Категорія: табори

Карта місць для таборування

Місця для таборувань та мандрівок на Тернопільщині.
Почав створювати гугл-карту із точками та мінімальним описом за досвідом таборувань Тернопільський Пласт та МНК – Тернопіль.
Корисно буде всім, хто планує в 2018 році заходи активного відпочинку, дозвілля, мандрівки, вишколи чи наметові табори в нашій області.
Якщо в когось є доповнення, уточнення та пропозиції – радо прийму.
Тернопільщина – багатий край на чудові місця для здорового, активного дозвілля, вишколів та таборування, а також повен цікавих історичних та краєзнавчих пам’яток.

Посилання на карту – тут

І ще одна знайдена мною подібна карта – тут

Юридичні та фінансові рекомендації в організації літніх пластових наметових таборів

Додатки до методичного проекту можна переглянути в оригіналі проекту.

Анотація проекту

Проект передбачає юридичні та фінансові рекомендації зпідготовки та проведення пластових літніх наметових таборів.

Мета: Підготовка практичних рекомендацій з юридичних та фінансових питань комендантам для проведення пластових таборів.

Актуальність: на сьогоднішній день існують часткові матеріали щодо юридичних та фінансових питань, здебільшого з пластовими вимогами, які не враховують останніх змін у законодавстві для проведення літніх пластових таборів. Тому зараз необхідна актуальна розробка, яка стане підручною книжечкою комендантам у підготовці літніх пластових таборів.

Ділянки програми УПЮ, які будуть опрацьовані в проекті: В проекті буде опрацьовано важливий елемент пластування – організація пластових таборів.

Цільова група пластунів, на яку спрямований проект: коменданти  пластових таборів.

В юридичній частині рекомендацій розкривається особливості оформлення документів із проведення  пластових літніх наметових таборів з дотриманням вимог законодавства. Тут же зазначаються нормативно правові акти які регламентують проведення таборів та оздоровлення юнацтва. Зазначено всі служби з якими потрібно узгодити документи на проведення таборування та в додатках подані зразки, які практично використовувалися.

У фінансовій частині рекомендацій описано особливості фінансово-господарського характеру: від закупки продуктів, до подання платьожок у державне казначейство, підписання договорів і проведення проплат. До кожного пункту подаються зразки і додатки, які практично використовувалися під час проведення таборів.

Також у роботі зазначено питання звітування як фінансового, так і творчого характеру до державних органів влади, донорів, фондів та грантодавців.

Continue reading “Юридичні та фінансові рекомендації в організації літніх пластових наметових таборів” →

Літнє таборування українців на пластовій оселі Новий Сокіл, США

Літнє таборування на пластовій оселі Новий Сокіл, США.

Якось так вже сталося, що цього року пощастило нам з Любомиром Шимківом та Оленкою Боднарук помандрувати до Америки на юнацький табір за програмою «Україна поруч».  Багато  літаків, багато пересадок і як на диво літак запізнюється на декілька годин до аеропорту Баффало, де нас мали зустріти , бо ніхто ж не очікував, що він запізниться. І тут проявилася відразу пластова «смикалка», Оленка вдягає пластову футболку та просто ходить кругами по аеропорту, не пройшло і 10 хвилин, як її помітили пластунка Ксеня Козак, яка і завезла нас на табір.

Перш за все не можна не оцінити територію оселі Нового Соколу. Окреме приміщення для адміністрації табору (про неї згодом), територія з будиночками-бараками  для новацтва, територія для юнацького табору, повноцінна кухня на якій готували «пані з кухні» з великим приміщенням їдальні та великий басейн. Відразу між нами почалися розмови чому такого табору немає в Україні. Познайомились зі старшиною табору, поселилися в модернізовані намети (намети стоять на дерев’яних піддонах, щоб не замокали під час дощу), та й почали знайомитися з місцевими правилами і таборовими традиціями. Десь так почалося наше таборування в США на оселі Новий Сокіл.

Легенда.

Цього року легендою табору була тема підпільних рухів в Україні, а саме: підпільний Пласт, церква, УПА і десидентський рух, звідси і назва табору «З Підпілля до Перемоги».  Наші американські друзі часом знають історію України краще ніж ми тут. Варто відзначити, що табір жив легендою, всі імпрези, теренові ігри, заняття були пов’язані з легендою. Виключенням не стала і таборова пісня, яка під струни двох гітар та декількагодинної репетиції гучно лунала з вуст юнацтва. Дивиною для нас стало хрещення табору – це певний церемоніал на якому відбувається власне представлення табору для всіх таборовиків Нового Соколу: новацьків, пташат, адміністрації, паням в кухні. До нього дуже ретельно готується все юнацтво і старшина, адже це фактично візитна картка табору, де всі бажаючі можуть на власні очі побачити чим живе юнацький табір. Легенда табору себе дуже добре виправдала і завдяки ній юнацтво змогло більше дізнатися правдивої історії України.

Кухня.

Перш за все варто сказати, що на американських таборах діти не готують  собі їсти, їм харчування забезпечують пані з кухні (переважно це мами і навіть декілька татів учасників) , які працюють на повністю обладнаній всім необхідним  кухні  та кожного дня придумують щось смачне для табору. Думаю ні для кого не є таємницею як і чим харчуються американці, тому як на диво на  перший обід ми мали вареники і  вже понадіялися, що тут буде справжня українська кухня, проте так ми думали тільки до вечеріJ. Отут ми відчули всю екзотику американської кухні: хот-доги, гамбургери, піца, лазанья, мексиканські тако, їжа насправді дуже смачна проте для нас вона була трохи незвичною і через декілька днів ми зрозуміли, що нам потрібно більше бігати та частіше плавати в басейні, навіть почали зароджуватися ідеї зробити турнік та бруси:)

Адміністрація табору.

Адміністрація – це фактично орган який забезпечує всі табори оселі, їх якісне функціонування. Люди які працюють в ній не є жителями юнацького чи новацького табору і вони фактично не помітні, проте виконують дуже важливу місію. Структура всього табору побудовна так, що комендант і вся його команда відповідає фактично за програму табору, а адміністрація за домовленості з владою штату, дозволи, організаційні моменти і фінанси. Наприклад:  На завтра запланована мандрівка, завдання коменданта скласти програму і меню, а зранку просто підійти до кухні, там взяти всі харчі, тоді до адміністрації – там вже чекає автобус і всі необхідні документи. Також адміністрація займається поштою, але не табровою, а справжньою. Учасникам таборів суворо заборонено користуватися телефонами впродовж всього табору, а в умовах того, що американський табір триває рівно три тижні(!) так довго без контакту з батьками дітям є тяжко, тому вони спілкуються паперовими листами, батьки висилають дітям посилки з додатковими светрами і іграшками.  Думаю такий досвід було б корисно впроваджувати і на українських таборах.

Зрештою табір « З підпілля до перемоги» став для нас візиткою американського пластування, бо ж інакшого ми не бачили. Для учасників ми були чимсь неймовірним – ми приїхали з самої України, з того краю про який вони так багато чули,  але ніколи на свої очі не бачили. Вони нам показали той Пласт, яким його придумали в Україні вже більш ніж століття тому, а ми їм показували пластування таким, яким воно стало в Україні в умовах прогресу, розвитку і щоденного вжитку.

Пластовий табір в Великій Британії липень 2015

Українці на «Верховині»

Наші пригоди почались 21 липня 2015 року, коли ми поїхали на табір «Верховина», який відбувався у Великій Британії. А почалось все з потягу, на якому ми їхали зі Слов’янська до Києва. За півгодини до виходу новачка Оксана Шелудешева перелила на себе чашку з чаєм і дуже сильно опеклась. Першими на допомогу прийшли військові, які їхали з нами у вагоні. Опік був настільки сильним, що довелось давати обезболююче і приймати рішення: чи викликати швидку і їхати в лікарню, але ж тоді вся група залишиться без супроводу і не зможе летіти, або ж їхати додому і лікувати своїми силами, тільки щоб не підвести групу. Нічого… ми впорались. По прильоту на табір робили перев’язки протягом 6 днів і все загоїлось. Це були перші такі випробування перед початком табору. Ми мали ще 2 дні до офіційного відкриття і тому мали час на підготовку та невеличке знайомство з місцевістю.  В перший день ми мали можливість трохи проїхатись узбережжям Ірландського моря, яке всі бачили вперше в житті. Неймовірні краєвиди та цікава архітектура міста нас причарували.

На другий день мали честь поставити  шатра для учасників. Для нас це було вперше, хоч і маємо багаторічний досвід пластування, бо такі брезентові намети бачила мабуть, тільки я в далекі 90-і. Діти звикли до маленьких наметів з дугами, які легко ставляться вдвох. А тут нас чекали великі дерев’яні кілки та молотки. Нам це так сподобалось, що ми відбирали один у одного молоток, щоб забити кілок в землю. Це був дуже цікавий досвід для нашого юнацтва.

В неділю вже розпочався табір. На відкритті було присутньо багато гостей, батьків учасників.

Кожного дня було щось цікаве, незважаючи на дощовий тиждень. Я керманич програми новацького під табору більшу частину часу я проводила з новацтвом, хоч і читала деякі гутірки для юнаків у вільний час. Наступне випробування, з яким мені довелось зіштовхнутись, це мовний бар’єр. В перші дні діти не хотіли говорити українською мовою, через це трошки не розуміли чого я від них хочу і були не зовсім слухняними. Але мандрівки і цікаві зняття допомогли нам знайти спільну мову і вже на 3 день ми вже розуміли одне одного з півслова.

Незабутньою пригодою для новаків стала канатна траса, де малеча вдосталь налазилась на гарній висоті, незважаючи на дощ.

Великою приємністю став для нас басейн, де ми мали можливість не тільки поплавати, а й пограти в різні ігри.

Ввечері слов’янські пластуни провели тематичну ватру, на якій поговорили на серйозні теми: війна на Україні, як живеться слов’янцям, зокрема пластунам після війни, вивчили області України та пограли в ігри. Ми показали відео про зруйноване і відновлене наше місто, відеоролик, який був зроблений силами школярів Слов’янська і виграв 1 місце в Україні на конкурсі «Відкривай Україну» та інші фільми, де показані немальовничі місця України.

Кожного дня ми пізнавали навколишній світ: вивчали природу, тварин, птахів, рослинність, милувались краєвидами, підкоряли вершини уельських гір.

Настав час першої ватри, на якій учасники продемонстрували свої здібності в народних танках, яких навчила бунчужна сестричка Ханя. А також відбулось урочисте переведення 3 новаків в юнацтво.

Розпочався другий тиждень таборування. Всі вже настільки здружились, що здавалось, що ми вже тут все життя.

Однією з пригод, як запам’ятається усім та боровикам назавжди став напад новацтва на юнацький під табір. З самого ранку новаки готувались до цієї події. Перед цим вони мали гутірки з планування, картографії, малювання шкіців, розробляли план нападу і викрадення хусток. Кожен мав своє завдання: попасти непомітно на під табір юнаків, залізти в шатро і знайти там юнацьку хустку. В цей час юнаки мали свою програму: хтось слухав гутірку біля їдальні, а хтось ставив браму на своєму підтаборі.

Новаки розуміли всю небезпеку цієї місії. Якби хтось їх помітив або впіймав, то вони би стали заручниками і потім мали би відкуплятись від юнаків. Але всі підійшли до цього завдання дуже серйозно. Кожен зробив собі маскування, слухався вказівок виховників і викнали це завдання на відмінно.

Пластова старшина була в курсі наших витівок і підіграла нам: Сливка зробив алярм в одностроях, я тільки новаки виконали місію викрадення і юнацтво було дуже розгублене. Вони не могли збагнути, хто ж міг поцупити їхні хустки. Але потім вони помітили, як діти виходять дружньо співаючи і пританцьовуючи з хустками в руках. Новацький під табір прийшов до юнаків з вимогою обміняти їхні хустки за 2 дні допомоги. Юнаки мали кожного ранку приходити 2 дні підряд і прибирати в новацьких бараках, застеляти їхні ліжка, проводити руханки. Юнацво, звичайно, образилось на таку витівку малих, але їм нічого не довелось, я погодитись, щоб отримати свої хустки назад і наступного рабу бути більш пильними і уважними та ретельніше охороняти свій під табір від непрошених гостей.

Ще один веселий і незабутній день для новаків був, коли ми всі поїхали до Грінвудського парку. Цілий день ми катались на різних атракціонах, грали в ігри, мандрували і неймовірно провели час.

Так, промайнули 2 веселі тижні, табір добіг до кінця, мали прощальну ватру, де учасники показували свої танцювальні виступи, співали і бавились. Учасниця зі Слов’янська Шелудешева Оксана подарувала усім неймовірний ліричний танок.

Після роз’їзду всіх учасників команда з України лишилась ще н 3 дні в Уельсі, щоб допомогти в згортанні табору та трошки більше пізнати казкову країну.

Підкорення Сноудину, екскурсії музеями, замками, купання в морі – все це залишиться в нашій пам’яті надовго. За прекрасний відпочинок дякуємо пластунам з Великобританії, зокрема коменданту табору Яремі Кучинськму.

Ще одним сюрпризом для нас був відпочинок у Лондоні, де ми познайомились з найвідомішими місцями. Ввечері відвідали спортивний комплекс, де могли позайматись на тренажерах, пограти у волейбол та поплавати в басейні, ще й погрітись у сауні.

Наступний день був дощовим, але не менш цікавим. Ми взяли екскурсію містом на «Бігбусі» (двоповерховий екскурсійний автобус), поплавали на кораблі по Темзі і побачили багато цікавого. Ввечері зустрічались з пластунами станиці Лондон, які познайомили нас з китайською кухнею та показали китайський квартал, а також зробили нам веселу нічну екскурсію містом.

Нас радо приймала українська католицька церква, де ми жили ці дні. Щиро дякуємо за організацію нашого перебування в столиці станичному Денису Оугрину.

 

ст. пл. Шелудешева Марина, ЧМаки (станична ст. Слов’янськ)

Скаутський табір в Іспанії відбувався влітку 2013 року

Buenos dias, chicos!

Цього липня нам пощастило побувати на справжньому іспанському скаутському таборі. Табір проходив у північно-західному регіоні країни – Galicia, який насправді не тільки по назві дуже схожий до нашої Галичини, але й по клімату, рослинності, рельєфу та гостинності мешканців.

Ми будемо розповідати про власні враження від Іспанії на основі однієїтрьохтижневої поїздки та одного табору, тому не варто сприймати усе, якнезаперечні факти. Іспанія – чудова країна зі своїми традиціями та цікавинками. Іспанськіскаути, як і усі Іспанці, також мають свої традиції та цікавинки, часом зовсімнезрозумілі та дивні. Але про все по-черзі.Найперше, що стається, коли Вам на очі потрапляє знайомий скаут-іспанець – це веселі обіймашки та радісні вигуки – ну чисто тобі як ото у нас! Потімпро Вас швидко забувають, але то не біда, адже Ви потрапляєте у веселийгамірливий вир юнацького натовпу.

Пластують, тобто скатують, вони усім кагалом: Novatos (6-11), Rovers (12-14), Rangers (15-16) i Rutas (17-18). Усіма цими дітлахами заправляютьMonitors. Що дивно – у них немає такого чіткого устрою чи то ієрархії, як унас на таборах: будь-хто може збирати будь-кого та проводити з ними якісьзаняття. Новацтво спить у наметах на рівні зі всіма, і це чудова практика длятого, щоб уникнути різкого переходу до наступного уладу. Розпорядок дня якийсь дуже туманний – основні опорні точки програми – цеприйоми їжі (9:00, 14:00, 18:00 (підвечірок) та 22:00). Їли ми багато та добре– кухнею заправляв кухар із 5-ти зіркового канарського готелю. Але от щодивно, у раціоні практично повністю відсутні супи, овочі та чай. Ніякихсалатів, овочевих рагу, помідорів чи огірків до других страв, зате дуже багатосмачного свіжого м’яса. Основні продукти раціону – макарони, картопелька,м’ясо та багааато хліба.

Таборових споруд вони майструють дуже мало: лятрини, лавки для столів,тенти та вішачки для мокрого одягу – у специфіку табору не входило багатов’язати, тому і того досить.Усі діти разом із виховниками надзвичайно товариські та неконфліктні: заувесь час напевно лиш до новацтва хтось там підвищив голос, і ми не бачиливзагалі жодної сварки між учасниками табору. А ось спілкуються іспанцідууже багато часу і у різних вікових групах. А ще надзвичайно гарноспівають. Складається враження, що іспанців без слуху та голосу просто неіснує.

Теренові ігри, видались нам не надто збалансованими, оскільки у них бралиучасть усі учасники: від 7 до 18 років тому старшим було не надто цікаво.Непросто і з місцем для ігор: ліс ріденький а внизу – багато колючої ожини.З 1960-х років влада Іспанії через загрозу малярії планомірно осушувалаболотисті місцевості та річки. В результаті, о чудо! – практично повнавідсутність набридливих комарів. Та найгірше, що могла і зробила дляскаутів їхня верхівка – це категорична заборона використання відкритоговогню у лісах. Тому за увесь табір відбувся лише один, зініційований нами,вогник при свічках.

Найтривалішою та найбільш вражаючою точкою програми була мандрівка по шляху пілігримів. Взагалі в регіоні Galicia, де відбувався табір, існує дуже хороша традиція, що кожен скаут хоча б раз має здійснити подорож шляхом пілігримів. Що ж це таке? Це дорога, яка веде крізь усю Європу до місця поховання апостола Якова – міста Santiago de Compostella. Прочани можуть самі обирати відстань, яку хочуть пройти та спосіб подолання: на своїх двох, на колесах вірного ровера або ж на бравому скакуні. Ми розпочали нашу 110- кілометрову путь від м. Sarria. Шлях увесь дуже гарно облаштований – є де поїсти, поспати, посидіти на будь-який смак. Ще більш захоплюючою подорож робить те, що для зарахування маршруту потрібно збирати печатки. Тому мандрівка набирає духу такого собі квесту. Діти йшли на диво добре, як на тих, хто фактично ніколи не мандрував. Усі-усі добряче понатирали ноги, але, зціпивши зуби, терпіли і не втрачали своєї незмінної життєрадісності та голосистості.

Взагалі мандрівка нам дуже сподобалась. Ми проходили крізь села, ліси, поля і бачили, яке ото воно життя в Іспанії зсередини. І скажемо відверто, що життя досить-таки непогане, хоча самі іспанці багато розповідають про насущні проблеми, такі як криза, безробіття, непутьова влада і т.д. Ну й звісно ж ми їх у таких випадках запрошували в Україну на гостину)).

З цікавих точок програми можна вирізнити бал у останній день: кожен мавнапередодні потурбуватися про те, щоб знайти собі пару, провід забезпечивкілька столів із ласощами, ну й, звісно ж, який бал без танців (щоправда,повільних танців не було зовсім). Крім балу нам добре запам’яталасяперестрілка з 2-метрових рогаток повітряними кульками, повними води,«войнушки» водяними пістолетами та масове обсипання тальком укупальниках.

Це була дуже позитивна подорож із купою чудових знайомств та кориснимдосвідом. Дякуємо іспанцям за гостинність, а вам – що прочитали цей допис.

Із пластовим привітом,

Ромко Козуб

та Христя Борщ

Пластовий табір у Німеччині 2014 рік

З 2 по 17  серпня 2014р. на  території мальовничого заповідника Гохлянд  поблизу селища Кьоніґсдорф  у Баварії відбувся традиційний  літній пластовий табір «14» на який з’їхались пластуни з України , Німеччини , Бельгії, Швейцарії , Англії , Канади.

Табір поділявся на табір УПН і УПЮ, також своєю присутністю нас потішили пташенята.

Після прибуття на табір  та розміщення по шатрах, відбулися співи. У неділю відбулася Служба Божа, а опісля відкриття табору. Цього ж дня на таборі була ватра «Знайомств»  на якій кожен знайшов собі друга.  Також на цій ватрі ми побачили представлення всіх 6 гуртків , які запали всім до душі. Кожен гурток вирізнявся своєю оригінальною назвою, а саме : г.ч.1 «Умпа Лумпа» ,г.ч.2 « Майже 14», г.ч.3 «Єдинороги» , г.ч.4 «Кавуни» , г.ч.5 «14 і пів », г.ч.6 « Тиждень і 7 днів».  Незважаючи на дощову погоду ми все ж таки  поставили наші таборові споруди , прослухали всі гутірки ,які підготував нам провід та повеселились на наших  грандіозних ватрах.

Під час першого тижня табору ми ходили на мандрівку на гору Seekarkreuz . Заночувли ми у колибі  де всім табором весело провели час. Опісля цієї мандрівки таборовики дуже здружилися та придумали свої таборові жарти. Після завершення мандрівки ми одразу ж вирушили до аквапарку , де було не менш цікаво. Після повернення на табір провід влаштував для юнацтва грандіозну вечірку. На цій вечірці  хтось знайшов своє кохання  ☺   Під кінець табору юнацтво та новацтво відвідали канатний парк , на якому хтось вміло здіймався до висот, а хтось намагався подолати свій страх висоти.  З канатного парку до автобуса ми спускалися на літніх санках , було весело слухати враження кожного після цієї поїздки. В часі табору відбувся батьківський день ,  і всі учасники поїхали дружньо їсти смачнюче морозиво. І не можна було не згадати про день коли юнацтво стало булавою. Цей день запам’ятався всім чудовим вставанням під музику   та цікавою програмою.

Ось і настав час закриття ☹ Всі були дуже сумними та плакали через те , що не хотіли розлучатися з своїми новими товаришами. Коли всі опанували себе відбулося закриття таборів . Першунами  стали пл. розв. Дамян  Мялковський та пл. уч. Лариса Гонт. Бажаємо їм і  надалі такої наснаги до самовдосконалості.  Ось таким був наш табір. Дуже шкода, що час пролетів так швидко.

 

Написали:

Пл. розв. Вікторія Нецько (Львів)

Пл. уч. Софія Пилипчук (Магдебург)

Мандрівний табір розвідувачів у Канаді – поїздка по проекту Україна поруч

Історія про те, як пластунка з України літала на пластовий табір в Канаду по програмі Україна Поруч.

Цього літа мені пощастило побувати виховницею на пластовому таборі для розвідувачів у Канаді. Табір був мандрівний, а мандрували ми по казково мальовничих Скелястих горах, на межі Альберти та Британської колумбії, поблизу Mount Robson.
Це неймовірні враження, тому звертаюсь до всіх: подавайте зголошення та активно беріть участь у проекті Україна поруч!

Навколо тиш Мандрівний табір розвідувачів у Канаді – поїздка по проекту Україна поруч

а. Впевнено сходить сонечко із-під покривала гір. Ми вогкою від роси напівтемною стежечкою спускаємось крізь гірський ліс у величезну долину і наче потрапляємо у інший світ.

Величезний простір, посеред якого лежить дивовижне озеро. Воно сміється та потягується  своєю зеленою блакиттю у всі сторони, наче мліє під приємними променями небесного світила. Озеро зовсім не заперечує, що кам’яні гіганти обступили його зі всіх сторін і заглядають, любуються у плесі своєю величчю.

В такі хвилини не хочеться думати ні про інтернет, ні про освіжаючий душ, ні про найсмачніші бабусині пиріжки. Бо час якось зупиняється.  І здається, що все то навколо: і озеро, і гори, і трави, уважно дивиться на тебе. Ні, не осудливо, а навпаки, якось із ніжністю, приймаючи як частинку себе. А тобі до безтями хочеться відповісти їм взаємністю, розчинитись у прозорій воді.

Гірський ранок прохолодний, але вода відчувається не холодною а тільки свіжою. Ступаю в неї і обережно по білих-білих каміннях, які геть повністю видно у прозорій воді, йду ближче до серця озера. Озеро зовсім неглибоке. Йому немає що ховати і воно розтягується широким плесом так, що у будь-якій точці можна повністю бачити кам’яне дно.
Але найбільше вражає тиша, яка покривалом спокою та умиротворення огортає плечі.
Хочеться залишитись ще на хвилинку, годину, день…. Але мандри кличуть далі!

(3-х денна мандрівка на Tonquin Valley, Surprise Checkpoint)

Про все по-трішки:

Ведмеді. Ще в автобусі нас попереджали, що на місцевості буде багато дикий звіряток. А ведмеді були взагалі чи не найуживаніше слово за ті два тижні ☺ І це не просто так. За увесь час таборовики бачили близько п’яти разів цих волохатих звірів: на мандрівці, вночі на стійці, вранці просто виходячи з лятрини, гуляючи по березі річки. Мені ж, на жаль чи на щастя, зустрітись з ведмедиком так і не довелось, хоча дуже хотілось. Натомість турботлива булава подарувала мені брелок з ведмедиком, щоб рахувалось, що я таки бачила в Канаді ведмедя. Дякую друзі!!!

Мова. Дуже схожа на мову наших бабусь та дідусів, адже більшість тамтешніх пластунів, як і їх батьки, народились вже там, за океаном. Звісно, є велика проблема із україно-англійським суржиком (десь на рівні того, як у нас із україно –російським).

Але дуже гарно чути, як канадські українці вживають замість багатьох англійських слів (широковживаних у нас) красиві образні українські слова. Наприклад:
– аеропорт – летовище

– грати футбол – грати копаного

– грати волейбол – грати у відбиваного

– баскетбол – кошиківка.

Ватри. Хочу сказати, що співучість української нації в Канаді збереглась. Пісні ми співали, як правило, народні та давньо пластові. Усі – мелодійні, чисті та без всяких підтекстів (чим часто грішать сучасні пісеньки). Тому сидіти на ватрах було справжнє задоволення.
Щодо ігор, то їх було на диво мало, зокрема (хоча я можу і помилятись), ми зовсім не грали контактних ігор.

Мандрівки. Хочу ВЕЛИКИМИ літерами відзначити ґрунтовну підготовку та продуманість до дрібниць мандрівної програми та забезпечення до неї. У кожного гуртка були фільтри, пальники, баняки, додаткові дезінфектори води, аптечка, спрей від ведмедів (звучить дуже кумедно, але насправді його дістати в Канаді чи не складніше аніж вогнепальну зброю), смачна їда та інші штуки та ін. Мандрівки були різноманітні, з неймовірними краєвидами. Мені пощастило потрапити на Valley of Five Lakes, Tonquine valley, Fitzwilliam Trail (на диво, навіть вдалося назви по-пам’яті написати). Я спочатку розстроїлась, що не потрапили на Berg Lake, оскільки ця мандрівка є найвідомішою в тому регіоні, але помандрувавши навзамін Tonquin valley зрозуміла, що не хотіла б проміняти її на жодну іншу (чому? Помандруйте – дізнаєтесь).

Після таких мандрівок хочеться ходити в гори ще й ще! Дуже дякую Роману Сторощуку, котрий відповідав за мандрівки та самостійно пройшов кожен маршрут перед табором.

Солодка картопля. Коли поїдете в Канаду обов’язково спробуйте в якійсь із кафе шок чи фаст-фудів солодку картоплю. Вона виглядає як картопля фрі, але завдяки тому, що сам коренеплід є солодким, то страва має дуже цікавий смак.

Кленовий сироп. Вважається національною стравою (якщо сироп можна назвати стравою). Справжній кленовий сироп добувають із соку клена без додавання цукру. З 60 л соку получається 1 л сиропу. Тому він досить дорогий, але канадці люблять їсти з ним самі різні страви: від солодких млинчиків до смаженого м’яса.

Калгарі та ковбойська шапка. (Це місто неподалік Скелястих гір) як зберетесь туди, обов’язково постарайтесь потрапити на ковбойський фестиваль, який відбувається кілька разів протягом року. Я туди не потрапила і так і не купила бажану ковбойську шапку, але наступного разу – обов’язково! До речі, в Калгарі є спеціалізований магазин із ковбойським одягом та взуттям (сотні пар ковбойських чобітків для найвибагливіших вершників), де все страшенно красиве (але й страшенно дороге).

Гостинність. Я гостювала лише в одної родини тому не можу говорити про всіх, але Сторощуки – справді надзвичайний приклад чудової родини. Я почувалась в гостях так добре та затишно, наче й не летіла тисячі кілометрів за океан. Дуже дякую пану Юрію, пані Лесі, Дарці та Ромкові за теплий прийом.

Піддупники. В Канаді зовсім немає такого вже давно звичного для пластуна атрибуту як піддупник. І всі, хто не був на таборах в Україні, щиро дивувались квадратним куском керимату, що майже завжди ходив зі мною по табору. Тож як їхатимете в Канаду, піддубник – це чудовий варіант практичного подарунку. Хоча, звісно, до того часу деякі пластуни можуть і змінити ситуацію із цим дефіцитним товаром 😉

Харчування. Було смачно і багато. Місцями здорово, місцями не дуже ☺ Такої кількості бургерів, хот-догів, гамбургерів і ще чогось схожого я ще точно за все життя не їла!

Відкрила для себе дуже цікавий і смачний соус теріякі (китайська кухня). А ще мені дуже сподобалось те, що нам давали на перекуску на мандрівку чищену нарізану моркву – вона не товчеться і смакує в поході просто чудово!.

Також запам’ятався кавуново-огірковий салат, який приготувала на кулінарному змазі одна із команд.

Булава. В нас була дуже хороша та дружня. Я отримала величезне задоволення від співпраці з цими людьми. Дякую Андреї Фіголь (найпрацьовитішій та найневтомнішій комендантці, без якої б нічого не було), Надійці Ковалик, Ромку Сторощуку, Божені , Стефці Туренко, Олесі Левицькій, Остапу Войчишину, Андію Товстюку, Стефану Лазурко, Юліану Тетеренко, Оленці Батрух, Тусі, Данилу Даревичу, Тарасу Топоровичу, Христі Чолкан, Данилу Колосу, Роману Солтикевичу, Андрію Чипурко а також іншим в т.ч. прогульковим виховникам, з якими бачились зовсім трішки.
Окрема подяка Чотівцям – Данилу Даревичу та Тарасу Топоровичу за те, що дали відчути силу куреня ще з перших днів таборування. А історії при ватрі від Данила Даревича про альпіністів надавали табору насиченості легендою мандрування та містичності.

Дякую! Це було казково!

*Звсіно, пройде ще трошки часу і я згадаю багато моментів, які не написала, але хотілося б додати.
Якщо я про когось чи щось важливе забула – прошу не ображатись: часто найважливіші речі минають голову а зберігаються прямо в серці.

 

З пластовим привітом,

Ст.пл.вірл. Христя Борщ