Категорія: практичне пластування

Організація водної мандрівки для старшого юнацтва

Морське пластування є однією з ділянок пластової самовиховної програми для пластунів, які хочуть вправлятися у заняттях на воді; це є добра нагода та можливість виявити зацікавлення юнацтва до водних ділянок, зрозуміння значення Чорного моря для України. Життя в природі (на таборах і мандрівках) обов’язково включає в себе заняття на воді – навіть, якщо це просто точка плавання на здачу юнацьких проб. Тому так важливо є навчати юнацтво безпечно поводитись на воді і користати з приємностей і радощів, що їх приносять такі заняття.
Завданням морського пластування в Уладі Пластунів Юнаків є дати старшому юнацтву (розвідувачам та скобам) цікавий зміст його пластових занять і цим захопити його до подальшої самовиховної діяльності. Окрім цього морське пластування має дати змогу пластовому юнацтву набути знання, потрібне у заняттях, пов’язаних із водою та навчити його безпечної поведінки на воді.

1. Особливості водного мандрівництва

Мандрівка – це не тільки гарний спосіб проведення часу, але й чудовий виховний засіб. На мандрівці в повній мірі проявляються характер і особистість людини. Тут можна навчитися і навчати співжити, співпрацювати, разом переборювати труднощі.  Мандрівки бувають різного типу, якщо говорити про їх середовище то їх можна поділити на: водні, туристичні, спелеологічні, гірські, повітряні, веломандрівки… Майже у всіх видах мандрівництва, крім водного, людина бореться в першу чергу з собою (з власною втомою, наприклад). У водному ж мандрівництві людина постає в боротьбі зі стихією і плата за людську помилку (непідготовленість) може настати моментально. Саме у водному мандрівництві технічна та психологічна підготовка виходить на перший план навіть у мандрівках найменших категорій складності. Тому, щоб проводити водні мандрівки в якості інструктора треба бути готовим самому – а значить, потрібно постійно тренуватись та вчитись, особливо – моделювати критичні ситуації, щоб запам’ятати як швидко з них виходити. Без досвідченого інструктора – водну мандрівку краще не проводити.
Не в останню чергу при плануванні водної мандрівки треба враховувати безпечність плавзасобів, їх відповідність запланованому маршруту та технічній підготовці учасників.

Водні мандрівки за складністю та своїми особливостями бувають різними, в залежності від:
– тривалості;
– сезонних та погодних умов;
– на якій воді (рухомій чи стоячій) відбувається мандрівка

Отож, враховуючи ці фактори водні мандрівки бувають різних видів, наприклад – сплави по річках, мандрівка озерами, вітрильне мандрівництво, морський каякінг та ін.
Далі мова йтиме про сплави по річках, адже в Україні саме цей вид водного мандрівництва є поширеним і досить популярним (є і гірські і рівнинні річки, що підходить для учасників різного рівня підготовки). Відповідно можна спланувати мандрівку враховуючи різні фактори: вік учасників, кількість необхідних днів, навички у водному мандрівництві, доступні види плавзасобів.

2. Річки України

Україна має досить густу річкову систему та значну кількість річок, придатних для проведення водних мандрівок. Усього річок із довжиною понад 100 км в Україні 123, а великих рік (довжина понад 500 км) – 14. Усі річки України відносяться до одного кліматичного типу – переважно снігового  живлення з весняною повінню. Однак, через різноманітність ландшафтів, ріки різних регіонів України сильно відрізняються між собою за похилом русла, характером течії, наявністю та складністю перешкод, сезонним режимом тощо, що дозволяє поділити їх на три групи – ріки низовин, ріки височин, ріки Карпатського регіону.

До першої групи – річки низовин – належать річки Придніпровської, Поліської низовин та Полтавської рівнини. Це такі річки, як  Дніпро з його правою притокою р.Прип’ять (яка, в свою чергу, приймає праві притоки – річки Стир, Стохід та інш.) та лівими притоками – Десна з Сеймом та Остром, Сула, Псел, Ворскла, а також річки басейну Сіверського Донця. Похил русла не перевищує кількох сантиметрів на кілометр, течія слабка, її швидкість не перевищує 2-4 км/год. На цих річках можливе проведення водних походів до I категорії складності.  Їх проходження доступне для початківців, а маршрути по них рекомендовано для самостійної розробки, через що вони не включені до переліку класифікованих маршрутів. Для більшості перерахованих річок рекомендується сплав на байдарках, каное, SUP, хоча не виключається і сплав на надувних човнах та розбірних надувних катамаранах. Сезонність сплаву – з березня до листопада включно.

Друга група річок – річки височин. До них віднесено річки, що  протікають в межах Волинської, Придніпровської, Подільської та Передкарпатської височин.  Це праві притоки Прип’яті (Горинь, Случ, Тетерів, Уж), права притока Дніпра – річка Рось, річки басейну Південного Бугу, у т.ч., Бужок, Гірський Та Гнилий Тікич, Синюха, Уманка, а також верхів’я р.Дністер та її ліві притоки – Збруч, Смотрич, Жванець, Жванчик тощо. Русла цих річок перетинають виходи різних за стійкістю гірських порід, через що в них утворюються численні пороги та перекати. Похил русел цих річок значно більший  – від 0,4 до 1 м/км русла. Річки цієї групи дають можливість проводити водні мандрівки до 2-3 категорії складності. Найбільш складними тут є пороги р.Південний Буг в її нижній частині, такі, як Червоні ворота (Нижній Мігійський) нижче с.Мігія та Гард біля м. Вознесенськ. Рекомендований період сплаву – з березня до листопада включно. На р. Південний Буг щорічно проводяться змагання з техніки водного туризму на трасах біля с. Соколець (траса 2-3 категорії складності) та на Мігійському порозі (траса 3 категорії складності). Маршрути по зазначених річках проходять в зоні інтенсивної господарської діяльності. Тому до природних перешкод під час їх проходження додаються також обноси гребель, проводки через загати, тощо. Для проходження маршрутів рекомендовано каное, байдарки, і  катамарани, але їх слід ретельно готувати, забезпечуючи стійкість до розривів.

Нарешті, до третьої групи належать гірські річки Карпатського регіону. Це добре освоєні річки басейнів Дністра: Чорний Черемош, Черемош, Білий Черемош, Прут, Стрий, а також Тиса та річки її басейну  в Закарпатті –Ріка, Латориця. До них в останній час додано низку малих річок: притоків р.Черемош, таких як Пробійна, Бистрець; приток р. Стрий; верхів’я р. Прут. Це стало можливим за рахунок розвитку нових видів плавзасобів, придатних для проходження малих річок (наприклад каяк). Гірські річки Карпат відрізняє висока потужність потоку, стрімка течія, що досягає 10-15 км/год, могутні пороги та затяжні шивери. Похил русла в верхів’ях до 10 м/км (Прут, Білий Черемош). Живлення – переважно атмосферними водами з весняною повінню під час танення снігу та дощовими паводками. Тривалі або рясні дощі можуть викликати паводок о будь-якій порі року. Рівень води впродовж сезону сплаву змінюється у значних межах, залежить від кількості снігу в горах, дощів та температури повітря. Найкращий час для проходження річок Карпат з кінця квітня  до першої декади травня, під час повені, коли танення снігів найбільш інтенсивне. Це стосується, в першу чергу, р. Прут та малих приток, які взагалі придатні для проходження лише на протязі кількох днів весни.
Річки Карпат можна долати на каяках, байдарках, катамаранах, плотах. В залежності від сезону та виду суден маршрути на річках Карпат класифікуються до IV категорії складності з елементами V к.с. З огляду на характер перешкод, їхня категорійність видається дещо заниженою, але це питання потребує подальшого вивчення та обгрунтовування. Річки Карпат можуть бути прекрасним полігоном для міжсезонної підготовки до мандрівок найвищих категорій складності. Маршрути по річках Карпат можна рекомендувати тільки групам, що мають досвід мандрівок не нижче III категорії складності. До цих груп висуваються вимоги володіння прийомами веслування, відчалювання та причалювання до берега, вміння взаємодіяти на бурхливій воді, мати навички організації рятувальних робіт. Проходження такої перешкоди, як поріг Прикарпатський на р.Прут можливо рекомендувати лише групам з досвідом участі у водних походах IV категорії складності, а проходження водоспаду Пробій (висота падіння води понад 8 м) бажано здійснювати лише під час змагань в умовах існування надійної страховки рятувальних служб.

 

3. Організація та підготовка водної мандрівки

а. Організація категорійної мандрівки.

Залежно від технічної складності, кількості природних перешкод, протяжності, тривалості спортивні туристичні водні походи поділяються на категорійні – з І до VI категорії  Основними показниками, що визначають категорію складності походу є вид, кількість, різноманіття та категорія складності подоланих на маршруті перешкод. Категорія складності перешкод визначається тим, який рівень кваліфікації та технічної майстерності потрібний для його безпечного подолання.

Категорія складності річки Елементи, що характеризують дану категорію складності
I (Легка) Перекат, бистрина, невисокі вали, не потрібний вибір лінії руху і розвідки. Швидкість течії до 2м\с
II (Простa) Вали, нескладна шіивера, поріг, притиск, швидкість води і ухил невеликі. Лінію руху видно з води. Швидкість течії 2-2,5 м\с
III (Середня) Локальний поріг з спокійною ділянкою на виході, шивера, окремі камені в руслі, завали. Лінію руху видно з води. Швидкість течії -2,5 – 3 м\с.
IV (Складна) Протяжна шивера або поріг з великою кількістю каміння і зливами. У кінці перешкоди є досить протяжні відносно спокійні ділянки річки. Бажана розвідка, елементи страховки, лінію руху з води не видно або вона неявно виражена.Швидкість течії -2,5 – 3 м\с.
V (Важка) Технічно важкий протяжний поріг або шивера на ділянках з великим ухилом і витратою води, великі “бочки” і вали, складна лінія руху. Перешкоди слідують одна за одною. В кінці перешкоди коротка ділянка швидкотоку, де можливе швартування. Каньйон з перешкодами 2Б-3А к.т. Сильний притиск. Обов’язкова розвідка і страховка, можлива аварійна ситуація. Швидкість течії 3-3,5 м\с. Нахил 30 – 50 м/км. при видатку води від 10 до 60 м3\с.*
VI (Надважка) Небезпечний складний каскад перешкод або каньйон з набором найнебезпечніших перешкод. Окремі перешкоди переходять з однієї в іншу, швартування і страховка ускладнені або неможливі. Небезпечна локальна перешкода на ділянках з високим похилом і витратою води. Проходиться після ретельної розвідки і з страховкою. Долається на межі можливості суден. Швидкість течії – 3,5 – 4 м\с. Нахил 50 – 60 м/км. при видатку води від 10 до 100 м3\с.
VI (Небезпечна) Важкопрохідна для будь-якого класу суден. Раніше не пройдена або поодинокі випадки проходження, вкрай небезпечна для життя членів екіпажів (завали, водоспади, водоскиди, ущелини). Характерна для маршрутів – першопроходжень VI к.с. Швидкість течії – вище 4 м\с. Використання примусової чалки та складних технічних видів страхування. Нахил від 40 м\км до водоспадного, при видатку води більш 30 м3

Для того, щоб вашим водним мандрівкам була надана категорія потрібно їх заявляти в МКК (маршрутно-кваліфікаційну комісію), представництво якої мало б бути в кожному регіоні Україні. Варто заявляти мандрівки ще й з точки зору безпеки, оскільки, якщо мандрівка категорійна, то про приблизне місце вашого перебування будуть знати рятувальні служби, які зможуть допомогти вам у складній ситуації.

При віднесенні того чи іншого маршруту до певної категорії (ступеню)  складності за основу беруться три показники: тривалість, протяжність та технічна складність.
Тривалість  походу розуміється як мінімальний час у днях,  необхідний для проходження маршруту підготовленою групою. Кількість днювань повинна бути у межах 20% від загальної тривалості походу. Зменшення тривалості походів проти зазначеної у Правилах може бути дозволено МКК у виняткових вмотивованих випадках.
Протяжність походу розуміється як найменша допустима довжина залікового маршруту даної категорії складності. Протяжність може бути зменшена лише у виняткових вмотивованих випадках,  при значній технічній складності, але, як правило, не більше ніж на 25%. Збільшення протяжності маршруту при незмінному характері перешкод не може бути підставою для підвищення категорії складності походу.
Технічна складність маршруту визначається характером, кількістю та різноманітністю перешкод. Характер перешкод визначається рівнем кваліфікації та технічної майстерності учасників, які необхідні для гарантованого безпечного подолання даної перешкоди. Маршрутам кожної категорії складності відповідає свій рівень трудності типових для них перешкод. Маршрути більш високих категорій складності містять більш складні у подоланні перешкоди, ніж маршрути попередньої категорії складності. При оцінці маршрутів у першу чергу враховуються такі перешкоди, які дають туристам технічний досвід, необхідний для забезпечення безпеки у подальших походах.

Водні походи за одним й тим самим маршрутом з використанням різних класів суден (байдарки і надувні судна) оцінюються у різних випадках по різному. У Переліку по кожному водному маршруту зазначено для якого класу суден проведено його класифікацію. Якщо в описі маршруту у Переліку зазначено не всі класи суден, то це означає, що для тих класів суден, які не згадані,  маршрут мало зручний або його оцінка викликає сумніви.
Водні походи з одночасним використанням декількох класів суден класифікується: для керівника  – за найвищою категорією складності для суден, що беруть участь у поході; для учасників – за тим класом суден, на якому  здійснює похід даний учасник.
Маршрути походів повинні бути безперервними. Розривом маршруту вважається перебування групи у населеному пункті більше двох діб, якщо воно не викликане необхідністю, а також використання на маршруті транспорту, що не відповідає даному виду туризму. Як виняток може допускатися короткотерміновий розрив маршруту з використанням транспорту в межах даного району. У випадку виникнення  сумнівів до проведення походу щодо правильності визначення оцінки складності маршруту, в маршрутних документах може бути зазначена подвійна оцінка, на приклад, III – IV к.с. разом із записом, що остаточна оцінка складності буде проведена після розгляду звіту про проведений похід. У такому випадку до групи висуваються вимоги, що відповідають вимогам до походу вищої складності із зазначених у маршрутних документах.
Спортивні походи, які проводяться за межами України, повинні відповідати вимогам Правил проведення змагань туристських спортивних походів, що діють в Україні і здійснюватись із дотриманням вимог законодавства країн, у межах яких вони проводяться.

б. Формування складу групи та розподіл обов’язків

Тільки для спортивних походів група може підбиратися під маршрут. Наприклад коли похід заявлений на участь в чемпіонаті, або коли потрібен саме спортивний результат. У всіх інших випадках слід маршрут підбирати під групу. Ідеальний варіант підбору, коли маршрут для найслабшого  учасника проходить до межі його можливостей, але не «ламає», а найсильнішому учаснику маршрут ще цікавий. Можна визнати оптимальною за складом таку групу, де основна кількість учасників (ядро групи) має приблизно однаковий рівень підготовки і, крім того, вони об’єднані спільними інтересами поза рамками походу. (наприклад юнацький гурток, де всі приблизно одного віку) Керівник повинен володіти таким рівнем підготовки, щоб на маршруті бути також і неформальним лідером групи. Якщо в мандрівку залучаються «випадкові» по відношенню до ядра групи особи, їх необхідно ознайомити з «правилами гри», прийнятими в групі і взяти з них зобов’язання ці правила виконувати.
Керівник мандрівки – несе повну відповідальність (в тому числі кримінальну) за безпеку учасників, організацію та проведення мандрівки в цілому. Він повинен мати достатню підготовку, в першу чергу тактичну і технічну, щоб зуміти організувати безпечне проходження маршруту. Керівник також повинен вміти вирішувати питання психологічної напруженості в поході.
Відповідальний за харчування – особа, що має достатній рівень підготовки. Зобов’язаний вміти скласти раціон харчування, повністю відповідний тактиці проходження маршруту. Лікар – найбільш підготовлена у питаннях медицини людина. Зобов’язаний знати  призначення і дозування всіх медикаментів, що знаходяться у похідній аптечці. Присутність лікаря у водній мандрівці, як і на таборі є обов’язковою.
Ремонтник – людина, що відповідає за спорядження (конкретний тип спорядження, який використовується у мандрівці) та вміє його доглядати та ремонтувати, особливо у похідних умовах.  У більшості водних походів доцільніше мати ремнабір для кожної конкретної моделі суден.
Фотограф – бажано мати в групі два фотографа, що йдуть на різних суднах.
Решта обов’язків визначаються виходячи з особливостей завдань, що стоять в поході і бажань групи (відеооператор, фінансист, спеціаліст з топозйомка, збирач фольклору, ботанік, рибалка і т.д.)

Важливе значення в оргнізації водної мандрівки займає саме вибір виду мандрівки. Основний критерії вибору мандрівки – вік учасників, та їх навики в водному мандрівництві. Слід звернути увагу, що тема і вид мандрівки має бути цікава для всіх її учасників. Важливу увагу потрібно приділити тому що ти хочеш навчити (виплекати) у учасників походу. За віком ми обираємо тематику мандрівки, а за технічними навичками рівень її складності.  

в. Особистий та груповий виряд.

Особистий спорядження.
В першу чергу, на що варто звернути увагу – це те, що речі повинні мати малу вагу при достатній міцності, бути надійними, бути практичними.

– Чим забезпечити особисту безпеку?
Наявність захисного шолома не завадить у будь-якому випадку. Вимоги до захисного шолома – він повинен прикривати від ударів всі життєво важливі зони голови, пом’якшувати силу удару, не тонути і його конструкція не повинна мати парусність у воді. Як приклад такої парусності та її негативного впливу можна привести звичайну будівельну каску, часто використовується в скелелазінні. Так ось, при стрибку у воду в такій касці з застебнутим підбородним ременем ви ризикуєте травмувати шийні хребці. Відповідно, подібна парусність – перешкода при проходженні водних перешкод або при знаходженні туриста в воді поза судном. Зараз доступні шоломи, спеціально розроблені для туристів-водників. Якщо немає можливості використовувати їх, гідна заміна – хокейний шолом.
Рятувальний жилет потрібно вибрати такий, щоб підтримував на плаву на будь-якої води, що є на маршруті.
До засобів захисту та безпеки відносяться також і різні види гідрокостюмів у відповідності до температури води вони повинні мати певну товщину. (для гірських річок)
Каска, спаска та жилет – основні засоби безпеки на сплавах гірськими річками.
На спокійних водоймах (1 к.складності) та у теплу пору року (коли вода та повітря достатньо тепле для того, щоб купатись) достатньо мати лише рятувальний жилет. Рятувальний жилет повинен бути обов’язково!!

– Що одягнути?
Ділимо весь одяг на частини: для сплаву, для берега, для сну.
Одяг для сплаву повинен швидко сохнути. Цей одяг навіть у намоклому вигляді повинен дозволяти учаснику мандрівки з відомою часткою комфорту знаходитися в ній кілька годин поспіль, у тому числі і на березі (обід, організація страховки тощо). Наприклад, чи годяться для сплаву звичайні джинси? Так, але вони довго сохнуть. Намокнувши, починають натирати шкіру. Отже, варто пошукати інший варіант. І в такому плані слід проаналізувати усі елементи одягу. Визначити все, що буде на вас при сплаві (від шкарпеток до футболки). Слід врахувати і різні варіанти погоди.
Одяг для берега. Це змінний комплект сухого одягу для перебування на стоянках, в транспорті і т.п. Він розраховується виходячи з необхідності повного переодягання в сухий одяг по закінченню сплавного дня. Крім того, повинен враховувати можливість роботи під дощем і захист від вітру і прохолоди ввечері (біля багаття). Досвід каже, що у літніх мандрівках цей змінний комплект частенько доживав недоторканим до лазні або використовувався тільки для сну. Як правило, в ясну погоду все сушиться на собі, але іноді лиє такий дощ, що сушитися немає сенсу, тільки приготувати вечерю і спати. Цей же досвід також підтверджує, що змінний комплект в походах необхідний, він виручав не один раз, не давав захворіти і робив життя комфортнішим.
Що стосується одягу для сну, то це особиста справа кожного. Хороший варіант – термобілизна, вовняні рейтузи.  Якщо одяг дуже добре вбирає воду – замучитесь сушити в похідних умовах. 

– Що взути?
Ділимо на частини: для пішої частини маршруту, для сплаву, для берега під час сплаву. Підхід той же, що і з одягом – аналіз відповідності умов експлуатації. Якщо маршрут містить пішу частину і дорожні умови вимагають взуття з жорсткою підошвою, таке взуття повинне бути обов’язково. Рюкзак у водній мандрівці не найлегший, і нам’яти ноги в «мокасинах» можна за кілька годин так, що відходити доведеться тиждень.
Якщо взуття для берега повинне швидко сохнути, то взуття для сплаву може бути мокрим і не вимагати сушіння протягом всього походу. Тут варіантів багато – від неопренових тапок до гумових чобіт з коротким халявою чи босоніжок.
Всі інші елементи виряду не відрізняються від спорядження для інших видів мандрівок: приладдя для їжі, каремат, спальник, намет, засоби гігієни та особиста аптечка і тд.

Групове спрядження
Щодо групового спорядження, то окрім плавзасобів варто забезпечити:

  • ремнабір до кожного з плавзасобів (Клей гумовий швидкосохнучий, гума для шкури,  тонка гума, голка (товста з великим вушком), нитки капронові товсті, наждачний папір, спирт (для знежирення), плоскогубці, стропи для ремонту та ін.)
  • запасні весла,
  • компас, годинник, карта, лоція річки
  • ручки, блокноти
  • речі на кухню (казанки, сковорідка, дощечки, ножі, засоби для миття посуду, сірники, сухий спирт, гачки для казанків і т.д.),
  • примус (по можливості і на всяк випадок)
  • пилки, сокири  
  • тенти, церату для польової бані
  • линви
  • загальна аптечка
  • фото-, відеотехніка
  • ін.

Упакування і транспортування речей.
Все залежить від виду плавзасобу і кількості місця для розташування ваших речей. Якщо у мандрівці є машина супроводу  – машина що привозить спорядження, і супроводжує вас всю мандрівку, заїжджаючи на місця ночівлі – то речі, як і всі продукти, можуть їхати у машині. Якщо ви сплавляєтесь на катамарані – то там є моживість прив’язати цілий рюкзак до каркасу. Якщо ж це каное, чи байдарка, то повний набитий рюкзак навряд чи вміститься – краще мати спаковані речі у менші ємкості.
Основне завдання у будь якій водній мандрівці забезпечити речі від води. Найлегший спосіб – пакування в поліетиленові кульки. Але якщо є можливість, то краще брати гермомішки, чи більший баул. Кількість гермомішків визначається кількістю порожнин куди їх можна запакувати на плавзасобі.


Для прив’язування речей до плавзасобу бажано мати метрів п’ятнадцять-двадцять линви 2,5-3,5 мм. Якщо не витратите її в особистих цілях, то витратите, наприклад, на будівництво лазні. Непогана річ – гумки. Можна ущільнити горловину гермухи, закріпити сидіння в байдарці і т.п.

г. Харчування у водній мандрівці.

Їжа.
Вода забирає багато енергії, тому калорійність їжі має бути розрахована приблизно 4000 Ккал/добу для однієї людини.

Харчування має бути повноцінне. Сніданок повинен бути ситним, таким щоб “тримати” на довго. Молочна каша не завжди підійде, оскільки вийшовши на воду зразу буде відчутний голод. Обід – перекус, який може містити канапки, солодке, салат, напій. Вечеря – основний прийом їжі, який може складатися як з першого та другого, так і лише з другого. Важливе місце в харчуванні на воді мають солодощі, оскільки вони дуже калорійні та містять в собі багато енергії.
Дуже зручно підготувати у мандрівку перекуси з сухофруктів/горіхів/насіння та роздати кожному на плавзасіб перед  виходом на воду.

Напої.
Раціонально підібрані і правильно приготовані напої мають велику перевагу перед звичайною питною водою: вони краще втамовують спрагу і зменшують потребу в рідині. У тривалих подорожах звичайна вода підкисляється вишневим, журавлинним або іншим екстрактом (1 – 2 чайні ложки на флягу води). Відмінно втамовує спрагу чай – чорний, і особливо зелений, який збільшує слиновиділення і усуває сухість в роті.

Підготовка продуктів перед мандрівкою.
Передпохідна обробка продуктів проводиться для кращої ізоляції їх від навколишнього середовища, а в окремих випадках і для того, щоб зменшити вагу продуктів і прискорити приготування їжі на вогнищі. Як можна підготувати продукти перед мандрівкою:

  • напівкопчену і копчену ковбасу щоб уникнути заплесневенія змастити рослинним жиром і загорнути в пергамент;
  • чай, кава, какао перекласти в жерстяні легкі коробки з кришками, що щільно закриваються, або пересипати в пластикові пляшки від мінеральної води.
  • сіль підсушити і упакувати в ті ж пластикові пляшки (зручно використовувати 0,5л)
  • сипкі продукти (крупи, макарони і тд.) теж пересипати в пластикові пляшки. Щоб зорієнтуватися в їх кількості в одній пляшці (для подальшого приготування і визначення потрібної кількості на прийом їжі) записуйте вагу на пляшці при пересипанні. Наприклад в 1,5л пляшку вміщається 1,2 кг гречки і т.д.
  • сублімоване м’ясо можна замінити сушеним м’ясом власного приготування, використовуючи фарш яловичого м’яса з додаванням жирної свинини (100 г свинини на 1 кг яловичини). Фарш рівномірно перемішують, солять, а потім сушать в духовці при температурі 70 – 80° протягом 12 годин.

д. Безпека у водній мандрівці.

Основні причини виникнення небезпеки в мандрівці:

  • погана технічна, фізична і моральна підготовка учасників і недисциплінованість учасників,
  • недостатній досвід керівника,
  • слабке вивчення району та умов майбутнього подорожі,
  • погана розробка маршруту,
  • невміле подолання перешкод,
  • зневага страховкою,
  • недооцінка труднощів і небезпек і переоцінка власних сил і можливостей,
  • ослаблення уваги на «легких» ділянках,
  • перевтома,
  • незнання прийомів надання долікарської допомоги,
  • раптова зміна погоди,
  • отруйні рослини та плазуни.

Попередні заходи попередження небезпеки:

  • перевірка спорядження,
  • рятувальних засобів.

Заходи попередження небезпеки в подорожі:

  • регулярний огляд плавзасобів, рятувальних засобів та іншого спорядження
  • своєчасний ремонт спорядження
  • Відпрацювання прийомів використання рятувальних засобів на першому порозі.
  • Суворе дотримання порядку руху,
  • попередній огляд серйозних перешкод,
  • організація страховки при подоланні природних і штучних перешкод.

Базові основи скаутінгу для юнака

«Кожна дитина має право на пригоди». Беар Грілз.

З чого починається «Пластування для хлопців» Бі-Пі та «Життя в Пласті» Тисовського? З гутірки про чар пластування, про любов до природи та про пригоди з друзями.

Манять до пластування перш за все пригоди, можливість спілкування із друзями, отримані при цьому пережиття.

На жаль, в теперішній пластовій праці виховників про це часто забувається.

Багато юнаків приходять у Пласт із ентузіазмом, запалом, прагненням до мандрування, відкриттів. Але якщо вони цього не віднаходять протягом кількох місяців, то їхній запал зникає і багато із них відпадає.

Пригоди, мандрівки, ігри, інші цікаві заняття на природі здавалося б мали бути невід’ємною основою програми пластового гуртка і куреня.

Але в останнє десятиліття внаслідок глобальних змін в суспільстві, зменшення рухової активності людини, засилля комп’ютерів та інших засобів комунікації тощо все більше спостерігається відірваність від співжиття із природою в пластуванні.

Споглядання показують, що в програмі праці типового куреня чи гуртка дуже мало є мандрівок, практичних занять із табірництва, куховарення, піонірки, орієнтування, самозарадності тощо.

Більшість із розвідувачів, які приїжджають на крайові табори, мають мало практичних навичок життя в природі. В їхньому життєвому досвіді часто був 1-2 таборування.

Деякі «друзі» пояснюють, що практичне пластування все менше на часі, що зараз більш актуальніше є поширення «комп’ютерних» вмілостей тощо. Звісно, що часи змінились, і для життя в суспільстві зараз більш потрібніші інформаційні технології, ніж вміння з піонірки.

Але для виховання особистості, всебічно (фізично, емоційно, розумово, духовно, соціально) розвинутої, спілкування із природою через співжиття, практичні вмілості, мандрівки та таборування є конче потрібне.

Отже, в нас поширилось так зване «теоретичне» пластування, коли здають точки проби та вивчають вмілості (не від знання, а від вміння!).

Що дають пригоди юнаку? Дуже багато.

Це найперше позитивні пережиття, відчуття радості і захоплення, романтика. Це відчуття свободи, самостійності, відповідальності за себе та інших. Пригоди, особливо екстремальні, виробляють сильні риси характеру, гартують волю. Виробляють шляхетність та мужність. Долаючи в пригодах випробування та виклики, перепони, здобуваючи позитивні результати, нові вершини, перемоги юнак стає сильнішим, впевненішим у собі, щасливим в решті решт.

Звісно, що найкращі пригоди – в дикій природі, яка дає молодій людині безліч підстав для пережиття краси, спілкування із тваринами та рослинами.

Варто також зазначити, що в останні роки серед молоді в світі та Україні поширюються різні види активного дозвілля. Люди побільше прагнуть вириватись на лижі, веломандрівки, піші подорожі, мандрування в різні цікаві краєзнавчо-історичні місця.

Отож, друзі зв’язкові, курінні, гурткові! Побільше подорожуйте зі своїм юнацтвом, даруйте їм чар пластування в пригодах та захоплюючому спілкуванні в пластовій «банді», її перемогах, здобутих вершинах, подоланих перешкодах.

«Я любив пригоди і хотів побільше проводити часу із друзями в наших юнацьких затіях. Саме це було в скаутінгу. Тому я і став скаутом» (Беар Грілз).

4.01.11 М. Бігус

Гутірка про природознавство написана від руки

В проекті дуже цікаво розповідається про природу та взаємодію з нею, а ще — це один з небагатьох методичних проектів, писаних від руки.

Проект датований 1998 роком та знаходиться у доступі тут.

Презентація Пласту в дитячих оздоровчих таборах


Завантажити проект в форматі PDF можна тут.

Мета проекту: ознайомлення з Пластом, скаутськими традиціями, популяризація Пласту серед дітей та молоді, які знаходяться в ДОТ, а також надання можливості пластовому юнацтву спробувати себе в якості інструкторів.
 
Актуальність теми проекту: Пласт – одна з найчисельніших організацій українського скаутингу, зі своєю столітньою історією вона допомагає вихованню й самовихованню нового покоління фізично, інтелектуально, духовно розвинених,  культурних киян, дієвих українських патріотів.  Пласт є дуже цікавим місцем спілкування й самовиховання для усіх дітей, і до нього варто приходити якнайраніше, щоб належно загартовуватися й навчатися змалку. Але багато хто плутає пластунів з іншими дитячими організаціями не усвідомлюючи наскільки вона відрізняється від інших своєю унікальною системою виховання. Дослідження сучасного стану діяльності дитячих організацій та оздоровчих таборів свідчать про недостатню обізнаність нашого підростаючого покоління і бажання дізнатись більше, поринути в саму середину і спробувати свої сили. А також унікальна можливість пластовому юнацтву спробувати себе в якості інструкторів. Цей проект розрахований саме на це.
 
Короткий опис проекту: Проект складається з теоретичної та практичної частини.

Інструктори готують, як теоретичні гутірки про Пласт і світовий скаутинг, так і різні пластові ігри.

Збірка, вихід з табору, інструктаж з ТБ, мандрівка, підготовка точок / теренова гра, рухливі ігри, підготовка до обіду, обід, гутірки, теренівка: смуга перешкод або туристична смуга, згортання точок / рухливі ігри, повернення до табору, показ відеороликів про Пласт.
Інформація про реалізацію проекту: 1. Цей проект вже був апробований спочатку на міжстаничному заході «Відкриття пластового року» в м. Слов’янську 30.09.2012р.

(http://www.plast.org.ua/news?newsid=8496), де були  присутні діти зацікавлені Пластом.

2. А другий раз 18-19.07.2013 під час таборування «Школи успіху» на базі оздоровчого табору «Джерело» в м. Бучі. (http://www.plast.org.ua/news?newsid=9918). Результатом стало те, що керівники табору запросили нашу команду приїхати ще на дві зміни цього літа (3-4.08.2013 та 17-18.08.2013) і приїжджати наступного року. А також запропонували подальшу співпрацю не тільки з цим ДОТ «Джерело», а й протягом навчального року з дітьми, які навчаються в гімназії м. Києва.

3. Третій раз під час таборування на базі ІV Обласного відкритого наметового містечка «ЧУМАЦЬКИЙ ШЛЯХ» 22-25.08.2013 р.

(http://www.plast.org.ua/news?newsid=10029). Результатом стало те, що керівники табору запросили нашу команду приїхати наступного року.

Інформація про виконання проекту

• дата, місце і тривалість виконання проекту по етапах

Дата: 18-19.07.2013 р.Б.

Місце: під час таборування «Школи успіху» на базі оздоровчого табору «Джерело» в м. Бучі Київській обл.

Виконання проекту по етапах:

  • 1 етап – підготовка (червень – липень 2013 р.Б.)
  • 2 етап – проведення (18-19.07.2013 р.Б.)
  • 3 етап – звітування (вересень 2013 р.Б.) 

• опис виконання проекту

І етап: підготовка

На етапі підготовки були проведенні наступні дії:

Ще в травні поступила пропозиція від КПС провести презентацію Пласту для «Школи успіху» фонду братів Кличко. Одразу ж погодились, бо вже уявляли, що можна провести, які точки запропонувати. В червні почалась підготовка: переговори з фондом, складання самої програми, уточнення усіх моментів (для кого проводимо, для якої кількості дітей, якого віку, місце проведення, умови табору, погодження з дирекцією табору і т.п.)

  • розроблені гутірки та практичні точки програми;
  • розроблена програма;
  • підібрано команду інструкторів;
  • проведено попередній вишкіл (21-23.06.13) цих інструкторів для реалізації цього проекту;
  • уточнено і змінено програму відповідно до умов табору та вимог керівництва. Тож, подаємо 3 програми, для можливого варіювання.

 

ІІ етап: проведення

Презентація проводилась відповідно до 2 програми розробленої на етапі підготовки:

 

18.07.2013 р.Б.

1000-1300     Робота на точках.

1500-1730     Проведення ігор «Знайомство з Пластом».

Перекус. (Приготування сосисок на вогні).

 

19.07.2013 р.Б.

1000-1300     Робота на точках.

1500-1630     Проведення ігор «Знайомство з Пластом».

Перекус. (Приготування сосисок на вогні).

 

ІІІ етап: звітування

 

Після проведення презентації, в період вересень 2013 р.Б. відбулося звітування, була розміщена новина на Пластовому порталі http://www.plast.org.ua/news?newsid=9918

• учасники і провід проекту, їх кількість

Учасники – 150 дітей віком 11-16р.

Інструктори на точках:

  1. ст. пл. Рябокінь Руслан – (Київ),
  2. ст.пл. Шелудешева Марина (Слов’янськ),
  3. ст.пл.прих. Шерстюк Михайло (Краматорськ),
  4. пл. учасниця Павленко Валерія (Слов’янськ),
  5. пл.прих. Махмудов Арсен (Слов’янськ),
  6. пл.прих. Неманкін Артем (Слов’янськ),
  7. пл. новачка Шелудешева Оксана (Слов’янськ).

 

Провід складався з 4 осіб:

комендант: ст. пл. Рябокінь Руслан,

заступник коменданта з програми: ст.пл. Шелудешева Марина,

бунчужний: ст.пл.прих. Шерстюк Михайло,

писар: пл. учасниця Павленко Валерія.

• результати виконання проекту

Головним завданням даного проекту було ознайомлення з Пластом, скаутськими традиціями, популяризація Пласту серед дітей та молоді, які знаходяться в ДОТ. Також одним із завдань було надання можливості пластовому юнацтву спробувати себе в якості інструкторів.

Результатом стало те, що керівники табору запросили нашу команду приїхати ще на дві зміни цього літа і приїжджати наступного року. А також запропонували подальшу співпрацю не тільки з цим ДОТ «Джерело», а й протягом навчального року з дітьми, які навчаються в гімназії м. Києва.

• зауваги.

Зауваження щодо проведення проекту. Велика кількість учасників: 150 всього за 2 дні, 75 в один день, в кожній групі по 17-18 осіб, які приходили на точку. Обмеження в часі: не вистачало часу, щоб насолодитись проходженням етапу. Вихователі груп не допомагали у організації та налаштування належної поведінки дітей на точках. Тільки в деяких групах (4-ро з 9-ти) намагались допомогти при страхуванні. Показ відеороликів та фільму про Пласт не вдалось провести під час вечірньої програми, бо виникли технічні проблеми з пректором. Але ми вийшли з положення, розказуючи протягом 2-ох днів всім, хто зацікавився все, про що питались.

 

 Методичні рекомендації для реалізації проектів такого типу

Кожен проект такого напрямку потребує ретельної підготовки та кваліфікованих інструкторів. При можливості, потрібно залучати людей, які мають певний досвід або ж професійно займаються спортивним туризмом. Варто проводити вишколи або гутірки перед реалізацією проекту з майбутніми інструкторами, неодноразово наголошуючи, що перш за все це безпека. Перед виходом на точку з кожним юнаком провести детальний інструктаж з ТБ і перевірку їх знань, по можливості приїхати на 1-2 дні раніше на місце проведення для облаштування і провести «репетицію», опробувати всі точки самостійно, з юнацтвом.

Зауважимо, що під час проведення рухливих ігор термінологію використовуємо виключно загальноприйняту, бо діти не розуміють пластових термінів.

Місце проведення презентації має велике значення, воно має бути обране таким чином, щоб були дерева та відповідний рельєф для найкращого облаштування траси, теренових ігор, рухливих ігор і т.п.

А також не менш важливе перебування інструкторів в комфортних умовах: намети мають бути розташовані не далеко від туалету, умивальників, домовитись за гігієну та харчування з керівництвом табору.

Також треба враховувати завчасне проходження медкомісії і оформлення санітарних книжок та мед.довідок для юнацтва, бо таборовий лікар не допустить до роботи з дітьми.

Керівнику презентації необхідно заздалегідь погодити всі організаційні питання з керівництвом табору, щоб протягом проведення не виникало зайвих питань чи непорозумінь.

Цей проект може проводити команда в будь якому складі: УПЮ та УСП/УПС, чи просто УСП/УПС, але при належній спеціальній підготовці. Також можна провести і для дітей віком від 6 до 11 років, т.б. майбутнього новацтва, але з урахуванням вікових особливостей. Можна окремо проводити для дорослих, трошки змінивши підхід і теоретичну частину, як ми це зробили на «Чумацькому шляху» в Юріївці, де учасниками стали молодь (18-35р.).

Програма змінюється відповідно до можливостей та вимог самого оздоровчого табору, узгоджується з керівниками. Точки прогарами можуть корегуватись вже на місці. Треба бути готовим до змін і оперативно приймати рішення.

 

Зауваження щодо проведення проекту. Велика кількість учасників: 150 всього за 2 дні, 75 в один день, в кожній групі по 17-18 осіб, які приходили на точку. Обмеження в часі: не вистачало часу, щоб насолодитись проходженням етапу. Вихователі груп не допомагали у організації та налаштування належної поведінки дітей на точках. Тільки в деяких групах (4-ро з 9-ти) намагались допомогти при страхуванні. Показ відеороликів та фільму про Пласт не вдалось провести під час вечірньої програми, бо виникли технічні проблеми з пректором. Але ми вийшли з положення, розказуючи протягом 2-ох днів всім, хто зацікавився все, про що питались.

Загальні зауваги. По всім презентаціям, які ми провели, можу сказати, що точки програми можуть бути різноманітні, треба тільки враховувати вікову категорію, місцевість і побажання керівництва оздоровчих таборів.

 

Матеріали до проведення презентації

• детальний виклад методів подання цієї інформації учасникам

Нами були використані загально-педагогічні методи навчання при попередній підготовці інструкторів до реалізації цього проекту:

Словесні методи, до яких відносяться розповідь, лекція, бесіда та ін.

Наочні методи навчання є достатньо важливими для учасників вишколу, це є візуальне сприймання дійсності. Особливістю наочних методів навчання є те, що вони в тій або іншій мірі, сполучаються зі словесними методами. Тісний взаємозв’язок слова і наочності випливає з того, що діалектичний шлях пізнання об’єктивної реальності припускає застосування в єдності живого споглядання, абстрактного мислення і практики. 

Практичні методи навчання охоплюють надто широкий діапазон різноманітних видів діяльності учасників, застосовуючи такі прийоми: постановка завдання, планування його виконання, оперативного стимулювання, регулювання і контролю, аналізу підсумків практичної роботи, виявлення причин недоліків, корегування навчання для повного досягнення мети.

 

Індуктивні і дедуктивні методи навчання:

Інструктор ставить перед учасниками проблемні завдання, що вимагають самостійних міркувань до висновків і узагальнень. Учасники самостійно міркують над фактами і роблять висновки і узагальнення.

Репродуктивні і проблемно-пошукові методи навчання: їх застосовували за зразком раніше або щойно придбаних знань. Репродуктивні вправи особливо ефективно сприяють відпрацьовуванню практичних вмінь і навиків.

 

Методичні рекомендації по проведенню рухливих ігор.

70 дітей діляться на 5 груп по 14 осіб. В кожній групі є відповідальний за проведення – це юнак/ка. Ігри проходять по колу: 1 група протягом 12 хв. грає в 1 чи 2 гри, потім переходять до наступного інструктора (пластуна). Таким чином кожна група дітей пройде 5 точок рухливих ігор, де вивчить та пограє загалом в 10-20 ігор.

Підготовка до проведення гри починається з її вибору. Вибір гри насамперед залежить від завдання визначеного перед заняттям. Визначаючи його, враховуються вікові особливості учасників, їх розвиток, фізична підготовка, кількість гравців та умови проведення гри. При цьому враховується склад групи, місце проведення. Для кожної гри існує оптимальна кількість учасників.

Суттєво впливає на вибір гри місце проведення. Не можна провести гру, для якої немає необхідного інвентаря.

Інструктор повинен не тільки вибрати гру, але і попередньо проаналізувати її, тобто продумати весь процес гри, передбачити, які моменти гри можуть викликати у гравців той чи інший настрій, не чесну поведінку тощо. Необхідно заздалегідь продумати, яким чином запобігти тим чи іншим небажаним явищем.

Ігри можуть проводитися у приміщенні і на повітрі. В усіх випадках необхідно підготувати місце для гри, залучаючи до цього і самих гравців.

Ігри на повітрі мають велике оздоровче значення. Майданчик для гри повинен бути відповідним чином підготовленим: його слід вирівняти, прибрати сторонні предмети.

Для проведення рухливих ігор в якості інвентарю можуть використовуватись прапорці, кольорові пов`язки або жилети, м`ячі різних розмірів, гімнастичні палиці, кеглі, обручі, скакалки, канати та ін.

Ігровий інвентар повинен відповідати таким вимогам:

  • він повинен бути безпечним при використанні – без гострих кутів, виступаючих гвіздків тощо;
  • повинен за вагою і розміром відповідати силі гравців;
  • повинен бути барвистим і яскравим, добре помітним (привабливим);
  • стан інвентарю повинен відповідати санітарно-гігієнічним вимогам, він повинен протиратися перед грою;
  • у відповідності з правилами гри і з врахуванням числа гравців інвентар повинен бути у достатній кількості;
  • інвентар повинен зберігатися в спеціально відведеному місці, бажано поряд з місцем проведення ігор.

Інвентар роздається учасникам або розставляється тільки після пояснення гри, оскільки передчасна його видача (особливо м`ячів) буде відволікати увагу гравців. Це роблять самі учасники гри, а вчитель слідкує, щоб вони виконували завдання швидко, точно і організовано.

Розмітка майданчика проводиться перед поясненням гри. До цієї роботи необхідно залучати гравців. Нескладну розмітку можна проводити одночасно з розповіддю про зміст гри. Для ігор, які часто проводяться, доцільно зробити постійну розмітку. Межі майданчика повинні бути чіткими, добре помітними, з ясно окресленими лініями. Не можна розмічати майданчик канавками, кілочками, планками, які виступають, та іншими способами, що можуть спричинити травмування гравців.

При визначенні меж майданчика необхідно пам`ятати про техніку безпеки, тому вони повинні бути віддалині не менш, ніж три метри, від стіни або інших сторонніх предметів, об які гравці можуть травмуватися. Особливо це важливо при проведенні ігор з використанням бігу на швидкість і пробіжок, в яких велика група забігає за межі майданчика.

Організація учасників передбачає їх розташування та місце інструктора під час пояснення гри, виділення ведучих, капітанів та помічників, поділ гравців на команди. Починаючи пояснювати гру, інструктор повинен розташувати гравців таким чином, щоб вони добре його бачили і чули. Учитель у свою чергу повинен добре бачити своїх гравців. Розташовувати учасників при поясненні гри у тому шикуванні, в якому вона буде проводитися. Це дозволяє відразу ж після інструктажу почати гру, не відволікаючи уваги учнів від її змісту і правил додатковими перестановками, після яких іноді доводиться знову починати поясненнями. Це достатньо часто відбувається при проведенні ігор з молодими школярами.

Є декілька способів шикування гравців під час пояснення рухливих ігор. Зауважимо, що термінологію використовуємо виключно загальноприйняту, бо діти не розуміють пластових термінів.

  • У шеренгу.
  • Коловий (гравці стають в коло, а інструктор – на лінії кола, між учасниками).
  • У дві шеренги, одна навпроти іншої (інструктор розташовується на фланзі між шеренгами).
  • У дві (або більше) колони (інструктор розташовується перед колонами, в яких найнижчі гравці стоять на першому місці).
  • Врозсип, коли учасники розташовуються довільно в межах того майданчика, на якому вони будуть грати, а під час пояснення гри вони повинні наблизитися до однієї з меж майданчика, де перебуває керівник.

При будь-якому поясненні гри інструктор повинен керуватися загальними методичними правилами:

  • не можна шикувати групу обличчям до яскравого джерела освітлення, оскільки гравці будуть погано бачити вчителя і погано сприймати його пояснення;
  • якщо гравців не можна поставити в необхідне вихідне положення перед поясненням гри, тоді їх шикують таким способом, щоб було зручно перемістити їх до початку гри, витративши на це мінімум часу.

Під час проведення рухливих ігор інструктор постійно стикається з необхідністю вишикувати учниківв в шеренгу, коло, колони, змінювати шикування,переходячи з одного в інші. Тому інструктору необхідно навчитися робити все це правильно і швидко.

Успіх гри в значній мірі залежить від її пояснення. Для того, щоб гравці добре засвоїли зміст і правила гри, інструктору перед грою самому необхідно з`ясувати всі навіть незначні їх аспекти. До пояснення гри висуваються наступні вимоги:

  • розповідь повинна бути короткою, оскільки тривале пояснення погано сприймається гравцями. Виключенням можуть бути ігри, що проводяться з дітьми дошкільного і молодшого шкільного віку, які можна пояснити в казковій, захоплюючій формі;
  • розповідь повинна бути логічною, послідовною, в наступному порядку: назва гри, ролі гравців і місця їх розташування, хід гри, розучування речитативу (за необхідності), мета гри, її правила, фінал і результат гри;
  • розповідь повинна бути динамічною. Пояснювати гру потрібно спокійним голосом, іноді підвищуючи чи понижуючи його, щоб звернути увагу учнів на різноманітні моменту змісту гри. Недопустимим при поясненні є монотонний і млявий голос;
  • розповідь повинна бути дохідливою для учнів: необхідно враховувати їх словниковий запас, не вживати незнайомих слів, а якщо вони вводяться, тоді необхідно пояснювати їх значення;
  • необхідно враховувати настрій гравців. Якщо їх увага до розповіді послаблюється, тоді необхідно її скоротити;
  • розповідь доцільна тоді, коли гра проводиться вперше, надалі можна нагадувати лише основні моменти гри і її правила;
  • для кращого засвоєння гравцями змісту гри рекомендується розповідь супроводжувати демонстрацією, яка може бути лише фрагментарна;
  • після пояснення гри необхідно з`ясувати, чи всі учасники зрозуміли зміст і правила гри. На можливі додаткові питання необхідно голосно відповідати, звертаючись до всіх гравців, оскільки деякі з них соромляться задавати питання;
  • доцільно також підкреслити, що мова вчителя, перш за все, повинна бути грамотна і зважена.

Роль ведучого найбільш відповідальна, вимагає самостійних ініціативних рішень і дій перед всім колективом гравців. Активність ведучого, його винахідливість часто визначають весь хід гри. Бажано, щоб у ролі ведучого побувало якомога більше гравців. Існує кілька способів визначення ведучого, а застосовують їх залежно від умов занять, характеру гри та кількості гравців. Інструктор може призначити ведучим одного з гравців на свій розсуд, коротко обґрунтувавши свій вибір. Ведучого також можуть обрати самі гравці. Однак для цього необхідно, щоб вони добре знали один одного, інакше їхній вибір не завжди буде вдалим.

Можна призначити ведучого за результатами попередніх ігор. Цей вибір стимулює учасників домагатися кращих результатів. Часто застосовують жеребкування у вигляді лічби. Ролі ведучого можуть бути різноманітні і сприяти формуванню організаторських навичок та активності.

У командних іграх та естафетах змагаються між собою дві і більше команд, а розподіл гравців на команди може здійснюватися інструктором одним із наступним способом:

  • за допомогою розрахунків;
  • фігурним маршируванням;
  • за вказівкою керівника;
  • за вибором капітанів, які по черзі добирають собі гравців.

Усі способи розподілу на команди треба запроваджувати відповідно до характеру й умов проведення гри, а також складу гравців. У складних іграх із великою кількістю гравців необхідно залучати суддів-помічників, вони лічать очки або час, спостерігають за порядком і станом місця для гри.

Помічники і судді призначаються з учнів, звільнених за станом здоров`я від виконання фізичних вправ середньої та великої інтенсивності, для яких фізичне навантаження цієї гри протипоказане. Якщо таких учасників немає, то помічників та суддів призначають із числа гравців.

Керівництво грою, безперечно, найважчий і водночас вирішальний момент у роботі інструктора, бо тільки це може забезпечити досягнення запланованого результату. Керівництво грою включає декілька обов`язкових елементів:

  • спостереження за діями учасників, гравців;
  • усунення помилок;
  • припинення проявів індивідуалізму, грубого ставлення до гравців;
  • показ правильних індивідуальних і колективних дій;
  • регулювання навантажень;
  • стимулювання необхідного рівня змагальної активності у продовж усієї гри.

Спрямовуючи ігрову діяльність, вчитель допомагає вибрати спосіб вирішення ігрової задачі, домагаючись активності, самостійності і творчої ініціативи гравців. В окремих випадках він може включитися в гру сам, демонструючи, як краще діяти в тому чи іншому випадку.

Важливо своєчасно виправляти помилки. Краще це робити під час спеціальної перерви, а гравцям в цей час залишатися на своїх місцях. Пояснювати помилку потрібно стисло, демонструючи правильні дії. Коли цих прийомів не достатньо, застосовують спеціальні вправи, окремо аналізують ту чи іншу ситуацію і пояснюють спеціальні дії.

Відповідальним моментом у керівництві рухливими іграми є дозування фізичного навантаження, визначення якого є складнішим, ніж у фізичних вправах, не пов`язаних з ігровими діями. Ігрова діяльність своєю емоційністю захоплює дітей, і вони не відчувають втоми. Щоб уникнути перевтомлення учнів, необхідно своєчасно припинити гру або змінити її інтенсивність і характер навантаження.

Регулюючи фізичне навантаження в грі, інструктор може використовувати різноманітні прийоми: зменшувати або збільшувати час, відведений на гру; змінювати кількість повторень гри, розміри майданчика і довжину дистанції, яку пробігають гравці; корегувати вагу і кількість предметів, ускладнювати чи спрощувати правила гри й перешкоди, вводити короткочасні паузи для відпочинку або уточнення чи аналізу помилок.

Закінчення гри має бути своєчасним (коли гравці отримали достатнє фізичне й емоційне навантаження). Передчасне або раптове закінчення гри викликає незадоволення в учнів. Щоб уникнути цього, педагог повинен укластися в час відведений для гри.

Після закінчення гри необхідно підбити підсумки. При повідомленні результатів слід вказати командам і окремим гравцям на допущенні помилки та негативні й позитивні моменти в їхній поведінці. Бажано відзначити кращих ведучих, капітанів, суддів.

Як уже зазначалося, рухливі ігри використовуються для розв`язання освітніх, виховних та оздоровчих завдань відповідно до вимог програми. Залежно від завдань і характеру гри, її фізичного та емоційного навантаження, складу учнів вона може бути включена в усі частини уроку.

Підбір ігор для презентації Пласту визначається програмою. Однак можна використовувати найрізноманітніші рухливі ігри, вигадані самостійно чи взяті з інших джерел, якщо вони сприяють вирішенню поставлених завдань. Щоб вдало підібрати гру й провести її на хорошому рівні, важливо враховувати інтереси дітей, їхні фізичні можливості, особливості психічного розвитку.

Молодий шкільний вік (1-4 класи) характеризується достатнім розвитком серцево-судинної й дихальної систем. Це дає змогу проводити ігри зі значною інтенсивністю дій. Однак, незважаючи на велику рухливість, діти швидко втомлюються, увага їхня нестійка. Тому під час ігор важливі короткі перерви для відпочинку.

У дітей у цьому віці переважає предметно-образне мислення, тому рухливі ігри в основному мають бути сюжетного характеру, щоб учасники могли виявити артистизм і творчу активність.

Порівняно слабкий розвиток м`язової системи (особливо черевного пресу й спини) не допускає ігор з активним єдиноборством, перенесенням і передаванням одне одному важких предметів. Водночас хлопчикам 4 класу не протипоказані ігри з короткочасним силовим напруженням (перетягування, виштовхування).

Характер рухових ігор у молодших школярів різноманітний, але переважають колективні ігри з ведучим, командні ігри без вступу в безпосереднє зіткнення з суперником.

Головний зміст ігор – рухи, що сприяють удосконаленню й збагаченню рухового досвіду: ігри з бігом, стрибками, вивертанням, метанням у ціль і на дальність, подоланням незначних перешкод, які потребують переважного виявлення спритності й швидкості без великого тривалого напруження.

У молодшому шкільному віці діти вже можуть стримуватися, підкорятися в іграх загальним правилам поведінки, оцінювати вчинки інших. Тобто, вони вже мають певний досвід спілкування й спільної діяльності в колективі однолітків. Однак у дітей цього віку ще недостатньо розвинута здатність до розумового аналізу, незважаючи на те, що багато які з них уже повинні відповідально ставитися до своїх вчинків, приховувати переживання, виявляти почуття товариськості.

Особливості фізичного і психологічного розвитку дітей цього віку визначають методику організації рухливих ігор. Діти краще зберігають у пам`яті наочно-образне пояснення ігор, не люблять довго перебувати поза грою, коли вона ще не закінчена. Тому захвалених дітей учитель не повинен виводити із гри надовго, а ведучих призначає сам.

Середній шкільний вік (5-7 класи) характерний зростаючою стійкістю організму до виявлення фізичних зусиль. Інтенсивно зростають функціональні можливості, зникають неекономні рухи, які потребують надмірної затрати сил, що дає змогу дітям брати участь в іграх з більшою інтенсивністю й відносною тривалістю рухових дій.

У цьому віці міцніє кістково-зв`язуючий апарат, продовжує розвиватися м`язова система. Діти, особливо хлопчики, люблять ігри, де розвивається переважно сила. Хлопчики мають перевагу над дівчатками в іграх із бігом на швидкість, з метанням на дальність і в ціль.

Тому в ряді ігор дівчатка не можуть вступати в єдиноборство з хлопчиками. Їм більше подобаються ігри з ритмічними рухами, елементами рівноваги, хоча в більшості командних ігор дівчатка й хлопчики грають разом.

Сюжети рухливих ігор для дітей середнього шкільного віку символічні, і вони розуміють їхню умовність, але діють відповідно до правил із повною віддачею сил.

У цьому віці формується й зміцнюється вольова сфера, яскравіше виявляються такі якості, як сміливість, самостійність, рішучість та ініціативність. Діти можуть зосередитися на декількох умовах гри , здійснювати контроль над виконанням цілої групи правил. Тому можна використовувати командні ігри, де учасники вступають у безпосереднє зіткнення з суперником.

Організовуючи ігри, учитель повинен прагнути розвивати самостійність дітей, нерідко надаючи їм право самостійно обирати ведучих, розподілятися по командах, визначати план дій у грі. Водночас діти не завжди правильно розбираються у якому співвідношенні знаходяться самостійність і дисциплінованість, активність і витримка, сміливість і обережність. Рухливі ігри з великим фізичним і психічним навантаженням часто викликають спалахи різкості, нетерплячості. Учитель повинен пам`ятати про це, не допускаючи надмірного збудження й напруження.

Підлітковий вік (8-9 класи) умовно називають так, тому що в дітей 13-15 років спостерігається особливо інтенсивний розвиток і перебудова всього організму. По силенно росте кісткова система, у зв`язку з чим діти особливо додають у зрості. Продовжує і розвиватися і м`язова система, хоча вона ще відстає від загального росту тіла. Хлопчиків цього віку особливо захоплюють ігри з елементами силової боротьби.

Після великих фізичних навантажень пульс у цьому віці порівняно швидко відновляється, і це свідчить про те, що серцево-судинна система добре пристосовується до ігор відносно з тривалими руховими діями безперервного характеру.

Ускладнення розумової діяльності, продиктоване віком і умовами навчання, визначає  й поведінку дітей. Логічніше мислення дає змогу виявляти в іграх усе більшу самостійність, здатність до узагальнень і абстрактного мислення. Розвиненіша пам`ять і здатність до виявлення стійкої уваги дають змогу запам`ятовувати численні правила ігор, найдоцільніші ігрові прийоми та дії. Як правило, підлітки вже мають досвід участі в спортивних змаганнях і багатьох рухливих іграх, тому в складних за формою і змістом іграх вони вміло використовують раніше набуті рухові вміння та навички, що нерідко виявляється в нових поєднаннях і комбінаціях. У цьому віці активно розвивається почуття обов`язку, колективізму й дружби.

До 14-15 років закінчується розвиток рухового аналізатора, що сприяє поліпшенню координації, точності й економічності рухів. Тому значне місце в іграх відводиться виявленню спритності, швидкісно-силових якостей.

Отже, головний зміст рухливих ігор у 9 класах складають дії з м`ячем, стрибками, з лазіння й пере лазіння, метання в ціль, опір силою, орієнтування в просторі, подолання перешкод. Багато ігор характеризується яскраво вираженим змагальним началом, містять елементи спортивної техніки і тактики. У рухливих іграх для окремих гравців або груп нерідко встановлюються особливі ролі (капітан команди, нападаючий, захисник і т.д.). у зв`язку з тим, що дівчата поступаються хлопцям в іграх, які вимагають виявлення швидкісно-силових якостей, уміння діяти з м`ячем, складні командні ігри краще проводити роздільно. Якщо ж ігри проводяться спільно, гравці завжди бувають зацікавлені в тому, щоб до складу кожної команди входила однакова кількість хлопчиків і дівчаток.

У підлітковому віці в основному закінчується формування характеру, але разом із тим фізіологічна перебудова організму ускладнює діяльність нервової системи, що нерідко виражається у неврівноваженості, загостренні почуття самолюбства та ін.. тому керувати іграми треба з особливим тактом, витримкою, умінням, поєднуючи всі ці якості з вимогливістю, умінням уникати конфліктних ситуацій.

У роботі зі старшими школярами можна використовувати ігри для учнів попередньої вікової групи. Однак вони мають бути ускладнені щодо підвищення вимог до точності виконання різноманітних технічних прийомів. Старшокласники можуть широко застосовувати різні ігри,ігрові вправи сюжетно-конфліктного характеру без зіткнення та із зіткненням із суперником. Застосовуються також естафети , у яких дії виконуються в парах (передачі, що застосовуються в спортивних іграх, перенесення товариша, «тачка» , «гусінь» та інші), спортивні ігри з дещо зміненими правилами.

У педагогічній практиці відомо, що справжній організатор і вихователь повинен намагатися скоротити дистанцію у стосунках між собою і дітьми. Інструментом, що допомагає вирішити це, є гра.

 

Основні точки програми, які проводились з 10.00 до 13.00:

1. Переправа (паралельні перила)

2. Намети

3. Знайди і вгадай слово

4. «Прохід крізь стіну»

5. Переправа (верхня)

6. Переправа (метелик)

7. Переправа (трикутник)

_______________________________________________________

Методичні вказівки до проведення точок:

1. Переправа (паралельна)

Обладнання: линва 20 м x10 мм, 2 карабіни, 1 страхувальна система

Опис: між двома деревами, що знаходяться на різних берегах річки, натягуються дві паралельні між собою мотузки. Нижня мотузка використовується у якості опори, по якій учасники переходять на протилежний берег, використовуючи самострахування так само, як при переправі по колод – “вусом” за верхню мотузку (рис.1). Рухатись по мотузці дуже складно, як би вона не була натягнута. Досвідчені спортсмени для забезпечення стійкості роблять кроки, не втрачаючи контакту з мотузкою, – ковзаючи ногами по ній.

Рис. 1. Переправа по мотузці з перилами: 1 – основна мотузка, 2 – перила, 3 – петля із ковзаючим карабіном (“вус”), 4 – командна страховка, 5 – драбинка для підйому

2 варіант. Переправа по паралельних перилах.

На місцевості, де відсутні схили достатньої крутизни, для імітації траверсу схилу використовують переправу по паралельних перилах. Це ускладнений елемент переправи по мотузці з перилами (див. вище “Переправи над водою”).

При переправі по паралельних перилах мотузки натягають таким чином, щоб відстань між ними була приблизно 1,5 м. Оскільки при траверсі схилу завжди є пункти проміжної страховки, то паралельні перила навішують між чотирма і більше деревами (див. рис. 2). Як правило, цей етап завжди готується інструкторами, командам залишається тільки виконати правильні дії при подоланні етапу, хоча інколи командам пропонується організувати самонаведення верхньої перильної мотузки. Це можливо здійснити наступним чином: в стороні від перил закріплюється мотузка, за яку тримається руками учасник, регулюючи таким чином свою рівновагу. Звичайно цей учасник обов’язково повинен бути на командній страховці.

Рис. 2. Схема наведення паралельних перил

Прикріпивши за допомогою вуса з карабіном до верхньої мотузки і тримаючись за неї двома руками, учасники змагань йдуть по нижній боком. Підійшовши до опори, необхідно без втрати страховки перейти на наступний проліт. Для цього спочатку необхідно пристебнути інший вус карабіном до верхньої мотузки за опорою (проліт “б”), лише потім відстібнути перший вус (проліт “а”). Якщо всі мотузки закріплені жорстко, то одночасно на всьому етапі можуть знаходитись декілька учасників – по одному на проліт. Але при цьому не треба порушувати вимогу “один учасник на мотузці”, тобто прикріплюватися до наступної мотузки можна тільки тоді, як її звільнив попередній учасник команди. Переправа цим способом можлива при досить сильному натягу мотузки як верхньої, так і нижньої.

2. Намети

Обладнання: 2 однакових намети

Опис: 14 осіб діляться на 2 команди. Кожна отримує 1 намет, який треба на швидкість розставити правильно і так само його зібрати.

3. Знайди і вгадай слово

Обладнання: маленькі папірці, на яких написано слово «Пласт», тонкі линви

Опис: натягується горизонтально линва між деревами майже паралельно, на відстані 40-50 см. одна від одної висотою до 40см, утворюється ніби драбинка під якою треба буде лізти по-пластунськи на животі, не торкаючись тулубом линв. 2-ий варіант треба йти переступаючи линву, але все це відбувається із зав’язаними очима. З команди на кожну літеру обирається окрема людина, поки він іде, вся команда має підказувати куди ступати ногою, щоб не зачепити або як краще пролізти, щоб не доторкнутись, потім має звернути увагу на підбирання папірця з літерою.

4. «Прохід крізь стіну»

Обладнання: линва 10-15 м.

Опис:   натягується вертикально линва між двома деревами майже паралельно, на відстані 40-50 см. одна від одної висотою до 1,5 м., утворюється ніби драбинка. Команді необхідно переправитись через умовну стіну, намагаючись якомога менше доторкнутись до линв. Вони можуть проповзати під низом, перелізати допомагаючи один одному, переправляючи через самий верх та ін.

5. Переправа (верхня)

Обладнання: линва 20 м x10 мм, 3 карабіни, 1 страхувальна система

Опис:

Під час переправи потрібно активно використовувати транспортну допоміжну мотузку, іноді закільцьовану між берегами. Безперервно працюючи нею, можна прискорити переправу. За вимогами безпеки на робочій мотузці може знаходитися лише одна людина чи відповідний вантаж.

У більшості випадків перший і останній учасник повинні бути найсильнішими в групі. Вантаж бажано переправляти, коли в початку і кінці переправи знаходяться не менше двох учасників. Допомога при причепленні і відчепленні необхідна навіть для досвідчених туристів – це економить сили і час.

Необхідно контролювати довжину “вуса” для прикріплення до суддівської мотузки, оскільки він часто в середині робочої мотузки, де прогин максимальний, починає гальмувати рух.

На не дуже крутій переправі рухатися потрібно головою вперед, енергійно підтягуючись на руках і допомагаючи ногами, які спираються на мотузку. При крутій переправі використовують додаткову страховку чи організовується рух ногами вперед (при спуску).

При облаштуванні навісної переправи над робочою мотузкою, по якій переправляються команда, навішують додаткову інструкторську страхувальну мотузку (рис. 7).

Рис. 7. Навісна переправа через річку 1 – допоміжна мотузка, 2 – супроводжуюча мотузка, 3 6.

6. Переправа (метелик)

Обладнання: линва 3 шт. по 20 м x10 мм, 2 карабіни, 4 страхувальних системи

Опис: Виконується 1 учасником, 2-є старують, страхувальна линва зверху.
7. Переправа (трикутник)

Опис:  Виконується 2 учасниками, а 2-є стоять на страховці, підтримуючи виконавців за спину. Техніка виконання: приставними кроками боком, тримаючись за плечі один одного, одночасно пересуваються в один бік. Головне тримати рівновагу і не хитатись, не розкачувати линву. Спину тримати прямо, не прогинатись.

• перелік виряду, необхідний для виконання проекту і участі в ньому

  •       линви – 10 шт
  •       карабіни – 10 шт
  •       намети – 2 шт
  •       Особистий виряд

Точки (пункти-завдання) квесту:

Назва                                 Відповідальні

1. Переправа (верхня) – Рябокінь Руслан, Шелудешева Марина (Слов’янськ)

2. Знайди і вгадай слово – Павленко Валерія (Слов’янськ)

3. «Збери Україну» – Анісімова Зоя (Слов’янськ)

4.1. «Знавець грошей» – Клюсько Юлія (Слов’янськ)

4.2. «Прохід крізь стіну» – Швидкий Богдан (Слов’янськ)

5.  Підпишіть всі області України – Крутова Елеонора (Авдїївка)

6. Гра «Цікавий футбол» – Неманкін Артем (Слов’янськ)

7.1. Вікторина – Крутова Валентина (Авдїївка)

7.2. «Пограємо?» – Крутова Валентина (Авдїївка)

8. «Подружня пара» – Гетьманенко Тетяна (Краматорськ)

9. «Гусеничка» – Добродумова Вікторія (Краматорськ)

 

Методичні вказівки до проведення завдань:

1. Переправа (верхня)

Інструктори: Рябокінь Руслан, Шелудешева Марина (Слов’янськ)

Обладнання: линва 20 м x10 мм, 2 карабіни, 1 страхувальна система.

Опис: Під час переправи потрібно активно використовувати транспортну допоміжну мотузку, іноді закільцьовану між берегами. Безперервно працюючи нею, можна прискорити переправу. За вимогами безпеки на робочій мотузці може знаходитися лише одна людина чи відповідний вантаж.

У більшості випадків перший і останній учасник повинні бути найсильнішими в групі. Вантаж бажано переправляти, коли в початку і кінці переправи знаходяться не менше двох учасників. Допомога при причепленні і відчепленні необхідна навіть для досвідчених туристів – це економить сили і час.

На не дуже крутій переправі рухатися потрібно головою вперед, енергійно підтягуючись на руках і допомагаючи ногами, які спираються на мотузку. При крутій переправі використовують додаткову страховку чи організовується рух ногами вперед (при спуску).

При облаштуванні навісної переправи над робочою мотузкою, по якій переправляються команда, навішують додаткову інструкторську страхувальну мотузку (рис. 1).

 

Рис. 7. Навісна переправа через річку 1 – допоміжна мотузка, 2 – супроводжуюча мотузка, 3 6.

2. Знайди і вгадай слово

Інструктори: Павленко Валерія (Слов’янськ)

Обладнання: маленькі папірці 5 на 5 см, на яких написано по 1 літері слово «Пласт», тонкі линви до 30 м загальною довжиною (можуть бути шматки).

Опис: натягується горизонтально линва між деревами майже паралельно, на відстані 40-50 см. одна від одної висотою до 40 см, утворюється ніби драбинка під якою треба буде лізти по-пластунськи на животі, не торкаючись тулубом линв. 2-ий варіант треба йти переступаючи линву, але все це відбувається із зав’язаними очима. З команди на кожну літеру обирається окрема людина, поки він іде, вся команда має підказувати куди ступати ногою, щоб не зачепити або як краще пролізти, щоб не доторкнутись, потім має звернути увагу на підбирання папірця з літерою.

3. «Збери Україну»

Інструктор: Анісімова Зоя (Слов’янськ)

Обладнання: пазл України, кожна область окремо + герби цих областей.

Опис: Учасники на швидкість мають зібрати пазли так, щоб утворилась Україна.

Мета: виявити знання з географії України.

4.1. «Знавець грошей»

Інструктор:  Клюсько Юлія (Слов’янськ)

Назвіть зобра­ження державних діячів й діячів культури і мистецтва на гривнях — національній валюті України.  Чому саме ці люди уособлюють сьо­годні Україну?

*  Відповіді:

1. Володи­мир Великий,

2. Ярослав Мудрий,

5. Богдан Хмельницький,

10. Іван Мазепа,

20. Іван Франко,

50. Михайло Грушевський,

100. Тарас Шев­ченко,

200. Леся Українка,

500. Григорій Сковорода

Володимир Великий, Ярослав Мудрий, Богдан Хмель­ницький, Іван Мазепа і Михайло Грушевський — це ті політичні і державні діячі, яких об’єднувала палка любов до Батьківщини.

Тарас Шев­ченко, Леся Українка, Іван Франко, Григорій Сковорода — видатні письменники.

 

4.2. «Прохід крізь стіну»
Інструктор:  Швидкий Богдан (Слов’янськ)

Обладнання: линва 15 м. x6 мм

Опис:   натягується вертикально линва між двома деревами майже паралельно, на відстані 40-50 см. о
дна від одної висотою до 1,5 м., утворюється ніби драбинка. Команді необхідно переправитись через умовну стіну, намагаючись якомога менше доторкнутись до линв. Вони можуть проповзати під низом, перелізати допомагаючи один одному, переправляючи через самий верх та ін., але і кожен учасник з команди має пройти іншим шляхом.

 

5. Підпишіть всі області України.

Інструктор: Крутова Елеонора (Авдїївка)

Обладнання: ксерокопія з контурної карти України, кількість карт відповідно кількості команд.

Опис: Учасники на швидкість мають підписати всі області.

Мета: виявити знання з географії.

 

6. Гра «Цікавий футбол»

Інструктор: Неманкін Артем (Слов’янськ)

Обладнання: м’яч

Опис: гравці стають в коло нахилившись, ноги на ширині плечей, ступні торкаються ступней сусіда. Руками штовхають м’яч, намагаючись забити його будь кому між ногами, але кожен охороняє свої «ворота» руками, відштовхуючи м’яч іншому. Якщо все ж таки гол забитий, то прибирається 1 рука, потім якщо цьому гравцю забивають ще гол, той гравець стає іншим боком (задом до всіх) і грає так само, нахилившись вперед. Якщо цьому гравцю ще раз забивають. То він виходить з гри. Коло поступово звужується, грають доти, поки не залишиться 1 переможець.

 

7.1. Вікторина:

Інструктор: Крутова Валентина (Авдїївка)

Обладнання: чисті листки та окремо питання надруковані на аркуші А4, кількість відповідно кількості команд, годинник або секундомір.

Опис: інструктор засікає час, максимально 7 хв. на всі відповіді. Команда пише всі знайомі відповіді на чистий листочок, підписує його і по закінченні часу віддає інструктору на перевірку.

Питання:

1. Яка дата проголошення незалежності України?
2.В якому році і коли було прийнято конституцію суверенної України?
3. Існує малий герб України. Що означає цей символ та коли він був затверджений?
5. Назвіть автора трьохтомника “Історія запорозьких козаків”?
6.В якому році і коли суверенна Україна ввела свою грошову одиницю? Як вона називається?
7. Ми, українці, гордо називаємо себе козаками. Що означає слово козак?
8. Чиє ім’я носить головний корабель (фрегат)Військово-Морських Сил України?
10. Як називається найбільша гірська система в Україні, де вона пролягає та яка її довжина?
11. Назвіть символи державності України.
12. Скільки гетьманів правило в Україні понад двісті років? Назвіть першого и останнього гетьманів України?
13. Про яке місто йде мова? «Одне з найбільших і найстаріших міст Європи. Розташоване у середній течії Дніпра, в північній Наддніпрянщині. Політичний, соціально-економічний, транспортний та освітньо-науковий центр країни».
14. В Україні, на території кургану, поблизу с. Нововасилівка Миколаївської області знайдено найдавнішу скульптуру, яка датується V-ІV ст. до н.е. Як називається ця скульптура?
15. Назвіть літературний твір Т.Г.Шевченка, який найбільше разів перекладався и читається на 147 мовах народів світу?
16. Про кого йдеться мова? Українські боксери, обидва – чемпіони світу з боксу у важкій вазі (перші чемпіони світу з боксу у важкій вазі з усього колишнього СРСР), але ніколи не були противниками на рингу. Спільний професійний дебют відбувся 16 листопада 1996 року в Гамбурзі (Німеччина), в якому кожен з братів нокаутував суперника.
17. Назвіть ім’я українського політичного і громадського діяча який став автором першої в світі Конституції, як вона називалась і коли була затверджена?
19. Назвіть свято, яке символізувало об’єднання України? Як зараз називається це свято?
20. Про кого йдеться мова “Український стронґмен, володар титулів «Найсильніша людина України» та «Найсильніша людина світу» (2004). Член збірної України, яка виборола титул «Найсильніша нація світу» у 2003 та 2004 роках. Заслужений Майстер спорту України.
21. Адміністративна одиниця України, розташована між 44°23’ і 46°15’ північної широти та між 32°29’ і 36°39’ східної довготи. На заході і півдні омивається водами Чорного, на сході — Азовського морів. Дайте правильну назву цій адміністративній одиниці України.
22. Ми, українці, можемо пишатися тим, що на території нашої держави знаходиться географічний центр Європи. У якому місті знаходиться географічний центр Європи?
23. Назвіть єдину інженерну споруду, яка до 1985 року сполучала Лівобережну та Правобережну частину Херсонщини.
Відповіді до краєзнавчої вікторини присвяченої Дню Незалежності України

1. 24 серпня 1991 року Україна здобула незалежність
2. 28 червня 1996 року Україна отримала Конституцію – основний державний документ.
3. Малий герб Україні був затверджений 19 лютого 1992 року. Національний символ українців часів визвольних змагань ХХ століття. Тризуб визначався як знак княжої держави Володимира Великого і малий Державний герб України.
5. Яворницький Дмитро Іванович автор трьохтомника «Історія запорозьких козаків».
6. Гривня – національна валюта незалежної України. В обіг гривня ввійшла згідно з Указом Президента України Леоніда Кучми «Про грошову реформу в Україні» від 25 серпня 1996. Грошова реформа в Україні проводилася 2—16 вересня 1996 року, і з того часу гривня є грошовою одиницею України.
7. Слово козак у перекладі із турецького означає воїн, рицар.
8. «Гетьман Сагайдачний» – головний корабель України носить назву в честь відомого козака Петра Сагайдачного.
10. Найбільша гірська система в Україні – Карпати. Займають територію Закарпатської, частково Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей. Довжина Карпат приблизно 1500 км.
11. Символами державності України є: Державний Прапор України, Державний Герб України, Державний Гімн України.
12. Україною понад двісті років правило 66 гетьманів. Першим гетьманом був Дмитро Вишневецький, останній гетьман – Кирило Розумовський.
13. Київ.
14. Ця скульптура носить назву «кам’яна, або скіфська баба».
15. «Кобзар».
16. Брати Кличко Володимир і Віталій.
17. Пилип Орлик. Конституція була затверджена в 1710 році а називалась «Конституції прав і свобод Війська Запорізького».
19. День Соборності України – свято, що відзначається щороку в день проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки, що відбулося 22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві. І в час Незалежності України це свято носить назву Дня Соборності.
20. Василь Вірастюк.
21. Автономна Республіка Крим.
22. село Ділове, недалеко від міста Рахів, Закарпатської області.
23. Гребля Каховської ГЕС

 

7.2. «Пограємо?»

Інструктор: Крутова Валентина (Авдїївка)

Обладнання:стрічки або тонкі линви, годинник або секундомір

Опис: інструктор засікає час, максимально 5 хв.

1. Всі тримаються за мотузку двома руками. Їх завдання зробити вузол, не відриваючи рук.

2. Всі тримаються за мотузку двома руками. Їх завдання, з заплющеними очима, утворювати геометричні фігури, які називає ведуча.

 

8. «Подружня пара»

Інструктор: Гетьманенко Тетяна (м. Краматорськ)
Обладнання: тонкі линви  12 шт. по 1,5 м.

Опис: грає 12 людей з команди (решта може підказувати), які діляться на пари.

Кожній людині зв’язуються руки линвою, довжина якої 150 см, але одній горизонтально, а іншій вертикально, при чому руки одного перед грудьми іншого.

 

9. «Гусеничка»

Інструктор: Добродумова Вікторія (м. Краматорськ)
Опис: Команда сідає в колону по одному так, щоб руки попереднього стояли на носках заднього. Так, вони мають пройти певну відстань, не розірвавши колони, якщо ланцюжок розривається, все починається спочатку.
ПЕРЕЛІК ОПРАЦЬОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ПРОЕКТУ

1.     Курилова В.И. Туризм Учебное пособие для студентов педагогических институтов по специальностям № 2114 «Физическое воспитание» и № 2115 «Начальное военное обучение и физическое воспитание». – М.: Просвещение, 1988. – 224 с.

2.  Бочелюк В.Й., Бочелюк В.В. Дозвіллєзнавство Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 208 с.

3.     Квартальнов В.А. Туризм М.: Финансы и статистика, 2002. – 320 с.

4.     Грабовський Ю.А., Скалій О.В., Скалій Т.В. Спортивний туризм Навчальний посібник. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2009. – 304 с.

5.     Сокол Т.Г. Основи туристичної діяльності Підручник / Під ред. доктора пед. наук, проф. Орлова В. Ф. – К.: Грамота, 2004. – 327 с.

6.     Жуков М.Н. Подвижные игры, М.: ИЦ Академия, 2000. — 160 с.

7.     Былеева Л.В., Коротков И.М. – Подвижные игры, М: 1982 г.

8.     Коротков И.М. – Подвижные игры в школе, М: 1979 г.

9.     Коротков И.М. – Подвижные игры для детей. М: 1978 г.

10. Яковлев В.Г., Ратников В.П. -Подвижные игры, Пр.: 1977 г.

Ресурси:

1.     http://tourlib.net/lib.htm
2.     http://teacher.at.ua/publ/rukhlivi_igri/43-1-0-4620
3.     http://scoutdruzynovym.wordpress.com/2010/06/22/ruhlyviigry/
4.     http://fizkultschool-402008.narod.ru/podvizhnye_igry.html
5.     http://mlschool.at.ua/publ/vchiteljam/rukhlivi_igri/2-1-0-25
6.     http://kuncevo.ucoz.ru/load/uroki/fizkultura/rukhlivi_igri/50-1-0-1372
7.     http://www.plast.org.ua/about/plast/

8.     http://www.plast.org.ua/?pageid=1085

9.     http://global-tour.in.ua/yak-pravilno-rozvesti-vognishhe-v-poxodi/

http://www.slideshare.net/ysp200997/metod-7145325

Матеріали з пластового вишколу “Мудрість”

4-6 грудня 12 курінь УСП “Рутенія” та колишні члени Вовчої Ліги проводили вишкіл для старшопластунів – “Мудрість”. Цей вишкіл, – перший з циклу М.Ш.В., – мав теоретичний характер і був присвячений в основному знанням і практикам, що необхідні для планування, організації і проведення проектів, в тому числі пластових.

Ми віримо у принципи “відкритості” і “доступності” інформації, тому вирішили зробити доступними для пластової спільноти відеоматеріали і презентації з вишколу “Мудрість”.

Гутірка “Наради”

Гутірка “Успішний проект”

Гутірка “Тайм Менеджмент”

Майтерка “Кроссфіт”

Майстерка “Пластовий ніж”

Сподіваємося, що інформація стане вам корисною під час підготовки до проведення заходів та таборів.

Приклад приготування дводенної мандрівки з гуртком

Дводенна мандрівка

Пора року: літо, кінець весни

Вік учасників: 15 років

Кількість учасників: 9 + виховниця

Тривалість: 2 дні

Місце: Карпати

Мета: поділитись досвідом у мандрівництві, покращити навики практичного пластування, сформувати міцну команду, здати точки проби (відповідно до діловодств)

План підготовки(все обговорюється і складається за активної участі членкинь гуртка:

1. Скласти маршрут мандрівки (Перший день: Львів – с. Микуличин – вдсп. Гук-Женецький – плн. Хом’яків. Другий день: плн. Хом’яків – г. Хом’як – плн. Хом’яків – с.Микуличин – Львів)

2. Дізнатись за доїзд до Микуличина і назад (Львів- Микуличин (авт. Львів-Ворохта, 7.10 з АС-8, ціна 58.50, Микуличин-Львів (авт. Буковель – Львів, 18.00 з Микуличина, ціна 50 грн)

3. Розподілити посади (кашовар, орієнтувальниця, хронікар, санітар, природолюб, скарбник, фотограф, ватровик, інтендант)

4. Спільно з інтендантом і кашоваром скласти меню:

День Прийом їжі Що На 1 людину На 10 людей Вартість
І Перекус 1 Сардина – 3 банки 24 грн
Хліб 3 шматки 1,5 буханки 7,5 грн
Родзинки 30 гр 300 гр 9 грн
Перекус 2 Шоколад – 2 плитки 20 грн
Халва 20 гр 200 гр 10 грн
Курага 30 гр 300 гр 20 грн
Вафлі 1 шт 10 шт 10 грн
Вечеря Гречка 75 гр 750 гр 9 грн
Тушівка – 400 гр 30 грн
Чай – – 5 грн
Печиво «До чаю» – – 5 грн
ІІ Сніданок Вівсянка 65 гр 650 7 грн
Згущик – 1 пачка 13 грн
Печиво 30 гр 300 гр 15 грн
Перекус 1 Сардина – 3 банки 24 грн
Хліб 3 шматки 1,5 буханки 7,5 грн
Родзинки 30 гр 300 гр 9 грн
Перекус 2 Шоколад – 2 плитки 20 грн
Халва 20 гр 200 гр 10 грн
Курага 30 гр 300 гр 20 грн
Вафлі 1 шт 10 шт 10 грн
ВСЬОГО 275 грн
На 1 людину 27,5 грн

5. Спільно з орієнтувальником скласти нитку маршруту, обговорити його з гуртком.

6. Скласти кошторис мандрівки разом із скарбником

Стаття витрат Скільки(грн.) На 1 людину(грн.)
Доїзд 1085 108,5
Харчування 275 27,5
Відзначки 50 5
Карта 30 3
Аптечка 50 5
ВСЬОГО 1590 грн 159грн

7. Провести інструктаж з мандрівництва, доукомплектувати з кожним його особистий виряд, скласти виряд необхідного гурткового виряду.

Зразок особистого виряду на дводенну мандрівку в гори:

  • Наплечник
  • Каремат
  • Спальник
  • Пластова хустка і беретка
  • Дощовик (може бути вітрівкою)
  • Куртка-вітрівка
  • 2 футболки
  • Светр
  • Лосіни (штани), шорти (не джинси!!!!).
  • Треки
  • Босоніжки
  • 2 пари шкарпеток + 1 пара теплих (в’язані, бавовняні)
  • Головний убір
  • Змінна білизна
  • Приладдя для їжі (миска, ложка, горнятко)
  • Засоби особистої гігієни
  • Записник, ручка
  • Ліхтарик (+запасні батарейки).
  • Сірники, сухий спирт
  • Проба
  • Перекус
  • Ніж
  • Особиста аптечка (+щось від комарів)
  • Копію свідоцтва про народження (бажано оригінал або копія завірена нотаріусом)
  • Годинник
  • Запасні целофанові пакети
  • Фляга на воду

Груповий виряд (на 10 людей)

  • 2 намети
  • 4 військові менажки
  • Ремнабір

8. Скласти приблизну програму мандрівки з гуртковою:

День1

07.20 – 11.20 – переїзд Львів-Микуличин

11.20 – 11.50 – перекус

11.50 – 12.10 – відкриття

12.10 – 13.10 – перехід до водоспаду

13.10 – 14.10 – купання

14.10 – 14.30 – перекус

14.30 – 18.30 – перехід на полонину

18.30 – 19.30 – розкладання шатер, готування вечері

19.30 – 20.00 – вечеря

20.00 – 20.20 – вмивання

20.20 – 22.20 – вогник:обговорення дня, розповіді про першу мандрівку в гори; співи

22.20 – 22.30 – підготовка до сну, нічна тиша.

День2

07.00 – 07.30 – вставання, руханка, вмивання

07.30 – 08.30 – складання шатер, приготування сніданку

08.30 – 09.00 – сніданок

09.00 – 09.30 – ліквідація слідів своєї діяльності

09.30 – 11.30 – підйом на Хомяк

11.30 – 12.00 – перекус

12.00 – 12.30 – фотографування, розглядання краєвидів

12. 30 – 13.50 – спуск на полонину

13.50 – 16.50 – спуск до села

16.50 – 17.10 – перекус 2

17.10 – 17.30 – закриття

17.30 – 17.50 – перехід на зупинку

18.00 – 22.00 – доїзд до Львова

9. Зібрати дозволи від батьків.

10. Після проведення мандрівки провести обговорення.

 

Необхідні матеріали:

  • Музичні інструменти/співаники
  • Карти і компаси (карта «Східні Горгани» Auris)
  • Фотоапарати
  • Туристичне спорядження

Топографічні карти всієї України

Так вже склалося історично, що пластуни полюбляють мандрувати. Одним з найважливіших моментів в підготовці до мандрівки є підготовка маршруту. Звичайно, що для того щоб добре підготувати маршрут, яким ви підете потрібна карта відповідної місцевості.

Чомусь в мене так виходить, що саме перед мандрівкою не знаходиться потрібної мапи. Іти купувати до магазину чи позичати в когось, як завше немає часу.

Нещодавно шукаючи мандрівки для Пластової банки натрапив на цікавий сайт. Сайт мабуть називається  “Топографическая карта Украины, России, Беларуси“.

Попри його не дуже привабливий вигляд він, як на мене, доволі функціональний і корисний.

Основний інтерфейс сайту – це три графічні віконця. Одне з схематичною картою на якій бачимо розташування шуканої точки в масштабі країни. Інші два з топографічними картами.

В віконцях з топографічними картами можна за допомогою зміни налаштувань змінити вигляд відображення. Вибирати можна серед: топографічні радянські карти різного масштабу, австрійська карта 1910 року, польська карта 1930 року,  знимку з космосу та звичайно ж гуглмепс.

Особливістю сайту є те, що потрібне місце можна шукати за допомогою зазначення довготи та широти шуканого місця.

Можливо комусь такий цікавий сайт стане в нагоді при приготуванні мандрівки чи при іншій оказії.