Фотографія автора

Плюси, мінуси і підводні камені “дистанційного” виховництва

методика, методичні проекти, самовиховання, самостійне пластування

Новий час — нові можливості і нові виклики.  

Пластові виховники, в своїй більшості, — представники проактивної молоді, які часто підтримують та розуміють важливість громадської активності, пошуку та використання можливостей для розвитку. Відповідно, їх мобільність — внутрішньо та зовнішньо українська є вищою, ніж у середньостатистичних молодих людей. Зокрема це стосується академічної мобільності — програми обміну, переїзд, у зв’язку з вступом чи випуском із закладів вищої освіти; можливостей позаакадемічної діяльності — волонтерство чи стажування в інших містах або закордоном; та особистого життя — можна змінити роботу, одружитись, та в кінці кінців, без особливих причин переїхати в інше місто.

Наївно сподіватись, що 100% пластових виховників будуть залишатися в своєму місті та відкидати різноманітні можливості лише через наявність в них гуртків.

В кінці кінців, не завжди можливо ці можливості відкинути — іноді прийняти їх необхідно. 

Саме тому з плином часу і глобалізації кількість «покинутих» гуртків зростає — якісь з них розпадаються, якісь знаходять нових виховників, а якісь — намагаються працювати самостійно з «номінальним» виховником. Виховники, в свою чергу, далеко не завжди морально готові залишити свій гурток і продовжують працювати з ним дистанційно.

От тільки не завжди подібна праця виходить ефективною та має результат, відповідно до мети Пласту.

 

 

Частина 1. Теоретична — сильні та слабкі сторони дистанційного виховництва.

Причини переходу на дистанційну роботу з гуртком в загальному викладені вище: в основному, це підвищення географічної мобільності серед молоді (виховників). Здавалося б, найкращим рішенням було б передати гурток в руки іншого виховника — та не завжди такий варіант видається можливим: часто в станицях і на діючі гуртки рук не вистачає.

Відповідно, лишається дві опції — покинути гурток або продовжувати з ним працювати на відстані. Питання лише в тому, як вийти з ситуації, що склалася, у форматі win-win. Для цього можна проводити різноманітні аналізи та планування, згідно ваших поточних умов. Одним з найпростіших методів для такого планування є проведення SWOT-аналізу ситуації.

SWOT-аналіз (приклад)
Сильні сторони Слабкі сторони
– вищий рівень відповідальності та самоорганізації юнацтва
– широкий спектр-інтернет ресурсів
– відсутність виховника фізично
– порівняна недоступність для особистого контакту
– менша кількість практичних занять
– емоційна прірва між гуртком та виховником
Можливості Загрози
– запрошення інструкторів он-лайн

– подорожі гуртка в місто виховника

– включення в програму сходин інтерактивних матеріалів (трелло, кахут…)

– зменшення зацікавлення в пластуванні

– розчарування у виховнику

– перехід юнацтва суто на “теоретичне” пластування

– розпад гуртка

Сильні сторони:

      вищий рівень відповідальності та самоорганізації юнацтва: за рахунок відсутності виховника фізично, у юнацтва випрацьовується звичка брати відповідальність за організацію сходин на себе, вони частіше самостійно готують програму сходин та самі стежать за ритуалами (про них згодом);

      широкий спектр інтернет-ресурсів: коронавірусна криза принесла в світ багато викликів, але що стосується он-лайн навчання – ця сфера поповнилася купою нових і цікавих інструментів, які можна застосовувати і під час планування та проведення гурткових заходів.

Слабкі сторони:

 відсутність виховника фізично

  порівняна недоступність для особистого контакту: виховник для юнацтва, окрім всього, є саме тою підтримкою та старшим другом, якому можна довіритись, розказати про проблеми та «вилити душу». Але за фізичної відсутності останнього, важко вийти на контакт віч-на-віч. Розмови телефоном в свою чергу далеко не завжди мають той самий ефект, який має особиста розмова.

    менша кількість практичних занять: якщо юнацтво ще не має великого таборового досвіду або досвіду практичного пластування, то основним організатором мандрівок/теренівок є їх виховник (якщо ми говоримо не про курінні чи станичні заходи, а про відпрацювання практичних навичок в межах гурткової роботи). Виховник може потурбуватися про інструкторів, які би займалися з дітьми умовним розпалюванням багать та в’язанням вузлів по місцю, інакше – практичне пластування на таборі влітку може стати неприємним сюрпризом для юнацтва.

      емоційна прірва між гуртком та виховником: ми не одноразово говорили і чули, що в Пласті гурток з часом стає такою собі бандою. Коли ж ми викреслюємо присутність виховника, він вже не розділяє ті самі емоції, які відчувають діти, а вони, в свою чергу, не мають сильного емоційного контакту з впорядником.

Як бачимо на схемі, перехід на дистанційне виховництво, особливо на етапі закінчення першої-початку другої проби, має як сильні, так і слабкі сторони. Слабких сторін та загроз класично більше, тому наша основна задача – запобігти їх розвитку та спробувати перевести їх в першу половину квадрата. То як це зробити?*

*можете спробувати добрейнштормити квадрат, згідно особистого досвіду або пробувати робити це разом з вашим гуртком – якщо ситуація для вас актуальна. Результати пропрацьовуємо по цій же системі – шукаємо слабкі сторони та загрози і думаємо, як можна «перекинути» їх в першу половину квадрата.

 

Частина 2. Практична — як підготуватися та провадити діяльність в гуртку на відстані.

         Дистанційне виховництво зазвичай не є дуже спонтанним рішенням. Ми плануємо переїзд щонайменше за місяць, відповідно до планування потрібно додавати не лише пошук квартири, але і підготовчу роботу з гуртком. Деякі пункти потребують більше, ніж місяць часу, тому адаптувати їх можна під свої умови і залучати до цього КВ, друзів-виховників з інших куренів, тощо.

  1. Дати юнацтву якорі.

Уявімо дві ситуації: гурток, який не належить до куреня/пластує «теоретично»/перебуває на етапі здачі першої проби… і ідентичний гурток, який встиг трохи «покататися» — на табори, вишколи, курінні заходи, тощо. Якщо із рівняння фізично прибрати виховника — який гурток з більшою вірогідністю залишиться в Пласті?

Юнацтву (і всім нам, загалом) потрібно за щось чіплятися, щоб лишитися в організації. Поки вони не мають широкого досвіду — якорем для них в Пласті є в першу чергу їх виховник: його цікаві історії, авторитет і класні відзначки на однострої. У випадку ж, якщо вони «побачили світ» — кількість та якість цих якорів збільшується: це і таборові плани, і друзі, і атмосфера, і здача точок, проб та вмілостей, тощо.

Важливо зважати на чар пластування. В першу чергу під цим мається на увазі, що ваша дія має працювати не стільки на кількість, скільки на якість. Не потрібно відправляти дітей на всі вишколи округи та зголошувати на найкрутіші, по вашому, табори: концепція «швидше, вище, сильніше» може відклякнути і часто не працює.

Цільовими є, в першу чергу, емоції юнацтва.

Тому відправляйте дітей на цікаві для них табори, сприяйте спілкуванню в курені, розширюйте кругозір, «акліматизовуйте» в пластовому середовищі. (і не лише у випадках, коли плануєте їхати;)

2. Організувати самоорганізацію.

Іншими словами: донесіть важливість особистої відповідальності. Ця точка не може бути реалізована за 1 сходини. Більше того, вона важлива не лише для тих, хто планує вести гурток дистанційно, але і для ширшого пластового товариства.

Поступове зменшення ролі виховника при підготовці до сходин стане помічним, в іншому ж випадку – юнацтво не буде підготовленим до вирішення організаційних питань і занадто різке, непідготовлене перекидання відповідальності на них може налякати і демотивувати.

Пункт зменшує свою актуальність для тих, чий гурток переступив поріг другої проби та вже має певний досвід самоорганізації, але у випадку гуртків-першопробників він є досить важливим.

         Що можна робити для розвитку відповідальності та самоорганізації?

  • Поступово давати юнацтву готувати елементи сходин (гутірку, гру, майстерку)
  • Виховувати наполегливість: фрази «Спробуй ще раз», «Не здавайся» — мають стати одними з девізів виконуваних дій.
  • Старше юнацтво варто залучати до роботи з молодшими гуртками, участі в підстаршині акцій.
  • Юнацтво має зрозуміти власні обов’язки: разом з ними можна зробити власні маніфести, прописати договори абощо.
  • Навичку відповідати за власні рішення та розставляти пріоритети потрібно виховувати поступово.

Гра «Хто на що здатний»: випадковим чином обирається ведучий. Кожен в колі має придумати йому завдання, яке той має виконати. Коли всі завдання проговорено, учасникам повідомляється, що насправді вони мають самі виконати свій наказ. Якщо юнак або юначка, придумуючи завдання, не подбала про важкість його виконання – слід проговорити з ними моменти емпатії та відповідальності за власні дії.

3. Зберегти довіру.

Юнацтво може негативно прийняти звістку про те, що виховник їде. Скоріше за все, так і станеться і до цього потрібно бути готовим. Тому юнацтву дуже важливу пояснити причини свого від’їзду та донести, що ти все одно лишаєшся їх виховником та другом.

Наша діяльність як виховників не обмежується трьома годинами на тиждень: з часом виховник стає тією людиною, яка може направити і підтримати; ментором, як звично говорити сьогодні. Відповідно, питання правильного підходу і особистого контакту з гуртком та кожним окремим його членом виходить на перший план.

У випадку, коли виховник постійно поруч – зробити це не так важко (або, принаймні, природно). В нашому ж випадку фізична відсутність виховника грає велику роль і з часом гурток, хочеш чи ні, відвикає від впорядника. Важливо зробити так, щоб це відвикання торкнулося лише звички бачити вас фізично, а спілкування і довіра все ще лишалися на попередньому рівні.

Можна провести сесію питань-відповідей, де щиро відповісти на всі питання, пов’язані з вашим від’їздом, які їх цікавлять, а можна просто поговорити і зробити акцент на тому, що відстань не змінить ваше до них ставлення.

4. Виховувати обов’язковість і традиції.

Кожен гурток має свої, давайте назвемо їх ритуали, — традиції, колективні звички, обов’язки (до точкування, наприклад) і таке інше. Ці ритуали важливо напрацьовувати впродовж всього пластування, але у випадку переходу на дистанційне виховництво, варто набрейнштормити нові актуальні ідеї, що з часом можуть теж перетворитися на традиції. Гарно, якщо такі ідеї будуть включати офлайн активності.

Що це може бути?

  • виховник щонайменше щокварталу має приїжджати до гуртка
  • раз на півроку-рік гурткова мандрівка в місто виховника (або будь-яке інше, де виховник може бути присутній)
  • загальна збірка на свята (наприклад, день народження гуртка)

тощо

Окрім подібних ритуалів, важливо виховувати двосторонню обов’язковість (не примус, а саме обов’язковість: систематичні сходини або заходи, якщо не було заявлено про інше).

Чому двосторонню – тому що без присутності гуртка, відповідальність за нього притуплюється не лише у юнацтва, але і у виховника. Варто віднайти особисту мотивацію до систематичного проведення сходин, планувати і виділяти на це час, підтримувати спілкування з гуртком в «позаробочий» час, щоб ілюзія присутності підтримувалась. Окрім цього можна ознайомитись з двофакторною теорією Герцберга і спробувати мотивувати себе згідно неї.

Якщо ж говорити про гурток – їм легше підтримувати обов’язковість хоча б через те, що вони лишаються групою і бачаться між собою. Наша задача, як виховника – власним прикладом показувати, що з нашою відсутністю нічого не змінюється і система сходин лишається тою ж, що і до переїзду.

Висновки.

Дистанційне виховництво позбавляє і вас, і гурток фізичного контакту. Очевидно, що такий підхід не може повною мірою забезпечити виконання пластової програми, зокрема на початкових етапах. Але оскільки дана форма роботи є, частіше, вимушеною, ніж обраною, якісною підготовкою і відповідальним ставленням, ми можемо забезпечити максимально ефективну роботу гуртка.

Основні тези, про які важливо не забувати під час дистанційної роботи, це: емоції юнацтва, тісний особистий контакт та систематичність ритуалів.

Бонус: поради виховниць, що мали досвід дистанційного виховництва.

  1. ст.пл. Юля Блашко, ЧП: переїхала з Хирова на навчання в Кропивницький.

    • Регулярні сходини з умовою: коли я – онлайн, дівчата мають бути разом і триматися купи.
    • Гутірки могла читати я, але ігри завжди були “на” гуртку: вони придумували та проводили такі ігри, в яких могли б бути залучені вони і я одночасно.
    • На будь-яких неформальних збірках – ватрах, курінних заходах, вечірках, – я була з ними на одній хвилі. Дівчата телефонували і, якщо це була, наприклад, костюмована вечірка, я теж мала костюм і відповідну атмосферу за екраном.
  1. ст.пл. Оля Смолярчук: переїхала з Луцька в Харків на навчання в УАЛ, а згодом – до Києва. 

    • Працювати з гуртковою. Багато:) щоб ви були у співпраці, бо це основна опора в дистанційному виховництві. Вона і сходини може провести і порішати всі питання на місці.
    • Обов’язково брати участь в великих акціях гуртка, змаганнях, мандрівках. Планувати час так, щоб в найбільш емоційні моменти бути з ними.
    • Постійно бути на зв’язку з батьками, особливо коли дівчата ліняться ходити на сходини.
    • Краще не лишати гурток якому 1-1,5 роки, бо вони ще не повністю сформовані як команда і їх легко розгубити, коли живий контакт не частий.
    • Приїжджати на сходини хоча б раз в місяць.
  1. ст.пл. вірл. Аня Олексин, Бунт: 
    • Найважливіший період виховництва (тим більше дистанційного) – перші рік-півтора. Тобто етап нульової та першої проб. Бо від того, як закладуться основи, як гурток “зіграється” як команда залежить дуже багато.
    • Час від часу потрібно робити гурткові виходи: мандрівки, походи в гори. Це те, що найбільше згуртовує.
    • Якнайшвидше змотивувати юнацтво їздити на крайові акції та табори: не зважаючи на ситуацію в станиці, курені, такі акції ще більше закохують в Пласт, створюють відчуття приналежності до величезної організації.
    • Етап другої та третьої проб включеність виховника може бути не настільки велика. Він/вона більше виконує роль мотиватора та рольової моделі. Що стосується третьої проби, то важливо мотивувати юнацтво її здавати; не перекладати відповідальність на 11 клас і ЗНО, а все ж знаходити можливості допомагати складати план, допомагати в самих проєктах і рефлексувати по пройденому.
    • Також важливо мати внутрішньокурінну (або внутрішньостаничну) взаємолію: залучати старше юнацтво до виховання молодшого, запрошувати в підстаршину акцій. Це допоможе зрозуміти, що їм довіряють, усвідомити власну відповідальність та побачити, що вони вже мають певні знання та досвід, якими можуть ділитися.
    • По можливості, мотивувати брати участь в міжнародних акціях: джемборі, ЮМПЗ і т.д.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *