Старше юнацтво Архіви - Сторінка 2 з 5

Що я знаю про емоції і чому вони важливі?

Вступ:

Чи задумуємося ми над тим, що нам безперервно говорить/нашіптує наш внутрішній голос?
Як відрізнити емоцію, почуття, афект, настрій і переживання?
Для чого нам висловлювати і розуміти емоцію?
Які бувають емоції, звідки вони беруться, які їх властивості?
Чи вмію я оцінити свій емоційний стан і відчути чужий?

Такими питаннями і багатьма іншими можна запросити юнацтво до теми сходин “Що я знаю про емоції і чому вони важливі?”. Важливо їх поставити риторично і не очікувати миттєвоих, а тим більше однозначних відповідей. Мета цих запитань – познайомити слухачів з темою, зацікавити до сприйняття інформації, дати можливість проаналізувати власний рівень обізнаності.

Гра:

Для того, щоб подолати бар’єр “ой, я нічо не розумію”, “це все дуже складно”, “я ще замала/ий для такого” – граємо разом в гру, яка наблизить до досить складної теми, але водночас і покаже, що це – про нас усіх, про те, що ми переживаємо щосекунди хочемо ми цього чи ні.

Суть гри: виховник заздалегіть готує окремі папірчики, на кожному з яких написано назву якоїсь емоції – на приклад “зніяковілість”. Чим більше папаірців – тим краще. Тоді, в залежності від кількості аудиторії, можна по-різному зорганізувати процес: поділитись на команди і позмагатись в часі, або ж просто в довільному колі подемонструвати один одному і повідгадувати емоції. Важливий момент – виховник також бере участь, а не лише модерує.

Бесіда:

Після гри тема сходин стане ближчою і цікавішою – важливо втримати ці моменти і плавно перейти до бесіди, яка розкриє основну суть. Умовно її можна поділити на 2 частини:

а) Все про емоції;

б) Все про емоційний інтелект.

Інформацію рекомендую взяти зі сторінок Вікіпедії – там дуже гарно описано основні речі, все чітко структуровано і доступною для розуміння мовою.

Практичні поради для проведення бесіди:

! Перед тим, як ділитись інформацією з юнацтвом – перечитайте спершу самі, підготуйтесь, щоб не читати з листка, а пояснити своїми словами + мати собі просто опрний матеріал.

!Візуалізуйте те, про що говорите – так краще сприймається інформація, краще концентрація

!Не полінуйтесь – підготуйте роздаткові матеріали для юнацтва (хай хоч роздруковані статті з Вікіпедії – самі навряд загуглять, а так хоч перечитають, раз надруковано – шось підкреслять)

Підведення підсумків:

Після бесіди не забудьте підвести підсумки, поцікавитись, на скільки юнацтво зрозуміло окремі речі, дати відповіді на запитання, поділитись досвідом.

Для кращого закріплення матеріалу, щоб зрозуміти його прикладність – кожен сам для себе може пройти тест на рівень свого емоційного інтелекту, якщо часу достатньо – то й інші (посилання на тести прикріплені до допису). Як показує практика – юнацтво дуже любить такий вид активності.

Якщо часу достатньо – можна разом переглянути діснеївський мультфільм, який дуже пасує до теми сходин – “Думками навиворіт”. Можна просто порекомендувати переглянути мультик вдома.

(В основі сюжету Райлі — звичайна 11-річна школярка, її поведінку визначають п’ять базових емоцій: Радість, Печаль, Страх, Гнів і Відраза. Емоції живуть у свідомості дівчинки і кожного дня допомагають їй справлятися з проблемами, керуючи усіма її вчинками. Вони знаходяться в мозковому центрі Райлі, де стоїть пульт керування її діями. Також тут накопичуються всі спогади дівчинки за день. Вони виглядають як невеликі скляні кульки різних кольорів, що позначають емоцію, з якою пов’язано той чи інший спогад. В кінці дня всі вони відправляються в спеціальне сховище).

Чому ця гутірка важлива і цікава? Навіщо її проводити?

Загалом тему емоцій дуже важливо піднімати і обговорювати з юнацтвом регулярно, оскільки у віці 11-18 років у хлопців і дівчат відбувається дуже багато змін в цій площині. Такі сходини (серія сходин) могли б всебічно розвинути юнацтво, познайомити краще з самим собою, допомогти справитись із поточними віковими проблемами і т.д.

Введення у слідопитство

Читаємо сліди

Для правильного читання слідів потрібно знати, як утворюється звичний слід ноги. Коли людина йде, він ступнею ноги залишає сліди на грунті; спочатку він робить упор на каблук виставленої вперед ноги, а потім вагу поступово переносить на всю ногу (на грунті залишається слід підошовній частини взуття) і, нарешті, відштовхується носом взуття, рухаючись вперед.

Кожний з елементів механізму руху людини має з погляду утворення сліду і впливу на грунт свої характерні риси, важливі для визначення напряму руху, давності залишеного сліду і отримання деякої інформації про саму людину.

Значно полегшити перебування в лісі і пошук необхідного маршруту може вміння читати сліди, які вам зустрічаються по дорозі. Якщо уважно придивитися то по слідах можна зібрати багато необхідної вам інформації. Не обов’язково уміти обчислювати вік, підошву, зріст, вагу людини по слідах, але визначити напрям руху і як давно пройшов володар слідів бажано уміти кожному мандрівнику.
Легше визначати напрям руху людини на вологій землі і на снігу по тому, в яку сторону дивиться ніс черевика. Але спочатку потрібно знати всі складові частини сліду від черевика людини.

Визначення напряму руху

Знаючи механізм утворення сліду при ходьбі, неважко встановити, куди рухалася людина або група людей. Такими ознаками є:

найбільша глибина сліду буває в тій його частині, яка обернута убік руху,тому що саме носом черевика людина робить свого роду поштовх,
рухаючись вперед;
зсув грунту, як правило, відбувається від передньої частини сліду у бік, протилежний напряму руху;
сліди на підмороженому бруді, твердому сніжному насті оточені тріщинами, гострі кінці яких направлені убік руху;
трава зазвичай приминається в сторону руху лудини, сухі гілки ламаються також в сторону руху;
краплини бруду з черевика падають у сторонуруху людини.

Про напрям руху можна судити і по інших характерних ознаках. Прим’ята трава нахилена убік руху, камінчики, грудочки грунту і інших
предметів теж зсовуються вперед, у бік руху; після переходу через калюжі і заболочені місця (ділянки) на грунті залишаються вологі сліди і
частинки бруду. Якщо людина перестрибувала через канави і інші перешкоди, то добре видні сліди поштовху і приземлення. Зламана
гілка чагарнику, виявлена поблизу, говорить про напрям руху.

Якщо ви в лісі і помітили на землі сліди то зразу ж придивіться, яке це взуття. Якщо це сліди від туфель, босоніжок, кедів або якого-небудь іншого домашнього взуття запам’ятаєте – ці сліди можуть швидко вас вивести до житла, тому що в домашньому взутті далеко від населених пунктів не заходять. Відбитки фабричних черевик, трекової підошви, або кирзових чобіт навпаки можуть завести до безлюдних районів.

Характеристика людини по її слідах.

Щоб уникнути помилки при визначенні напряму руху слідопиту необхідно брати до уваги декілька ознак, які доповнюють одна одну, тому що окремі випадкові ознаки можуть ввести в оману. Так, у разі руху людини спиною вперед всі ознаки, по яких визначається напрям руху при звичній ходьбі, будуть дійсними в зворотньому порядку. Це відноситься і до того випадку, коли до взуття або босої ноги прив’язується нова підошва так, щоб каблуки були вперед, а шкарпетки назад. При русі спиною вперед лінія руху звично не пряма, а звивиста, ламана, тому що людині важко витримати узятий напрям і він вимушений озиратися і змінювати “курс” руху. Довжина кроків при цьому трохи коротша звичною, а ширина кроку більше, тому що, прагнучи до більшої стійкості, людина ширше розставляє ноги.

Утомлена або поранена людина (а також літня людина) не долає, що зустрічаються на шляху перешкоди стрибком, а обходить їх, часто зупиняючи для відпочинку. Стара людина ноги на ставить а волоче. Людина з вантажем робить крок коротший за людину без навантаження.

Кроки людини що біжить більші ніж тої, що спокійно йде.

Стать людини також можна встановити за типом взуття, яка визначається за основними її слідах, а також довжині кроків. При ходьбі у чоловіка довжина кроку в середньому складає 76 – 85 см., У жінки 50 – 60 см. Збільшення темпу руху тягне зростання довжини кроків. Максимальна величина досягається при 150 – 170 кроків за хвилину. У чоловіків довжина кроків при повільному бігу досягає 85 – 100 см. І при швидкому 150 см і кілька більш. Кут розвороту стопи у чоловіків становить 18 – 25 град., У жінок 12 – 20 град.

Як скласти меню на табір?

Необхідні матеріали: записник, ручка, наочні приклади меню

1. Продукти.

Характеристика продуктів (5 хв.)

Хліб: білий поживніший, але скоро псується. Чорного вистарчає на 3 дні. Найкраще брати сухарі, попередньо приготувавши їх вдома.

Консерви: Потрібно купляти тушівку в бляшаних банках (не скляних!). Потрібно пам’ятати, що жир в такій тушівці є технічним, і не бажаним для споживання.

Вживання риби на таборі є дуже важливим та обов’язковим, оскільки рибні консерви — це вже готова страва, а малий вміст жиру зменшує навантаження на печінку та засвоюються організмом вдвічі швидше ніж м’ясна консерва.

Курячі консерви не рекомендую брати, оскільки там більше кісток, аніж м’яса.

Крупи та макарони: використовуються як гарніри та наповнювачі до страв. Надають відчуття ситості. Рис та пшоно перед табором бажано промити, а гречку підсмажити. Макарони краще брати ріжки, бо вони менш крихкі.

Жири: на табір береться олія та вершкове масло. Краще смажити на олії, оскільки це жир рослинного походження та містить менше холестерину. Деколи можна смажити на майонезі, але це не здорово.

Сири та молоко: мають високу калорійність та жирність. Молоко береться на табір у вигляді згущеного молока або сухого. Сухе розводиться в співвідношенні 1:8. Свіже молоко найкраще купляти у місцевих селян. Твердий сир можна купити на табір, проте необхідно його правильно зберігати

Напої: чай, кава, какао. Містять кофеїн. Добре тонізують, проте бажано на таборі використовувати лісові трави для їх приготування, або додавати в чай.

Овочі та фрукти: Дуже важливе джерело вітамінів на таборі. При правильному зберіганні можуть пролежати цілий табір.

Цукор: Краще брати і у вигляді рафінаду і розсипчастий.

Мед: Цінний продукт харчування. Транспортується так само, як і олія.

Вітаміни: Їжа повинна бути вітамінізована, тому треба також закупляти овочі та фрукти. Можна використовувати і сухофрукти. Не варто забувати про цибулю,часник, лавровий лист, кріп. Вони надають страві приємного смаку і аромату, збуджують апетит, сприяють травленню.

Характеристика продуктів.

Назва продуктів	білки	жири	вуглеводи	калорій на 100гр
Хліб пшеничний	5,32	0,84	39,20	193,1
Сухарі пшеничні	8,61	1,38	65,05	314,1
Печиво	12,7	14,42	58,05	421,6
Крупа гречана	8,62	2,27	62,41	312,6
Крупа перлова	6,17	1,08	67,06	310,3
Крупа ячмінна	6,52	1,35	66,33	311,2
Крупа вівсяна	8,92	5,86	59,79	366,2
Крупа манна	9,52	0,74	70,37	334,4
Пшоно	8,19	2,24	63,67	316,0
Рис	6,40	0,92	72,04	330,2
Макаронні вироби	9,35	0,84	71,23	338,2
Горох	15,21	2,14	49,32	284,5
Пластівці кукурудзяні	12,67	1,21	69,41	347,8
Тушонка гов’яжа	15,56	12,42	0,63	186,0
Паштет печіночний	15,6	25,2	1,2	303,0
Масло вершкове	0,48	79,87	0,49	741,7
Олія	—	94,81	0,89	881,7
Маргарин	0,48	78,85	0,89	736,9
Смалець	0,19	89,37	—	831,9
Молоко згущене	7,13	8,55	54,88	333,8
Сир	20,30	33,33	3,22	304,1
Бринза	16,36	17,10	2,6	234,1
Яєчний порошок	49,9	34,2	—	523,0
Цукор	0,34	—	98,90	405,5
Мед	0,34	—	77,24	318,1
Шоколад	5,1	34,13	51,30	548,6
Халва	14,03	29,39	43,42	508,9
Яблука сушені	2,28	—	60,83	258,8
Горіхи	11,7	49,7	11,7	558,0
Варення	0,34	—	71,63	295,1
Повидло	0,34	—	61,5	254,6
Шпроти в маслі	22,1	30,4	4	345,0

2. Підготовка продуктів перед виїздом на місце таборування.

При підготовці до табору дуже важливим є правильно скласти меню та раціонально підібрати харчі, добре їх упакувати та забезпечити від пошкоджень.

Прихильники стверджують, що пакування по денних раціонах:

не потребує додаткового придумування на таборі і дозволяє розумно чергувати харчі (а не спочатку половину табору гречка, а потім рис);
виключає ситуацію, що спочатку інтендант “жме харчі”, а потім залишаються зайві;
на мандрівному таборі наперед можна призначити чергових і запакувати їм по наплічниках вже готові набори харчів. Тоді не потрібно буде всім щось діставати;

Противники ж стверджують, що пакування по денних раціонах:

унеможливлює гнучкість перерозподілу продуктів у зв’язку з різними непередбачуваними обставинами (гриби, ягоди, погана погода, хвороба когось з учасників);
до табору необхідно тратити багато часу на дрібне фасування продуктів;
при дрібному пакуванні зростає кількість тари (погано на мандрівних таборах);

Список харчів, які найчастіше використовуються на пластових таборах і які необхідно вписати в таборове меню.

Категорії харчів

Хлібобулочні вироби	Хліб житній або пшеничний, печиво, вафлі, сухарі;
Гарніри та наповнювачі	Макаронні вироби, крупа гречана, крупа манна, крупа перлова, крупа ячна, крупа вівсяна, рис, пшоно, горох;
Консерви	Тушківка, паштет, рибні консерви;
Овочі	Картопля, морква, капуста, цибуля, огірки, помідори, перець, часник, буряки, томат-паста, томат-пюре;
Продукти тваринного походження або їх сурогати	Молоко сухе, згущене молоко, масло, сир твердий, сир плавлений;
Фрукти	Яблука, груші, сливи, лимони, сухофрукти;
Солодощі	Шоколад, родзинки, горішки, цукерки;
Приправи та інше	Цукор, сіль, оцет, лавровий лист, перець, чай, какао, кава, сік, супи, овочеві концентрати, майонез олія.

При закупівлі продуктів необхідно звертати увагу на термін зберігання кожної одиниці;
Деякі продукти, які швидко псуються можна закуповувати в близьких населених пунктах (хліб, молоко, деякі овочі);
Перед табором всі продукти потрібно перебрати, порозфасовувати і посортувати;
Консерви найдоцільніше фасувати по картонних ящиках;
Крупи та цукор фасуються в пластикові пляшки, що забезпечує їх від розсипання та вологості а також дозволить вести чіткий їх облік;
Макаронні вироби, та інші речі, які бояться вологи доцільно пакувати в 2 мішечки – один поліетиленовий (захищає від вологи), а другий – полотняний (захищає перший від пошкоджень);
Овочі вартує зберігати в мішках сітках – це забезпечить їх від гниття;
Чаї, каву, какао варто пересипати до металевих баночок (наприклад з-під кави Галка). Варення перелити в пластмасову банку на закрутку.

3. Харчова безпека.

не купувати продукти харчування на стихійних ринках або у приватних осіб, не готувати продукти із запасом.
Приготовлені страви бажано споживати відразу, а у разі повторного споживання вони мають пройти вторинну термообробку, зберігання приготованої страви без холоду не має перевищувати 2 години;
не вживати продукти та напої при найменшій підозрі на їх недоброякісність та з простроченими термінами споживання;
не вживати незнайомі гриби, ягоди, трави та іншу рослинність, а перед приготуванням їжі та її вживанням обов’язково мити руки з милом;
у разі виявлення перших ознак захворювання необхідно терміново звернутись до найближчої лікувальної установи;

Ознаки недоброякісних продуктів:

Лимонад — осад на дні. Пилюка на пляшці ( від довгого стояння. Липка пляшка. Пухирці в краю пробки, шипіння, якщо пляшку потрясти ( нещільна закупорка);
Плавлений сирок — Зелена цвіль по краях, яку можна побачити, якщо злегка відвернути фольгу;
Кефір — пухирці повітря в товщі рідини;
Молоко — зверху пляшки зібралася олія;
Сир — пачка тверда на дотик (від довгого лежання);
Консерви — кришка злегка здулася;

4. Розробка меню.

При складанні таборового меню потрібно звернути увагу для кого ти його складаєш, яка програма табору та який вік і потреби учасників.

Для того щоб правильно скласти меню нам потрібно врахувати чотири чинники.

1) Калорійність продуктів

Калорійність – це така кількість теплоенергії, яка виділяється людиною при споживанні того чи іншого продукту.

2) Програму табору

Затрати енергії при певних видах діяльності

Вид діяльності	Затрати ккал/год
Біг	570
Плавання	500
Рубання дрів	480
Їзда на велосипеді	410
Швидка ходьба	300
Гімнастичні вправи	170
Копання	169
Співи	122
Читання гутірки	120
Відпочинок сидячи	100
Лежання	77
Сон	65
Миття таборового посуду	144

На мандрівних таборах:

Вид діяльності	Затрати ккал/год
Стан спокою	1,5 х маса тіла, кг
Рух по рівнині 4 км/год без вантажу	200-240
Рух по рівнині 4 км/год з вантажем 15-20 кг	300-400
Підйом по схилу 20 градусів з вантажем 15- 20 кг	500-600

На мандрівках та прогульках:

Вид мандрівки	Затрати ккал/добу
Мандрівка на вихідних	2500-3000
Мандрівка 1-ї категорії складності	3000-3500
Водна мандрівка	3000-4000
Прогулька на лещатах	3500-5000

3) Фізіологічні особливості учасників

Даний момент є бажаним, але важливим для розуміння потреб конкретного учасника.

Різні харчові потреби учасника відповідно до його групи крові

Тип 0	Людям з цією групою крові необхідне м’ясо, щоб добре себе почувати
Тип А	У людей цієї групи крові частіше за інших зустрічається схильність до вегетаріанства
Тип В	Люди з цим типом крові добре засвоюють яйця та молочні продукти
Тип АВ	Люди з цією групою крові майже всеїдні

4) Вікові потреби учасників

Вікові потреби в елементах

Вік	Білки (гр.)	Жири (гр.)	Вуглеводи (гр.)	Калорійність
7-10 років	80	80	324	2400
11-14 років	96	90	382	2850
15-17 років	106	106	422	3150

Приблизний добовий набір продуктів на 1 учасника (гр.)

1. Хліб (чорний, білий) або сухарі	350-400
2. Крупи і макаронні вироби (манки по 60 гр. на 1 раз, а всіх інших круп по 80 гр.) всього	200-220
3. Супи концентрати (в пакетах)	30-40
4. М’ясо консервоване	50
5. Рибні консерви	50
6.Сир	30-40
7. Молоко згущене	50
8. Цукор	100
9. Цукерки (шоколад, халва, мед)	50-70
10. Овочі	100
11.Цибуля, часник	50
12. Спеції	20
13. Фрукти свіжі	100
14. Напої	15
15. Сіль	15
16.Вітаміни, глюкоза	10
17. Чай, кава, какао	25

Меню потрібно складати з розрахунком на те, що за один прийом їжі, особа з’їдає 100-200 гр. круп і 300-400 млл. супу.

У раціональному харчуванні велике значення мають страви з овочів та зелені. Цінність салатів із сирих і варених овочів визначається вмістом у них вітамінів, мінеральних солей, вуглеводів. Овочі є майже єдиним джерелом вітаміну с і значною мірою задовольняють потребу у вітаміні А за рахунок каротину, що міститься у моркві та інших овочах. В овочах міститься багато мінеральних речовин — солі кальцію, фосфору, заліза, натрію, необхідних для життєдіяльності організму.

Перші страви. У раціоні харчування людини супи є необхідною складовою частиною. В супах містяться органічні кислоти, мінеральні солі. Завдяки цьому, супи викликають велике соковиділення, виконують роль збудника апетиту, добре впливають на засвоєння інших страв. З супами в організм людини вводиться велика кількість білків, вуглеводів, жирів і вітамінів. Супи компенсують потребу організму у воді на 15-20%. Заправи слід додавати наприкінці варіння. Готувати треба перед самим споживанням, щоб вони не втрачали своїх поживних речовин.

Зразок меню на групу з 10 осіб:

Сніданок:

Обід:

Вечеря:

Манка – 1 кг

Згущик – 1 банка

Варення – 1 банка

Какао — 200 гр,

Цукор до смаку.

Суп.

Картопля — 800 гр,

Морква — 50 гр,

Рис — 250 гр,

Цибуля — 50 гр.

Каша гречана — 1 кг.

Рибні консерви — 0.5 кг.

Соус.

Чай — 60 гр.

Цукор до смаку.

Гречка — 1 кг

Морква — 200 гр.

Цибуля – 200 гр.

Тушівка – 0,5 кг

Капуста – 1 кг

Огірки – 0,5 кг

Олія – до смаку

Чай – 60 гр.

Цукор – до смаку

Розкладка на табір:

Назва продукту	Калорій в 1 кг	Грами в 1 порції	Калорій в 1 порції	Всього на табір, кг
Хліб пшеничний, буханка	2550	100	255	24
Сухарі пшеничні	2880	150	420	36
Печиво	3900	60	234	14,4
Олія	9280	–	–	5
Масло	7800	–	–	1,5
Сир голландський	3900	30	117	7,2
Молоко згущене	3400	50	170	12
Гречка	3100	80	248	19,2
Вівсянка	3300	80	264	19,2
Манка	3400	60	204	14,4
Макарони	3450	80	276,	19,2
Горох	2800	80	224	19,2
Рис	3300	80	264	19,2
Пшоно	3000	80	240	19,2
Цукор	3900	30	117	7,2
Цукерки	3000	50	150	12
Шоколад	4800	20	96	4,2
Родзинки	2600	–	–	5
Тушівка	1900	50	95	12
Сало	6150	50	307,5	12
Паштет	3000	15	45	3,6
Картопля	650	150	97,5	36
Цибуля	300	50	22,5	12
Морква	450	40	18	9,6
Сухофрукти	2200	50	110	12
Апельсини	250	20	5	4,8
Рибні консерви	1500	50	75	12
Кисіль	2500	–	–	2
Сіль	–	10	–	2,4
Спеції	–	10	–	2,4
Чай	–	10	–	2,4
Кава	–	10	–	2,4

Співвідношення води і крупи:

Продукт	К-сть горнят води на горя каші	час варіння (хв.)	продукт	к-кість горнят води на горня каші	час варіння (хв)
геркулес	3 – 5	10 – 12	манка	8 – 10	10 – 12
гречка	5 – 10	35 -40	вівсянка	6 – 10	60
перловка	4 – 8	90-120	пшоно	4 – 7	30 – 40
рис	4 – 8	18 – 40	лапша	3 – 4	10 – 18

Співвідношення маси і об’єму продуктів

У 250-грамове горня входить у грамах:

продукт	вага	продукт	вага	продукт	вага
Манка	180г.	Перловка	30г.	Гречка	210г.
Сухе молоко	120г.	Пшоно	20г	Мука пшенична	160г.
«Геркулес»	90г.	Рис	40г	Цукор	230г.

У столову ложку, наповнену в обріз із краями, входить:

масла – 15г., цукру – 12г., згущеного молока – 15г., сухого молока – 8г., солі – 15г.

Об’єм порцій гарячого харчування:

Приблизний об’єм порцій гарячої їжі.

Характеристика їжі

Об’єм порцій

7-10 р.

11-14 р.

15-17 р.

18 і старші

Сніданок

гаряча страва

пиття

250-300

250

300

250

350-400

250

400-450

250

Обід

1-а страва

2-а страва

пиття

300-400

200-250

250

400

250-350

250

500

250

500

250

Вечеря

гаряча страва

пиття

200-250

250

250-300

250

350

250

Гра: Решітка.

Кожному із учасників дається решітка із зашифрованими словами. Завдання учасників – віднайти усі заховані слова (це будуть назви продуктів харчування) і скласти із цих слів меню на один день табору. Переможе той, хто впорається із завданням швидше.

Ключ до гри:

Світовий скаутський рух та Пласт

Всесвітня організація скаутського руху (англ. World Organization of the Scout Movement) — міжнародна неприбуткова організація, яка об’єднує національні скаутські організації на світовому рівні. Створена у 1920 році і зараз об’єднує 31 мільйонів скаутів.

Метою ВОСР є вносити вклад у освіту молоді на засаді цінностей, що покладені у основу Скаутської присяги та Скаутського закону.

Всесвітньою організацією скаутського руху керують Конференція (з’їзд делегатів країн-членів), Комітет (законодавчий орган) та Бюро (виконавчий орган), а структурно організація ділиться на шість регіонів. Штаб-квартира організації розташована у місті Женева(Швейцарія).

Всесвітня скаутська конференція англ. World Scout Conference є керівним органом і збирається раз на три роки. Цій конференції передує Всесвітній скаутський молодіжний форум англ. World Scout Youth Forum.

Всесвітня скаутська конференція є загальними зборами світового скаутингу і складається з шести делегатів з кожної країни-члена. Якщо країна має більш ніж одну скаутську асоціацію, то асоціації формують федерацію для координації і представлення у світі. Основним для визнання і участі у Всесвітній скаутській конференції є прихильність цілям і принципам ВОСР та незалежність від політичного життя. Кожна країна-член ВОСР має право на шість ухвальних голосів.

Конференція збирається кожні три роки та приймається країною-членом.

Всесвітній скаутський комітет це головний виконавчий орган Всесвітньої скаутської конференції, що складається з обраних Конференцією на відповідні посади волонтерів. Всесвітній скаутський комітет репрезентує Всесвітню скаутську конференцію між її зборами. Комітет збирається двічі на рік, зазвичай у Женеві. Його Регулятивний комітет, що складається з голови, двох заступників та Генерального секретаря, збирається за потреби.

Комітет складається з 14 членів. Дванадцять, кожен з іншої країни, обираються на шестирічні терміни Всесвітньою скаутською конференцією. Члени комітету, обрані без огляду на їхню національність, репрезентують окрему країну, а інтереси скаутингу загалом. Станом на сьогодні головою комітету є Вільгельм Кронк з США.

Генеральний секретар та скарбник ВОСР входять у склад Комітету автоматично. Голови регіональних скаутських комітетів беруть участь у зустрічах Всесвітнього скаутського комітету з метою консультацій.

Всесвітнє скаутське бюро це секретаріат, що виконує рішення Конференції та Комітету. Бюро керує генеральний секретар, котрому допомагає невелика кількість технічних працівників. Працівники Бюро допомагають скаутським організаціям вдосконалювати та поширювати скаутську методу виховання шляхом проведення вишколі та тренінгів з різних ділянок. Генеральним секретарем Всесвітнього скаутського бюро є Люк Паніссо.

Бюро також допомагає у проведенні глобальних заходів на кшталт Світового скаутського джемборі, підтримує регіональні акції та тримає зв’язок між ВОСР та іншими міжнародними організаціями. Зокрема, ВОСР, як неурядова організація, презентує скаутський рух при Організації об’єднаних націй.

Регіони:

Територіально ВОСР поділена на шість регіонів: європейський, арабський, африканський, азійсько-тихоокеанський, інтерамериканський та євразійський. Розподіл країн за регіонами Розподіл країн за регіонами здійснює Світове скаутське бюро в Женеві.

На рівні регіону структура керівних органів виглядає так: регіональна конференція, регіональний комітет, регіональне бюро, яке напряму підпорядковується центральному бюро в Женеві, але має своїм завданням розвиток скаутингу в даному регіоні.

Яким чином Пласт поєднаний зі світовим рухом, історія:

В Україні існує велика кількість скаутських організацій. Частина з них є місцевими чи регіональними, і лише декілька — всеукраїнськими. Всеукраїнською скаутською організацією є Пласт, такими ж є Січ і Всеукраїнська молодіжна громадська організація “СПОК”. Саме між цими трьома організаціями тривалий час була конкуренція за вступ і право представляти Україну у ВОСР.

Наприклад, Пласт впродовж всієї своєї історії намагався стати частиною світової скаутської організації. Проте, до 1991 перешкодою цьому була відсутність самостійної, незалежної держави — адже кожна організація-член ВОСР повинна представляти якусь країну. Але й після 1991 року Пласту цього не вдалося зробити — йому, в першу чергу, закидали його патріотизм, який не дозволяє молоді з цілої України асоціювати себе з цією організацією, та непоширеність по всій території України (інші закиди, наприклад зауваження до статуту, були швидше технічними і могли бути виправлені впродовж короткого часу). В 1999 році Світова скаутська конференція в Каїрі прийняла рішення, що Пласт не може претендувати на членство у ВОСР через вище перераховані причини.

У 2005 році СПОК подав свою заявку на членство у ВОСР, проте 8 країн виступили проти цього (згідно з статутом ВОСР достатньо 5 % голосів країн-членів, щоб організація не могла претендувати на членство в світовій організації) і тому й СПОК втратив шанс буди одноосібним представником України в світовій організації.

За посередництва представників Всесвітнього скаутського бюро в 2005 році в Україні відбулась спільна нарада представників Пласту, СПОКу та Євразійського бюро на якій було прийнято рішення про створення нової організації, яка б дозволила Україні стати членом ВОСР. Створити цю організацію мали б представники Пласту, СПОКу та Січі

Офіційно організація була створена на з’їзді в 2007 році. Її назва — Національна організація скаутів України (НОСУ).

В липні 2008 року на 38-й Всесвітній скаутській конференції в Кореї НОСУ була офіційно прийнята в Всесвітню організацію скаутського руху.

Всесвітня асоціація дівчат гайдів та дівчат скауток

Метою WAGGGS є створення умов дівчатам і молодим паннам розвиватися як відповідальним громадянкам світу.

Заснована в 1928 р.
Штаб-квартира у Лондоні, ВБ
145 організацій
10 мільйонів скауток та гайдів
5 світових регіонів

На відміну від ВОСР, Україна входить у Європейський регіон асоціації. Також, наразі є лише асоційованим членом ВАГГС, а НОСУ є повноправним членом ВОСР.

Асоціація Гайдів України (Association of Ukrainian Guides) є всеукраїнською дитячою скаутською громадською організацією, мету якої становить сприяння розвитку та формуванню соціально-зрілої жіночої особистості в її власних інтересах та в інтересах держави. АГУ було зареєстровано в Україні у 1996 році, а у 1999 році АГУ стала асоціативним членом Всесвітньої асоціації дівчат-гайдів та дівчат-скаутів (WAGGGS).

Історія створення АГУ:

На початку 90-х років, коли все світове суспільство вже чітко уявляло собі неможливість подальшого існування Радянського Союзу, у Лондоні відбулося засідання Світового комітету Всесвітньої Асоціації Дівчат Гайдів та Дівчат Скаутів. Саме на цьому засіданні було прийнято рішення щодо початку розвитку гайдівського руху на території припиняючого своє існування Радянського Союзу. А для того, щоб нещодавно створеним незалежним державам не було дуже важко — вирішили за кожною республікою для моральної та матеріальної підтримки «закріпити» окрему країну, в якій Гайдинг розвивається з початку сторіччя.

Так, наприклад, Росії дісталась Англія, Білорусі — Кіпр, а Україні випала Норвегія. І вже восени 1992 року представниця Норвезької Асоціації Скаутів та Гайдів Бьорг Вальстад і координатор програм у Центральній та Східній Європі Роузі Дан вперше відвідали Україну. Цей візит став початком зародження та розвитку Гайдівського руху в Україні.

У жовтні 1994 року у Києві відбувся перший всеукраїнський тренінг для лідерів Гайдівського руху, підсумком якого стало заснування робочого комітету. Його метою була розробка програмних документів, пошук та підготовка лідерів, поширення Гайдингу.

Завдяки плідній роботі комітету вже у листопаді 1995 року відбулася Установча Конференція Асоціації Гайдів України (АГУ), в якій взяли участь представниці 13 областей України, а також гості з Норвегії та Великобританії. На Конференції був прийнятий і затверджений Статут АГУ та обрані установчі органи. У листопаді 1996 року організація була офіційно зареєстрована у Міністерстві юстиції України.

У січні 2015 року АГУ підписали договір про партнерство з Пластом, що дає змогу пластунам брати участь у заходах АГУ на рівні з членами АГУ та навпаки. Так, як АГУ є частинкою світового руху, то через цю організацію і пластуни можуть бути членами ВАГГС. Оскільки організація дівчача, то першочергово туди беруть дівчат, але є і винятки і якщо парубки дуже хочуть, то можуть також вступити в цю організацію.

Що дає Пласту така співпраця із АГУ: вільний доступ до будь-яких скаутських заходів (переважно всі міжнародні заходи відкриті для членів ВОСР та ВАГГС). Таким чином щоб взяти участь у джемборі чи тренінгу потрібно бути членом АГУ або НОСУ. Так, як останні саботують участь пластунів у міжнародних заходах. То можна писати заяву в АГУ, сплатити внесок – в рік 10 грн і спокійно їздити закордон до друзів гайдів і скаутів.

Дізнатись про те як можна вступити у АГУ можна за електронною поштою international@plast.org.ua

Окрім цього для того щоб знати завжди, що міжнародного є доступним для пластунів варто вступити у ФБ групу: Міжнародна служба Пласту та заповнити гул форму (щоб бути доданим до розсилки МС Пласту).

Серед іншого, що могло б бути корисним для виховників з точки зору міжнародного пластування.

Щороку відбуваються табори в діаспорі, влітку у Німеччині, США, Канаді, Польщі; взимку у Австралії та Аргентині. Часто на ці табори запрошують виховників з досвідом.

Щоліта відбувається безліч скаутських заходів серед яких Джемборі (міжнародні табори від 4 000 до 40 000 учасників). Для участі в таких потрібно знати англійську мову та бути членом НОСУ або АГУ (останнє бажаніше).

Окрім цього часто бувають спеціалізовані тренінги скаутські по певному напрямку куди відбирають спеціалістів у потрібній ділянці. Для участі в таких потрібно знати англійську мову. Для участі в таких потрібно знати англійську мову та бути членом НОСУ або АГУ (останнє бажаніше).

Щороку в грудні відбувається передача ВВМ у різні країни і туди може поїхати будь-хто бажаючий.

Окрім цього Пласт є зареєстрованим у програмі Erasmus+ і може відправляти волонтерів на довготривалі та короткотермінові проекти закордон.

Про це та інше можна дізнатись підписавшись на розсилку, з пластового порталу, з ФБ групи або безпосередньо за мейлом: international@plast.org.ua

Про економічне виховання

До питань економічно-господарського виховання в Пласті. Гутірка для КВВ УПЮ.

Скачати презентацію можна тут

Мета Пласту

– Метою Пласту є виховання духовно і фізично загартованої молодої людини, доброго громадянина, новітнього провідника суспільства. Саме тому виховання у Пласті є всебічним, а ключовим поняттям є явище «зарадності» – вміння дати собі раду у будь якій життєвій ситуації. У сьогоднішніх умовах щораз більшого значення набуває так звана «суспільна зарадність» – розуміння законів, за якими функціонує сучасне суспільство та вміння використовувати їх інструменти.
– Ринкова економіка є однією з підвалин функціонування української держави. Ця система є новою для українського суспільства, що протягом 70 років жило в умовах командно-адміністративної економіки Радянського Союзу. Зважаючи на це, сучасна українська молодь у багатьох аспектах є «першопрохідцями» цієї системи, тому особливо потребує розуміння основ фінансової зарадності та економічної культури. Цього, на жаль, не забезпечує система державної освіти. Тим важливішою стає у цій справі роль Пласту.

Стереотипи

– Саме у радянській система цінностей були поширені стереотипи, що заробляти гроші – принизливо, бо це негідне прагнення до наживи. Ця думка походить від невміння достойно оцінити людську працю, що було закладено в радянській ідеології. Гроші – міра праці. Це найдосконаліший інструмент, який на сьогодні винайшло людство. Тому отримувати гроші за свою працю – це справедлива винагорода за вкладені знання, вміння та зусилля.
– Часто можна почути закиди, що Пласт – ідейна організація, а не організація для заробляння грошей. Ні те, ні інше. Пласт – в першу чергу виховна організація, а гроші є одним з інструментів її виховної методи.

Пластова метода

– Економічно-господарське виховання торкається усіх аспектів пластової методи. «Пластун ощадний» – одна з точок пластового закону. Допомога іншим – один з Головних Обов’язків пласт. А чим більше маєш, тим більше, як відомо, можеш віддати. Ці два засадничі постулати у поєднанні з практикою фінансової зарадності втілюються у фінансових точках пластових проб.
– Сплата членських внесків є обов’язковою умовою приналежності до Пласту. Це не тільки фінансова допомога організації, а й виховання дисципліни та відповідальності.
– Діловодство скарбника дає змогу навчитися основ праці із фінансовою документацію. Ця відповідальна посада навчає правильно розпоряджатися грішми та планувати їх використання.
– Наявність спільного виряду, власних домівок спонукає пластунів до раціонального господарювання та ощадного ставлення до свого і чужого майна. Від того, наскільки успішно вони з цим справляються, залежать умови їх пластування.
– Для тих, хто цікавиться економікою трішки глибше, існують вмілості «Економіст» різної складності. Вони дозволяють розвивати свої зацікавлення та ділитися знаннями з іншими.

Програма проб

– Фінансові точки у пластових пробах існували ще у 20-х роках ХХ ст. З’явилися вони і зараз. Вони покликані зміцнювати фінансову зарадність пластунів у щоденному житті. Вчать правильно заощаджувати, порадити собі у фінансовій скруті, розумітися на фінансовому плануванні та звітності та вміти правильно розпоряджатися ресурсами і навчити цього інших.

Пластові фінанси

– У своїй діяльності пластуни постійно мають справу із двоми видами витрат:
1. Особисті витрати: вкладка на табори та вишколи, купівля інвентаря для таборування, придбання пластової атрибутики та особистого виряду – все це потребує коштів.
2. Організаційні витрати: кошти для організації заходів та адміністративної діяльності Пласту. Організаційні витрати пластуни зазвичай покривають із внесків та коштів виділених державною владою або отриманих від спонсорів. Кошти ж на особисті витрати для пластування пластуни повинні заробити самостійно. Саме так писали основоположники Пласту, вважаючи це частиною пластової методи. Називалося два основних способи для досягнення цієї мети: ощадність та пластовий заробіток.

Ощадність

Ощадність – це особиста дисципліна і вміння зважувати, що є вартісним і цінним, а що другорядним. Саме така оцінка дає змогу зберегти гроші, час та інші ресурси. Ощадність є золотою серединою між марнотратством та скупістю, тож завдання пластуна – знайти баланс. Вміння заощаджувати з’являється паралельно із вмінням заробити, адже кошти не зароблені власними зусиллями цінуєш набагато менше, вважав Олександр Тисовський.

Пластовий заробіток

Пластовий заробіток – це цілий комплекс мікро завдань, які вишколюють пластуна. По-перше потрібно поставити ціль, по-друге – оцінити свої можливості, потім – придумати план (в тому числі фінансовий), зібрати команду, домовитися з іншими людьми, успішно перевести захід та підбити його підсумки, а найголовніше – ефективно використати зароблені гроші. Пластовий заробіток успішним можна вважати тоді, коли кожен з цих елементів буде реалізовано. А це, погодьтеся, не так вже й просто. Можливостей для пластового заробітку є безліч. Головне – вміти використати свої переваги: організованість, велику кількість робочих рук, вміння працювати з дітьми, майструвати щось власноруч, методичні напрацювання та знання і вміння здобуті при здачі різноманітних вмілостей.

Риси, які виховуємо

Економічно-господарське виховання у пластовій методі сприяє розвитку ініціативності та творчості, організованості та провідницьких здібностей. Заробляння коштів для доброго діла формує навики особистої та соціальної відповідальності. Організація заробкових акцій сприяє розвитку аналітичних здібностей, а фінансове діловедення навчає дисципліни у роботі з цифрами. Все це є необхідними атрибутами доброго лідера.

Важливі аспекти

При переведенні акцій на пластовий заробіток важливо звернути увагу на такі моменти:
– Мета заробітку. Потрібно враховувати, що пластовий заробіток перш за все повинен бути спрямований на виконання Трьох Головних Обов’язків. Важливо не лише навчитися заробляти та заощаджувати, але й вміти ділитися заробленим та правильно ці кошти використовувати.
– Батьки. Часто батьки вважають пластовий заробіток ледь не жебракуванням та даремною тратою часу. І воліють просто дати своїм дітям потрібну суму. Завдання виховника – пояснити їм виховні аспекти пластового заробітку і зробити їх своїми союзниками у цій справі.
– Компетентність виховника. Це річ, яка є надзвичайно важливою у всьому, що стосується праці з дітьми. Не можна чогось навчити юнацтво самому цього не знаючи чи не вміючи, тим більше, якщо справа стосується фінансів. Якщо почуваєте себе невпевнено – порадьтеся із досвідченішими людьми. Читайте, розвивайтеся, адже Пласт – це в першу чергу самовиховання. Не беріть на себе забагато, а якщо вже взяли, то прийміть і всю відповідальність з цим пов’язану.
– Правове поле. Питання, що стосуються грошей є небезпечними в тому сенсі, що вони пов’язані із майновою відповідальністю. Пласт є неприбутковою організацією, тому всі доходи, що отримано внаслідок заробкових акцій розцінюються як внески чи пожертви на діяльність організації. Візьміть це до уваги і в разі виникнення якихось сумнівів, читайте відповідні законодавчі акти. (ЗУ «Про об’єднання громадян», «Про дитячі і молодіжні ГО», «Про прибуток»).

Корисна література

Допоміжні матеріали з економічно-господарського виховання в Пласті можна знайти на блозі
Референтури економічного вишколу

Презентація пластових спеціалізацій

Протягом року Пласт в Україні проводить понад 100 виховних таборів різної спеціалізації: спортивні, морські, з повітроплавання, мистецькі, лижні, альпіністичні, археологічні, кінні, екологічні.

Спеціалізаційне пластування є частиною пластової виховної системи і розраховане на юнацтво, що вже осягнуло пластове вироблення і готове приступити до відповідної III проби.

Заняття спеціалізацією відбуваються у спеціаkізаційних гуртках чи на окремих таборах, згідно з відповідними програмами з використанням специфічних засобів та прийомів, з забезпеченням всіх передбачених захооів безпеки.

Інструктори володіють необхідними знаннями та вміннями, здобутими на профільних вишколах, що потверджено відповідними посвідками державного взірця.

Для осягнення найкращих результатів та забезпечення тяглості традицій, інструктори певної спеціалізації створюють свої об ‘єднання…

Пластві спеціалізації from Plast

Засади та правила екологічного пластування

Важливість збереження екології в сучасних умовах

Не потрібно багато говорити і розповідати, щоб зрозуміти всю важливість збереження довколишнього середовища. В пластовій практиці, коли ми плануємо табори, то віддаємо перевагу тій місцевості, яка не є забрудненою і всіляко намагаємося втекти від «досягнень» та наслідків діяльності людини.

Дуже мало зараз ініціативної молоді та, особливо, таборів, які мають за мету очищення довколишньої території від різного роду сміття. Більше того, після деяких пластових таборів сміття залишається більше, аніж до початку табору. Як бачимо, ми дещо відступаємо від принципів, яких мали би дотримуватися.

Добре, що такі випадки не набули стихійності і ми ще можемо нарікати на туристів, які так і не навчилися культури, тому ця гутірка для навернення до першооснов Пласту в контексті гармонії пластуна та природи.

Екологічне пластування в природі

Екологічне пластування в природі, я пропоную розглядати в контексті проведення пластових таборів чи вишколів практичного пластування, що є основною формою занять в природі з залученням великої кількості пластового загалу. Для початку, треба знівелювати ту думку, яка побутує в суспільстві, що природа є невичерпною. Наслідки втручання людини в природні процеси ми бачимо з попередніх гутірок, в яких куди не подивися, скрізь рослини чи тварини, які занесені до Червоної книги України. Оберігання природи — це не такий складний процес, як здається: він потребує невеликих зусиль людини, адже легше не смітити, аніж прибирати. Тому, насамперед потрібно вчити юнацтво засадам екологічного пластування, починаючи з себе і стаючи прикладом для них.

Що стосується таборових умов, то дуже важливо, перебуваючи в проводі слідкувати за тим, щоб юнацтво не викидало обгортки від цукерок, ПЕТ-пакети тощо на землю, тому слід обмежити зі свого боку такі випадки. Важливим елементом є чистота на основних об’єктах табірництва (зокрема на кухні), тому вони мають бути обладнаними сміттєвими пакетами, а саме сміття повинно вчасно утилізуватись. Також, потрібно обмежити сміття від перебування на спеці, що спричинятиме появу сильного запаху.

Для того, щоб не забруднювати водойми, потрібно запобігти використанню хімічних засобів (мильних засобів, плинів, праль-них порошків тощо) через шкідливість попадання цих речовин через воду до рослин та тварин, які напуватимуться від цих водойм. Коли на таборі чи мандрівці потрібно все ж використати ці засоби для забезпечення виконання таборових функцій (миття посуду тощо), потрібно викопати яму, яка має бути ви-кладена камінням і після потрапляння забрудненої води в цю яму, земля фільтруватиме ці шкідливі речовини, що унеможливить потрапляння їх до водойм. Слід також пам’ятати, що надто близьке розташування табору до водойми небезпечне навіть з міркувань безпеки.

Лятрина та яма на відпадки так само повинні бути віддалені

від води. Яму для харчових відпадків бажано прикривати (скажімо, ПЕТ-плівкою чи листям гілок), щоб не розносити поганого запаху та не привертати комах і диких тварин. Лятрину слід періодично дезінфікувати хлоркою чи попелом з тою ж метою. Для відходів нехарчового характеру (скло, бляшанки тощо) потрібно використовувати окремі сміттєві кульки. Таке сміття після закін-чення табору необхідно забрали з собою, щоб викинути у сміття у населених пунктах, оскільки такі відходи як скло, металеві речі, пластмаси тощо розкладаються дуже довго і можуть завдати значної шкоди довкіллю.

На споруди у таборі пластуни рідко коли зрубують живе дерево, бо дерева є конче необхідні для рівноваги у життєвому циклі природи як джерело чистого повітря та притулку для звірів і птахів. Пластуни не повинні обдирати кору з живого дерева, різьбити на цій корі та забивати цвяхи у дерева, бо «рани» дерева від таких дій будуть ще довго гоїтися.

Необхідно потурбуватися про безпеку застосування відкритого вогнища. Місце вогнища потрібно обкопувати та обкладати камінням для запобігання поширенню вогню на довколишні сухі трави, що може викликати лісові пожежі тощо. Щоб не залишати слідів по собі та не пошкодити верхній плодючий шар ґрунту, потрібно акуратно знімати дерен там, де хочемо облаштувати місце на вогнище і після закінчення табору класти його на місце. Треба пам’ятати, що приготування страв на таборовій кухні не вимагає великого вогнища, яке лише завдаватиме зайвих клопотів кухарям.

Таборову ватру слід влаштовувати на галявині на безпечній відстані від дерев, дуже добре якщо на тому місці, де вже палили вогонь. Необхідно завжди мати поруч лопату і певний запас води для погашення вогню. Ніколи не можна залишати ватру без опіки або не цілком погашену.

Екологічне пластування в пересічному житті

Принципів екологічного пластування слід дотримуватися не лише на таборі, але й в місті і у випадку впоряднцтва в гуртку, слідкувати за дотриманням основних правил екологічного пластування юнацтвом. Але у всякому випадку, починати потрібно з себе.

Як сказав Махатма Ганді: «Якщо ти хочеш змін в майбутньому — стань цією зміною тепер». Кожна людина може допомогти природі, змінивши свій спосіб життя.

Для початку достатньо не викидати сміття на вулиці, а чемно заховати ці відходи до кишені чи в окремий ПЕТ-пакет, з яким і викинути його до смітника. Також, важливим є сортування сміття, оскільки, як вже зазначалося, пластмаса, скло чи бляшанки довго розкладатимуться, і тому потребують вторинного використання та переробки.

Не менш важливим є запобігання використанню для прання чи миття посуду побутової хімії вітчизняно-го виробництва, оскільки українська продукція містить багато фосфатів, тому рекомендується придбати продукцію виробництва країн Європейського Союзу через їхнє краще дотримання екологічних стандартів.

В процесі прання, рекомендують також ставити пральні машини на більш низьку температуру, що до-зволить скоротити обсяг використання електроенергії на 80%.

У випадку спалювання сміття біля житлових кварталів чи масивів, слід негайно повідомити екологічну інспекцію та всіляко запобігати таким підпалам, оскільки вони негативно впливають на загальний екологічний стан міського середовища, який і без того потерпає від викидів промисловості шкідливих речовин в атмосферу.

Що стосується щоденного практикування дотримання правил екологічного пластування, то слід поступово відмовлятися від стандартних ПЕТ-пакетів для покупок, також від продуктів в одноразових упаковках, а використовувати екоторби, які виготовлені, переважно, з екологічно чистих тканин. В щоденному житті слід також практикувати використання економічних ламп для освітлення приміщень, оскільки вони працюють довше, заощаджують енергію та відповідно на смітнику опиняються рідше. Взагалі, потрібно заощаджувати електроенергію, виключаючи на ніч комп’ютер та іншу побутову техніку, коли вона не є потрібною. Не потрібно викидати до загального сміття батарейок, тому що вони повинні утилізовуватися в окремому порядку, тому слід використовувати акумулятори та постійно їх заряджати для загальної економії енергії та коштів. В процесі виховництва, також не потрібно забувати про сходини на природі з різного роду природничими точками, зокрема насадженням дерев, наголошуючи юнацтву на важливість цієї справи.

Висновки

Суспільство попри свої буденні проблеми не зважає на глобальність тих речей, які є «під носом», оскільки якщо людина в прямому сенсі не потерпіла від наслідків цієї загрози, то вона про неї і не буде думати. З кожним роком, екологічна ситуація в світі і зокрема в Україні кидає нашим громадянам все нові та нові виклики, які все ж, не приводять до свідомості наше суспільство. Як свідома молодь, саме ми, пластуни, мали б стати ініціаторами та каталізаторами руху за збереження природних ресурсів, чого, на жаль, не відбувається. Навіть, якщо такого і не відбудеться, будь-який внесок в цю справу є важливим, тому що насамперед треба почати з себе і тоді інші, дивлячись на тебе задумаються над собою… можливо.

Купальський вінок

До святкування Івана Купала готуються заздалегідь, аби у точності передати купальські обряди предків. Найбільшу увагу приділяють вінкам, адже вони знаменують дівочу долю.

Часто хлопці намагаються зловити вінки дівчат. Двійко заздалегідь домовляються про те, яким буде вінок. Кожна дівчина плете його так, щоб можна було впізнати: вплітає яскраву стрічку, або велику квітку. Якщо хлопцю вдається зловити вінок коханої, діставшись до нього вплав чи на човні, це вважається доброю прикметою для їх подальшої спільної долі.

На Полтавщині пущений на воду вінок переймає наречений дівчини, який із нею хоче одружитися.

За народним повір’ям, вінки, в яких дівчата беруть Участь у святкуванні купальського свята, наділені цілющою силою. Тому й закидали дівчата їх через голову на дах хати, а інші зберігали на горищі, вірячи, що зілля, з якого сплетений вінок, вилікує від усяких хвороб.

У Галичині деякі дівчата сплетені вінки із чебрецю, святили у церкві та зберігали протягом року. Під час хвороби людей чи худоби напували хворих настоєм із зілля тих вінків.

В деяких селах Полтавщини дівчата при процедурі потоплення Мари знімали із голови вінки й розвішували на деревах, а дехто приносив їх додому й вішав у хаті чи господарській будівлі, як засіб охорони від нечистої сили.

В різних місцевостях свято мало свої відмінні риси. На Черкащині та на Поділлі дівчата йшли пополудні збирати квіти та вишні на вінки. Вишнями та черешнями, сплетеними в грона, прикрашали Купальське деревце. У вінки також вплітали вишні, або черешні. Окремо виплітались вінки для пускання на воду. Пускання на воду вінків, що символізують дівочу цноту, – один з найпотаємніших звичаїв нашого народу. З ним пов’язані ворожіння та різні повір’я:

до якого берега припливе вінок, туди дівка вийде заміж;
крутиться вінок на місці, то цього року дівчина заміж не вийде;
потоне вінок – віщує нещастя.

Буває, що дівчина пускає на воду два вінки – на себе й на милого, і загадувала: якщо вінки попливуть поряд, то бути в парі, а якщо ні – то розлука. Деякі дівчата заходили глибоко у воду й пірнали, щоб вінок з голови змила вода, а тоді дивилися, куди він попливе.

На батьківщині Кобзаря у селі Шевченковому (Кирилівці), дівчата обирали з-поміж себе двох “русалок”, які вміли добре плавати. У довгих білих сорочках, з розпущеним волоссям і вінками на головах вони брали деревце і з ним пливли на середину ставка. Купайлицю там залишали, а самі випливали на берег. Потім всі сходились до “русалок” і пускали вінки. А бувало, Ідо гілочки з Купайлиці забирали додому і ховали під подушку: хто присниться, з тим дівчині випаде одружитися.

Магічне використання вінків пов’язане з їхньою формою замкнутого кільця, чим вінок близький також до обручки та ін. Через вінок переливають воду для освячення, умиваються, протягують певні предмети, дивляться через вінок, цілуються тощо.

У слов’ян побутував звичай на свято Купайла проходити через великий вінок у зріст людини для оздоровлення усіх учасників обряду. Після обрядів вінки використовуються для лікування (заварюють для пиття, миття голови, купання), або спалюють їх для обкурювання людей, тварин, приміщень.

В деяких областях вінки не пускали на воду, а несли додому і кидали на город, щоб росли огірки і гарбузи, або вішали в сінях біля дверей, затикали в стріхи, закидали через голови на дахи як обереги.

Не можна вінок викидати на смітник -це вважається наругою над святощами.

Якщо вінок довго залишається свіжим – на добро, зів’яне – недобрий знак, розвився, чи розірвався – чекай біди. Вінки також підкладали під подушку – щоб побачити віщий сон. Дівки і одинокі жінки в Купальську ніч закидали вінки на дерева – якщо вінок одразу зачепився за гілку – буде мати чоловіка.

Магічною силою наділяється вінок, сплетений вагітною жінкою – він дає плодючість полям і худобі. Вінок, сплетений дівчиною – чистоту посіву.

На нашій українській землі вінок відомий з найдавніших часів.

Вінок – священний ритуальний предмет, який виплітають із свіжих квітів, листя, трави, хвої, колосків тощо. Вінок відомий кілька тисячоліть убагатьох народів світу, як релігійний атрибут, як символ чи емблема того чи іншого ритуалу, Божества, як особлива сакральна річ.

На Купальські свята, вранці, як тільки розвидниться й дівчата вмиються росою та тирлич-зіллям, усі гуртом йдуть до лісу та в поле збирати квіти для вінків.

На вінки брали різноманітне зілля – барвінок, м’яту, руту, материнку, любисток тощо.

Любовним зіллям, з якого плетуть вінки, вважаються волошки нагідки .шафран… Віночки з м’яти, любистку, материнки, волошок, полину тощо були оберегами від наврочування, щоб злі духи не змогли нашкодити здоров’ю та особливо святій заповіді Землі – бути матір’ю.

М’ята вважається оберегом дитини та іі здоров’я.

Любисток – символ здоров’я, злагоди, привертає любов дівчини чи жінки. “Купати в любистку – будуть дівчата любити” – так говорить прислів’я.

Материнка – символ материнської любові та здоров’я дітей.

Волошки (васильки)- символ хлоп’ячої краси і доброти, дівочої скромності та ніжності.

Сокирки- польове зілля – стало символом охорони полів та нив.

Буркун-зілля – символ вірності; має чарівну силу з’єднувати розлучене подружжя.

Хміль – символ родючості, молодого буяння та любові. Він є і символом хоробрості та відваги, гнучкості та розуму.

Червоні маки – означають красу і молодість та їх скором й нучість. Вінок з червоних квітів – символ дівочої чистоти та краси. З квітучим маком порівнюють юнака-молодця. Незрілий мак дурманить голову, а тому став натяком на глупоту: “їж, дурню, бо це з маком”. Мак має чарівну силу, яка захищає від усякого зла.

Лілея – символ дівочих чарів, чистоти, цноти. В ній закладено магічний символ жіночості, тому що вона сама є суттю вологої енергії. Давня назва квітки – крин, що має один корінь із словом “криниця”.

Рожа-троянда – квітка, що нагадує собою сонце, квітка богині кохання – Лелі. Вона є символом доброзичливості, достатку.

Червона рожа – дівоча краса та чистота. Недарма був час, коли християнство, переслідуючи та винищуючи прадавні знання та вірування, вело нещадну боротьбу з цією квіткою, та тими, хто її не тільки шанував, але й вирощував. Рожею, як і васильками та чорнобривцями, дівчата заквітчують свої голови, вплітаючи їх у вінок. Ці прекрасні квіти використовують і у весняних обрядах.

Роман-зілля лісове – викликає кохання у хлопців, а ромен – зілля – у дівчат.

Папороть, як і розмай-зілля, привертає та причаровує хлопця. Нечуй – вітер – чари для відвертання зазіхання іншої дівчини.

Братки польові чи Іван та Марія – є символом збереження кохання по крові.

Дивосил – корінь дев’яти сил, зміцнює та повертає здоров’я.

Зібравши дванадцять різних квіточок (обереги), дівчата сідають біля річки і плетуть вінки. Хлопці під час плетіння не мусять бути. Дівчата виплітали по два віночки – один щоб одягнути на голову, а другий – для ворожіння.

А коли віночки сплетені, то решту зілля кидають у воду або розтрушують по галявині, коли це в лісі.

Шоколад

Історія шоколаду:

Напій з плодів дерева какао з’явився близько 3000 років тому. Передбачається, що першими придумали його індіанці-альмекі, цивілізація яких існувала в II столітті до н. е.. на території південно-східної Мексики, Гондурасу і Гватемали. У I столітті н. е.. на зміну цивілізації альмеків прийшла цивілізація майя. Заселивши півострів Юкатан Центральної Америки, індіанці-майя виявили тут дерева какао і, як і альмекі, розбивши плантації цієї рослини, стали готувати напій з його насіння. Вважаючи какао божественним даром, майя молилися і приносили жертви богу какао Ек Чуахе. Какао-боби використовувалися також як особливої валюти.

У XII-XIV століттях на території сучасної Мексики існувало держава ацтеків. Підкоривши сусідні племена, ацтеки стягували з них данину, до якої входили і какао-боби, що використовувалися для приготування напою, а також в якості розмінної монети. У ацтеків були особливі одиниці виміру зерен какао-дерева. Один мішок вміщав у себе близько 24 тисяч какао-бобів, що дорівнювало 3 ксіпуіпілісам. У палац знаменитого імператора ацтеків Монтесуми щоденно доставлялося близько 40 тисяч мішків зерен какао-дерева.

Для імператора Монтесуми готували шоколадний напій наступним способом: обсмажені какао – боби розтирали з зернами кукурудзи молочної, а потім змішували з медом, ваніллю і соком агави.

Збереглася давня легенда про мексиканського садівника на ім’я Кветцалькоатля, якого боги наділили талантом розбивати прекрасні сади. Одного разу Кветцалькоатля виростив непоказне деревце, яке назвав какао. Насіння його плодів, схожі за формою на огірки, були гіркими на смак. Зато приготований з них напій вселяв бадьорість і розвіював тугу. І люди стали цінувати какао на вагу золота. Кветцалькоатля розбагатів і, розбещений багатством, загордився себе рівним всемогутнім богам. За це боги покарали його, позбавивши розуму. У нападі люті садівник безжально знищив всі рослини, крім одного. Цим рослиною виявилося дерево какао.

В 1519 році конкістадор Ернан Кортес завоював частину Мексики і її столицю Теночтітлан. Іспанця зацікавили величезні запаси сушених какао-бобів, виявлені ним у коморах палацу царя Монтесуми.

Хоча гіркий напій із зерен какао-дерева не припав до смаку іспанцям, вони гідно оцінили його аромат і тонізуючий ефект.

Повернувшись до Іспанії, конкістадор в надії умилостивити короля, до якого вже дійшли чутки про творених ним безчинства, привіз йому в подарунок какао-боби і рецепт приготування напою. Королівської подружжю чоколатль (Перейменований в шоколад) дуже сподобався, і цей напій швидко увійшов у моду в іспанської знаті. У шоколад стали додавати тростинний цукор, корицю і мускатний горіх, завдяки чому напій став набагато смачніше.

Існує думка, що першим європейцем, що спробували шоколад, був Христофор Колумб.

У 1502 році жителі острова Гайана пригостили знаменитого мандрівника гарячим напоєм з какао-бобів. Але Колумбу не сподобався гарячий гіркий напій, приправлений невідомими пахучими травами.

Слід зазначити, що какао-боби коштували в той час дуже дорого. Їх використовували в якості валюти. Наприклад, за 100 зерен какао можна було купити раба. Шоколад вважали панацеєю від багатьох хвороб і використовували як ліки. Проте використовували шоколад і в злочинних цілях. Віддає гіркотою смак і сильний аромат шоколаду добре маскували присмак отрути.

Спочатку напій з какао-бобів був визнаний виключно чоловічим напоєм, так як він був дуже міцним і гірким. Але англійці в 1700 році здогадалися додати в шоколад молоко, що зробило напій більш легким і смачним. З тих пір шоколадний напій полюбили жінки і діти.

Із – за того що обсяги постачань какао – бобів були недостатніми, іспанці приховували від інших держав секрет насіння какао. Лише у XVII столітті решта населення Європи дізналося таємницю чудового напою.

Католицька церква забороняла їсти під час посту всі, що доставляло насолоду. Тому довгий час точилися суперечки про те, чи можна пити шоколад під час посту. У 1569 році єпископи Мексики влаштували з цього приводу спеціальне зібрання, на якому постановили відправити до Ватикану батька Джероламо де Сан-Вінченцо, щоб суперечка дозволив сам Папа Римський. Папа Пій V виявився в деякій розгубленості. Він ніколи не пробував шоколаду і навіть не знав, що це таке. Джероламо підніс йому чашечку какао. Папа сьорбнув напій, скривився і виголосив історичну фразу: “Шоколад посту не порушує, не може ж така гидота приносити комусь задоволення “.

Італійці першими винайшли ліцензію на виробництво шоколаду. У Нідерландах какао-боби були контрабандним товаром, а імператор Священної Римської імперії (XVI століття) Карл V хотів навіть запровадити монополію на зерна какао.

Але основний внесок у поширення шоколаду в Європі внесла Ганна Австрійська, дочка іспанського короля Філіпа III і дружина французького короля Людовика XIII. У 1616 році вона привезла до Парижа ящик какао-бобів, і незабаром шоколад став популярним у всій Європі. Але, незважаючи на свою популярність, шоколад залишався дуже дорогим. Насолодитися цим дивним напоєм довгий час могли дозволити собі тільки аристократи.

З плином часу кількість плантацій какао значно збільшилася, налагодилося промислове виробництво шоколаду, завдяки чому цей продукт став доступним і широким масам населення. У 1659 році француз Давид Шайу відкрив першу в світі шоколадну фабрику, а в середині XVIII століття у Франції з’явилися перші кондитерські, де відвідувачам пропонували улюблений напій; До 1798 році в Парижі налічувалося вже близько 500 таких закладів. А в Англії знамениті Шоколадні будинку (Chocolate Houses) стали популярнішими чайних і кавових салонів.

До початку XIX століття шоколад вживали виключно в рідкому вигляді, поки швейцарець Франсуа Луї Кайе не створив у 1819 році першу в світі плитку твердого шоколаду. У 1820 році недалеко від містечка Віві була побудована фабрика з виробництва шоколаду.

Незабаром шоколадні фабрики стали відкриватися по всій Європі. Технології виготовлення твердого шоколаду постійно вдосконалювалися. У рецептуру твердого шоколаду стали додавати горіхи, цукати, різні солодощі, вино і навіть пиво.

У 1875 році швейцарець Даніель Петер змішав какао-масу зі згущеним молоком. Так з’явився молочний шоколад, або, як його називали, швейцарський шоколад. Тоді ж Рудольф Ліндт розробив машини для вальцювання какао-маси, в результаті чого з шоколадної маси віддалялася зайва волога, і вона ставала густий і ніжною.

Що стосується Росії, то перші фабрики з виробництва шоколаду були відкриті в Москві приблизно в той же час, що і в інших європейських містах, – у середині XIX століття. Проте виробництво плиткового шоколаду в нашій країні контролювали в основному іноземці, так як вітчизняних фахівців у той час було мало. Найбільшими підприємствами тоді були німецька фірма “Ейнем” (Згодом “Червоний Жовтень”) і французька сімейна компанія “А. Сіу і К°”. З вітчизняних підприємств найбільш відомою була фабрика “Бабаєвська”, заснована Олексієм Івановичем Абрикосовим.

Сьогодні світове виробництво шоколаду і шоколадних виробів складає більше 4 мільйонів тонн, найбільшими виробниками та споживачами є США, Великобританія, Франція, Німеччина, Швейцарія і Японія. Так, наприклад, споживання шоколаду в Швейцарії становить 19, в США- 13, а в Росії – 4 кілограми на душу населення в рік.

Цікаві факти:

Вживання 25 г шоколаду три рази на місяць продовжує життя майже на рік. Але якщо вживати занадто багато шоколаду, можна підвищити ризик розвитку серцевих захворювань через високий вміст в ньому жирів.

Какао і шоколад містять антисептичні речовини, що перешкоджають утворенню зубного нальоту.

Дві цукерки у день знижують артеріальний тиск.

У 30 г шоколаду або какао міститься 10% денної норми заліза. Також шоколад містить вітаміни A, B, C, D і E, кальцій, калій та натрій.

20 мг кофеїну містить середня плитка шоколаду. Це в 5 разів менше, ніж у чашці кави.

15% жінок у світі їдять шоколад щодня.

В епоху Відродження шоколадом лікували подагру, гарячку і застуду.

У шоколаді міститься фенамін – речовина, що створює відчуття закоханості.

Найбільше шоколаду їдять у Швейцарії, де на кожного жителя припадає понад 10 кг солодких ласощів в рік.

Темний шоколад знижує кров’яний тиск. Для позитивного ефекту достатньо всього 2 цукерок з темного шоколаду на день.

Самим колорійним вважається молочний шоколад з добавками. Найменше калорій у гіркому темному шоколаді.

Більше 500 добавок використовується як доповнення до шоколаду. Найбільш популярні з них – горіхи і родзинки. Більше половини всього обсягу ароматизаторів – полуниця і ванілін.

Масло какао тане при температурі в 97 градусів за Фаренгейтом (приблизно 36,1 градус за Цельсієм). Це температура людського тіла. Саме тому шоколад тане в роті.

Шоколад вважається відмінним джерелом енергії для організму. Тільки подумайте: невеликий шматочок шоколаду (1х1 см) дає стільки енергії, скільки потрібно для того, щоб пройти 50 метрів. Щоб пройти 1,5 км буде потрібно з’їсти 30 таких шматочків, а для кругосвітньої подорожі – 875 000 шматочків.

Взуття для мандрівок: як вибрати і як носити

Ноги годують не лише вовка. Без наплічника чи спальника мандрівка можлива, а от без взуття — зась. Історія туризму знає достатньо випадків, коли під сумнів ставилось продовження походу лише через погане взуття. А про травми і взагалі не казати.

На різні випадки життя

То яке ж взуття для мандрівки найкраще? Таким, власне, має бути перше питання. Якщо надворі літо і похід у вашому дозвіллі — рідкісна подія, можна відбутися простими кросівками, китайськими кедами або старими зимовими черевиками-тракторами 🙂 За умови нескладного рельєфу годиться й такий варіант. Але якщо подорож загрожує затягнутися, нитка маршруту здебільшого умовна і акція загалом відгонить авантюризмом, без спеціалізованого взуття не обійтися. Понад сторічний досвід шевства і досконалість сучасних технологій виправдають ваші витрати.Нинішній асортимент якісного взуття досить вражаючий: практично в кожному туристичному магазині від «шузів» мерехтить в очах. То що ж узяти, аби на всі випадки життя та ще й не переплатити?

1. Кросівки (низькі). Використовуються на підходах та на нескладному рельєфі. Для багатоденних мандрівок годяться як запасна пара. Вони легкі (0,8-1,0 кілограма важить пара), швидко сохнуть і не займають багато місця.

2. Покращені кросівки (високі). Це ті самі кросівки, але з масивнішим протектором та піднятим вище кісточки прошнурованим верхом. В такому взутті затишніше на більшості карпатських стежок і бездоріж, а в теплу пору року їх можна брати в якості основної пари. Вага пари 1,0-1,2 кілограма.

3. Черевики. Їх називають трекінговими (tracking) або вібрамами (від бренду протектора, про який йтиметься далі). Цей різновид взуття як основну пару можна використовувати у міжсезоння та на будь-якому карпатському бездоріжжі. Від попереднього типу відрізняються жорсткістю та масивністю. Важать 1,3-1,5 кілограма.

4. Підсилені черевики. Підсилені відрізняються рядом технологічних нововведень на зразок прогумованого ранту, новітніх утеплювачів тощо. В таких черевиках ходити комфортно і безпечно, при цьому вони не надто важкі. Використання полегшених вставок з тканини кордури та інших синтетичних матеріалів дозволило зменшити вагу до 1,5-2 кілограмів і спростити експлуатацію (швидше висихають і стійкіші за шкіру при перепадах температури).

P.S. В теплий період варто брати сандалі або в’єтнамки, на привалах чи в транспорті незамінна річ — в них ноги дихають і відпочивають.

Фірмові, шкіряні, безпечні…

Першим кроком до придбання хорошого взуття є вибір авторитетного продавця. Бажано, щоб це був офіційний представник фірми-виробника. Заклад з доброю репутацією означає: захист від підробок (чим іноді грішать промтоварні ринки), тривале гарантійне обслуговування та кваліфіковані консультації. Краще йти власне у спеціалізовані туристичні крамниці. Товар, що з’являється у супермаркетах, переважно дорожчий, а інформація обмежується етикеткою.

Наступним кроком є вибір виробника. Увагу слід зупиняти на взутті Asolo, Baak, Boreal, Campus, Columbia, Dachstein, Koflach, La Sportiva, Lowa, Meindel, Merrell, Raichle, Salomon Trezeta, Vasque. Краще виробництво — США, Європа; гірше — Китай, Малайзія.

Більшість серйозних виробників шиють взуття зі шкіри. Вона механічно стійка, «дихає» та стримує проникнення вологи. Буває різного походження та ступеня обробки: зовнішня (Full-Grain, проста чи з обробкою) і внутрішня (виворітка, замша, нубук) тощо. Для військових «берців» застосовують зокрема свинячу кирзу. Добре, коли черевик складається з одного цільного і «безшовного» куска шкіри — такий варіант міцніший, сухіший, але дорожчий. Нубук, якщо без спеціальної «воскової» обробки, дуже вразливий до пошкоджень. Бездоріжжя невмолимо залишає на такому взутті борозни і шрами. Крім того, цей вид шкіри є гігроскопічним. Інша справа — виворітка і замша, які механічно стійкіші і воду пропускають гірше, тому й зустрічаються частіше. Попри все, товщина і жорсткість шкіри повинні бути достатніми для захисту стопи і збереження взуття у потрібній формі.

Сучасне туристичне взуття виготовляють з використанням мембранних матеріалів, які не пропускають вологу ззовні, зате виводять зайву зсередини. Популярністю користуються мембрани американського виробника GoreTex та німецького SympaTex. Перші дорожчі, ефективніші, однак їх недоліком є забруднення мембранних пор, чого немає у «безпорового», проте гірше «дихаючого» конкурента. Модель Dachstein SoftStep Light з мембраною SympaTex не протікає 12 годин (перевірено). І такі властивості матеріалу зберігаються протягом одного-двох років, після чого мембрана практично повністю втрачає вологостійкість. Росянисті луки, тривалий дощ та снігові походеньки взуття витримує суттєво гірше, ніж разове занурення у воду.

Важливим критерієм вибору є захищеність гомілковостопного суглоба. Черевики чи кросівки з високим і добре прошнурованим верхом запобігають травматизму «ахіллесової п’яти» туриста, оскільки надійно фіксують ногу. Це місце страждає найчастіше, навіть можна пошкодити сухожилля.

Протектор. Щоби відчути, як йому «доводиться», достатньо пробігтися кам’янистим берегом карпатської річки в кедах. В серйозних переходах, як-от по скелях, мокрих, засніжених, вкритих ожеледдю або порослих косодеревиною розсипах в Ґорґанах, гарантом рівноваги буде саме підошва. Більшість фірм ставить на свої вироби протектори Vibram, Durasole або власні розробки. Щоби не «напоротися» на підробку, слід пам’ятати: у маловідомого виробника практично не зустрічається фірмовий протектор і навпаки — у дорогому взутті завжди якісна підошва. Матеріал, з якого виготовляють протектори, є сплавом каучукових та пластикових матеріалів. Чим більше пластику (така підошва твердіша на дотик і пружніша на згин), тим менш стійка вона на гладких поверхнях, зате витриваліша на зношуваність. На гнучкість підошва має бути жорсткою — щоб перевірити, достатньо попробувати її зігнути в руках.

Присутність амортизаційних елементів, якими «напаковані» дорогі кросівки, можна тільки вітати, якщо від цього не дуже збільшується ціна. Вони пружинять крок і забирають на себе частину удару.

У високих моделях язичок повинен бути пришитий до корпуса не тільки знизу, але й у вигляді складки з боків. Таке взуття тепліше і краще захищене від проникання води.

Хороші устілки повинні бути виготовлені на каучуковій основі з полімерним антибактеріальним покриттям. Тоді вони витривалі до стирання, швидко сохнуть і не адсорбують запахи, на відміну від повстяних чи інших натуральних.

Шнурівки повинні бути не тонкі, не зроблені з гладких нейлонових волокон (такі погано тримають зав’язку), не мають розтягуватись. Запонки-петельки та гачки для шнурівок (ніяких отворів-дірочок!) на доброму взутті сидять щільно, гачки не дзвенять і обертаються чи згинаються від зусилля руки. Матеріал — ґрунтована сталь. Що вище гачки, то кращий захист від травм.

Протектори у сучасних моделях ззовні не прошивають, а кріплять високоефективним клеєм. Через отвори зовнішньої прошивки проникає волога, а при пошкодженні чи перетиранні прошивної нитки (що не виключено в гірських умовах) можна втратити підошву. Мало того: зустрічаються різні імітації прошивок, а це вже сигнал про непорядність виробника.

Пом’якшуючі подушки — дуже бажаний елемент взуття. Якщо зверху, спереду і ззаду стопа захищена краще завдяки товстішому шару шкіри на вигині, то з боків нога більше вразлива.

Дещо про купівлю

У взутті найменша незручність чи дискомфорт, мінімальні точки тертя чи перетискання (навіть якщо під час примірки чи прогулянки містом вони особливо не дошкуляли) після 50 кілометрів горами доведуть ваші ступні до драматичного стану.

Не поспішайте купувати, приміряйте кілька пар, погляньте, що пропонують інші магазини. Не знайшовши потрібної пари, не беріть будь-що — аби було. На пошуки потрібного пожертвуйте навіть цілим днем. Ніколи не купуйте більший розмір про запас, особливо, якщо у вас проміжний розмір («… з половиною»). У кожного виробника поняття розміру своє, не кажучи вже про різноманіття світових розмірних систем.

Перша ж примірка повинна викликати враження повної зручності, облягання ноги, так, наче взуття на вас шите. Ступня має «лягати» у ложе без особливих зусиль і почувати себе комфортно протягом тривалого часу.

Узувши потрібну пару (а не один черевик, як іноді пропонують продавці), пройдіться крамницею, поприсідайте, пострибайте, попробуйте посидіти навпочіпки, постійте на пальцях, навіть сядьте собі на ноги (а краще — в позу «лотос»). Все це неодмінно допоможе виявити у взутті проблемні місця, які в горах перетворять мандрівку на пекло.

Взуття не повинно тиснути, пальці не мають доторкатися до носка (перевірка по великому пальцю); зверніть увагу на ширину колодки в передній частині ступні (при примірці вузька колодка не відчувається, дискомфорт відчутний лише у тривалому переході) — пальці не повинні перетискатися та налазити один на одного, ступня має почуватися вільно, але без зайвого «люфту».

Занадто багато вільного місця у взутті — це теж погано. Якщо ступня буде ковзати, ви натрете собі пальці, коефіцієнт зчеплення з рельєфом істотно зменшиться, а ймовірність травматизму зросте. Так що брати черевики чи кросівки із запасом — «на три шкарпетки» — невдячна практика.

Без гарантії безпосередньо продавця (є ще гарантія виробника) з товаром краще взагалі не мати справи. Трапляються непоодинокі випадки, коли товар виходив з ладу вже на першому місяці експлуатації, так що брати моделі навіть з відомим ім’ям «на віру» не рекомендується. Продавці гарантують якість від 1 до 6 місяців, виробники — рік і більше.

Експлуатація

Нове взуття, навіть якщо воно здається зручним, бажано розносити за деякий час перед походом, «підігнати» під ногу.

Сушити взуття з натуральних матеріалів, особливо з мембраною, слід подалі від відкритого вогню чи систем опалення, вийнявши устілки та набивши зсередини матеріалом, який швидко вбирає вологу (можна газетою).

Між походами радимо обробляти взуття спеціальними хімічними речовинами, скажімо від фірми NixWax. Тоді воно прослужить значно довше.

Проблему водянок і пухирів (не плутати з мозолями) вартує попередити ще до походу. Перевірте, чи нема у взутті неналежно ізольованих швів, напливів тканини, чи не морщаться устілки. Особливо великий шанс нажити в поході водянки у тих, в кого пітніють ноги. Мокрі ступні натерти набагато легше, ніж сухі (на рівнині — страждає вся поверхня стопи, на тривалих спусках — пальці). Спітнілим чи мокрим ногами порятунком стануть якісні «дихаючі» та товсті шкарпетки. А решту порадить лікар.

При низьких температурах вологе взуття залишати за межами намету не рекомендується — зранку ними можна буде хіба що грати в кеглі.

Щодо надійності, то «живучість» якісних моделей становить від трьох до п’яти років, в залежності від інтенсивності використання. Згадані вже Dachstein витримали за 3 роки 34 походи різного рівня складності та тривалості загальною довжиною 1200 кілометрів. За цей час «вмерла» мембрана, поіржавіли гачки, геть пропав товарний вигляд і кілька разів «умовлявся» клеєм протектор. Плановий ресурс — ще два-три походи — і в музей.

Якщо збираєтесь в довгу подорож і не впевнені в надійності взуття — візьміть ремнабір (суперклей на основі цианокрилата, шурупи, цвяшки і трішки дроту).

Second-hand

Для нашого брата-туриста спроба придбати дешеву — якість з розряду виграти в лотерею. Якщо куртка чи брюки після хімічної обробки ще так-сяк «тримають марку», то взуття страждає невідворотно: мембрана псується, а клей, що тримає підошви, випаровується. В результаті турист переможно сходить на вершину в дешевих, але розвалених капцях. Ну що ж, вибір за вами: дешеве щомісяця чи на три роки — дороге.

Легкої ходи!