вік: Старше юнацтво

Як вибрати наплечник

Вибираємо наплічники

Наплічники пережили тривалий етап еволюції, перед тим, як з’явились у сучасному вигляді. Першими екземплярами були брезентові речові мішки з лямками, більше відомі як «колобки», пізніше почали виробляти прототипи сучасних конструкцій — так звані «абалаківські» та «яровські». Після них прийшли каркасні «єрмаки», а вже відтак ринок заполонили анатомічні наплічники.

Виробники: загальний огляд ринку

У СРСР серійне виробництво туристичних рюкзаків розпочалось у 30-х роках минулого сторіччя, а в незалежній Україні перші ентузіасти налагодили конвеєр вже на початку 90-их.

До кола вітчизняних піонерів-виробників входять столичні фірми Еліта-Спорт, Adventure та житомирською Travel Extreme. Пізніше їх потіснили київські передовики Terra Incognita, Commandor та донецький Capricorn.

Імпортний сектор раніше був представлений переважно сусідами: польським Campus, чеськими TrekSport і Pinguin, угорським AdventureR та російськими Bask і Снаряжение.

Дещо пізніше, зі зростанням добробуту мандрівників, на український ринок вийшли відомі й дорогі світові бренди на кшталт німецьких High Peak, Lowe Alpine і Tatoоnka, французьких Lafuma і Millet, німецької Salewa, американської The North Face тощо.

Види та особливості

Пропустимо старе покоління «колобків» та «єрмаків» і поведемо мову про класифікацію сучасних наплічників.

Об’єм. Цей критерій є визначальним для подальшої класифікації, оскільки вміст наплічника безпосередньо пов’язаний з його призначенням.

Спеціалізація. Переважна більшість виробів на туристичному ринку представлена двома основними типами наплічників — експедиційними та штурмовими. Перші відрізняються значним об’ємом (90-120 літрів) і призначені для тривалих кількаденних мандрівок, другі — менші (50-80 літрів) — придатні для недовгих радіальних маршрутів і мають ряд спеціальних пристосувань. Зокрема, штурмові наплічники оснащені додатковими стяжками й кріпленням для спорядження, кишеньками для лиж та палок-телескопів тощо. Передбачається широка географія подорожей — виробники гарантують придатність власних виробів для будь-яких гір та погоди, тим більше для нетривалих мандрівок Карпатами.

Експедиційні наплічники в «чистому» вигляді знайти непросто. Попри усталений поділ на типи, більшість виробників намагається охопити максимальну споживацьку аудиторію, випускаючи на ринок так звані комбіновані вироби, а саме — експедиційні наплічники з пристосуваннями для додаткового (штурмового) спорядження.

Складові елементи

Всі наплічники складаються із трьох основних частин. У різних фірм вони не дуже відрізняються, однак кожен виробник намагається внести (іноді навіть винайти, а не «передерти» в сусіда) для свого продукту якусь конструктивну «родзинку», що породжує на ринку різноманіття форм та видів.

Основними елементами наплічника є: власне корпус; силові лямки з поясним ременем, що відповідають за кріплення корпусу на спині; система підвіски, яка служить проміжною ланкою між першим і другим елементом і робить процес транспортування зручнішим та безпечнішим для здоров’я.

Аксесуари: клапан або кришка, що закриває верхній вхід до наплічника і містить додатковий простір для речей; грудна стяжка, яка розвантажує плечі від силових лямок; кишені з боків та спереду наплічника; бокові стяжки для габаритних речей, інші реквізити.

На що звертати увагу при купівлі

 

Клапани бувають пришиті до наплічника і такі, що знімаються — на стяжках. Останні завжди можна відкріпити при недостатньому заповненні рюкзака або підняти-розширити — при надмірному. У клапани переважно вшивають внутрішні кишені, іноді з двома входами (зсередини й ззовні). Рекомендуємо брати вироби з кріпленнями для «кішок» зверху клапана (там також зручно носити мокрий дощовик або пляшку з водою). Дуже важливо, щоби замки, які закривають і фіксують клапан, були не пряжково-в’язального типу, а фастекси-самоскиди (ви оціните їхню зручність, якщо часто відкриватимете клапан).

Надійність елементів кріплення в наплічнику, як от стяжок чи фастексів, значною мірою залежить від їх виробника. Провідні фірми забезпечують власний модельний ряд фурнітурою відомих торгових знаків, наприклад, DuraflexT чи NexusT.

Визнаним еталоном світової якості у виробництві замків-блискавок є японська фірма YKKT. Виробами цієї фірми дешеві наплічники не комплектуються. Замком зручніше користуватися (особливо на морозі), якщо «собачка» на блискавці має синтетичний подовжувач.

Тубус, який служить для додаткового збільшення корисного об’єму (приблизно 10 літрів), є верхнім (іноді — нижнім) продовженням корпусу наплічника. Цей елемент є в більшості екземплярів. Фіксатором стяжки тубуса служить кнопка-затискач або механізм із шестернею (рідше — клиноподібний замок). Перший варіант зручніший в роботі, але другий надійніше тримає кріплення.

Бокові та інші стяжки дозволяють носити більшість габаритних речей, зокрема, наметів, килимків чи палок на зовнішньому контурі наплічника. Незадіяними вони бувають достатньо рідко. Важливо, щоби довжина лямок була із запасом, інакше процедура спорядження перетвориться на кару.

Компресійні стяжки триматимуть форму наплічника залежно від завантаження.

Зовнішні кишені (передні чи бокові) досвідчені мандрівники відводять під потрібні дрібниці, що значним чином спростить їх пошук (наприклад, шапка чи фляга з водою).

Матеріалом, із якого виготовляють левову частку всіх наплічників на ринку, є CorduraT. З фірмової високоякісної тканини (винахідник — французький DuPontR) шиють виключно дорогі рюкзаки, в решті випадків використовують добротний сурогат. Деякі польські виробники, аби зекономити на оригінальному матеріалі, пішли на відому маркетингову хитрість. Вони виробляють схожий за властивістю матеріал під співзвучними назвами типу Endura чи Duront.

Важливим доповненням до якості тканини є її обробка водовідвідним шаром із поліуретану. Без такого покриття наплічник протече. Виявити обробку не так і складно — достатньо глянути на внутрішню поверхню матеріалу: вона повинна мати характерне скляно-матове забарвлення. Тест з водою може додатково засвідчити покриття — зібрана в складці тканини вода не просочується. Більшість виробників узяли за правило обробляти тканину.

«Кордура» буває різної щільності — від 600 до 1000 одиниць (деньє). Жорсткішою, важчою і витривалішою тканиною (1000 HD) переважно підсилюють дно, на решті корпусу економлять і ставлять ніжнішу й легшу шестисоту.

Наплічники протікають не лише крізь необроблену тканину, але й по швах. Додаткова обробка замкового полотна блискавок гумовими прошарками та термічна проклейка швів — безумовні плюси при виборі бажаного краму.

Лямки й пояс повинні бути ні надто м’якими, ні надто жорсткими. Перші втрачають форму і викривляються при навантаженні, другі досить швидко натирають і перетискають плечі. Тепер виробники переважно профілюють лямки під контур людського тіла, надаючи їм ергономічну S-подібну форму.

Особливу увагу варто приділити системі підвіски. Чим краще вона прилаштується до спини, тим легше проходитимуть туристичні будні. Якщо в підвісці передбачені відповідні стяжки чи приліпки — це плюс, якщо підвіска статична — це мінус. Днище спорядженого наплічника не повинно спиратися на сідниці туриста.

Бажаним каркасом підвіски є металеві пластини. Краще, аби їх канал в корпусі не був зашитий, і пластини вільно виймалися при потребі (пранні чи ремонті). Добротним металом є дюралюміній: він легший за сталь, але стійкіший за алюміній. Грані пластин повинні бути якісно й фабрично згладжені (не напильником, як було раніше) — досвід підтвердив їхню паразитичну здатність розрізати корпус. Крім того, іноді пластини ергономічно S-подібно вигинають під профіль тіла. Така система менше втомлює м’язи спини і краще тримає вантаж.

Розвантажувальний пояс — це цінний елемент в системі підвіски. Правильно сконфігурований, він здатен узяти на себе 40 відсотків ваги наплічника і добряче розвантажити плечі. Вантажі понад 25 кілограмів без пояса носити вкрай важко. Зустрічаються два варіанти поясних замків-самоскидів: тризуб-фастекс і закладна пряжка-самоскид. За ефективністю обидва приблизно однакові, проте комплектуючі до пряжок рідко зустрічаються у продажі. Важливо також, щоб фастекс не був вшитий в стрічку — це ускладнює його оперативну заміну.

Поверхню підвіски, пояса та лямок, що контактують з тілом, більшість виробників прошивають спеціальною сітковою тканиною. В кожного ця система має свою оригінальну назву на кшталт AirBack System, однак функція одна — вентиляційна. Виробники запевняють, що спина під такими сітками менше пітніє і краще дихає. Переважно так воно і є. Крім того, пориста тканина висихає швидше.

Практично всі виробники забезпечують зовнішню сторону силових лямок півкільцями не завжди відомого для них призначення. Зрідка до них чіпляють комплектні петельки для рук. Ці петлі вирішують одразу дві проблеми: до того «бездіяльні», а тепер задіяні руки відтягують власною вагою силові лямки і зменшують навантаження на багатостраждальні плечі та ключиці.

В деяких моделях присутня поперечна перегородка, яка дозволяє поділити наплічник на відсіки. Користі від неї не так багато — хіба що, ізоляція.

Дуже зручною штукою, як виявилось, є транспортувальна петелька. На пересадках, коли наплічник потрібно знімати, додаткова ручка береже фастексам клапана життя, а туристам — здоров’я. В більшості виробів вона одна — під клапаном з тильного боку наплічника, чого явно недостатньо вже при 20 кілограмах завантаженості. Важливо, щоби вона була добре прошита. Деякі виробники пришивають одразу дві ручки — з різних боків.

В більшості виробів є нижні поперечні (зрідка — вертикальні повздовжні) альтернативні входи. Туристу не доведеться витрушувати весь наплічник в пошуках потрібної речі. В деяких дорогих наплічниках в комплект входить дощовик.

Приємні дрібнички, на зразок кишеньок на поясі та лямках, здатні полегшити мандрівку. На поясі зручно носити фотоапарат чи мобільний телефон, а на лямках — наприклад, навігатор GPS. Часто діставати їх з клапана чи інших кишень — процедура, м’яко кажучи, не з приємних.

Умови експлуатації

Наплічники — досить невибагливі в експлуатації речі, однак дотримання ряду нехитрих правил зможе спростити вам життя і зекономити гроші.

Часте прання наплічників не бажане. По-перше, це спричиняє осипання поліуретанового нашарування тканини, по-друге, порошкове прання не найкращим чином впливає на пластикову фурнітуру, яка кришиться і ламається.

З усіх замків-фастексів найчастіше ламається поясний. На привалі він переважно звисає «без діла», через що на нього часто наступають. Наполегливо рекомендуємо не лінуватися і защіпати пояс довкола наплічника, просиляючи його у придонні петельки для льодорубів. І брати в дорогу запасний.

Під впливом низьких температур пластикова фурнітура і PU-покриття деформуються. Намагайтеся не залишати наплічники ззовні намету.

Як вибрати намет

 

Намет, напевно, виник тоді, коли людина почала мандрувати. Вдосконалення цієї необхідної штукенції не припинялося й на хвилину. І ось ми маємо зараз безліч варіантів наметів різних типів, форм, конструкцій. А що воно таке — намет, і як обрати саме те, що необхідно?

Намет сучасний — двотентовий

Колись ходили з брезентовими двоскатними наметами вагою кілограмів вісім, мокли, коли намет промокав від дощу, мали вологі речі, коли зі стелі крапав конденсат, підпирали стіни наметів плечима під час сильного вітру, і бідували так до тих пір, поки не з’явилися двотентові намети. Двотентовість має одну, але дуже просту перевагу: за рахунок прошарку повітря між зовнішнім та внутрішнім шатром взимку не так холодно, а влітку не так жарко (ефект термоса). До того ж конденсат осідає не на внутрішній частині, а на тенті і по ньому стікає на землю. Таким чином ваш спальник та інші надзвичайно необхідні в поході речі залишаються сухими.

Типи, залежно від призначення

За призначенням намети поділяють на OUTDOOR, ADVENTURE, EXPEDITION або EXTREME, CAMPING.

Перші підходять для нескладних мандрівок влітку і є найдешевшими. Дуги у них пластикові, підлога поліетиленова, водонепроникність складає від 1 500 міліметрів і більше. Інші — дещо кращі, підходять для мандрівок як влітку, так і в холодні пори року. Дуги можуть бути і пластикові, і дюралеві, підлога — нейлон або поліестр. Водонепроникність в основному становить до 5 000 міліметрів. Треті призначені для екстремальних подорожей у високих горах, підчас альпіністських сходжень чи тривалих туристичних перевальних походів. Підлога у них нейлонова, дуги — виключно дюралеві, водонепроникність — не менша 5 000 міліметрів, важать вони до 5 кілограмів. Четверта група — це великі сімейні намети для подорожей машиною. Їх комплектація може бути різна (тут усе залежить від виробника).

Основні елементи намету

Намет складається із трьох основних частин: зовнішній водонепроникний тент, дуги, за рахунок яких намет набирає відповідної форми, та внутрішній тент — так звана спальня.

Зазвичай зовнішній тент виготовляють з нейлону чи поліестру різних марок та маркувань. Водонепроникності він набуває за рахунок нанесення PU (поліуретану) на внутрішню поверхню або просочення різними водовідштовхуючими речовинами. Інколи нанесення на тенті може бути з мембрани, але таке зустрічається дуже рідко, використовується здебільшого на наметах типу «платформа» для тривалих стінних альпіністських сходжень, і зазвичай збільшує ціну намету разів у десять.

Також на тенті буває вітрозахисна спідниця. Вона може бути розташована як по всьому периметру намету, так і лише на окремих його частинах. Служить ця річ для того, щоб у намет не задував вітер.

Дуги виготовляють з пластику, скловолокна або дюралюмінію. Це також суттєво впливає як на ціну, так і на довговічність намету. Пластик служить декілька років і рано чи пізно тріскає або розсипається від різних зовнішніх факторів, таких як удари, залишкова деформація, ультрафіолетове випромінювання і тому подібне. Скловолокно довговічніше, але не набагато. Ну, а про дюралеві дуги годі й казати — залізяка, вона й у Африці залізяка, практично вічна й набагато легша. Дуг у наметі має бути якомога більше, оскільки, чим більше дуг, тим зазвичай менша вітрильність намету. Це ж стосується і розтяжок на зовнішньому тенті.

Внутрішній тент виготовляють з дихаючого нейлону, що інколи нагадує марлю. Тут усе залежить від виробника та якості намету. Чим більше виробник себе поважає, тим кращим має бути матеріал внутрішнього намету.

Найголовніша у внутрішньому тенті підлога. Вона буває кількох видів: нейлонова, поліестрова і поліетиленова. Тут теж є свої нюанси. Поліетиленова не промокає, але швидко зношується, псується, легко продірявлюється камінцями та гілками, примерзає до снігу чи просто землі і, найголовніше, поліетилен погано ізолює тепло. Його перевага —дешевизна . Поліестр і нейлон дорожчі, не мають перелічених вище недоліків, але вимагають регулярного догляду з використанням просочувальних речовин (не рідше, ніж раз на рік).

Легко і комфортно

Вага намету може коливатися від двох до 12 кілограмів. Оптимальний, очевидно, розрахунок ваги — це 1,2 кілограми на одного його мешканця. Тобто тримісний намет має важити не більш 3,6 кілограма. Якщо нести його на собі, то бажано й менше. Це, щоправда, не стосується експедиційних наметів, де вага може перевищувати 2 кілограми на одного мешканця, і наметів, місткість яких розраховувалась як 2+1 (тобто в такому наметі з комфортом спить двоє людей, а якщо трохи ущільнитись, то й троє). І взагалі, обираючи намет, рекомендуємо розмірковувати так: на одну людину припадає 50 сантиметрів спального місця. Отже, намет з розмірами 210 на 210 вміщає чотирьох мешканців, щоправда, без особливого комфорту.

Дуже важливим також є зручний тамбур, тобто вхід з невеличким коридорчиком, а краще двома, оскільки вони дозволяють звільнити «житлове приміщення» від зайвих речей, а в негоду влаштувати в тамбурі кухню (звичайно, якщо у вас є газовий пальник або хоча б старий радянський примус).

Ще один з факторів зручності — продумана вентиляція. За рахунок доброї вентиляції зменшується кількість конденсату в наметі та й після кількаденного походу дихати легше.

Не страшні нам ні вітер, ні дощ

Водонепроникність показують цифри в паспорті намету, що означають тиск води на квадратний метр тканини, за якого з’являється перша крапля на внутрішній стороні тенту. Отже, 1 500 міліметрів чи 10 000 міліметрів — це висота водяного стовпчика, під тиском якого намет починає промокати. Шви намету обов’язково мають бути проклеєні. Це не дасть просочитися волозі.

Вітрильність залежить від кількості дуг, їх перехрещень, розтяжок, висоти намету, площі на тенті, нічим не кріпленої і нічим не розтягнутої. Чим більша вітрильність, тим більше шансів, що ваш намет знесе або порве різким поривом вітру. Класичний  намет має одне перехрещення дуг, непогана екстремальна — від трьох до шести.

Конструкція буває різна

Визначимося з тим, яких типів існують намети за конструкцією. Умовно виділимо три: півсфери, тунельного типу і гібриди обох цих типів. (Намети двоскатні або «хатки» — радянський атавізм — до розрахунку не приймаємо). Так ось, кожен з цих типів має свої переваги та недоліки.

Тунельного типу. Досить легко і зручно ставити. Окрім натяжки за рахунок дуг, вимагають обов’язкового закріплення розтяжок. У таких наметах найбільший внутрішній, тобто житловий об’єм. Але низка недоліків практично викинула їх з нашого ринку. Основним є погана вітростійкість через величезну вітрильність.

Півсфери. Також надзвичайно легко та зручно встановлювати. Житловий об’єм менший, оскільки внутрішній тент набирає форму швидше пірамідальну, аніж сферичну. Значно менша вітрильність, а відтак при сильному вітрі намет стійкіший за «тунельку».

Гібриди. Як уже було сказано, це суміш тунельних і напівсферичних наметів, тобто спроба проектантів узяти все найкраще і зліпити з цього «цукерку».

А тепер купуймо

Як обрати намет? Дуже просто. Перш за все визначтесь, для чого вона вам потрібна, а потім вибирайте з перелічених вище серій.

Український ринок насичений різноманітними наметами виробництва Польщі, Чехії, Німеччини, Росії. Серед виробників, які заслуговують на увагу, варто відзначити LOOP — помірна ціна, BASK — якість, VERTICALE — середня ціна, хороша якість, HANNAH — середня ціна, SALEWA — висока ціна, але й відповідна якість.

Цінова політика на палатки дуже проста — якість майже завжди відповідає ціні. Лише потрібно пам’ятати про те, що за ім’я бренду також доводиться платити. Найдешевший (непоганий) варіант намету можна купити за орієнтовну ціну в 100 у.о.. Найдорожча — близько 800 євро.

Щоби вірно служив

В експлуатації намет не надто вибагливий. Є лише кілька простих правил догляду за ним:

1. Після того, як ви привезли намет з будь-якої мандрівки, її обов’язково необхідно добре просушити, навіть якщо її не встановлювали.

2. Не варто зберігати намет у компресійному мішку чи на відкритому сонячному промінні. Компресійний мішок служить лише для полегшення транспортування.

3. Не слід залишати на прямому сонячному промінні пластикові або скловолоконні дуги.

4. Якщо у вашому наметі підлога з поліетилену, намагайтеся складати її щоразу по іншому — уникнете протирань по лінії згину.

5. Хоча б раз на рік обробляйте намет просочувальними речовинами — довше прослужить.

6. Не варто порушувати правила протипожежної безпеки (це про багаття, сигарети, примуси). Згоряє за 3-4 секунди, залишаючи по собі лише дуги і підлогу.

7. При виборі намету звертайте увагу не лише на ціну. Від правильного вибору може залежати не тільки сума грошей у вашому гаманці, а й ваше життя.

Вузли – незвідане

Всілякі вузли

Вузли широко застосовуються в туризмі. Більшість з них юнацтво мало змогу вивчати на попередніх гутірках. Всім відомі такі вузли як пластовий, хірургічний, рибальський, ткацький, і т. д. Зараз ми розглянемо інші вузли та способи їх в’язання.
Вузол Хантера

(+) — надійний і красивий вузол;
— добре тримається на м’яких линвах;
— сильно не затягується;
(-) — Важко запам’ятовується;
— на твердій линві важко затягується;
— “повзе” при зміні навантаження;
(!) — використовується для зв’язування м’яких линв однакового або різних діаметрів, капронових ниток, стрічок.

Зміїний вузол

(+) — дуже надійний вузол;
— не повзе»;
(-) — в’яжеться повільно;
— потребує практики;
(!) — використовується на тонких м’яких шнурках;
— на синтетичних рибальських волосінях зав’язується «намертво».

Вузол “пітона”

(+) — дуже надійні вузли що самостягуються;
— «не повзуть»;
(-) — важко запам’ятовується, потрібна практика;
— при сильному навантаженні розв’язати неможливо;
(!) — для зв’язування;

Ковзаюча петля

(+) — простий вузол, легко розв’язується;
— дозволяє регулювати розмір петлі;
(-) — «повзе»;
(!) — використовується лише в побуті для зв’язування чого-небудь

Жилкова петля
(+) — простий вузол;
— затягується дуже сильно;
(-) — на линвах з діаметром більшим ніж 5 мм затягується погано;
(!) — використовується на тонких линвах, нитках.

Кривавий вузол

(!) Колись використовувався на кораблі, як покарання для моряків. З таких вузлів складалась “кішка” (батіг). Якщо моряк провинився – такого покарання йому важко було не оминути.

Декоративні вузли

Такі собі “вузли” пригодяться нам у різних життєвих ситуаціях. Невже нам не хочеться прикрасити подарунок комусь із гуртка, або ж оригінально прикрасити весільну машину якогось пластуна? Вони можуть бути чудесними прикрасами, декораціями. Виглядатимуть вони красиво, варто лише підібрати замість линви стрічки різних кольорів.

Деякі правила та рекомендації щодо роботи зі стрічками:
1. Перед роботою стрічку варто випрасувати.
2. Зібрані кільця на стрічці варто затягувати нитками.
3. При зшиванні та намотуванні використовуйте нитки кольору стрічки.
4. Краї стрічок варто обрізати під кутом 45.
5. Якщо стрічка широка то і квітка вийде пишною.
6. Менша кількість обертів на широких стрічках створює ефект квітів з широкими пелюстками, в більша кількість – з нерозкритими пуп’янками.
7. При намотуванні кілець лицьова сторона атласної стрічки повинна бути всередині.

Зав’язування декоративних вузлів з жорстких стрічок1. Зробити шість або більше обертів, зняти з пальців (а)
2. Вирізати ножицями по пунктирній лінії (б, в)
3. Туго зв’язати нитками центр (г)
4. Поступово знімати кільця і скручувати за годинниковою стрілкою на 180° і 360° в залежності від стрічки. (д).

Зав’язування декоративних вузлів з атласних стрічок


“Троянда”
а — зробити на чотирьох пальцях 10 обертів;
б — туго зв’язати кільця знизу;
в — зняти десяте кільце вправо;
г — зняти дев’яте кільце вліво. Зняти кільця вивернути в середину по стрілках.
д — поступово знімати і вивертати всі парні кільця вправо а непарні вліво
е — готова квітка. Можна прикріпити до коробки з подарунком.

Троянда, що не розпустилась.
а — зробити 3 оберти на двох пальцях, 10 обертів на трьох пальцях, 10 обертів на чотирьох пальцях, обережно зняти кільця і туго зв’язати знизу.
6 — Поступово зняти і вивернути всередину все парні кільця направо а непарні вліво;
в — готова квітка.

Сигналізація – знаки в терені, міжнародні знаки

 

Міжнародні інформаційні сигнали

Відомі у світі сигнали, якими можна обмінюватись на відстанях.
Сигнал містить певне коротке повідомлення, прохання.

 

Можна легко запам’ятовувати, наприклад:

    F(Food) – треба їжі;
    L(lubricating oil) – потрібно бензин, машинне масло;
    карта і компас = квадрат;
    Y(yes) – так;
    N (No) – ні;

Знаки на терені

1) Дорога сюди.

2) Не йди сюди, небезпечно.

3) Іди вправо.

4) Ми пішли додому.

5) Ми розійшлись.

6) Ти іди додому.

7) Вістка для тебе на віддалі… кроків.

Кольорознавство і оптичні ілюзії

Фізичний і Психічний вплив кольору.

Фізичний вплив кольору був багаторазово підтверджений численними експериментами фізіологів і психологів. Так, М. Деребіре приводить наступний опис впливу кольору на психіку.

Зелений колір – болезаспокійливий, гіпнотичний. Він впливає на нервову систему, знімаючи дратівливість, безсоння, втому, знижує кров’яний тиск і піднімає тонус.

Блакитний колір – антисептичний. Він ефективний при запаленнях і нагноєннях. Чутливій людині блакитний допомагає більше, ніж зелений, але від його «передозування» виникають деяка втома й пригніченість.

Жовтогарячий колір   стимулює почуття й прискорює пульсацію крові, не впливаючи при цьому на кров’яний тиск. Він має сильну стимулюючу дію, створює почуття благополуччя й веселощі, але може втомлювати.

Жовтий колір впливає на мозок і тому ефективний при розумовій недостатності.

Червоний колір має теплоту. Він стимулює мозок, ефективний при меланхолії, але в той же час легко робить дратівний вплив.

Фіолетовий колір збільшує витривалість тканини, впливаючи на серце, легені й кровоносні судини.

Психічний вплив кольору викликає щиросердечну вібрацію: «Наприклад, червоний колір може викликати щиросердечну вібрацію, подібну до тієї, яку викликає вогонь, тому що червоний колір є в той же час кольором вогню. Теплий червоний колір діє збудливим чином; такий колір може підсилитися до хворобливого болісного ступеня, може бути, також і внаслідок його подібності з кров’ю. Червоний колір у такому випадку будить спогад про інший фізичний фактор, який, безумовно, хворобливим чином діє на душу.»

Цікава наступна класифікація кольорів по їхньому психологічному впливу на людину.
1. Стимулюючі (теплі) кольори, що сприяють збудженню й діючі як подразники:

    * Червоний – вольовий, життєстверджуючий;
    * Жовтогарячий – теплий, затишний;
    * Жовтий – контактуючий, променистий.

2. Дезінтегруючі (холодні) кольри, що приглушують подразненн:

    * Фіолетовий – поглиблений, важкий;
    * Синій –, що підкреслює дистанцію;
    * Ясно-синій – веде в простір, що спрямовує;
    * Синьо-зелений – підкреслює рух, мінливість.

3. Пастельні кольори, які приглушують чисті кольори:

    * Рожевий – ніжний, що робить враження деякої таємничості;
    * Ліловий – замкнений, ізольований;
    * Пастельно-зелений – ласкавий, м’який;
    * Сірувато-блакитний – стриманий.

4. Статичні кольори, здатні врівноважити, відволікти від інших збудливих кольорів:

    * Чисто-зелений – вимогливий, що освіжає;
    * Маслиновий – заспокійливий, зм’якшує;
    * Жовто-зелений – оновлюючий, розкріпачує;
    * Пурпурний – вишуканий, претензійний.
    * Кольори глухих тонів, які не викликають подразнення (сірі), гасять його (білі), допомагають зосередитися (чорний).

5. Теплі темні тони (коричневі), що стабілізують подразнення, що діють в’яло, інертно:

    * Охра – зм’якшує ріст подразнення;
    * Коричневий, землистий – стабілізуючий;
    * Темно-коричневий – зм’якшуючий збудливість.

6. Холодні темні кольори, що ізолюють і гнітючі подразнення:

    * Темно-сірі, чорно-сині, темні – зелено-сині.

Значення кольорів

Перед собою викладіть коробку олівців або фломастерів, нехай кожен юнак вибере собі один, який йому найбільше подобається.  Тепер викладемо всі карти на стіл і розповімо про значення кольорів.

Значення різних кольорів залежить від традицій тієї або іншої країни, які до того ж сильно міняються з часом. Але вплив тих або інших кольорів на психіку, зовнішність і навіть долю людини науково доведено багатьма дослідженнями. Саме тому так важливо уміти вибрати «свій» колір в одязі, інтер’єрі, а також в певній ситуації. Адже за допомогою кольору можливо навіть впливати на навколишніх людей!

Чорний – це колір влади і сили, що викликає пошану. Він постійно в моді, в основному через те, що чорний колір зорово робить фігуру стрункіше. І хоча чорний колір в одязі часто вважається елегантним і стильним, він також може пригнічувати настрій оточуючих. А той, хто його носить, часто здається навколишнім недружнім і навіть злим. Недаремно більшість кіношних і мультяшних лиходіїв одягнена саме в чорний колір. Чорний володіє властивістю обважнювати інші кольори, пригнічувати їх природні вібрації.

Білий колір символізує невинність і чистоту. Невипадкове це традиційний колір для наречених в багатьох країнах. І не дарма в білий саван одягаються померлих – як би для того, щоб людина пішла в інший світ чистим і звільненим від гріхів. Ви коли-небудь замислювалися над тим, чому лікарі і медсестри одягнені в білі халати, не дивлячись на те, що при лікуванні хворих підтримка чистоти халата не так легко? Теж для того, щоб підкреслити чистоту і стерильність лікарні. Надягайте білий, якщо вам потрібно підкреслити чистоту своїх помислів.

Червоний колір – найбільш інтенсивний колір в емоційному плані. Він сприяє прискоренню серцебиття і почастішанню дихання. Можливо, тому він вважається кольором любові і пристрасті. Психологами відмічено, що схильність до червоного кольору мають пристрасні і сміливі люди, яким якраз не вистачає любові або уваги. Червоний одяг привертає увагу і робить її носія помітним і значущим в очах решти людей, підкреслює його активну життєву позицію. Але разом з тим і помітно «обважнює» фігуру, а також може викликати неусвідомлену агресію з боку оточуючих. Машини червоного кольору – улюблена мішень для грабіжників.

Рожевий – найромантичніший колір і один з самих заспокійливих і розслабляючих. Прихильники рожевого – по-справжньому миролюбні, тонкі і чутливі люди з ніжним серцем. У США і Європі в спортивних клубах роздягальні для команд супротивника часто фарбують саме в рожевий колір, щоб суперники відчули занепад енергії. Надягайте рожевий, щоб підкреслити свою пасивну позицію, наприклад, якщо хочете, щоб на вас не поклали яку-небудь відповідальність або щоб ваш чоловік відчував бажання оберігати і захищати вас.

Коричневий колір – колір нудьги і старості. У інтер’єрах привносить відтінок елегантної, але консервативної старизни. У одязі символізує скупу на емоції особу, можливо, з неприємним характером. На оточуючих може робити відштовхуючий вплив.

Сірий – «невидимий» колір. Він не несе майже ніякої інформації і не робить якого-небудь сильного впливу на психіку. Якщо хочете стати «непомітною», надіньте сіре.

Синій і блакитний – кольори неба і моря. Можливо, тому вони такі популярні. Їх дія протилежна дії червоного кольору. Спокійний синій колір спонукає організм проводити заспокійливі хімічні речовини, тому він часто використовується в інтер’єрі спалень. Але синій – це також холодний і депресивний колір, і надлишок синього не рекомендується. Зате дуже ефективно, наприклад, надягати синій костюм на співбесіду під час вступу на роботу або навчання, тому що цей колір символізує лояльність, консерватизм і прихильність своїм ідеалам. Доведено, що люди найбільш активні і працелюбні в приміщеннях, забарвлених в сині і блакитні кольори. Дослідження також показали, що в тренажерних залах синього кольору атлети і важкоатлети здатні підняти більшу вагу, а бігуни пробігають більші дистанції, ніж зазвичай.

Зелений – найбільш популярний у декораторів колір, оскільки символізує природу і саме життя.
Це найбільш легкий колір для очей, його надлишок не впливає негативно на психіку, і він навіть здатний покращувати зір! Це заспокійливий і освіжаючий колір, що додає нові життєві сили і стимулюючий захисні сили організму. Саме тому більшість лікарень забарвлені зсередини в зелений колір. Або, наприклад, людей, що чекають ефіру на телебаченні, як правило поміщають в кімнату саме із зеленим інтер’єром, щоб заспокоїти хвилювання.

Жовтий – збадьорюючий, колір сонця. Привертає увагу навіть більше, ніж червоний або оранжевий. І хоча він вважається оптимістичним кольором, не все так безхмарно. По сприйняттю це найважчий для очей колір, і його надлишок пригнічує діє на психіку. Доведено, що в жовтому інтер’єрі люди частіше гарячаться, а діти плачуть. Тому не поспішаєте фарбувати дитячу цілком в жовтий колір! Хоча в помірних кількостях жовтий може розвивати розумові і артистичні здібності.

Фіолетовий – це заспокійливий, гармонійний колір з елементами духовного споглядання і містики. Він символізує перехід однієї якості в іншу. Якщо вам потрібно різко поміняти життєву ситуацію, то фіолетовий – точно ваш колір.

Про колір очей

Всі люди народжуються світлоокі, а остаточний колір очей формується у дитини до 2-3 років, коли з’являється фермент меланін. Чим більше його в клітинах, тим темніше очі. Блакитноокі нації, як правило, живуть далеко від екватора, володарі коричневих очей – жителі районів з помірним кліматом, а чорні очі вказують на близькість до екватору. Чим темніше очі, тим більше вони захищені від сліпучого сонячного світла. Ця властивість виправдовує виключення – у жителів Крайньої Півночі очі не блакитні, а темні, так око захищається від нестерпного сліпучого снігу. Генетики ж помітили, що ген карих очей – найсильніший і перемагає гени, що відповідають за блакитний і зелений кольори очей.

Тести:

Дивлячись на слова на картинці запропонуйте юнацтву назвати кольори від першого до останнього слова. (не слова, а кольори яким написані слова)

 

Оптичні Ілюзії:

Дуже часто в нашому житті застосовується вище оптичних ілюзій. Почнемо з простих :

маємо два квадрати. Який з них здається більшим? (Правий)  але насправді вони обидва одинакові. Просто білі предмети на чорному фоні здаються більшими ніж чорні на білому.

 

Другий тест маємо дві квітки намальовані з кругів. На якій з них круг всередині здається більшим (Лівій) Насправді вони однакові, але через предмети які їх оточують лівий здається більшим, а правий меншим.

На 1 малюнку маємо дві лінії, перша нам здається довша через напрямок стрілки. Насправді обидві однакові.

На 2 малюнку просять порівняти відрізки АВ і СD, перший здається довшим. Насправді обидві однакові.

На 3 малюнку маємо дві лінії горизонтальну і вертикальну. Вертикальна здається довшою, насправді обидві одинакові.

На 4 малюнку просять порівняти відріки А і Б. Б здається довшою, але вони однакові.

Ще більше цікавих ілюзій можна знайти тут.

 
Інші приклади оптичних ілюзій:

 

Цікаві факти про колір:

10 місце: Хоча багатоколірний спектр веселкибезперервний, за традицією виділяють 7 кольорів. Першим це запропонував Ісаак Ньютон, правда, спочатку він розрізняв тільки п`ять — червоний, жовтий, зелений, блакитний і фіолетовий.

9 місце: Блакитний колір очей — це результат мутації в гені HERC2, через який у носіїв такого гена понижене вироблення меланіну у веселковій оболонці ока. Виникла ця мутація приблизно 6–10 тис. років тому в північно-західній частині чорноморського побережжя.

8 місце: Більярд відбувся як гра з палицею і кулями на відкритому повітрі. Тому сукно на більшості більярдних столів зелене, як колір трави.

7 місце: Грецькі мармурові скульптури зовсім не були білими. Колись статуї розфарбовували. Просто фарби змилися з часом.

6 місце: Фламінго мають інтенсивне рожеве забарвлення через те, що їдять маленьких червоних рачків або водорості, в яких міститься каротиноїд. Якщо позбавити фламінго цієї дієти, вони стануть брудно-білими.

5 місце: Щенята далматинців народжуються повністю білими.

4 місце: Трибарвна зубна паста насправді біла усередині всього тюбика. Різноколірною вона стає тільки в шийці тюбика, в яку вмонтовані ємності з кольоровими наповнювачами. Тюбик був запатентований в США в кінці 1950-х років.

3 місце: «Білим шумом» називається сигнал з рівномірною спектральною щільністю на всіх частотах і дисперсією, рівній нескінченності. Приклад білого шуму — це звук водопаду. Проте крім білого виділяють велике число інших кольорових шумів. Існує рожевий, червоний, синій, фіолетовий, сірий і багато інших шумів.

2 місце: У одній з в`язниць штату Джорджія вся внутрішня частина чоловічого відділення фарбована в рожевий колір, а увязнені носять рожеву форму. Після цього нововведення у в`язниці стало значно менше конфліктів серед увязнених.

1 місце: По кольору шотландських килтів можна точно сказати, з якої місцевості походить той або інший шотландський рід. Адже фарбники раніше були натуральними, і добували їх з тих рослин, які були під рукою. Раніше в Шотландії мала місце колірна диференціація килтів. Залежно від свого сану людина мала право носити килт з обмеженим набором кольорових смуг. Шестикольоровий килт був винятковим привілеєм короля.

Сигналізація – семафор

Семафор використовують на кораблях для обміну інформацією (повідомленнями).
Для пластунів – це ще один зі способів комунікації.
Часто замість азбуки Морзе застосовують семафор. А причини для цього такі:

• на мандрівках, таборах на недалеких, видимих на око віддалях, зручніше користуватись семафором, бо цс швидший спосіб передава-ня інформації, ніж морзстка;

• це стандартна система комунікації на морі;

• у природі — це найоптимальніший спосіб комунікації між собою на недалеких віддалях, якщо немає сучасних засобів зв’язку:

радіотелефонів, рацій, радіостанцій і т.п.

Передача депеші здійснюється прапорцями

Найкраще запам’ятовувати семафор за допаомогою абревіатур. У кожній є букви, пов’язані між собою.
А Б Ц Д Е Ф Ґ (задіяна лише одна рука)
КаПіТан ЧЙЖ (одна рука вверх, інша – рухається за год. стрілкою)
НРУ (дві руки піднімаються симетрично)
Л помилка (дві руки по діагоналі. якщо ліва зверху – “Л”, якщо права – помилка)
МИ Середня Школа (одна рука в сторону)
Галя Зоя
Окно Вікно
Ірина Христина
Я = йа
Ю = йу
Ї = йі
Є = йе

Кінець слова – одна рука догори.
Кінець речення (тексту) – дві руки навхрест.
Тире – вісімка (від голови до руки).

Пам’ятай!
• Всі абревіатури починаємо показувати з правого боку!!! (рухається здебільшого права рука)
• Буква «Л» – вгорі Ліва рука, помилка – права
• Окно і Вікно – вгорі!! (вікна ніколи не бувають знизу) під окном стоїть Галя, а під Вікном – Зоя. Ірина більша за Галю, а Христина більша за Зою.
• «Ь» у семафорі не існує.

Практичні завдання, ігри.

  1. Учасники діляться на пари (приблизно за знаннями), стають на відстані 40 кроків один від одного.  Завдання – передати і прийняти певні слова або речення.
  2. Інструктор передає набір букв (наприклад: й о а р п д с л б о і н ґ ф е). Кожен особисто повинен розшифрувати ці букви і скласти з них якнайбільше слів.
  3. “Майже телефон майже поламаний” – учасники стають в ряд, один від одного на відстані 50 кроків. Інструктор передає слово семафором першому, той розшифровує і передає його наступному, і так до останнього. Таку ж гру можна грати передаючи різні слова (наприклад, наступний придумує слово на останню букву попереднього, і так далі.

 

Мандрівництво. GPS

Теоретичний матеріал гутірки варто доповнити практичним заняттям (грою,використанням GPS під час мандрівки та ін.). Без сумніву, під час гутірки необхідно продемонструвати як працює GPS на приладі.

Що воно таке?

За часів першої війни в Іраку американські ВМФ під егідою Міноборони США запустили в експлуатацію систему глобальної сателітарної навігації NAVSTAR, аби влучніше потрапляти ракетами в ціль. Сама абревіатура GPS (global positional system/satellite) була введена для позначення принципово нового стандарту комунікації. А перший апарат запустили у 1978 році, коли про комерційне використання такої системи ніхто й гадки не мав. Але її зручність «розкусили» всі. У відповідь СРСР запустив власну систему «зоряних війн» ГЛОНАСС, яка, на відміну від американської, досі залишається закритою для простих смертних. За приблизними розрахунками, вона обійшлася державі у 15 млрд. доларів. Системи відкривали нові можливості перед військовими — здатність визначення власного місцезнаходження і дистанційного керування безпілотними об’єктами.

Приблизно з початку 1980-х років починається комерційна ера використання стандарту GPS. А перші фірми-виробники (Garmin, Magellan) «відвойовують» доступ до каналів системи і починають налагоджувати виробництво пристроїв-приймачів.

Принцип дії

Комплекс GPS складається з понад 25 діючих супутників, що обертаються навколо планети на висоті в середньому 15 000 км, ряду наземних підсилюючих станцій та власне приймачів.

Супутники на орбітах розташовані так, щоб у будь-який час і в будь-якій точці земної кулі на небосхилі їх було достатньо для навігації. Приймач GPS сканує радіоефір на частотах 1,2 і 1,5 ГГц, виявляє всі можливі супутникові сигнали і на основі часових затримок, визначених за допомогою високоточних атомних годинників, встановлює відстань до сателіта і відповідно — власне розташування на земній кулі у трьохвимірному просторі з отриманням координат X, Y та висоти Z. Ці дані конвертуються процесором пристрою в градуси, мінути та секунди, які й співставляються з картою. На малюнках нижче зображено як працює вся система супутників і як працює один супутник.

Жодна альпіністська експедиція в Гімалаї, на Памір чи Кавказ не обходиться без GPS-навігатора. І навіть в Карпатах — у другому за складністю орієнтування районі на території колишнього СРСР — його присутність доречна.

 

Пристрої GPS

Станом на сьогодні модулі GPS вбудовуються в мобільні телефони, фотоапарати, не кажучи про машини і т.д. Нас ж будуть цікавити окремі пристрої, які ми можемо використовувати для мандрівництва. Серед представлених на ринку є величезний вибір моделей ціною від кількох десятків до кількох сотень і навіть тисяч доларів, які відрізняються за призначенням, формою, можливостями тощо.

Практично всі моделі GPS-приймачів мають наступний набір базових функцій:

1. Визначення координат широти та довготи, висоту над рівнем моря.

2. Визначення дирекційного кута на точку, сторін світу, емуляція компаса.

3. Визначення поточної, малої, середньої і максимальної швидкості.

4. Підтримку декількох систем координат і можливість задавання користувача, що є необхідною умовою використання приймачів з картами, які виробляються в Україні та країнах СНД.

5. Визначення відстані і орієнтовний час прибуття до вибраної точки, прораховуючи поточну або середню швидкість.

6. Визначення напрямку руху об’єкта.

7. Можливість збереження в пам’ять приймача координат обраних точок.

8. Можливість збереження в пам’ять приймача пройдений маршрут і подальше його відтворення.

9. Визначення пройденого шляху

10. Відображення точного місцевого часу, а також час світанку і заходу

11. У новітніх картах для портативних і автомобільних GPS-приймачів, добавлена ​​функція відображення камер, які фіксують перевищення швидкості і порушення правил дорожнього руху, розташованих в міста і по трасах.

12. Можливість підключення приймача до комп’ютера, КПК, смарфона і т.д. для прямого моніторингу місця розташування.

Звичайна точність сучасних GPS-приймачів в горизонтальній площині складає приблизно 10-12 метрів при хорошій видимості супутників.

Нюанси

Пристрій отримує щосекундні сигнали з об’єктів, розташованих на великій відстані від поверхні землі і його робота передбачає цілу низку складних розрахунків. А це енергоємкі процеси. У тривалі мандрівки варто брати додаткові акумулятори. І вмикати приймач лише тоді, коли орієнтування звичним способом втрачає свій сенс.

 

Безперешкодна видимість неба обов’язкова умова отримання сигналів з космосу. Це означає, що під землею, в приміщенні, в густому тумані або лісі, в авто, в палатці стеження за супутниками неможливе. Адже сателітарний сигнал є високочастотною радіохвилею, за природою схожою до сонячного променя. Відповідно робота через прозоре і чисте скло, хмарне небо і негустий ліс не є критичною для навігації. GPS-приймач не допоможе визначити місцезнаходження у вузькій ущелині, тому що для роботи йому потрібен зв’язок щонайменше з трьома супутниками.

Додатково необхідно подбати про наявність карти району, де планується мандрівка. Картки можна офіційно придбати або спробувати знайти у вільному доступі в Інтернеті.

Доступні в інтернеті радянські генштабівські кілометрівки прописані в геодезичній системі координат Пулковської обсерваторії 1942 року. Цю систему Ґармінівські приймачі, що працюють на WGS (World Geodetic Survey), не підтримують. За лінками  в кінці матеріалу, можна знайти поради мережевих ентузіастів для адаптації навігатора до даної системи координат. Відмінність між Пулково і WGS значна — 100-150 м.

Застосування GPS

1. Міське господарство. GPS є ефективним при зйомці каналізаційних, газових і водяних трубопроводах, а також електричних і телефонних ліній. Аварійні машини і ремонтні бригади можуть використовувати GPS для навігації безпосередньо до місця аварії комунікацій. Час їхнього прибуття та відправлення точно реєструється, разом з їх коментарями і планом виконання сервісних робіт.

2. Сільське господарство. GPS картографічні системи допомагають описувати особливості ділянок полів, які перебувають в інтенсивному сільськогосподарському використанні. Ви можете точно пов’язати такі характеристики як мікроклімат, тип грунту, ділянки врожаю пошкоджені комахами або хворобами, обсяг продукції.

3. Природні ресурси. GPS допомагає у зборі даних про типи грунтів, які в комбінації з тривимірними моделями територій дозволяють виділити окремі аспекти для передбачення областей, які потребують спеціального управління. Крім того, GPS можна використовувати для картографування місця розташування колодязів і інших джерел води; запису розмірів озер і їх стану; реєстрації ареалів поширення риби і диких тварин; змін берегової лінії, польових угідь і кліматичних зон.

4. Археологія, історія. Археологи та історики можуть використовувати картографічні GPS системи для навігації та реєстрації розкопок та історичних місць.

5. Військово-морська навігація. Військове застосування сигналів GPS дозволяє покращувати контроль збройних сил за допомогою точного наведення зброї чи армії на ціль. На океанському дні GPS необхідна для пошуків затонулих кораблів або виконання інших технічних операцій, на суші використання навігаційних пристроїв не менш важливе.

6. Спорт та ігри. Широке поширення приймачів GPS призвело до появи спортивної супутникової навігації, змагань з орієнтування на автомобілях та ігри Геокешінг (пошук скарбів і схованок з відомих координатах).

7. GPS моніторинг рухливих об’єктів. Система GPS дозволяє визначити місце розташування в будь-якій точці на суші, на морі і в навколоземному просторі.Залежно від галузі застосування, діапазон якої досить широкий, а також від вартості, яка може коливатися від сотень до декількох тисяч доларів, види GPS приймачів також різноманітні. У цілому весь спектр моделей можна розділити на чотири великі групи:

  • Персональні GPS приймачі індивідуального застосування. Ці моделі відрізняються малими габаритами та широким набором сервісних функцій: від базових навігаційних, включаючи можливість формування і розрахунку маршрутів прямування, до функції прийому та передачі електронної пошти.
  • Автомобільні GPS приймачі, які призначені для установки в будь-якому наземному транспортному засобі і мають можливість підключення зовнішнього приймально-передавального обладнання для автоматичної передачі параметрів руху на диспетчерські пункти.
  • Морські GPS приймачі, оснащені ультразвуковим ехолотом, а також додатковими змінними картриджами з картографічною і гідрографічною інформацією для конкретних берегових районів.
  • Авіаційні GPS приймачі, які використовують для визначення маршруту літальних апаратів, включаючи комерційну авіацію.

Недоліки та обмеження GPS-системи

1. Так як система належить міністерству оборони США, вона може бути відключена як повністю так і по регіонах, за наявності загрози національно безпеки США, про що неодноразово офіційно заявлялося.

2. Паперові карти масштабу крупніше 1:50000 (в 1см 500м) є секретними.

3. Користувач приймача, завжди повинен бути готовий орієнтуватися без GPS, про що виробники попереджають нас в керівництві користувача, знімаючи тим самим з себе всю відповідальність за будь наслідок відмов їх пристроїв та / або системи GPS в цілому.

Загальним недоліком використання будь-якої радіонавігаційної системи є те, що за певних умов сигнал може не доходити до приймача, або приходити із значними спотвореннями або затримками. Наприклад, практично неможливо визначити своє точне місцезнаходження в глибині квартири усередині залізобетонної будівлі, в підвалі або в тунелі. Оскільки робоча частота GPS лежить в дециметровому діапазоні радіохвиль, рівень прийому сигналу від супутників може серйозно погіршитись під щільним листям дерев або через дуже велику хмарність. Нормальному прийому сигналів GPS можуть завадити перешкоди від багатьох наземних радіоджерел, а також від магнітних бур.

 

Інші схожі системи

  • Galileo – глобальна система, яка розвивається Європейським Союзом за участі інших країн партнерів (серед них і Україна), планується до запуску в 2014 році і дозволяє втсновлювати місце знаходження з більшою точністю ніж GPS (до 1 м проти 10-12 м в GPS), оскільки розробляється на технологіях 90-х років, тоді як GPS розроблена на технологіях 70-х.
  • Beidou –  регіональна система Китаю, яка покриває Азію
  • COMPASS – глобальна система Китаю, яка планується до запуску в 2020
  • GLONASS – Глобальна навігаційна система, яка була розроблена в Радянському Союзі і зараз належить Росії
  • IRNSS – регіональна навігаційна система Індії, що планується до запуску в 2012 році і покриває Індію і північну частину Індійського океану.
  • QZSS – регіональна система позиціонування Японії, що покриває Азію і Океанію

Правила поведінки в соціальних мережах

 

Вступ

Сьогодні важко уявити повсякденне життя без інтернету та інформаційних технологій. Кожен другий є користувачем різних соціальних мереж. З одного боку, вони полегшують процес комунікації та спілкування, сприяють швидкому обміну інформації, але з іншого, на жаль, стали певним культом і почали частково заміняти живе спілкування. Середньостатистичний підліток значну частину свого вільного часу проводить в інтернеті. Віртуально знайомляться, спілкуються, створюють непорозуміння і їх вирішують, при цьому часом забуваючи, що за ними слідкують сотні знайомих і не дуже людей, які не завжди вникатимуть в суть справи.

Розуміння поняття «Негативна поведінка в соціальних мережах»

Як і в реальному житті, так і в віртуальному світі повинні бути певні правила спілкування та поведінки. Часто, пишучи і викладаючи в інтернет якусь інформацію, ми ніколи не наважились би озвучити її вголос дивлячись комусь в очі.
Етикет спілкування вважає вживання ненормативної лексики в повсякденному мовленні результатом недостатнього виховання. Аналогічну паралель ми можемо провести і для віртуального спілкування.
Варто також звертати особливу увагу на фото та відеозаписи і як вони можуть бути по трактовані.

Вправа 1. Дискусія на тему прикладів таких дій. Хто зустрічав в мережах на сторінках друзів інформацію, дописи чи фотографії, які їх неприємно вразили. Яку частину життя взагалі варто виставляти на показ?

Особливості юнацького мислення та їхнє поводження в соцмережах.

Кожен сучасний підліток намагається по всілякому виділитись з маси, показати всіма можливими способами, що він не такий як всі. Це абсолютно зрозуміле бажання, але не завжди методи виділяння є оправданими і не виходять за межі розумного. Деякі звертають до себе увагу крикливим зовнішнім виглядом, деякі викличною поведінкою і незрозумілими вчинками. Не оминає це виділяння й віртуального життя. Але виділятись можна позитивно, коли є речі дійсно гідні уваги, а є випадки, коли як то кажуть, «нема чим похвалитись». В другому варіанті юнацтво починає придумувати речі, які деколи виходять за норми дозволеного. І цим, автоматично, стає таким самим, як і всі решта.
Те, що ми робимо, чи кажемо в юному віці, може негативно відбитись на нас в майбутньому. І в силу нашого нерозуміння цього зараз, будемо довго шкодувати про це потім.

Вправа 2. Перегляд з юнацтвом опублікованих в інтернеті різних способів самовираження: малюнки, графіка, прикраси ручної роботи, спортивні осяги з однієї сторони і приклади просто викличної поведінки з іншої.

Чому таке поводження є неприпустимим для пластунів і просто для вихованих людей?

Викладаючи в соціальних мережах інформацію, яка може принижувати чиюсь гідність, людина, перш за все, принижує власну гідність. Це створює відповідну репутацію. Варто пам`ятати, що вся інформація, яка потрапляє в інтернет, залишається там назавжди. Змінити чи видалити її звідти часто потім буває неможливо. А той хто володіє інформацією, володіє світом. Згодом, коли ми закінчимо ВНЗ, будем проходити співбесіди, подавати резюме в різноманітні установи, все, що знають про нас інші, може бути використано проти нас, а двічі справити перше враження ми не зможемо.
Беручи приклади з реального життя, я дуже часто змінювала свою думку про людей, познайомившись з ними особисто. До того, володіла про них лише інформацією з інтернету. Дуже часто, створений образ абсолютно не співпадав з реальним.
А якщо говорити про пластунів, то таке поводження для них є абсолютно неприпустимим. Перш за все треба пам’ятати про першу точку Пластового Закону – пластун словний. Складаючи присягу, ми обіцяли дотримуватись Пластового Закону. Компрометуючи себе, ми компрометуємо честь організації, до якої належимо. Також пластун братерський і доброзичливий, ввічливий і завжди доброї гадки. Кожна з цих точок є однаково важливою. Винятків у цьому Законі немає.

Вправа 3. Кожен по колу пише на листочку точку пластового закону ,яку вважає, що треба покращити тому, хто праворуч і передає йому, аналогічно робимо для друга ліворуч. Виховники також роздають кожному таку записку. Згодом, кожен перегляне отримане і матиме змогу порівняти те як він сам себе сприймає і як його сприймають оточуючі.

Як цьому запобігти ?

Перш за все виховник повинен бути прикладом для свого юнацтва. Він не може докоряти чи осуджувати за те, чого не дотримується сам. Юнацтво помічає набагато більше, ніж ми можемо собі уявити. У них не буде мотивації розвиватись в кращу сторону, якщо виховник не заохочуватиме до цього.
Тим більше, профілактика, завжди набагато краща, ніж вже вирішення проблеми, яка сталась. Якщо це молодше юнацтво, їм потрібно з самого початку пояснити, чому потрібно дотримуватись правил віртуального спілкування, адже зараз діти стають активними користувачами ще з раннього шкільного віку. А якщо це старше юнацтво, з ними потрібно постійно проводити виховні розмови на цю тему. З досвіду скажу, що розмови один на один теж є дуже помічними. Варто питати, що саме керує юнацтвом і які в нього думки на цю тему. Також можна провести дебати, або навіть дискусію. Дуже важливо спонукати абсолютно кожного до висловлення власних думок.

Куховарення – Готуємо трапезу

– Страва, яка готується на кухні повинна відповідати трьом основним вимогам: бути швидко (вчасно) приготована, мати гарний вигляд та бути смачною.

Як зробити обід смачним, або використовуємо спеції
Дуже часто кухарі маючи повний перелік необхідних інгредієнтів, не вміють правильно їх застосувати, і тому страва виходить несмачною. Також ми стикаємось з тим, що до страв додаються не ті спеції, і ти більше відчуваєш смак приправ, аніж самої їжі. Основними в арсеналі бувають Мівіна, Вегета чи 10 овочів. Саме тому нижче наводиться таблиця правильного використання пряностей.
Які пряності до чого йдуть

Базилік -Горох, риба, салати з капустою та помідорами
Тмин -Салати з молодої капусти, засмажки з морквою, мясні страви
Майоран- Страви з бобових
Часник -Страви з м’яса
Цибуля- Салати, засмажки, свинина, яловичина, соуси, зупи
Перець- Свинина та яловичина, шашлик, відбивні,
Розмарин -Свинина і телятина
Петрушка-Варене м’ясо, зупи, картопля, салати
Гвоздика -Засмажки з м’ясом (яловичина і свинина)
Гострий перець- Овочеві рагу та гуляші
Ванільний цукор -Солодощі, вранішні солодкі каші
Кориця- Какао, кава, солодощі(згущене молоко, халепа)
Шафран -Зупи, страви з рисом

Що можна знайти в лісі та використати на кухні

Окрім спецій гарним помічником в приготуванні смачних страв на таборі можуть стати рослини, що нас оточують.
Важливо – перед тим, як вживати рослину в їжу, необхідно бути впевненим, що вона саме та, що потрібно.
Кульбаба – раннім літом можна робити салат з молодих листків
Черемша – застосовується замість часнику
Заяча капуста – можна додавати в зупи і салати
Подорожник – молоді листочки можна додавати в салати
Кропива – всім відомо, що її дають в борщ та салати
Лопух – коріння лопуха можна давати в зупу замість моркви, петрушки чи пастернаку
Дуб – жолуді можна підсмажувати і їсти з чаєм
Суниці – листя додають в чай.
Шипшина – можна готувати окремий напій з ягід
Малина – листочки додають в чай, багата вітаміном С
Чорниця – ягоди можна давати в пластову чоколяду, варити компот, листочки в чай
Кам’янки – дають в чай, добре від температури

Також можна їсти гриби, але не на таборі

В екстремальних умовах можна ловити і смажити рибу, дрібних звірів, плазунів, равликів (тільки тих, що з хатками), яйця пташок. За відсутності тари для приготування їжі, її можна спекти на розпечених каменях, або обмастити глиною, і кинути в вогонь.

Основні рецепти приготування страв
Чай:
Воду для заварки чаю доводять до кипіння і знімають в момент появи бульбашок. Потім засипають чаєм, накривають кришкою і настоюють 10 хвилин.
Какао:
В баняк кладемо какао і цукор (2 чайні ложки какао-порошку на 1 людину), мішаємо і заливаємо гарячою водою, щоб утворилася густа маса. Потім ставимо на вогонь. Повільно доливаємо решту води і доводимо до кипіння.
Компот:
Компот готується з свіжих, сушених, консервованих і морожених фруктів. Будь-які фрукти кидають в гарячу воду, але перед цим промивається. Для вдосконалення смаку, компот з сухофруктів рекомендується варити за 10 годин до споживання.
Картопля:
В першу чергу ми миємо картоплю, щоб не було залишків землі, піску та інших забруднень. Очищати від шкірки можна лиш чисту картоплю. Після нарізання, картоплю потрібно якомога швидше варити. Чим більшими кусками нарізана картопля, тим більше в ній зберігається поживних речовин. Картоплю варимо в холодній воді. Вода має покрити картоплю і накриваємо кришкою. Солим картоплю перед зняттям з вогню. Якщо повинне бути пюре, то картоплю злегка розварюємо і воду зливаємо не повністю. З цією водою ми перемішуємо картоплю. Можна добавляти молока.
Рис:
Рис промивають, ошпарюють кип’ятком Щоб не було смаку муки), воду змиваємо і заливаємо рис гарячою водою ( 6л. на 1 кг. рису). Варим при слабкому кипінні. Коли зерна рису набухнуть і стануть м’якими — рис готовий. Змивати воду з рису не можна, вона повинна википіти. Коли рис починає кипіти, його потрібно постійно помішувати. Відварюючи рис, не додавайте цукру: рис від цього твердіє.
Манна каша:
Манну крупу замочують у холодну воду, а потім заливають окропом. Постійно помішуючи варять на слабкому вогні 10 хвилин до запустіння.
Геркулес:
Крупу всипають в гарячу воду і варять на слабкому вогні 30 хвилин, періодично помішуючи.
Макарони:
Макарони перебирають і кидають в кип’ячу підсолену воду. Щоб макарони не злиплись, до майже готових можна додати трохи олії. Потім макарони промивають на друшляку гарячою водою.
Гречка:
Перебрану гречку засипають в холодну воду. Ставлять на вогонь, доводять до кипіння і варять на малому вогні 20-25 хвилин. Гречку не помішують. Якщо раз помішати, тоді потрібно помішувати постійно.

Зупа:
В склад зупи входять різноманітні продукти: картопля, крупи, овочі, м’ясо. Найперше в холодну воду кидають картоплю і доводимо до кипіння. Потім закидуємо крупу. Варимо до пів-готовності. Після того закидуємо овочі: капусту, моркву, цибулю. За 5 хвилин до готовності зупи, доводимо до смаку — кидаємо сіль, перець. Можна робити заправку. Окремо на сковорідці підсмажуємо тушківку, моркву, цибулю і закидаємо за 15 хвилин до готовності зупи.

Таємниці доброго кухаря:
Загальні кулінарні правила:
– картоплю потрібно варити в підсоленій воді
– м’ясо для зупи починають варити в холодній воді, а лише потім добавляють овочі
– рибу в зупі варять до готовності, а потім виймають, щоб вона не розварилася
– у воду для каші кладуть небагато солі, а бобові солять, коли вони розваряться
– перед підсмажуванням пательню необхідно розжарити
– пшонянку, рис і перловку перед варінням потрібно промити в холодній волі
– Орієнтовно на кухоль крупи потрібно чайну ложку солі. для молочних і солодких –половину ложки
– каша до запустіння вариться на сильному вогні(при помішуванні), а потім на слабкому
–  м’ясні консерви треба закладати в киплячу суміш безпосередньо перед зняттям з вогню.
– рибу чистять від луски тримаючи за хвіст і шкребучи ножем від себе, потім потрошать
– щоб легко очистити рибу від луски її необхідно на хвилину опустити в гарячу воду
– перед підсмажуванням рибу натирають сіллю і викачують в муці або сухарях
– сухі овочі рекомендовано замочувати перед відварюванням  на 1-1,5 години в гарячій воді
– чрнослив перед споживанням необхідно замочити
– щоб позбутись гіркого присмаку пшонинки, промите пшоно потрібно залити кип’ятком, швидко довести воду до кипіння і злити її. Після цього варити кашу
– вермішель та макарони, розсипчастий рис для уникання злипання варять строго за годинником 8-10, 15-18 і 18-20 хвилин. Кщо в кашу, що загусла забули покласти сіль, то треба її розвести в кипятку і влити, помішуючи кашу
– щоб зварити рис, можна покласти його у холодну воду, довести до кипіння, а потім, зливши кипяток, знову залити холодною водою. Повторивши так двічі, одержують розсипчасту кашу
– щоб вранішнє приготування їжі зайняло мінімум часу, необхідно крупи (окрім манки), горох, боби замочити звечора в холодній воді
– зачерствілий хліб загортають у вологу ганчірку, а потім підвішують на лозині над гарячим вугіллям – він стане м’якший
– перш ніж вішати над багаттям відро чи казан, слід натерти їх мочалкою чи сирою глиною. Такий посуд легше вимити – кіптява відійде разом з глиною чи милом
– мочалкою в похідних умовах з успіхом служить хвощ або інша рослинніст, а відмити руки, якщо закінчилось мило, можна за допомогою глини, ягід бузини, або просто прибережним піском
– гречку не слід мішати, а просто довести до кипіння.

Висновки
Потрібно знати і вміти правильно приготувати страви. Рослини, що нас оточують можуть стати в пригоді, але потрібно бути в них впевненим. Не потрібно боятися застосовувати свій креатив, а навпаки.

Сигналізація – Азбука Морзе

Системи комунікації: до систем комунікацій можемо віднести мову, адже вона допомагає нам порозумітись між собою, крім мови існують також інші системи комунікації  телебачення, радіо, комп’ютерний, телефонний зв’язок. Люди використовують або створюють такі системи комунікацій, які за даних умов уживати найдоцільніше.  Звичайно, що у звичайних умовах  щоб з кимсь з контактувати людина не буде посилати світлові сигнали чи телеграф, а просто скористається телефоном але при надзвичайних ситуаціях , експедиціях тощо можеть використовуватись декілька способів комунікації:
-Акустичний або звуковий (бубон, свисток, сирена, рація і т.ін.);
-Оптичний або зоровий (вогонь, дим, світло і т.ін);
– Інші ( запах, дотик, тощо)
Пластуни у своїй діяльності використовують такі системи комунікації,
як:
•    Міжнародні інформаційні знаки;
•    Теренові знаки та сигнали;
•    Азбуку Морзе;
•    Семафор.
Переважно, ці системи вживють тоді, коли безпосередній контакт неможливий, а потрібно передати якусь інформацію.

Азбука Морзе
Азбука Морзе – це стандартна система комунікації у війську, на залізниці, пошті, радіо; вона корисна для всіх тих, кому потрібна швидка  передача інформації недорогим способом; в природі — на мандрівках чи таборах, деколи не існує інакшого способу порозумітись між собою чи зі зовнішнім світом; знаючи, що в разі потреби ти зможеш зв’язатися з іншими, почуватимешся більш впевнено сам і інші менше переживатимуть за тебе; зібравши прості і недорогі апарати, члени гуртка можуть комунікуватись між собою, не маючи телефону

Інформація в депеші передається по буквах. Кожну букву чи цифру надають за допомогою «крапок» і «рисок» («довгих» і «коротких» знаків чи сигналів) прапорцем, звуком, наприклад, свистком, або світлом, наприклад, ліхтариком , потиском руки.
«Короткі» сигнали позначаються крапкою, «довгі» позначені рисками
Вчити азбуку Морзе можна багатьма способами:
а)    безпосередньо завчаючи позначення кожної букви;
б)    запам’ятовуючи на звук «ті-та-та», де ті — тире, та — крапка;
в)    використовуючи спосіб, придуманий колись пластунами в та
борі на Соколі — вивчення слів, які починаються на потрібну букву,
причому склад, де є буква «о», означає тире, без «о»— крапку
Починається передача із заклику ,
Заклик — помахи руками вгору, навхрест над головою і назад
Кінець букви — права рука вгору
Кінець слова — обидві руки вгору
Можна придумувати і свої умовні знаки, тільки після підтвердження заклику відбувається передача депеші(депеша-повідомлення)

Способи передачі депеш азбукою морзе:
Двома прапорцями
Крапку означає піднятий горизонтально вбік один прапорець, риску — два прапорці, підняті вбік одночасно
Світлом
Сигналізувати можна лампою або ліхтариком . Лампу завішують на грудях. Якщо не сигналізують, то обидві станції мають відкрите світло. Перед початком передавання депеші світло гасять. Крапку сигналізуємо світловим сигналом — відкриванням лампи на 1 секунду (раз). Риску — на 3 секунди (раз, два, три). Кінець букви означає коротке закриття лампи, кінець слова — довше закриття, кінець депеші — коло лампою.
Коли збираємося сигналізувати ліхтариком, то світло має бути вимкнене. Коли надаємо крапку, то вмикаємо ліхтарик на 1 секунду (раз), риску — вмикаємо ліхтарик на 3 секунди (раз, два, три).
Свистком або сиреною
Риску надаємо сигналом втричі довшим, ніж крапку. Між буквами робимо коротку паузу, в кінці слова робимо паузу довшу
Вистукуванням
Крапку передаємо одним ударом, риску — двома дрібними ударами.
Та інші.