вік: Молодше юнацтво

Начальні пластуни

Дискусія:

Для початку гутірки ми рекомендуємо,запитати в юнацтва хто на їхню думку є начальний пластун і, що він робить в житті. Ви можете для цього намалювати на картоні велику відзнаку начального пластуна, а тоді кожен буде вживатись в його роль, розповідати про себе  і передавати далі.

 

Начальний пластун – пластун, що стоїть на чолі всього українського пластового руху як уособлення організаційної єдності, його безперервної дії і традиції. Його права й функції мають в основному почесний і репрезентаційний характер.

  (відзнака начального пластуна)

Перший начальний пластун – Северин Левицький

Першим начальним пластуном був Северин Левицький (Сірий Лев). Народився він 6 вересня 1890 р. в селі Щуровичах, повіт Броди, Галичина, в родині громадського діяча. До середньої школи ходив у Бродах і там був діяльним членом таємного українського гуртка. Втратив скоро батьків (в 1908 році помер батько, а в 1904 мати).

Северин вчився дуже добре, про що свідчить одержання стипендії й у 1908 році закінчує середню школу. В осені цього ж року поступає на філософічний факультет Львівського університету. З приїздом до Львова бере активну участь у студентському житті, саме з приводу цієї активності він не зміг по закінченні навчання отримати державну посаду. Учительську працю почав у Яворові, в ґімназіі «Рідної Школи». Вже в короткому часі він організує і веде відділи Українських Січових Стрільців і у тому ж часі вперше зустрічається з діяльністю Пласту. Бере активну участь у бойових діях під час Перщої світової війни. По закінченні війни у вересні 1920 р. повертається до Львова і одержує працю в державній українській учительській семінарії. В цім часі стає спершу опікуном, а згодом зв’язковим Верховної Пластової Команди для 4-го Полку ім. Б. Хмельницькогою Того ж року заприязнюється з доктором Олександром Тисовським і стає його найближчим другом і співробітником. В квітні 1924 року відбувається перший повоєнний Верховний Пластовий З’їзд, на якому обирають його головою Верховної Пластової Команди. Зі здобуттям посади Верховного Отамана й фактичним очоленням Пласту, С. Левицький діє у таких напрямках як внутрішня реорганізація Пласту, поширення членства між ремісничу

й сільську молодь, відсіч намаганням відмежувати «шкільний» Пласт від головного Пластового проводу, поширення Пласту на Волинь, підпорядкування Верховній Пластовій Команді Пласту на Закарпатті й Буковині, організація еміграційних пластових осередків по  українських студентських центрах та ін. За його участі було створено нові пластові улади — новацький, старшопластунський і сеньйорський. В розгарі праці й успіхів приходить великий удар — 26 вересня 1930 р. польська влада заборонює Пласт. незважаючи на це, Северин Левицький очолює Ліквідаційну Комісію, що назовні проводила ліквідацію Пласту і одночасно створювала Пластовий Цент — організації, що опрацьовує нові форми існування пластового руху як «Вогні», «Доріст Рідної Школи», «Комісія Виховних Осель і Мандрівок Молоді», «Плай», що леґалізували пластову роботу. Таким чином пластова праця йшла без перерв, хоч і не є в одностроях. У липні 1944 р. покидає Львів і подається на еміграцію. Кінець Другої світової війни засиає його у Німеччині в Еґґенталі у Баварії. В часі перебування в Еґґенталі нав’язує зв’язки з членами Пластового Центру і є одним з ініціаторів відновлення пластового руху на еміграції. У жовтні 1945 р. відбувається в Карльсфельді пластова конференція, яка ухвалює створення Союзу Українських Пластунів на еміграції. Сірий Лев бере в ній активну участь. В 1947 р. на пластовому з’їзді в Реґенсбурґу проголошують його Начальним Пластуном. Відтоді стоїть він на чолі всьог українського пластового руху, як уособлення організаційної єдності, його безпереривноі дії і традиції. Його авторитетові підлягають усі вияви пластової діяльності, де б вони і в яких організаційних формах не проявлялись. Сірий Лев реорганізує 1 Курінь УПС ім. Степана Тисовського і стає його першим курінним. В 1949 р. переїздить до США й осідає в Баффало, де й мешкаєж до кінця своого життя. З осідку в Баффало Сірий Лев провадить свою діяльність — слідкує за проявами пластового життя у цілому світі, допомагає у пластовій діяльності дописами, доповідями, поїздками, участю в пластових з’їздах, конференціях чи святкуваннях, збиранням історичного матеріалу та широкою перепискою з пластовими проводами, а то й з поодинокими пластунами, у цілому світі.

У 1960 р. переживає ще один важкий удар — смерть дружини Оксани. Проте, він не покидає своєї праці — готує до друку свої спомини, що зв’язані з історією Пласту, бере активну участь у підготовці чергової великої Ради Українського Пластового Сеньйорату, цікавився підготовкою до урочистих святкувань 50-ліття Пласту. За два дні перед смертю Сірий Лев бере участь у раді станиці в Баффало, а опісля у святі до річниці бою під Крутами. Помер Северин Левицький 30 січня 1962 року.

Юрій Старосольський

Народився у Львові, син Володимира Старосольського і Дарії Шухевич. Дружина – Оксана з Сілецьких. Мав дочку Аню. Початкову освіту здобував у школах у Львові, а також у Відні та Лінці (Австрія), куди у часі Першої світової війни емігрував із батьками. З еміграції повертається 1922 року. Того ж року вступає до Пласту та стає членом гуртка «Вовки» Першого пластового полку (пізніше куреня) ім. Петра Конашевича-Сагайдачного (до 1925 р.). Його обирають гуртковим, а далі хорунжим куреня. 1923 року відбуває перший гуртковий табір у Ворохті — мандрівка до Дори. У 1924 році є учасником Першого Обласного пластового табору в Кам’янці біля Підлютого (Ґорґани) під командуванням Івана Чмоли. Табір містився у стайні для овець, яку пластуни пристосували до ужитку.У 1926 році із відзнакою закінчує Львівську академічну гімназію. Вищу освіту здобуває у Львівському університеті, відділ права — маґістр у 1931 році; Українському Вільному Університеті у Празі — докторат з права і політичних наук у 1940 році; Американському університеті у Вашингтоні — маґістр політичних наук — 1953 р. З 1926 року член куреня «Лісові Чорти», у 1928-1930 рр. курінний суддя. 1924–1930рр. – учасник таборів, що проходили у пластвій оселі “Сокіл” на одноіменній горі, які організували Лісові Чорти. Як правило, був членом проводу.

Як член Української військової організації (з 1926 р.) у десяту річницю Листопадового Зриву у 1928 році завішує на даху Львівського університету національний прапор. В часі навчання є провідним членом студентських організацій та спортивних клубів – зокрема, головою студентської «Правничої громади» у Львові, головою Секції адвокатських аплікантів, членом “Карпатського Лещатарського Клубу” у Львові.

1929 р. дістає завдання від Верховної Пластової Команди підпільно перейти кордон із Закарпаттям, щоб із закарпатськими пластунами їхати на світове скаутське Джемборі до Англії. Проте, коли це не вдалося, таборував із тамтешніми пластунами у Лугах біля Сваляви та відбув мандрівний табір вздовж Закарпатського Підгір’я. У 1930 році, крім табору на Соколі відбув тритижневу прогулянку човнами по Волині і Поліссі із куренем Лісові Чорти. Цього ж року польська влада забороняє діяльність Пласту.

У 1931–1939 рр. проходить адвокатську практику в канцелярії батька – Володимира Старосольського. По її завершенні успішно складає адвокатський іспит у Львові. У 1931– 1932 рр. був обозним (відповідав за господарку та харчі табору), а, насправді, комендантом таборів на “Соколі”, які відбувалися під іншими назвами, замість Пласту. 1932 року отримує Перше Пластове Відзначення за “ведення таборів після розв’язання Пласту в особливо важких умовах”. 1933 року стає членом пластової делегації на скаутське Джемборі в Ґеделе (Угорщина), завдяки тому, що нелегально перейшов польсько-чехословацький кордон. Того ж року був членом Пластового Проводу. 1931–1939 рр. – редактор, а потім співредактор із сестрою Уляною журналу для молоді «На сліді».

У 1935 р. написав слова до пісні «Сіріли у сумерку півночі шатра», друкована в журналі «На сліді» під заголовком «При ватрі». Вперше виконана з музикою пл. сен. Юрія П’ясецького, ЛЧ на Ювілейній Зустрічі у Міттенвальді 1947 року. Окрім того, є автором слів і музики пластової пісні «Ріками тихими».

Працював у адвокатській канцелярії – в Ярославі (1940–1941 рр.) та у Львові (1941– 1944 рр.) Під час німецької окупації був комендантом пластового табору у Шклі (1942) та комендантом інструкторського табору у Пасічній (1943). У 1942–1945 рр. є головним редактором пластового журналу «Дорога». 1945–1947 рр. є членом команди СУПЕ (Союзу Українських Пластунів Емігрантів), у 1945 –керівник Першого Пластового З’їзду на чужині в Карльсфельді (Німеччина). У 1947–1949 рр. член Головної Пластової Ради. У 1948 році з’являється його ще й сьогодні цінна книжка про ідеї та методи пластування «Велика гра». У 1951 р. є головуючим Першого Крайового Пластового З’їзду в США, котрий відбувся у Нью-Йорку. На цьому З’їзді обирається Головою Крайової пластової ради у США і виконує ці обов’язки до 1953 р. У 1967–1970 рр. знову повертається у склад Головної Пластової Ради, але вже на посаді Голови. У 1972 році стає Начальним Пластуном усіх пластунів світу. 1977 р. отримує Орден Вічного Вогню в золоті за довголітню громадську і, зокрема, наукову діяльність. Брав участь у всіх Ювілейних Міжкрайових Пластових Зустрічах, що відбулися за його життя. Відбув навколосвітню подорож – у грудні 1986 р. полетів до Австралії на ЮМПЗ через Каліфорнію, а повернувся у січні 1987 р. через Азію, Далекий Схід, Європу до CIF. Вертаючись, у час, коли в Україні був Святвечір, засвітив над берегом океану п’ять свічок як символи континентів і згадав усіх пластунів.

Голова Комітету з відзначення 1000-ліття Хрещення України в Америці 1988 року.  Помер у Сілвер Спрінґ, США. Похований на цвинтарі св. Андрея Первозванного в Бавн Бруку. На честь видатного українця пластовий курінь Уладу пластунів юнаків ч. 29 уТернополі носить його ім’я.

Любомир Романків

Любомир Романків – Начальний пластун із 1997 року, провідний науковець компанії IBM в галузі комп’ютерних технологій, винахідник процесів будови індуктивних і магніто- опірних мікроголовок для запису інформації, що уможливили появу “твердих дисків” та персональних комп’ютерів, автор і співавтор більш як 50 патентів. Народився 17 квітня 1931 в містечку Жовква, Львівської області. Живе в містечку Браєркліф Манор, штат Нью Йорк. Член НТШ, Академії інженерних наук ІВМ та Академії інженерних наук України. Нагороджений високими відзнаками американських наукових товариств. Діяч українських студентських та громадських організацій діаспори, член президії СКВУ. Активний діяч Пласту, був Головою ГПБ і ГПР, зараз є Начальним Пластуном, всебічно сприяє розбудові Пласту в Україні. Член 29-го Куреня УПС “Сіроманці”. Нагороджений вищими пластовими відзначеннями.

Пластове життя і діяльність

Член ВСУМ у Львові в 1943-44 роках. Став членом Пласту в 1946-му році в Берхтесгадені, Німеччина. І-ша проба й присяга. 1947-48 – II і III проби – Мюнхен-Фрайман, Німеччина. Гуртковий, кур. провід 1948-57 – Співорганізатор станиці Едмонтон, виховник, зв’язковий, гніздовий, кошовий, станичний. Ініціятор купна пл. дому. 1958-61 – Юнацький виховник в Бостоні, кошовий. 1965-77 – 2-ий заступник Голови КПС та секретар КПС в ЗСА. 1978-84 – Голова ГПБ; ступінь сен. керівництва; засновник Фонду Дрота. Ініціятор ЮМПЗ-82 в Европі. 1987-94 – Голова ГПРади. Ініціятор переговорів із Скавтовим бюром в Женеві про приняття Пласту до Світового Скавтінґу. Як Голова ГПР взяв участь в перших 4-ох З’їздах Пласту в Україні й допомагав унапрямлювати пластову працю. 1994 – Заступник Голови ГПБ для зв’язку зі Скавтовим Бюром. Разом з делегацією України брав участь у 18-му Світовому Джемборі. Репрезентував Пласт у розмовах із Скавтовим Бюром.

10 cерпня 1997 р. на пластовій г. Сокіл відбувся Ювілейний Збір до 85-ти ліття Пластової Присяги. На Ювілейному Зборі було проведено святкове заприсяження Начального Пластуна Л.Романківа, СМ. Очевидцями цієї події стали понад 1000 пластунів і пластунок. А передував інавгурації виборчий процес. Виборча комісія подала на голосування членству Пласту прізвища 5 пластунів/-ок, які кандидували на пост НП. Це були: Л.Романків, О.Гаврилюк, М.Лабунька, О.Кузьмович, Я.Пришляк. В результаті голосування, у першому раунді жоден з кандидатів не здобув необхідних 50%+1 голосів – з огляду на це було проведено другий раунд голосування. 6 травня 1997 р., на день Патрона Пласту Святого Юрія, Головна Пластова Рада і Виборча комісія повідомили, що “у висліді всепластового голосування Начальним Пластуном обрано пл. сен. кер. Любомира Романківа, СМ”. В 2003 р. закінчилася перша каденція Начального Пластуна, постало питання про чергові вибори. Було отримано дві номінації кандидатів на Начального Пластуна. З них тільки один погодився кандидувати на найближчу каденцію – Л. Романків. З уваги на відсутність інших кандидатів, відпала потреба проводити всепластове голосування.

Тому, 25 квітня 2003 р. Головна Пластова Рада й Виборча комісія проголосили, що Начальним Пластуном на наступну 6-річну каденцію залишається пл.сен.кер. Любомир Романків, СМ. Урочисте заприсяження Начального Пластуна відбулося під час 15-их Зборів КУПО, 31.Х.2003 р. у Києві. Повноваження Начального Пластуна визначаються Грамотою про Начального Пластуна, яка є інтегральною частиною Статуту КУПО. Десятирічна праця Л. Романківа на посту НП є колосальною і потребує окремого дослідження з історії Пласту. Створений ним Фонд
Начального Пластуна підтримав велику кількість проектів з розвитку організації в Україні. 26 жовтня 2009 року Комісія з вибору Начального пластуна оголосила про обрання Л. Романків втретє Начальним пластуном.

Пластові відзначення: III, II і І юнацькі; III й II старшопластунські; св. Юрій в Сріблі та в Золоті.

Громадська Діальність:

Організатор і Голова студентських товариств в Едмонтоні й Бостоні. Організатор і провідник укр. радіопрограми в Едмонтоні. Зорганізував акредитовані курси укр. культури в Мерсі Каледж, Н.Й. Член Президії СКВУ, голова Комітету Української Молоді при СКВУ. Член управи НТШ в ЗСА.

Професійна Діальність :

Доктор металургії і матеріалів (МІТ – 1962). Інженер хімії (1955). Голова Центру Електрохімічної Технологи і Мікроструктур в Дослідчому Інст. Т. Дж. Ватсона фірми “ІВМ”. Винахідник процесів будови індуктивних і магнето-опірних мікроголовок для записування інформації (уможливило “тверді диски” та особисті компютери). Автор і співавтор 50 патентів, 130 наукових статей. Член Академії Наук “ІВМ”, та Академії Інж. Наук України. Одержав золоті медалі Електрохімічного Товариства ЗСА, “ІЕЕЕ”, медалю Перкіна (найвище відзначення хім. індустрії ЗСА). Вичислений в “Хто є хто в науковому світі” та в “Хто є хто в Америці”.

Сходини

Що таке сходини?

Робота в гуртку в першу чергу реалізується на гурткових сходинах. Сходини відбуваються раз на тиждень і тривають 1,5-2 години. Програма кожних сходин є надзвичайно насиченою, вона готується спочатку виховником, а далі – самим юнацтвом. Вони відіграють важливу роль в пластовій гуртковій системі. Сходини відрізняються від збірки тим, що мають визначену насичену (!) програму.

Програма сходин. Деталі.

Відкриття. Триває 5 хв. Відкриття сходин має завжди урочистий характер і мусить відбуватись гідно і з повагою. Це не лише формальність, але й виховний засіб, який призвичаює до дисципліни і почуття пластової спільноти.
Відкриття проводить гуртковий. Починається рівно з початком сходин (пластун точний). Гуртковий збирає гурток в лаві, сходини відкриваються пластовим гаслом «СКОБ». Писар зачитує наказ. Суддя має перевірити присутність. Може бути перевірка одностроїв, і т. д.

Гутірка. Триває 20 хв. Найскладніша точка програми сходин – гутірка. Слово це походить від «гуторити» і означає, що це має бути цікава й недовга розмова. Гутірка—це виміна думок у гурті на певну, окреслену тему, де провідник гутірки не є викладачем, а тільки веде гутірку в напрямі означеної мети і теми. Проводить гутірку одна людина, але усі присутні повинні брати активну участь та висловити свої думки, зауваження та запитання. На інформаційній гутірці бажано використовувати роздаткові матеріали чи малюнки і інші цікаві джерела інформації. Гутірку роблять цікавішими приклади з життя. Гутірка має бути цікавою і зрозумілою!
При допомозі гутірок:
— передаємо членам гуртка знання, думки, ідеї та емоції;
— захоплюємо гурток до дії;
— вироблення вмілості логічно думати й висловлювати свої думки та свої погляди;
— вироблення способу ефективної комунікації та культурно спілкуватися;
— вироблення вмілості аналізувати та відрізняти факти від фантазії;
Етапи розгортання гутірки:
— розповідь;
— бесіда /дискусія/ представлення;
— Завершення. Висновки.

Ігри. Тривають 10-15 хв. Крім того, що вся діяльність Пласту побудована, як Велика Гра з конкретною метою до виховання доброго громадянина і провідника, практикується форма гри при викладенні будь – чого, чим хочемо збагатити свої теоретичні знання і навички.
На кожних сходинах переводяться ігри. Ігри роблять пластову програму цікавою. Пластова гра має ціль і правила. Гру проводимо для розваги і задля користі. Під час гри пластуни виробляють швидкість, зручність або пам’ять, закріплюють знання або виробляють співпрацю в гурті. Елементом багатьох ігор є змагання, але є також кооперативні ігри без змагання.
Ігри треба вибирати залежно від місця, (погоди), кількості учасників, віку учасників, іноді теми сходин. Під час проведення потрібно добре пояснити правила, з’ясувати чи всім все зрозуміло. Потрібно не забувати про правила чесної гри.

Спів. Триває до 15 хв. Є досить важливим і цікавим елементом програми.
Які пісні вивчаємо ?
—пластові;
—релігійні—церковні;
—народні;
—композиторські;
—аматорські уклади й переклади чужих пісень.
Бажано вивчати пісні у супроводі муз. Інструмента (гітара, і т. д.). Найкраще, коли текст роздрукований чи розписаний кожному окремо. спочатку співає одна людина (відповідальний за точку) 1 куплет і приспів. Потім співають гуртком. Якщо музика складна, то можна вивчати всі частини окремо. Для закріплення, співають ще, як мінімум 3 рази.

Організаційні питання. Триває близько 10 хв. На сходинах полагоджуються різні справи. Гуртковий або гурткова звітує з Ради Гурткових. Скарбник збирає внески; хронікар інформує або пригадує про хроніку; господар просить порад щодо закупу приладдя до майстрування. Членам гуртка пригадується, що вони мають на другі сходини принести чи приготувати. Можна обговорити акції які відбулись, чи будуть відбуватися. І все інше, що потрібно.

Інструктаж\здача проб і вмілостей. Триває 20 хв. Цей час може виділятися для здачі проб та вмілостей, а також для інструктажу з якоїсь вмілості. Теоретичні знання, які будуть застосовані практично на пластових таборах, мандрівках. Інструктаж повинна проводити кваліфікована особа, як є фахівцем у даній ділянці. Інструктор самостійно повинен подбати про форми передачі знань юнакам/ юначкам ( це не виключає цікаві ігри на засвоєння знань).

Майстерка. Триває 20 хв. Можна виконувати різноманітні роботи. Виготовлення відкриток до якогось свята, або виробів з бісеру, і т. д. Це добрий спосіб зробити програму сходин цікавою і різноманітною. Має бути цікаво і легко для всіх.
Планування. Триває 5-10 хв. Планується програма наступних сходин, чи мандрівки. Також можна планувати план діяльності гуртка на наступний термін. Якщо планується програма сходин, то потрібно вирішити, коли і де вони будуть проводитись, що буде проводитись, і закріпити відповідального за кожну точку.

Закриття. Триває 5 хв. Гурткова збирає гурток, закриває сходини пластовим гаслом СКОБ.

Сигналізація – знаки в терені, міжнародні знаки

 

Міжнародні інформаційні сигнали

Відомі у світі сигнали, якими можна обмінюватись на відстанях.
Сигнал містить певне коротке повідомлення, прохання.

 

Можна легко запам’ятовувати, наприклад:

    F(Food) – треба їжі;
    L(lubricating oil) – потрібно бензин, машинне масло;
    карта і компас = квадрат;
    Y(yes) – так;
    N (No) – ні;

Знаки на терені

1) Дорога сюди.

2) Не йди сюди, небезпечно.

3) Іди вправо.

4) Ми пішли додому.

5) Ми розійшлись.

6) Ти іди додому.

7) Вістка для тебе на віддалі… кроків.

Патрон куреня

Даний матеріал є прикладом, як необхідно подавати інформацію про свого Патрона

1. Біографія та основні життєві події.
2. Що визначного зробив та чим запамятався.
3. Риси, гідні для наслідування та чому достойний стати патроном пластового куреня.

Ольга Басараб народилася 1 вересня 1889 року в с. Підгороддя на Рогатинщині в родині шляхтича гербу “Рогаля” Михайла Левицького, помічника пароха Вербилівців, її діда отця Івана Стрільбицького, та вчительки приватної української школи в Рогатині. Навчалася в приватному пансіоні для дівчат у Вайсвассері (Сілезія), ліцеї Українського інституту для дівчат у Перемишлі (1902-1909) та однорічних курсах у Віденській торговій академії. З 1910 р. працювала в страховому товаристві “Дністер”, Земельному іпотечному банку.

1914 року вийшла заміж за студента “Політехніки” Дмитра Басараба, який очолював студентське товариство “Основа”. Подружнє щастя виявилося недовгим: 22 червня 1915-го Дмитро загинув на італійському фронті в першому своєму бою. У 1918-1923 рр. О. Басараб працювала бухгалтером посольства України у Відні, водночас була українською розвідницею. З метою збору військово-стратегічної та політичної інформації жінка відвідувала Данію, Німеччину, Норвегію, інші держави. Після ліквідації дипломатичних представництв УНР 1923 р. Ольга переїхала до Львова, де співпрацювала з Українською військовою організацією (УВО – підпільна організація військовиків, яка 1929 року трансформувалася в ОУН), була зв’язковою полковника Євгена Коновальця.
О шостій годині ранку 9 лютого 1924 р. у квартиру, яку О. Басараб винаймала разом зі Стефанією Савицькою по вул. Виспянського (тепер – Вишенського), увірвалася польська поліція. Поліцаї виявили та вилучили в О. Басараб тексти зібраної розвідувальної інформації та заарештували обох жінок. Їх звинуватили в шпигунстві водночас на користь ваймарської Німеччини та більшовицької України й ув’язнили у тюрмі по вул. Яховича (нині – Р. Кучера, тепер тут розташовано РВВС Личаківського району).
Поліцейські здогадувалися, що вдалося заарештувати поінформованого представника українського опору, і, звісно, їх вабила перспектива виявити українську підпільну мережу, достатньою інформацією про яку вони не володіли. Тому допити були “інтенсивними”, простіше кажучи, із застосуванням тортур. Два останні відбулися 12 лютого в передобідній час і від 21.00 до 03.00. Уранці Ольгу знайшли повішеною на вишитому рушнику на ґратах вікна камери.
Тепер уже неможливо з’ясувати подробиці трагедії. Документи допитів О. Басараб, які досліджувала Мирослава Дядюк, збереглися лише в копіях, натомість оригінали, мабуть, знищили відразу після її смерті. Найправдоподібнішою версією є катування О. Басараб слідчим Левом Кайданом; не стерпівши принижень, горда українка наклала на себе руки.
Що чинить у таких випадках поліція, нині добре знаємо. Замітаючи сліди, поліцейські поінформували пресу про самогубство безпритульної Юлії Баравської (“Діло” написало “Юлія Барська”) і під цим вигаданим іменем встигли поховати свою жертву. А тим часом тюремна служба далі приймала передачі для вже покійної Ольги.
Хтозна як би все це скінчилося, але завдяки агентам УВО в цій в’язниці не вдалося приховати факту смерті О. Басараб. Маніпуляції поліції спричинили масове обурення. Кампанію протесту розпочав “Союз українок” (Ольга була бухгалтером цього товариства) 20 лютого, акцію продовжили інші українські товариства Львова, Галичини й осередків еміграції. Голова українського клубу в Сеймі Республіки Польща С. Хруцький виступив з інтерпеляцією (депутатським запитом). Єврейський клуб узагалі вимагав створити спеціальну депутатську комісію для дослідження умов утримання в’язнів у польських в’язницях.
Польська влада змушена була розпочати слідство. 26 лютого відбулася ексгумація тіла О. Басараб. Після огляду трупа загиблу перепоховали на Янівському цвинтарі за участі декількох тисяч львів’ян і кількасот поліцейських.
На жаль, як і слід було сподіватися, справа потонула серед суперечливих свідчень: частина в’язнів свідчила про моторошні крики в тюрмі на Яховича, інша заперечувала; одна арештантка навіть сказала, що О. Басараб була “дуже весела”, бо співала пісень; судово-медичний експерт професор Сєрадзький підписав акт про смерть через повішення та відмовився ідентифікувати наявні на тілі покійної синці як сліди від побоїв; натомість присутня під час розтину його студентка повідомила, що пан Сєрадзький говорив їй про сліди саме побоїв (цю заяву роздобули польські соціалісти й зачитали її в сеймовій палаті); український “народний професор” М. Панчишин слідом за Сєрадзьким, хоч і визнав неможливим встановити походження синців на тілі покійної, проте водночас ствердив, що всі ці рани з’явилися ще за життя Ольги. А поліцейські на чолі з Кайданом, звісно, свідчили про “найлагідніші” методи допитів. Львів’яни ж пліткували, ніби львівська поліція почала практику катування із застосуванням електричного струму.
Досліджуючи справу О. Басараб, львівський історик М. Дядюк звернула увагу на документ одного з учасників допитів, уривок із якого процитуємо: “Гаряча, пристрасна, непохитна, незламна, фанатична Ольга… При трикратних моральних муках, яких зазнавала при допитах, що тривали довгі денні та нічні години, не впало з її уст ні слова, котре хоч би далекою мірою стосувалося справи, котрій себе посвятила. Чи витримає так до кінця, чи не зламається під тиском самотніх місяців, проведених у в’язничній камері під натиском цілого слідчого апарату… Ці роздуми могли привести її тільки до одного висновку –не допустити до того, щоб бути причиною до зради “справи”. Під примусом доконала самогубство, але не під фізичним, але тим, котрий зародився сам в її душі та думках”. Вона припустила, що так О. Басараб помстилася за свій арешт Польській державі, бо “смертю кинула на неї пляму перед світом, пляму знущання з жінки”.
Слідство в справі загибелі О. Басраб невдовзі припинили “за відсутністю складу злочину”. Натомість могила О. Басараб на Янівському цвинтарі всі наступні роки міжвоєнної епохи стала об’єктом паломництва українців, а її ім’я окутане ореолом мучеництва боротьби за соборну й незалежну Україну.
А за переказами, ще у 1924 році заарештований та ув’язнений пізніше у справі «басарабівців» Андрій Мельник на стіні тюремної камери побачив слова, написані кров’ю: «Умираю замучена. Помстіть. Ольга Басараб».

Чому гідна наслідування?

Ольгу Басараб знали як національно дуже свідому українку, взірцеву патріотку, громадянку з високим почуттям відповідальності за долю українського народу. І не тільки Ольга була палкою українською патріоткою. Серед нашого жіноцтва патріоток було чимало, але ні Ольга, ні інші українки своїм патріотизмом ніколи не чванилися, розуміючи глибоку суть справжнього патріотизму: кожна людина повинна бути патріотом, але цим пишатися не слід, бо чистий, непохитний патріотизм має своє коріння у почутті обов’язку та відповідальності за своїх ближчих і дальших братів та сестер. У нас не було й немає “героїв” большевицького ґатунку. Героїнею Ольга Басараб стала після мученицької смерті, якою здобула безсмертя.
Свідома своїх завдань і величі обов’язків та відповідальності, як жінка-революціонерка. Несла тяжку працю примірно, вірила в успіх боротьби та віддала себе для неї всеціло. А коли попала в тюрму – Вона не зломилася. Коли поліційні кати мучили її тіло середньовічними тортурами, Ольга виявилася сильною. Жадали від Неї зради посестер і побратимів, жадали підлоти, та Вона залишилася вірною великій Ідеї, залишилася святою. Згинула від мук і побоїв, за ціну свого життя зберегла тайну революційної праці. Охоронила товаришів і товаришок від мук, смерті та довголітньої тюрми. Її посвята була гідною української жінки, її посвята – це лаврові листки над символами нашої державності. Загинула Ольга Басараб, та розцвіли квіти з засіяних нею зерен.

 

Пластові Гімни

Гімн «Пласту» співається на усіх святах, він є складовою кожної пластової церемонії. У цьому гімні пластуни закликають себе до праці та осягнення пластових цілей життя. Пластовий гімн підбадьорює пластунів, закликає їх до змагань, скріплює їх духом та об’єднує їх почуттям солідарності. Перший куплет та приспів гімну написані доктором Олександром Тисовським, а другий куплет склав для пластунів Іван Франко. Музика : Ярослав Ярославенко.

«Цвіт України»
Цвіт України і краса
Скобів орлиний ми рід,
Любимо сонце, рух, життя,
Любимо волю і світ.

Пласт — наша гордість і мрія
Любій Отчизні — наш труд,
Буйний в нім порив, надія,
В Пласті росте новий люд.

Приспів: (двічі)
Браття, пора нам станути в ряд,
Стяг пластовий підійняти,
Славу Вкраїні придбать!

Сонце по небу колує,
Знають і хмари свій шлях,
Вітер невпинно мандрує
По України полях.

Ми ж сонця ясного діти,
Вольного вітру брати,
Мали б безділлі змарніти,
Цілі життя не знайти.

Приспів (двічі)

Гімн закарпатських пластунів

Окрім пластового гімну, пластуни на урочистостях співають ще Гімн закарпатських пластунів — гімн, котрий співали пластуни на Закарпатті до 1939 року. Як правило його застосовують під час церемонії закриття дня, певної акції тощо. Слова написав Черкасенко Спиридон, а музику Я.Ярославенко.

Гімн закарпатських пластунів
Гей, пластуни, гей юнаки!
Ми діти сонця і весни,
Ми діти матері-природи!
До нас шумить зелений бір,
В ліси, поля, до вольних гір
На ясні зорі, тихі води! 2 рази

Гей, пластуни, гей юнаки!
Життя — не жарти, не казки,
А праця, бурі і негоди!
Гартуймо ж наш юнацький дух.
Юнацьке гасло — воля й рух!
Ніщо нам лихо, ні пригоди! 2 рази

Гей, юнаки! Гей, пластуни!
Народу вольного сини!
Сини краси, сини природи,
Не зломимо своїх присяг
Веде нас гордо вольний стяг
До щастя, слави і свободи! 2 рази

5 фактів про гімн Пласт від Юрка Юзича
  1. Базовий текст пластового славня написав у 1884 році Іван Франко – під час першої мандрівки українських студентів Карпатами. Це був вірш “В дорогу”, де перший рядок починається так: “Сонце по небу колує”. “Ми ж, сонця ясного діти” це теж Франкове…)
  2. У 1913 році – на другому році дії пластового руху – композитор Ярослав Вінцковський – “Ярославеноко” видав “Пластовий Марш”. Це була музична композиція до вірша Франка, яка вийшла в світ у львівському видавництві “Торбан”.
  3. У травні 1918 року, ще в часі світової війни і незадового до Листопадового чину, Олександер Тисовський-“Дрот” публікує “Пластовий Гимн”, де додає перші дві строфи власного авторства. Див. цей текст на фото (це фрагмент сторінки газетки “Пластова стежа” від 28.05.1918).
  4. Северин Левицький “Сірий Лев” згадував, що у 1921 році вищезгаданий композитор “Ярославено” на прохання “Дрота” пристосував свою музичну компоицію до тексту пластового гимну. Бандера і Шухевич співали саме текст, як на фото).
  5. У 1961 році, 16 квітня, Головна пластова булава змінила текст 1918 року на той, який тепер співають пластуни. “Дрот” сам запропонував змінити третій рядок першої строфи, який мав неправильний наголос («ясні ве­селі в нас лиця» до того часу співалось «ли-и-ця»).

Спомини першого Кошового пластових відділів в Ужгороді, др. Володимира Комаринського :
“Ідея окремого гімну закарпатських пластунів зродилася десь у жовтні 1923 р. на сходинах Пластового Коша в Ужгороді. Спочатку ми співали той самий гімн («Цвіт України і краса»), що його співали пластуни в Галичині. Однак, ще тоді, він не відповідав обставинам на Закарпатті, бо його відродження мусіло йти постепенно, еволюційним шляхом. Слова «Україна», «українець», «український» у тім часі ще не прийнялися в народі, а чехословацька влада добачувала у них іреденту, тобто згамання відірвати Закарпаття від Чехословаччини».  І так було поручено команді Коша, якого я тоді був Кошовим, щоб постаратися про гимн для закарпатських пластунів. Хтось нам порадив звернутися до наддніпрянського поета Спиридона Черкасенка, що в тому часі жив в Ужгороді. Ми зразу удалися до нього… С. Черкасенко прийняв нас дуже мило і зразу погодився уложити текст гимну, однак він щиро признався, що про Пласт і його програму він мало що знає. Тому він поставив нам умову, що будемо його запрошувати на наші сходини і прогульки, бо хотів запізнатися із пластовим духом. І дійсно він точно приходив на наші сходини, ходив з нами на прогульки, разом з нами співав при вечірній ватрі, а навіть і харчувався з нашого котла. І вже по 4—5 тижнях він вручив нам текст гимну. Наш новий гимн ми прийняли з великим захопленням і всі вивчили його напам’ять. Тоді, на пораду мабуть покійного нашого опікуна, проф. Остапа Вахнянина, ми звернулися листом до композитора Я. Ярославенка у Львові, щоб він уложив нам музику. Маестро зробив нам приємну несподіванку, бо до місяця прийшов лист з музикою. Доперва пізніше я збагнув соборність закарпатського пластового гимну: текст уложив наддніпрянець, музику галичанин, а співали його закарпатці. Ми скоро вивчили наш гимн і запросили його автора, поета С. Черкасенка, на сходини, щоб він перший почув бадьорі слова: „Гей юнаки, гей пластуни…”. На ті сходини він приніс нам ще один цінний подарунок, рукопис віршованої п’єси: „Лісові Чари” у двох актах, повний пластової романтики… Тоді ми захотіли представитися ширшій публіці Ужгороду і в половині березня 1924 р. ми влаштували у залі міського театру пластову виставу. Так ми перший раз виступили перед батьками і прихильниками пластунів з п’єсою „Лісові Чари” і вперше відспівали наш пластовий гімн. Так почався його тріюмфальний похід.”
Текст пластового гимну появився друком у «Пластуні», 1923, ч. З, а під нотами того самого року, чч. 4—5.

Сигналізація – семафор

Семафор використовують на кораблях для обміну інформацією (повідомленнями).
Для пластунів – це ще один зі способів комунікації.
Часто замість азбуки Морзе застосовують семафор. А причини для цього такі:

• на мандрівках, таборах на недалеких, видимих на око віддалях, зручніше користуватись семафором, бо цс швидший спосіб передава-ня інформації, ніж морзстка;

• це стандартна система комунікації на морі;

• у природі — це найоптимальніший спосіб комунікації між собою на недалеких віддалях, якщо немає сучасних засобів зв’язку:

радіотелефонів, рацій, радіостанцій і т.п.

Передача депеші здійснюється прапорцями

Найкраще запам’ятовувати семафор за допаомогою абревіатур. У кожній є букви, пов’язані між собою.
А Б Ц Д Е Ф Ґ (задіяна лише одна рука)
КаПіТан ЧЙЖ (одна рука вверх, інша – рухається за год. стрілкою)
НРУ (дві руки піднімаються симетрично)
Л помилка (дві руки по діагоналі. якщо ліва зверху – “Л”, якщо права – помилка)
МИ Середня Школа (одна рука в сторону)
Галя Зоя
Окно Вікно
Ірина Христина
Я = йа
Ю = йу
Ї = йі
Є = йе

Кінець слова – одна рука догори.
Кінець речення (тексту) – дві руки навхрест.
Тире – вісімка (від голови до руки).

Пам’ятай!
• Всі абревіатури починаємо показувати з правого боку!!! (рухається здебільшого права рука)
• Буква «Л» – вгорі Ліва рука, помилка – права
• Окно і Вікно – вгорі!! (вікна ніколи не бувають знизу) під окном стоїть Галя, а під Вікном – Зоя. Ірина більша за Галю, а Христина більша за Зою.
• «Ь» у семафорі не існує.

Практичні завдання, ігри.

  1. Учасники діляться на пари (приблизно за знаннями), стають на відстані 40 кроків один від одного.  Завдання – передати і прийняти певні слова або речення.
  2. Інструктор передає набір букв (наприклад: й о а р п д с л б о і н ґ ф е). Кожен особисто повинен розшифрувати ці букви і скласти з них якнайбільше слів.
  3. “Майже телефон майже поламаний” – учасники стають в ряд, один від одного на відстані 50 кроків. Інструктор передає слово семафором першому, той розшифровує і передає його наступному, і так до останнього. Таку ж гру можна грати передаючи різні слова (наприклад, наступний придумує слово на останню букву попереднього, і так далі.

 

Правила поведінки в соціальних мережах

 

Вступ

Сьогодні важко уявити повсякденне життя без інтернету та інформаційних технологій. Кожен другий є користувачем різних соціальних мереж. З одного боку, вони полегшують процес комунікації та спілкування, сприяють швидкому обміну інформації, але з іншого, на жаль, стали певним культом і почали частково заміняти живе спілкування. Середньостатистичний підліток значну частину свого вільного часу проводить в інтернеті. Віртуально знайомляться, спілкуються, створюють непорозуміння і їх вирішують, при цьому часом забуваючи, що за ними слідкують сотні знайомих і не дуже людей, які не завжди вникатимуть в суть справи.

Розуміння поняття «Негативна поведінка в соціальних мережах»

Як і в реальному житті, так і в віртуальному світі повинні бути певні правила спілкування та поведінки. Часто, пишучи і викладаючи в інтернет якусь інформацію, ми ніколи не наважились би озвучити її вголос дивлячись комусь в очі.
Етикет спілкування вважає вживання ненормативної лексики в повсякденному мовленні результатом недостатнього виховання. Аналогічну паралель ми можемо провести і для віртуального спілкування.
Варто також звертати особливу увагу на фото та відеозаписи і як вони можуть бути по трактовані.

Вправа 1. Дискусія на тему прикладів таких дій. Хто зустрічав в мережах на сторінках друзів інформацію, дописи чи фотографії, які їх неприємно вразили. Яку частину життя взагалі варто виставляти на показ?

Особливості юнацького мислення та їхнє поводження в соцмережах.

Кожен сучасний підліток намагається по всілякому виділитись з маси, показати всіма можливими способами, що він не такий як всі. Це абсолютно зрозуміле бажання, але не завжди методи виділяння є оправданими і не виходять за межі розумного. Деякі звертають до себе увагу крикливим зовнішнім виглядом, деякі викличною поведінкою і незрозумілими вчинками. Не оминає це виділяння й віртуального життя. Але виділятись можна позитивно, коли є речі дійсно гідні уваги, а є випадки, коли як то кажуть, «нема чим похвалитись». В другому варіанті юнацтво починає придумувати речі, які деколи виходять за норми дозволеного. І цим, автоматично, стає таким самим, як і всі решта.
Те, що ми робимо, чи кажемо в юному віці, може негативно відбитись на нас в майбутньому. І в силу нашого нерозуміння цього зараз, будемо довго шкодувати про це потім.

Вправа 2. Перегляд з юнацтвом опублікованих в інтернеті різних способів самовираження: малюнки, графіка, прикраси ручної роботи, спортивні осяги з однієї сторони і приклади просто викличної поведінки з іншої.

Чому таке поводження є неприпустимим для пластунів і просто для вихованих людей?

Викладаючи в соціальних мережах інформацію, яка може принижувати чиюсь гідність, людина, перш за все, принижує власну гідність. Це створює відповідну репутацію. Варто пам`ятати, що вся інформація, яка потрапляє в інтернет, залишається там назавжди. Змінити чи видалити її звідти часто потім буває неможливо. А той хто володіє інформацією, володіє світом. Згодом, коли ми закінчимо ВНЗ, будем проходити співбесіди, подавати резюме в різноманітні установи, все, що знають про нас інші, може бути використано проти нас, а двічі справити перше враження ми не зможемо.
Беручи приклади з реального життя, я дуже часто змінювала свою думку про людей, познайомившись з ними особисто. До того, володіла про них лише інформацією з інтернету. Дуже часто, створений образ абсолютно не співпадав з реальним.
А якщо говорити про пластунів, то таке поводження для них є абсолютно неприпустимим. Перш за все треба пам’ятати про першу точку Пластового Закону – пластун словний. Складаючи присягу, ми обіцяли дотримуватись Пластового Закону. Компрометуючи себе, ми компрометуємо честь організації, до якої належимо. Також пластун братерський і доброзичливий, ввічливий і завжди доброї гадки. Кожна з цих точок є однаково важливою. Винятків у цьому Законі немає.

Вправа 3. Кожен по колу пише на листочку точку пластового закону ,яку вважає, що треба покращити тому, хто праворуч і передає йому, аналогічно робимо для друга ліворуч. Виховники також роздають кожному таку записку. Згодом, кожен перегляне отримане і матиме змогу порівняти те як він сам себе сприймає і як його сприймають оточуючі.

Як цьому запобігти ?

Перш за все виховник повинен бути прикладом для свого юнацтва. Він не може докоряти чи осуджувати за те, чого не дотримується сам. Юнацтво помічає набагато більше, ніж ми можемо собі уявити. У них не буде мотивації розвиватись в кращу сторону, якщо виховник не заохочуватиме до цього.
Тим більше, профілактика, завжди набагато краща, ніж вже вирішення проблеми, яка сталась. Якщо це молодше юнацтво, їм потрібно з самого початку пояснити, чому потрібно дотримуватись правил віртуального спілкування, адже зараз діти стають активними користувачами ще з раннього шкільного віку. А якщо це старше юнацтво, з ними потрібно постійно проводити виховні розмови на цю тему. З досвіду скажу, що розмови один на один теж є дуже помічними. Варто питати, що саме керує юнацтвом і які в нього думки на цю тему. Також можна провести дебати, або навіть дискусію. Дуже важливо спонукати абсолютно кожного до висловлення власних думок.

Засновники Пласту

Олександр Тисовський (Дрот)

Дрот народився 9 серпня 1886 року у Львові. Батько його Василь був професором державної хлопячої учительської семінарії. Вчив матиматику й фізику. Помер в 1919 році. Мати Вероніка-Анна з роду Баллабан. Померла в 1899 р. В родині було 4 дітей. Дрот був наймолодшим. По народній школі перейшов до гімназії з німецькою викладовою мовою. Від 3 кл. став учнем І Академічної Ґімназії з українською викладовою мовою у Львові, яку покінчив в 1904 р. з відзначенням. Зразу вписався до Львівського Університету на природничий факультет. Скінчив в 1910 році. Докторат зложив в 1911 році. Тогож року став професором тої ґімназії, яку закінчив. Рівночасно став секретарем і скарбником “Учительської Громади”. Крім того належав до товариства “Сокіл-Батько” і “Бояна”. Грав відбиванку, ситківку і ходив на ховзанку.

Крім Академ. Ґімназії вчив в українській дівочій семінарії і в німецькій евангелицькій ґімназії. Був членом НТШ. Дрот дуже любив спорт. Вчився плавати, фехтувати, ходив на руханку. Учився французької та англійської мови, стенографії і танків. Працював науково, писав до журналів на різні виховні й пластові теми. В 1911 році зорганізував Пласт, який поширився по цілому краю й поза його межами. У 1912 році дістав наукову стипендію міністерства освіти і відбув подорож до зоологічної станції в Трієсті, потім скінчив океанографічний курс в Берґен в Норвегії. Звиджував зоологічні музеї у Швеції, Норвегії і Німеччині. З початком війни 1914 р. виїхав до Відня де деякий час вчив на україн. ґімназійних курсах для середньошкільної молоді. Був покликаний до війська. В 1915 р. командирований до Львова до ґімназії. За зорганізування Пласту Дрот не мав спокою з боку польської влади. Терпів різні утруднення в праці і грозило йому перенестися до корінної Польщі. З приходом большевиків до Львова повстали нові труднощі й доводилося виконувати примусово працю поза своїм фахом, доки не покликано його на професора зоології на природничий факультет університету ім. Івана Франка. Далеко від центру можна було науково працювати, доки большевики не призначили Дрота на заступника декана факультету, замість хворого декана. З приходом німців знову все змінилося в устрою високого шкільництва. Дрота призначили викладачем Господарської Академії в Дублянах і професором Інституту Зоології. Вибрано його деканом і праця дещо унормувалася.Коли знову прийшли большевики – почалася евакуація. Деякий чає Дрот був в Криниці, а потім виїхав до Відня. У Відні Дрот перебував в приміщенні, де були зложені важніші речі, його наукові праці та частина бібліотеки. Підчас бомбування Відня згорів дім і все майно. З великим трудом знайшов приміщення, де перебуває до сьогоднішнього дня. Старший брат Степан був майором австрійської армії і підполковником УГА. Знаний пластовий діяч. Помер 1923 року. Дрот одружений з донькою проф. Кирила Студинського. Має сина Юрія, доктора музикології.

Іван Чмола

(06.03.1892 – літо 1941)
Походив із с.Солотвине, Богородчанського району, Івано-Франківської області. Він був надзвичайно енергійною людиною. Він вмів вплинути на інших власним прикладом. Добрий знавець і любитель природи, прекрасний спортсмен, він був людиною дії. Зовні здаючись людиною суворою і навіть в деякій мірі замкнутою в собі, він ставив високі вимоги не лише до своїх вихованців, а й до себе особисто. З молодих років Чмола перейнявся ідеями боротьби за свободу українського народу і віддавав їй всі свої сили. Він був вродженим провідником, який вмів запалити новою ідеєю інших.

У створеному І.Чмолою осередкові працю вели за скаутською методикою. Його члени мали теоретичні заняття, здавали іспити. Діяв правильник (список правил), якому підпорядковувалися всі заняття. Члени організації вважали себе українськими скаутами і дотримувалися скаутської ідеології. Для своєї діяльності вони використовували зроблені І.Чмолою та іншими пререклади скаутських підручників. Їх розмножували на ротопринті. Водночас всі захоплювалися подвигами військових, про які розповідав Чмола. В осередку панували точність і дисципліна. Багато вражень і наснаги її членам давали часті багатокілометрові прогулянки. Літом 1912 року на Говерлі було проведено перший табір в історії українського Пласту, в якому взяли участь 14 учасників.

В час Першої Світової війни І.Чмола відзначився своєю хоробрістю і організаторським хистом. Він був сотником, а пізніше – полковником Українських Січових Стрільців в Армії УНР під проводом Євгена Коновальця, був у російському (1915-1917) і польському (1920-1922) полоні. Після війни Чмола працював вчителем історії, географії і тіловиховання гімназії м.Яворів. Там він одним із перших приступив до організації Пласту. З 1924 по 1930 рік він є комендантом і душею пластових таборів на Соколі і Кам’янці, численних пластових мандрівок по Карпатах. У Яворові він створив і провадив 17 куренем юнаків ім.М.Драгоманова. І.Чмола був також курінним 1 куреня пластунів-сеніорів ім.С.Тисовського, комендантом першого сеніорського табору у Підлютому. Найвизначніший скаутмайстер Пласту в ділянці проведення таборів і вишколів (навчань), при ліквідації Пласту у 1930 році Чмола був ув’язнений як один із його організаторів і півтора року провів у польській тюрмі. Але і після звільнення він підтримує активні контакти із пластовим проводом і виконує його завдання. З 1932 по 1939 рік І.Чмола вчителює у гімназії Дрогобича, у 1939-1941 рр. є керівником педагогічного дому десятирічки. На початку Другої Світової війни Чмолу польський уряд заключив у концтабір Береза Картузька. У 1941 році він був заарештований НКВС і вивезений на заслання, де трагічно загинув.

Петро Франко

(21.06.1890 – літо 1941)

Народився у с.Нагуєвичі Дрогобицького району Львівської області. Закінчив Львівський політехнічний інститут. Захоплювався збиранням фольклорно-етнографічних матеріалів, писав оповідання. Діяльність організованого ним пластового гуртка проводилася на основі скаутського підручника Р.Бейден-Пауела і підручника польського скаутмайстра Мелковського. Вже у березні 1912 року гурток виріс у велику пластову організацію, яка нараховувала до 120 членів і проводила свою діяльність аж до початку Першої Світової війни. Головний ухил у роботі в осередку робився на фізичне виховання.

У 1913 році вийшла книжка П.Франка “Пластові ігри і забави”. А наступного року з початком військових дій П.Франко разом із усім своїм мандрівним пластовим табором вступив до лав Українських Січових Стрільців. З 1918 по 1920 роки П.Франко є керівником авіації Української Галицької Армії. Після війни він працює вчителем гімназії у Коломиї (з 1922 по 1930 рр.), далі займається Пластом, іменований скавтмастром (1924). Згодом переїжджає до Харкова, де обіймає посаду наукового співробітника у Науково-дослідному інституті прикладної хімії. Пізніше переїжджає до Львова і Яворова, де вчителює (1936-1939 рр.). П.Франко є членом Наукового Товариства ім.Т.Шевченка. З 1939 до 1941 року він працює деканом товарознавчого факультету Українського державного інституту Радянської торгівлі (з 1939 по 1941 рр.). Загинув Петро Франко у 1941 році у застінках НКВС.

До історії Пласту на Закарпатті from drageotee on Vimeo.

Куховарення – Готуємо трапезу

– Страва, яка готується на кухні повинна відповідати трьом основним вимогам: бути швидко (вчасно) приготована, мати гарний вигляд та бути смачною.

Як зробити обід смачним, або використовуємо спеції
Дуже часто кухарі маючи повний перелік необхідних інгредієнтів, не вміють правильно їх застосувати, і тому страва виходить несмачною. Також ми стикаємось з тим, що до страв додаються не ті спеції, і ти більше відчуваєш смак приправ, аніж самої їжі. Основними в арсеналі бувають Мівіна, Вегета чи 10 овочів. Саме тому нижче наводиться таблиця правильного використання пряностей.
Які пряності до чого йдуть

Базилік -Горох, риба, салати з капустою та помідорами
Тмин -Салати з молодої капусти, засмажки з морквою, мясні страви
Майоран- Страви з бобових
Часник -Страви з м’яса
Цибуля- Салати, засмажки, свинина, яловичина, соуси, зупи
Перець- Свинина та яловичина, шашлик, відбивні,
Розмарин -Свинина і телятина
Петрушка-Варене м’ясо, зупи, картопля, салати
Гвоздика -Засмажки з м’ясом (яловичина і свинина)
Гострий перець- Овочеві рагу та гуляші
Ванільний цукор -Солодощі, вранішні солодкі каші
Кориця- Какао, кава, солодощі(згущене молоко, халепа)
Шафран -Зупи, страви з рисом

Що можна знайти в лісі та використати на кухні

Окрім спецій гарним помічником в приготуванні смачних страв на таборі можуть стати рослини, що нас оточують.
Важливо – перед тим, як вживати рослину в їжу, необхідно бути впевненим, що вона саме та, що потрібно.
Кульбаба – раннім літом можна робити салат з молодих листків
Черемша – застосовується замість часнику
Заяча капуста – можна додавати в зупи і салати
Подорожник – молоді листочки можна додавати в салати
Кропива – всім відомо, що її дають в борщ та салати
Лопух – коріння лопуха можна давати в зупу замість моркви, петрушки чи пастернаку
Дуб – жолуді можна підсмажувати і їсти з чаєм
Суниці – листя додають в чай.
Шипшина – можна готувати окремий напій з ягід
Малина – листочки додають в чай, багата вітаміном С
Чорниця – ягоди можна давати в пластову чоколяду, варити компот, листочки в чай
Кам’янки – дають в чай, добре від температури

Також можна їсти гриби, але не на таборі

В екстремальних умовах можна ловити і смажити рибу, дрібних звірів, плазунів, равликів (тільки тих, що з хатками), яйця пташок. За відсутності тари для приготування їжі, її можна спекти на розпечених каменях, або обмастити глиною, і кинути в вогонь.

Основні рецепти приготування страв
Чай:
Воду для заварки чаю доводять до кипіння і знімають в момент появи бульбашок. Потім засипають чаєм, накривають кришкою і настоюють 10 хвилин.
Какао:
В баняк кладемо какао і цукор (2 чайні ложки какао-порошку на 1 людину), мішаємо і заливаємо гарячою водою, щоб утворилася густа маса. Потім ставимо на вогонь. Повільно доливаємо решту води і доводимо до кипіння.
Компот:
Компот готується з свіжих, сушених, консервованих і морожених фруктів. Будь-які фрукти кидають в гарячу воду, але перед цим промивається. Для вдосконалення смаку, компот з сухофруктів рекомендується варити за 10 годин до споживання.
Картопля:
В першу чергу ми миємо картоплю, щоб не було залишків землі, піску та інших забруднень. Очищати від шкірки можна лиш чисту картоплю. Після нарізання, картоплю потрібно якомога швидше варити. Чим більшими кусками нарізана картопля, тим більше в ній зберігається поживних речовин. Картоплю варимо в холодній воді. Вода має покрити картоплю і накриваємо кришкою. Солим картоплю перед зняттям з вогню. Якщо повинне бути пюре, то картоплю злегка розварюємо і воду зливаємо не повністю. З цією водою ми перемішуємо картоплю. Можна добавляти молока.
Рис:
Рис промивають, ошпарюють кип’ятком Щоб не було смаку муки), воду змиваємо і заливаємо рис гарячою водою ( 6л. на 1 кг. рису). Варим при слабкому кипінні. Коли зерна рису набухнуть і стануть м’якими — рис готовий. Змивати воду з рису не можна, вона повинна википіти. Коли рис починає кипіти, його потрібно постійно помішувати. Відварюючи рис, не додавайте цукру: рис від цього твердіє.
Манна каша:
Манну крупу замочують у холодну воду, а потім заливають окропом. Постійно помішуючи варять на слабкому вогні 10 хвилин до запустіння.
Геркулес:
Крупу всипають в гарячу воду і варять на слабкому вогні 30 хвилин, періодично помішуючи.
Макарони:
Макарони перебирають і кидають в кип’ячу підсолену воду. Щоб макарони не злиплись, до майже готових можна додати трохи олії. Потім макарони промивають на друшляку гарячою водою.
Гречка:
Перебрану гречку засипають в холодну воду. Ставлять на вогонь, доводять до кипіння і варять на малому вогні 20-25 хвилин. Гречку не помішують. Якщо раз помішати, тоді потрібно помішувати постійно.

Зупа:
В склад зупи входять різноманітні продукти: картопля, крупи, овочі, м’ясо. Найперше в холодну воду кидають картоплю і доводимо до кипіння. Потім закидуємо крупу. Варимо до пів-готовності. Після того закидуємо овочі: капусту, моркву, цибулю. За 5 хвилин до готовності зупи, доводимо до смаку — кидаємо сіль, перець. Можна робити заправку. Окремо на сковорідці підсмажуємо тушківку, моркву, цибулю і закидаємо за 15 хвилин до готовності зупи.

Таємниці доброго кухаря:
Загальні кулінарні правила:
– картоплю потрібно варити в підсоленій воді
– м’ясо для зупи починають варити в холодній воді, а лише потім добавляють овочі
– рибу в зупі варять до готовності, а потім виймають, щоб вона не розварилася
– у воду для каші кладуть небагато солі, а бобові солять, коли вони розваряться
– перед підсмажуванням пательню необхідно розжарити
– пшонянку, рис і перловку перед варінням потрібно промити в холодній волі
– Орієнтовно на кухоль крупи потрібно чайну ложку солі. для молочних і солодких –половину ложки
– каша до запустіння вариться на сильному вогні(при помішуванні), а потім на слабкому
–  м’ясні консерви треба закладати в киплячу суміш безпосередньо перед зняттям з вогню.
– рибу чистять від луски тримаючи за хвіст і шкребучи ножем від себе, потім потрошать
– щоб легко очистити рибу від луски її необхідно на хвилину опустити в гарячу воду
– перед підсмажуванням рибу натирають сіллю і викачують в муці або сухарях
– сухі овочі рекомендовано замочувати перед відварюванням  на 1-1,5 години в гарячій воді
– чрнослив перед споживанням необхідно замочити
– щоб позбутись гіркого присмаку пшонинки, промите пшоно потрібно залити кип’ятком, швидко довести воду до кипіння і злити її. Після цього варити кашу
– вермішель та макарони, розсипчастий рис для уникання злипання варять строго за годинником 8-10, 15-18 і 18-20 хвилин. Кщо в кашу, що загусла забули покласти сіль, то треба її розвести в кипятку і влити, помішуючи кашу
– щоб зварити рис, можна покласти його у холодну воду, довести до кипіння, а потім, зливши кипяток, знову залити холодною водою. Повторивши так двічі, одержують розсипчасту кашу
– щоб вранішнє приготування їжі зайняло мінімум часу, необхідно крупи (окрім манки), горох, боби замочити звечора в холодній воді
– зачерствілий хліб загортають у вологу ганчірку, а потім підвішують на лозині над гарячим вугіллям – він стане м’якший
– перш ніж вішати над багаттям відро чи казан, слід натерти їх мочалкою чи сирою глиною. Такий посуд легше вимити – кіптява відійде разом з глиною чи милом
– мочалкою в похідних умовах з успіхом служить хвощ або інша рослинніст, а відмити руки, якщо закінчилось мило, можна за допомогою глини, ягід бузини, або просто прибережним піском
– гречку не слід мішати, а просто довести до кипіння.

Висновки
Потрібно знати і вміти правильно приготувати страви. Рослини, що нас оточують можуть стати в пригоді, але потрібно бути в них впевненим. Не потрібно боятися застосовувати свій креатив, а навпаки.

Обов’язки гурткових діловодів

 

Юнацький гурток – найважливіша підставова клітина пластової організації. В гуртку відбувається основне самовиховання юнаків та юначок, тобто головна діяльність для їхнього розвитку і користі. Під час занять у гуртку, юнацтво пізнає ідеали та організацію Пласту та розвивається фізично, розумово, соціально, духовно. В гуртку знаходяться юнаки і юначки з різними здібностями і одне одному допомагають у їхній праці розвитку.

Чому гурток?

* юнакам і юначкам приємно та корисно бути членами групи;
* в гуртку легко спілкуватися і разом працювати;
* кожний має активну і відповідальну роль, члени вчаться прав та обов’язків;
* гурток – мала клітина суспільства;
* в гуртку діти діють разом і відчувають силу спільної дії;
* кожен може допомогти іншому.

Назва і символіка гуртка

Відзнака приналежності до гуртка Гурткове знамено

Пластовий гурток вибирає сам собі назву і свій символ. Звичайно це назва звіра, птаха чи рослини. Гурток може мати свою барву, своє знамено і тотем. Знамено носить і зберігає провідник гуртка. Тотем носить заступник гурткового або вибраний для цього член гуртка.

Гурткові традиції
Гурток може творити і вводити в життя свої звичаї. Наприклад, гурток може мати гурткову пісню або закриття сходин; можна мати свій оригінальний спосіб відкриття або закриття сходин; може бути традиція гурткового табору як додаток до інших курінних чи крайових.

Обов’язки і права членів гуртка
Кожний член юнацького гуртка

* бере активну участь у всіх пластових заняттях гуртка і у випадку перешкодження оправдовує свою неприсутність;
* бере активну участь у плануванні, переведенні та аналізі праці цілого гуртка: виказує ініціативу, зголошується до виконання конкретних завдань, які є частиною загального плану праці;
* співпрацює з іншими членами гуртка;
* має право бути в проводі гуртка;
* має мати змогу провадити відповідальну і корисну працю.

Гурткові діловоди

Члени гуртка обирають з-поміж себе своїх лідерів – гурткових діловодів, кожен із яких має свої обов’язки.

Гуртковий

* репрезентує гурток перед Пластовим Проводом і виступає від імені гуртка;
* очолює свій гурток, дбає про порядок у ньому;
* приймає накази Проводу, вміє їх пояснити, дбає про їх виконання;
* постійно тримає контакт із членами гуртка;
* дбає, щоб всі члени брали участь у діяльності гуртка, здобували пластові ступені та вмілості й осягали свій
потенціал;
* дбає про гуртковий план праці та про його виконання;
* стежить за працею гурткових діловодів і дбає, щоб кожен виконував свої обов’язки;
* входить у склад Ради гурткових куреня і долучається до праці куреня;
* завжди готовий усно звітувати про діяльність гуртка на сходинах Ради гурткових чи на доручення впорядника або
Зв’язкового КПС;
* завжди й усюди дає добрий приклад своєю поведінкою і характером;
* веде книгу гурткового, відповідає за Книгу гуртка;
* розглядає і полагоджує всі доручення і прохання, що подаються до гуртка, та прохання членів гуртка;
* виготовляє письмовий звіт про діяльність гуртка й після узгодження із впорядником передає до куреня у
встановленому порядку;
* дбає, щоб кожні сходини й заняття були відповідно підготовані і їх програма якнайкраще виконана;
* носить і зберігає гуртковий прапорець (знамено);
* виконує інші обов’язки, визначені Гуртковою Радою або на доручення впорядника чи Ради гурткових.

Книга гуртка 1 Книга гуртка 2

Заступник гурткового (гуртковий суддя)

* заступає гурткового, коли він не може виконувати своїх обов’язків;
* записує присутність членів на заняттях;
* в гуртку пропонує відзначення чи перестороги членам гуртка.

Книга заступника гурткового

Гуртковий писар:
* веде книгу протоколів сходин та Рад Гуртка;
* відповідає за полагодження кореспонденції чи листування гуртка та зберігає гуртковий архів;
* виконує інші обов’язки на доручення гурткового і ті, що визначені Гуртковою Радою.

Хронікар

* веде хроніку гуртка.

Скарбник

*  веде книгу скарбника, в якій вписує всі прибутки і витрати, зберігаючи відповідні чеки, розписки, талони;
*  готує до затвердження Радою гуртка фінансовий план та діє згідно з ним;
*  збирає членські внески та в означеному порядку передає курінному скарбнику;
*  зберігає гроші в місці, затвердженому Гуртковою Радою;
*  виконує інші обов’язки на доручення гурткового і ті, що визначені Гуртковою Радою.

Книга скарбника

Господар

* приготовляє план майнових потреб для схвалення гуртком;
* робить закупи майна і зберігає його в порядку.

Додаткові діловоди за потребою

Робота в гуртку в першу чергу реалізується на гурткових сходинах. Гуртковими сходинами призвичаюється юнацтво бути подібним до з’ясованого ідеального образу пластуна-громадянина. Сходини відбуваються раз на тиждень і тривають 1,5-2 години. Програма кожних сходин є надзвичайно насиченою, вона готується спочатку виховником, а далі – самим юнацтвом.