Архіви: Гутірки

Description.

Як вибрати наплечник

Вибираємо наплічники

Наплічники пережили тривалий етап еволюції, перед тим, як з’явились у сучасному вигляді. Першими екземплярами були брезентові речові мішки з лямками, більше відомі як «колобки», пізніше почали виробляти прототипи сучасних конструкцій — так звані «абалаківські» та «яровські». Після них прийшли каркасні «єрмаки», а вже відтак ринок заполонили анатомічні наплічники.

Виробники: загальний огляд ринку

У СРСР серійне виробництво туристичних рюкзаків розпочалось у 30-х роках минулого сторіччя, а в незалежній Україні перші ентузіасти налагодили конвеєр вже на початку 90-их.

До кола вітчизняних піонерів-виробників входять столичні фірми Еліта-Спорт, Adventure та житомирською Travel Extreme. Пізніше їх потіснили київські передовики Terra Incognita, Commandor та донецький Capricorn.

Імпортний сектор раніше був представлений переважно сусідами: польським Campus, чеськими TrekSport і Pinguin, угорським AdventureR та російськими Bask і Снаряжение.

Дещо пізніше, зі зростанням добробуту мандрівників, на український ринок вийшли відомі й дорогі світові бренди на кшталт німецьких High Peak, Lowe Alpine і Tatoоnka, французьких Lafuma і Millet, німецької Salewa, американської The North Face тощо.

Види та особливості

Пропустимо старе покоління «колобків» та «єрмаків» і поведемо мову про класифікацію сучасних наплічників.

Об’єм. Цей критерій є визначальним для подальшої класифікації, оскільки вміст наплічника безпосередньо пов’язаний з його призначенням.

Спеціалізація. Переважна більшість виробів на туристичному ринку представлена двома основними типами наплічників — експедиційними та штурмовими. Перші відрізняються значним об’ємом (90-120 літрів) і призначені для тривалих кількаденних мандрівок, другі — менші (50-80 літрів) — придатні для недовгих радіальних маршрутів і мають ряд спеціальних пристосувань. Зокрема, штурмові наплічники оснащені додатковими стяжками й кріпленням для спорядження, кишеньками для лиж та палок-телескопів тощо. Передбачається широка географія подорожей — виробники гарантують придатність власних виробів для будь-яких гір та погоди, тим більше для нетривалих мандрівок Карпатами.

Експедиційні наплічники в «чистому» вигляді знайти непросто. Попри усталений поділ на типи, більшість виробників намагається охопити максимальну споживацьку аудиторію, випускаючи на ринок так звані комбіновані вироби, а саме — експедиційні наплічники з пристосуваннями для додаткового (штурмового) спорядження.

Складові елементи

Всі наплічники складаються із трьох основних частин. У різних фірм вони не дуже відрізняються, однак кожен виробник намагається внести (іноді навіть винайти, а не «передерти» в сусіда) для свого продукту якусь конструктивну «родзинку», що породжує на ринку різноманіття форм та видів.

Основними елементами наплічника є: власне корпус; силові лямки з поясним ременем, що відповідають за кріплення корпусу на спині; система підвіски, яка служить проміжною ланкою між першим і другим елементом і робить процес транспортування зручнішим та безпечнішим для здоров’я.

Аксесуари: клапан або кришка, що закриває верхній вхід до наплічника і містить додатковий простір для речей; грудна стяжка, яка розвантажує плечі від силових лямок; кишені з боків та спереду наплічника; бокові стяжки для габаритних речей, інші реквізити.

На що звертати увагу при купівлі

 

Клапани бувають пришиті до наплічника і такі, що знімаються — на стяжках. Останні завжди можна відкріпити при недостатньому заповненні рюкзака або підняти-розширити — при надмірному. У клапани переважно вшивають внутрішні кишені, іноді з двома входами (зсередини й ззовні). Рекомендуємо брати вироби з кріпленнями для «кішок» зверху клапана (там також зручно носити мокрий дощовик або пляшку з водою). Дуже важливо, щоби замки, які закривають і фіксують клапан, були не пряжково-в’язального типу, а фастекси-самоскиди (ви оціните їхню зручність, якщо часто відкриватимете клапан).

Надійність елементів кріплення в наплічнику, як от стяжок чи фастексів, значною мірою залежить від їх виробника. Провідні фірми забезпечують власний модельний ряд фурнітурою відомих торгових знаків, наприклад, DuraflexT чи NexusT.

Визнаним еталоном світової якості у виробництві замків-блискавок є японська фірма YKKT. Виробами цієї фірми дешеві наплічники не комплектуються. Замком зручніше користуватися (особливо на морозі), якщо «собачка» на блискавці має синтетичний подовжувач.

Тубус, який служить для додаткового збільшення корисного об’єму (приблизно 10 літрів), є верхнім (іноді — нижнім) продовженням корпусу наплічника. Цей елемент є в більшості екземплярів. Фіксатором стяжки тубуса служить кнопка-затискач або механізм із шестернею (рідше — клиноподібний замок). Перший варіант зручніший в роботі, але другий надійніше тримає кріплення.

Бокові та інші стяжки дозволяють носити більшість габаритних речей, зокрема, наметів, килимків чи палок на зовнішньому контурі наплічника. Незадіяними вони бувають достатньо рідко. Важливо, щоби довжина лямок була із запасом, інакше процедура спорядження перетвориться на кару.

Компресійні стяжки триматимуть форму наплічника залежно від завантаження.

Зовнішні кишені (передні чи бокові) досвідчені мандрівники відводять під потрібні дрібниці, що значним чином спростить їх пошук (наприклад, шапка чи фляга з водою).

Матеріалом, із якого виготовляють левову частку всіх наплічників на ринку, є CorduraT. З фірмової високоякісної тканини (винахідник — французький DuPontR) шиють виключно дорогі рюкзаки, в решті випадків використовують добротний сурогат. Деякі польські виробники, аби зекономити на оригінальному матеріалі, пішли на відому маркетингову хитрість. Вони виробляють схожий за властивістю матеріал під співзвучними назвами типу Endura чи Duront.

Важливим доповненням до якості тканини є її обробка водовідвідним шаром із поліуретану. Без такого покриття наплічник протече. Виявити обробку не так і складно — достатньо глянути на внутрішню поверхню матеріалу: вона повинна мати характерне скляно-матове забарвлення. Тест з водою може додатково засвідчити покриття — зібрана в складці тканини вода не просочується. Більшість виробників узяли за правило обробляти тканину.

«Кордура» буває різної щільності — від 600 до 1000 одиниць (деньє). Жорсткішою, важчою і витривалішою тканиною (1000 HD) переважно підсилюють дно, на решті корпусу економлять і ставлять ніжнішу й легшу шестисоту.

Наплічники протікають не лише крізь необроблену тканину, але й по швах. Додаткова обробка замкового полотна блискавок гумовими прошарками та термічна проклейка швів — безумовні плюси при виборі бажаного краму.

Лямки й пояс повинні бути ні надто м’якими, ні надто жорсткими. Перші втрачають форму і викривляються при навантаженні, другі досить швидко натирають і перетискають плечі. Тепер виробники переважно профілюють лямки під контур людського тіла, надаючи їм ергономічну S-подібну форму.

Особливу увагу варто приділити системі підвіски. Чим краще вона прилаштується до спини, тим легше проходитимуть туристичні будні. Якщо в підвісці передбачені відповідні стяжки чи приліпки — це плюс, якщо підвіска статична — це мінус. Днище спорядженого наплічника не повинно спиратися на сідниці туриста.

Бажаним каркасом підвіски є металеві пластини. Краще, аби їх канал в корпусі не був зашитий, і пластини вільно виймалися при потребі (пранні чи ремонті). Добротним металом є дюралюміній: він легший за сталь, але стійкіший за алюміній. Грані пластин повинні бути якісно й фабрично згладжені (не напильником, як було раніше) — досвід підтвердив їхню паразитичну здатність розрізати корпус. Крім того, іноді пластини ергономічно S-подібно вигинають під профіль тіла. Така система менше втомлює м’язи спини і краще тримає вантаж.

Розвантажувальний пояс — це цінний елемент в системі підвіски. Правильно сконфігурований, він здатен узяти на себе 40 відсотків ваги наплічника і добряче розвантажити плечі. Вантажі понад 25 кілограмів без пояса носити вкрай важко. Зустрічаються два варіанти поясних замків-самоскидів: тризуб-фастекс і закладна пряжка-самоскид. За ефективністю обидва приблизно однакові, проте комплектуючі до пряжок рідко зустрічаються у продажі. Важливо також, щоб фастекс не був вшитий в стрічку — це ускладнює його оперативну заміну.

Поверхню підвіски, пояса та лямок, що контактують з тілом, більшість виробників прошивають спеціальною сітковою тканиною. В кожного ця система має свою оригінальну назву на кшталт AirBack System, однак функція одна — вентиляційна. Виробники запевняють, що спина під такими сітками менше пітніє і краще дихає. Переважно так воно і є. Крім того, пориста тканина висихає швидше.

Практично всі виробники забезпечують зовнішню сторону силових лямок півкільцями не завжди відомого для них призначення. Зрідка до них чіпляють комплектні петельки для рук. Ці петлі вирішують одразу дві проблеми: до того «бездіяльні», а тепер задіяні руки відтягують власною вагою силові лямки і зменшують навантаження на багатостраждальні плечі та ключиці.

В деяких моделях присутня поперечна перегородка, яка дозволяє поділити наплічник на відсіки. Користі від неї не так багато — хіба що, ізоляція.

Дуже зручною штукою, як виявилось, є транспортувальна петелька. На пересадках, коли наплічник потрібно знімати, додаткова ручка береже фастексам клапана життя, а туристам — здоров’я. В більшості виробів вона одна — під клапаном з тильного боку наплічника, чого явно недостатньо вже при 20 кілограмах завантаженості. Важливо, щоби вона була добре прошита. Деякі виробники пришивають одразу дві ручки — з різних боків.

В більшості виробів є нижні поперечні (зрідка — вертикальні повздовжні) альтернативні входи. Туристу не доведеться витрушувати весь наплічник в пошуках потрібної речі. В деяких дорогих наплічниках в комплект входить дощовик.

Приємні дрібнички, на зразок кишеньок на поясі та лямках, здатні полегшити мандрівку. На поясі зручно носити фотоапарат чи мобільний телефон, а на лямках — наприклад, навігатор GPS. Часто діставати їх з клапана чи інших кишень — процедура, м’яко кажучи, не з приємних.

Умови експлуатації

Наплічники — досить невибагливі в експлуатації речі, однак дотримання ряду нехитрих правил зможе спростити вам життя і зекономити гроші.

Часте прання наплічників не бажане. По-перше, це спричиняє осипання поліуретанового нашарування тканини, по-друге, порошкове прання не найкращим чином впливає на пластикову фурнітуру, яка кришиться і ламається.

З усіх замків-фастексів найчастіше ламається поясний. На привалі він переважно звисає «без діла», через що на нього часто наступають. Наполегливо рекомендуємо не лінуватися і защіпати пояс довкола наплічника, просиляючи його у придонні петельки для льодорубів. І брати в дорогу запасний.

Під впливом низьких температур пластикова фурнітура і PU-покриття деформуються. Намагайтеся не залишати наплічники ззовні намету.

Як вибрати намет

 

Намет, напевно, виник тоді, коли людина почала мандрувати. Вдосконалення цієї необхідної штукенції не припинялося й на хвилину. І ось ми маємо зараз безліч варіантів наметів різних типів, форм, конструкцій. А що воно таке — намет, і як обрати саме те, що необхідно?

Намет сучасний — двотентовий

Колись ходили з брезентовими двоскатними наметами вагою кілограмів вісім, мокли, коли намет промокав від дощу, мали вологі речі, коли зі стелі крапав конденсат, підпирали стіни наметів плечима під час сильного вітру, і бідували так до тих пір, поки не з’явилися двотентові намети. Двотентовість має одну, але дуже просту перевагу: за рахунок прошарку повітря між зовнішнім та внутрішнім шатром взимку не так холодно, а влітку не так жарко (ефект термоса). До того ж конденсат осідає не на внутрішній частині, а на тенті і по ньому стікає на землю. Таким чином ваш спальник та інші надзвичайно необхідні в поході речі залишаються сухими.

Типи, залежно від призначення

За призначенням намети поділяють на OUTDOOR, ADVENTURE, EXPEDITION або EXTREME, CAMPING.

Перші підходять для нескладних мандрівок влітку і є найдешевшими. Дуги у них пластикові, підлога поліетиленова, водонепроникність складає від 1 500 міліметрів і більше. Інші — дещо кращі, підходять для мандрівок як влітку, так і в холодні пори року. Дуги можуть бути і пластикові, і дюралеві, підлога — нейлон або поліестр. Водонепроникність в основному становить до 5 000 міліметрів. Треті призначені для екстремальних подорожей у високих горах, підчас альпіністських сходжень чи тривалих туристичних перевальних походів. Підлога у них нейлонова, дуги — виключно дюралеві, водонепроникність — не менша 5 000 міліметрів, важать вони до 5 кілограмів. Четверта група — це великі сімейні намети для подорожей машиною. Їх комплектація може бути різна (тут усе залежить від виробника).

Основні елементи намету

Намет складається із трьох основних частин: зовнішній водонепроникний тент, дуги, за рахунок яких намет набирає відповідної форми, та внутрішній тент — так звана спальня.

Зазвичай зовнішній тент виготовляють з нейлону чи поліестру різних марок та маркувань. Водонепроникності він набуває за рахунок нанесення PU (поліуретану) на внутрішню поверхню або просочення різними водовідштовхуючими речовинами. Інколи нанесення на тенті може бути з мембрани, але таке зустрічається дуже рідко, використовується здебільшого на наметах типу «платформа» для тривалих стінних альпіністських сходжень, і зазвичай збільшує ціну намету разів у десять.

Також на тенті буває вітрозахисна спідниця. Вона може бути розташована як по всьому периметру намету, так і лише на окремих його частинах. Служить ця річ для того, щоб у намет не задував вітер.

Дуги виготовляють з пластику, скловолокна або дюралюмінію. Це також суттєво впливає як на ціну, так і на довговічність намету. Пластик служить декілька років і рано чи пізно тріскає або розсипається від різних зовнішніх факторів, таких як удари, залишкова деформація, ультрафіолетове випромінювання і тому подібне. Скловолокно довговічніше, але не набагато. Ну, а про дюралеві дуги годі й казати — залізяка, вона й у Африці залізяка, практично вічна й набагато легша. Дуг у наметі має бути якомога більше, оскільки, чим більше дуг, тим зазвичай менша вітрильність намету. Це ж стосується і розтяжок на зовнішньому тенті.

Внутрішній тент виготовляють з дихаючого нейлону, що інколи нагадує марлю. Тут усе залежить від виробника та якості намету. Чим більше виробник себе поважає, тим кращим має бути матеріал внутрішнього намету.

Найголовніша у внутрішньому тенті підлога. Вона буває кількох видів: нейлонова, поліестрова і поліетиленова. Тут теж є свої нюанси. Поліетиленова не промокає, але швидко зношується, псується, легко продірявлюється камінцями та гілками, примерзає до снігу чи просто землі і, найголовніше, поліетилен погано ізолює тепло. Його перевага —дешевизна . Поліестр і нейлон дорожчі, не мають перелічених вище недоліків, але вимагають регулярного догляду з використанням просочувальних речовин (не рідше, ніж раз на рік).

Легко і комфортно

Вага намету може коливатися від двох до 12 кілограмів. Оптимальний, очевидно, розрахунок ваги — це 1,2 кілограми на одного його мешканця. Тобто тримісний намет має важити не більш 3,6 кілограма. Якщо нести його на собі, то бажано й менше. Це, щоправда, не стосується експедиційних наметів, де вага може перевищувати 2 кілограми на одного мешканця, і наметів, місткість яких розраховувалась як 2+1 (тобто в такому наметі з комфортом спить двоє людей, а якщо трохи ущільнитись, то й троє). І взагалі, обираючи намет, рекомендуємо розмірковувати так: на одну людину припадає 50 сантиметрів спального місця. Отже, намет з розмірами 210 на 210 вміщає чотирьох мешканців, щоправда, без особливого комфорту.

Дуже важливим також є зручний тамбур, тобто вхід з невеличким коридорчиком, а краще двома, оскільки вони дозволяють звільнити «житлове приміщення» від зайвих речей, а в негоду влаштувати в тамбурі кухню (звичайно, якщо у вас є газовий пальник або хоча б старий радянський примус).

Ще один з факторів зручності — продумана вентиляція. За рахунок доброї вентиляції зменшується кількість конденсату в наметі та й після кількаденного походу дихати легше.

Не страшні нам ні вітер, ні дощ

Водонепроникність показують цифри в паспорті намету, що означають тиск води на квадратний метр тканини, за якого з’являється перша крапля на внутрішній стороні тенту. Отже, 1 500 міліметрів чи 10 000 міліметрів — це висота водяного стовпчика, під тиском якого намет починає промокати. Шви намету обов’язково мають бути проклеєні. Це не дасть просочитися волозі.

Вітрильність залежить від кількості дуг, їх перехрещень, розтяжок, висоти намету, площі на тенті, нічим не кріпленої і нічим не розтягнутої. Чим більша вітрильність, тим більше шансів, що ваш намет знесе або порве різким поривом вітру. Класичний  намет має одне перехрещення дуг, непогана екстремальна — від трьох до шести.

Конструкція буває різна

Визначимося з тим, яких типів існують намети за конструкцією. Умовно виділимо три: півсфери, тунельного типу і гібриди обох цих типів. (Намети двоскатні або «хатки» — радянський атавізм — до розрахунку не приймаємо). Так ось, кожен з цих типів має свої переваги та недоліки.

Тунельного типу. Досить легко і зручно ставити. Окрім натяжки за рахунок дуг, вимагають обов’язкового закріплення розтяжок. У таких наметах найбільший внутрішній, тобто житловий об’єм. Але низка недоліків практично викинула їх з нашого ринку. Основним є погана вітростійкість через величезну вітрильність.

Півсфери. Також надзвичайно легко та зручно встановлювати. Житловий об’єм менший, оскільки внутрішній тент набирає форму швидше пірамідальну, аніж сферичну. Значно менша вітрильність, а відтак при сильному вітрі намет стійкіший за «тунельку».

Гібриди. Як уже було сказано, це суміш тунельних і напівсферичних наметів, тобто спроба проектантів узяти все найкраще і зліпити з цього «цукерку».

А тепер купуймо

Як обрати намет? Дуже просто. Перш за все визначтесь, для чого вона вам потрібна, а потім вибирайте з перелічених вище серій.

Український ринок насичений різноманітними наметами виробництва Польщі, Чехії, Німеччини, Росії. Серед виробників, які заслуговують на увагу, варто відзначити LOOP — помірна ціна, BASK — якість, VERTICALE — середня ціна, хороша якість, HANNAH — середня ціна, SALEWA — висока ціна, але й відповідна якість.

Цінова політика на палатки дуже проста — якість майже завжди відповідає ціні. Лише потрібно пам’ятати про те, що за ім’я бренду також доводиться платити. Найдешевший (непоганий) варіант намету можна купити за орієнтовну ціну в 100 у.о.. Найдорожча — близько 800 євро.

Щоби вірно служив

В експлуатації намет не надто вибагливий. Є лише кілька простих правил догляду за ним:

1. Після того, як ви привезли намет з будь-якої мандрівки, її обов’язково необхідно добре просушити, навіть якщо її не встановлювали.

2. Не варто зберігати намет у компресійному мішку чи на відкритому сонячному промінні. Компресійний мішок служить лише для полегшення транспортування.

3. Не слід залишати на прямому сонячному промінні пластикові або скловолоконні дуги.

4. Якщо у вашому наметі підлога з поліетилену, намагайтеся складати її щоразу по іншому — уникнете протирань по лінії згину.

5. Хоча б раз на рік обробляйте намет просочувальними речовинами — довше прослужить.

6. Не варто порушувати правила протипожежної безпеки (це про багаття, сигарети, примуси). Згоряє за 3-4 секунди, залишаючи по собі лише дуги і підлогу.

7. При виборі намету звертайте увагу не лише на ціну. Від правильного вибору може залежати не тільки сума грошей у вашому гаманці, а й ваше життя.

Вузли – незвідане

Всілякі вузли

Вузли широко застосовуються в туризмі. Більшість з них юнацтво мало змогу вивчати на попередніх гутірках. Всім відомі такі вузли як пластовий, хірургічний, рибальський, ткацький, і т. д. Зараз ми розглянемо інші вузли та способи їх в’язання.
Вузол Хантера

(+) — надійний і красивий вузол;
— добре тримається на м’яких линвах;
— сильно не затягується;
(-) — Важко запам’ятовується;
— на твердій линві важко затягується;
— “повзе” при зміні навантаження;
(!) — використовується для зв’язування м’яких линв однакового або різних діаметрів, капронових ниток, стрічок.

Зміїний вузол

(+) — дуже надійний вузол;
— не повзе»;
(-) — в’яжеться повільно;
— потребує практики;
(!) — використовується на тонких м’яких шнурках;
— на синтетичних рибальських волосінях зав’язується «намертво».

Вузол “пітона”

(+) — дуже надійні вузли що самостягуються;
— «не повзуть»;
(-) — важко запам’ятовується, потрібна практика;
— при сильному навантаженні розв’язати неможливо;
(!) — для зв’язування;

Ковзаюча петля

(+) — простий вузол, легко розв’язується;
— дозволяє регулювати розмір петлі;
(-) — «повзе»;
(!) — використовується лише в побуті для зв’язування чого-небудь

Жилкова петля
(+) — простий вузол;
— затягується дуже сильно;
(-) — на линвах з діаметром більшим ніж 5 мм затягується погано;
(!) — використовується на тонких линвах, нитках.

Кривавий вузол

(!) Колись використовувався на кораблі, як покарання для моряків. З таких вузлів складалась “кішка” (батіг). Якщо моряк провинився – такого покарання йому важко було не оминути.

Декоративні вузли

Такі собі “вузли” пригодяться нам у різних життєвих ситуаціях. Невже нам не хочеться прикрасити подарунок комусь із гуртка, або ж оригінально прикрасити весільну машину якогось пластуна? Вони можуть бути чудесними прикрасами, декораціями. Виглядатимуть вони красиво, варто лише підібрати замість линви стрічки різних кольорів.

Деякі правила та рекомендації щодо роботи зі стрічками:
1. Перед роботою стрічку варто випрасувати.
2. Зібрані кільця на стрічці варто затягувати нитками.
3. При зшиванні та намотуванні використовуйте нитки кольору стрічки.
4. Краї стрічок варто обрізати під кутом 45.
5. Якщо стрічка широка то і квітка вийде пишною.
6. Менша кількість обертів на широких стрічках створює ефект квітів з широкими пелюстками, в більша кількість – з нерозкритими пуп’янками.
7. При намотуванні кілець лицьова сторона атласної стрічки повинна бути всередині.

Зав’язування декоративних вузлів з жорстких стрічок1. Зробити шість або більше обертів, зняти з пальців (а)
2. Вирізати ножицями по пунктирній лінії (б, в)
3. Туго зв’язати нитками центр (г)
4. Поступово знімати кільця і скручувати за годинниковою стрілкою на 180° і 360° в залежності від стрічки. (д).

Зав’язування декоративних вузлів з атласних стрічок


“Троянда”
а — зробити на чотирьох пальцях 10 обертів;
б — туго зв’язати кільця знизу;
в — зняти десяте кільце вправо;
г — зняти дев’яте кільце вліво. Зняти кільця вивернути в середину по стрілках.
д — поступово знімати і вивертати всі парні кільця вправо а непарні вліво
е — готова квітка. Можна прикріпити до коробки з подарунком.

Троянда, що не розпустилась.
а — зробити 3 оберти на двох пальцях, 10 обертів на трьох пальцях, 10 обертів на чотирьох пальцях, обережно зняти кільця і туго зв’язати знизу.
6 — Поступово зняти і вивернути всередину все парні кільця направо а непарні вліво;
в — готова квітка.

Роберт Бейден-Пауелл – засновник скаутського руху

 

 

Біографія

«Старайтесь залишити цей світ трохи кращим, ніж ви його застали, і коли прийде ваша черга помирати, ви зможете помирати щасливими, з почуттям, що, у всякому разі, ви не змарнували вашого часу, але зробили найкраще, що могли.”

Роберт Стівенсон Сміт Бейден-Павелл (22 лютого 1857, Лондон — 8 січня 1941) — основоположник скаутського руху в світі. Народився у Лондоні. Родина його була не зовсім звичайна. Його батько, священик Георг Джордж Бейден-Павелл був також професором теології і геометрії у Оксфордському університеті. Мати була донькою британського адмірала В.Т.Сміта. Ім’я Роберт Стефенсон – це ім’я його хресного батька, який був сином відомого винахідника залізниці Джорджа Стефенсона.

Дитинство Роберта
Коли Робертові було три роки, помер його батько, залишивши матір із сімома малими дітьми. Всіх дітей мама намагалася виховати життєво зарадними, фізично витривалими і самостійними. Тривалі подорожі власним вітрильним човном разом із чотирма братами водами морського узбережжя в будь-яку пору року і в будь-яку погоду, полювання в лісі загартовували тіло і характер, прививали любов до природи.
У 1870 році Роберт вступив до школи Чартерхауз у Лондоні, де отримав стипендію. В школі він особливо відрізнявся знанням природничих дисциплін та спортивними досягненнями. Роберт завжди був у самому центрі тоді, коли починався якийсь рух на шкільному подвір’ї і швидко став відомий як першокласний воротар у місцевій футбольній команді. Саме тоді його друзі вперше починають називати його Бі-Пі (скорочено від Бейден-Павелл, саме так згодом його називатимуть скаути всього світу). В той час він мав широку гаму захоплень: грав на піаніно, скрипці, мав гарні акторські здібності, часто організовував експедиції у навколишні ліси. Коли б до нього не звернулись, він завжди міг влаштувати таке видовище, що захоплювало всю школу. Талант художника дозволив йому пізніше гарно ілюструвати власні твори.

Бі-Пі в Індії
У 19-річному віці Роберт вступив на військову службу. На відбірковому іспиті серед кількасот інших кандидатів він зайняв друге місце і одразу був призначений до гусарського полку, обминувши стажування в офіцерській школі. Крім блискучого виконання військової служби Бі-Пі став капітаном (на 26 році життя!) і здобув найбільш бажаний в усій Індії трофей за “заколення свині”, тобто за полювання на диких кабанів на коні за допомогою лише невеликого списа. Під час служби в Індії Роберт спеціалізувався з військової розвідки. Йому довелося побувати також у Афганістані, на Балканах, на Мальті, в Південній Африці та ін.

Участь у війні в Африці
У 1887 році Бі-Пі бере участь у військовій експедиції проти племен зулусів, а пізніше – проти диких племен ашантів і жорстоких матабельських войовників. Бейден-Павелл підвищувався в ранзі майже автоматично, поки один випадок не дав йому змоги уславитися і стати національним героєм Англії.
Йшов 1899 рік, Бі-Пі був вже в чині полковника. Стосунки між британським і трансваальським республіканським урядами дійшли вже до такого напруження, що слід було очікувати вибуху. Бейден-Павелл отримав доручення зібрати два батальйони кінноти і поспішати до Мейфкінгу, містечка в серці Південної Африки. “Хто володіє Мейфкінгом, той тримає за уздечку Південну Африку” – таке прислів’я ходило серед місцевих жителів, і його правдивість повністю підтвердилася. Впродовж 217 днів – із 13 жовтня 1899 до 18 травня 1900 року Бі-Пі керував обороною Мейфкінґу, обложеного переважаючими силами супротивника. Подалати цю оборону їм так і не вдалося. За це Бі-Пі отримав звання генерал-майора і став справжнім національним героєм Англії.

Народження скаутингу
У 1901 році Бейден-Павелл повернувся до Англії як герой і був засипаний різноманітними почестями. Його особиста популярність зробила популярним і його підручник військової розвідки. Це стало для Бі-Пі серйозним поштовхом. Він зрозумів, що йому трапилася нагода допомогти юнакам його батьківщини вирости мужніми і загартованими духовно і фізично. Він узявся за працю, зібрав собі особливу книгозбірню і багато читав про виховання юнаків у всі часи – від часів Давньої Греції і Спарти, виховання у старій Британії, Індії і до сучасних на той час виховних систем.
Ідею скаутінгу Бі-Пі розвивав доволі обрережно, адже він хотів упевнитися в тому, що вона є життєздатною. Тому літом 1907 року організував групу із 20 хлопців і організував на острові Броунсі, що знаходиться в каналі Ла-Манш, перший скаутський табір. Цей табір мав великий успіх.

“Скаутинг для хлопців”

У 1908 році Бі-Пі видав перший підручник скаутингу “Скаутинг для хлопців” (“Scouting for boys”), оформлений власними ілюстраціями. Напевне, Бі-Пі навіть тоді і не мріяв про те, що ця книжка дасть початок найбільшому світовому руху молоді і читатимуть її десятки мільйонів юнаків сотнями мов у всіх куточках світу (вже незабаром вона була перекладена 35 мовами). Ледве “Пластування для хлопців” почало з’являтися у вітринах книгарень і журнальних станків, як скаутські гуртки почали масово ширитися в Англії і багатьох інших країнах світу.

Друге життя Бі-Пі
Новий рух молоді постійно зростав і у 1910 році досягнув таких розмірів, що Бі-Пі зрозумів, що скаутинг має стати його життєвим завданням. Його багата уява і повне довір’я створили переконання, що він може набагато більше зробити для своєї Батьківщини виховуючи молодь на добрих громадян країни, ніж навчанням невеликої кількості чоловіків для майбутніх воєн. Король Великобританії Едвард VII порадив Бейден-Павеллу покинути військову службу, вважаючи, що ширячи свою виховну методу він набагато більше буде корисним Батьківщині. Бі-Пі покинув армію і почав повноцінно жити “”іншим життям””, як він це казав, – Життям, присвяченим службі світу через скаутинг.

Світове скаутське братерство
У 1912 році Бейден-Павелл поїхав у мандрівку навколо світу для того, щоб зустрітися із скаутами в різних країнах. Це були лише початки скаутингу як світового братерства. І хоча Перша світова війна перервала ширення скаутінгу на деякий час, з її закінченням він продовжував зростати і у 1920 році скаути з усіх частин світу вперше зустрілись на світовому скаутському Джемборі (зустрічі) у Лондоні. Останнього вечора цього Джемборі, 6 серпня, весела ватага різномовних скаутів проголосила Бі-Пі Начальним Скаутом світу.
Скаутський рух і далі зростав. В день його 21-ї річниці він нараховував в своїх лавах вже понад 2 млн. членів у всіх культурних країнах Землі. На цю нагоду король Юрій V відзначив Бі-Пі почестю, іменувавши його бароном з титулом лорд Бейден-Павелл оф Гілвел. Однак для всіх скаутів він назавжди так і залишиться Бі-Пі, Начальним Скаутом світу.
За лондонським Джемборі настала черга другого, яке відбулося у Данії у 1924 році, потім третього – у 1929 році у Англії, четвертого – 1933 року в Угорщині, п’ятого – 1937 року в Голандії. Але Джемборі були лише частиною зусиль скаутингу за світове братерство. Бі-Пі багато подорожував, провадив листування із скаутськими провідниками багатьох країн і постійно писав на виховні теми, ілюструючи свої статті й книжки власними малюнками. Він написав
“Підручник для вовченят” (1916),
“Мої пригоди на службі розвідника” (1916),
“Підручник для скаутмайстрів” (1920),
“Що скаути вміють робити” (1921),
“Мандрівка за успіхом” (1922).
Всього Бі-Пі написав 32 книги. Про нього говорять як про видатного військового, письменника, художника, актора, він цікавився також різьб’ярством, любительським кіно; прекрасний організатор, почесний доктор шести університетів, кавалер 28 іноземних і 19 скаутських нагород і відзнак. Бейден-Павелл сам є яскравим прикладом різностороннього самовиховання для скаутів.

Останні роки Бі-Пі

леді Олав Бейден-Пауелл

Коли Бі-Пі досягнув 80-річного віку, він повернувся до своєї улюбленої Африки зі своєю дружиною леді Олав Бейден-Павелл, його захопленою помічницею у всіх його зусиллях, яка сама була провідницею світового руху дівчаток-гайдів. Вони осіли в Наїрі, Кенії, у спокійному місці з прекрасним видом через глибокі ліси на засніжені верхи гір.
Там і помер Бі-Пі 8 січня 1941 року не доживши лише місяць до свого 84-ох ліття.

Могила Бі-Пі

Факти скаутінгу:
20 скаутів в 1907 на таборі на острові Браунсі
Зараз приблизно 28 млн
дівчат і хлопців і 100000 волонтерів в Великобританії лише
14% в Британії – дівчата
Лише у 6 країнах немає скаутів
Це Куба, Бірма, Лаос, Китай, Північна Корей і Андора
11 і 12 людини на місяці – скаути.

Гра

«Доміно»
Завдання – на швидкість скласти просте доміно.

Опитник

1 етап
(завдання – написати назву події(може бути кілька))
1. 22 лютого 1857 –
2. літо 1907 –
3. 1908 –
4. 1912 –
5. 1920 –
2 етап
(завдання – написати яке відношення ці люди мають до Бі-Пі)
1. Леді Олав Бейден-Павелл
2. Олександр Тисовський
3. Роберт Стефенсон
4. Георг Джордж Бейден-Павелл
5. Король Великобританії Едвард VII

Начальні пластуни

Дискусія:

Для початку гутірки ми рекомендуємо,запитати в юнацтва хто на їхню думку є начальний пластун і, що він робить в житті. Ви можете для цього намалювати на картоні велику відзнаку начального пластуна, а тоді кожен буде вживатись в його роль, розповідати про себе  і передавати далі.

 

Начальний пластун – пластун, що стоїть на чолі всього українського пластового руху як уособлення організаційної єдності, його безперервної дії і традиції. Його права й функції мають в основному почесний і репрезентаційний характер.

  (відзнака начального пластуна)

Перший начальний пластун – Северин Левицький

Першим начальним пластуном був Северин Левицький (Сірий Лев). Народився він 6 вересня 1890 р. в селі Щуровичах, повіт Броди, Галичина, в родині громадського діяча. До середньої школи ходив у Бродах і там був діяльним членом таємного українського гуртка. Втратив скоро батьків (в 1908 році помер батько, а в 1904 мати).

Северин вчився дуже добре, про що свідчить одержання стипендії й у 1908 році закінчує середню школу. В осені цього ж року поступає на філософічний факультет Львівського університету. З приїздом до Львова бере активну участь у студентському житті, саме з приводу цієї активності він не зміг по закінченні навчання отримати державну посаду. Учительську працю почав у Яворові, в ґімназіі «Рідної Школи». Вже в короткому часі він організує і веде відділи Українських Січових Стрільців і у тому ж часі вперше зустрічається з діяльністю Пласту. Бере активну участь у бойових діях під час Перщої світової війни. По закінченні війни у вересні 1920 р. повертається до Львова і одержує працю в державній українській учительській семінарії. В цім часі стає спершу опікуном, а згодом зв’язковим Верховної Пластової Команди для 4-го Полку ім. Б. Хмельницькогою Того ж року заприязнюється з доктором Олександром Тисовським і стає його найближчим другом і співробітником. В квітні 1924 року відбувається перший повоєнний Верховний Пластовий З’їзд, на якому обирають його головою Верховної Пластової Команди. Зі здобуттям посади Верховного Отамана й фактичним очоленням Пласту, С. Левицький діє у таких напрямках як внутрішня реорганізація Пласту, поширення членства між ремісничу

й сільську молодь, відсіч намаганням відмежувати «шкільний» Пласт від головного Пластового проводу, поширення Пласту на Волинь, підпорядкування Верховній Пластовій Команді Пласту на Закарпатті й Буковині, організація еміграційних пластових осередків по  українських студентських центрах та ін. За його участі було створено нові пластові улади — новацький, старшопластунський і сеньйорський. В розгарі праці й успіхів приходить великий удар — 26 вересня 1930 р. польська влада заборонює Пласт. незважаючи на це, Северин Левицький очолює Ліквідаційну Комісію, що назовні проводила ліквідацію Пласту і одночасно створювала Пластовий Цент — організації, що опрацьовує нові форми існування пластового руху як «Вогні», «Доріст Рідної Школи», «Комісія Виховних Осель і Мандрівок Молоді», «Плай», що леґалізували пластову роботу. Таким чином пластова праця йшла без перерв, хоч і не є в одностроях. У липні 1944 р. покидає Львів і подається на еміграцію. Кінець Другої світової війни засиає його у Німеччині в Еґґенталі у Баварії. В часі перебування в Еґґенталі нав’язує зв’язки з членами Пластового Центру і є одним з ініціаторів відновлення пластового руху на еміграції. У жовтні 1945 р. відбувається в Карльсфельді пластова конференція, яка ухвалює створення Союзу Українських Пластунів на еміграції. Сірий Лев бере в ній активну участь. В 1947 р. на пластовому з’їзді в Реґенсбурґу проголошують його Начальним Пластуном. Відтоді стоїть він на чолі всьог українського пластового руху, як уособлення організаційної єдності, його безпереривноі дії і традиції. Його авторитетові підлягають усі вияви пластової діяльності, де б вони і в яких організаційних формах не проявлялись. Сірий Лев реорганізує 1 Курінь УПС ім. Степана Тисовського і стає його першим курінним. В 1949 р. переїздить до США й осідає в Баффало, де й мешкаєж до кінця своого життя. З осідку в Баффало Сірий Лев провадить свою діяльність — слідкує за проявами пластового життя у цілому світі, допомагає у пластовій діяльності дописами, доповідями, поїздками, участю в пластових з’їздах, конференціях чи святкуваннях, збиранням історичного матеріалу та широкою перепискою з пластовими проводами, а то й з поодинокими пластунами, у цілому світі.

У 1960 р. переживає ще один важкий удар — смерть дружини Оксани. Проте, він не покидає своєї праці — готує до друку свої спомини, що зв’язані з історією Пласту, бере активну участь у підготовці чергової великої Ради Українського Пластового Сеньйорату, цікавився підготовкою до урочистих святкувань 50-ліття Пласту. За два дні перед смертю Сірий Лев бере участь у раді станиці в Баффало, а опісля у святі до річниці бою під Крутами. Помер Северин Левицький 30 січня 1962 року.

Юрій Старосольський

Народився у Львові, син Володимира Старосольського і Дарії Шухевич. Дружина – Оксана з Сілецьких. Мав дочку Аню. Початкову освіту здобував у школах у Львові, а також у Відні та Лінці (Австрія), куди у часі Першої світової війни емігрував із батьками. З еміграції повертається 1922 року. Того ж року вступає до Пласту та стає членом гуртка «Вовки» Першого пластового полку (пізніше куреня) ім. Петра Конашевича-Сагайдачного (до 1925 р.). Його обирають гуртковим, а далі хорунжим куреня. 1923 року відбуває перший гуртковий табір у Ворохті — мандрівка до Дори. У 1924 році є учасником Першого Обласного пластового табору в Кам’янці біля Підлютого (Ґорґани) під командуванням Івана Чмоли. Табір містився у стайні для овець, яку пластуни пристосували до ужитку.У 1926 році із відзнакою закінчує Львівську академічну гімназію. Вищу освіту здобуває у Львівському університеті, відділ права — маґістр у 1931 році; Українському Вільному Університеті у Празі — докторат з права і політичних наук у 1940 році; Американському університеті у Вашингтоні — маґістр політичних наук — 1953 р. З 1926 року член куреня «Лісові Чорти», у 1928-1930 рр. курінний суддя. 1924–1930рр. – учасник таборів, що проходили у пластвій оселі “Сокіл” на одноіменній горі, які організували Лісові Чорти. Як правило, був членом проводу.

Як член Української військової організації (з 1926 р.) у десяту річницю Листопадового Зриву у 1928 році завішує на даху Львівського університету національний прапор. В часі навчання є провідним членом студентських організацій та спортивних клубів – зокрема, головою студентської «Правничої громади» у Львові, головою Секції адвокатських аплікантів, членом “Карпатського Лещатарського Клубу” у Львові.

1929 р. дістає завдання від Верховної Пластової Команди підпільно перейти кордон із Закарпаттям, щоб із закарпатськими пластунами їхати на світове скаутське Джемборі до Англії. Проте, коли це не вдалося, таборував із тамтешніми пластунами у Лугах біля Сваляви та відбув мандрівний табір вздовж Закарпатського Підгір’я. У 1930 році, крім табору на Соколі відбув тритижневу прогулянку човнами по Волині і Поліссі із куренем Лісові Чорти. Цього ж року польська влада забороняє діяльність Пласту.

У 1931–1939 рр. проходить адвокатську практику в канцелярії батька – Володимира Старосольського. По її завершенні успішно складає адвокатський іспит у Львові. У 1931– 1932 рр. був обозним (відповідав за господарку та харчі табору), а, насправді, комендантом таборів на “Соколі”, які відбувалися під іншими назвами, замість Пласту. 1932 року отримує Перше Пластове Відзначення за “ведення таборів після розв’язання Пласту в особливо важких умовах”. 1933 року стає членом пластової делегації на скаутське Джемборі в Ґеделе (Угорщина), завдяки тому, що нелегально перейшов польсько-чехословацький кордон. Того ж року був членом Пластового Проводу. 1931–1939 рр. – редактор, а потім співредактор із сестрою Уляною журналу для молоді «На сліді».

У 1935 р. написав слова до пісні «Сіріли у сумерку півночі шатра», друкована в журналі «На сліді» під заголовком «При ватрі». Вперше виконана з музикою пл. сен. Юрія П’ясецького, ЛЧ на Ювілейній Зустрічі у Міттенвальді 1947 року. Окрім того, є автором слів і музики пластової пісні «Ріками тихими».

Працював у адвокатській канцелярії – в Ярославі (1940–1941 рр.) та у Львові (1941– 1944 рр.) Під час німецької окупації був комендантом пластового табору у Шклі (1942) та комендантом інструкторського табору у Пасічній (1943). У 1942–1945 рр. є головним редактором пластового журналу «Дорога». 1945–1947 рр. є членом команди СУПЕ (Союзу Українських Пластунів Емігрантів), у 1945 –керівник Першого Пластового З’їзду на чужині в Карльсфельді (Німеччина). У 1947–1949 рр. член Головної Пластової Ради. У 1948 році з’являється його ще й сьогодні цінна книжка про ідеї та методи пластування «Велика гра». У 1951 р. є головуючим Першого Крайового Пластового З’їзду в США, котрий відбувся у Нью-Йорку. На цьому З’їзді обирається Головою Крайової пластової ради у США і виконує ці обов’язки до 1953 р. У 1967–1970 рр. знову повертається у склад Головної Пластової Ради, але вже на посаді Голови. У 1972 році стає Начальним Пластуном усіх пластунів світу. 1977 р. отримує Орден Вічного Вогню в золоті за довголітню громадську і, зокрема, наукову діяльність. Брав участь у всіх Ювілейних Міжкрайових Пластових Зустрічах, що відбулися за його життя. Відбув навколосвітню подорож – у грудні 1986 р. полетів до Австралії на ЮМПЗ через Каліфорнію, а повернувся у січні 1987 р. через Азію, Далекий Схід, Європу до CIF. Вертаючись, у час, коли в Україні був Святвечір, засвітив над берегом океану п’ять свічок як символи континентів і згадав усіх пластунів.

Голова Комітету з відзначення 1000-ліття Хрещення України в Америці 1988 року.  Помер у Сілвер Спрінґ, США. Похований на цвинтарі св. Андрея Первозванного в Бавн Бруку. На честь видатного українця пластовий курінь Уладу пластунів юнаків ч. 29 уТернополі носить його ім’я.

Любомир Романків

Любомир Романків – Начальний пластун із 1997 року, провідний науковець компанії IBM в галузі комп’ютерних технологій, винахідник процесів будови індуктивних і магніто- опірних мікроголовок для запису інформації, що уможливили появу “твердих дисків” та персональних комп’ютерів, автор і співавтор більш як 50 патентів. Народився 17 квітня 1931 в містечку Жовква, Львівської області. Живе в містечку Браєркліф Манор, штат Нью Йорк. Член НТШ, Академії інженерних наук ІВМ та Академії інженерних наук України. Нагороджений високими відзнаками американських наукових товариств. Діяч українських студентських та громадських організацій діаспори, член президії СКВУ. Активний діяч Пласту, був Головою ГПБ і ГПР, зараз є Начальним Пластуном, всебічно сприяє розбудові Пласту в Україні. Член 29-го Куреня УПС “Сіроманці”. Нагороджений вищими пластовими відзначеннями.

Пластове життя і діяльність

Член ВСУМ у Львові в 1943-44 роках. Став членом Пласту в 1946-му році в Берхтесгадені, Німеччина. І-ша проба й присяга. 1947-48 – II і III проби – Мюнхен-Фрайман, Німеччина. Гуртковий, кур. провід 1948-57 – Співорганізатор станиці Едмонтон, виховник, зв’язковий, гніздовий, кошовий, станичний. Ініціятор купна пл. дому. 1958-61 – Юнацький виховник в Бостоні, кошовий. 1965-77 – 2-ий заступник Голови КПС та секретар КПС в ЗСА. 1978-84 – Голова ГПБ; ступінь сен. керівництва; засновник Фонду Дрота. Ініціятор ЮМПЗ-82 в Европі. 1987-94 – Голова ГПРади. Ініціятор переговорів із Скавтовим бюром в Женеві про приняття Пласту до Світового Скавтінґу. Як Голова ГПР взяв участь в перших 4-ох З’їздах Пласту в Україні й допомагав унапрямлювати пластову працю. 1994 – Заступник Голови ГПБ для зв’язку зі Скавтовим Бюром. Разом з делегацією України брав участь у 18-му Світовому Джемборі. Репрезентував Пласт у розмовах із Скавтовим Бюром.

10 cерпня 1997 р. на пластовій г. Сокіл відбувся Ювілейний Збір до 85-ти ліття Пластової Присяги. На Ювілейному Зборі було проведено святкове заприсяження Начального Пластуна Л.Романківа, СМ. Очевидцями цієї події стали понад 1000 пластунів і пластунок. А передував інавгурації виборчий процес. Виборча комісія подала на голосування членству Пласту прізвища 5 пластунів/-ок, які кандидували на пост НП. Це були: Л.Романків, О.Гаврилюк, М.Лабунька, О.Кузьмович, Я.Пришляк. В результаті голосування, у першому раунді жоден з кандидатів не здобув необхідних 50%+1 голосів – з огляду на це було проведено другий раунд голосування. 6 травня 1997 р., на день Патрона Пласту Святого Юрія, Головна Пластова Рада і Виборча комісія повідомили, що “у висліді всепластового голосування Начальним Пластуном обрано пл. сен. кер. Любомира Романківа, СМ”. В 2003 р. закінчилася перша каденція Начального Пластуна, постало питання про чергові вибори. Було отримано дві номінації кандидатів на Начального Пластуна. З них тільки один погодився кандидувати на найближчу каденцію – Л. Романків. З уваги на відсутність інших кандидатів, відпала потреба проводити всепластове голосування.

Тому, 25 квітня 2003 р. Головна Пластова Рада й Виборча комісія проголосили, що Начальним Пластуном на наступну 6-річну каденцію залишається пл.сен.кер. Любомир Романків, СМ. Урочисте заприсяження Начального Пластуна відбулося під час 15-их Зборів КУПО, 31.Х.2003 р. у Києві. Повноваження Начального Пластуна визначаються Грамотою про Начального Пластуна, яка є інтегральною частиною Статуту КУПО. Десятирічна праця Л. Романківа на посту НП є колосальною і потребує окремого дослідження з історії Пласту. Створений ним Фонд
Начального Пластуна підтримав велику кількість проектів з розвитку організації в Україні. 26 жовтня 2009 року Комісія з вибору Начального пластуна оголосила про обрання Л. Романків втретє Начальним пластуном.

Пластові відзначення: III, II і І юнацькі; III й II старшопластунські; св. Юрій в Сріблі та в Золоті.

Громадська Діальність:

Організатор і Голова студентських товариств в Едмонтоні й Бостоні. Організатор і провідник укр. радіопрограми в Едмонтоні. Зорганізував акредитовані курси укр. культури в Мерсі Каледж, Н.Й. Член Президії СКВУ, голова Комітету Української Молоді при СКВУ. Член управи НТШ в ЗСА.

Професійна Діальність :

Доктор металургії і матеріалів (МІТ – 1962). Інженер хімії (1955). Голова Центру Електрохімічної Технологи і Мікроструктур в Дослідчому Інст. Т. Дж. Ватсона фірми “ІВМ”. Винахідник процесів будови індуктивних і магнето-опірних мікроголовок для записування інформації (уможливило “тверді диски” та особисті компютери). Автор і співавтор 50 патентів, 130 наукових статей. Член Академії Наук “ІВМ”, та Академії Інж. Наук України. Одержав золоті медалі Електрохімічного Товариства ЗСА, “ІЕЕЕ”, медалю Перкіна (найвище відзначення хім. індустрії ЗСА). Вичислений в “Хто є хто в науковому світі” та в “Хто є хто в Америці”.

Сходини

Що таке сходини?

Робота в гуртку в першу чергу реалізується на гурткових сходинах. Сходини відбуваються раз на тиждень і тривають 1,5-2 години. Програма кожних сходин є надзвичайно насиченою, вона готується спочатку виховником, а далі – самим юнацтвом. Вони відіграють важливу роль в пластовій гуртковій системі. Сходини відрізняються від збірки тим, що мають визначену насичену (!) програму.

Програма сходин. Деталі.

Відкриття. Триває 5 хв. Відкриття сходин має завжди урочистий характер і мусить відбуватись гідно і з повагою. Це не лише формальність, але й виховний засіб, який призвичаює до дисципліни і почуття пластової спільноти.
Відкриття проводить гуртковий. Починається рівно з початком сходин (пластун точний). Гуртковий збирає гурток в лаві, сходини відкриваються пластовим гаслом «СКОБ». Писар зачитує наказ. Суддя має перевірити присутність. Може бути перевірка одностроїв, і т. д.

Гутірка. Триває 20 хв. Найскладніша точка програми сходин – гутірка. Слово це походить від «гуторити» і означає, що це має бути цікава й недовга розмова. Гутірка—це виміна думок у гурті на певну, окреслену тему, де провідник гутірки не є викладачем, а тільки веде гутірку в напрямі означеної мети і теми. Проводить гутірку одна людина, але усі присутні повинні брати активну участь та висловити свої думки, зауваження та запитання. На інформаційній гутірці бажано використовувати роздаткові матеріали чи малюнки і інші цікаві джерела інформації. Гутірку роблять цікавішими приклади з життя. Гутірка має бути цікавою і зрозумілою!
При допомозі гутірок:
— передаємо членам гуртка знання, думки, ідеї та емоції;
— захоплюємо гурток до дії;
— вироблення вмілості логічно думати й висловлювати свої думки та свої погляди;
— вироблення способу ефективної комунікації та культурно спілкуватися;
— вироблення вмілості аналізувати та відрізняти факти від фантазії;
Етапи розгортання гутірки:
— розповідь;
— бесіда /дискусія/ представлення;
— Завершення. Висновки.

Ігри. Тривають 10-15 хв. Крім того, що вся діяльність Пласту побудована, як Велика Гра з конкретною метою до виховання доброго громадянина і провідника, практикується форма гри при викладенні будь – чого, чим хочемо збагатити свої теоретичні знання і навички.
На кожних сходинах переводяться ігри. Ігри роблять пластову програму цікавою. Пластова гра має ціль і правила. Гру проводимо для розваги і задля користі. Під час гри пластуни виробляють швидкість, зручність або пам’ять, закріплюють знання або виробляють співпрацю в гурті. Елементом багатьох ігор є змагання, але є також кооперативні ігри без змагання.
Ігри треба вибирати залежно від місця, (погоди), кількості учасників, віку учасників, іноді теми сходин. Під час проведення потрібно добре пояснити правила, з’ясувати чи всім все зрозуміло. Потрібно не забувати про правила чесної гри.

Спів. Триває до 15 хв. Є досить важливим і цікавим елементом програми.
Які пісні вивчаємо ?
—пластові;
—релігійні—церковні;
—народні;
—композиторські;
—аматорські уклади й переклади чужих пісень.
Бажано вивчати пісні у супроводі муз. Інструмента (гітара, і т. д.). Найкраще, коли текст роздрукований чи розписаний кожному окремо. спочатку співає одна людина (відповідальний за точку) 1 куплет і приспів. Потім співають гуртком. Якщо музика складна, то можна вивчати всі частини окремо. Для закріплення, співають ще, як мінімум 3 рази.

Організаційні питання. Триває близько 10 хв. На сходинах полагоджуються різні справи. Гуртковий або гурткова звітує з Ради Гурткових. Скарбник збирає внески; хронікар інформує або пригадує про хроніку; господар просить порад щодо закупу приладдя до майстрування. Членам гуртка пригадується, що вони мають на другі сходини принести чи приготувати. Можна обговорити акції які відбулись, чи будуть відбуватися. І все інше, що потрібно.

Інструктаж\здача проб і вмілостей. Триває 20 хв. Цей час може виділятися для здачі проб та вмілостей, а також для інструктажу з якоїсь вмілості. Теоретичні знання, які будуть застосовані практично на пластових таборах, мандрівках. Інструктаж повинна проводити кваліфікована особа, як є фахівцем у даній ділянці. Інструктор самостійно повинен подбати про форми передачі знань юнакам/ юначкам ( це не виключає цікаві ігри на засвоєння знань).

Майстерка. Триває 20 хв. Можна виконувати різноманітні роботи. Виготовлення відкриток до якогось свята, або виробів з бісеру, і т. д. Це добрий спосіб зробити програму сходин цікавою і різноманітною. Має бути цікаво і легко для всіх.
Планування. Триває 5-10 хв. Планується програма наступних сходин, чи мандрівки. Також можна планувати план діяльності гуртка на наступний термін. Якщо планується програма сходин, то потрібно вирішити, коли і де вони будуть проводитись, що буде проводитись, і закріпити відповідального за кожну точку.

Закриття. Триває 5 хв. Гурткова збирає гурток, закриває сходини пластовим гаслом СКОБ.

Сигналізація – знаки в терені, міжнародні знаки

 

Міжнародні інформаційні сигнали

Відомі у світі сигнали, якими можна обмінюватись на відстанях.
Сигнал містить певне коротке повідомлення, прохання.

 

Можна легко запам’ятовувати, наприклад:

    F(Food) – треба їжі;
    L(lubricating oil) – потрібно бензин, машинне масло;
    карта і компас = квадрат;
    Y(yes) – так;
    N (No) – ні;

Знаки на терені

1) Дорога сюди.

2) Не йди сюди, небезпечно.

3) Іди вправо.

4) Ми пішли додому.

5) Ми розійшлись.

6) Ти іди додому.

7) Вістка для тебе на віддалі… кроків.

Кольорознавство і оптичні ілюзії

Фізичний і Психічний вплив кольору.

Фізичний вплив кольору був багаторазово підтверджений численними експериментами фізіологів і психологів. Так, М. Деребіре приводить наступний опис впливу кольору на психіку.

Зелений колір – болезаспокійливий, гіпнотичний. Він впливає на нервову систему, знімаючи дратівливість, безсоння, втому, знижує кров’яний тиск і піднімає тонус.

Блакитний колір – антисептичний. Він ефективний при запаленнях і нагноєннях. Чутливій людині блакитний допомагає більше, ніж зелений, але від його «передозування» виникають деяка втома й пригніченість.

Жовтогарячий колір   стимулює почуття й прискорює пульсацію крові, не впливаючи при цьому на кров’яний тиск. Він має сильну стимулюючу дію, створює почуття благополуччя й веселощі, але може втомлювати.

Жовтий колір впливає на мозок і тому ефективний при розумовій недостатності.

Червоний колір має теплоту. Він стимулює мозок, ефективний при меланхолії, але в той же час легко робить дратівний вплив.

Фіолетовий колір збільшує витривалість тканини, впливаючи на серце, легені й кровоносні судини.

Психічний вплив кольору викликає щиросердечну вібрацію: «Наприклад, червоний колір може викликати щиросердечну вібрацію, подібну до тієї, яку викликає вогонь, тому що червоний колір є в той же час кольором вогню. Теплий червоний колір діє збудливим чином; такий колір може підсилитися до хворобливого болісного ступеня, може бути, також і внаслідок його подібності з кров’ю. Червоний колір у такому випадку будить спогад про інший фізичний фактор, який, безумовно, хворобливим чином діє на душу.»

Цікава наступна класифікація кольорів по їхньому психологічному впливу на людину.
1. Стимулюючі (теплі) кольори, що сприяють збудженню й діючі як подразники:

    * Червоний – вольовий, життєстверджуючий;
    * Жовтогарячий – теплий, затишний;
    * Жовтий – контактуючий, променистий.

2. Дезінтегруючі (холодні) кольри, що приглушують подразненн:

    * Фіолетовий – поглиблений, важкий;
    * Синій –, що підкреслює дистанцію;
    * Ясно-синій – веде в простір, що спрямовує;
    * Синьо-зелений – підкреслює рух, мінливість.

3. Пастельні кольори, які приглушують чисті кольори:

    * Рожевий – ніжний, що робить враження деякої таємничості;
    * Ліловий – замкнений, ізольований;
    * Пастельно-зелений – ласкавий, м’який;
    * Сірувато-блакитний – стриманий.

4. Статичні кольори, здатні врівноважити, відволікти від інших збудливих кольорів:

    * Чисто-зелений – вимогливий, що освіжає;
    * Маслиновий – заспокійливий, зм’якшує;
    * Жовто-зелений – оновлюючий, розкріпачує;
    * Пурпурний – вишуканий, претензійний.
    * Кольори глухих тонів, які не викликають подразнення (сірі), гасять його (білі), допомагають зосередитися (чорний).

5. Теплі темні тони (коричневі), що стабілізують подразнення, що діють в’яло, інертно:

    * Охра – зм’якшує ріст подразнення;
    * Коричневий, землистий – стабілізуючий;
    * Темно-коричневий – зм’якшуючий збудливість.

6. Холодні темні кольори, що ізолюють і гнітючі подразнення:

    * Темно-сірі, чорно-сині, темні – зелено-сині.

Значення кольорів

Перед собою викладіть коробку олівців або фломастерів, нехай кожен юнак вибере собі один, який йому найбільше подобається.  Тепер викладемо всі карти на стіл і розповімо про значення кольорів.

Значення різних кольорів залежить від традицій тієї або іншої країни, які до того ж сильно міняються з часом. Але вплив тих або інших кольорів на психіку, зовнішність і навіть долю людини науково доведено багатьма дослідженнями. Саме тому так важливо уміти вибрати «свій» колір в одязі, інтер’єрі, а також в певній ситуації. Адже за допомогою кольору можливо навіть впливати на навколишніх людей!

Чорний – це колір влади і сили, що викликає пошану. Він постійно в моді, в основному через те, що чорний колір зорово робить фігуру стрункіше. І хоча чорний колір в одязі часто вважається елегантним і стильним, він також може пригнічувати настрій оточуючих. А той, хто його носить, часто здається навколишнім недружнім і навіть злим. Недаремно більшість кіношних і мультяшних лиходіїв одягнена саме в чорний колір. Чорний володіє властивістю обважнювати інші кольори, пригнічувати їх природні вібрації.

Білий колір символізує невинність і чистоту. Невипадкове це традиційний колір для наречених в багатьох країнах. І не дарма в білий саван одягаються померлих – як би для того, щоб людина пішла в інший світ чистим і звільненим від гріхів. Ви коли-небудь замислювалися над тим, чому лікарі і медсестри одягнені в білі халати, не дивлячись на те, що при лікуванні хворих підтримка чистоти халата не так легко? Теж для того, щоб підкреслити чистоту і стерильність лікарні. Надягайте білий, якщо вам потрібно підкреслити чистоту своїх помислів.

Червоний колір – найбільш інтенсивний колір в емоційному плані. Він сприяє прискоренню серцебиття і почастішанню дихання. Можливо, тому він вважається кольором любові і пристрасті. Психологами відмічено, що схильність до червоного кольору мають пристрасні і сміливі люди, яким якраз не вистачає любові або уваги. Червоний одяг привертає увагу і робить її носія помітним і значущим в очах решти людей, підкреслює його активну життєву позицію. Але разом з тим і помітно «обважнює» фігуру, а також може викликати неусвідомлену агресію з боку оточуючих. Машини червоного кольору – улюблена мішень для грабіжників.

Рожевий – найромантичніший колір і один з самих заспокійливих і розслабляючих. Прихильники рожевого – по-справжньому миролюбні, тонкі і чутливі люди з ніжним серцем. У США і Європі в спортивних клубах роздягальні для команд супротивника часто фарбують саме в рожевий колір, щоб суперники відчули занепад енергії. Надягайте рожевий, щоб підкреслити свою пасивну позицію, наприклад, якщо хочете, щоб на вас не поклали яку-небудь відповідальність або щоб ваш чоловік відчував бажання оберігати і захищати вас.

Коричневий колір – колір нудьги і старості. У інтер’єрах привносить відтінок елегантної, але консервативної старизни. У одязі символізує скупу на емоції особу, можливо, з неприємним характером. На оточуючих може робити відштовхуючий вплив.

Сірий – «невидимий» колір. Він не несе майже ніякої інформації і не робить якого-небудь сильного впливу на психіку. Якщо хочете стати «непомітною», надіньте сіре.

Синій і блакитний – кольори неба і моря. Можливо, тому вони такі популярні. Їх дія протилежна дії червоного кольору. Спокійний синій колір спонукає організм проводити заспокійливі хімічні речовини, тому він часто використовується в інтер’єрі спалень. Але синій – це також холодний і депресивний колір, і надлишок синього не рекомендується. Зате дуже ефективно, наприклад, надягати синій костюм на співбесіду під час вступу на роботу або навчання, тому що цей колір символізує лояльність, консерватизм і прихильність своїм ідеалам. Доведено, що люди найбільш активні і працелюбні в приміщеннях, забарвлених в сині і блакитні кольори. Дослідження також показали, що в тренажерних залах синього кольору атлети і важкоатлети здатні підняти більшу вагу, а бігуни пробігають більші дистанції, ніж зазвичай.

Зелений – найбільш популярний у декораторів колір, оскільки символізує природу і саме життя.
Це найбільш легкий колір для очей, його надлишок не впливає негативно на психіку, і він навіть здатний покращувати зір! Це заспокійливий і освіжаючий колір, що додає нові життєві сили і стимулюючий захисні сили організму. Саме тому більшість лікарень забарвлені зсередини в зелений колір. Або, наприклад, людей, що чекають ефіру на телебаченні, як правило поміщають в кімнату саме із зеленим інтер’єром, щоб заспокоїти хвилювання.

Жовтий – збадьорюючий, колір сонця. Привертає увагу навіть більше, ніж червоний або оранжевий. І хоча він вважається оптимістичним кольором, не все так безхмарно. По сприйняттю це найважчий для очей колір, і його надлишок пригнічує діє на психіку. Доведено, що в жовтому інтер’єрі люди частіше гарячаться, а діти плачуть. Тому не поспішаєте фарбувати дитячу цілком в жовтий колір! Хоча в помірних кількостях жовтий може розвивати розумові і артистичні здібності.

Фіолетовий – це заспокійливий, гармонійний колір з елементами духовного споглядання і містики. Він символізує перехід однієї якості в іншу. Якщо вам потрібно різко поміняти життєву ситуацію, то фіолетовий – точно ваш колір.

Про колір очей

Всі люди народжуються світлоокі, а остаточний колір очей формується у дитини до 2-3 років, коли з’являється фермент меланін. Чим більше його в клітинах, тим темніше очі. Блакитноокі нації, як правило, живуть далеко від екватора, володарі коричневих очей – жителі районів з помірним кліматом, а чорні очі вказують на близькість до екватору. Чим темніше очі, тим більше вони захищені від сліпучого сонячного світла. Ця властивість виправдовує виключення – у жителів Крайньої Півночі очі не блакитні, а темні, так око захищається від нестерпного сліпучого снігу. Генетики ж помітили, що ген карих очей – найсильніший і перемагає гени, що відповідають за блакитний і зелений кольори очей.

Тести:

Дивлячись на слова на картинці запропонуйте юнацтву назвати кольори від першого до останнього слова. (не слова, а кольори яким написані слова)

 

Оптичні Ілюзії:

Дуже часто в нашому житті застосовується вище оптичних ілюзій. Почнемо з простих :

маємо два квадрати. Який з них здається більшим? (Правий)  але насправді вони обидва одинакові. Просто білі предмети на чорному фоні здаються більшими ніж чорні на білому.

 

Другий тест маємо дві квітки намальовані з кругів. На якій з них круг всередині здається більшим (Лівій) Насправді вони однакові, але через предмети які їх оточують лівий здається більшим, а правий меншим.

На 1 малюнку маємо дві лінії, перша нам здається довша через напрямок стрілки. Насправді обидві однакові.

На 2 малюнку просять порівняти відрізки АВ і СD, перший здається довшим. Насправді обидві однакові.

На 3 малюнку маємо дві лінії горизонтальну і вертикальну. Вертикальна здається довшою, насправді обидві одинакові.

На 4 малюнку просять порівняти відріки А і Б. Б здається довшою, але вони однакові.

Ще більше цікавих ілюзій можна знайти тут.

 
Інші приклади оптичних ілюзій:

 

Цікаві факти про колір:

10 місце: Хоча багатоколірний спектр веселкибезперервний, за традицією виділяють 7 кольорів. Першим це запропонував Ісаак Ньютон, правда, спочатку він розрізняв тільки п`ять — червоний, жовтий, зелений, блакитний і фіолетовий.

9 місце: Блакитний колір очей — це результат мутації в гені HERC2, через який у носіїв такого гена понижене вироблення меланіну у веселковій оболонці ока. Виникла ця мутація приблизно 6–10 тис. років тому в північно-західній частині чорноморського побережжя.

8 місце: Більярд відбувся як гра з палицею і кулями на відкритому повітрі. Тому сукно на більшості більярдних столів зелене, як колір трави.

7 місце: Грецькі мармурові скульптури зовсім не були білими. Колись статуї розфарбовували. Просто фарби змилися з часом.

6 місце: Фламінго мають інтенсивне рожеве забарвлення через те, що їдять маленьких червоних рачків або водорості, в яких міститься каротиноїд. Якщо позбавити фламінго цієї дієти, вони стануть брудно-білими.

5 місце: Щенята далматинців народжуються повністю білими.

4 місце: Трибарвна зубна паста насправді біла усередині всього тюбика. Різноколірною вона стає тільки в шийці тюбика, в яку вмонтовані ємності з кольоровими наповнювачами. Тюбик був запатентований в США в кінці 1950-х років.

3 місце: «Білим шумом» називається сигнал з рівномірною спектральною щільністю на всіх частотах і дисперсією, рівній нескінченності. Приклад білого шуму — це звук водопаду. Проте крім білого виділяють велике число інших кольорових шумів. Існує рожевий, червоний, синій, фіолетовий, сірий і багато інших шумів.

2 місце: У одній з в`язниць штату Джорджія вся внутрішня частина чоловічого відділення фарбована в рожевий колір, а увязнені носять рожеву форму. Після цього нововведення у в`язниці стало значно менше конфліктів серед увязнених.

1 місце: По кольору шотландських килтів можна точно сказати, з якої місцевості походить той або інший шотландський рід. Адже фарбники раніше були натуральними, і добували їх з тих рослин, які були під рукою. Раніше в Шотландії мала місце колірна диференціація килтів. Залежно від свого сану людина мала право носити килт з обмеженим набором кольорових смуг. Шестикольоровий килт був винятковим привілеєм короля.

Патрон куреня

Даний матеріал є прикладом, як необхідно подавати інформацію про свого Патрона

1. Біографія та основні життєві події.
2. Що визначного зробив та чим запамятався.
3. Риси, гідні для наслідування та чому достойний стати патроном пластового куреня.

Ольга Басараб народилася 1 вересня 1889 року в с. Підгороддя на Рогатинщині в родині шляхтича гербу “Рогаля” Михайла Левицького, помічника пароха Вербилівців, її діда отця Івана Стрільбицького, та вчительки приватної української школи в Рогатині. Навчалася в приватному пансіоні для дівчат у Вайсвассері (Сілезія), ліцеї Українського інституту для дівчат у Перемишлі (1902-1909) та однорічних курсах у Віденській торговій академії. З 1910 р. працювала в страховому товаристві “Дністер”, Земельному іпотечному банку.

1914 року вийшла заміж за студента “Політехніки” Дмитра Басараба, який очолював студентське товариство “Основа”. Подружнє щастя виявилося недовгим: 22 червня 1915-го Дмитро загинув на італійському фронті в першому своєму бою. У 1918-1923 рр. О. Басараб працювала бухгалтером посольства України у Відні, водночас була українською розвідницею. З метою збору військово-стратегічної та політичної інформації жінка відвідувала Данію, Німеччину, Норвегію, інші держави. Після ліквідації дипломатичних представництв УНР 1923 р. Ольга переїхала до Львова, де співпрацювала з Українською військовою організацією (УВО – підпільна організація військовиків, яка 1929 року трансформувалася в ОУН), була зв’язковою полковника Євгена Коновальця.
О шостій годині ранку 9 лютого 1924 р. у квартиру, яку О. Басараб винаймала разом зі Стефанією Савицькою по вул. Виспянського (тепер – Вишенського), увірвалася польська поліція. Поліцаї виявили та вилучили в О. Басараб тексти зібраної розвідувальної інформації та заарештували обох жінок. Їх звинуватили в шпигунстві водночас на користь ваймарської Німеччини та більшовицької України й ув’язнили у тюрмі по вул. Яховича (нині – Р. Кучера, тепер тут розташовано РВВС Личаківського району).
Поліцейські здогадувалися, що вдалося заарештувати поінформованого представника українського опору, і, звісно, їх вабила перспектива виявити українську підпільну мережу, достатньою інформацією про яку вони не володіли. Тому допити були “інтенсивними”, простіше кажучи, із застосуванням тортур. Два останні відбулися 12 лютого в передобідній час і від 21.00 до 03.00. Уранці Ольгу знайшли повішеною на вишитому рушнику на ґратах вікна камери.
Тепер уже неможливо з’ясувати подробиці трагедії. Документи допитів О. Басараб, які досліджувала Мирослава Дядюк, збереглися лише в копіях, натомість оригінали, мабуть, знищили відразу після її смерті. Найправдоподібнішою версією є катування О. Басараб слідчим Левом Кайданом; не стерпівши принижень, горда українка наклала на себе руки.
Що чинить у таких випадках поліція, нині добре знаємо. Замітаючи сліди, поліцейські поінформували пресу про самогубство безпритульної Юлії Баравської (“Діло” написало “Юлія Барська”) і під цим вигаданим іменем встигли поховати свою жертву. А тим часом тюремна служба далі приймала передачі для вже покійної Ольги.
Хтозна як би все це скінчилося, але завдяки агентам УВО в цій в’язниці не вдалося приховати факту смерті О. Басараб. Маніпуляції поліції спричинили масове обурення. Кампанію протесту розпочав “Союз українок” (Ольга була бухгалтером цього товариства) 20 лютого, акцію продовжили інші українські товариства Львова, Галичини й осередків еміграції. Голова українського клубу в Сеймі Республіки Польща С. Хруцький виступив з інтерпеляцією (депутатським запитом). Єврейський клуб узагалі вимагав створити спеціальну депутатську комісію для дослідження умов утримання в’язнів у польських в’язницях.
Польська влада змушена була розпочати слідство. 26 лютого відбулася ексгумація тіла О. Басараб. Після огляду трупа загиблу перепоховали на Янівському цвинтарі за участі декількох тисяч львів’ян і кількасот поліцейських.
На жаль, як і слід було сподіватися, справа потонула серед суперечливих свідчень: частина в’язнів свідчила про моторошні крики в тюрмі на Яховича, інша заперечувала; одна арештантка навіть сказала, що О. Басараб була “дуже весела”, бо співала пісень; судово-медичний експерт професор Сєрадзький підписав акт про смерть через повішення та відмовився ідентифікувати наявні на тілі покійної синці як сліди від побоїв; натомість присутня під час розтину його студентка повідомила, що пан Сєрадзький говорив їй про сліди саме побоїв (цю заяву роздобули польські соціалісти й зачитали її в сеймовій палаті); український “народний професор” М. Панчишин слідом за Сєрадзьким, хоч і визнав неможливим встановити походження синців на тілі покійної, проте водночас ствердив, що всі ці рани з’явилися ще за життя Ольги. А поліцейські на чолі з Кайданом, звісно, свідчили про “найлагідніші” методи допитів. Львів’яни ж пліткували, ніби львівська поліція почала практику катування із застосуванням електричного струму.
Досліджуючи справу О. Басараб, львівський історик М. Дядюк звернула увагу на документ одного з учасників допитів, уривок із якого процитуємо: “Гаряча, пристрасна, непохитна, незламна, фанатична Ольга… При трикратних моральних муках, яких зазнавала при допитах, що тривали довгі денні та нічні години, не впало з її уст ні слова, котре хоч би далекою мірою стосувалося справи, котрій себе посвятила. Чи витримає так до кінця, чи не зламається під тиском самотніх місяців, проведених у в’язничній камері під натиском цілого слідчого апарату… Ці роздуми могли привести її тільки до одного висновку –не допустити до того, щоб бути причиною до зради “справи”. Під примусом доконала самогубство, але не під фізичним, але тим, котрий зародився сам в її душі та думках”. Вона припустила, що так О. Басараб помстилася за свій арешт Польській державі, бо “смертю кинула на неї пляму перед світом, пляму знущання з жінки”.
Слідство в справі загибелі О. Басраб невдовзі припинили “за відсутністю складу злочину”. Натомість могила О. Басараб на Янівському цвинтарі всі наступні роки міжвоєнної епохи стала об’єктом паломництва українців, а її ім’я окутане ореолом мучеництва боротьби за соборну й незалежну Україну.
А за переказами, ще у 1924 році заарештований та ув’язнений пізніше у справі «басарабівців» Андрій Мельник на стіні тюремної камери побачив слова, написані кров’ю: «Умираю замучена. Помстіть. Ольга Басараб».

Чому гідна наслідування?

Ольгу Басараб знали як національно дуже свідому українку, взірцеву патріотку, громадянку з високим почуттям відповідальності за долю українського народу. І не тільки Ольга була палкою українською патріоткою. Серед нашого жіноцтва патріоток було чимало, але ні Ольга, ні інші українки своїм патріотизмом ніколи не чванилися, розуміючи глибоку суть справжнього патріотизму: кожна людина повинна бути патріотом, але цим пишатися не слід, бо чистий, непохитний патріотизм має своє коріння у почутті обов’язку та відповідальності за своїх ближчих і дальших братів та сестер. У нас не було й немає “героїв” большевицького ґатунку. Героїнею Ольга Басараб стала після мученицької смерті, якою здобула безсмертя.
Свідома своїх завдань і величі обов’язків та відповідальності, як жінка-революціонерка. Несла тяжку працю примірно, вірила в успіх боротьби та віддала себе для неї всеціло. А коли попала в тюрму – Вона не зломилася. Коли поліційні кати мучили її тіло середньовічними тортурами, Ольга виявилася сильною. Жадали від Неї зради посестер і побратимів, жадали підлоти, та Вона залишилася вірною великій Ідеї, залишилася святою. Згинула від мук і побоїв, за ціну свого життя зберегла тайну революційної праці. Охоронила товаришів і товаришок від мук, смерті та довголітньої тюрми. Її посвята була гідною української жінки, її посвята – це лаврові листки над символами нашої державності. Загинула Ольга Басараб, та розцвіли квіти з засіяних нею зерен.

 

Пластові Гімни

Гімн «Пласту» співається на усіх святах, він є складовою кожної пластової церемонії. У цьому гімні пластуни закликають себе до праці та осягнення пластових цілей життя. Пластовий гімн підбадьорює пластунів, закликає їх до змагань, скріплює їх духом та об’єднує їх почуттям солідарності. Перший куплет та приспів гімну написані доктором Олександром Тисовським, а другий куплет склав для пластунів Іван Франко. Музика : Ярослав Ярославенко.

«Цвіт України»
Цвіт України і краса
Скобів орлиний ми рід,
Любимо сонце, рух, життя,
Любимо волю і світ.

Пласт — наша гордість і мрія
Любій Отчизні — наш труд,
Буйний в нім порив, надія,
В Пласті росте новий люд.

Приспів: (двічі)
Браття, пора нам станути в ряд,
Стяг пластовий підійняти,
Славу Вкраїні придбать!

Сонце по небу колує,
Знають і хмари свій шлях,
Вітер невпинно мандрує
По України полях.

Ми ж сонця ясного діти,
Вольного вітру брати,
Мали б безділлі змарніти,
Цілі життя не знайти.

Приспів (двічі)

Гімн закарпатських пластунів

Окрім пластового гімну, пластуни на урочистостях співають ще Гімн закарпатських пластунів — гімн, котрий співали пластуни на Закарпатті до 1939 року. Як правило його застосовують під час церемонії закриття дня, певної акції тощо. Слова написав Черкасенко Спиридон, а музику Я.Ярославенко.

Гімн закарпатських пластунів
Гей, пластуни, гей юнаки!
Ми діти сонця і весни,
Ми діти матері-природи!
До нас шумить зелений бір,
В ліси, поля, до вольних гір
На ясні зорі, тихі води! 2 рази

Гей, пластуни, гей юнаки!
Життя — не жарти, не казки,
А праця, бурі і негоди!
Гартуймо ж наш юнацький дух.
Юнацьке гасло — воля й рух!
Ніщо нам лихо, ні пригоди! 2 рази

Гей, юнаки! Гей, пластуни!
Народу вольного сини!
Сини краси, сини природи,
Не зломимо своїх присяг
Веде нас гордо вольний стяг
До щастя, слави і свободи! 2 рази

5 фактів про гімн Пласт від Юрка Юзича
  1. Базовий текст пластового славня написав у 1884 році Іван Франко – під час першої мандрівки українських студентів Карпатами. Це був вірш “В дорогу”, де перший рядок починається так: “Сонце по небу колує”. “Ми ж, сонця ясного діти” це теж Франкове…)
  2. У 1913 році – на другому році дії пластового руху – композитор Ярослав Вінцковський – “Ярославеноко” видав “Пластовий Марш”. Це була музична композиція до вірша Франка, яка вийшла в світ у львівському видавництві “Торбан”.
  3. У травні 1918 року, ще в часі світової війни і незадового до Листопадового чину, Олександер Тисовський-“Дрот” публікує “Пластовий Гимн”, де додає перші дві строфи власного авторства. Див. цей текст на фото (це фрагмент сторінки газетки “Пластова стежа” від 28.05.1918).
  4. Северин Левицький “Сірий Лев” згадував, що у 1921 році вищезгаданий композитор “Ярославено” на прохання “Дрота” пристосував свою музичну компоицію до тексту пластового гимну. Бандера і Шухевич співали саме текст, як на фото).
  5. У 1961 році, 16 квітня, Головна пластова булава змінила текст 1918 року на той, який тепер співають пластуни. “Дрот” сам запропонував змінити третій рядок першої строфи, який мав неправильний наголос («ясні ве­селі в нас лиця» до того часу співалось «ли-и-ця»).

Спомини першого Кошового пластових відділів в Ужгороді, др. Володимира Комаринського :
“Ідея окремого гімну закарпатських пластунів зродилася десь у жовтні 1923 р. на сходинах Пластового Коша в Ужгороді. Спочатку ми співали той самий гімн («Цвіт України і краса»), що його співали пластуни в Галичині. Однак, ще тоді, він не відповідав обставинам на Закарпатті, бо його відродження мусіло йти постепенно, еволюційним шляхом. Слова «Україна», «українець», «український» у тім часі ще не прийнялися в народі, а чехословацька влада добачувала у них іреденту, тобто згамання відірвати Закарпаття від Чехословаччини».  І так було поручено команді Коша, якого я тоді був Кошовим, щоб постаратися про гимн для закарпатських пластунів. Хтось нам порадив звернутися до наддніпрянського поета Спиридона Черкасенка, що в тому часі жив в Ужгороді. Ми зразу удалися до нього… С. Черкасенко прийняв нас дуже мило і зразу погодився уложити текст гимну, однак він щиро признався, що про Пласт і його програму він мало що знає. Тому він поставив нам умову, що будемо його запрошувати на наші сходини і прогульки, бо хотів запізнатися із пластовим духом. І дійсно він точно приходив на наші сходини, ходив з нами на прогульки, разом з нами співав при вечірній ватрі, а навіть і харчувався з нашого котла. І вже по 4—5 тижнях він вручив нам текст гимну. Наш новий гимн ми прийняли з великим захопленням і всі вивчили його напам’ять. Тоді, на пораду мабуть покійного нашого опікуна, проф. Остапа Вахнянина, ми звернулися листом до композитора Я. Ярославенка у Львові, щоб він уложив нам музику. Маестро зробив нам приємну несподіванку, бо до місяця прийшов лист з музикою. Доперва пізніше я збагнув соборність закарпатського пластового гимну: текст уложив наддніпрянець, музику галичанин, а співали його закарпатці. Ми скоро вивчили наш гимн і запросили його автора, поета С. Черкасенка, на сходини, щоб він перший почув бадьорі слова: „Гей юнаки, гей пластуни…”. На ті сходини він приніс нам ще один цінний подарунок, рукопис віршованої п’єси: „Лісові Чари” у двох актах, повний пластової романтики… Тоді ми захотіли представитися ширшій публіці Ужгороду і в половині березня 1924 р. ми влаштували у залі міського театру пластову виставу. Так ми перший раз виступили перед батьками і прихильниками пластунів з п’єсою „Лісові Чари” і вперше відспівали наш пластовий гімн. Так почався його тріюмфальний похід.”
Текст пластового гимну появився друком у «Пластуні», 1923, ч. З, а під нотами того самого року, чч. 4—5.