Вмілість “Музика ІІ”

  1. Грати на одному музичному інструменті. Виконати на концерті твори в ансамблі чи соло.
  2. Знати історію української музики та життєпис її визначних представників. Періодично проводити тематичні гутірки на сходинах.
  3. Знати життя та твори шести всесвітньо відомих композиторів.
  4. Відвідувати концерти з гуртком або з куренем. Влаштувати їх обговорення на сходинах та описати у гуртковій чи курінній газеті.
  5. Знати не менше п’яти українських народних інструментів. Підготувати цікаву розповідь про них з показом оригіналу чи репродукції на сходинах гуртка або куреня.
  6. Підібрати акомпанемент до пісень і розучити з гуртком декілька пластових пісень, акомпонуючи на своєму інструменті.

Вмілість “Любитель/-ка мистецтва ІІІ”

  1. Охарактеризувати мистецтво епохи Відродження, класицизму та романтизму. Знати митців, що творили в цю добу, назвати декілька їх робіт.
  2. Охарактеризувати мистецькі течії в малярстві. Знати імена та твори відомих художників-реалістів, імпресіоністів, постімпресіоністів, кубістів, футуристів, експресіоністів,сюрреалістів.
  3. Передплачувати часопис мистецького напрямку або часопис, в якому є постійна рубрика, присвячена мистецтву.
  4. Охарактеризувати українське мистецтво, починаючи з давньоруського. Назвати найбільш видатних митців та їхні роботи, включаючи тих, що творять в діаспорі.
  5. Знати про найбільші галереї України.
  6. Назвати найбільш відомі в світі галереї.

Вмілість “Любитель/-ка мистецтва ІІ”

  1. Детально описати види та жанри живопису. Описати, в якій техніці створюється кожний вид живопису. Знати митців, що мають роботи окремо в кожному жанрі. Мати уяву про водяні, олійні фарби, темперу та ґрунти: клейові, олійні, емульсійні.
  2. Детально описати матеріали та техніку виконання високого друку (ксилографія, ліногравюра), глибокого друку (офорт) та простого друку.
  3. Знати види і жанри скульптури. Розповісти про техніку виконання (віск, глина, теракота, метал, камінь).
  4. Описати ордерні системи в архітектурі, арочну та купольну системи (навести приклад споруд, що виконані в цих системах). Знати відмінності стилів (готичного, романського, бароккового), знати споруди, виконані в цих стилях.
  5. Розповісти та проілюструвати гуртку давноруський іконопис, основні канонічні іконописні сюжети, техніку виконання, порядок розташування ікон в іконостасі. Розповісти про відомих майстрів іконопису.

Вмілість “Кераміка ІІ”

  1. Пояснити різницю в орнаменті трипільської, гуцульської і київської кераміки.
  2. Пояснити правила розміщення орнаменту і пристосування його до форми предмету.
  3. Знати основні мотиви орнаменту:
    а) рослинний;
    б) тваринний;
    в) змішаний;
    г) з геометричними елементами.
  4. Розумітись на техніці оздоблення:
    а) декоративні покриття;
    б) розпис (ручний, старовинні техніки);
    в) пластично-фактурне оздоблення.
  5. Знати види кераміки:
    а) садово-паркова;
    б) архітектура;
    в) посуд;
    г) культова та обрядова;
    ґ) іграшки та прикраси.
  6. Використовуючи власну композицію орнаменту, розмалювати два предмети власного виробу.

Вмілість “Актороство ІІІ”

  1. Продемонструвати знання драматургії доби класицизму, романтизму, реалізму та модернізму. Знати найвідоміших представників з кожної доби та їх твори.
  2. Знати в загальному розвиток української драматургії та українського театру. Знати провідних театральних діячів України 19-20 ст. Знати, які українські драматурги творили в добу класицизму, романтизму, реалізму, модернізму, та їхні твори.
  3. Прочитати три драматичні твори українських або світових авторів. Продискутувати вибрану драму з гуртком під такими аспектами: ідея твору, побудова драми, техніка діалогу та сценічні засоби.
  4. Знати мистецтво актора: поведінка на сцені, театральні жести, гра обличчя, вживання модуляції голосу; уживаючи цих засобів, прочитати вголос кілька уривків драматичних творів.
  5. Передплачувати часопис, в якому б приділялася увага українській та зарубіжній драматургії.
  6. Провести з гуртком театральну мініатюру на пластовій ватрі чи на святі. [hidepost=1]

Підказки

1. Продемонструвати знання драматургії доби класицизму, романтизму, реалізму та модернізму. Знати найвідоміших представників з кожної доби та їх твори.

Вмілість вимагає серйозних знань з драматургії. В пригоді стане не тільки інтернет , але й бібліотека, бо інформації в мережі інтернет не так вже й багато.

2. Знати в загальному розвиток української драматургії та українського театру. Знати провідних театральних діячів України 19-20 ст. Знати, які українські драматурги творили в добу класицизму, романтизму, реалізму, модернізму, та їхні твори.

На рубежі 19-20 століття переважає соціально-психологічна драма. Потім, як відгук на суспільно-політичну ситуацію початку 20 століття, виникає політична драма. Людські характери досліджуються драматургами («Кассандра» Лесі Українки). Саме в творчості Лесі Українки чи не вперше в українській драматургії сягає свого апогею інтелектуальна, неоромантична драма, в якій увага з побутових обставин переноситься на психологію персонажів, досить складні й витончені інтелігентні переживання.
Новим кроком у розвитку драми стала творчість В. Винниченка, який наполегливо розробляв морально-етичну тематику, прагнучи осмислити суспільно-політичні проблеми засобами психологічної драми («Молода кров», «Чорна Пантера і Білий Ведмідь»).

Найвидатнішим представником українського ренесансу у драмі став Микола Куліш («Зона», «Патетична соната», «Вічний бунт», «Маклена Граса»). Активно розивався цей жанр у повоєнні роки. Соціально-побутова та психологічна драма домінують у творчості М. Зарудного, Олекса Коломійця, Юрія Щербака, Лариси Хоролець, О. Корнієнка.

Питання романтизму в українському театрі не досліджене. Історичні п’єси письменників-романтиків не здобули собі тривалого місця в театральному репертуарі. Романтичне забарвлення мала подеколи режисерська діяльність М. Старицького, М. Кропивницького й інших діячів українського театру.

Театральне мистецтво в більшій, ніж література, мірі залежить від політичного режиму, фінансових можливостей, підготовленості аудиторії. До 1861 року продовжував існувати кріпосний театр, і не тільки у садибах, але і в містах. У 1828 році офіційно було заборонено купувати до театру кріпаків, але і після цього кріпосні актори продовжували входити до складу деяких театральних труп. У 1789 театр був побудований у Харкові, але в ньому йшли тільки російські п’єси.

Першими українськими постановками були «Наталка Полтавка» в 1819 році і пізніше «Москаль-чарівник» у Полтавському любительському театрі. Вони стали можливими завдяки щасливому збігу обставин: підтримка генерал-губернатора Малоросії М. Репніна, керівництво трупою Іваном Котляревським, гра геніального актора Михайла Щепкіна, тоді ще кріпака. Театр діяв у Полтаві у 1818-1821 роках. Професійна ж українська трупа була створена тільки на початку 80-х років. Організаційними питаннями в ній займався Михайло Старицький, режисурою — Марко Кропивницький. Обидва були також драматургами. Їм вдалося об’єднати талановитих акторів: брати Тобілевичі (псевдоніми: Івана — Карпенко-Карий, Миколи — Садовський, Панаса —Саксаганський), Марія Заньковецька, Ганна Затиркевич, інші. Пізніше трупа декілька разів розділялася, але, що цікаво, всі чотири оформлені колективи продовжували працювати яскраво, мали великий успіх в Україні, на півдні Росії (тому що трупи були пересувними).

Великий знавець української мови, Михайло Старицький писав комедії (не гасне популярність «За двома зайцями»), драми («Не судилося», «Богдан Хмельницький»). Вони змальовували реалістичні картини сільського, міського побуту, передавали типові національні характери. Але ні Старицький, ні близький йому Кропивницький не виходили за рамки так званої «етнографічної драматургії». Творцем української соціальної драми став Іван Карпенко-Карий (Тобілевич). У основі його п’єс (драми «Бурлака», «Безталанна», комедії «Сто тисяч», «Хазяїн») лежать глибокі психологічні конфлікти, гострі соціальні протиріччя.

Більше можна дізнатись за такими посиланнями:

3. Прочитати три драматичні твори українських або світових авторів. Продискутувати вибрану драму з гуртком під такими аспектами: ідея твору, побудова драми, техніка діалогу та сценічні засоби.

Точка розрахована як гутірка чи гра, в якій ви маєте донести до гуртка , що саме таке ідея твору, побудова драми.
Найвідоміші драматичні твори ви зазвичай читаєте з предмету українська література в своїх навчальних закладах.
Виберіть ті твори, які вам найбільше сподобались, і в яких ви добре орієнтуєтесь.
При підбірці творів беріть до уваги те , що твори мають бути легко-зрозумілими для всіх учасників дискусії.
За цією посиланням можете вибрати на вибір драматичні твори http://www.ukrlit.vn.ua/5klas/12/drama.html

4. Знати мистецтво актора: поведінка на сцені, театральні жести, гра обличчя, вживання модуляції голосу; уживаючи цих засобів, прочитати вголос кілька уривків драматичних творів.

Зазвичай цього можуть навчити тільки актори, або викладачі акторського мистецтва.
Найкращим для вас варіантом буде, якщо ви з гуртком запросите актора на гурткові сходини, і він вам все детально розкажить і покажить.
В підсумку гурток підготує сценку з використанням читат з уривків драматичних творів.
Гурток або курінь може прийняти участь на крайових акціях, таких як День Пластуна чи Орликіада, де ваші набуті вміння стануть вам в нагоді, і ви позмагаєтесь з іншими куренями в акторській майстерності.

5. Передплачувати часопис, в якому б приділялася увага українській та зарубіжній драматургії.

В цій точці йдеть про те, що вам потрібно постійно перебувати в курсі театральних подій України чи саме своого міста
Ви можете або звернутись на пошту і передплачувати часопис («Кіно-театр», «Театр», «Театральна бесіда» і ін..) або переглядати інтернет сайти цих видань :

6. Провести з гуртком театральну мініатюру на пластовій ватрі чи на святі.

Точка стосується саме реалізації набутих вашим гуртком знань.
На будь-якій акції де потрібно показувати мініатюри (в пункті 4 вказані акції чи інші) покажіть те чому ви навчились. І тут все залежить від вашої фантазії, акторського мистецтва і імпровізації. Успіху.

підготував: Арсен Волосянко[/hidepost]

Вмілість “Актороство ІІ”

  1. Відвідати з гуртком різні за жанрами театральні вистави. Провести в гуртку дискусію про якість вистави, провідний мотив, гру акторів, костюми тощо.
  2. Продемонструвати знання драматургії Стародавнього Риму та Греції. Назвати імена відомих драматургів.
  3. Продемонструвати знання драматургії епохи Відродження та Барокко. Назвати імена та твори найвідоміших авторів.
  4. Підготувати з гуртком інсценізацію будь-якого драма-тичного твору.

[hidepost=1]

Підказки

1. Відвідати з гуртком різні за жанрами театральні вистави. Провести в гуртку дискусію про якість вистави, провідний мотив, гру акторів, костюми тощо.

Точка характеризується більш глибшим вивченням жанрів театральної вистави і її якості. Передбачає неодноразове відвідування вистав для співставлення(порівнянні) їх на дискусії (гутірці, дебатах, іграх) .

Важливо , щоб на вистави ходили якомога більша кількість пластунів з гуртка, бажано залучати свій курінь або інші курені.

Попередньо потрібно підготувати короткий зміст кожної з вистав про які будете теревенити.

Роздати їх кожному учаснику (або забезпечити такі умови, при яких учасники самі підготують цю інформацію попередньо записувавши після кожної вистави, або будуть мати змогу бачити її через мультимедійні пристрої).

а) провести дебати

    розподілити учасників по командах , дати теми на обговорення, одна команда захищає дану тему інша спростовує, дати час на підготовку, встановити конкретні часові рамки для виступу, зробити висновки з дебатів

б) провести гутірку

    потрібно обов’язково використовувати елементи діалогу, щоб учасники завжди долучалися до гутірки.

в) всі решта вами придуманих заняття

Точка розрахована на ваші організаторські здібності.

2. Продемонструвати знання драматургії Стародавнього Риму та Греції. Назвати імена відомих драматургів.

Виникнення Давньогрецького театру пов’язане зі святами на честь бога виноградарства Діоніса — Діонісіями.

Найбільш уславленими драматургами були трагіки Есхіл, Софокл та Евріпід. Есхіл написав 90 п’єс, 13 разів він перемагав у драматичних змаганнях. Його історична п’єса «Персидці» прославляє перемогу греків у війні із загарбниками. До речі, сам Есхіл брав участь у найбільших битвах. Більшість давньогрецьких п’єс використовують міфологічні сюжети, які автори вільно інтерпретували, виражаючи власні погляди. Есхіл у «Прометеї прикутому» захоплюється мужністю і волелюбністю титана. У Софокла з’являється психологічне мотивування вчинків героїв. Наприклад, в «Антигоні» головна героїня жертвує собою, але виконує етичний обов’язок: всупереч забороні царя ховає загиблого брата. Саме в цій трагедії звучить хор зі знаменитим рефреном: «Багато в світі сил великих, але сильніше за людину немає в природі нічого». Більшість драматичних творів втрачені. Повністю збереглося лише сім п’єс Есхіла, сім — Софокла (написано 123, з них 24 — перемогли на змаганнях), трохи більше — 17 Евріпіда. Евріпід, молодший з трьох великих драматургів, жив вже в епоху кризи, громадянських воєн, зовнішньої небезпеки, що наростала з боку Македонії. Все це і відбилося в його творчості («Медея», «Іполіт»), Арістотель називав Евріпіда «найтрагічнішим серед поетів». Майстром комедії заслужено вважався Аристофан («Хмари», «Оси», «Жаби»). Драматичні твори давніх греків досі залишаються в репертуарі багатьох театрів, вони неодноразово екранізувалися.

У трагедіях Есхіла, Софокла, Еврипіда створювалися образи легендарних героїв і богів, затверджувалися норми моралі, відстоювалися ті або інші соціально-політичні ідеали. У комедіях Аристофана гостро висміювалися пороки, відбивалася соціальна й політична боротьба в античному суспільстві. Комічні сценки з життя нижчих прошарків міста й села зображував мім, який, виникнувши в 5 в. до н. е. як народний театр імпровізації, пізніше поширився в країнах Близького Сходу й Римі, створив свою літературну драматургію.

 Давньоримський театр, як і давньоримська драма, є зразком грецького театру, хоча в деяких рисах і відрізняється від нього. Місця для глядачів в римському театрі займають не більше півкола, закінчуючись в напрямку до сцени по лінії, паралельній цієї останньої. Сцена має довжину вдвічі більшу, ніж в грецькому, сходи ведуть з орхестри на сцену, чого не було в грецькому. Глибина орхестри менше при тій же ширині; сцена ближче до центру простору для глядачів. Всі ці відмінності можна спостерігати на руїнах багатьох римських театрів, з яких найбільш збереглися в Аспені, що в Памфілії, і в Оранжії (Aransio), у Франції.

У давньоримському театрі (драматурги Плавт, Теренцій, Сенека й ін.) розвилася постановочна сторона спектаклів, театральна техніка, змінився тип сцени, виникли нові види вистав, у тому числі музично-танцювальне видовище на міфологічні сюжети — пантомім, що, досягши розквіту в епоху імперії, залишався аж до 5 ст. переважним театральним жанром. В той же час статус театрального мистецтва поступово знижувався. Основний акцент у них переносився на видовищність. Театральні вистави замінялися гладіаторськими боями, що проходили в Колізеї й інших театральних будинках.

3. Продемонструвати знання драматургії епохи Відродження та Барокко. Назвати імена та твори найвідоміших авторів.

Відродження.

Лише в середині XVI століття в Італії виникає перший професійний європейський театр епохи Відродження — комедія «дель арте», комедія масок. Спектаклі цього театру представляли акторськіімпровізації на основі дуже короткого, схематичного сценарію, з вставними музичними і танцювальними номерами. Постановки нового театру, які розгорталися на дерев’яних сценах, на площах міст, остаточно витіснили релігійні містерії.

Однак глибоко зрозуміти свою епоху, виразити її ідеали комедії масок було не під силу. Сучасний по суті театр зміг з’явитися, коли, крім нових письменників, з’явилися і нові глядачі. Новий світогляд повинен був проникнути в широкі кола народу, бо за своєю природою театр — мистецтво масове і демократичне. Це потребувало значного часу, і тільки в кінці XVI — на початку XVII століттянастає розквіт театрального мистецтва, але вже не в Італії, а в Іспанії і Англії.. Провідними театральними жанрами були драма і трагедія, які відповідали масштабу епохи.

Якщо біля джерел культури Відродження стоїть могутня фігура геніального Данте, то завершує епоху не менш велична фігура геніального В. Шекспіра. Саме творчість Шекспіра, зібравши все воєдино, надала драматургії принципово іншого звучання. Якщо в античних драмах події обов’язково відбувалися в одному місці протягом короткого проміжку часу, то у Шекспіра події часом охоплюють все життя героя, ми спостерігаємо складний розвиток сюжету за різних обставин. Абсолютно новий художній принцип покладено в основу трактування характеру головного героя. Він перестає бути втіленням якоїсь однієї риси, Шекспір малює складні, повні протиріч характери в розвитку. Шекспір відкинув жорсткий розподіл на жанри, він сміливо з’єднує в своїх п’єсах і серйозне, і смішне.

Творчість Шекспіра почалася створенням серії історичних драм («Річард II», «Генріх IV», «Король Джон», інш.), в яких він відмовляється від парадності, схематизму в трактуванні історії, потім були написані його комедії — «Багато шуму з нічого», «Дванадцята ніч», характерна особливість яких — доброта, людяність, повна відсутність сатири. Шекспір створює знамениті трагедії: «Гамлет», «Ромео і Джульєтта», «Отелло», «Макбет», «Король Лір», «Антоній і Клеопатра». У кожній з них життя головних героїв обривається, однак головна драма — не в фізичній смерті. Шекспір розмірковує про те, що приводить до такого фіналу: крах життєвих ідеалів, зіткнення з жорстокістю світу, зрада власним принципам чи помилковість цих принципів.

Бароко.

XVII століття – століття великої драматургії, століття Б. Джонсона, Кальдерона, Расіна. Італія теж внесла свій вклад в розвиток сценічного мистецтва. Вона створила в XVII в. оперу і познайомила Європу зі своїм прекрасним професійним театром – комедією дель арте, через школу якої пройшов Мольєр і багато інших комедіограф епохи. Правда, в Італії не існувало такого органічного злиття театру і драматургії, яке характерно в XVII в. для Англії, Франції, Іспанії. У своїх кращих, найбільш високі досягнення драматургія італійського бароко існувала, як правило, поза професійним театром, а професійний театр XVII ст. свідомо відокремлює себе від літератури, орієнтуючись головним чином на імпровізацію актора. Проте перебільшувати (а це робилося постійно) розрив між італійською літературою і театром XVII століття було б неправильно. Музична драма, перетворена потім в пишну барочну оперу, виникла в процесі розвитку постренессансної пасторалі, а в становленні її першорядна роль належала поетові Оттавіо Рінуччині (1564-1621), близьким за своєю поетичною манері до анакреонтики Кьябрери. Зі свого боку, музична драма зробила серйозний вплив на форми італійської барокової трагедії. Певні взаємодії між літературою і театром існували і в межах комедії дель арте. Її обслуговував досить широкий професійний коло драматургів, і вона нерідко повертала італійської драматургії XVII ст. сюжетні схеми, форми і типи, свого часу запозичені нею у «вченої комедії» епохи Відродження.

4. Підготувати з гуртком інсценізацію будь-якого драма-тичного твору.

Найкраще провести мистецький змаг, або на рівні куреня або на рівні станиці. Щоб ваша праця була оцінена. В нагоді може бути Орликіада, яка проводиться кожен рік, і вам буде треба представити команду з свого куреня.

      Якщо ж брати саму інсценізацію то тут потрібно вибрати сценарій драматичного твору, знайти або вибрати поміж себе людину яка буде режисером( тобто керувати вами) і все в ваших руках і вашій фантазії.

      Також в нагоді можуть стати пластові ватри, на яких потрібно показувати імпрези, тут ви і можете показати весь талант гуртка.

підготував: Арсен Волосянко[/hidepost]

Вмілість “Користувач інтернету ІIІ”

  1. Виконати вимоги вмілості «Користувач інтернету ІІ».
  2. Самостійно приготувати комп’ютер для використання в інтернеті, налаштувати апаратне та програмне забезпечення.
  3. Забезпечити комп’ютер від атак ззовні та вірусів, пояснити вибір заінстальованих програм.
  4. Створити інтернет-сторінку куреня чи станиці, приготувати текст та графічне оформлення, опублікувати сторінку в інтернеті.
  5. Навчити молодших пластунів засад роботи з програмами для інтернету.

Вмілість “Знавець комп’ютерів ІІІ”

  1. Виконати вимоги вмілості «Знавець комп’ютерів ІI».
  2. Представити молодшим юнакам роль та перспективи розвитку інформатики в сучасному світі.
    Організувати в курені чи станиці гутірку на тему інформатики.
  3. Знати про ліцензування програмного забезпечення комп’ютерів, популяризувати використання ліцензійних програм.
  4. Самостійно скласти комп’ютер і правильно його сконфігурувати (на рівні BIOS’у і операційної системи).
  5. Виконувати постійне діловодство, пов’язане з ділянкою інформатики, наприклад, адміністратор інтернет-сторінки (станиці чи куреня), адміністратор комп’ютерної мережі в станиці.

Вмілість “Знавець комп’ютерів ІІ”

  1. Виконати вимоги вмілості «Знавець комп’ютерів І».
  2. Вказати найкращі моделі моніторів, сканерів, принтерів, модемів та інших елементів апаратного забезпечення комп’ютерів в залежності від потреб і можливості використання, пояснити свій вибір.
  3. У відповідності до інструкції здійснити інсталяцію відповідного програмного забезпечення для роботи апаратних пристроїв — відео карти, жорсткого диску, оптичного приводу, сканера, принтера тощо.
  4. Знати, як діяти у випадку несправності в роботі апаратного забезпечення комп’ютерів.
  5. Пояснити молодшим пластунам будову та принципи роботи комп’ютера та периферійних пристроїв: принтера, сканера, модему тощо.