Buenos dias, chicos!
Цього липня нам пощастило побувати на справжньому іспанському скаутському таборі. Табір проходив у північно-західному регіоні країни – Galicia, який насправді не тільки по назві дуже схожий до нашої Галичини, але й по клімату, рослинності, рельєфу та гостинності мешканців.
Ми будемо розповідати про власні враження від Іспанії на основі однієїтрьохтижневої поїздки та одного табору, тому не варто сприймати усе, якнезаперечні факти. Іспанія – чудова країна зі своїми традиціями та цікавинками. Іспанськіскаути, як і усі Іспанці, також мають свої традиції та цікавинки, часом зовсімнезрозумілі та дивні. Але про все по-черзі.Найперше, що стається, коли Вам на очі потрапляє знайомий скаут-іспанець – це веселі обіймашки та радісні вигуки – ну чисто тобі як ото у нас! Потімпро Вас швидко забувають, але то не біда, адже Ви потрапляєте у веселийгамірливий вир юнацького натовпу.
Пластують, тобто скатують, вони усім кагалом: Novatos (6-11), Rovers (12-14), Rangers (15-16) i Rutas (17-18). Усіма цими дітлахами заправляютьMonitors. Що дивно – у них немає такого чіткого устрою чи то ієрархії, як унас на таборах: будь-хто може збирати будь-кого та проводити з ними якісьзаняття. Новацтво спить у наметах на рівні зі всіма, і це чудова практика длятого, щоб уникнути різкого переходу до наступного уладу. Розпорядок дня якийсь дуже туманний – основні опорні точки програми – цеприйоми їжі (9:00, 14:00, 18:00 (підвечірок) та 22:00). Їли ми багато та добре– кухнею заправляв кухар із 5-ти зіркового канарського готелю. Але от щодивно, у раціоні практично повністю відсутні супи, овочі та чай. Ніякихсалатів, овочевих рагу, помідорів чи огірків до других страв, зате дуже багатосмачного свіжого м’яса. Основні продукти раціону – макарони, картопелька,м’ясо та багааато хліба.
Таборових споруд вони майструють дуже мало: лятрини, лавки для столів,тенти та вішачки для мокрого одягу – у специфіку табору не входило багатов’язати, тому і того досить.Усі діти разом із виховниками надзвичайно товариські та неконфліктні: заувесь час напевно лиш до новацтва хтось там підвищив голос, і ми не бачиливзагалі жодної сварки між учасниками табору. А ось спілкуються іспанцідууже багато часу і у різних вікових групах. А ще надзвичайно гарноспівають. Складається враження, що іспанців без слуху та голосу просто неіснує.
Теренові ігри, видались нам не надто збалансованими, оскільки у них бралиучасть усі учасники: від 7 до 18 років тому старшим було не надто цікаво.Непросто і з місцем для ігор: ліс ріденький а внизу – багато колючої ожини.З 1960-х років влада Іспанії через загрозу малярії планомірно осушувалаболотисті місцевості та річки. В результаті, о чудо! – практично повнавідсутність набридливих комарів. Та найгірше, що могла і зробила дляскаутів їхня верхівка – це категорична заборона використання відкритоговогню у лісах. Тому за увесь табір відбувся лише один, зініційований нами,вогник при свічках.
Найтривалішою та найбільш вражаючою точкою програми була мандрівка по шляху пілігримів. Взагалі в регіоні Galicia, де відбувався табір, існує дуже хороша традиція, що кожен скаут хоча б раз має здійснити подорож шляхом пілігримів. Що ж це таке? Це дорога, яка веде крізь усю Європу до місця поховання апостола Якова – міста Santiago de Compostella. Прочани можуть самі обирати відстань, яку хочуть пройти та спосіб подолання: на своїх двох, на колесах вірного ровера або ж на бравому скакуні. Ми розпочали нашу 110- кілометрову путь від м. Sarria. Шлях увесь дуже гарно облаштований – є де поїсти, поспати, посидіти на будь-який смак. Ще більш захоплюючою подорож робить те, що для зарахування маршруту потрібно збирати печатки. Тому мандрівка набирає духу такого собі квесту. Діти йшли на диво добре, як на тих, хто фактично ніколи не мандрував. Усі-усі добряче понатирали ноги, але, зціпивши зуби, терпіли і не втрачали своєї незмінної життєрадісності та голосистості.
Взагалі мандрівка нам дуже сподобалась. Ми проходили крізь села, ліси, поля і бачили, яке ото воно життя в Іспанії зсередини. І скажемо відверто, що життя досить-таки непогане, хоча самі іспанці багато розповідають про насущні проблеми, такі як криза, безробіття, непутьова влада і т.д. Ну й звісно ж ми їх у таких випадках запрошували в Україну на гостину)).
З цікавих точок програми можна вирізнити бал у останній день: кожен мавнапередодні потурбуватися про те, щоб знайти собі пару, провід забезпечивкілька столів із ласощами, ну й, звісно ж, який бал без танців (щоправда,повільних танців не було зовсім). Крім балу нам добре запам’яталасяперестрілка з 2-метрових рогаток повітряними кульками, повними води,«войнушки» водяними пістолетами та масове обсипання тальком укупальниках.
Це була дуже позитивна подорож із купою чудових знайомств та кориснимдосвідом. Дякуємо іспанцям за гостинність, а вам – що прочитали цей допис.
Із пластовим привітом,
Ромко Козуб
та Христя Борщ