Категорія: Пластова тематика

Сходини

Що таке сходини?

Робота в гуртку в першу чергу реалізується на гурткових сходинах. Сходини відбуваються раз на тиждень і тривають 1,5-2 години. Програма кожних сходин є надзвичайно насиченою, вона готується спочатку виховником, а далі – самим юнацтвом. Вони відіграють важливу роль в пластовій гуртковій системі. Сходини відрізняються від збірки тим, що мають визначену насичену (!) програму.

Програма сходин. Деталі.

Відкриття. Триває 5 хв. Відкриття сходин має завжди урочистий характер і мусить відбуватись гідно і з повагою. Це не лише формальність, але й виховний засіб, який призвичаює до дисципліни і почуття пластової спільноти.
Відкриття проводить гуртковий. Починається рівно з початком сходин (пластун точний). Гуртковий збирає гурток в лаві, сходини відкриваються пластовим гаслом «СКОБ». Писар зачитує наказ. Суддя має перевірити присутність. Може бути перевірка одностроїв, і т. д.

Гутірка. Триває 20 хв. Найскладніша точка програми сходин – гутірка. Слово це походить від «гуторити» і означає, що це має бути цікава й недовга розмова. Гутірка—це виміна думок у гурті на певну, окреслену тему, де провідник гутірки не є викладачем, а тільки веде гутірку в напрямі означеної мети і теми. Проводить гутірку одна людина, але усі присутні повинні брати активну участь та висловити свої думки, зауваження та запитання. На інформаційній гутірці бажано використовувати роздаткові матеріали чи малюнки і інші цікаві джерела інформації. Гутірку роблять цікавішими приклади з життя. Гутірка має бути цікавою і зрозумілою!
При допомозі гутірок:
— передаємо членам гуртка знання, думки, ідеї та емоції;
— захоплюємо гурток до дії;
— вироблення вмілості логічно думати й висловлювати свої думки та свої погляди;
— вироблення способу ефективної комунікації та культурно спілкуватися;
— вироблення вмілості аналізувати та відрізняти факти від фантазії;
Етапи розгортання гутірки:
— розповідь;
— бесіда /дискусія/ представлення;
— Завершення. Висновки.

Ігри. Тривають 10-15 хв. Крім того, що вся діяльність Пласту побудована, як Велика Гра з конкретною метою до виховання доброго громадянина і провідника, практикується форма гри при викладенні будь – чого, чим хочемо збагатити свої теоретичні знання і навички.
На кожних сходинах переводяться ігри. Ігри роблять пластову програму цікавою. Пластова гра має ціль і правила. Гру проводимо для розваги і задля користі. Під час гри пластуни виробляють швидкість, зручність або пам’ять, закріплюють знання або виробляють співпрацю в гурті. Елементом багатьох ігор є змагання, але є також кооперативні ігри без змагання.
Ігри треба вибирати залежно від місця, (погоди), кількості учасників, віку учасників, іноді теми сходин. Під час проведення потрібно добре пояснити правила, з’ясувати чи всім все зрозуміло. Потрібно не забувати про правила чесної гри.

Спів. Триває до 15 хв. Є досить важливим і цікавим елементом програми.
Які пісні вивчаємо ?
—пластові;
—релігійні—церковні;
—народні;
—композиторські;
—аматорські уклади й переклади чужих пісень.
Бажано вивчати пісні у супроводі муз. Інструмента (гітара, і т. д.). Найкраще, коли текст роздрукований чи розписаний кожному окремо. спочатку співає одна людина (відповідальний за точку) 1 куплет і приспів. Потім співають гуртком. Якщо музика складна, то можна вивчати всі частини окремо. Для закріплення, співають ще, як мінімум 3 рази.

Організаційні питання. Триває близько 10 хв. На сходинах полагоджуються різні справи. Гуртковий або гурткова звітує з Ради Гурткових. Скарбник збирає внески; хронікар інформує або пригадує про хроніку; господар просить порад щодо закупу приладдя до майстрування. Членам гуртка пригадується, що вони мають на другі сходини принести чи приготувати. Можна обговорити акції які відбулись, чи будуть відбуватися. І все інше, що потрібно.

Інструктаж\здача проб і вмілостей. Триває 20 хв. Цей час може виділятися для здачі проб та вмілостей, а також для інструктажу з якоїсь вмілості. Теоретичні знання, які будуть застосовані практично на пластових таборах, мандрівках. Інструктаж повинна проводити кваліфікована особа, як є фахівцем у даній ділянці. Інструктор самостійно повинен подбати про форми передачі знань юнакам/ юначкам ( це не виключає цікаві ігри на засвоєння знань).

Майстерка. Триває 20 хв. Можна виконувати різноманітні роботи. Виготовлення відкриток до якогось свята, або виробів з бісеру, і т. д. Це добрий спосіб зробити програму сходин цікавою і різноманітною. Має бути цікаво і легко для всіх.
Планування. Триває 5-10 хв. Планується програма наступних сходин, чи мандрівки. Також можна планувати план діяльності гуртка на наступний термін. Якщо планується програма сходин, то потрібно вирішити, коли і де вони будуть проводитись, що буде проводитись, і закріпити відповідального за кожну точку.

Закриття. Триває 5 хв. Гурткова збирає гурток, закриває сходини пластовим гаслом СКОБ.

Патрон куреня

Даний матеріал є прикладом, як необхідно подавати інформацію про свого Патрона

1. Біографія та основні життєві події.
2. Що визначного зробив та чим запамятався.
3. Риси, гідні для наслідування та чому достойний стати патроном пластового куреня.

Ольга Басараб народилася 1 вересня 1889 року в с. Підгороддя на Рогатинщині в родині шляхтича гербу “Рогаля” Михайла Левицького, помічника пароха Вербилівців, її діда отця Івана Стрільбицького, та вчительки приватної української школи в Рогатині. Навчалася в приватному пансіоні для дівчат у Вайсвассері (Сілезія), ліцеї Українського інституту для дівчат у Перемишлі (1902-1909) та однорічних курсах у Віденській торговій академії. З 1910 р. працювала в страховому товаристві “Дністер”, Земельному іпотечному банку.

1914 року вийшла заміж за студента “Політехніки” Дмитра Басараба, який очолював студентське товариство “Основа”. Подружнє щастя виявилося недовгим: 22 червня 1915-го Дмитро загинув на італійському фронті в першому своєму бою. У 1918-1923 рр. О. Басараб працювала бухгалтером посольства України у Відні, водночас була українською розвідницею. З метою збору військово-стратегічної та політичної інформації жінка відвідувала Данію, Німеччину, Норвегію, інші держави. Після ліквідації дипломатичних представництв УНР 1923 р. Ольга переїхала до Львова, де співпрацювала з Українською військовою організацією (УВО – підпільна організація військовиків, яка 1929 року трансформувалася в ОУН), була зв’язковою полковника Євгена Коновальця.
О шостій годині ранку 9 лютого 1924 р. у квартиру, яку О. Басараб винаймала разом зі Стефанією Савицькою по вул. Виспянського (тепер – Вишенського), увірвалася польська поліція. Поліцаї виявили та вилучили в О. Басараб тексти зібраної розвідувальної інформації та заарештували обох жінок. Їх звинуватили в шпигунстві водночас на користь ваймарської Німеччини та більшовицької України й ув’язнили у тюрмі по вул. Яховича (нині – Р. Кучера, тепер тут розташовано РВВС Личаківського району).
Поліцейські здогадувалися, що вдалося заарештувати поінформованого представника українського опору, і, звісно, їх вабила перспектива виявити українську підпільну мережу, достатньою інформацією про яку вони не володіли. Тому допити були “інтенсивними”, простіше кажучи, із застосуванням тортур. Два останні відбулися 12 лютого в передобідній час і від 21.00 до 03.00. Уранці Ольгу знайшли повішеною на вишитому рушнику на ґратах вікна камери.
Тепер уже неможливо з’ясувати подробиці трагедії. Документи допитів О. Басараб, які досліджувала Мирослава Дядюк, збереглися лише в копіях, натомість оригінали, мабуть, знищили відразу після її смерті. Найправдоподібнішою версією є катування О. Басараб слідчим Левом Кайданом; не стерпівши принижень, горда українка наклала на себе руки.
Що чинить у таких випадках поліція, нині добре знаємо. Замітаючи сліди, поліцейські поінформували пресу про самогубство безпритульної Юлії Баравської (“Діло” написало “Юлія Барська”) і під цим вигаданим іменем встигли поховати свою жертву. А тим часом тюремна служба далі приймала передачі для вже покійної Ольги.
Хтозна як би все це скінчилося, але завдяки агентам УВО в цій в’язниці не вдалося приховати факту смерті О. Басараб. Маніпуляції поліції спричинили масове обурення. Кампанію протесту розпочав “Союз українок” (Ольга була бухгалтером цього товариства) 20 лютого, акцію продовжили інші українські товариства Львова, Галичини й осередків еміграції. Голова українського клубу в Сеймі Республіки Польща С. Хруцький виступив з інтерпеляцією (депутатським запитом). Єврейський клуб узагалі вимагав створити спеціальну депутатську комісію для дослідження умов утримання в’язнів у польських в’язницях.
Польська влада змушена була розпочати слідство. 26 лютого відбулася ексгумація тіла О. Басараб. Після огляду трупа загиблу перепоховали на Янівському цвинтарі за участі декількох тисяч львів’ян і кількасот поліцейських.
На жаль, як і слід було сподіватися, справа потонула серед суперечливих свідчень: частина в’язнів свідчила про моторошні крики в тюрмі на Яховича, інша заперечувала; одна арештантка навіть сказала, що О. Басараб була “дуже весела”, бо співала пісень; судово-медичний експерт професор Сєрадзький підписав акт про смерть через повішення та відмовився ідентифікувати наявні на тілі покійної синці як сліди від побоїв; натомість присутня під час розтину його студентка повідомила, що пан Сєрадзький говорив їй про сліди саме побоїв (цю заяву роздобули польські соціалісти й зачитали її в сеймовій палаті); український “народний професор” М. Панчишин слідом за Сєрадзьким, хоч і визнав неможливим встановити походження синців на тілі покійної, проте водночас ствердив, що всі ці рани з’явилися ще за життя Ольги. А поліцейські на чолі з Кайданом, звісно, свідчили про “найлагідніші” методи допитів. Львів’яни ж пліткували, ніби львівська поліція почала практику катування із застосуванням електричного струму.
Досліджуючи справу О. Басараб, львівський історик М. Дядюк звернула увагу на документ одного з учасників допитів, уривок із якого процитуємо: “Гаряча, пристрасна, непохитна, незламна, фанатична Ольга… При трикратних моральних муках, яких зазнавала при допитах, що тривали довгі денні та нічні години, не впало з її уст ні слова, котре хоч би далекою мірою стосувалося справи, котрій себе посвятила. Чи витримає так до кінця, чи не зламається під тиском самотніх місяців, проведених у в’язничній камері під натиском цілого слідчого апарату… Ці роздуми могли привести її тільки до одного висновку –не допустити до того, щоб бути причиною до зради “справи”. Під примусом доконала самогубство, але не під фізичним, але тим, котрий зародився сам в її душі та думках”. Вона припустила, що так О. Басараб помстилася за свій арешт Польській державі, бо “смертю кинула на неї пляму перед світом, пляму знущання з жінки”.
Слідство в справі загибелі О. Басраб невдовзі припинили “за відсутністю складу злочину”. Натомість могила О. Басараб на Янівському цвинтарі всі наступні роки міжвоєнної епохи стала об’єктом паломництва українців, а її ім’я окутане ореолом мучеництва боротьби за соборну й незалежну Україну.
А за переказами, ще у 1924 році заарештований та ув’язнений пізніше у справі «басарабівців» Андрій Мельник на стіні тюремної камери побачив слова, написані кров’ю: «Умираю замучена. Помстіть. Ольга Басараб».

Чому гідна наслідування?

Ольгу Басараб знали як національно дуже свідому українку, взірцеву патріотку, громадянку з високим почуттям відповідальності за долю українського народу. І не тільки Ольга була палкою українською патріоткою. Серед нашого жіноцтва патріоток було чимало, але ні Ольга, ні інші українки своїм патріотизмом ніколи не чванилися, розуміючи глибоку суть справжнього патріотизму: кожна людина повинна бути патріотом, але цим пишатися не слід, бо чистий, непохитний патріотизм має своє коріння у почутті обов’язку та відповідальності за своїх ближчих і дальших братів та сестер. У нас не було й немає “героїв” большевицького ґатунку. Героїнею Ольга Басараб стала після мученицької смерті, якою здобула безсмертя.
Свідома своїх завдань і величі обов’язків та відповідальності, як жінка-революціонерка. Несла тяжку працю примірно, вірила в успіх боротьби та віддала себе для неї всеціло. А коли попала в тюрму – Вона не зломилася. Коли поліційні кати мучили її тіло середньовічними тортурами, Ольга виявилася сильною. Жадали від Неї зради посестер і побратимів, жадали підлоти, та Вона залишилася вірною великій Ідеї, залишилася святою. Згинула від мук і побоїв, за ціну свого життя зберегла тайну революційної праці. Охоронила товаришів і товаришок від мук, смерті та довголітньої тюрми. Її посвята була гідною української жінки, її посвята – це лаврові листки над символами нашої державності. Загинула Ольга Басараб, та розцвіли квіти з засіяних нею зерен.

 

Пластові Гімни

Гімн «Пласту» співається на усіх святах, він є складовою кожної пластової церемонії. У цьому гімні пластуни закликають себе до праці та осягнення пластових цілей життя. Пластовий гімн підбадьорює пластунів, закликає їх до змагань, скріплює їх духом та об’єднує їх почуттям солідарності. Перший куплет та приспів гімну написані доктором Олександром Тисовським, а другий куплет склав для пластунів Іван Франко. Музика : Ярослав Ярославенко.

«Цвіт України»
Цвіт України і краса
Скобів орлиний ми рід,
Любимо сонце, рух, життя,
Любимо волю і світ.

Пласт — наша гордість і мрія
Любій Отчизні — наш труд,
Буйний в нім порив, надія,
В Пласті росте новий люд.

Приспів: (двічі)
Браття, пора нам станути в ряд,
Стяг пластовий підійняти,
Славу Вкраїні придбать!

Сонце по небу колує,
Знають і хмари свій шлях,
Вітер невпинно мандрує
По України полях.

Ми ж сонця ясного діти,
Вольного вітру брати,
Мали б безділлі змарніти,
Цілі життя не знайти.

Приспів (двічі)

Гімн закарпатських пластунів

Окрім пластового гімну, пластуни на урочистостях співають ще Гімн закарпатських пластунів — гімн, котрий співали пластуни на Закарпатті до 1939 року. Як правило його застосовують під час церемонії закриття дня, певної акції тощо. Слова написав Черкасенко Спиридон, а музику Я.Ярославенко.

Гімн закарпатських пластунів
Гей, пластуни, гей юнаки!
Ми діти сонця і весни,
Ми діти матері-природи!
До нас шумить зелений бір,
В ліси, поля, до вольних гір
На ясні зорі, тихі води! 2 рази

Гей, пластуни, гей юнаки!
Життя — не жарти, не казки,
А праця, бурі і негоди!
Гартуймо ж наш юнацький дух.
Юнацьке гасло — воля й рух!
Ніщо нам лихо, ні пригоди! 2 рази

Гей, юнаки! Гей, пластуни!
Народу вольного сини!
Сини краси, сини природи,
Не зломимо своїх присяг
Веде нас гордо вольний стяг
До щастя, слави і свободи! 2 рази

5 фактів про гімн Пласт від Юрка Юзича
  1. Базовий текст пластового славня написав у 1884 році Іван Франко – під час першої мандрівки українських студентів Карпатами. Це був вірш “В дорогу”, де перший рядок починається так: “Сонце по небу колує”. “Ми ж, сонця ясного діти” це теж Франкове…)
  2. У 1913 році – на другому році дії пластового руху – композитор Ярослав Вінцковський – “Ярославеноко” видав “Пластовий Марш”. Це була музична композиція до вірша Франка, яка вийшла в світ у львівському видавництві “Торбан”.
  3. У травні 1918 року, ще в часі світової війни і незадового до Листопадового чину, Олександер Тисовський-“Дрот” публікує “Пластовий Гимн”, де додає перші дві строфи власного авторства. Див. цей текст на фото (це фрагмент сторінки газетки “Пластова стежа” від 28.05.1918).
  4. Северин Левицький “Сірий Лев” згадував, що у 1921 році вищезгаданий композитор “Ярославено” на прохання “Дрота” пристосував свою музичну компоицію до тексту пластового гимну. Бандера і Шухевич співали саме текст, як на фото).
  5. У 1961 році, 16 квітня, Головна пластова булава змінила текст 1918 року на той, який тепер співають пластуни. “Дрот” сам запропонував змінити третій рядок першої строфи, який мав неправильний наголос («ясні ве­селі в нас лиця» до того часу співалось «ли-и-ця»).

Спомини першого Кошового пластових відділів в Ужгороді, др. Володимира Комаринського :
“Ідея окремого гімну закарпатських пластунів зродилася десь у жовтні 1923 р. на сходинах Пластового Коша в Ужгороді. Спочатку ми співали той самий гімн («Цвіт України і краса»), що його співали пластуни в Галичині. Однак, ще тоді, він не відповідав обставинам на Закарпатті, бо його відродження мусіло йти постепенно, еволюційним шляхом. Слова «Україна», «українець», «український» у тім часі ще не прийнялися в народі, а чехословацька влада добачувала у них іреденту, тобто згамання відірвати Закарпаття від Чехословаччини».  І так було поручено команді Коша, якого я тоді був Кошовим, щоб постаратися про гимн для закарпатських пластунів. Хтось нам порадив звернутися до наддніпрянського поета Спиридона Черкасенка, що в тому часі жив в Ужгороді. Ми зразу удалися до нього… С. Черкасенко прийняв нас дуже мило і зразу погодився уложити текст гимну, однак він щиро признався, що про Пласт і його програму він мало що знає. Тому він поставив нам умову, що будемо його запрошувати на наші сходини і прогульки, бо хотів запізнатися із пластовим духом. І дійсно він точно приходив на наші сходини, ходив з нами на прогульки, разом з нами співав при вечірній ватрі, а навіть і харчувався з нашого котла. І вже по 4—5 тижнях він вручив нам текст гимну. Наш новий гимн ми прийняли з великим захопленням і всі вивчили його напам’ять. Тоді, на пораду мабуть покійного нашого опікуна, проф. Остапа Вахнянина, ми звернулися листом до композитора Я. Ярославенка у Львові, щоб він уложив нам музику. Маестро зробив нам приємну несподіванку, бо до місяця прийшов лист з музикою. Доперва пізніше я збагнув соборність закарпатського пластового гимну: текст уложив наддніпрянець, музику галичанин, а співали його закарпатці. Ми скоро вивчили наш гимн і запросили його автора, поета С. Черкасенка, на сходини, щоб він перший почув бадьорі слова: „Гей юнаки, гей пластуни…”. На ті сходини він приніс нам ще один цінний подарунок, рукопис віршованої п’єси: „Лісові Чари” у двох актах, повний пластової романтики… Тоді ми захотіли представитися ширшій публіці Ужгороду і в половині березня 1924 р. ми влаштували у залі міського театру пластову виставу. Так ми перший раз виступили перед батьками і прихильниками пластунів з п’єсою „Лісові Чари” і вперше відспівали наш пластовий гімн. Так почався його тріюмфальний похід.”
Текст пластового гимну появився друком у «Пластуні», 1923, ч. З, а під нотами того самого року, чч. 4—5.

Засновники Пласту

Олександр Тисовський (Дрот)

Дрот народився 9 серпня 1886 року у Львові. Батько його Василь був професором державної хлопячої учительської семінарії. Вчив матиматику й фізику. Помер в 1919 році. Мати Вероніка-Анна з роду Баллабан. Померла в 1899 р. В родині було 4 дітей. Дрот був наймолодшим. По народній школі перейшов до гімназії з німецькою викладовою мовою. Від 3 кл. став учнем І Академічної Ґімназії з українською викладовою мовою у Львові, яку покінчив в 1904 р. з відзначенням. Зразу вписався до Львівського Університету на природничий факультет. Скінчив в 1910 році. Докторат зложив в 1911 році. Тогож року став професором тої ґімназії, яку закінчив. Рівночасно став секретарем і скарбником “Учительської Громади”. Крім того належав до товариства “Сокіл-Батько” і “Бояна”. Грав відбиванку, ситківку і ходив на ховзанку.

Крім Академ. Ґімназії вчив в українській дівочій семінарії і в німецькій евангелицькій ґімназії. Був членом НТШ. Дрот дуже любив спорт. Вчився плавати, фехтувати, ходив на руханку. Учився французької та англійської мови, стенографії і танків. Працював науково, писав до журналів на різні виховні й пластові теми. В 1911 році зорганізував Пласт, який поширився по цілому краю й поза його межами. У 1912 році дістав наукову стипендію міністерства освіти і відбув подорож до зоологічної станції в Трієсті, потім скінчив океанографічний курс в Берґен в Норвегії. Звиджував зоологічні музеї у Швеції, Норвегії і Німеччині. З початком війни 1914 р. виїхав до Відня де деякий час вчив на україн. ґімназійних курсах для середньошкільної молоді. Був покликаний до війська. В 1915 р. командирований до Львова до ґімназії. За зорганізування Пласту Дрот не мав спокою з боку польської влади. Терпів різні утруднення в праці і грозило йому перенестися до корінної Польщі. З приходом большевиків до Львова повстали нові труднощі й доводилося виконувати примусово працю поза своїм фахом, доки не покликано його на професора зоології на природничий факультет університету ім. Івана Франка. Далеко від центру можна було науково працювати, доки большевики не призначили Дрота на заступника декана факультету, замість хворого декана. З приходом німців знову все змінилося в устрою високого шкільництва. Дрота призначили викладачем Господарської Академії в Дублянах і професором Інституту Зоології. Вибрано його деканом і праця дещо унормувалася.Коли знову прийшли большевики – почалася евакуація. Деякий чає Дрот був в Криниці, а потім виїхав до Відня. У Відні Дрот перебував в приміщенні, де були зложені важніші речі, його наукові праці та частина бібліотеки. Підчас бомбування Відня згорів дім і все майно. З великим трудом знайшов приміщення, де перебуває до сьогоднішнього дня. Старший брат Степан був майором австрійської армії і підполковником УГА. Знаний пластовий діяч. Помер 1923 року. Дрот одружений з донькою проф. Кирила Студинського. Має сина Юрія, доктора музикології.

Іван Чмола

(06.03.1892 – літо 1941)
Походив із с.Солотвине, Богородчанського району, Івано-Франківської області. Він був надзвичайно енергійною людиною. Він вмів вплинути на інших власним прикладом. Добрий знавець і любитель природи, прекрасний спортсмен, він був людиною дії. Зовні здаючись людиною суворою і навіть в деякій мірі замкнутою в собі, він ставив високі вимоги не лише до своїх вихованців, а й до себе особисто. З молодих років Чмола перейнявся ідеями боротьби за свободу українського народу і віддавав їй всі свої сили. Він був вродженим провідником, який вмів запалити новою ідеєю інших.

У створеному І.Чмолою осередкові працю вели за скаутською методикою. Його члени мали теоретичні заняття, здавали іспити. Діяв правильник (список правил), якому підпорядковувалися всі заняття. Члени організації вважали себе українськими скаутами і дотримувалися скаутської ідеології. Для своєї діяльності вони використовували зроблені І.Чмолою та іншими пререклади скаутських підручників. Їх розмножували на ротопринті. Водночас всі захоплювалися подвигами військових, про які розповідав Чмола. В осередку панували точність і дисципліна. Багато вражень і наснаги її членам давали часті багатокілометрові прогулянки. Літом 1912 року на Говерлі було проведено перший табір в історії українського Пласту, в якому взяли участь 14 учасників.

В час Першої Світової війни І.Чмола відзначився своєю хоробрістю і організаторським хистом. Він був сотником, а пізніше – полковником Українських Січових Стрільців в Армії УНР під проводом Євгена Коновальця, був у російському (1915-1917) і польському (1920-1922) полоні. Після війни Чмола працював вчителем історії, географії і тіловиховання гімназії м.Яворів. Там він одним із перших приступив до організації Пласту. З 1924 по 1930 рік він є комендантом і душею пластових таборів на Соколі і Кам’янці, численних пластових мандрівок по Карпатах. У Яворові він створив і провадив 17 куренем юнаків ім.М.Драгоманова. І.Чмола був також курінним 1 куреня пластунів-сеніорів ім.С.Тисовського, комендантом першого сеніорського табору у Підлютому. Найвизначніший скаутмайстер Пласту в ділянці проведення таборів і вишколів (навчань), при ліквідації Пласту у 1930 році Чмола був ув’язнений як один із його організаторів і півтора року провів у польській тюрмі. Але і після звільнення він підтримує активні контакти із пластовим проводом і виконує його завдання. З 1932 по 1939 рік І.Чмола вчителює у гімназії Дрогобича, у 1939-1941 рр. є керівником педагогічного дому десятирічки. На початку Другої Світової війни Чмолу польський уряд заключив у концтабір Береза Картузька. У 1941 році він був заарештований НКВС і вивезений на заслання, де трагічно загинув.

Петро Франко

(21.06.1890 – літо 1941)

Народився у с.Нагуєвичі Дрогобицького району Львівської області. Закінчив Львівський політехнічний інститут. Захоплювався збиранням фольклорно-етнографічних матеріалів, писав оповідання. Діяльність організованого ним пластового гуртка проводилася на основі скаутського підручника Р.Бейден-Пауела і підручника польського скаутмайстра Мелковського. Вже у березні 1912 року гурток виріс у велику пластову організацію, яка нараховувала до 120 членів і проводила свою діяльність аж до початку Першої Світової війни. Головний ухил у роботі в осередку робився на фізичне виховання.

У 1913 році вийшла книжка П.Франка “Пластові ігри і забави”. А наступного року з початком військових дій П.Франко разом із усім своїм мандрівним пластовим табором вступив до лав Українських Січових Стрільців. З 1918 по 1920 роки П.Франко є керівником авіації Української Галицької Армії. Після війни він працює вчителем гімназії у Коломиї (з 1922 по 1930 рр.), далі займається Пластом, іменований скавтмастром (1924). Згодом переїжджає до Харкова, де обіймає посаду наукового співробітника у Науково-дослідному інституті прикладної хімії. Пізніше переїжджає до Львова і Яворова, де вчителює (1936-1939 рр.). П.Франко є членом Наукового Товариства ім.Т.Шевченка. З 1939 до 1941 року він працює деканом товарознавчого факультету Українського державного інституту Радянської торгівлі (з 1939 по 1941 рр.). Загинув Петро Франко у 1941 році у застінках НКВС.

До історії Пласту на Закарпатті from drageotee on Vimeo.

Обов’язки гурткових діловодів

 

Юнацький гурток – найважливіша підставова клітина пластової організації. В гуртку відбувається основне самовиховання юнаків та юначок, тобто головна діяльність для їхнього розвитку і користі. Під час занять у гуртку, юнацтво пізнає ідеали та організацію Пласту та розвивається фізично, розумово, соціально, духовно. В гуртку знаходяться юнаки і юначки з різними здібностями і одне одному допомагають у їхній праці розвитку.

Чому гурток?

* юнакам і юначкам приємно та корисно бути членами групи;
* в гуртку легко спілкуватися і разом працювати;
* кожний має активну і відповідальну роль, члени вчаться прав та обов’язків;
* гурток – мала клітина суспільства;
* в гуртку діти діють разом і відчувають силу спільної дії;
* кожен може допомогти іншому.

Назва і символіка гуртка

Відзнака приналежності до гуртка Гурткове знамено

Пластовий гурток вибирає сам собі назву і свій символ. Звичайно це назва звіра, птаха чи рослини. Гурток може мати свою барву, своє знамено і тотем. Знамено носить і зберігає провідник гуртка. Тотем носить заступник гурткового або вибраний для цього член гуртка.

Гурткові традиції
Гурток може творити і вводити в життя свої звичаї. Наприклад, гурток може мати гурткову пісню або закриття сходин; можна мати свій оригінальний спосіб відкриття або закриття сходин; може бути традиція гурткового табору як додаток до інших курінних чи крайових.

Обов’язки і права членів гуртка
Кожний член юнацького гуртка

* бере активну участь у всіх пластових заняттях гуртка і у випадку перешкодження оправдовує свою неприсутність;
* бере активну участь у плануванні, переведенні та аналізі праці цілого гуртка: виказує ініціативу, зголошується до виконання конкретних завдань, які є частиною загального плану праці;
* співпрацює з іншими членами гуртка;
* має право бути в проводі гуртка;
* має мати змогу провадити відповідальну і корисну працю.

Гурткові діловоди

Члени гуртка обирають з-поміж себе своїх лідерів – гурткових діловодів, кожен із яких має свої обов’язки.

Гуртковий

* репрезентує гурток перед Пластовим Проводом і виступає від імені гуртка;
* очолює свій гурток, дбає про порядок у ньому;
* приймає накази Проводу, вміє їх пояснити, дбає про їх виконання;
* постійно тримає контакт із членами гуртка;
* дбає, щоб всі члени брали участь у діяльності гуртка, здобували пластові ступені та вмілості й осягали свій
потенціал;
* дбає про гуртковий план праці та про його виконання;
* стежить за працею гурткових діловодів і дбає, щоб кожен виконував свої обов’язки;
* входить у склад Ради гурткових куреня і долучається до праці куреня;
* завжди готовий усно звітувати про діяльність гуртка на сходинах Ради гурткових чи на доручення впорядника або
Зв’язкового КПС;
* завжди й усюди дає добрий приклад своєю поведінкою і характером;
* веде книгу гурткового, відповідає за Книгу гуртка;
* розглядає і полагоджує всі доручення і прохання, що подаються до гуртка, та прохання членів гуртка;
* виготовляє письмовий звіт про діяльність гуртка й після узгодження із впорядником передає до куреня у
встановленому порядку;
* дбає, щоб кожні сходини й заняття були відповідно підготовані і їх програма якнайкраще виконана;
* носить і зберігає гуртковий прапорець (знамено);
* виконує інші обов’язки, визначені Гуртковою Радою або на доручення впорядника чи Ради гурткових.

Книга гуртка 1 Книга гуртка 2

Заступник гурткового (гуртковий суддя)

* заступає гурткового, коли він не може виконувати своїх обов’язків;
* записує присутність членів на заняттях;
* в гуртку пропонує відзначення чи перестороги членам гуртка.

Книга заступника гурткового

Гуртковий писар:
* веде книгу протоколів сходин та Рад Гуртка;
* відповідає за полагодження кореспонденції чи листування гуртка та зберігає гуртковий архів;
* виконує інші обов’язки на доручення гурткового і ті, що визначені Гуртковою Радою.

Хронікар

* веде хроніку гуртка.

Скарбник

*  веде книгу скарбника, в якій вписує всі прибутки і витрати, зберігаючи відповідні чеки, розписки, талони;
*  готує до затвердження Радою гуртка фінансовий план та діє згідно з ним;
*  збирає членські внески та в означеному порядку передає курінному скарбнику;
*  зберігає гроші в місці, затвердженому Гуртковою Радою;
*  виконує інші обов’язки на доручення гурткового і ті, що визначені Гуртковою Радою.

Книга скарбника

Господар

* приготовляє план майнових потреб для схвалення гуртком;
* робить закупи майна і зберігає його в порядку.

Додаткові діловоди за потребою

Робота в гуртку в першу чергу реалізується на гурткових сходинах. Гуртковими сходинами призвичаюється юнацтво бути подібним до з’ясованого ідеального образу пластуна-громадянина. Сходини відбуваються раз на тиждень і тривають 1,5-2 години. Програма кожних сходин є надзвичайно насиченою, вона готується спочатку виховником, а далі – самим юнацтвом.

 

 

Пластова Присяга

Пластова присяга – це добровільна, зазвичай прилюдна і урочиста заява, якою пластун зобов’язується безумовно та невідклично дотримуватися Пластового Закону та Трьох Головних Обов`язків, працювати на користь Пласту та українського суспільства, а також не зробити якогось злого діла, хоч би які труднощі чи небезпеки довелося б поборювати.

Пластове юнацтво складає Присягу після здачі Першої пластової проби УПЮ, а старші пластуни та пластуни сеньйори – після виконня вимог, встановлених Крайовим Проводом.

Текст присяги:

« Присягаюся своєю честю, що робитиму все, що в моїх силах щоб бути вірним Богові і Україні, допомагати іншим, слухатись пластового проводу і жити за Пластовим Законом. »

 

Презентація – перевірка знань

Пластова Присяга on Prezi

 

Про Чесну гру і Справедливість

«На свою честь», «пластове слово честі», «чесна гра» – це слова, які від наймолодшого юнака стало повторюються у пластовому середовищі. Та що вони означають? Чого вони від нас вимагають?

Чесніть – це одна з прикмет людини, що не дозволяє їй за ніяких обставин зійти з дороги етики, прийнятої людством у цілому світі. Ця етика характерна для всіх найбільших цивілізацій та релігійних ідеологій світу. Ця етика закріплена в Десятьох Божих заповідях, включена в Хартію прав людини ООН. Цією етикою послуговувалися стародавні греки та римляни, середньовічні лицарі («Іду на Вас!» руського князя Святослава), запорізькі козаки («За козацьку честь»), січові стрільці («За стрілецький звичай»), і саме ця етика стала підставою скаутської і пластової ідеології.

Чесний пластун ніколи не обманює ні себе, ні оточуючих. Коли ми нечесним шляхом здобуваємо хороші оцінки і школі, ми не обманюємо ні вчителів, ні батьків, ми в першу чергу обманюємо себе. Коли ми в спортивному змаганні чи грі застосовуємо підступну поведінку, що протирічить з правилами гри, – тоді наша гра є нечесною. Коли ми хочемо отримати похвалу і почесті за рахунок праці і зусиль інших, – ми поступаємо нечесно. Коли ми позичаємо гроші, книгу чи якусь річ і не повертаємо власнику, – ми робимо нечесний вчинок. Коли ми обіцяємо щось зробити і не виконуємо цієї обіцянки, – ми поступаємо нечесно.

Тих людей, які завжди поводяться чесно і з гідністю, оточуючі надзвичайно цінують і поважають.

Чи кожен з нас не хотів би мати друга, якому б він міг повністю довіряти, знати, що цей друг ніколи не підведе, не злегковажить своєю обіцянкою, що на його допомогу завжди можна розраховувати, що його словам завжди можна вірити?

Дехто може розчаровано заперечити, що в сучасному світі справедливістю і чесною грою далеко не заїдеш і чогось великого не досягнеш. Дійсно, так може здатися на перший погляд. Та якщо оцінювати життя в його перспективі, то чесна й справедлива поведінка завжди оплачується сторицею, бо завдяки їй нас цінують, нам довіряють, і з нами хочуть мати справу.

Пластова виховна система спонукає нас бути чесними повсякчас: у спортивних змаганнях, іграх, гутірках, веденні діловодств, у щоденному спілкуванні. І саме Пласт може цю важливу прикмету нашого характеру виплекати і прищепити так, щоб в зрілому віці вона стала невід’ємною частиною стилю і способу нашого життя.

Чесність є виключно нашою особистою моральною цінністю, тому виміряти її можна лише власним сумлінням. Як саме ми її вимірюємо, ми відповідаємо лише перед собою. В парі з чесністю йде почуття справедливості, яке ми також визначаємо загальнолюдськими нормами. Ця прикмета проявляється в тому, щоб об’єктивно, не заангажовано оцінювати поведінку інших людей.

Справедливо оцінюємо людину ми тоді, коли визнаємо її позитивну поведінку чи діяльність незалежно від того, чи приємна нам ця людина, чи ні. Тобто, ми чинимо, не зважаючи на наші особисті упередження й установки, забуваємо в цей момент, що могли знати цю людину за інших обставин, а нашу увагу спрямовуємо лише на теперішню її позитивну поведінку.

Хоча за таких обставин є ризик втратити приятеля (якщо він іншої думки), – але пам’ятаймо, що справжній друг завжди з повагою ставитиметься до вашої позиції; і лише для того, щоб когось задобрити, ми не сміємо кривдити людину, що заслуговує на похвалу.

Справедливість, це також одна з тих прикмет, яких ми набуваємо і плекаємо в Пласті. Для цього є впроваджена система проб, точкувань, відзначень і пересторог. І коли на просять, щоб ми дали оцінку іншій людині, ми завжди повинні пам’ятати, в чому є суть справедливості.

Пластун завжди доброї гадки

 

Притчі:

Притча «Дзеркало»:
Якось володар покликав до себе одного зі своїх васалів, котрий славився у своєму князівстві крутійством і хитрістю. Підлеглі йому люди жили у постійному страху. Коли він прибув на вимогу володаря, той віддав йому наказ: «Хочу, аби ти вирушив у світ і знайшов чоловіка, який був би цілковито добрий». – «Так, пане», – відповів васал і слухняно розпочав пошуки.Васал зустрічався і розмовляв з багатьма людьми. Після тривалих пошуків повернувся і сказав своєму володареві: «Пане, я учинив так, як ти звелів, але маю зараз переконання, що у світі немає жодної доброї людини. Є лише повно злостивців та себелюбців, але немає такого місця, де б жили ті, котрих ти шукаєш».

Володар відіслав його і попросив покликати іншого васала, що був відомий своєю щедрістю і добротою, а піддані його дуже любили. Господар сказав йому: «Друже, я хотів би, щоб ти вирушив у дорогу і знайшов для мене хоча б одну людину, яка була б уособленням зла».

Цей васал так само слухняно подався у мандри. Він зустрів багато осіб, розмовляв із ними. Коли спливло трохи часу, васал повернувся до володаря і мовив йому: «Пане, мені не вдалося виконати твого наказу. Є люди необачні, є розбещені, є такі, що поводяться немов сліпці, але жоден з них не є цілковитим уособленням зла. У кожного криється у серці добро, хоча вони й роблять багато помилок».

Отож, сьогодні ми говоримо про спосіб нашого мислення та про ставлення до інших людей. Позитивне мислення дуже важливе і корисне для будь-якої людини. Адже думка матеріальна. І чим світліші наші думки, тим прекрасніший світ навколо нас. Саме в пластовому Законі маємо точку, яка охоплює розпочату нами тему розмови, і ця точка звучить так: «Пластун завжди доброї гадки». Під цими словами розуміємо, що пластун є оптиміст, що він позитивно сприймає навколишній світ і людей в ньому. В будь-якій події він намагається побачити хороші сторони. Скажіть, хто з героїв почутої притчі «завжди доброї гадки»? Давайте і ми намагатимемося бути подібними до нього, адже це зовсім не важко. Від позитивних думок чистіше стає на душі, а люди тягнуться до нас, бо відчувають тепло. Адже справді, як говорить герой нашої притчі, немає повністю недобрих людей. Люди мають окремі недоліки, вони не є ідеальними, але в кожній людині заховане добро. Тому вчімося його бачити. І це спонукатиме людину ставати кращою, добрішою і також думати позитивно про інших.

Ще одна хороша притча:
Під вечір один селянин сів на порозі своєї скромної хатини, аби насолодитися вечірньою прохолодою. Попри його хату звивалася дорога, яка провадила до села. Чоловік, що переходив по ній, помітив селянина і подумав: «Ця людина – взірець лінюха. Нічого не робить, тільки сидить цілими днями на порозі…»

Трохи згодом переходила дорогу інша особа і подумала: «Це якийсь джиґун. Сидить цілий день і пасе очима жінок, що тут ходять. Напевне, чіпляється до них і занапащає…»

Нарешті ішов до села якийсь мандрівник і подумав: «Мабуть, це працьовитий чоловік. Трудився увесь день, а тепер присів собі відпочити.»
Справді, майже нічого не можемо сказати про селянина, що сидів на порозі своєї хатини. Натомість про трьох перехожих, що ішли до села, знаємо: перший – це ледар, другий – особа підозріла, а третій – чоловік працьовитий.
Усе, що говориш, свідчить про тебе; особливо коли твої слова стосуються інших.

 

Пластові Улади

 

Пластові улади

Уся пластова спільнота, виходячи із вікового критерію (а відповідно – пластового досвіду і знань, зацікавлень та завдання), згуртована в 4-х уладах (об’єднаннях):

Перший улад – це Улад Пластових Новаків та Новачок (УПН) – наймолодший улад. До УПН приймається дітей у віці 7-11 років життя. З УПН діти готуються пластувати.

Другий улад – це Улад Пластунів Юнаків та Юначок (УПЮ) – спільнота пластового юнацтва віком 11-18 років. Тут починається справжнє пластування, що спирається на методу самовиховання.

Третій улад – Улад Старших Пластунів (УСП). Це виховна спільнота української молоді у віці 18 – 30 років. Цей улад складається із пластунів, що перейшли з УПЮ, а також тих, що долучились до УСП у старшопластунському віці через активну працю і перебувають у Пласті не менше 6 місяців. Вони можуть творити курені. У цьому уладі пластуни самостійно завершують своє самовиховання, добровільно гуртуються для плекання дружби.

Четвертий улад – Улад Пластунів Сеньйорів (УПС) – об’єднує пластунів, які вийшли з віку, встановленого для УСП (до 30 років), але бажають допомогти у виховній праці УПН, УПЮ, УСП та у всіх інших ділянках діяльності Пласту.

Таким чином, 2 самовиховні улади (УСП та УПС) призначені для того, щоб сприяти самовихованню 2 виховних уладів – УПН та УПЮ.

Кожен пластовий улад має свій власний колір, який домінує на одностроях його членів:

для УПН – жовтий

для УПЮ – малиновий

для УСП – зелений

для УПС – коричневий

Особи, які мають бажання долучитися до праці в Пласті, допомагати своєю діяльністю, творять Пластприят. Як правило, в цю групу входять батьки. Разом із пластовими виховниками вони опікуються роями, гніздами новаків чи гуртками, куренями юнаків. Пластприят допомагає в реалізації пластової програми, в адміністрації Пласту, забезпечуючи тим самим пластову діяльність.

Пластові Улади on Prezi

Пластові відзначення та нагороди

Пластові відзначення та нагороди — це кількаступенева система заохочень та подяк, прийнята у Пласті. Нагороди надаються відповідно до вікової приналежності пластуна чи пластунки до певного Уладу (об’єднання). Винятки становлять «Бронзовий хрест за геройський чин» та «Залізний Пластовий Хрест», котрі за визначенням надаються незалежно від віку.

Пластові відзначення та нагороди носяться виключно на пластовому однострої, причеплені над лівою кишенею (чи в аналогічному місці для новаків, котрі носять безрукавки). Після переходу до старшого Уладу не можна носити відзначення чи нагороди молодшого Уладу за винятком Почесних Хрестів, котрі можна носити впродовж цілого життя. Також юнацьке Перше відзначення можна носити у якості старшого пластуна чи старшої пластунки. Окрім того, усі відзначення, отримані в Уладі старших пластунів можна носити будучи пластуном сеньйором чи пластункою сеньйоркою.

  • Почесні Хрести
  • Для УПН
  • Для УПЮ
  • Для УСП
  • Для УПС

Почесні Хрести

Почесні Хрести — це пластові відзначення, що незалежні від віку.

  • Бронзовий Хрест за геройський чин. Це відзначення надають за врятування життя або інший геройський вчинок
  • Залізний Пластовий Хрест. Це відзначення надають за хоробрість у боротьбі за Батьківщину. При цьому під Батьківщиною розуміється не тільки Україна, а й країна, що такою стала. Враховується участь у боротьбі без уваги, в якому часовому чи географічному просторі вона проходила.

Хрест із відповідною грамотою вручає Начальний Пластун на відповідному святковому зібранні. Начальний Пластун може делегувати вручення відзначення комусь із підлеглого пластового проводу, проте грамоту підписує власноручно. За полеглих героїв одержує відповідний Хрест їхня родина або курінь.

В Уладі Пластунів Новаків і Пластунок Новачок, де згуртовані пластуни новаки й пластунки новачки 6-11 років, нагороди за гарні вчинки називаються похвалами. Існує три види похвал:Для УПН

  • Усна похвала виховника. Цю похвалу надає виховник новацького рою за понадпересічні досягнення новака, наприклад здобуття першунства в тереновій грі, визначну допомогу в проведенні прогулянки, стовідсоткову присутність на усіх заняттях-сходинах впродовж року тощо.
  • Письмова похвала гніздового. Цю похвалу можна одержати за особливий вияв прикмет доброго новака, працю над собою (наприклад здобуття дуже великої кількості новацьких вмілостей) або особливі індивідуальні досягнення поза Пластом.
  • Похвала-відзнака Крайового коменданта УПН. Цю похвалу новак може одержати за надзвичайний вчинок у Пласті або поза Пластом, який віддзеркалює особливе втілення Новацького Закону.

Для УПЮ

В Уладі Пластунів Юнаків та Пластунок Юначок, котрий об’єднує пластунів віком 11-18 років, надають чотири рівні відзначень — Перше, Друге, Третє та Четверте. Як правило, заслуги, за які надають відзначення, диференціюються — від діяльності на рівні гуртка (Четверте відзначення) до діяльності на рівні України (Перше відзначення).

Четверте пластове відзначення надають

  • за зразкову пластову поставу або визначну діяльність у гуртку, курені, станиці, чи в таборі або на вишколі. Приклади: за зразкову пластову поставу протягом одного року;
  • за зразкове ведення діловодства в гуртку протягом одної каденції (терміну);
  • за зразкову пластову поставу під час юнацького табору;
  • за найкраще підготовлені і переведені гурткові або курінні сходини під час одного року;
  • за особливі осяги у курінних, станичних або крайових змаганнях під час року або у точкуванні табору;
  • за успішне виконування обов’язків впорядника УПН протягом одного року

Третє пластове відзначення надають

  • за зразкову пластову поставу та визначну діяльність у курені, станиці чи в таборі або на вишколі, наприклад за зразкову пластову поставу, гідну для наслідування, протягом двох чи більше років;
  • за зразкову пластову поставу та прикладне ведення діловодства в гуртку протягом двох або більше років; за зразкову пластову поставу та прикладне виконування обов’язків впорядника УПН або гурткового УПЮ під час одного року;
  • за зразкову пластову поставу та прикладне ведення одного з курінних діловодств протягом одної каденції;
  • за зразкову пластову поставу та прикладне виконування обов’язків гурткового під час табору;
  • за зразкову пластову поставу та особливі досягнення у крайовому або міжкрайовому таборі чи вишколі або перше місце в точкуванні табору.

Друге пластове відзначення надають

  • за зразкову пластову поставу та непересічну діяльність на терені станиці чи в крайовому або міжкрайовому таборі (або вишколі). Приклади: за зразкову пластову поставу та прикладне виконування обов’язків курінного або гурткового самостійного гуртка впродовж одного року чи одної каденції;
  • за зразкову пластову поставу та прикладне виконування обов’язків впорядника УПН або гурткового УПЮ протягом двох або більше років;
  • за зразкову пластову поставу та найкращі успіхи в крайовому чи міжкрайовому таборі чи вишколі;
  • за зразкову пластову поставу та прикладне виконування обов’язків курінного (або рівнозначного провідника) під час крайового або міжкрайового табору.

Перше пластове відзначення надають

  • за особливо зразкову пластову поставу та надзвичайно непересічну діяльність на терені краю. Приклади: за особливо зразкову пластову поставу та винятково успішне виконування обов’язків курінного протягом двох або більше років, будучи цілий час прикладом зразкового пластуна й успішного провідника — наслідком його праці курінь вважається одним із кращих у краю;
  • за підтримку пластового духу в особливо важких умовах, виявляючи твердий характер та силу духу і приклад допомоги іншим.

Для УСП

Старші пластуни й старші пластунки, котрі у віці 18-35 років об’єднані в окремий Улад, мають всього три відзначення. Надання кожного наступного відзначення можливе у тому разі, якщо у пластуна чи пластунки уже є певна кількість відзначень нижчого рівня.

  • Третє відзначення — Грамота Вирізнення. Надається за одноразову визначну діяльність на терені станиці, округи або краю на тлі доброї пластової постави. Нагородженому надається грамота та залізна

восьмикутна зірка.

  • Друге відзначення — Грамота Заслуги. Надається за визначну діяльність впродовж не менше двох років на терені станиці, округи або краю на тлі доброї пластової постави та вирізнення щонайменше двома третіми відзначеннями. Нагородженому надається грамота та бронзова восьмикутна зірка.
  • Перше відзначення — Орден Святого Юрія в бронзі. Надається за визначну діяльність та зразкову пластову поставу впродовж не менше п’яти років, вирізнення щонайменше чотирма третіми відзначеннями та двома другими відзначеннями.

Для УПС

В Уладі Пластунів Сеньйорів, вік пластунів від 35 років, диференціація відзначень іде за діяльністю суто пластовою та діяльністю поза межами організації.

За керівну, виховну або іншу видатну діяльність у Пласті, пластуни сеньйори можуть бути нагороджені відзначеннями в таких трьох ступенях:

  • Третє відзначення — Грамота Заслуги, котре надає Крайова Пластова Старшина;
  • Друге відзначення — Орден Святого Юрія в сріблі, котре надає Головна Пластова Булава на подання Крайової Пластової Старшини;
  • Перше відзначення – Орден Святого Юрія в золоті, котре надає Начальний Пластун на подання Головної Пластової Булави.

За визначну або довголітню, згідну з пластовою ідеологією, громадську або наукову діяльність поза Пластом, пластуни сеньйори можуть бути нагороджені відзначеннями у таких трьох ступенях:

  • Третє відзначення — Грамота признання, котре надає Крайова Пластова Старшина, на внесення булави крайового булавного УПС;
  • Друге відзначення — Орден Вічного Вогню в сріблі, котре надає Головна Пластова Булава на внесення Крайової Пластової Старшини;
  • Перше відзначення — Орден Вічного Вогню в золоті, котре надає Начальний Пластун на внесення Головної Пластової Булави.

Пластові відзначення та нагороди on Prezi

 

Статут Гуртка:

Для того щоб заохотити до активної діяльності в Пласті пропонуємо вам на гуртковій раді, або ж на гурткових сходинах написати свій Статут-гуртка. Кожен з членів гуртка має запропонувати 3 тези для прикладу ( – Кожен член гуртка раз в місяць здає точку в пробі, – Кожен член гуртка за пів року має провести мінімум 2 гутірки) Ті хто , добре впораються з статутом протягом певного терміну можуть бути запропоновані на 4 відзначення.