормити нові актуальні ідеї, що з часом можуть теж перетворитися на традиції. Гарно, якщо такі ідеї будуть включати офлайн активності.
Що це може бути?
виховник щонайменше щокварталу має приїжджати до гуртка
раз на півроку-рік гурткова мандрівка в місто виховника (або будь-яке інше, де виховник може бути присутній)
загальна збірка на свята (наприклад, день народження гуртка)
тощо
Окрім подібних ритуалів, важливо виховувати двосторонню обов’язковість (не примус, а саме обов’язковість: систематичні сходини або заходи, якщо не було заявлено про інше).
Чому двосторонню – тому що без присутності гуртка, відповідальність за нього притуплюється не лише у юнацтва, але і у виховника. Варто віднайти особисту мотивацію до систематичного проведення сходин, планувати і виділяти на це час, підтримувати спілкування з гуртком в «позаробочий» час, щоб ілюзія присутності підтримувалась. Окрім цього можна ознайомитись з двофакторною теорією Герцберга і спробувати мотивувати себе згідно неї.
Якщо ж говорити про гурток – їм легше підтримувати обов’язковість хоча б через те, що вони лишаються групою і бачаться між собою. Наша задача, як виховника – власним прикладом показувати, що з нашою відсутністю нічого не змінюється і система сходин лишається тою ж, що і до переїзду.
Висновки.
Дистанційне виховництво позбавляє і вас, і гурток фізичного контакту. Очевидно, що такий підхід не може повною мірою забезпечити виконання пластової програми, зокрема на початкових етапах. Але оскільки дана форма роботи є, частіше, вимушеною, ніж обраною, якісною підготовкою і відповідальним ставленням, ми можемо забезпечити максимально ефективну роботу гуртка.
Основні тези, про які важливо не забувати під час дистанційної роботи, це: емоції юнацтва, тісний особистий контакт та систематичність ритуалів.
Бонус: поради виховниць, що мали досвід дистанційного виховництва.
ст.пл. Юля Блашко, ЧП: переїхала з Хирова на навчання в Кропивницький.
Регулярні сходини з умовою: коли я – онлайн, дівчата мають бути разом і триматися купи.
Гутірки могла читати я, але ігри завжди були “на” гуртку: вони придумували та проводили такі ігри, в яких могли б бути залучені вони і я одночасно.
На будь-яких неформальних збірках – ватрах, курінних заходах, вечірках, – я була з ними на одній хвилі. Дівчата телефонували і, якщо це була, наприклад, костюмована вечірка, я теж мала костюм і відповідну атмосферу за екраном.
ст.пл. Оля Смолярчук: переїхала з Луцька в Харків на навчання в УАЛ, а згодом – до Києва.
Працювати з гуртковою. Багато:) щоб ви були у співпраці, бо це основна опора в дистанційному виховництві. Вона і сходини може провести і порішати всі питання на місці.
Обов’язково брати участь в великих акціях гуртка, змаганнях, мандрівках. Планувати час так, щоб в найбільш емоційні моменти бути з ними.
Постійно бути на зв’язку з батьками, особливо коли дівчата ліняться ходити на сходини.
Краще не лишати гурток якому 1-1,5 роки, бо вони ще не повністю сформовані як команда і їх легко розгубити, коли живий контакт не частий.
Приїжджати на сходини хоча б раз в місяць.
ст.пл. вірл. Аня Олексин, Бунт:
Найважливіший період виховництва (тим більше дистанційного) – перші рік-півтора. Тобто етап нульової та першої проб. Бо від того, як закладуться основи, як гурток “зіграється” як команда залежить дуже багато.
Час від часу потрібно робити гурткові виходи: мандрівки, походи в гори. Це те, що найбільше згуртовує.
Якнайшвидше змотивувати юнацтво їздити на крайові акції та табори: не зважаючи на ситуацію в станиці, курені, такі акції ще більше закохують в Пласт, створюють відчуття приналежності до величезної організації.
Етап другої та третьої проб включеність виховника може бути не настільки велика. Він/вона більше виконує роль мотиватора та рольової моделі. Що стосується третьої проби, то важливо мотивувати юнацтво її здавати; не перекладати відповідальність на 11 клас і ЗНО, а все ж знаходити можливості допомагати складати план, допомагати в самих проєктах і рефлексувати по пройденому.
Також важливо мати внутрішньокурінну (або внутрішньостаничну) взаємолію: залучати старше юнацтво до виховання молодшого, запрошувати в підстаршину акцій. Це допоможе зрозуміти, що їм довіряють, усвідомити власну відповідальність та побачити, що вони вже мають певні знання та досвід, якими можуть ділитися.
По можливості, мотивувати брати участь в міжнародних акціях: джемборі, ЮМПЗ і т.д.
Події на Сході України багато у чому стали результатом недостатньої уваги влади до формування патріотичної свідомості у громадян, зокрема молоді, результатом недостатньої уваги влади до формування патріотичної свідомості та національної самоідентифікації у громадян.
Ситуація змінилася в 2015 році, коли Президент затвердив Стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки. Прийняття Стратегії знаменувало собою початок етапу, коли виховання молоді стало предметом підвищеної уваги у нашій державі.
За результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у серпні 2017 року, 83% опитаних зазначили, що вважають себе патріотами своєї країни. У порівнянні з аналогічним періодом 2014 року загальна кількість патріотично настроєних громадян майже не змінилася. Лише 10% висловили протилежні міркування, ще 7% не змогли дати відповіді на це питання.
У всіх макрорегіонах України, кількість тих, хто вважає себе патріотом України перевищує 75%: на Заході таких 88%, у Центрі – 84%, на Сході – 83%, на Півдні – 77%. Водночас у південних областях 18% опитаних заявили, що не можуть говорити про себе, як про патріотів своєї країни. На Сході таких респондентів – 11%, у Центрі – 8%, на Заході – 5%. Чим старші респонденти, тим більше серед них тих, хто вважає себе патріотом.
На питання, чи відчуваєте гордість від того, що ви – українець, більшість громадян відповіли ствердно.
За результатами дослідження, Міжнародного республіканського Інституту США, яке проводилось на контрольованій українським урядом території у січні-лютому цього року. найбільш пишаються своїм українським походженням мешканці Львова (92%), Луцька (91%), Тернополя (90%).
Навіть у містах, що посіли останні сходинки рейтингу “гордий бути українцем”, переважна більшість населення визнала гордість називатись громадянином своєї країни.
У Сєвєродонецьку 71% респондентів сказали, що відчувають гордість від того, що вони є українцями, у Запоріжжі – 72%, а в Маріуполі – 68% опитаних сказали, що вони відчувають “гордість” або “швидше гордість” від того, що вони українці.
Спираючись на власний довід, можу сказати, що сьогодні на Сході України відсоток патріотично налаштованих та вмотивованих громадян не такий вже і малий у порівняні з іншими регіонами але цінність їх набагато більше, бо це свідомий вибір в умовах дійсності та політичних вподобань усіх груп.
Роль Пласту у патріотичному вихованні
Мета “Пласту” – сприяти всебічному патріотичному самовихованню української молоді на засадах християнської моралі. Самовиховання – це процес постійної праці над собою. Самовиховання означає, що пластова молодь остаточно відповідає за свій всебічний розвиток та вироблення власного характеру. Це поняття включає добровільне прийняття присяги про суворе дотримання пластових обов’язків. Праця в групі є невід’ємною частиною самовиховання і включає вміння спільно діяти, організовувати й проводити пластові заняття, дбаючи один про одного та про досягнення спільної мети.
За задумом О. Тисовського, виховання в “Пласті” повинно бути безперервним від восьми років і до самої старості для тих, хто пов’язав з ним свою долю. Організація поділялась на такі чотири вікові категорії : пластовий доріст – діти 8–12 років, з якими проводили заняття індивідуально, готуючи їх до вступу в організацію; пластуни – підлітки 12–18 років, з яких і формувався сильний духом і тілом українець; старші почесні пластуни – юнаки і дівчата, які після закінчення середніх навчальних закладів вступали в самостійне життя, не пориваючи зв’язків з “Пластом”. У сучасному вигляді Пласт має вже повністю софрмований Улад Пташат, віком від 3 до 5 років і Улад Пластових Новаків/Новачок, який займається вихованням дітей від 6 до 12 років. Улад Старших Пластунів/Пластунок – це четвертий за віком улад. Це виховна спільнота української молоді у віці від 17 до 31 року життя. Улад Пластового Сеніорату є інтегральною частиною Пласту та творить четверту його організаційну формацію для здійснення завершуючого етапу пластування.
Головними завданнями “Пласту” є : всебічне патріотичне виховання української молоді; розвиток її моральних, духовних і фізичних здібностей; вишкіл молоді на свідомих, відповідальних та повноправних громадян з допомогою виховних методик та на ідейних основах “Пласту”, які базуються на пластовій присязі, пластовому законі і трьох головних обов’язках пластуна; плекання серед молоді традиції предків, розуміння їх історії, культури, ідей. Три головних обов’язки пластуна — зобов’язання, які бере на себе пластун, складаючи пластову присягу. Ці обов’язки, наче три дороговкази, мають закарбуватись пластунам у пам’яті, показувати пластовий шлях у щоденному житті: бути вірним Богові та Україні; допомагати іншим; жити за пластовим законом і дослухатись пластового проводу.
Вірність Богу вимагає від пластуна не лише віри в Бога, але й ведення морального особистого життя. Вірність Богові пластуни виявляють справами, поводячись згідно з моральними правилами та виявляючи любов до ближнього. Вони відчувають обов’язок дбати про інших у родині, школі, гуртку, шанують усе створене Богом, визнають гідність людини, піклуються про природу. Пластуни розвивають відчуття краси і дотримуються естетичних норм у своїй поведінці, мові, зовнішньому вигляді, нікого не принижують. Пластуни шанують Бога згідно зі своїм віросповіданням і одночасно шанують право кожного на своє віросповідання. Бути вірними Україні означає вважати себе частиною української громади, патріотом держави. Вірність Україні символізована у пластовому гербі, де пластова лілея нерозлучно переплетена з українським тризубом. Україна – ціла українська спільнота, поселена на прадідівській землі та поза її межами; це, зокрема, культура, мова, церква та інші матеріальні і духовні надбання, здобуті впродовж століть українським народом. Обов’язок допомагати іншим окреслює ставлення пластуна до свого оточення, до людей і до природи. Це означає не лише виконувати громадські обов’язки, але і творити добрі вчинки з власної ініціативи. Пластуни намагаються розвиватись та ставати щораз кращими не лише заради власного успіху, але й заради суспільства, народу, держави. Українські пластуни плекають любов до української спільноти й готові працювати заради її добра. Вони є також корисними громадянами держави, в якій проживають. Пластуни ставлять собі високі вимоги у підтриманні пластових ідеалів і в розвитку своїх здібностей. Вони постійно працюють над удосконаленням свого характеру в школі, у “Пласті” й поза “Пластом”, стараються здобути різні вміння та глибокі знання. Поставлені вимоги заохочують їх до подальшого розвитку, до постійної роботи над собою. Кожний вимірює свої успіхи не тільки мірилом інших, а й своїм власним, кожний змагається з собою, аби наблизитися до міри своїх здібностей або природної обдарованості (до свого потенціалу).
Пласт був заснований у період відсутності української державності. Слово “Україна” означало ідею – ідею, що повинна існувати українська держава. Це поняття містило в собі твердження, що існує український народ, українські землі, українське суспільство, українська спадщина та мова. Але де б вони не жили, пластуни вважають себе частиною української спільноти і дбають про її добробут. Українська спільнота включає громадян з України та українців, які живуть поза межами України.
Національна ідентичність
Національна ідентичність — це персональна ідентичність або відчуття приналежності до певної держави чи нації. Це сенс «нації як цілого, представленої самобутніми традиціями, культурою та мовою». Національна ідентичність може означати суб’єктивне відчуття, яке людина поділяє з групою людей про націю, незалежно від законного статусу громадянства.
Усвідомлення та осмислення власної ідентичності є одним з найважливіших мотиваційних чинників поведінки. Жоден із членів нації не знає й ніколи не знатиме всіх своїх співвітчизників, але між ними існує анонімна й символічна солідарність, сила якої буває дивовижною, особливо в періоди тяжких випробувань. Національна ідентичність або національна самосвідомість – одна зі складових ідентичності людини, пов’язана з відчутною їм приналежністю до певного етносу чи нації. Національна ідентичність – це почуття «нації як зв’язкового цілого, представленого унікальними традиціями, культурою і мовою» . Національна ідентичність не тотожна поняттям національності або громадянства, хоча вони можуть бути чинниками, що мають на неї сильний вплив.
Національна ідентичність не є природженою рисою. Вона виникає з набутого усвідомлення спільності культури, історії, мови з певною групою людей. До цього може додатися почуття приналежності до певної держави, прихильність до її національної ідентичності, національної ідеї та державних символів.
Національна ідентичність може бути багаторівневою і складеною. У малих народів, що не мають власної державності, нерідко має місце національна ідентичність, що комбінує регіональну етнокультурну ідентичність з більш широкою національною ідентичністю, пов’язаної з політичною нацією і державою. Національну ідентичність мігрантів може визначати як їх походження, так і самоідентифікація з їх новою державою і його культурним середовищем.
На певних етапах розвитку в рамках однієї і тієї ж етнокультурної групи можуть конкурувати кілька проектів національної ідентичності. У деяких контекстах поняття «національна ідентичність» вживається у відриві від індивіда, як якась сукупність рис і установок, властивих групі людей.
Роль національної ідентичності є неодмінним фактором стабільного і стійкого існування держави. У критичних ситуаціях вона визначає подальше виживання країни. При відсутності сильної національної ідентичності настає криза в роботі політичних інститутів: корупція починає приймати неконтрольовані розміри; місцеві еліти проводять політику, спрямовану на досягнення автономії або незалежності; громадяни прагнуть емігрувати з країни. На перший план виходять кланова, релігійна, сімейна, етична ідентичності. Відбувається ослаблення внутрішнього суверенітету держави, яке призводить до його стагнації і кризи розвитку.
Процес формування національної ідентичності
Формування національної ідентичності (свідомості), – це тривалий, суперечливий, спорадичний процес, детермінований як чинниками соціоісторичного буття, так і зміною самоідентифікації еліти, роль якої у націєтворчому процесі не варто применшувати. Адже, говорячи про ідеологію націєтворчого процесу, слід говорити перш за все про тяглість корпоративної самосвідомості еліти, яка трансформується у відповідності з процесом конструювання суспільних понять та ідентифікаційних критеріїв.
Національна ідентичність визнана науковою спільнотою і громадськістю домінуючою в системі колективних ідентичностей. Національна ідентифікація поєднує два взаємопов’язаних процеси (зрізи):
1) усвідомлення певною історичною спільнотою себе як окремішного цілого зі своєю територією, населенням, історією, культурою, державністю, побутом, звичаями, традиціями, ментальністю та іншими атрибутами національного буття;
2) ототожнення (співвіднесення) окремими людьми чи їх групами себе з тією чи іншою національною спільнотою. Тобто для того щоб людина могла віднести себе до якоїсь нації, – необхідно, щоб ця спільнота об’єктивно сформувалася як національне утворення і саморефлексувалась, усвідомила себе в такому статусі. Перший процес відбувається через співвіднесення, ототожнення нацією своїх власних визначальних характеристик із тими ознаками, критеріями нації, які склалися на загальнолюдському рівні, розкривають зміст поняття “нація”. Другий із названих процесів передбачає наявність таких моментів: а) дійсне існування певного національного утворення; б) знання індивідом чи групою людей про існування такого утворення і його специфікуючі характеристики; в) сама ідентифікація, співвіднесення, порівняння, ототожнення себе з нацією як її елементом. Очевидно, в процесі національної ідентифікації задіяні й інші суттєві чинники: державність (рівень її розвитку, форма державного правління, політична культура), мова, традиції, звичаї, символіка, архетипи поведінки, особливості господарювання й побуту, тип ментальності, загальноприйняті моральні норми і приписи, панівна ідеологія, ідеал суспільного розвитку, домінуючі інтереси, геополітичні прагнення та ін. Національна ідентичність як суспільний феномен активно впливає на життєдіяльність національної спільноти. Можна виділити кілька основних внутрішніх і зовнішніх функцій, які вона виконує в суспільстві.
До зовнішніх функцій національної ідентичності належать, насамперед, такі:
1) територіальна (нація ідентифікує себе з певною територією, яку вона демаркує і захищає від зовнішніх посягань інших суб’єктів міжнародної політики);
2) зовнішньоекономічна – визначає тип, зміст, форму, напрями, принципи, стратегію зовнішньоекономічних зв’язків (ідентифікаційні характеристики нації значною мірою зумовлюють як її прагнення в зовнішньоекономічних зв’язках, так і відповідну реакцію на її домагання з боку потенційних партнерів). Яскравим прикладом тут є вибір свого часу Україною між Євросоюзом і створюваним Росією Єдиним економічним простором чи Митним союзом. Ідентифікуючи себе як європейську націю, Україна схилилася до інтеграції з ЄС, що позбавило її загрози потрапляння в черговий раз під протекторат Росії, викликавши цим шалену агресію останньої щодо нашої суверенної держави;
3) геополітична – відповідно до самоідентифікації нації країна формує свою стратегію взаємин із зовнішнім світом: дотримуватися нейтралітету, проявляти агресивність, вступати в політичні блоки тощо. До внутрішніх функцій національної ідентичності належать такі як:
1) згуртування членів спільноти довкола загальнонаціональних цінностей і завдань;
2) розбудова соціальних зв’язків, їх оптимізація, гармонійне поєднання взаємодії різних елементів соціальної структури;
3) сприяння самовизначенню особистості, колективів, різних спільнот та їхній самореалізації. Чітка національна ідентифікація дає змогу громадянам та їхнім спільнотам “знайти себе” – зайняти ту нішу і позицію в системі життєдіяльності нації, яка є найбільш адекватною їхнім потребам і водночас можливостям.
Практичний досвід та імплементація
Концептуально цей розділ слід поділити на три приципові блоки:
Власний досвід
Імплементація в виховну методу
Поради та рекомендації
Власний досвід – самоусвідомлення та розуміння власної ідентичності, крізь призму внутрішніх пошуків, переживань. Акцентуючи увагу на тому, що ти є частинкою великого руху, мета якого успіх та добробут нації. Тільки коли впорядник сам пройде цей етап, прийме для себе ті базові засади, тільки тоді він зможе ділитись та передавати і навіть виховувати справжнього ціннісного громадянина – патріота своєї держави.
Аналізуючи власний досвід, з урахуванням, специфіки регіону, де я народився і виріс слід виокремити декілька важливих чинників:
Виховання
Оточення
Цінності
Консервативне виховання – формує дисципліну, повагу до старших, любов та повагу до праці, базові життєві дефініції, наприклад усвідомлення дружби.
Від концепції до втілення у реальне життя будь-яка ідея може зазнати суттєвих змін. А коли йдеться про втілення системної політики в окремій сфері – додаються й інші чинники, які можуть ускладнити процес комунікації будь-яких реформ чи нововведень. Подібна ситуація спостерігається і в сфері національно-патріотичного виховання, адже йдеться не лише про концепції та теоретизування на загальнонаціональному рівні, а й про цілком реальне їх втілення у життя на регіональному, місцевому рівні.
І в цьому контексті cлід розглянути два важливих аспекти.
По-перше, визнати, що національно-патріотичне виховання – це не лише питання, яке стосується галузі освіти, шкільництва. Адже розуміння та сприйняття цінностей держави, в якій живе громадянин, важливе у будь-якому віці. Особливо чітко українці усвідомили це у 2014-му році, коли стало зрозуміло, що ворожа пропаганда «б’є» по розумах людей далеко не шкільного і часто не лише студентського віку. Страждають люди й середнього, і старшого віку, які поступово перестають розуміти, що таке національна складова. Тож процес національно-патріотичного виховання слід суттєво розширювати й у віковому, й у міжсекторальному сегментах, щоб охопити якомога більше людей за сферами діяльності, їхніх інтересів. І звісно, попри наявність власних особливостей, кожен регіон України має діяти у рамках основних концептуальних засад, які закладені у державну стратегію національно-патріотичного виховання.
По-друге, саме від фахового менеджерського підходу залежить, наскільки ефективно відбуватиметься комунікація під час втілення ідей у контексті форумвання національної ідентичності у молодого покоління, взаємодії «центр – регіони». Саме тому логічно почати комплексне втілення концепції національно-патріотичного виховання із налагодження системи міжсекторальних зв’язків та подальшої взаємодії із органами місцевого самоврядування.
У квітні поточного року Міжвідомча комісія із національно-патріотичного виховання оновила свій склад та найближчим часом розпочне роботу, метою якої є налагодження взаємодії між різними центральними органами виконавчої влади задля забезпечення реалізації плану дій із втілення Концепції національно-патріотичного виховання.
Водночас, у зв’язку із процесами, що тривають у новостворених районних державних адміністраціях (формування структури, перегляд повноважень, кадрове забезпечення тощо), не створено координаційні ради з питань національно-патріотичного виховання при районних державних адміністраціях Донецької, Львівської, Одеської, Полтавської, Івано-Франківської областей. На сьогодні здійснюється формування структур місцевих державних адміністрацій, тому одним із основних завдань є збереження мережі аналогічних структурних підрозділів на районному рівні та сприяння створенню відповідних підрозділів на рівні територіальної громади, що стане можливим шляхом внесення змін до Закону України «Про місцеве самоврядування», а також постанови Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2012 року № 606 «Про затвердження рекомендаційних переліків структурних підрозділів обласної, Київської та Севастопольської міських, районної, районної в м. Києві та Севастополі державних адміністрацій». Законодавча ініціатива щодо змін у ЗУ «Про місцеве самоврядування» вже розроблена Мінмолодьспорту для розгляду у парламенті.
Власний досвід
Слід вказати, що під час виховання молоді надзвичайно важливим елементом є власний приклад. З огляду на досвід, який я маю, можу затвердити, що найперше з кого юнацтво буде копіювати поведінку буде сам виховник.
У контексті патріотичного виховання це може бути пластова пластова, розуміння власної історії а також вміння розповідати та описувати найважливіші події державотворення.
Аналізуючи власний досвід виховання молоді, а саме юнацтва віком з 12 до 16 років можна виокремити важливі параметри.
Параметр перший – ідентичність.
Для дітей, які приймають рішення приєднатися до Пласту так само як і для їх батьків вже не стоїть питання національної ідентичності. Пласт є національна скаутська і єдина конкурентно спроможна організація в даному сегменті. Незважаючи на те, що Пласт, як організація веде свій початок з західної, частково з центральної України, тренд останніх років вказує на пробудження інтересу та активізацію до національного скаутингу і на сході нашої країни. Такі спостереження підтверджуються активним розвитком осередків у Харківській, Полтавській, Сумській, Луганській та Донецькій областях відповідно. З цього випливає і другий аспект, бо коли є усвідомлення власної ідентичності слід прийняти свідомий вибір.
Параметр другий- свідомий вибір
У реаліях сходу, найбільшу цінність і мотивацію показують саме ті, хто вирішив свідомо приєднатися до організації а таких, з огляду на власні спостереження, тотальна більшість.
Це означає, що батьки вже ознайомлені з базовою концепцією діяльності Пласту і цілком розуміють чим буде займатись підліток.
Параметр третій – лідерство
Пласт – організація, яка покликана виховати провідну частину населення. Громадський, корпоративний та державний сектор потребує молодих та енергійних, ціннісних та щирих людей нової генерація. Саме Пласт дає можливість отримати та розкрити лідерський потенціал вже з дитинства.
Беручи на себе відповідальність, майбутній провідник вишколює необхідні риси та компетентності.
Приклади проведення ігор та заходів
Міжстанична Спартакіада ім. Віктора Гурняка. Вона проводиться нашою станицею щорічно і має національно-патріотичне спрямування. Цей захід був проводиться у 2 етапи: спортивно-ігровий та скелелазний. У перший день юнацтво та гості змагаються в командних видах спорту (футбол, волейбол) та складають норми ВФВ. Далі невеличка мандрівка до місця таборування, а там – пластова вечерю та ватра.У другий день програма спрямована на скелелазіння та мистецько-інтелектуальний розвиток. Зокрема, ігри, квест, інтелектуальний змаг та змаг зі скелелазіння.
Історична ігри: «УПА – відповідь нескореного народу», «Українська революція 1917-21 рр. Сто років боротьби» яка розроблена Українським інститутом національної пам’яті. викликали величезний інтерес та схвалення, особливо серед учителів історії та учнів, які використовували гру як елемент підготовки до ЗНО з цієї теми. Окрім навчальних матеріалів, які поглиблюють знання про боротьбу Української повстанської армії проти ворогів, гра дає можливість дітям та підліткам відчути себе справжніми командирами повстанців.
Подорожі місцями ідентичності. Завдяки мандрівкам Україною ми пізнаємо свою Батьківщину. Серед таких місць однозначно буде станція Крути, що є важливою частиною української історичної пам’яті, на якій 29 січня 1918 року відбувся бій і трагічна загибель студентського куреня під Крутами, що стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну. Музей-вагон злуки УНР та ЗУНР, що відображає історичний період, коли Україна у січні 1919 року, підписала акт злуки Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки. Ця подія відбулася саме на залізничній станції Фастів. Мандрівка до Національного заповіднику «Хортиця» розташований на річці Дніпро в місті Запоріжжя. Завдяки музеям, історико-культурним комплексам, панорамам можна дізнатись історію Хортиці ще з давніх часів, у тому числі, про її найбільш яскравий і важливий період – час українського козацтва, коли острів був колискою Запорізької Січі. Але першочергове завдання, це мандрівка – дослідження регіонального контексту, бо з любові до краю, починається любов до країни.
Теренові змаги або ігри. Перше,що потрібно для гри – це відповідна місцевість, або ж терен. Мапа терену надається учасникам до початку гри. якими керують чотові, а чоти на рої, якими командують ройові. Всього у сотні може бути від 100 до 200 людей. Кожна з команд має 2 необхідні атрибути: назву сотні та прапор. Прапор – головна цінність сотні і його втрата означає програш у грі. У ході бою жоден учасник не має права бити супротивника. Завдання команд заволодіти та втримати, до кінця гри, прапор команди супротивника, який знаходиться в спеціальному наметі, в таборі супротивника. Виконання цієї вимоги – визнається як чиста перемога однієї з команд. Під час теренової гри сотні можуть “знищувати” гравців суперника шляхом зриву нарукавної пов’язки. Кожен “вояк” носить на руці пов’язку відповідного кольору сотні, яка є ознакою його “життя”. Втрата пов’язки “вояком” означає його “загибель”, тобто супротивник має зірвати пов’язку з руки. Зірвані пов’язки передаються у РВС і по їх кількості визначається результат гри. При встановленні результатів змагань РВС використовує шкалу оцінки. Перемагає сотня, яка набрала більше балів або здобула абсолютну перемогу. Бали нараховуються за кількістю пов’язок, що їх передадуть у РВС представники “ворогуючих” сотень.
Висновки
Таким чином, проаналізувавши основні ознаки (характеристики) національної ідентичності як «політичного і соціокультурного конструкту», можливо результувати наступні положення: перше: національна ідентичність є політичним і соціальним конструктом, який формується національними елітами і створюваними ними інститутами, насамперед – державою. Проводиться історична політика, мовна, символічна політика, конструювання образу «іншого» та ін., що спрямовано на створення системи ідентифікації з «єдиним цілим» (державою), а також формування загального культурноісторичного і політичного простору; друге: основою національної ідентичності виступають загальні політичні цінності, почуття приналежності індивіда до держави (політичної спільноти), незалежно від його етнічної приналежності, що розділяються громадянами як культурні норми, визнання індивідом прав і обов’язків у відношенні до інших членів спільноти, рівність громадян перед законом і громадянська культура. Національна ідентичність окреслює територіальне простір нації; третє: національна ідентичність формується паралельно з процесами національно-державного будівництва. Нація є «продуктом» довгого і складного процесу історичного розвитку; четверте: національна ідентичність у своїй основі має духовні та культурні підстави, що формують національну картину світу – систему уявлень, заснованих на певних національних цінностях, традиціях, світогляді, що підтримує «почуття причетності до єдиного політичного співтовариства»; п’яте: феномен національної ідентичності взаємопов’язаний з етнічним. Етнічний компонент є складовою конструкції нації (первинним в самовизначенні людини і досить стійким протягом життя). шосте: національна ідентичність є найважливішим засобом легітимації і делигітимації влади, політичного режиму і держави, як інституту, який претендує на втілення національної ідентичності та національних інтересів. сьоме: національна ідентичність – це потужний фактор консолідації політичної спільноти. У процесі ідентифікації індивід ототожнює себе, тобто відчуває почуття причетності до своєї групи (спільноти) і держави, визнаючи групові цінності і цілі як «свої» (національна ідентичність як емоційне переживання своєї приналежності до національної політичної спільноти), і відокремлює від «іншої» політичної спільноти; восьме: національна ідентичність пред’являє зобов’язання до «носія ідентичності»: прийняття сторони своєї нації в конфліктах з іншими націями, на індивідуальному рівні передбачається громадянська відповідальність та активна громадянська позиція; прийняття відповідальності за вчинки, що здійснюються в ім’я своєї нації іншими її представниками; перевага загальнонаціональних інтересів перед особистими (вищий ступінь актуалізації національної ідентичності); дев’яте: національна ідентичність конструюється за допомогою дискурсу націоналізму. У цьому випадку виклик нелегітимним урядам може бути кинутий від імені нації; десяте: процеси глобалізації, інтеграції впливають на національну ідентичність, знижуючи її значимість в системі ідентифікації.
Використані джерела
Соціологічна група «Рейтинг».
Міжнародний республіканський Інститут, США.
Гоменюк І. Історія Пласту / І. Гоменюк, В. Стецько. – УСО. – Стрий, 2000.
Стаття від Укрінформ «Як виховати патріотизм на місцевому рівні».
Це маленька книжечка-посібник з можливістю записів та доповнень, яка допоможе впевненіше підкорити 1 пробу. У цьому файлі ти знайдеш візуально оформлену та лаконічно подану інформацію з qr-кодами на об’ємі джерела (такі, як пластовий портал, сайт станиці Львів, пластова банка та інші онлайн ресурси). Це має допомогти юначками виокремити важливе і водночас заглибитись в тему.
Такий блокнот стане чудовою підтримкою для юначок. Вони самостійно зможуть переглядати теорію, занотовувати потрібне і все це в маленькому блокноті на 50 сторінок (вся теорія на 23 сторінках та численних qr кодах +календар сходин, місце для нотаток).
Також цей посібник допоможе виховницям планувати сходини, подавати потрібну інформацію. Крім того, окремі сторінки можна використовувати просто як скріни чи роздруковувати для відповідної теми сходин. Файл книжечки Фото в друкованому вигляді та деталі про друк
ВАЖЛИВО!
Ця книжка адаптована саме для юначок та виховниць, зокрема львівських дівочих куренів (у книжці звертання до дівчат, а також інформація про станицю Львів та історія Львова). Проте окремі частини цієї книжки підійдуть для інших станиць та хлопчачих куренів.
При проводженні занять з юнацтвом і юнацьким гуртком зокрема дороговказом для впорядника/впорядниці завжди має слугувати правильник УПЮ. Там описані система юнацького самоврядування, повноваження діловодів, правила щодо юнацького однострою, види та формати занять гуртка і т.д. Але в процесі занять впорядник/впорядниця поступово усвідомлює, що правильник УПЮ не є вичерпним джерелом інформації для занять юнацтвом, томущо зіштовхується з багатьма дрібними моментами, проблемами в масштабах гуртка, які він не регулює або описання цих моментів є досить поверхневим і лишає багато простору для невизначеності. Мова йде в першу чергу про дисципліну і організаційні процеси на/до сходин/-ах.
Апелювання до пластового закону та індивідуальні усні директиви впорядника/впорядниці в кожній ситуації не є виходом з ситуації, оскільки не дають можливості юнацтву на самоврядування і містять в собі багато суб’єктивізму.
На мою думку, існує 3 виходи для усунення цієї невизначеності при виникненні такого роду моментів:
впровадження системи гурткових правил;
впровадження гурткового точкування;
комбінування двох попередніх методів.
Звісно, що третій варіант є найбільш оптимальним через свою комплексність, але в даному проекті я зосереджусь на системі гурткових правил, які є найбільш близьким і важливим елементом в діяльності гуртка особисто для мене.
Дефініція “Системи гурткових правил”
Це прописані в електронному або електронному вигляді документ з прописаними правилами, що регулюють проблемні ситуації, що регулярно виникають в процесі діяльності гуртка та спрямовані на їх вирішення. Дані правила передбачають заохочувальні завдання (НЕ покарання, оскільки їх в Пласті немає і ці завдання дійсно є заохоченням до виправлення юнаком/-чкою власної поведінки, комунікації тощо), що містять в собі виховний момент. До речі, дані правила можуть поширюватись і на впорядника/-цю і навіть краще якщо так буде (щоб мотивувати юнацтво, показуючи приклад).
Усі члени гуртка повинні мати доступ до цього документу. Дані правила поширюються на юнаків конкретного гуртка (хоча може бути так, що члени гуртка займають посади в курінному проводі і починають використовувати цей інструмент на рівні куреня, впровадивши його через раду гурткових).
Процес провадження системи гурткових правил
Гуртковий провід (головний орган юнацького самоврядування на рівні гуртка) в процесі організації роботи гуртка може зіштовхуватися з однотипними проблеми комунікаційного/організаційного характеру (запізнення, наявність одностроїв на сходинах і т.д.), які повторюються постійно.
Впорядник/-ця може наштовхнути/мотивувати гуртковий провід до впровадження системи гурткових правил за допомогою гутірки, обговорення на збірці тощо, АЛЕ ключовим моментом є те, що розробкою цих правил має займатися саме юнацтво (впорядник/-ця виконує лише дорадчу роль в цьому процесі і втручається у крайніх випадках).
В моєму розумінні мають бути наступні етапи цієї процедури:
розробка правил (проводиться гуртковим проводом, а також юнацтвом, що хоче долучитися до цієї ініціативи);
обговорення драфту документу з членами гуртка (в цьому процесі дуже важлива якісна модерація, щоб юнацтво зрозуміло доцільність впровадження цих правил, а також внесли пропозиції щодо змін або нових правил);
корегування правил відповідно до внесених на обговоренні пропозицій;
прийняття (на сходинах шляхом голосування абсолютною/кваліфікованою більшістю).
Впровадження даних правил в ідеалі має бути проговорено з усіма членами гуртка (наприклад якщо хтось був відсутній на обговоренні та прийнятті правил), а також зазначити дату початку дії правил. За їх виконанням має слідкувати гуртковий суддя або делегована людини у разі його/її відсутності.
Приклад системи правил в моєму гуртку (“Пантери” в курені ч. 93 ім. Св. Ап. Андрія Первозваного)
Пластун точний, саме тому юнаки мають з’являтися на усі гурткові сходини, мандрівки, акції тощо вчасно. За кожну хвилину запізнення юнак перед закриттям сходин має виконати 10 кроків ходіння качечкою (фізична вправа) під виконання гурткової пісні (рахування кроків доручається самому юнаку, довіряючи його словності, як пластуна). При попередженні мінімум за 2 години до гурткових активностей про запізнення через поважну причину юнак звільняється від виконання заохочувального завдання.
Юнак не допускається до гурткових, мандрівок і т.д. сходин без пластового однострою Винятком можуть бути гурткові акції, коли гуртковий попередньо повідомляє про необов’язкову наявність однострою або важлива причина з попередженням про відсутність однострою гурткового мінімум за 2 години до гурткової акції.
Гуртковий повідомляє про активності гуртка (курінні/гурткові сходини, мандрівки, станичні акції і т.д.) або їх відсутність на вихідних кожного тижня не пізніше середи (включно). Винятком може бути повідомлення про Свято Весни, курінний вертеп, курінний табір і інші активності, підготовка до яких вимагає більше часу, ніж 2 дні (томущо зазвичай сходини у мого гуртка в суботу). Сходини відміняються у випадку невчасного повідомлення гурткового.
Члени гуртка мають повідомити про присутність на активностях, в яких гурток братиме участь на вихідних до 23:59 п’ятниці (щоб організатори мали інформацію про точну кількість присутніх і могли підготуватися, якщо планується якась гра, майстерка тощо). У випадку неповідомлення або невчасного повідомлення про присутність юнак не допускається до сходин.
Пластун пильний, саме тому він не відволікається на гаджети під час сходин. Винятком може бути прохання впорядника/-ці або членів гурткового про використання їх під час сходин. Гаджети, які відволікають юнаків на сходинах, складаються у спеціальну коробку до кінця сходин, після чого повертаються власникам.
Примітки та висновки
Після впровадження даних правил основні проблеми із запізненням, комунікацією до сходин та одностроями на гурткових акціях була вирішена і випадки застосування заохочувальних завдань за порушення правил мали поодинокий характер (якщо конкретизувати, то за пластовий рік було всього 5 випадків запізнень, 2 випадки недопущення до сходин через відсутність однострою і 1 випадок недопущення до сходин через невідповідальну комунікацію.. Важливим моментом є те, що дані правила розповсюджуються і на мене як впорядника разом із заохочувальними завданнями у разі їх порушення, що показує нашу з юнаками рівність перед встановленими правилами. Система даних правил знайшла підтримку черед усіх членів гуртка, оскільки була обговорена попередньо з ними і юнаки відповідально ставилися до виконання правил навіть без контролю гурткового судді, що свідчить про зростання власної відповідальності.
Варто зазначити, що в моєму гуртку в комбінації з даними правилами функціонує і гурткове точкування, яке доповнює ці правила і підвищує рівень дисципліни та ефективності роботи під час занять, проте воно додалося вже пізніше, а ключову роль зіграло саме впровадження цих правил.
Розробка такого документу дає юнацтву досвід впровадження законодавчих ініціатив, включаючи роботу з документами, процесом їх впровадження у дію, що може знадобитися їм у майбутньому.
Даний документ може бути трансформований у більш комплексний документ – статут гуртка (куди до правил можуть додатися інформація про гурткове гасло, пісню, опис традицій і т.д.), але це вже трохи інша тема ☺
Мета: «Полегшити та вдосконалити комунікацію із батьками юнацтва та запобігти непорозумінням та конфліктам у гуртку»
Актуальність: Пластовий гурток у середньому складається із 8-10 учасників, тобто приблизно 20 батьків із якими впорядник формує контакт з моменту створення гуртка та підтримує його протягом усього етапу юнацького пластування своїх вихованців. У період юнацької пластової програми формується особистість дитини. Юнак проходить через так званий період «метаморфоз» від середнього шкільного віку (11 років) , коли його думка повністю базується на думці батьків, до юності (18 років) , коли юнак вже самостійно приймає рішення, володіє скептичним мисленням та чітко може висловити власну позицію та думку . Тому відсутність комунікації та тісного контакту із батьками юнацтва протягом цього періоду викликає труднощі, які впливають на гурток, командну роботу і як наслідок ефективність виконання пластової програми. Даний проект має на меті знайти можливості побудови ефективної співпраці між впорядником і батьками.
Короткий опис проекту: Методичний проект «Психологічні засади праці з батьками юнацтва» спрямований на формування цілісного ланцюга на зразок «Юнак-Виховник-Батьки». Він розкриває важливість співпраці із батьками та надає можливі засоби і методи залучення батьків до пластового життя їх дитини.
Чому важлива співпраця із батьками?
Налагоджений контакт із батьками та ефективна комунікація у гуртку є запорукою того, що батьки не заперечуватимуть, а навпаки підтримуватимуть пластування своєї дитини. Оскільки саме на юнацьку пластову програму припадає основний період формування особистості, впорядник часто стикається із загрозою того, що його юнак покине Пласт.
Як формується особистість юнака?
У віці 11-13 років авторитетами для дитини є її батьки . Вона спирається на їх переконання та формує власні погляди. Саме через це, із моменту створення гуртка та початку юнацького життя пластуна співпраця з батьками є дуже важливою. Адже позитивне ставлення батьків до усіх пластових заходів є запорукою успішного формування гуртка та подальшого повноцінного пластування дитини.
У 14-15 років розвивається вміння орієнтуватися на вимоги товаришів, враховувати їх. Серед таких вимог особливе місце займає необхідність відповідати певним “трендам”. Важливу роль у розвитку особистості підлітка відіграють взаємини з товаришами та близьким другом. До дружніх стосунків ставляться особливі вимоги: взаємної відвертості й розуміння, рівності, чуйності, здатності співпереживати, уміти зберігати таємниці тощо. У цей період формування особистості юнака, як ніколи раніше, потрібен приклад старшого товариша, яким мав би стати впорядник.
У цьому віці юнацтво прагнуть звільнитися від контролю та опікування з боку батьків , а також від встановлених ними норм і порядків. У цьому процесі є помітним домагання автономії у сфері поведінки (потреба і право самостійно вирішувати особисті проблеми), емоційної автономії (потреба і право мати власні, самостійно обрані уподобання) та нормативної автономії (потреба і право на власні норми і цінності) (І.С. Кон).
Порівняно легко досягається незалежність поведінки, передусім у сфері дозвілля. Емоційна автономність досягається з більшими труднощами, і цей процес дуже суперечливий. Якщо підлітковий період породжує передусім проблеми, пов’язані з дисципліною, то рання юність дає найбільше емоційних конфліктів, особливо у взаєминах з батьками.
Для того, щоб стати дорослішим юнак має на меті стати незалежнішим у стосунках із батьками, включити свої відносини з ними в нову, складнішу систему емоційних уподобань і симпатій, центром якої вже будуть не батьки, а він сам.
Ревниво захищає юнацтво своє право на власні переконання, моральні установи та цінності. З цією метою вони нерідко займають підкреслено максималістські позиції, висловлюють критичні думки з того чи іншого питання. Однак у значимих питаннях (вибір професії, політичних поглядів, світогляду тощо) вони і надалі залишаються залежними від думки дорослих, особливо батьків. Інша справа, коли йдеться про моду, смаки, способи проведення дозвілля тощо.
Батьки, як правило, хворобливо реагують на таке охолодження у стосунках з своїми дітьми. Проте це тимчасове явище, емоційний контакт з батьками відновлюється після завершення кризового періоду на новому рівні. Тому у цей період при відсутності достатньої комунікації між впорядником юнаком і його батьками, даний етап формування особистості може стати фатальним для пластування юнака.
У віці 16 -18 років, юнак має на меті самостійно аналізувати усі виклики суспільства, приймати рішення та обирати свою потенційну професію та те, чим він хоче займатися у майбутньому. Цей етап є третім переломним моментом у формуванні особистості, а також надзвичайно важливим із сторони комунікації із батьками та продовження пластування юнака із подальшим успішним переходом у старшопластунство.
Тому одним із численних викликів для впорядника є формування співпраці між батьками і юнацтвом. Бути тим, хто є другом та водночас наставником для юнацтва і приятелем, і можливо авторитетною молодою особою для батьків.
Методи і засоби формування команди «Батьки – Впорядник – Юнацтво»:
Тактика формування команди ґрунтується на стосунках і настроях та особливостях гуртка
( кількість юнаків, їхні улюблені заняття, конфлікти між юнаками та причини конфліктів тощо.)
На основі залученості до Пласту, можна виділити 3 групи батьків:
1 – Батьки не є пластунами та не були дотичними до Пласту.
Основний напрямок роботи, який може допомогти – це створення спільних акцій з батьками та детальне ознайомлення їх із пластовим життям дитини, основними засадами пластування. Важливим є пояснення, які саме можливості надає Пласт дітям. Нижче у документах прикріплена презентація із грою для батьків та юнацтва «Юнацьке пластування за 60 хв.» , яку можна провести на гурткових сходинах спільно з батьками. Дана гра має на меті показати чим живе юнацтво у цей період пластування, які винагороди можна здобути за кожен пройдений етап. А оскільки команди протягом гри є мішаними ( батьки і діти), дорослі переймаються юнацьким запалом та на власні очі бачать на скільки їх діти відповідально ставляться до кожної одержаної протягом гри вмілості чи відзначки, або курінної хустини. Згодом уже після проведеної акції стимулюють своїх дітей здавати проби, отримувати нові вмілості та у свою чергу сприяють пластовому життю своїх дітей.
2 – Батьки пластуни, Пластсприяти або ж є дотичними до Пласту.
У таких ситуаціях корисним буде долучати таких батьків до часткової організації гурткових та курінних акцій ( допомога із приміщенням, транспортним забезпеченням тощо, але саме допомога, а не завантаження роботою). Тоді батьки будуть відчувати себе теж учасниками гуртка, а згодом і куреня . Систематичні проведення Батьківської ради також є важливими для комунікації із батьками. Інформування про річний план праці куреня та детальний опис основних акцій протягом року ( таких як Свято Весни, Курінний табір, Крайові табори тощо.), а також повідомлення про план розвитку куреня ( переїзд на іншу домівку, закупівля нового реманенту або ремонт поточного майна) є запорукою того, що батьки є систематично повідомлені про те, чим займається курінь як у середині куреня так і кожен гурток безпосередньо. І як наслідок, у батьків не формується негативне ставлення до пластового життя своєї дитини.
3- Змішана спільнота батьків.
Можна використовувати поради для 1 і 2 групи.
Виграшним для кожного типу батьківського колективу є формування індивідуального підходу при роботі із юнаком та безпосередньо його батьками. У будь-якому разі спільна група для батьків у соцмережі, яка є активною, це хороший метод залучення батьків до пластового життя юнацтва та безпосередньої прямої презентації чим займається юнак у Пласті за допомогою відео чи фото. У межах гуртка такою мережею може бути спільна група у Facebook/Telegram/Whats App сторінка у Instagram, яку спершу веде впорядник, а згодом продовжує юнацтво, як варіант одного із різновидів діловодства.
Також , позитивним бонусом для батьків, може бути номінація «Найактивніші батьки року», або ж нагородження безпосередньо усіх батьків, які проявляли активність у розвитку гуртка чи куреня протягом року. Це допоможе батькам максимально зрозуміти захоплення своєї дитини пластовим життям, що спростить роботу впорядника із юнацтвом, та буде запобігати виникненню конфліктних ситуацій як з вихованцями так і з їх батьками.
Висновки: Отже, Батьки – основні особи на яких орієнтується дитина при прийнятті рішень. Саме вони є ключовими особами, що мають безпосередній вплив на формування особистості дитини, визначення нею пріоритетів. У період юнацтва, з 11 до 18 років, припадає три переломних етапи формування особистості, через, що у впорядника можуть виникати не передбачувані конфлікти,як з батьками так і у межах гуртка між юнацтвом. Тому ключем до вирішення усіх непередбачуваних ситуацій є добре налагоджений контакт із батьками та відкрита комунікація. Щирість і відкритість – це запорука успіху у формуванні міцного командного ланцюга «Батьки-Впорядник-Юнацтво»
Морське пластування є однією з ділянок пластової самовиховної програми для пластунів, які хочуть вправлятися у заняттях на воді; це є добра нагода та можливість виявити зацікавлення юнацтва до водних ділянок, зрозуміння значення Чорного моря для України. Життя в природі (на таборах і мандрівках) обов’язково включає в себе заняття на воді – навіть, якщо це просто точка плавання на здачу юнацьких проб. Тому так важливо є навчати юнацтво безпечно поводитись на воді і користати з приємностей і радощів, що їх приносять такі заняття. Завданням морського пластування в Уладі Пластунів Юнаків є дати старшому юнацтву (розвідувачам та скобам) цікавий зміст його пластових занять і цим захопити його до подальшої самовиховної діяльності. Окрім цього морське пластування має дати змогу пластовому юнацтву набути знання, потрібне у заняттях, пов’язаних із водою та навчити його безпечної поведінки на воді.
1. Особливості водного мандрівництва
Мандрівка – це не тільки гарний спосіб проведення часу, але й чудовий виховний засіб. На мандрівці в повній мірі проявляються характер і особистість людини. Тут можна навчитися і навчати співжити, співпрацювати, разом переборювати труднощі. Мандрівки бувають різного типу, якщо говорити про їх середовище то їх можна поділити на: водні, туристичні, спелеологічні, гірські, повітряні, веломандрівки… Майже у всіх видах мандрівництва, крім водного, людина бореться в першу чергу з собою (з власною втомою, наприклад). У водному ж мандрівництві людина постає в боротьбі зі стихією і плата за людську помилку (непідготовленість) може настати моментально. Саме у водному мандрівництві технічна та психологічна підготовка виходить на перший план навіть у мандрівках найменших категорій складності. Тому, щоб проводити водні мандрівки в якості інструктора треба бути готовим самому – а значить, потрібно постійно тренуватись та вчитись, особливо – моделювати критичні ситуації, щоб запам’ятати як швидко з них виходити. Без досвідченого інструктора – водну мандрівку краще не проводити. Не в останню чергу при плануванні водної мандрівки треба враховувати безпечність плавзасобів, їх відповідність запланованому маршруту та технічній підготовці учасників.
Водні мандрівки за складністю та своїми особливостями бувають різними, в залежності від: – тривалості; – сезонних та погодних умов; – на якій воді (рухомій чи стоячій) відбувається мандрівка
Отож, враховуючи ці фактори водні мандрівки бувають різних видів, наприклад – сплави по річках, мандрівка озерами, вітрильне мандрівництво, морський каякінг та ін. Далі мова йтиме про сплави по річках, адже в Україні саме цей вид водного мандрівництва є поширеним і досить популярним (є і гірські і рівнинні річки, що підходить для учасників різного рівня підготовки). Відповідно можна спланувати мандрівку враховуючи різні фактори: вік учасників, кількість необхідних днів, навички у водному мандрівництві, доступні види плавзасобів.
2. Річки України
Україна має досить густу річкову систему та значну кількість річок, придатних для проведення водних мандрівок. Усього річок із довжиною понад 100 км в Україні 123, а великих рік (довжина понад 500 км) – 14. Усі річки України відносяться до одного кліматичного типу – переважно снігового живлення з весняною повінню. Однак, через різноманітність ландшафтів, ріки різних регіонів України сильно відрізняються між собою за похилом русла, характером течії, наявністю та складністю перешкод, сезонним режимом тощо, що дозволяє поділити їх на три групи – ріки низовин, ріки височин, ріки Карпатського регіону.
До першої групи – річки низовин – належать річки Придніпровської, Поліської низовин та Полтавської рівнини. Це такі річки, як Дніпро з його правою притокою р.Прип’ять (яка, в свою чергу, приймає праві притоки – річки Стир, Стохід та інш.) та лівими притоками – Десна з Сеймом та Остром, Сула, Псел, Ворскла, а також річки басейну Сіверського Донця. Похил русла не перевищує кількох сантиметрів на кілометр, течія слабка, її швидкість не перевищує 2-4 км/год. На цих річках можливе проведення водних походів до I категорії складності. Їх проходження доступне для початківців, а маршрути по них рекомендовано для самостійної розробки, через що вони не включені до переліку класифікованих маршрутів. Для більшості перерахованих річок рекомендується сплав на байдарках, каное, SUP, хоча не виключається і сплав на надувних човнах та розбірних надувних катамаранах. Сезонність сплаву – з березня до листопада включно.
Друга група річок – річки височин. До них віднесено річки, що протікають в межах Волинської, Придніпровської, Подільської та Передкарпатської височин. Це праві притоки Прип’яті (Горинь, Случ, Тетерів, Уж), права притока Дніпра – річка Рось, річки басейну Південного Бугу, у т.ч., Бужок, Гірський Та Гнилий Тікич, Синюха, Уманка, а також верхів’я р.Дністер та її ліві притоки – Збруч, Смотрич, Жванець, Жванчик тощо. Русла цих річок перетинають виходи різних за стійкістю гірських порід, через що в них утворюються численні пороги та перекати. Похил русел цих річок значно більший – від 0,4 до 1 м/км русла. Річки цієї групи дають можливість проводити водні мандрівки до 2-3 категорії складності. Найбільш складними тут є пороги р.Південний Буг в її нижній частині, такі, як Червоні ворота (Нижній Мігійський) нижче с.Мігія та Гард біля м. Вознесенськ. Рекомендований період сплаву – з березня до листопада включно. На р. Південний Буг щорічно проводяться змагання з техніки водного туризму на трасах біля с. Соколець (траса 2-3 категорії складності) та на Мігійському порозі (траса 3 категорії складності). Маршрути по зазначених річках проходять в зоні інтенсивної господарської діяльності. Тому до природних перешкод під час їх проходження додаються також обноси гребель, проводки через загати, тощо. Для проходження маршрутів рекомендовано каное, байдарки, і катамарани, але їх слід ретельно готувати, забезпечуючи стійкість до розривів.
Нарешті, до третьої групи належать гірські річки Карпатського регіону. Це добре освоєні річки басейнів Дністра: Чорний Черемош, Черемош, Білий Черемош, Прут, Стрий, а також Тиса та річки її басейну в Закарпатті –Ріка, Латориця. До них в останній час додано низку малих річок: притоків р.Черемош, таких як Пробійна, Бистрець; приток р. Стрий; верхів’я р. Прут. Це стало можливим за рахунок розвитку нових видів плавзасобів, придатних для проходження малих річок (наприклад каяк). Гірські річки Карпат відрізняє висока потужність потоку, стрімка течія, що досягає 10-15 км/год, могутні пороги та затяжні шивери. Похил русла в верхів’ях до 10 м/км (Прут, Білий Черемош). Живлення – переважно атмосферними водами з весняною повінню під час танення снігу та дощовими паводками. Тривалі або рясні дощі можуть викликати паводок о будь-якій порі року. Рівень води впродовж сезону сплаву змінюється у значних межах, залежить від кількості снігу в горах, дощів та температури повітря. Найкращий час для проходження річок Карпат з кінця квітня до першої декади травня, під час повені, коли танення снігів найбільш інтенсивне. Це стосується, в першу чергу, р. Прут та малих приток, які взагалі придатні для проходження лише на протязі кількох днів весни. Річки Карпат можна долати на каяках, байдарках, катамаранах, плотах. В залежності від сезону та виду суден маршрути на річках Карпат класифікуються до IV категорії складності з елементами V к.с. З огляду на характер перешкод, їхня категорійність видається дещо заниженою, але це питання потребує подальшого вивчення та обгрунтовування. Річки Карпат можуть бути прекрасним полігоном для міжсезонної підготовки до мандрівок найвищих категорій складності. Маршрути по річках Карпат можна рекомендувати тільки групам, що мають досвід мандрівок не нижче III категорії складності. До цих груп висуваються вимоги володіння прийомами веслування, відчалювання та причалювання до берега, вміння взаємодіяти на бурхливій воді, мати навички організації рятувальних робіт. Проходження такої перешкоди, як поріг Прикарпатський на р.Прут можливо рекомендувати лише групам з досвідом участі у водних походах IV категорії складності, а проходження водоспаду Пробій (висота падіння води понад 8 м) бажано здійснювати лише під час змагань в умовах існування надійної страховки рятувальних служб.
3. Організація та підготовка водної мандрівки
а. Організація категорійної мандрівки.
Залежно від технічної складності, кількості природних перешкод, протяжності, тривалості спортивні туристичні водні походи поділяються на категорійні – з І до VI категорії Основними показниками, що визначають категорію складності походу є вид, кількість, різноманіття та категорія складності подоланих на маршруті перешкод. Категорія складності перешкод визначається тим, який рівень кваліфікації та технічної майстерності потрібний для його безпечного подолання.
Категорія складності річки
Елементи, що характеризують дану категорію складності
I (Легка)
Перекат, бистрина, невисокі вали, не потрібний вибір лінії руху і розвідки. Швидкість течії до 2м\с
II (Простa)
Вали, нескладна шіивера, поріг, притиск, швидкість води і ухил невеликі. Лінію руху видно з води. Швидкість течії 2-2,5 м\с
III (Середня)
Локальний поріг з спокійною ділянкою на виході, шивера, окремі камені в руслі, завали. Лінію руху видно з води. Швидкість течії -2,5 – 3 м\с.
IV (Складна)
Протяжна шивера або поріг з великою кількістю каміння і зливами. У кінці перешкоди є досить протяжні відносно спокійні ділянки річки. Бажана розвідка, елементи страховки, лінію руху з води не видно або вона неявно виражена.Швидкість течії -2,5 – 3 м\с.
V (Важка)
Технічно важкий протяжний поріг або шивера на ділянках з великим ухилом і витратою води, великі “бочки” і вали, складна лінія руху. Перешкоди слідують одна за одною. В кінці перешкоди коротка ділянка швидкотоку, де можливе швартування. Каньйон з перешкодами 2Б-3А к.т. Сильний притиск. Обов’язкова розвідка і страховка, можлива аварійна ситуація. Швидкість течії 3-3,5 м\с. Нахил 30 – 50 м/км. при видатку води від 10 до 60 м3\с.*
VI (Надважка)
Небезпечний складний каскад перешкод або каньйон з набором найнебезпечніших перешкод. Окремі перешкоди переходять з однієї в іншу, швартування і страховка ускладнені або неможливі. Небезпечна локальна перешкода на ділянках з високим похилом і витратою води. Проходиться після ретельної розвідки і з страховкою. Долається на межі можливості суден. Швидкість течії – 3,5 – 4 м\с. Нахил 50 – 60 м/км. при видатку води від 10 до 100 м3\с.
VI (Небезпечна)
Важкопрохідна для будь-якого класу суден. Раніше не пройдена або поодинокі випадки проходження, вкрай небезпечна для життя членів екіпажів (завали, водоспади, водоскиди, ущелини). Характерна для маршрутів – першопроходжень VI к.с. Швидкість течії – вище 4 м\с. Використання примусової чалки та складних технічних видів страхування. Нахил від 40 м\км до водоспадного, при видатку води більш 30 м3
Для того, щоб вашим водним мандрівкам була надана категорія потрібно їх заявляти в МКК (маршрутно-кваліфікаційну комісію), представництво якої мало б бути в кожному регіоні Україні. Варто заявляти мандрівки ще й з точки зору безпеки, оскільки, якщо мандрівка категорійна, то про приблизне місце вашого перебування будуть знати рятувальні служби, які зможуть допомогти вам у складній ситуації.
При віднесенні того чи іншого маршруту до певної категорії (ступеню) складності за основу беруться три показники: тривалість, протяжність та технічна складність. Тривалість походу розуміється як мінімальний час у днях, необхідний для проходження маршруту підготовленою групою. Кількість днювань повинна бути у межах 20% від загальної тривалості походу. Зменшення тривалості походів проти зазначеної у Правилах може бути дозволено МКК у виняткових вмотивованих випадках. Протяжність походу розуміється як найменша допустима довжина залікового маршруту даної категорії складності. Протяжність може бути зменшена лише у виняткових вмотивованих випадках, при значній технічній складності, але, як правило, не більше ніж на 25%. Збільшення протяжності маршруту при незмінному характері перешкод не може бути підставою для підвищення категорії складності походу. Технічна складність маршруту визначається характером, кількістю та різноманітністю перешкод. Характер перешкод визначається рівнем кваліфікації та технічної майстерності учасників, які необхідні для гарантованого безпечного подолання даної перешкоди. Маршрутам кожної категорії складності відповідає свій рівень трудності типових для них перешкод. Маршрути більш високих категорій складності містять більш складні у подоланні перешкоди, ніж маршрути попередньої категорії складності. При оцінці маршрутів у першу чергу враховуються такі перешкоди, які дають туристам технічний досвід, необхідний для забезпечення безпеки у подальших походах.
Водні походи за одним й тим самим маршрутом з використанням різних класів суден (байдарки і надувні судна) оцінюються у різних випадках по різному. У Переліку по кожному водному маршруту зазначено для якого класу суден проведено його класифікацію. Якщо в описі маршруту у Переліку зазначено не всі класи суден, то це означає, що для тих класів суден, які не згадані, маршрут мало зручний або його оцінка викликає сумніви. Водні походи з одночасним використанням декількох класів суден класифікується: для керівника – за найвищою категорією складності для суден, що беруть участь у поході; для учасників – за тим класом суден, на якому здійснює похід даний учасник. Маршрути походів повинні бути безперервними. Розривом маршруту вважається перебування групи у населеному пункті більше двох діб, якщо воно не викликане необхідністю, а також використання на маршруті транспорту, що не відповідає даному виду туризму. Як виняток може допускатися короткотерміновий розрив маршруту з використанням транспорту в межах даного району. У випадку виникнення сумнівів до проведення походу щодо правильності визначення оцінки складності маршруту, в маршрутних документах може бути зазначена подвійна оцінка, на приклад, III – IV к.с. разом із записом, що остаточна оцінка складності буде проведена після розгляду звіту про проведений похід. У такому випадку до групи висуваються вимоги, що відповідають вимогам до походу вищої складності із зазначених у маршрутних документах. Спортивні походи, які проводяться за межами України, повинні відповідати вимогам Правил проведення змагань туристських спортивних походів, що діють в Україні і здійснюватись із дотриманням вимог законодавства країн, у межах яких вони проводяться.
б. Формування складу групи та розподіл обов’язків
Тільки для спортивних походів група може підбиратися під маршрут. Наприклад коли похід заявлений на участь в чемпіонаті, або коли потрібен саме спортивний результат. У всіх інших випадках слід маршрут підбирати під групу. Ідеальний варіант підбору, коли маршрут для найслабшого учасника проходить до межі його можливостей, але не «ламає», а найсильнішому учаснику маршрут ще цікавий. Можна визнати оптимальною за складом таку групу, де основна кількість учасників (ядро групи) має приблизно однаковий рівень підготовки і, крім того, вони об’єднані спільними інтересами поза рамками походу. (наприклад юнацький гурток, де всі приблизно одного віку) Керівник повинен володіти таким рівнем підготовки, щоб на маршруті бути також і неформальним лідером групи. Якщо в мандрівку залучаються «випадкові» по відношенню до ядра групи особи, їх необхідно ознайомити з «правилами гри», прийнятими в групі і взяти з них зобов’язання ці правила виконувати. Керівник мандрівки – несе повну відповідальність (в тому числі кримінальну) за безпеку учасників, організацію та проведення мандрівки в цілому. Він повинен мати достатню підготовку, в першу чергу тактичну і технічну, щоб зуміти організувати безпечне проходження маршруту. Керівник також повинен вміти вирішувати питання психологічної напруженості в поході. Відповідальний за харчування – особа, що має достатній рівень підготовки. Зобов’язаний вміти скласти раціон харчування, повністю відповідний тактиці проходження маршруту. Лікар – найбільш підготовлена у питаннях медицини людина. Зобов’язаний знати призначення і дозування всіх медикаментів, що знаходяться у похідній аптечці. Присутність лікаря у водній мандрівці, як і на таборі є обов’язковою. Ремонтник – людина, що відповідає за спорядження (конкретний тип спорядження, який використовується у мандрівці) та вміє його доглядати та ремонтувати, особливо у похідних умовах. У більшості водних походів доцільніше мати ремнабір для кожної конкретної моделі суден. Фотограф – бажано мати в групі два фотографа, що йдуть на різних суднах. Решта обов’язків визначаються виходячи з особливостей завдань, що стоять в поході і бажань групи (відеооператор, фінансист, спеціаліст з топозйомка, збирач фольклору, ботанік, рибалка і т.д.)
Важливе значення в оргнізації водної мандрівки займає саме вибір виду мандрівки. Основний критерії вибору мандрівки – вік учасників, та їх навики в водному мандрівництві. Слід звернути увагу, що тема і вид мандрівки має бути цікава для всіх її учасників. Важливу увагу потрібно приділити тому що ти хочеш навчити (виплекати) у учасників походу. За віком ми обираємо тематику мандрівки, а за технічними навичками рівень її складності.
в. Особистий та груповий виряд.
Особистий спорядження.
В першу чергу, на що варто звернути увагу – це те, що речі повинні мати малу вагу при достатній міцності, бути надійними, бути практичними.
– Чим забезпечити особисту безпеку?
Наявність захисного шолома не завадить у будь-якому випадку. Вимоги до захисного шолома – він повинен прикривати від ударів всі життєво важливі зони голови, пом’якшувати силу удару, не тонути і його конструкція не повинна мати парусність у воді. Як приклад такої парусності та її негативного впливу можна привести звичайну будівельну каску, часто використовується в скелелазінні. Так ось, при стрибку у воду в такій касці з застебнутим підбородним ременем ви ризикуєте травмувати шийні хребці. Відповідно, подібна парусність – перешкода при проходженні водних перешкод або при знаходженні туриста в воді поза судном. Зараз доступні шоломи, спеціально розроблені для туристів-водників. Якщо немає можливості використовувати їх, гідна заміна – хокейний шолом. Рятувальний жилет потрібно вибрати такий, щоб підтримував на плаву на будь-якої води, що є на маршруті. До засобів захисту та безпеки відносяться також і різні види гідрокостюмів у відповідності до температури води вони повинні мати певну товщину. (для гірських річок) Каска, спаска та жилет – основні засоби безпеки на сплавах гірськими річками. На спокійних водоймах (1 к.складності) та у теплу пору року (коли вода та повітря достатньо тепле для того, щоб купатись) достатньо мати лише рятувальний жилет. Рятувальний жилет повинен бути обов’язково!!
– Що одягнути? Ділимо весь одяг на частини: для сплаву, для берега, для сну. Одяг для сплаву повинен швидко сохнути. Цей одяг навіть у намоклому вигляді повинен дозволяти учаснику мандрівки з відомою часткою комфорту знаходитися в ній кілька годин поспіль, у тому числі і на березі (обід, організація страховки тощо). Наприклад, чи годяться для сплаву звичайні джинси? Так, але вони довго сохнуть. Намокнувши, починають натирати шкіру. Отже, варто пошукати інший варіант. І в такому плані слід проаналізувати усі елементи одягу. Визначити все, що буде на вас при сплаві (від шкарпеток до футболки). Слід врахувати і різні варіанти погоди. Одяг для берега. Це змінний комплект сухого одягу для перебування на стоянках, в транспорті і т.п. Він розраховується виходячи з необхідності повного переодягання в сухий одяг по закінченню сплавного дня. Крім того, повинен враховувати можливість роботи під дощем і захист від вітру і прохолоди ввечері (біля багаття). Досвід каже, що у літніх мандрівках цей змінний комплект частенько доживав недоторканим до лазні або використовувався тільки для сну. Як правило, в ясну погоду все сушиться на собі, але іноді лиє такий дощ, що сушитися немає сенсу, тільки приготувати вечерю і спати. Цей же досвід також підтверджує, що змінний комплект в походах необхідний, він виручав не один раз, не давав захворіти і робив життя комфортнішим. Що стосується одягу для сну, то це особиста справа кожного. Хороший варіант – термобілизна, вовняні рейтузи. Якщо одяг дуже добре вбирає воду – замучитесь сушити в похідних умовах.
– Що взути? Ділимо на частини: для пішої частини маршруту, для сплаву, для берега під час сплаву. Підхід той же, що і з одягом – аналіз відповідності умов експлуатації. Якщо маршрут містить пішу частину і дорожні умови вимагають взуття з жорсткою підошвою, таке взуття повинне бути обов’язково. Рюкзак у водній мандрівці не найлегший, і нам’яти ноги в «мокасинах» можна за кілька годин так, що відходити доведеться тиждень. Якщо взуття для берега повинне швидко сохнути, то взуття для сплаву може бути мокрим і не вимагати сушіння протягом всього походу. Тут варіантів багато – від неопренових тапок до гумових чобіт з коротким халявою чи босоніжок. Всі інші елементи виряду не відрізняються від спорядження для інших видів мандрівок: приладдя для їжі, каремат, спальник, намет, засоби гігієни та особиста аптечка і тд.
Групове спрядження Щодо групового спорядження, то окрім плавзасобів варто забезпечити:
ремнабір до кожного з плавзасобів (Клей гумовий швидкосохнучий, гума для шкури, тонка гума, голка (товста з великим вушком), нитки капронові товсті, наждачний папір, спирт (для знежирення), плоскогубці, стропи для ремонту та ін.)
запасні весла,
компас, годинник, карта, лоція річки
ручки, блокноти
речі на кухню (казанки, сковорідка, дощечки, ножі, засоби для миття посуду, сірники, сухий спирт, гачки для казанків і т.д.),
примус (по можливості і на всяк випадок)
пилки, сокири
тенти, церату для польової бані
линви
загальна аптечка
фото-, відеотехніка
ін.
Упакування і транспортування речей. Все залежить від виду плавзасобу і кількості місця для розташування ваших речей. Якщо у мандрівці є машина супроводу – машина що привозить спорядження, і супроводжує вас всю мандрівку, заїжджаючи на місця ночівлі – то речі, як і всі продукти, можуть їхати у машині. Якщо ви сплавляєтесь на катамарані – то там є моживість прив’язати цілий рюкзак до каркасу. Якщо ж це каное, чи байдарка, то повний набитий рюкзак навряд чи вміститься – краще мати спаковані речі у менші ємкості. Основне завдання у будь якій водній мандрівці забезпечити речі від води. Найлегший спосіб – пакування в поліетиленові кульки. Але якщо є можливість, то краще брати гермомішки, чи більший баул. Кількість гермомішків визначається кількістю порожнин куди їх можна запакувати на плавзасобі.
Для прив’язування речей до плавзасобу бажано мати метрів п’ятнадцять-двадцять линви 2,5-3,5 мм. Якщо не витратите її в особистих цілях, то витратите, наприклад, на будівництво лазні. Непогана річ – гумки. Можна ущільнити горловину гермухи, закріпити сидіння в байдарці і т.п.
г. Харчування у водній мандрівці.
Їжа.
Вода забирає багато енергії, тому калорійність їжі має бути розрахована приблизно 4000 Ккал/добу для однієї людини.
Харчування має бути повноцінне. Сніданок повинен бути ситним, таким щоб “тримати” на довго. Молочна каша не завжди підійде, оскільки вийшовши на воду зразу буде відчутний голод. Обід – перекус, який може містити канапки, солодке, салат, напій. Вечеря – основний прийом їжі, який може складатися як з першого та другого, так і лише з другого. Важливе місце в харчуванні на воді мають солодощі, оскільки вони дуже калорійні та містять в собі багато енергії. Дуже зручно підготувати у мандрівку перекуси з сухофруктів/горіхів/насіння та роздати кожному на плавзасіб перед виходом на воду.
Напої. Раціонально підібрані і правильно приготовані напої мають велику перевагу перед звичайною питною водою: вони краще втамовують спрагу і зменшують потребу в рідині. У тривалих подорожах звичайна вода підкисляється вишневим, журавлинним або іншим екстрактом (1 – 2 чайні ложки на флягу води). Відмінно втамовує спрагу чай – чорний, і особливо зелений, який збільшує слиновиділення і усуває сухість в роті.
Підготовка продуктів перед мандрівкою. Передпохідна обробка продуктів проводиться для кращої ізоляції їх від навколишнього середовища, а в окремих випадках і для того, щоб зменшити вагу продуктів і прискорити приготування їжі на вогнищі.Як можна підготувати продукти перед мандрівкою:
напівкопчену і копчену ковбасу щоб уникнути заплесневенія змастити рослинним жиром і загорнути в пергамент;
чай, кава, какао перекласти в жерстяні легкі коробки з кришками, що щільно закриваються, або пересипати в пластикові пляшки від мінеральної води.
сіль підсушити і упакувати в ті ж пластикові пляшки (зручно використовувати 0,5л)
сипкі продукти (крупи, макарони і тд.) теж пересипати в пластикові пляшки. Щоб зорієнтуватися в їх кількості в одній пляшці (для подальшого приготування і визначення потрібної кількості на прийом їжі) записуйте вагу на пляшці при пересипанні. Наприклад в 1,5л пляшку вміщається 1,2 кг гречки і т.д.
сублімоване м’ясо можна замінити сушеним м’ясом власного приготування, використовуючи фарш яловичого м’яса з додаванням жирної свинини (100 г свинини на 1 кг яловичини). Фарш рівномірно перемішують, солять, а потім сушать в духовці при температурі 70 – 80° протягом 12 годин.
д. Безпека у водній мандрівці.
Основні причини виникнення небезпеки в мандрівці:
погана технічна, фізична і моральна підготовка учасників і недисциплінованість учасників,
недостатній досвід керівника,
слабке вивчення району та умов майбутнього подорожі,
погана розробка маршруту,
невміле подолання перешкод,
зневага страховкою,
недооцінка труднощів і небезпек і переоцінка власних сил і можливостей,
ослаблення уваги на «легких» ділянках,
перевтома,
незнання прийомів надання долікарської допомоги,
раптова зміна погоди,
отруйні рослини та плазуни.
Попередні заходи попередження небезпеки:
перевірка спорядження,
рятувальних засобів.
Заходи попередження небезпеки в подорожі:
регулярний огляд плавзасобів, рятувальних засобів та іншого спорядження
своєчасний ремонт спорядження
Відпрацювання прийомів використання рятувальних засобів на першому порозі.
Суворе дотримання порядку руху,
попередній огляд серйозних перешкод,
організація страховки при подоланні природних і штучних перешкод.
Виховання дітей з дитячим церебральним паралічем в Пласті та їхня інтеграція в загальнопластове середовище
Мета
Допомогти виховникам, в чиї гуртки можуть потрапити діти з такою проблемою, не розгубитися і продовжувати конструктивну роботу з гуртком
Актуальність теми
Пласт стає дедалі популярнішим і відкритим для різних людей. В тому числі, окрім здорових дітей, тепер до нас приєднуються і діти з деякими вадами. Цей проект покликаний бути маленькою підказкою виховникам як чинити, щоб не акцентувати забагато уваги на таких дітях, але і щоб не втратити їх лише через фізичні недоліки
Короткий опис
Проект складається з 3 частин: ознаки ДЦП, та проблеми, що його супроводжують; інтеграція таких дітей у гурток; спілкування з батьками.
Інформація про реалізацію
Проект розроблений на основі безпосередньої роботи з юначкою, що має діагноз ДЦП та вивчення літератури бібліотеки ВДПУ з даної теми
ДЦП. Діагноз, ознаки, суміжна проблематика
На сьогоднішній день суспільство вкрай стурбоване зростанням кількості дітей з вадами психофізичного розвитку та дітей-інвалідів. За оцінками експертів ООН та ВООЗ, кількість людей з обмеженими життєвими і соціальними функціями складає 10% населення земної кулі. Понад 120 млн. з них – це діти та підлітки. На жаль, ці світові проблеми не обійшли і нашої країни. За останні роки в Україні кількість дітей з порушеннями психофізичного розвитку зросла на 22%, щорічно на 5-6 тисяч збільшується число дітей-інвалідів.
Порушення опорно-рухового апарату можуть виникнути внаслідок певного захворювання, що призвело до розладу рухових функцій, внаслідок травми хребта.
Дитячий церебральний параліч виникає при ураженні мозку плоду. Серед факторів, що призводять до цього – киснева недостатність, пологові черепно-мозкові травми, інтоксикація в період вагітності, інфекційні захворювання тощо. Характерними для ДЦП є рухові розлади, неспроможність контролювати та координувати рухи, мимовільність рухів, порушення загальної та дрібної моторики, рівноваги, просторової орієнтації, порушення мовлення, слуху та зору, підвищена виснажливість, нестійкий емоційний тонус. Ці стани можуть посилюватись при хвилюванні, несподіваному зверненні до дитини, перевтомі, намаганнях виконати певні цілеспрямовані дії. Для дітей з ДЦП характерна обмеженість артикуляційних м’язів, порушене голосоутворення. Також спостерігається порушення фіксації і простеження предметів, зорово-моторна координація.
Ряд вчених (С. Дуванова, Н. Трофімова) виділяють такі особливості структури інтелектуального розвитку при ДЦП:
знижений запас понять та уявлень про навколишній світ, що обумовлено вимушеною ізоляцією, обмеженням контактів дитини з однолітками, утруднення пізнання навколишнього світу в процесі предметно-практичної діяльності, порушення сенсорних функцій;
нерівномірний, дисгармонійний характер інтелектуальної недостатності. Мозаїчний характер розвитку психіки пов’язаний з органічним ураженням мозку на ранніх етапах його розвитку. Несформованість вищих коркових функцій є важливою ланкою порушень пізнавальної діяльності при ДЦП. У деяких дітей розвивається словесно-логічне мислення, в інших переважають наочні форми мислення;
сповільненість психічних процесів, труднощі переключення на інші види діяльності, недостатність концентрації уваги, зниження обсягу механічної пам’яті. Велика кількість дітей відрізняється низькою пізнавальною активністю, що проявляється у відсутності інтересу до завдань, слабкій зосередженості, повільності й зниження переключення різних психічних процесів. Низька розумова працездатність частково пов’язана із церебрастенічним синдромом, що характеризується швидко наростаючим стомленням при виконанні інтелектуальних завдань. Найбільш чітко це проявляється в шкільному віці при різних інтелектуальних навантаженнях.
характерні розлади емоційно-вольової сфери, які проявляються по-різному: підвищена емоційна збудливість, дратівливість, рухове розгальмування; чи навпаки – загальмованість, сором’язливість, боязкість. Схильність до коливань настрою часто поєднується з інертністю емоційних реакцій.
спостерігається своєрідна структура особистості: достатній інтелектуальний розвиток поєднується з відсутністю впевненості в собі.
Важливо зауважити, що у таких дітей слабко розвинена невербальна складова інтелекту (тобто порушені просторові уявлення, сама уява розвивається неординарно, сенсомоторна координація розвинута ненормально). Натомість, вербальний інтелект (володіння поняттями, логічними міркуваннями тощо) зберігається нормальним, може не відрізнятися від вербального інтелекту здорових дітей. Втім, ослабленість центральної нервової системи негативно впливає на процес вирішення складніших завдань. Пам’ять і увага просто настільки хиткі, що кількаступеневі завдання просто не запам’ятовуються, а через довготривалу відсутність успіху, увага просто розсіюється.
На сьогодні існує 2 моделі інвалідності – медична і соціальна. Медична є дуже поширеною, акцентує увагу на діагнозі, надає людям з інвалідністю статусу хворих, наполягає на їх лікуванні та ізоляції. Така модель поглиблює прірву між соціумом та людьми з інвалідністю. Інша ж модель, соціальна, акцентує увагу на особистості людини, а не її фізичних здібностях. Цієї моделі і ми, як виховники, повинні дотримуватися. Проблеми, що не можуть вирішити дипломовані лікарі, можуть згладити виховники шляхом інтеграції у достойне суспільство, та зосередженні на сильних сторонах особистості.
Як уже вище згадувалось, особливістю структури розвитку особистості є неадекватне самосприйняття, підвищена емоційна збудливість. Тому для виховника не повинно бути новиною, що щойно спокійна і посміхнена дитина плаче через якусь дрібницю і тим більше не повинен звинувачувати себе. Це характерна поведінка для даного випадку і все, що ми можемо зробити – розширити межі, в яких дитина залишається емоційно стабільною.
Отож, як для виховників, важливішою є соціальна модель інвалідності, на якій зосередимо увагу у даному методичному проекті. Кожна дитина сприймає себе з різних сторін (Я-інтелектуальне, Я-фізичне, Я-емоційне, Я-соціальне), які об’єднуються у єдиний Я-образ. Забігаючи наперед, найбільшої шкоди загальному Я-образу завдає сторона Я-соціального. На основі аналізу творчих робіт на тему самоопису дітей із церебральним паралічем, необхідно сказати, що Я-інтелектуальне у таких дітей не виходить далеко за межі норми. Учителі і батьки у цій сфері формують поняття важливості знань у свідомості дітей. Недоліком є те, що інтелектуальні пошуки не виходять за межі шкільної програми. Тобто такі діти навряд чи мають хобі, захоплення чи особливі інтереси. Тому очевидно, що навіть за умови початкової зацікавленості однолітків у особливій дитині, їм швидко стає нудно через недостачу спільних тем для спілкування. Я-фізичне, насправді, теж не є найбільшою проблемою, адже усі знають як вони виглядають і на що спроможні. Важливі люди для особистості допомагають дитині сформувати особисту точку зору на свої фізичні можливості. Спрацьовують, щоправда і захисні механізми у фізичному описі, коли діти описують вигляд, одяг, а до фізичних можливостей просто не привертають уваги. Я-соціальне, на жаль, страждає найбільше. Особливо сумна ситуація складається у випадку, коли дитина навчається у спеціалізованому навчальному закладі, де всі у приблизно однакових умовах і вчителі формують позитивну модель самосприйняття, але у спілкуванні зі здоровими дітьми з двору виникають труднощі. Здорові діти починають знущатися, ображати, кепкувати. Таким чином, діти з ДЦП частіше спілкуються з дорослими, які не образять. Така чутливість дитини призводить до вразливості, невпевненості, егоцентричних рис і потребує корекційних втручань. От тут виховники і можуть допомогти, забезпечивши позитивну атмосферу у колективі здорових дітей, де дитина із ДЦП зможе знайти справжніх друзів та розширити коло своїх інтересів.
Інтеграція дитини з ДЦП в загальнопластове середовище
Кожна особистість повинна мати право жити незалежно. Справжня незалежність передбачає незалежність не так фізичну, як психологічну, незважаючи на наявність інвалідності та її ступінь. Цей аспект забезпечується ставленням оточуючих людей і бар’єрами навколишнього середовища. Людина з інвалідністю повинна володіти можливістю не просто пасивно споживати блага цивілізації, але й активно долучатися до творення чогось нового.
Якщо на бар’єри зовнішнього середовища (відсутність пандусів, високі бордюри тощо) виховник саме у ролі виховника вплинути не може, то соціальні бар’єри саме він і покликаний руйнувати. Реакція здорових людей на людей з обмеженими можливостями впадає з крайнощів у крайнощі. Хтось їм симпатизує і співчуває, а хтось сприймає їх вкрай вороже. Суспільна думка приписує таким людям зайву емоційність та імпульсивність, підвищене почуття жалості до себе, надмірну вимогливість при виконанні бажань. Тому хтось намагається швидше закінчити діалог, користуватися щонайлегшими лінгвістичними конструкціями; а хтось – починає почуватися незручно через різні фізичні можливості і цим надає людині з інвалідністю певного ореолу. Насправді, найоптимальніший, зручний для обох сторін варіант спілкування – взаємодіяти як із будь-ким іншим у нормальних обставинах. Для виховників це найважливіше, адже зазвичай діти приймають однолітка з відхиленнями до колективу набагато швидше, ніж виховник встигає звикнути до факту наявності такої дитини у його (її) гуртку.
Існують певні правила спілкування з людьми, що мають фізичні вади:
Побачивши таку людину не потрібно впадати в ступор;
Не намагайтеся відсторонитися чимшвидше – вони не заразні;
Відповідайте спокійно, без надмірної жестикуляції, як при звичайному спілкуванні;
Не виявляйте недбалості до візка. Його вважають продовженням свого тіла;
За можливості, допоможіть ділом, словом, посмішкою.
На основі статей про включення дітей з ДЦП до навчального процесу у загальноосвітніх школах зроблено висновок, що це не завжди виправдано, адже у кожної дитини з такою проблемою існують свої особливості і кожен із них має свій особливий рівень інтелектуального, фізичного, емоційного розвитку. Тому кожен з них потребує індивідуального підходу, що не зовсім можливо у середньостатистичному класі з тридцятьма учнями. Та перевагою Пластових гуртків є мала кількість дітей (що одразу ж дає можливість втілити індивідуальний підхід у життя) та відсутність жорстких часових рамок у здачі всіх проб (достатньо вмотивована дитина, прослухавши гутірку від виховника чи інструктора, переслухавши її ще разів з 5 від кожної дитини, що здаватиме цю точку проби, на шостий раз сама зможе усвідомлено пояснити. При цьому точної дати для здачі якоїсь точки немає. Тому без будь-якого тиску в кінці кінців вдало завершить пробу). Отож, основною вимогою для гуртка є толерантне ставлення до повільніших процесів мислення, а до виховника – терпіння і спокій при пояснені одного й того ж простими словами вкотре. При цьому важливо залишатися вимогливим до поведінки юнацтва, щоб просто-напросто не «зависати» на одному місці з дітьми, які навіть не намагаються будь-яким чином сприяти позитивному результату.
Робота з батьками дітей з порушеннями розвитку опорно-рухової системи
Більшість дослідників підкреслюють, що від взаємовідносин дітей з батьками залежить, наскільки адекватною буде їх взаємодія з навколишнім середовищем. Сім’я виступає найважливішим фактором соціалізації, під якою розуміється складний процес засвоєння дитиною культурно-історичного досвіду. У випадку, коли мова йде про сім’ю дитини з відхиленнями у розвитку, домашнє виховання виступає не тільки як найважливіший і визначальний фактор соціалізації, але і як двері в соціальну інтеграцію, шлях до самостійного і незалежного життя. Дослідники відмічають, що ірраціональний страх за дитину у батьків доповнюється таким же ірраціональним почуттям провини перед нею. Більшою мірою переживають почуття провини матері.
Сім’ї, які виховують дітей з особливими потребами, так чи інакше повинні співпрацювати зі спеціалістами різних областей (медичний персонал, психологи, дефектологи та ін.). Проблемою є те, що найчастіше батьки не хочуть приймати будь-яку допомогу від оточуючих. Подібна поведінка з боку батьків може породжувати певні проблеми у процесі лікування та безпосередньо виховання дитини.
За результатами тестування (Методика вивчення самооцінки) більшість досліджуваних мають високий (35,5 %) і неадекватно високий (37,7 %) рівень самооцінки. Звертає на себе увагу, що результатів із рівнем самооцінки «нижче від середнього» і «низький» не отримав жоден з батьків.
На основі неадекватно завищеної самооцінки у людини виникає неправильне уявлення про себе, ідеалізований образ своєї особистості і можливостей, своєї цінності для оточуючих, для загальної справи. У таких випадках людина йде на ігнорування невдач заради збереження звичної високої оцінки самої себе, своїх вчинків і справ. Відбувається гостре емоційне «відштовхування» всього, що порушує уявлення про себе. Сприйняття реальної дійсності спотворюється, ставлення до неї стає неадекватним – чисто емоційним. Раціональне зерно оцінки випадає повністю. Тому справедливе зауваження починає сприйматися як причіпка, а об’єктивна оцінка результатів роботи – як несправедливо занижена. Неуспіх постає як наслідок чиїхось підступів або несприятливо сформованих обставин, ні в якій мірі не залежать від дій самої особистості.
Людина із завищеною неадекватною самооцінкою не бажає визнавати, що все це – наслідок власних помилок, ліні, браку знань, здібностей або неправильної поведінки. Виникає важкий емоційний стан – афект неадекватності, головною причиною якого є стійкість сформованого стереотипу завищеної оцінки своєї особистості. Можна припустити, що неадекватно високий рівень самооцінки у більшості досліджуваних, а також в якійсь мірі і високий, носить компенсаторний характер.
Найкраще йдуть на контакт ті батьки, які вже побачили позитивний вплив Пласту на особистість їхньої дитини. Тоді у них виникає повага до виховника, який безкоштовно якісно працює з їхньою дитиною, знаходить їй позитивне коло спілкування, дає вибір захоплень, заохочує до розумової чи творчої роботи.
Висновки + приклад з особистого досвіду
У моєму гуртку є юначка з діагнозом ДЦП легкої форми. Це доволі сонячна дівчинка з малопомітними фізичними вадами, але дуже нестійкою психікою. Дитина навчається у загальноосвітній школі, у Пласті вже 2,5 роки, здає ІІ пробу. Відвідування пластового середовища було рекомендоване шкільним психологом, знайомим із засадами Пласту.
Адаптація юначки до життя в Пласті була доволі довгою. Протягом перших півроку сходин 15-20 хвилин резервного часу йшло на її заспокоєння і повернення до конструктивної роботи гуртка. Особливо важко було з майстерками: дівчинці тяжко було зосередитись, складно давалися завдання на мілку моторику, а найменший неуспіх викликав бурхливе незадоволення.
Переломним моментом, на мою думку, став курінний табір. Тут відбулося порушення багатьох звичних моделей поведінки. Дівчинка вперше була відірвана від мами на доволі довгий період. Життя в лісі в наметі, де можна розраховувати лише на себе і своїх друзів, робить дітей витривалішими, самостійнішими. Спочатку були і істерики по телефону, і сльози в тиші лісу, але, в решті-решт, повернулися додому всі усміхнені, наповнені спогадами і новими емоціями.
Вже наступного року після табору дана юначка брала активну участь у всіх пластових заходах, грала у сценці на ДП, через кілька місяців почала писати вірші. Згодом вона поділилася своїми творчими надбаннями з гуртком (адже у дружньому колективі в атмосфері довіри критика не така вже й страшна). Дівчатам сподобались вірші юначки, вони всіляко підтримували її. Сценарій сценки для Орликіади, який був розроблений сумісними зусиллями дівчат мого гуртка, а також авторські вірші «моєї особливої дівчинки» побачили світ на Орликіаді 2017 і були достойно оцінені.
За роки виховництва я зрозуміла, що реакція дітей на нестандартні ситуації завжди прямо пропорційна реакції виховника. Якщо впадати в паніку, то можете вважати сходини закритими, а дану історію – найбільш поширеною в арсеналі очевидців. Але якщо спокійно і впевнено реагувати на втрату самоконтролю, то істерики закінчаться за лічені хвилини. З часом, такі ситуації стануть рідшими, дитина звикне до цього кола спілкування і на майстерках навіть спокійно робитиме журавликів орігамі(!).
З метою більш якісної допомоги юначці була піднята медична література, рекомендації по соціалізації дітей з обмеженими можливостями. Але не будемо забувати, що виховник – не професійний лікар, психолог чи дефектолог (у переважній більшості випадків) і намагатися виконати їхню справу – дурна праця, а іноді і небезпечна. Допомога таких фахівців є обов’язковою. В моїй практиці відбулося кілька зустрічей з психологом, що спостерігав дитину в школі, з класним керівником дівчинки. Велику допомогу надавали батьки: вони завжди були у конструктивному діалозі з виховником, підтримували дитину, допомагали їй справлятися з невдачами.
Виховання дітей з дитячим церебральним паралічем в Пласті та їхня інтеграція в загальнопластове середовище можуть бути успішними за умови розуміння ситуації, взаємодії із фахівцями та готовності виховника спокійно реагувати у будь-якій нестандартній ситуації. Пласт може допомогти дитині з особливими потребами відчути себе потрібною і впевненою у власних силах, в чому я і бажаю успіхів тим, хто шукав у цій статті допомоги.
Проект передбачає юридичні та фінансові рекомендації зпідготовки та проведення пластових літніх наметових таборів.
Мета: Підготовка практичних рекомендацій з юридичних та фінансових питань комендантам для проведення пластових таборів.
Актуальність: на сьогоднішній день існують часткові матеріали щодо юридичних та фінансових питань, здебільшого з пластовими вимогами, які не враховують останніх змін у законодавстві для проведення літніх пластових таборів. Тому зараз необхідна актуальна розробка, яка стане підручною книжечкою комендантам у підготовці літніх пластових таборів.
Ділянки програми УПЮ, які будуть опрацьовані в проекті: В проекті буде опрацьовано важливий елемент пластування – організація пластових таборів.
Цільова група пластунів, на яку спрямований проект: коменданти пластових таборів.
В юридичній частині рекомендацій розкривається особливості оформлення документів із проведення пластових літніх наметових таборів з дотриманням вимог законодавства. Тут же зазначаються нормативно правові акти які регламентують проведення таборів та оздоровлення юнацтва. Зазначено всі служби з якими потрібно узгодити документи на проведення таборування та в додатках подані зразки, які практично використовувалися.
У фінансовій частині рекомендацій описано особливості фінансово-господарського характеру: від закупки продуктів, до подання платьожок у державне казначейство, підписання договорів і проведення проплат. До кожного пункту подаються зразки і додатки, які практично використовувалися під час проведення таборів.
Також у роботі зазначено питання звітування як фінансового, так і творчого характеру до державних органів влади, донорів, фондів та грантодавців.
Повна версія в форматі PDF з додатками доступні тут
ВСТУП
Пласт як організація виглядає міні-моделлю українського суспільства та держави: в ньому свої закони та правила, своєрідні стосунки між людьми, це гра в дорослість. Саме це допомагає адаптувати дітей до дорослого життя і привчати до його складностей ще змалку. Уділення відповідальності за планування праці куреня, вирішення дисциплінарних питань, ведення протоколів, чи відповідальність за кошти/майно — все це є не лише полегшенням зв’язковому, який/а несе безпосередню відповідальність перед крайовим проводом за функціонування куреня, а й дає розуміння самому члену проводу, що він/вона є частиною великого механізму, який дозволяє в майбутньому «пробитися» по драбині тієї системи вгору і вже далі більш ефективно та організовано планувати та виконувати інше, більш серйозне діловодство.
Діловодства допомагають дитині вибрати потрібне їй заняття за своїми вподобаннями. Виховний момент діловодства полягає в тому, що дитина бере на себе відповідальність керувати невеликою (в межах гуртка), а потім більшою (в межах куреня) групою людей, тож це потребує порядку та структурованості. Сама організація процесу прийняття рішень проводом дозволяє зв’язковому та іншим діловодам нижчого рівня бачити тих, хто дійсно може повести за собою людей, демонструвати пластові успіхи, а в майбутньому – стати дійсно провідником суспільства.
Діловодські книги в УПЮ є нероздільним від самого діловодства атрибутом і інструментом виконання діловодства і відповідно самовиховання членів проводу куреня УПЮ. В Пласті, особливо діаспорному, побудовано все так, аби показати загалом дитині, що таке поняття, як бюрократія існує, але не варто дитину цим переобтяжувати. Саме тому, в «Пластовому довіднику» зразки наказів/протоколів та інших бланків дуже скорочені. Реалії нашої української держави демонструють, що від радянського стилю ведення діловодства, від бюрократії ми відійдемо ще не скоро. В будь-якому випадку громадянин має знати, як треба писати заяву, листа, клопотання і в якому стилі має бути воно написане. Саме в цьому полягає грамотність та власна структурованість думок, аби чітко та по суті викласти в документі все те, про що ти думаєш написати, але мовою документа.
Цей методичний проект покликаний показати зразки та описати механізм внутрішнього документообігу куреня, продемонструвати механізми зацікавлення до виконання діловодств в УПЮ, дати певні поради щодо навчання цього дітей.
РОЗДІЛ 1. ВАЖЛИВІСТЬ ВЕДЕННЯ
ДІЛОВОДСЬКИХ КНИГ ЮНАЦТВОМ
Пояснення юнакові/чці
Найосновніша функція виховника/зв’язкового в даному випадку — пояснити дитині, для чого взагалі вести діловодство. Це питання буде звучати найчастіше і без відповіді на це питання, переконливе аргументування дитині — діловодство не буде вестися.
Пояснень може бути багато. Наприклад, змоделювати ситуацію: дитина є директором підприємства і мусить когось з цього підприємства звільнити. Не можна звільнити людину, не вказавши причини. І не можна звільнити людини без формального документу, бо її не приймуть на іншу роботу. Що для цього треба? Скласти наказ на звільнення, у якому чітко писатиме, за що звільняють людину і ставлять відповідні відмітки в її документах на працю (трудова книжка). Після того, як ту людину приймуть на роботу, відкриють її послужний список і трудову книжку, побачать, що її вигнали за несумлінність до роботи і подумають, приймати її, чи ні. Ось так, один папірчик, один документ (в даному випадку наказ директора підприємства може вирішити всю подальшу долю працівника.
Також, слід пояснити, що формальні відносини в колективі, на відміну від неформальних становлять чіткий порядок всередині організації. Затверджені формальні вимоги означають чітке функціонування внутрішньоорганізаційного механізму, тобто, якщо ти хочеш щось отримати, ти маєш зробити те, те і те. У неформальному середовищі, де не існує правил, не буде і гарантованого результату, тільки на рівні домовленостей, що обмежується довірою і браком відповідальності за сказане і обіцяне.
Для того, аби пояснювати такі речі новому члену проводу, має бути налагоджений чіткий механізм функціонування курінного проводу, механізм прийняття рішень та доведення їх до членства куреня.
Важливою опцією також є пояснення важливості внутрішнього документообігу. В цьому закладено декілька змістів: перший — документи потрібні для історії куреня та ведення курінного архіву; другий — це допомагає діловоду звітувати за ведену ділянку; третій — правильно ведена книга є зразком для майбутнього проводу та діловода, який прийде на зміну уступаючому; четвертий — привчає дитину до порядку та грамотності.
Схема документообігу в моєму розумінні виглядає так:
Ключовим є рівноцінне розуміння потрібності цього, як у виховника, так і у юнацтва, оскільки «немає поганих учнів, є погані вчителі», тобто, якщо виховник не зможе пояснити потрібності цього юнакові чи юначці — нічого не вийде, виховник повинен скеровувати та поверхнево допомагати, рекомендувати дитині, як правильно укласти той, чи інший документ: чи це подання на відзначення, чи подання на пересторогу.
Діти мають відчувати себе дорослими, бо з кожним роком вони саме такими і стають. Дивлячись на своїх батьків, їм також хочеться накладати резолюції на документи, підписувати гербові бланки, реєструвати документи, підшивати чеки і звітувати за діяльність. Саме прагнення стати дорослим і рівним з дорослими має керувати юнацтвом в процесі виконання діловодства, аби стати реально продуктивним.
Крім того, діловодство — це не лише ведення документації, це реальне управління процесами всередині куреня, вирішення проблем членства, відповідь на виклики, які дає відповідальність за долю куреня.
Якщо наведені аргументи не діють на юнацтво, слід проаналізувати власну віру у власні слова. Якщо ви самі не вірите у те, що кажете, то і діти вам не повірять.
Пояснення молодому/дій виховнику/ці
Виховник чи виховниця завжди є і мають бути безпосереднім авторитетом для свого юнацтва, вони старші брати/сестри, вони перейшли вже в свій час програму УПЮ і мають гідно та доступно пояснити, для чого вести своє діловодство. Такі пояснення потребують неабиякої витримки та наполегливості.
У випадку, якщо виховник прийшов до УСП/УПС, тільки набрав гурток, то може виникнути надмірне формалізування процесів (або навпаки), оскільки людина вже працювала на роботі, знає про внутрішніх документообіг не за чутками, але не слід все міряти по тій роботі, де виховник/ця працював.
Звичайно, система управління куренем/гуртком потребує постійного удосконалення. Сьогодні є сотні онлайн-ресурсів для управління малими підприємствами та групами, але створення документів та внутрішньої бюрократії (не варто боятися такого слова) переслідує кілька цілей: навчити юнака/чку грамотно і послідовно викладати свою думку в формальних документах; навчити порядку у веденні документації; навчити зберігати всі документи в одному місці для оперативного реагування на запити від членів групи; навчитися чесно і прозоро працювати в групі, щоб ні в кого не було зауважень щодо нехтування обов’язками.
Колись я в юнацтві був на різних посадах (курінний писар, курінний суддя) і сам створював документи, якими регламентував порядок в курені в межах своїх обов’язків. Я створив окремий орган в курінному проводі – Курінну канцелярію, до якої входили писарі гуртків і відповідно я їм розписував накази, які вони мали виконувати, вели курінний архів, писали документи, створювали відзначки, посвідки тощо. З цим можна ознайомитися в додатку ч.1. Це все робилося, бо мені особисто це було цікаво. В цьому мені ніхто не допомагав. Виховник не вимагав такого скурпульозного ведення книг, створення окремих бланків тощо. Тому я вирішив сам себе зацікавити. Так в принципі виховник і має робити, себто не заважати юнаку розвиватися самому. Однак, виховник чи виховниця мають підігрівати інтерес до таких речей, вимагати ведення наказів, протоколів та інших документів, які мають складати історію виховної частини.
Порада особисто від мене для молодих виховників — це власноруч перевірити зручність курінних книг, спробувати самому їх вести, а вже потім радити юнацтву робити це. Бо без розуміння виховника чи виховниці не зрозуміє і юнак.
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ
ДІЛОВОДСЬКИХ КНИГ УПЮ
Практичне використання діловодських книг УПЮ стане можливим лише тоді, коли вона буде створена власними руками. Кожен бачить свою діловодську книгу по-своєму. В 90-х роках, на початках Пласту, діловодські книги писалися в зошитах в клітинку, пізніше, з ЗСА пластуни діаспори привезли зразки діловодських книг, які велися тоді в Пласті в ЗСА. Фактично, вони нічим не різнилися, оскільки комп’ютерна техніка тоді не була в широкому доступі, тому всі накази, списки куренів тощо виконувалися або від руки, або на друкарській машинці.
Нещодавно мені на очі потрапила курінна книга 59-го куреня ім. С. Ленкавського, яка велася і ведеться з 1995 року. В ніц вже підшиті віддруковані бланки картотеки юнацтва, які і дотепер є в книзі гуртка. Через більш ніж 20 років, ми відкриваємо цю книгу і маємо чітке уявлення про те, хто був членом куреня, в якому ступені, які вмілості мав тощо і можемо собі уявити, наскільки сумлінно чи несумлінно діловод ставився до цих документів як історичних (в майбутньому) джерел.
Перша курінна книга 3-го куреня ім. Івана Виговського (мого юнацького куреня) почала вестися 3 серпня 1990 року, як пише на першій сторінці цього зошита. Фактично, в цій книзі був тільки реєстр людей, які в тому курені були, але як історична цінність тепер ця книга є безцінною.
Пласт еволюціонує і тепер рідко коли можна побачити паперову книгу, молодь переходить в електронні носії і всі книги редагуються в Інтернеті і можна «розшарювати» доступ до документів. Проте, без уміння складати документи, не можна ними послуговуватися навіть в електронних мережах, бо це лише інструмент поширення, а не укладання документу.
Пропоную вам ряд практичних робіт, які ви можете вживати на вишколах діловодів в своїх гуртках/куренях/станицях, аби хоч якось зберегти діловодські книги, які сьогодні є на межі вимирання. Думаю, вам і дітям буде цікаво.
2.1. ПРАКТИЧНА РОБОТА Ч.1
Технічна підготовка
Для того, аби вести діловодську книгу, слід мати певну технічну підготовку для початку роботи: 1. Грамотно писати і викладати думку; 2. Вміло послуговуватися інструментами, які допоможуть відобразити написане.
Для того, аби грамотно писати, слід вчитися добре в школі, а от, щоб правильно користуватися текстовими редакторами, слід не лише вміти просто вводити текст, але й форматувати його.
Перед початком роботи, пропоную ознайомитися з Правильником графічного стилю Пласту, який регламентує технічні вимоги до документів та різного роду поліграфічної та рекламної продукції Пласту, тож там можна знайти і вимоги до форматування документів.
Для початку, слід створити на своєму комп’ютері папку, в якій ви будете розбудовувати своє діловодство, зберігати документи тощо. Для цього слід натиснути правою кнопкою миші (ПКМ) і в розділі «Створити» обрати «Нова папка».
Рис. 1. Створення папки
Після цього, слід її правильно назвати. Назву слід обирати, залежно від діловодства. Оскільки створення документів я буду демонструвати на прикладі книги писаря, то назвемо її «Курінна канцелярія».
Після того, як ми назвали нашу папку, слід знову натиснути ПКМ і знайти в розділі «Створити» – «Документ Microsoft Office Word» (чи документ іншого текстового редактора (OpenOfiice тощо).
Рис. 2. Створення документу Microsoft Word
Після вдалого створення документу, нам слід встановити шрифти, які передбачені Правильником графічного стилю Пласту та є одним з основних інструментів в укладанні документів. Для цього, потрібно завантажити два шрифта: 1. Myriad Pro (шрифт основного тексту); 2. Plast Lisovskyy Medium (шрифт заголовка). Ці шрифти знаходяться тут. Після завантаження їх слід перенести до папки C://Windows/Fonts (відкриваємо Локальний диск (С:), знаходимо папку Windows, в папці Windows знаходимо папку Fonts і переносимо туди всі файли зі шрифтами, таким чином вони автоматично встановляться).
Рис.3. Вигляд папки Fonts на Локальному диску (С:)
Після пророблених маніпуляцій, відкриваємо документ Microsoft Office Word, який ми створити в пункті 3.
Стандартно, після створення нового документу, Word виставляє стандартно шрифт Calibri, розмір – 11 пт. Для того, щоб це змінити, слід у верхній вкладці Шрифт на Панелі інструментів натиснути на випадаючий список і обрати потрібний шрифт, залежно від потреби. Виберемо шрифт для заголовків Plast.
Рис. 4. Обирання заголовкового шрифта Plast
Після обрання заголовкового шрифта, слід обрати його розмір. За правилами діловедення, заголовок не може бути більшим від основного тексту ніж 2 пт. Тому для заголовка обираємо розмір в 16 пт. Для цього у сусідньому віконечку справа обираємо розмір 16.
Рис. 5. Вибір розміру заголовкового шрифта
Наступний кроком є форматування заголовка, тобто вирівнювання його в той чи інший бік. Раджу вирівнювати його по центру (слід натиснути Ctrl+E), але це залежить від необхідності. Напишемо декілька слів, наприклад «Заява на членство в Пласті» (рис.6). (у випадку цього шрифта раджу користуватися лише великими буквами, принаймні мені так підходить. Для цього слід натиснути CapsLock — авт.). Натискаємо Enter і переходимо до наступного рядка.
Наступним кроком буде обрання шрифта основного тексту. Для цього способом, поданим в пункті 6, слід обрати серед всіх шрифтів Myriad Pro і поставити розмір в 14 пт (рис.5). Після цього вирівнюємо його по ширині (Ctrl+J).
Визначаємо також абзацний відступ. Якщо ми поставимо його сталим, то при натисканні клавіші Enter (перехід до наступного рядка), в нас постійно буде з’являтися абзацний відступ, який ми встановимо. Спочатку, слід відкрити вкладку «Абзац» на верхній панелі інструментів та проставити всі показники по нулях, окрім: міжрядковий інтервал – Ординарний, абзацний відступ – 1,25 см. (рис.7)
Рис. 6. Написання заголовку документа
Рис. 7. Визначення абзацного відступу
Після цього вводимо текст. Я обрав Пластову присягу як зразок.
Рис. 8. Введення основного тексту після форматування
Документ і ваші знання готові до подальшої роботи.
2.2. ПРАКТИЧНА РОБОТА Ч.2
Створення книги
Створення діловодської книги — це питання креативу кожного окремого діловода. По діловодській книзі, як і по однострою, можна чітко прочитати дитину: чи вона сумлінно ставиться до виконання обов’язків; чи розуміє вона частину своєї влади та відповідальності; чи здатна вона до порядку в своїй голові та в самому веденні документів.
В цій практичній роботі я розповім, як з допомогою графічного редактора створити свою унікальну обкладинку діловодської книги за допомогою графічного редактора Adobe Photoshop. Саме в цій програмі створюються безліч картинок, вона зручна у експлуатації та функціонуванні.
Для початку, слід встановити в себе програму Adobe Photoshop CS5 (не ранішу версію, бо зараз всі файли йдуть від цієї програми і вище). Файл інсталяції можна знайти на будь-якому торрент-трекері, чи сайті з програмами. Навіть на самому сайті Adobe можна завантажити пробну версію, яку щоправда треба зарєструвати. Приклад буду показувати на програмі версії CS6. Будемо вважати, що ця програма у вас вже є, тому стаємо до роботи.
Відкриваємо Adobe Photoshop, натискаємо вкладку «Файл» – Створити (або Ctrl+N). Після цього відкриється контекстне меню. У вікні створення документу треба проставити розмір (21х29 см) і роздільну здатність (від 150 пікс/дюйм до 300). Колірний режим – RGB, фон – прозорий. Тиснемо ОК.
Рис. 9. Вікно створення нового файлу
З лівого боку на панелі інструментів слід вибрати інструмент «Прямокутник», вибрати білий колір і на всю площину фону накреслити білий прямокутник (рис.10).
Відкриваємо Правильник графічного стилю Пласту в програмі Adobe Acrobat Reader DC (програма для перегляду PDF-файлів). Відкриваємо 8 сторінку. Заходимо у вкладку «Редагування» і обираємо інструмент «Зробити знімок» (рис.11).
Виділяємо потрібну область знімку (в цьому випадку логотипу Пласту зелений справа внизу) і тиснемо Ctrl+С.
Вставляємо скопійований малюнок в наш файл в Photoshop за допомогою клавіші Ctrl+V.
Рис. 10. Створення білого прямокутника
Рис. 11. Вибір інструмента «Зробити знімок»
Рис. 12. Вставлення скопійованого зображення в файл Photoshop
Після цього розтягуємо зображення, затиснувши ЛКМ (ліва кнопка миші) один з кутиків вставленого зображення і тягнучи його по діагоналі вниз до потрібного розміру (рис.13). Для того, щоб пропорції зображення збереглися, слід затиснути клавішу Shift і тримати.
Рис. 13. Зміна розміру вставленого зображення
Наступним кроком є створення тексту. Для цього вибираємо інструмент «Текст» (велика буква Т) і клацаємо один раз на нашій площині. Після цього, обираємо шрифт Plast.
Для того, щоб нам вибрати колір тексту, слід взяти інструмент «Піпетка» (6 інструмент на панелі зверху) і натиснути на зелений колір на логотипі. Таким чином, воно визначить колір тексту і вже текст, який ми напишемо буде в ідентичному кольорі з логотипом.
Після цього пишемо назву нашого куреня, але оскільки текст задовгий, переносимо його в різні рядки (рис.14).
Заходимо у вкладку «Вікно» і обираємо пункт «Символ». Після цього, справа з’являється вікно зміни символів, де є віконце зміни розміру і біля нього справа віконце зміни міжрядкового інтервалу. З допомогою цих інструментів слід зробити так, але всі рядки по ширині були однаковими. Для цього можемо збільшувати або зменшувати розмір шрифта (рис.15).
Рис. 14. Введення тексту в текстове поле
Рис. 15. Вигляд напису після зміни розміру шрифта
Наступним кроком, обираємо інструмент «Прямокутник» і малюємо його посередині нашої робочої поверхні (рис. 16).
Рис. 16. Створення прямокутника для головного напису
З допомогою інструмента «Текст», створюємо напис «Книга курінного судді», або іншого діловода, якого потрібно. Шрифт – Plast, колір напису – жовтий. Розмір рядків підлаштовуємо по ширині, як описано в п.10. (рис.17)
Рис. 17. Написання заголовку книги
З допомогою таких простих навиків знання Adobe Photoshop, вмілого оперування шрифтами та простими фігурами, можна створити свою унікальну обкладинку книги.
2.3. ПРАКТИЧНА РОБОТА Ч.3
Створення документа
В цій практичній роботі, ми будемо розглядати те, як правильно складати пластові документи з погляду української мови, посилань на нормативні пластові документи. Вміння лаконічно і грамотно укладати документи допоможе дитині в майбутньому уникнути незручностей на роботі при написанні різного роду листів, заяв, при веденні офіційної переписки з органами державної влади, підприємствами тощо.
Посадова особа, яка здійснює написання документа повинна вільно і грамотно володіти українською мовою, а у випадках, коли вона сумнівається, саме виховник чи виховниця повинні в цьому допомагати і всіляко акцентувати на важливості такого документообігу в курені/гуртку.
Відкриваємо створений в нашій папці Документ Microsoft Word.
Слідкуємо, щоб всі розміри шрифта, міжрядкові інтервали тощо були виставлені, як в практичній роботі ч.1.
Для початку, слід визначити адресата листа/заяви, себто до кого ми адресуємо цього листа. Для цього, текст має бути вирівняний вліво (Ctrl+L). При введенні адреси слідкуємо, щоб рядки не були задовгими, тож слід переносити текст в інший рядок з допомогою клавіші Enter. Спочатку в адресі листа пишемо посаду, пластовий ступінь, ім’я та прізвище (курінь в випадку УСП/УПС) в родовому відмінку однини, наприклад «Голові Крайової пластової ради України ст. пл. гетьм. вірл. Ользі Герус, ЧоК».
Виділяємо написане і пересуваємо інструментом у вигляді піскового годинничка на лінійці документу вправо. Слід проконтролювати, щоб рядки не переносилися в інший рядок. (рис.18)
В наступному рядку посередині, слід вказати звернення до адресата через «друже» чи «подруго», назвати ім’я адресата (рис.20).
Рис. 18. Написання адреси листа
Наступний крок – це викладення суті листа чи прохання. Текст слід починати писати з абзацу через два рядки після адреси.
Для того, щоб в тексті листа зробити посилання на якийсь документ, то це слід робити з самого початку, аби вже в першому реченні пояснити зміст звернення і його обґрунтування з погляду пластового законодавства. Слід вживати такі слова, як «Відповідно до…», «Згідно з…» і після цього посилання на документ, наприклад «Відповідно до Правильника УПЮ ч.1, п. 2.4.2 звертаються з проханням…». (рис.19).
Рис. 19. Зразок формулювання прохання з посиланням на документ
Після першого абзацу, залежно від змісту документу, слід більш детально пояснити своє прохання.
В передостанньому абзаці можна уточнити наявність додатків до листа, наприклад: «В додатку: характеристика кандидата, нагородний лист» тощо.
Останній абзац чи останнє речення, виходячи з культури складання звернень, слід завірити адресата в подальшій співпраці чи/та повазі.
Рис. 20. Зразок формулювання основного тексту документа
Завершувати документ за пластовою традицією слід пластовим гаслом СКОБ! (для цього раджу користуватися шрифтом Plast), датою та місцем написання документу (формулювання Дано 1 грудня 2016 р.Б. в місті Львові) та підписом. Якщо підписантів більше, ніж один, то слід в наступному рядку написати «Підписали:» і внизу зазначити підписантів. З лівого боку рядка пишеться посада, з правого боку — пл. ступінь, ім’я та прізвище, курінь в називному відмінку. Між посадою і ім’ям слід залишити місце для підпису, яке можна зробити клавішею Tab.
Рис. 21. Прикінцеві реквізити документа
Зберігати документ слід в двох форматах .doc та .pdf. Для того, щоб зберегти, слід зайти у вкладку «Файл» і натиснути «Зберегти як…» і обрати формат зберігання (рис.22). В форматі .pdf слід зберігати для того, щоб при пересиланні електронною поштою листа, чи при видруку з іншого комп’ютера всі налаштування документу (шрифти, відступи тощо) збереглися.
Рис. 22. Зберігання документу в форматі PDF
2.4. ПРАКТИЧНА РОБОТА Ч.4
Створення наказу
Наказ як документ в Пласті зустрічається лише в кількох випадках: в УПЮ — документ для відкриття дня на таборі, сходин чи заходів; в УСП/УПС як офіційний документ від керівного органу, в якому організація виносить офіційне рішення щодо якогось об’єкту документу (дозвіл на проведення табору, офіційне призначення працівника). Оскільки накази в контексті цього проекту — це компетенція УПЮ, будемо розглядати, як укласти наказ на відкриття сходин.
Наказ складається з «шапки», тобто заголовкових реквізитів (назва документу, нумерація, заголовок, який пояснює короткий зміст наказу, наприклад: «Наказ ч.3 про відкриття 3-го дня табору», точок наказу, та прикінцевих реквізитів (СКОБ!, дата та місце написання наказу, підписи відповідальних осіб).
Для написання заголовкових реквізитів, слід вирівняти текст по центру (Ctrl+E), вибрати напівжирний стиль (Ctrl+B) та великими літерами написати слово НАКАЗ. Біля цього також слід зазначити нумерацію наказу (детальніше в практичній роботі ч.6 про створення реєстру). В наступному рядку з великої літери слід написати заголовок, який пояснює короткий зміст наказу (Про відкриття сходин гуртка, Про відкриття 3-го дня табору тощо).
В наступному рядку (текст слід вирівняти по ширині без абзацних відступів), слід почати основний текст наказу з першої точки (Т.ч.1). Перша точка слугує для загального привітання учасників заходу, чи ідейної цитати.
Друга точка наказу слугує для уточнення правил поведінки на заході чи іншої технічної інформації.
Третя точка наказу повідомляє загалу про програму сходин (дня на таборі) з детальним вказанням часових меж та назви точок програми. Також, може бути повідомлена лише рамова програма дня, щоб не відкривати учасникам сходин (табору) всіх секретів, які підготував виховник чи юнак для учасників сходин (рис.23)
Рис. 23. Заголовкові реквізити та перші три точки наказу
Четверта точка наказу призначена для повідомлення про провід сходин (табору) — на таборі це особливо актуально, оскільки він може змінюватися через призначення тимчасового наказного проводу. В цій точці або окремій можуть теж бути відомості про хорунжих дня, чергових дня тощо. Окремою точкою (якщо це стосується табору), слід зазначати прибулих і вибулих з табору, якщо такі були (детальніше про це в зразку таборового наказу в книзі табору УПЮ).
Останньою точкою вказується чисельний стан заходу, в якому слід здійснювати такий поділ, як провід (комендант, заступники), булава (бунчужний, інструктори, вишкіл бунчужних), учасники (булавні), гості з зазначенням точної кількості присутніх на заході. В кінці точки слід зазначити підсумок всіх присутніх словом РАЗОМ чи ВСЬОГО (рис.24).
В прикінцевих реквізитах, слід вказувати пластове гасло СКОБ!, дату та місце написання наказу, та підписантів, якими є виховник (зв’язковий, комендант) та писар, який складає наказ (рис.25). Після укладення наказу, він має бути підписаний всіма підписантами в двох екземплярах (один в книзі табору, інший в архіві куреня/гуртка наприклад).
Рис. 24. Останні точки наказу
Рис. 25. Прикінцеві реквізити наказу
2.5. ПРАКТИЧНА РОБОТА Ч.5
Створення протоколу
Протокол — це один з найважливіший діловодських документів, оскільки саме в цьому документі зберігається хроніка прийнятих рішень, деталі обговорень різного роду зборів, підсумки голосувань тощо.
Протоколи можуть вестися на всіх видах збірок (сходини Ради гурткових, збірка курінного проводу, збірка проводу табору, збірка організаторів вишколу тощо). Протокол особливо є важливим документом для тих осіб, які були відсутніми на збірці, щоб могти опосередковано приймати участь в обговоренні прийнятих рішень та бути в курсі всіх обговорених справ.
Є різні стилі написання протоколу:
Констатаційний — це вид написання протоколу, в якому констатуються лише обговорені і прийняті рішення, наприклад: Слухали: пл. прих. Івана Петренка з доповіддю про інвентаризацію майна табору.
Вирішили: прийняти звіт пл. прих. Івана Петренка та доручити йому провести інвентаризацію майна куреня. Проведення перепису майна табору вважати виконаним на оцінку «добре».
Описовий — вид написання протоколу, який зумовлює детальний опис обговорень. Такий протокол складається переважно після заходу, відтворюється з нотаток, які писар писав на заході чи збірці. Такий спосіб не є дуже точний, адже може містити суб’єктивність писаря, бо не все можна чітко відтворити з пам’яті, проте такий стиль передає атмосферу, яка царювала на збірці. Наприклад:
Питання курінної вкладки
З доповіддю про питання збору курінної вкладки виступив пл. розв. Василь Терещенко, який розповів про те, що вкладка збирається не дуже вдало, адже члени куреня нехтують збірки для збору вкладки, таким чином зриваючи здачу квартальних внесків в станицю. Зв’язковий ст. пл. скоб Іван Геращенко висловив своє невдоволення через ці обставини та запропонував Василеві допомогу від Кадри виховників в зборі вкладки.
Стенографічний — вид написання протоколу, в якому чітко фіксуються слова, сказані кожним з присутніх. Для цього може вестися диктофонний запис і потім після збірки писар розшифровує записи і переносить їх на папір. Наприклад:
Василь Терещенко: Ситуація, що склалася зі збором вкладки є дуже плачевною, що раз гірше збираються гроші в гуртках. Скоро прийде час здачі квартальних внесків, а ми не зможемо зібрати потрібну суму і доведеться вкладати свої власні кошти.
Іван Геращенко: така поведінка юнацтва є неприпустимою. Пропоную, щоб виховник твого гуртка допоміг тобі в зборі вкладок, бо зривати термін здачі внесків на станицю є недопустимим. Але загалом ти молодець, що стараєшся змобілізувати своїх побратимів в курені.
В принципі, кожен писар може обирати той стиль, який йому подобається. Коли я писав чи пишу протоколи, то найзручнішим для мене є описовий стиль, оскільки все залежить від тієї цільової аудиторії, яка це буде читати. Якщо всіх цікавлять лише прийняті рішення, то достатньо констатаційного способу. У випадку куреня УСП, то тим, кого не було, цікаво почитати, яка була атмосфера на збірці і про що радилися. Тому, кожен писар в праві обирати собі ближчий йому стиль, в залежності від потреби.
В цій практичній роботі ми розглянемо загальні реквізити, які потрібно враховувати при написанні протоколу. Ці відомості потрібні для архіву та для тих, хто буде читати цей протокол.
Як і в наказі, в протоколі мають бути заголовкові та прикінцеві реквізити, однак крім того, має бути ще список присутніх на збірці, кількість присутніх та список питань порядку денного. При детальному розписуванні обговорення питань, слід також писати заголовок обговорюваного питання відповідно до його місця та числа в порядку денному.
В заголовкових відомостях слід великими буквами напівжирним стилем написати слово ПРОТОКОЛ (це означає вид документу) та його число в реєстрі документів. В наступному рядку слід написати вид збірки, про яку пишеться протокол.
Наступним пунктом є зазначення списку присутніх із зазначенням пл. ступенів, імен та прізвище та з зазначенням посад. Рекомендую зазначати їх по вищості посади. В кінці цього пункту можна написати кількість присутніх на збірці осіб.
Після зазначення списку присутніх, можна написати і список відсутніх на збірці з можливим зазначенням причини відсутності, яку слід вияснити заздалегідь (рис.26).
Якщо на збірці присутні гості, то це слід написати окремим пунктом із зазначенням пл. ступеня, ім’я, прізвища та посади (якщо є).
Після списку присутніх/відсутніх, слід написати список питань до обговорення. Назви питань слід формулювати лаконічно та коротко не перевищуючи один рядок документу (рис.27).
Рис. 26. Початкові реквізити протоколу
Далі слідує обговорення питань, зазначених в порядку денному, відповідно до обраного стилю написання.
Прикінцеві реквізити такі ж, як в наказі, однак крім курінного/ої та писаря, протокол скріплює також зв’язковий/а (рис.28).
Рис. 27. Зразок порядку денного та обговорення питання
Рис. 28. Зразок прикінцевих відомостей протоколу
2.6. ПРАКТИЧНА РОБОТА Ч.6
Створення е-реєстру
Електронні реєстри з допомогою онлайн (Google Таблиці) чи офлайн-ресурсів (Microsoft Excel) є дуже зручними до складання, зберігання різного роду даних, експлуатації та функціонування. Списки чи реєстри допомагають нам на меншій кількості місця в горизонтальному чи вертикальному порядку погрупувати велику кількість потрібних даних. Наприклад, картотеку юнацтва, яку ми звикли бачити у вигляді файлу Word можна зробити на більшу кількість людей за допомогою таблиць Excel. Праця з електронними таблицями в детальнішому викладі розміщена в методичному проекті ст. пл. Тараса Липового, ПМ «Використання соціальних мереж та сервісів Google в діловеденні та роботі куреня».
В цій практичній роботі ми розглянемо створення електронного реєстру курінних/гурткових документів, що в принципі пояснить принципи роботи з онлайн-таблицями, що дозволить згодом створювати і інші реєстри, такі як список членства куреня, чи картотека юнацтва.
Для початку роботи з таблицею, нам потрібно її створити. Для того заходимо на Google Drive (диск зберігання даних пошти Gmail), натискаємо «Створити» і обираємо «Таблицю».
Після цього, нам відкривається інтерфейс таблиці, який ми можемо використовувати для створення нашого реєстру. Для початку нам слід визначитися з назвами колонок, в які ми будемо вносити дані.
В моєму розумінні, для реєстру документів перше, що нам потрібно – це нумерація, для того, щоб потім цей чи інший документ можна було знайти в архіві. Це дуже зручно в користуванні. Уточню, що номер документу, який ви складаєте має бути такий самий, як номер в реєстрі. Спочатку, нам слід визначитися з способом нумерації. Їх є сотні тисяч, бо кожне відомство визначає їх самостійно. Найпростіший, який мені припав до душі — це порядковий номер документу / рік, в якому було укладено документ, наприклад: 1/2016, де 1 — це перший документ, написаний і зареєстрований в 2016 році, а 2016 – це рік. Таким чином буде легше звітувати писарю, чи іншому діловоду, який зазначатиме, що за звітний період (2016 рік) було видано 1 документ, з них 1 протокол і 0 листів (рис.29).
Після цього, слід визначитися з призначенням документу. Я рекомендую два види призначення документу: Зов (зовнішній — для інших ніж курінні пластових органів) і Вн (внутрішній — для внутрішнього користування в курені).
Рис. 29. Зразок реєстру курінних/гурткових документів
Наступна колонка має відповідати за вид документу (лист, протокол, заява тощо).
Ці три колонки є найважливішими в цій таблиці, особливо для навігації. Тому слід їх закріпити, щоб при пересуванні в інші колонки, ці залишалися непорушними і разом з цим пересуванням пересувалися і вони. Для того, слід використати вкладку «Вигляд» – «Закріпити» і вибрати потрібну кількість стовпців чи рядків (рис.30).
Рис. 30. Закріплення стовпців та рядків таблиці
Наступний стовпець має відповідати за короткий зміст документу (про відкриття сходин, надання 1-го відзначення УПЮ тощо).
Наступні два стовпці мають бути використані для дати і місця написання документу.
Біля цього стовпця, мають бути зазначені підписанти документу.
Наступний стовпець має зазначати, для кого цей документ призначений. У випадку такого документу, як лист/звернення/заява, має бути зазначений адресат (курінний/а, зв’язковий/а чи інша посадова особа).
Наступні чотири стовпці – це «В архіві» (чи екземпляр є в архіві, слід написати «Так» чи «Ні»), «Пропечатано» (це у випадку офіційних пластових документів, чи поставлена печатка, яка зумовлює юридичну силу документа), «Статус» (пункт, в якому прослідковується актуальне знаходження документу – розіслано, вручено тощо), «Додатки» (в якому зазначаються номер додатків та короткий їх зміст).
Загалом, такий документ як реєстр є дуже зручним у використанні, особливо, коли діловедення куреня/ради гурткових здійснюється в онлайні. Доступ до такої папки і до таких документів може здійснюватися з різних ґаджетів (планшетів, смартфонів тощо).Також, дуже просто такий електронний документ давати на перевірку виховнику чи зв’язковому через електронну пошту просто надавши йому чи їй доступ до редагування, перегляду чи коментування.
ВИСНОВКИ
Осучаснення діловодських книг в УПЮ — це продиктований необхідністю крок, який має здійснюватися постійно, зважаючи на те, що цим фактично ніхто не займався крім окремих людей чи діловодів. Цей методичний проект показує лише певні рекомендації до того, як виховнику/ці пояснити дитині, для чого і як вести своє діловодство.
Електронізація діловодських книг, як і нашого життя є невпинним процесом, вони диктують нам постійну оптимізацію та спрощення процесів. Однак, крім цілі ефективного менеджменту в курені, діловодства мають на меті ще навчити дитину складати ці документи, розуміти стиль написання та потрібність застосування цього в дорослому житті.
Цей методичний проект написаний у вигляді практичних робіт, які може робити як виховник/ця і зв’язковий/а та радити до використання своєму юнацтву.
Саме ведення діловодств в Пласті допомагає дітям самим будувати своє міні-суспільство зі своїми міні-органами влади. Це також дає розуміння, що це не лише велика відповідальність, але і велика праця. Також, це дає розуміння формальних відносин між керівництвом та підлеглими, розуміти їхню цінність не лише за допомогою дружніх та договірних відносин. З кожним разом, життя дає розуміти, що формальні стосунки – це саме те, на що можна покластися, зважаючи на недосконалу природу людини, яка може зраджувати. Діловодство має навчити дітей скурпульозно підходити до написання документів, вчитуватися в їхній зміст, шукати помилки, бо в дорослому житті від однієї помилки може залежати кар’єра, чи навіть життя.
Щиро раджу всім виховникам та виховницям не відходити від традиційних методів застосування пластових діловодств УПЮ, а навіть, якщо ви не знайшли відповіді на свої питання, то включати креатив і видумувати щось своє.
В проекті описано процес календарно-тематичного планування гутірок для проведення сходин пластових гуртків. Матеріал оформлено в таблиці та в доступному викладі.
В проекті описано процес календарно-тематичного планування гутірок для проведення сходин пластових гуртків. Матеріал оформлено в таблиці та в доступному викладі.