Психологічні засади праці з батьками юнацтва

Мета: «Полегшити та вдосконалити комунікацію із батьками юнацтва та запобігти непорозумінням та конфліктам у гуртку»

Актуальність:
Пластовий гурток у середньому складається із 8-10 учасників, тобто приблизно 20 батьків із якими впорядник формує контакт з моменту створення гуртка та підтримує його протягом усього етапу юнацького пластування своїх вихованців. У період юнацької пластової програми формується особистість дитини. Юнак проходить через так званий період «метаморфоз» від середнього шкільного віку (11 років) , коли його думка повністю базується на думці батьків, до юності (18 років) , коли юнак вже самостійно приймає рішення, володіє скептичним мисленням та чітко може висловити власну позицію та думку . Тому відсутність комунікації та тісного контакту із батьками юнацтва протягом цього періоду викликає труднощі, які впливають на гурток, командну роботу і як наслідок ефективність виконання пластової програми. Даний проект має на меті знайти можливості побудови ефективної співпраці між впорядником і батьками.

Короткий опис проекту:
Методичний проект «Психологічні засади праці з батьками юнацтва» спрямований на формування цілісного ланцюга на зразок «Юнак-Виховник-Батьки». Він розкриває важливість співпраці із батьками та надає можливі засоби і методи залучення батьків до пластового життя їх дитини.

Чому важлива співпраця із батьками?

Налагоджений контакт із батьками та ефективна комунікація у гуртку є запорукою того, що батьки не заперечуватимуть, а навпаки підтримуватимуть пластування своєї дитини. Оскільки саме на юнацьку пластову програму припадає основний період формування особистості, впорядник часто стикається із загрозою того, що його юнак покине Пласт.

Як формується особистість юнака?

У віці 11-13 років авторитетами для дитини є її батьки . Вона спирається на їх переконання та формує власні погляди. Саме через це, із моменту створення гуртка та початку юнацького життя пластуна співпраця з батьками є дуже важливою. Адже позитивне ставлення батьків до усіх пластових заходів є запорукою успішного формування гуртка та подальшого повноцінного пластування дитини.

У 14-15 років розвивається вміння орієнтуватися на вимоги товаришів, враховувати їх. Серед таких вимог особливе місце займає необхідність відповідати певним “трендам”. Важливу роль у розвитку особистості підлітка відіграють взаємини з товаришами та близьким другом. До дружніх стосунків ставляться особливі вимоги: взаємної відвертості й розуміння, рівності, чуйності, здатності співпереживати, уміти зберігати таємниці тощо. У цей період формування особистості юнака, як ніколи раніше, потрібен приклад старшого товариша, яким мав би стати впорядник.

У цьому віці юнацтво прагнуть звільнитися від контролю та опікування з боку батьків , а також від встановлених ними норм і порядків. У цьому процесі є помітним домагання автономії у сфері поведінки (потреба і право самостійно вирішувати особисті проблеми), емоційної автономії (потреба і право мати власні, самостійно обрані уподобання) та нормативної автономії (потреба і право на власні норми і цінності) (І.С. Кон).

Порівняно легко досягається незалежність поведінки, передусім у сфері дозвілля. Емоційна автономність досягається з більшими труднощами, і цей процес дуже суперечливий. Якщо підлітковий період породжує передусім проблеми, пов’язані з дисципліною, то рання юність дає найбільше емоційних конфліктів, особливо у взаєминах з батьками.

Для того, щоб стати дорослішим юнак має на меті стати незалежнішим у стосунках із батьками, включити свої відносини з ними в нову, складнішу систему емоційних уподобань і симпатій, центром якої вже будуть не батьки, а він сам.

Ревниво захищає юнацтво своє право на власні переконання, моральні установи та цінності. З цією метою вони нерідко займають підкреслено максималістські позиції, висловлюють критичні думки з того чи іншого питання. Однак у значимих питаннях (вибір професії, політичних поглядів, світогляду тощо) вони і надалі залишаються залежними від думки дорослих, особливо батьків. Інша справа, коли йдеться про моду, смаки, способи проведення дозвілля тощо.

Батьки, як правило, хворобливо реагують на таке охолодження у стосунках з своїми дітьми. Проте це тимчасове явище, емоційний контакт з батьками відновлюється після завершення кризового періоду на новому рівні. Тому у цей період при відсутності достатньої комунікації між впорядником юнаком і його батьками, даний етап формування особистості може стати фатальним для пластування юнака.

У віці 16 -18 років, юнак має на меті самостійно аналізувати усі виклики суспільства, приймати рішення та обирати свою потенційну професію та те, чим він хоче займатися у майбутньому. Цей етап є третім переломним моментом у формуванні особистості, а також надзвичайно важливим із сторони комунікації із батьками та продовження пластування юнака із подальшим успішним переходом у старшопластунство.

Тому одним із численних викликів для впорядника є формування співпраці між батьками і юнацтвом. Бути тим, хто є другом та водночас наставником для юнацтва і приятелем, і можливо авторитетною молодою особою для батьків.

Методи і засоби формування команди «Батьки – Впорядник – Юнацтво»:

Тактика формування команди ґрунтується на стосунках і настроях та особливостях гуртка
( кількість юнаків, їхні улюблені заняття, конфлікти між юнаками та причини конфліктів тощо.)

На основі залученості до Пласту, можна виділити 3 групи батьків:

1 – Батьки не є пластунами та не були дотичними до Пласту.

Основний напрямок роботи, який може допомогти – це створення спільних акцій з батьками та детальне ознайомлення їх із пластовим життям дитини, основними засадами пластування. Важливим є пояснення, які саме можливості надає Пласт дітям. Нижче у документах прикріплена презентація із грою для батьків та юнацтва «Юнацьке пластування за 60 хв.» , яку можна провести на гурткових сходинах спільно з батьками. Дана гра має на меті показати чим живе юнацтво у цей період пластування, які винагороди можна здобути за кожен пройдений етап. А оскільки команди протягом гри є мішаними ( батьки і діти), дорослі переймаються юнацьким запалом та на власні очі бачать на скільки їх діти відповідально ставляться до кожної одержаної протягом гри вмілості чи відзначки, або курінної хустини. Згодом уже після проведеної акції стимулюють своїх дітей здавати проби, отримувати нові вмілості та у свою чергу сприяють пластовому життю своїх дітей.

2 – Батьки пластуни, Пластсприяти або ж є дотичними до Пласту.

У таких ситуаціях корисним буде долучати таких батьків до часткової організації гурткових та курінних акцій ( допомога із приміщенням, транспортним забезпеченням тощо, але саме допомога, а не завантаження роботою). Тоді батьки будуть відчувати себе теж учасниками гуртка, а згодом і куреня . Систематичні проведення Батьківської ради також є важливими для комунікації із батьками. Інформування про річний план праці куреня та детальний опис основних акцій протягом року ( таких як Свято Весни, Курінний табір, Крайові табори тощо.), а також повідомлення про план розвитку куреня ( переїзд на іншу домівку, закупівля нового реманенту або ремонт поточного майна) є запорукою того, що батьки є систематично повідомлені про те, чим займається курінь як у середині куреня так і кожен гурток безпосередньо. І як наслідок, у батьків не формується негативне ставлення до пластового життя своєї дитини.

3- Змішана спільнота батьків.
Можна використовувати поради для 1 і 2 групи.

Виграшним для кожного типу батьківського колективу є формування індивідуального підходу при роботі із юнаком та безпосередньо його батьками. У будь-якому разі спільна група для батьків у соцмережі, яка є активною, це хороший метод залучення батьків до пластового життя юнацтва та безпосередньої прямої презентації чим займається юнак у Пласті за допомогою відео чи фото. У межах гуртка такою мережею може бути спільна група у Facebook/Telegram/Whats App сторінка у Instagram, яку спершу веде впорядник, а згодом продовжує юнацтво, як варіант одного із різновидів діловодства.

Також , позитивним бонусом для батьків, може бути номінація «Найактивніші батьки року», або ж нагородження безпосередньо усіх батьків, які проявляли активність у розвитку гуртка чи куреня протягом року. Це допоможе батькам максимально зрозуміти захоплення своєї дитини пластовим життям, що спростить роботу впорядника із юнацтвом, та буде запобігати виникненню конфліктних ситуацій як з вихованцями так і з їх батьками.

Висновки:
Отже, Батьки – основні особи на яких орієнтується дитина при прийнятті рішень. Саме вони є ключовими особами, що мають безпосередній вплив на формування особистості дитини, визначення нею пріоритетів. У період юнацтва, з 11 до 18 років, припадає три переломних етапи формування особистості, через, що у впорядника можуть виникати не передбачувані конфлікти,як з батьками так і у межах гуртка між юнацтвом. Тому ключем до вирішення усіх непередбачуваних ситуацій є добре налагоджений контакт із батьками та відкрита комунікація. Щирість і відкритість – це запорука успіху у формуванні міцного командного ланцюга «Батьки-Впорядник-Юнацтво»

Посилання на додаткові матеріали:

– презентація гри “Юнацька програма за 60хв.”;
– макет грамот ;
– приклад презентації для проведення Батьківської Ради;

Що дасть Пласту посилення гурткової системи (patrol system) в куренях

Посилення гурткової системи в куренях – це шлях до чисельного зростання Пласту та ефективний вишкіл із провідництва для юнацтва без втрати якості виховної праці. Чому – дальше у статті. Continue reading “Що дасть Пласту посилення гурткової системи (patrol system) в куренях” →

15 років зв’язківства

Думку взято з посту в Facebook пл. сен. Василя Шипівдича, =V= після передачі зв’язківства в 53-му курені УПЮів ім. Є. Коновальця в Новому Роздолі.

Пройшло вже трохи часу, але хотілося висловити якісь свої невеличкі спостереження, будучи зв’язковим
В суботу 18.05.2019 – передав обов’язки зв’язкового.

Порахувавши скільки років був зв’язковим – виходить 15 років (якщо точно то 15 років 6 місяців і 2 дні)

За ці роки були і злети, і падіння, радісні та сумні моменти.

Бути зв’язковим — це важка та весела праця, де повинен постійно в чомусь себе вдосконалювати; показувати юнакам постійну працю над собою, своїм вдосконаленням.

За ці роки було дуже багато цікавих, неоднозначних, критичних, непопулярних ідей про проведення всякого роду сходин, мандрівок і таборів.

Роблячи курінні табори та вдосконалюючи систему проведення табору, було видно, як юнаки бажають вдосконалюватися або ж навпаки — після табору розуміють, що Пласт не є тим, що їм потрібно.

За ці роки пройшло декілька поколінь різного роду мислення, бажань, ідей тощо.

За час зв’язківства був виховником у 4-х гуртках (не одночасно, а послідовно)

Також мав “вічний гурток”: зі свого досвіду – не рекомендую – це немає розвитку, а лише тупцювання на місці – де ті, які створили гурток вже відійшли від Пласту, а ті, які прийшли, навіть не розуміють, чому така назва гуртка.

Виховницький процес — це колосальний досвід в тому, що навіть, коли на вишколах порівнють вікові характеристики юнаків (11-13, 13-15, 15-17), то складається відчуття, що вони зміщуються, тобто аналіз дітей за віком 11-13 є таким, що зміщується в сторону 13-15 (розвиток і думки проходять швидше, ніж було) — суто моє спостереження і взалежності на чому акцентуватися.

Також порівнюючи юнаків, які ліниво ходили на сходини, йшли і верталися з Пласту – починали ставати виховниками на відміну від тих, які успішно проходили Програму УПЮ.

Велику роль грають батьки. Особливо, якщо порівнювати малу станицю та велику (Новий Розділ та Львів (у Львові теж був впорядником гуртка – авт.), відчутно різницю в бажанні батьків до розвитку власних дітей.
В малих станицях батьки більш боязкі до такого, менш усвідомлені, що потрібно дитині, на відміну від батьків у великому місті.

Порівнюючи дітей з різних станиць, можна сказати, що для менших станиць потрібно постійно знайти вільний час, коли більшість може взяти участь не тільки у сходинах, але й в інших запланованих акціях.

Найважчий момент — це коли батьки часто використовують Пласт в ролі “батога і пряника” або “не пущу на Пласт поки не зробиш уроки/не поприбираєш/не сходиш в магазин тощо”. В таких випадках юнаки часто виходили з Пласту, бо через це вони повинні були виконувати всі бажання батьків, які не хотілося робити.

Тому часто батьки люблять цим користати, що не раз було обговорено з батьками. Таким чином діти, виходячи з Пласту, вже не могли піддатися на інші бажання батьків.

Ще гірше, коли батьки перебувають на заробітках, а діти виховуються бабусями і дідусями, тому щохвилинні дзвінки (“де Ти є і коли прийдеш додому?”) перетворювалося, в пояснення з боку виховника, що з дитиною все гаразд і нічого з нею не станеться, хоча сам цей процес є дуже морально втомливим.

Одна з ключових проблем в малих куренях (одного в станиці) — відсутність конкуренції, як це має місце в більших станицях. Тому що, коли є конкуренція, відповідно є бажання вдосконалюватися в порівняні до інших.(Це допомагало коли я з юнаками їздили на СВ станиці Львів, де вони бачили швидку роботу, працю на підтаборі. Саме після таких акцій більше мали бажання до пластування, бо розуміли що вони не одні, а таких дуже і дуже багато).

Бувають моменти, коли є старший гурток 17+ і молодший гурток 11-річних, які не розуміють до кінця і не бачать, як на когось рівнятися (оскільки у гуртку 17+ зазвичай залишається двоє людей). Стосовно тяглості — це також важкий процес — не завжди юнаки вийшовши з гуртка мають можливість бути виховниками чи залишитися в Пласті, оскільки час, який вони можуть використати лише може бути на вихідних, якого і так мало.

Якщо підбити підсумок, то за ті роки не все загдається що було, але ключовим моментом це є те, що прикладом самовиховання повинен бути зв’язковий та КВ куреня, які активно приймають участь у всіх запланованих заходах та показують юнакам свою працю. Також потрібно обов’язкового помогти юнакові усвідомити його бажання та задати напрям, в якому він може себе вдоскононалювати щодо Програми УПЮ. А також варто шукати конкуренції між різними куренями в різних станицях, оскільки це є захопливо.

Все, що тут написано — це мої власні спостереження, з якими я зіткнувся, тож в інших може бути по-іншому.

Дякую кожному юнакові, який супроводжував моє пластування та хочу побажати новому зв’язковому більше впевненості у своїх силах, вдосконалювати курінь так, щоб він розростався, ставав ще кращим та великої наснаги для роботи!

Організація водної мандрівки для старшого юнацтва

Морське пластування є однією з ділянок пластової самовиховної програми для пластунів, які хочуть вправлятися у заняттях на воді; це є добра нагода та можливість виявити зацікавлення юнацтва до водних ділянок, зрозуміння значення Чорного моря для України. Життя в природі (на таборах і мандрівках) обов’язково включає в себе заняття на воді – навіть, якщо це просто точка плавання на здачу юнацьких проб. Тому так важливо є навчати юнацтво безпечно поводитись на воді і користати з приємностей і радощів, що їх приносять такі заняття.
Завданням морського пластування в Уладі Пластунів Юнаків є дати старшому юнацтву (розвідувачам та скобам) цікавий зміст його пластових занять і цим захопити його до подальшої самовиховної діяльності. Окрім цього морське пластування має дати змогу пластовому юнацтву набути знання, потрібне у заняттях, пов’язаних із водою та навчити його безпечної поведінки на воді.

1. Особливості водного мандрівництва

Мандрівка – це не тільки гарний спосіб проведення часу, але й чудовий виховний засіб. На мандрівці в повній мірі проявляються характер і особистість людини. Тут можна навчитися і навчати співжити, співпрацювати, разом переборювати труднощі. Мандрівки бувають різного типу, якщо говорити про їх середовище то їх можна поділити на: водні, туристичні, спелеологічні, гірські, повітряні, веломандрівки… Майже у всіх видах мандрівництва, крім водного, людина бореться в першу чергу з собою (з власною втомою, наприклад). У водному ж мандрівництві людина постає в боротьбі зі стихією і плата за людську помилку (непідготовленість) може настати моментально. Саме у водному мандрівництві технічна та психологічна підготовка виходить на перший план навіть у мандрівках найменших категорій складності. Тому, щоб проводити водні мандрівки в якості інструктора треба бути готовим самому – а значить, потрібно постійно тренуватись та вчитись, особливо – моделювати критичні ситуації, щоб запам’ятати як швидко з них виходити. Без досвідченого інструктора – водну мандрівку краще не проводити.
Не в останню чергу при плануванні водної мандрівки треба враховувати безпечність плавзасобів, їх відповідність запланованому маршруту та технічній підготовці учасників.

Водні мандрівки за складністю та своїми особливостями бувають різними, в залежності від:
– тривалості;
– сезонних та погодних умов;
– на якій воді (рухомій чи стоячій) відбувається мандрівка

Отож, враховуючи ці фактори водні мандрівки бувають різних видів, наприклад – сплави по річках, мандрівка озерами, вітрильне мандрівництво, морський каякінг та ін.
Далі мова йтиме про сплави по річках, адже в Україні саме цей вид водного мандрівництва є поширеним і досить популярним (є і гірські і рівнинні річки, що підходить для учасників різного рівня підготовки). Відповідно можна спланувати мандрівку враховуючи різні фактори: вік учасників, кількість необхідних днів, навички у водному мандрівництві, доступні види плавзасобів.

2. Річки України

Україна має досить густу річкову систему та значну кількість річок, придатних для проведення водних мандрівок. Усього річок із довжиною понад 100 км в Україні 123, а великих рік (довжина понад 500 км) – 14. Усі річки України відносяться до одного кліматичного типу – переважно снігового живлення з весняною повінню. Однак, через різноманітність ландшафтів, ріки різних регіонів України сильно відрізняються між собою за похилом русла, характером течії, наявністю та складністю перешкод, сезонним режимом тощо, що дозволяє поділити їх на три групи – ріки низовин, ріки височин, ріки Карпатського регіону.

До першої групи – річки низовин – належать річки Придніпровської, Поліської низовин та Полтавської рівнини. Це такі річки, як Дніпро з його правою притокою р.Прип’ять (яка, в свою чергу, приймає праві притоки – річки Стир, Стохід та інш.) та лівими притоками – Десна з Сеймом та Остром, Сула, Псел, Ворскла, а також річки басейну Сіверського Донця. Похил русла не перевищує кількох сантиметрів на кілометр, течія слабка, її швидкість не перевищує 2-4 км/год. На цих річках можливе проведення водних походів до I категорії складності. Їх проходження доступне для початківців, а маршрути по них рекомендовано для самостійної розробки, через що вони не включені до переліку класифікованих маршрутів. Для більшості перерахованих річок рекомендується сплав на байдарках, каное, SUP, хоча не виключається і сплав на надувних човнах та розбірних надувних катамаранах. Сезонність сплаву – з березня до листопада включно.

Друга група річок – річки височин. До них віднесено річки, що протікають в межах Волинської, Придніпровської, Подільської та Передкарпатської височин. Це праві притоки Прип’яті (Горинь, Случ, Тетерів, Уж), права притока Дніпра – річка Рось, річки басейну Південного Бугу, у т.ч., Бужок, Гірський Та Гнилий Тікич, Синюха, Уманка, а також верхів’я р.Дністер та її ліві притоки – Збруч, Смотрич, Жванець, Жванчик тощо. Русла цих річок перетинають виходи різних за стійкістю гірських порід, через що в них утворюються численні пороги та перекати. Похил русел цих річок значно більший – від 0,4 до 1 м/км русла. Річки цієї групи дають можливість проводити водні мандрівки до 2-3 категорії складності. Найбільш складними тут є пороги р.Південний Буг в її нижній частині, такі, як Червоні ворота (Нижній Мігійський) нижче с.Мігія та Гард біля м. Вознесенськ. Рекомендований період сплаву – з березня до листопада включно. На р. Південний Буг щорічно проводяться змагання з техніки водного туризму на трасах біля с. Соколець (траса 2-3 категорії складності) та на Мігійському порозі (траса 3 категорії складності). Маршрути по зазначених річках проходять в зоні інтенсивної господарської діяльності. Тому до природних перешкод під час їх проходження додаються також обноси гребель, проводки через загати, тощо. Для проходження маршрутів рекомендовано каное, байдарки, і катамарани, але їх слід ретельно готувати, забезпечуючи стійкість до розривів.

Нарешті, до третьої групи належать гірські річки Карпатського регіону. Це добре освоєні річки басейнів Дністра: Чорний Черемош, Черемош, Білий Черемош, Прут, Стрий, а також Тиса та річки її басейну в Закарпатті –Ріка, Латориця. До них в останній час додано низку малих річок: притоків р.Черемош, таких як Пробійна, Бистрець; приток р. Стрий; верхів’я р. Прут. Це стало можливим за рахунок розвитку нових видів плавзасобів, придатних для проходження малих річок (наприклад каяк). Гірські річки Карпат відрізняє висока потужність потоку, стрімка течія, що досягає 10-15 км/год, могутні пороги та затяжні шивери. Похил русла в верхів’ях до 10 м/км (Прут, Білий Черемош). Живлення – переважно атмосферними водами з весняною повінню під час танення снігу та дощовими паводками. Тривалі або рясні дощі можуть викликати паводок о будь-якій порі року. Рівень води впродовж сезону сплаву змінюється у значних межах, залежить від кількості снігу в горах, дощів та температури повітря. Найкращий час для проходження річок Карпат з кінця квітня до першої декади травня, під час повені, коли танення снігів найбільш інтенсивне. Це стосується, в першу чергу, р. Прут та малих приток, які взагалі придатні для проходження лише на протязі кількох днів весни.
Річки Карпат можна долати на каяках, байдарках, катамаранах, плотах. В залежності від сезону та виду суден маршрути на річках Карпат класифікуються до IV категорії складності з елементами V к.с. З огляду на характер перешкод, їхня категорійність видається дещо заниженою, але це питання потребує подальшого вивчення та обгрунтовування. Річки Карпат можуть бути прекрасним полігоном для міжсезонної підготовки до мандрівок найвищих категорій складності. Маршрути по річках Карпат можна рекомендувати тільки групам, що мають досвід мандрівок не нижче III категорії складності. До цих груп висуваються вимоги володіння прийомами веслування, відчалювання та причалювання до берега, вміння взаємодіяти на бурхливій воді, мати навички організації рятувальних робіт. Проходження такої перешкоди, як поріг Прикарпатський на р.Прут можливо рекомендувати лише групам з досвідом участі у водних походах IV категорії складності, а проходження водоспаду Пробій (висота падіння води понад 8 м) бажано здійснювати лише під час змагань в умовах існування надійної страховки рятувальних служб.

3. Організація та підготовка водної мандрівки

а. Організація категорійної мандрівки.

Залежно від технічної складності, кількості природних перешкод, протяжності, тривалості спортивні туристичні водні походи поділяються на категорійні – з І до VI категорії Основними показниками, що визначають категорію складності походу є вид, кількість, різноманіття та категорія складності подоланих на маршруті перешкод. Категорія складності перешкод визначається тим, який рівень кваліфікації та технічної майстерності потрібний для його безпечного подолання.

Категорія складності річки	Елементи, що характеризують дану категорію складності
I (Легка)	Перекат, бистрина, невисокі вали, не потрібний вибір лінії руху і розвідки. Швидкість течії до 2м\с
II (Простa)	Вали, нескладна шіивера, поріг, притиск, швидкість води і ухил невеликі. Лінію руху видно з води. Швидкість течії 2-2,5 м\с
III (Середня)	Локальний поріг з спокійною ділянкою на виході, шивера, окремі камені в руслі, завали. Лінію руху видно з води. Швидкість течії -2,5 – 3 м\с.
IV (Складна)	Протяжна шивера або поріг з великою кількістю каміння і зливами. У кінці перешкоди є досить протяжні відносно спокійні ділянки річки. Бажана розвідка, елементи страховки, лінію руху з води не видно або вона неявно виражена.Швидкість течії -2,5 – 3 м\с.
V (Важка)	Технічно важкий протяжний поріг або шивера на ділянках з великим ухилом і витратою води, великі “бочки” і вали, складна лінія руху. Перешкоди слідують одна за одною. В кінці перешкоди коротка ділянка швидкотоку, де можливе швартування. Каньйон з перешкодами 2Б-3А к.т. Сильний притиск. Обов’язкова розвідка і страховка, можлива аварійна ситуація. Швидкість течії 3-3,5 м\с. Нахил 30 – 50 м/км. при видатку води від 10 до 60 м3\с.*
VI (Надважка)	Небезпечний складний каскад перешкод або каньйон з набором найнебезпечніших перешкод. Окремі перешкоди переходять з однієї в іншу, швартування і страховка ускладнені або неможливі. Небезпечна локальна перешкода на ділянках з високим похилом і витратою води. Проходиться після ретельної розвідки і з страховкою. Долається на межі можливості суден. Швидкість течії – 3,5 – 4 м\с. Нахил 50 – 60 м/км. при видатку води від 10 до 100 м3\с.
VI (Небезпечна)	Важкопрохідна для будь-якого класу суден. Раніше не пройдена або поодинокі випадки проходження, вкрай небезпечна для життя членів екіпажів (завали, водоспади, водоскиди, ущелини). Характерна для маршрутів – першопроходжень VI к.с. Швидкість течії – вище 4 м\с. Використання примусової чалки та складних технічних видів страхування. Нахил від 40 м\км до водоспадного, при видатку води більш 30 м3

Для того, щоб вашим водним мандрівкам була надана категорія потрібно їх заявляти в МКК (маршрутно-кваліфікаційну комісію), представництво якої мало б бути в кожному регіоні Україні. Варто заявляти мандрівки ще й з точки зору безпеки, оскільки, якщо мандрівка категорійна, то про приблизне місце вашого перебування будуть знати рятувальні служби, які зможуть допомогти вам у складній ситуації.

При віднесенні того чи іншого маршруту до певної категорії (ступеню) складності за основу беруться три показники: тривалість, протяжність та технічна складність.
Тривалість походу розуміється як мінімальний час у днях, необхідний для проходження маршруту підготовленою групою. Кількість днювань повинна бути у межах 20% від загальної тривалості походу. Зменшення тривалості походів проти зазначеної у Правилах може бути дозволено МКК у виняткових вмотивованих випадках.
Протяжність походу розуміється як найменша допустима довжина залікового маршруту даної категорії складності. Протяжність може бути зменшена лише у виняткових вмотивованих випадках, при значній технічній складності, але, як правило, не більше ніж на 25%. Збільшення протяжності маршруту при незмінному характері перешкод не може бути підставою для підвищення категорії складності походу.
Технічна складність маршруту визначається характером, кількістю та різноманітністю перешкод. Характер перешкод визначається рівнем кваліфікації та технічної майстерності учасників, які необхідні для гарантованого безпечного подолання даної перешкоди. Маршрутам кожної категорії складності відповідає свій рівень трудності типових для них перешкод. Маршрути більш високих категорій складності містять більш складні у подоланні перешкоди, ніж маршрути попередньої категорії складності. При оцінці маршрутів у першу чергу враховуються такі перешкоди, які дають туристам технічний досвід, необхідний для забезпечення безпеки у подальших походах.

Водні походи за одним й тим самим маршрутом з використанням різних класів суден (байдарки і надувні судна) оцінюються у різних випадках по різному. У Переліку по кожному водному маршруту зазначено для якого класу суден проведено його класифікацію. Якщо в описі маршруту у Переліку зазначено не всі класи суден, то це означає, що для тих класів суден, які не згадані, маршрут мало зручний або його оцінка викликає сумніви.
Водні походи з одночасним використанням декількох класів суден класифікується: для керівника – за найвищою категорією складності для суден, що беруть участь у поході; для учасників – за тим класом суден, на якому здійснює похід даний учасник.
Маршрути походів повинні бути безперервними. Розривом маршруту вважається перебування групи у населеному пункті більше двох діб, якщо воно не викликане необхідністю, а також використання на маршруті транспорту, що не відповідає даному виду туризму. Як виняток може допускатися короткотерміновий розрив маршруту з використанням транспорту в межах даного району. У випадку виникнення сумнівів до проведення походу щодо правильності визначення оцінки складності маршруту, в маршрутних документах може бути зазначена подвійна оцінка, на приклад, III – IV к.с. разом із записом, що остаточна оцінка складності буде проведена після розгляду звіту про проведений похід. У такому випадку до групи висуваються вимоги, що відповідають вимогам до походу вищої складності із зазначених у маршрутних документах.
Спортивні походи, які проводяться за межами України, повинні відповідати вимогам Правил проведення змагань туристських спортивних походів, що діють в Україні і здійснюватись із дотриманням вимог законодавства країн, у межах яких вони проводяться.

б. Формування складу групи та розподіл обов’язків

Тільки для спортивних походів група може підбиратися під маршрут. Наприклад коли похід заявлений на участь в чемпіонаті, або коли потрібен саме спортивний результат. У всіх інших випадках слід маршрут підбирати під групу. Ідеальний варіант підбору, коли маршрут для найслабшого учасника проходить до межі його можливостей, але не «ламає», а найсильнішому учаснику маршрут ще цікавий. Можна визнати оптимальною за складом таку групу, де основна кількість учасників (ядро групи) має приблизно однаковий рівень підготовки і, крім того, вони об’єднані спільними інтересами поза рамками походу. (наприклад юнацький гурток, де всі приблизно одного віку) Керівник повинен володіти таким рівнем підготовки, щоб на маршруті бути також і неформальним лідером групи. Якщо в мандрівку залучаються «випадкові» по відношенню до ядра групи особи, їх необхідно ознайомити з «правилами гри», прийнятими в групі і взяти з них зобов’язання ці правила виконувати.
Керівник мандрівки – несе повну відповідальність (в тому числі кримінальну) за безпеку учасників, організацію та проведення мандрівки в цілому. Він повинен мати достатню підготовку, в першу чергу тактичну і технічну, щоб зуміти організувати безпечне проходження маршруту. Керівник також повинен вміти вирішувати питання психологічної напруженості в поході.
Відповідальний за харчування – особа, що має достатній рівень підготовки. Зобов’язаний вміти скласти раціон харчування, повністю відповідний тактиці проходження маршруту. Лікар – найбільш підготовлена у питаннях медицини людина. Зобов’язаний знати призначення і дозування всіх медикаментів, що знаходяться у похідній аптечці. Присутність лікаря у водній мандрівці, як і на таборі є обов’язковою.
Ремонтник – людина, що відповідає за спорядження (конкретний тип спорядження, який використовується у мандрівці) та вміє його доглядати та ремонтувати, особливо у похідних умовах. У більшості водних походів доцільніше мати ремнабір для кожної конкретної моделі суден.
Фотограф – бажано мати в групі два фотографа, що йдуть на різних суднах.
Решта обов’язків визначаються виходячи з особливостей завдань, що стоять в поході і бажань групи (відеооператор, фінансист, спеціаліст з топозйомка, збирач фольклору, ботанік, рибалка і т.д.)

Важливе значення в оргнізації водної мандрівки займає саме вибір виду мандрівки. Основний критерії вибору мандрівки – вік учасників, та їх навики в водному мандрівництві. Слід звернути увагу, що тема і вид мандрівки має бути цікава для всіх її учасників. Важливу увагу потрібно приділити тому що ти хочеш навчити (виплекати) у учасників походу. За віком ми обираємо тематику мандрівки, а за технічними навичками рівень її складності.

в. Особистий та груповий виряд.

Особистий спорядження.
В першу чергу, на що варто звернути увагу – це те, що речі повинні мати малу вагу при достатній міцності, бути надійними, бути практичними.

– Чим забезпечити особисту безпеку?
Наявність захисного шолома не завадить у будь-якому випадку. Вимоги до захисного шолома – він повинен прикривати від ударів всі життєво важливі зони голови, пом’якшувати силу удару, не тонути і його конструкція не повинна мати парусність у воді. Як приклад такої парусності та її негативного впливу можна привести звичайну будівельну каску, часто використовується в скелелазінні. Так ось, при стрибку у воду в такій касці з застебнутим підбородним ременем ви ризикуєте травмувати шийні хребці. Відповідно, подібна парусність – перешкода при проходженні водних перешкод або при знаходженні туриста в воді поза судном. Зараз доступні шоломи, спеціально розроблені для туристів-водників. Якщо немає можливості використовувати їх, гідна заміна – хокейний шолом.
Рятувальний жилет потрібно вибрати такий, щоб підтримував на плаву на будь-якої води, що є на маршруті.
До засобів захисту та безпеки відносяться також і різні види гідрокостюмів у відповідності до температури води вони повинні мати певну товщину. (для гірських річок)
Каска, спаска та жилет – основні засоби безпеки на сплавах гірськими річками.
На спокійних водоймах (1 к.складності) та у теплу пору року (коли вода та повітря достатньо тепле для того, щоб купатись) достатньо мати лише рятувальний жилет. Рятувальний жилет повинен бути обов’язково!!

– Що одягнути?
Ділимо весь одяг на частини: для сплаву, для берега, для сну.
Одяг для сплаву повинен швидко сохнути. Цей одяг навіть у намоклому вигляді повинен дозволяти учаснику мандрівки з відомою часткою комфорту знаходитися в ній кілька годин поспіль, у тому числі і на березі (обід, організація страховки тощо). Наприклад, чи годяться для сплаву звичайні джинси? Так, але вони довго сохнуть. Намокнувши, починають натирати шкіру. Отже, варто пошукати інший варіант. І в такому плані слід проаналізувати усі елементи одягу. Визначити все, що буде на вас при сплаві (від шкарпеток до футболки). Слід врахувати і різні варіанти погоди.
Одяг для берега. Це змінний комплект сухого одягу для перебування на стоянках, в транспорті і т.п. Він розраховується виходячи з необхідності повного переодягання в сухий одяг по закінченню сплавного дня. Крім того, повинен враховувати можливість роботи під дощем і захист від вітру і прохолоди ввечері (біля багаття). Досвід каже, що у літніх мандрівках цей змінний комплект частенько доживав недоторканим до лазні або використовувався тільки для сну. Як правило, в ясну погоду все сушиться на собі, але іноді лиє такий дощ, що сушитися немає сенсу, тільки приготувати вечерю і спати. Цей же досвід також підтверджує, що змінний комплект в походах необхідний, він виручав не один раз, не давав захворіти і робив життя комфортнішим.
Що стосується одягу для сну, то це особиста справа кожного. Хороший варіант – термобілизна, вовняні рейтузи. Якщо одяг дуже добре вбирає воду – замучитесь сушити в похідних умовах.

– Що взути?
Ділимо на частини: для пішої частини маршруту, для сплаву, для берега під час сплаву. Підхід той же, що і з одягом – аналіз відповідності умов експлуатації. Якщо маршрут містить пішу частину і дорожні умови вимагають взуття з жорсткою підошвою, таке взуття повинне бути обов’язково. Рюкзак у водній мандрівці не найлегший, і нам’яти ноги в «мокасинах» можна за кілька годин так, що відходити доведеться тиждень.
Якщо взуття для берега повинне швидко сохнути, то взуття для сплаву може бути мокрим і не вимагати сушіння протягом всього походу. Тут варіантів багато – від неопренових тапок до гумових чобіт з коротким халявою чи босоніжок.
Всі інші елементи виряду не відрізняються від спорядження для інших видів мандрівок: приладдя для їжі, каремат, спальник, намет, засоби гігієни та особиста аптечка і тд.

Групове спрядження
Щодо групового спорядження, то окрім плавзасобів варто забезпечити:

ремнабір до кожного з плавзасобів (Клей гумовий швидкосохнучий, гума для шкури, тонка гума, голка (товста з великим вушком), нитки капронові товсті, наждачний папір, спирт (для знежирення), плоскогубці, стропи для ремонту та ін.)
запасні весла,
компас, годинник, карта, лоція річки
ручки, блокноти
речі на кухню (казанки, сковорідка, дощечки, ножі, засоби для миття посуду, сірники, сухий спирт, гачки для казанків і т.д.),
примус (по можливості і на всяк випадок)
пилки, сокири
тенти, церату для польової бані
линви
загальна аптечка
фото-, відеотехніка
ін.

Упакування і транспортування речей.
Все залежить від виду плавзасобу і кількості місця для розташування ваших речей. Якщо у мандрівці є машина супроводу – машина що привозить спорядження, і супроводжує вас всю мандрівку, заїжджаючи на місця ночівлі – то речі, як і всі продукти, можуть їхати у машині. Якщо ви сплавляєтесь на катамарані – то там є моживість прив’язати цілий рюкзак до каркасу. Якщо ж це каное, чи байдарка, то повний набитий рюкзак навряд чи вміститься – краще мати спаковані речі у менші ємкості.
Основне завдання у будь якій водній мандрівці забезпечити речі від води. Найлегший спосіб – пакування в поліетиленові кульки. Але якщо є можливість, то краще брати гермомішки, чи більший баул. Кількість гермомішків визначається кількістю порожнин куди їх можна запакувати на плавзасобі.

Для прив’язування речей до плавзасобу бажано мати метрів п’ятнадцять-двадцять линви 2,5-3,5 мм. Якщо не витратите її в особистих цілях, то витратите, наприклад, на будівництво лазні. Непогана річ – гумки. Можна ущільнити горловину гермухи, закріпити сидіння в байдарці і т.п.

г. Харчування у водній мандрівці.

Їжа.
Вода забирає багато енергії, тому калорійність їжі має бути розрахована приблизно 4000 Ккал/добу для однієї людини.

Харчування має бути повноцінне. Сніданок повинен бути ситним, таким щоб “тримати” на довго. Молочна каша не завжди підійде, оскільки вийшовши на воду зразу буде відчутний голод. Обід – перекус, який може містити канапки, солодке, салат, напій. Вечеря – основний прийом їжі, який може складатися як з першого та другого, так і лише з другого. Важливе місце в харчуванні на воді мають солодощі, оскільки вони дуже калорійні та містять в собі багато енергії.
Дуже зручно підготувати у мандрівку перекуси з сухофруктів/горіхів/насіння та роздати кожному на плавзасіб перед виходом на воду.

Напої.
Раціонально підібрані і правильно приготовані напої мають велику перевагу перед звичайною питною водою: вони краще втамовують спрагу і зменшують потребу в рідині. У тривалих подорожах звичайна вода підкисляється вишневим, журавлинним або іншим екстрактом (1 – 2 чайні ложки на флягу води). Відмінно втамовує спрагу чай – чорний, і особливо зелений, який збільшує слиновиділення і усуває сухість в роті.

Підготовка продуктів перед мандрівкою.
Передпохідна обробка продуктів проводиться для кращої ізоляції їх від навколишнього середовища, а в окремих випадках і для того, щоб зменшити вагу продуктів і прискорити приготування їжі на вогнищі. Як можна підготувати продукти перед мандрівкою:

напівкопчену і копчену ковбасу щоб уникнути заплесневенія змастити рослинним жиром і загорнути в пергамент;
чай, кава, какао перекласти в жерстяні легкі коробки з кришками, що щільно закриваються, або пересипати в пластикові пляшки від мінеральної води.
сіль підсушити і упакувати в ті ж пластикові пляшки (зручно використовувати 0,5л)
сипкі продукти (крупи, макарони і тд.) теж пересипати в пластикові пляшки. Щоб зорієнтуватися в їх кількості в одній пляшці (для подальшого приготування і визначення потрібної кількості на прийом їжі) записуйте вагу на пляшці при пересипанні. Наприклад в 1,5л пляшку вміщається 1,2 кг гречки і т.д.
сублімоване м’ясо можна замінити сушеним м’ясом власного приготування, використовуючи фарш яловичого м’яса з додаванням жирної свинини (100 г свинини на 1 кг яловичини). Фарш рівномірно перемішують, солять, а потім сушать в духовці при температурі 70 – 80° протягом 12 годин.

д. Безпека у водній мандрівці.

Основні причини виникнення небезпеки в мандрівці:

погана технічна, фізична і моральна підготовка учасників і недисциплінованість учасників,
недостатній досвід керівника,
слабке вивчення району та умов майбутнього подорожі,
погана розробка маршруту,
невміле подолання перешкод,
зневага страховкою,
недооцінка труднощів і небезпек і переоцінка власних сил і можливостей,
ослаблення уваги на «легких» ділянках,
перевтома,
незнання прийомів надання долікарської допомоги,
раптова зміна погоди,
отруйні рослини та плазуни.

Попередні заходи попередження небезпеки:

перевірка спорядження,
рятувальних засобів.

Заходи попередження небезпеки в подорожі:

регулярний огляд плавзасобів, рятувальних засобів та іншого спорядження
своєчасний ремонт спорядження
Відпрацювання прийомів використання рятувальних засобів на першому порозі.
Суворе дотримання порядку руху,
попередній огляд серйозних перешкод,
організація страховки при подоланні природних і штучних перешкод.

Розвиток бізнесових здібностей в юнацтві середнього віку (14-16 років)

Прізвище, ім’я: Григорів Анатолій
Пластовий ступінь: Старшопластун
Дата народження: 14.04.1999
Домашня адреса Івано-Франківськ вул. Вовчинецька 25 кв 27
Телефон, е-пошта: 380679854597 grygorivtolik@gmail.com
Освіта: Український католицький університет
Місце праці: Стажування в Львівській бізнес-школі в напрямку фандрейзингу

Виховне діловодство і
термін його виконання:
Виховник гуртка «Пінгвіни» у 49 курені Івана Миколайчука
15.08.2015 – по сьогодні
Примітка (перерва в зв’язку з перебуванням в Українській Академії Лідерства в періоді з 1.08.2016-1.06.2017)

Відбуті табори та вишколи
(назва заходу, дата і місце проведення, статус):
1.Пісенно-ігровий дошкіл «ПОНІ», інструктор
2. КВВ ч. 165, учасник
3.»МНК Квітуча Весна 2018», у складі проводу, виховник
4. ЕВПП «SOS-2017», бунчужний
5. «Незвіданими стежками 2017», у складі проводу, виховник
6. EВПП «SOS-2016»,у складі проводу

Вид проекту:
Короткостроковий малий проект

Для кого він має бути зреалізований?
Для юнацького гуртка «Пінгвіни» (14-16р)

Мета проекту: ознайомити юнацтво з декількома існуючими бізнес-навички та навчити ними користуватись у повсякденному житті.

Актуальність теми проекту: за статистикою з 400 бізнес стартапів успішними стають лише 1-2 через брак обізнаності та навичок у галузі бізнесу.

Короткий опис проекту:
Оскільки за статистикою з 400 бізнес стартапів успішними стають лише 1-2 через брак обізнаності та навичок у галузі бізнесу. Важливо ознайомити юнаків з цікавою інформацією про моделі тайм менеджменту та лідерськими навичками, щоб спровокувати бажання юнаків покращувати свої бізнес навички та використовувати їх у повсякденному житті.

Інформація про реалізацію проекту:
Протягом місяця було проведено 2 гутірки :
1.Таймменеджмент (моделі успішних компаній)
2.Лідерство (роль у суспільстві та у бізнесі)
Та 1 екскурсія в успішну компанію SOMBRA

Дата, місце і тривалість виконання проекту по етапах:
1 етап
(2 гутірки та 1 екскурсія в успішну компанію, місто Івано-Франківськ, 2 год.30хв :
1)Гутірка про тайм менеджмент, тривалість 45хв
2)Гутірка «Хто такий лідер і чим він відрізняється від боса», тривалість 45хв
3)Екскурсія в компанію SOMBRA, тривалість 1год)
2 етап (опитник для юнаків(гугл форма) «Які навички здобули під час проекту»):
3 етап (перевірка опитників їх аналіз та підбиття підсумків ):
Короткий опис виконання проекту:
Протягом місяця, юнаки мали змогу більше ознайомитись з декількома існуючими бізнес-навичками та навчитись ними користуватись у повсякденному житті. Прослухавши 2 гутірки та побувавши на екскурсії від провідного стартапу SOMBRA, юнаки отримали потрібні знання. Щоб запевнитись у цьому задіяне юнацтво заповнили опитник і результати є достатньо позитивними.

Учасники і провід проекту,
їх кількість:
2 провід 5 юнаків

Результати виконання проекту, зауваги:
За результатами опитника, який заповнили задіяні юнаки гуртка «Пінгвіни», більшість юнаків здобули теоретичні знання та підкріпили їх на практиці і продовжують використовувати у повсякденному житті.

Детальний виклад інформації :
Протягом квітня-травня 2018 року Божого юнаки гуртка «Пінгвіни», мали змогу прослухати 2 гутірки і відвідати 1 екскурсію, щоб ознайомитись з декількома існуючими бізнес-навички та навчитись ними користуватись у повсякденному житті. Оскільки актуальною на сьогодні проблемою є низький рівень кваліфікації молодих спеціалістів у бізнес-стартапах.

У гутірці про «Лідерство» юнаки почули про різницю між лідером та босом, яке лідерство є ефективнішим або дієвішим. Фундаментом для всього у лідерстві є відповідальність, тож юнаки познайомились тісніше з цими темами.
(презентація у додатку)

Наступна гутірка була про «Тайм-менеджмент» та можливості його практичного застосування у буденному житті. За допомогою матриці Ейзенхаура, юнаки побачили легкий спосіб, як корисно використивовути час та як він може збільшити продуктивність вдвічі.
(гутірка в додатку)

Щоб закріпити знання важливо було продемонструвати на практиці, як працює діючий стартап на прикладі SOMBRA у Івано-Франківську. У цьому нам допомогла пластунка Христина Уграк, провівши екскурсію у офісі. Юнаки побачили над чим працюють спеціалісти та як це виглядає на практиці.
Щоб підсумувати, чи корисним був проект для мого юнацтва провів лаконічний опитник у гугл формах. За його результатами, більшість юнацтва ознайомились з декількома існуючими бізнес-навички та навчились їх використовувати у повсякденному житті.

Використані джерела
1. Стаття Базиленко Анни

Щороку в Україні з’являється 400 digital-стартапів

2. Стаття з веб-сайту bokoSMART
http://bokosmart.com/biznes/osobystisnyj-rist/3094-matrycja-ejzhhauera
3. Стаття з веб-сайту CLEVER|SM
https://www.cleverism.com/leader-vs-boss/

Мета Пласту для виховників

На кожному пластовому вишколі є гутірка, яка називається «Мета Пласту». Кожного разу на цій гутірці говорять про «Пласт – організація української молоді для патріотичного всебічного самовиховання», цитуючи основоположника Пласту д-р. Олександра Тисовського. В Україні не забувають про визначення мети Пласту із статуту МГО «Пласт – Національна скаутська організація України» – «сприяти всебічному, і зокрема, патріотичному вихованню та самовихованню української молоді на засадах християнської моралі; виховувати молодь як свідомих, відповідальних і повновартісних громадян місцевої, національної та світової спільноти, провідників суспільства на ідейних засадах Пласту». Звичайно ж, не забувають про «виховати доброго громадянина» з Великої Гри Юрія Старосольського, з детальним роз’ясненням кожного з трьох слів, які «обіймають засіб, об’єкт та його кваліфікацію». Без сумніву в цій гутірці згадують про Велику гру, якою є саме пластування. Хтось прив’язує мету Пласту до мети світового скаутингу «Creating a better world» і приводить до висновку, що мета Пласту насправді утопічна – створити ідеальне суспільство, в якому всі живуть згідно пластових ідеалів Добра, Краси та Любові. І при цьому дуже часто забувають згадати про, як на мене, найголовніше що повинен знати і розуміти пластовий виховник. Але спочатку про емпіричний досвід 😊

Гутірка «Мета Пласту» на крайовому вишколі виховників є далеко не найпростішою – треба ж розповідати по суті про сухі визначення, але розповідати при цьому надихаюче, щоб запалити всіх учасників першою гутіркою вишколу та спонукати їх задуматись над цими сухими визначеннями. Тому зазвичай інструктором на цю гутірку залучається хтось з пластових мастодонтів із беззаперечним авторитетом – фактично перші 10 КВВ, де я вже був комендантом, цю гутірку читав не я, а хтось такий як-от Тарас Полихата. Саме Тарас застосовував на цій гутірці елемент, який я пізніше застосовував і сам, – учасники мали завдання подумати і відповісти на кілька простих питань, таких як: як я прийшов до Пласту? Чому я залишився в Пласті в юнацтві? Чому я хочу стати пластових виховником? Напевно, якщо б на такі питання відповідали пластуни з новостворених станиць, які часто прийшли до Пласту вже в дорослому віці, то відповіді були б одними – у Львові, де половина учасників КВВ пластують ще з новацтва, а решта зазвичай пройшли все юнацтво, можна оцінити зміну зацікавлення Пластом починаючи від того як дитина приходить до Пласту, через те, як вона там залишається і аж до того, як вже не дитина стає пластовим виховником. За майже 10 років, коли я чув відповіді учасників на ці питання ще на гутірах Тараса Полихати і гутірках , які проводив вже я сам, відповіді були майже однаковими:

діти приходять до Пласту дуже часто випадково: часом їх приводять батьки чи інші родичі, при чому діти про Пласт часто знають дуже мало; часом їх приводять друзі чи старші брати-сестри друзів – тоді діти взагалі нічого не знають про Пласт; часом діти потрапляють в Пласт зовсім курйозно – найсмішнішою була історія як малого хлопця мама послала за хлібом в магазин, по дорозі він проходив повз пластову домівку, в які були відкриті двері і якраз відбувались зайняття гуртка, – хлопець зацікавився шумом і так потрапив на свої перші сходини;
діти залишаться в Пласті через друзів, цікаві заняття, пригоди, мандрівки, виклики, бажання саморозвитку і, звичайно ж, чар пластування (список можна продовжити в тому ж напрямку – як приклад треба обов’зково згадати і хлопців/дівчат як причини продовжувати пластувати);
колишнє юнацтво хоче стати виховниками дуже часто через бажання передати наступному поколінню те, що вони отримали від свого виховника (така собі «плата наперед» – тут рекомендую подивитись фільм “Pay it forward”), тим ж самим бажанням саморозвитку, звичкою пластувати, часом друзями і, без сумніву, чаром пластування.

Як часто в цьому списку прозвучала згадка про мету Пласту чи якийсь з її елементів? Зазвичай, коли учасники КВВ відповідають на ці питання, про мету Пласту не згадується взагалі, деколи на питання про причину стати виховником ще можуть назвати «змінити суспільство» чи «сприяти вихованню нового покоління».

Ось цей емпіричний досвід і показує те, що на мою думку, мав б знати і розуміти кожен без винятку пластовий виховник:

юнацтво НЕ приходить до Пласту через високі ідеали, бажання змінити світ чи побудувати Україну;
юнацтво в більшості випадків залишається в Пласті НЕ через ту ж високу мету;
і навіть виховниками пластуни та пластунки стають дуже часто не розуміючи, що вони хочуть втілити в життя мету Пласту.

Якщо б всі виховники в Пласті розуміли це, то нікого не мали б дивувати ситуації, коли після перших сходин, на яких виховник в основному говорить про формальні речі, гурток стає в рази меншим, або зовсім розпадається; коли юнацтво перестає цікавитись Пластом через те, що в них більшість занять відбуваються в домівці, а мандрівок немає взагалі і т.д.

Чи означає це все, що мета Пласту неактуальна і нею можна знехтувати при роботі з юнацтвом і зосередить виключно на створенні фану для юнацтва? Абсолютно ні. Пластовий виховник, як найважливіша людина в Пласті, в першу чергу є носієм пластової ідеї, який знає і розуміє пластову методу та вміє її застосовувати в роботі з юнацтвом з тим, щоб результатом такої роботи стало «виховання добрих громадян» та зміна світу на кращий. Іншими словами, головним викликом і завданням для кожного виховника в роботі з гуртком/куренем є реалізація Мети Пласту через програму УПЮ та форми занять при тому, що юнацтво пластує зовсім не для цього.

P.S. Чи є в цій статті якась нова і свіжа ідея? Жодної – читайте класиків, вони все ще актуальні 😉

«Можемо легко уявити собі, що для молодої людини, юнака, який приєднується до пластового гурту, заплянована мета Пласту не є свідомим мотивом його постанови. Навпаки, юнак бачить мету у самому пластуванні, у його привабливому змісті, в активностях, пригодах, романтиці тощо. Він не думає про те, що через пластування і в його висліді він стає кращим, кориснішим, може, — щасливішим. Він думає про те, що саме пластування вже тепер дасть йому вдоволення, заспокоїть цікавість, дасть щасливі переживання.

Тож так і повинно бути. Це саме суть пластової методи, що самовиховання як мета Пласту приховане за його атрактивністю. Можна сказати, що юнак, пластуючи, ,,самовиховується” підсвідомо.

Натомість свідомість мети Пласту має інше значення для пластових виховників, які керують юнацьким пластуванням як виховним середовищем. Для пластового виховника, тут зокрема — зв’язкового, усвідомлення мети Пласту, визнання її вартости і відчуття, що для неї він повинен і варто йому працювати, буде першим фактором у мотивуванні свого бажання стати виховником.»

Начальний Пластун Юрій Старосольський, 1970 рік

Посібник зв’язкового для виховної праці в Уладі Пластунів Юнаків.

Виховання дітей з дитячим церебральним паралічем в Пласті та їхня інтеграція в загальнопластове середовище

Мета	Допомогти виховникам, в чиї гуртки можуть потрапити діти з такою проблемою, не розгубитися і продовжувати конструктивну роботу з гуртком
Актуальність теми	Пласт стає дедалі популярнішим і відкритим для різних людей. В тому числі, окрім здорових дітей, тепер до нас приєднуються і діти з деякими вадами. Цей проект покликаний бути маленькою підказкою виховникам як чинити, щоб не акцентувати забагато уваги на таких дітях, але і щоб не втратити їх лише через фізичні недоліки
Короткий опис	Проект складається з 3 частин: ознаки ДЦП, та проблеми, що його супроводжують; інтеграція таких дітей у гурток; спілкування з батьками.
Інформація про реалізацію	Проект розроблений на основі безпосередньої роботи з юначкою, що має діагноз ДЦП та вивчення літератури бібліотеки ВДПУ з даної теми

ДЦП. Діагноз, ознаки, суміжна проблематика

На сьогоднішній день суспільство вкрай стурбоване зростанням кількості дітей з вадами психофізичного розвитку та дітей-інвалідів. За оцінками експертів ООН та ВООЗ, кількість людей з обмеженими життєвими і соціальними функціями складає 10% населення земної кулі. Понад 120 млн. з них – це діти та підлітки. На жаль, ці світові проблеми не обійшли і нашої країни. За останні роки в Україні кількість дітей з порушеннями психофізичного розвитку зросла на 22%, щорічно на 5-6 тисяч збільшується число дітей-інвалідів.

Порушення опорно-рухового апарату можуть виникнути внаслідок певного захворювання, що призвело до розладу рухових функцій, внаслідок травми хребта.

Дитячий церебральний параліч виникає при ураженні мозку плоду. Серед факторів, що призводять до цього – киснева недостатність, пологові черепно-мозкові травми, інтоксикація в період вагітності, інфекційні захворювання тощо. Характерними для ДЦП є рухові розлади, неспроможність контролювати та координувати рухи, мимовільність рухів, порушення загальної та дрібної моторики, рівноваги, просторової орієнтації, порушення мовлення, слуху та зору, підвищена виснажливість, нестійкий емоційний тонус. Ці стани можуть посилюватись при хвилюванні, несподіваному зверненні до дитини, перевтомі, намаганнях виконати певні цілеспрямовані дії. Для дітей з ДЦП характерна обмеженість артикуляційних м’язів, порушене голосоутворення. Також спостерігається порушення фіксації і простеження предметів, зорово-моторна координація.

Ряд вчених (С. Дуванова, Н. Трофімова) виділяють такі особливості структури інтелектуального розвитку при ДЦП:

знижений запас понять та уявлень про навколишній світ, що обумовлено вимушеною ізоляцією, обмеженням контактів дитини з однолітками, утруднення пізнання навколишнього світу в процесі предметно-практичної діяльності, порушення сенсорних функцій;
нерівномірний, дисгармонійний характер інтелектуальної недостатності. Мозаїчний характер розвитку психіки пов’язаний з органічним ураженням мозку на ранніх етапах його розвитку. Несформованість вищих коркових функцій є важливою ланкою порушень пізнавальної діяльності при ДЦП. У деяких дітей розвивається словесно-логічне мислення, в інших переважають наочні форми мислення;
сповільненість психічних процесів, труднощі переключення на інші види діяльності, недостатність концентрації уваги, зниження обсягу механічної пам’яті. Велика кількість дітей відрізняється низькою пізнавальною активністю, що проявляється у відсутності інтересу до завдань, слабкій зосередженості, повільності й зниження переключення різних психічних процесів. Низька розумова працездатність частково пов’язана із церебрастенічним синдромом, що характеризується швидко наростаючим стомленням при виконанні інтелектуальних завдань. Найбільш чітко це проявляється в шкільному віці при різних інтелектуальних навантаженнях.
характерні розлади емоційно-вольової сфери, які проявляються по-різному: підвищена емоційна збудливість, дратівливість, рухове розгальмування; чи навпаки – загальмованість, сором’язливість, боязкість. Схильність до коливань настрою часто поєднується з інертністю емоційних реакцій.
спостерігається своєрідна структура особистості: достатній інтелектуальний розвиток поєднується з відсутністю впевненості в собі.

Важливо зауважити, що у таких дітей слабко розвинена невербальна складова інтелекту (тобто порушені просторові уявлення, сама уява розвивається неординарно, сенсомоторна координація розвинута ненормально). Натомість, вербальний інтелект (володіння поняттями, логічними міркуваннями тощо) зберігається нормальним, може не відрізнятися від вербального інтелекту здорових дітей. Втім, ослабленість центральної нервової системи негативно впливає на процес вирішення складніших завдань. Пам’ять і увага просто настільки хиткі, що кількаступеневі завдання просто не запам’ятовуються, а через довготривалу відсутність успіху, увага просто розсіюється.

На сьогодні існує 2 моделі інвалідності – медична і соціальна. Медична є дуже поширеною, акцентує увагу на діагнозі, надає людям з інвалідністю статусу хворих, наполягає на їх лікуванні та ізоляції. Така модель поглиблює прірву між соціумом та людьми з інвалідністю. Інша ж модель, соціальна, акцентує увагу на особистості людини, а не її фізичних здібностях. Цієї моделі і ми, як виховники, повинні дотримуватися. Проблеми, що не можуть вирішити дипломовані лікарі, можуть згладити виховники шляхом інтеграції у достойне суспільство, та зосередженні на сильних сторонах особистості.

Як уже вище згадувалось, особливістю структури розвитку особистості є неадекватне самосприйняття, підвищена емоційна збудливість. Тому для виховника не повинно бути новиною, що щойно спокійна і посміхнена дитина плаче через якусь дрібницю і тим більше не повинен звинувачувати себе. Це характерна поведінка для даного випадку і все, що ми можемо зробити – розширити межі, в яких дитина залишається емоційно стабільною.

Отож, як для виховників, важливішою є соціальна модель інвалідності, на якій зосередимо увагу у даному методичному проекті. Кожна дитина сприймає себе з різних сторін (Я-інтелектуальне, Я-фізичне, Я-емоційне, Я-соціальне), які об’єднуються у єдиний Я-образ. Забігаючи наперед, найбільшої шкоди загальному Я-образу завдає сторона Я-соціального. На основі аналізу творчих робіт на тему самоопису дітей із церебральним паралічем, необхідно сказати, що Я-інтелектуальне у таких дітей не виходить далеко за межі норми. Учителі і батьки у цій сфері формують поняття важливості знань у свідомості дітей. Недоліком є те, що інтелектуальні пошуки не виходять за межі шкільної програми. Тобто такі діти навряд чи мають хобі, захоплення чи особливі інтереси. Тому очевидно, що навіть за умови початкової зацікавленості однолітків у особливій дитині, їм швидко стає нудно через недостачу спільних тем для спілкування. Я-фізичне, насправді, теж не є найбільшою проблемою, адже усі знають як вони виглядають і на що спроможні. Важливі люди для особистості допомагають дитині сформувати особисту точку зору на свої фізичні можливості. Спрацьовують, щоправда і захисні механізми у фізичному описі, коли діти описують вигляд, одяг, а до фізичних можливостей просто не привертають уваги. Я-соціальне, на жаль, страждає найбільше. Особливо сумна ситуація складається у випадку, коли дитина навчається у спеціалізованому навчальному закладі, де всі у приблизно однакових умовах і вчителі формують позитивну модель самосприйняття, але у спілкуванні зі здоровими дітьми з двору виникають труднощі. Здорові діти починають знущатися, ображати, кепкувати. Таким чином, діти з ДЦП частіше спілкуються з дорослими, які не образять. Така чутливість дитини призводить до вразливості, невпевненості, егоцентричних рис і потребує корекційних втручань. От тут виховники і можуть допомогти, забезпечивши позитивну атмосферу у колективі здорових дітей, де дитина із ДЦП зможе знайти справжніх друзів та розширити коло своїх інтересів.

Інтеграція дитини з ДЦП в загальнопластове середовище

Кожна особистість повинна мати право жити незалежно. Справжня незалежність передбачає незалежність не так фізичну, як психологічну, незважаючи на наявність інвалідності та її ступінь. Цей аспект забезпечується ставленням оточуючих людей і бар’єрами навколишнього середовища. Людина з інвалідністю повинна володіти можливістю не просто пасивно споживати блага цивілізації, але й активно долучатися до творення чогось нового.

Якщо на бар’єри зовнішнього середовища (відсутність пандусів, високі бордюри тощо) виховник саме у ролі виховника вплинути не може, то соціальні бар’єри саме він і покликаний руйнувати. Реакція здорових людей на людей з обмеженими можливостями впадає з крайнощів у крайнощі. Хтось їм симпатизує і співчуває, а хтось сприймає їх вкрай вороже. Суспільна думка приписує таким людям зайву емоційність та імпульсивність, підвищене почуття жалості до себе, надмірну вимогливість при виконанні бажань. Тому хтось намагається швидше закінчити діалог, користуватися щонайлегшими лінгвістичними конструкціями; а хтось – починає почуватися незручно через різні фізичні можливості і цим надає людині з інвалідністю певного ореолу. Насправді, найоптимальніший, зручний для обох сторін варіант спілкування – взаємодіяти як із будь-ким іншим у нормальних обставинах. Для виховників це найважливіше, адже зазвичай діти приймають однолітка з відхиленнями до колективу набагато швидше, ніж виховник встигає звикнути до факту наявності такої дитини у його (її) гуртку.

Існують певні правила спілкування з людьми, що мають фізичні вади:

Побачивши таку людину не потрібно впадати в ступор;
Не намагайтеся відсторонитися чимшвидше – вони не заразні;
Відповідайте спокійно, без надмірної жестикуляції, як при звичайному спілкуванні;
Не виявляйте недбалості до візка. Його вважають продовженням свого тіла;
За можливості, допоможіть ділом, словом, посмішкою.

На основі статей про включення дітей з ДЦП до навчального процесу у загальноосвітніх школах зроблено висновок, що це не завжди виправдано, адже у кожної дитини з такою проблемою існують свої особливості і кожен із них має свій особливий рівень інтелектуального, фізичного, емоційного розвитку. Тому кожен з них потребує індивідуального підходу, що не зовсім можливо у середньостатистичному класі з тридцятьма учнями. Та перевагою Пластових гуртків є мала кількість дітей (що одразу ж дає можливість втілити індивідуальний підхід у життя) та відсутність жорстких часових рамок у здачі всіх проб (достатньо вмотивована дитина, прослухавши гутірку від виховника чи інструктора, переслухавши її ще разів з 5 від кожної дитини, що здаватиме цю точку проби, на шостий раз сама зможе усвідомлено пояснити. При цьому точної дати для здачі якоїсь точки немає. Тому без будь-якого тиску в кінці кінців вдало завершить пробу). Отож, основною вимогою для гуртка є толерантне ставлення до повільніших процесів мислення, а до виховника – терпіння і спокій при пояснені одного й того ж простими словами вкотре. При цьому важливо залишатися вимогливим до поведінки юнацтва, щоб просто-напросто не «зависати» на одному місці з дітьми, які навіть не намагаються будь-яким чином сприяти позитивному результату.

Робота з батьками дітей з порушеннями розвитку опорно-рухової системи

Більшість дослідників підкреслюють, що від взаємовідносин дітей з батьками залежить, наскільки адекватною буде їх взаємодія з навколишнім середовищем. Сім’я виступає найважливішим фактором соціалізації, під якою розуміється складний процес засвоєння дитиною культурно-історичного досвіду. У випадку, коли мова йде про сім’ю дитини з відхиленнями у розвитку, домашнє виховання виступає не тільки як найважливіший і визначальний фактор соціалізації, але і як двері в соціальну інтеграцію, шлях до самостійного і незалежного життя. Дослідники відмічають, що ірраціональний страх за дитину у батьків доповнюється таким же ірраціональним почуттям провини перед нею. Більшою мірою переживають почуття провини матері.

Сім’ї, які виховують дітей з особливими потребами, так чи інакше повинні співпрацювати зі спеціалістами різних областей (медичний персонал, психологи, дефектологи та ін.). Проблемою є те, що найчастіше батьки не хочуть приймати будь-яку допомогу від оточуючих. Подібна поведінка з боку батьків може породжувати певні проблеми у процесі лікування та безпосередньо виховання дитини.

За результатами тестування (Методика вивчення самооцінки) більшість досліджуваних мають високий (35,5 %) і неадекватно високий (37,7 %) рівень самооцінки. Звертає на себе увагу, що результатів із рівнем самооцінки «нижче від середнього» і «низький» не отримав жоден з батьків.

На основі неадекватно завищеної самооцінки у людини виникає неправильне уявлення про себе, ідеалізований образ своєї особистості і можливостей, своєї цінності для оточуючих, для загальної справи. У таких випадках людина йде на ігнорування невдач заради збереження звичної високої оцінки самої себе, своїх вчинків і справ. Відбувається гостре емоційне «відштовхування» всього, що порушує уявлення про себе. Сприйняття реальної дійсності спотворюється, ставлення до неї стає неадекватним – чисто емоційним. Раціональне зерно оцінки випадає повністю. Тому справедливе зауваження починає сприйматися як причіпка, а об’єктивна оцінка результатів роботи – як несправедливо занижена. Неуспіх постає як наслідок чиїхось підступів або несприятливо сформованих обставин, ні в якій мірі не залежать від дій самої особистості.

Людина із завищеною неадекватною самооцінкою не бажає визнавати, що все це – наслідок власних помилок, ліні, браку знань, здібностей або неправильної поведінки. Виникає важкий емоційний стан – афект неадекватності, головною причиною якого є стійкість сформованого стереотипу завищеної оцінки своєї особистості. Можна припустити, що неадекватно високий рівень самооцінки у більшості досліджуваних, а також в якійсь мірі і високий, носить компенсаторний характер.

Найкраще йдуть на контакт ті батьки, які вже побачили позитивний вплив Пласту на особистість їхньої дитини. Тоді у них виникає повага до виховника, який безкоштовно якісно працює з їхньою дитиною, знаходить їй позитивне коло спілкування, дає вибір захоплень, заохочує до розумової чи творчої роботи.

Висновки + приклад з особистого досвіду

У моєму гуртку є юначка з діагнозом ДЦП легкої форми. Це доволі сонячна дівчинка з малопомітними фізичними вадами, але дуже нестійкою психікою. Дитина навчається у загальноосвітній школі, у Пласті вже 2,5 роки, здає ІІ пробу. Відвідування пластового середовища було рекомендоване шкільним психологом, знайомим із засадами Пласту.

Адаптація юначки до життя в Пласті була доволі довгою. Протягом перших півроку сходин 15-20 хвилин резервного часу йшло на її заспокоєння і повернення до конструктивної роботи гуртка. Особливо важко було з майстерками: дівчинці тяжко було зосередитись, складно давалися завдання на мілку моторику, а найменший неуспіх викликав бурхливе незадоволення.

Переломним моментом, на мою думку, став курінний табір. Тут відбулося порушення багатьох звичних моделей поведінки. Дівчинка вперше була відірвана від мами на доволі довгий період. Життя в лісі в наметі, де можна розраховувати лише на себе і своїх друзів, робить дітей витривалішими, самостійнішими. Спочатку були і істерики по телефону, і сльози в тиші лісу, але, в решті-решт, повернулися додому всі усміхнені, наповнені спогадами і новими емоціями.

Вже наступного року після табору дана юначка брала активну участь у всіх пластових заходах, грала у сценці на ДП, через кілька місяців почала писати вірші. Згодом вона поділилася своїми творчими надбаннями з гуртком (адже у дружньому колективі в атмосфері довіри критика не така вже й страшна). Дівчатам сподобались вірші юначки, вони всіляко підтримували її. Сценарій сценки для Орликіади, який був розроблений сумісними зусиллями дівчат мого гуртка, а також авторські вірші «моєї особливої дівчинки» побачили світ на Орликіаді 2017 і були достойно оцінені.

За роки виховництва я зрозуміла, що реакція дітей на нестандартні ситуації завжди прямо пропорційна реакції виховника. Якщо впадати в паніку, то можете вважати сходини закритими, а дану історію – найбільш поширеною в арсеналі очевидців. Але якщо спокійно і впевнено реагувати на втрату самоконтролю, то істерики закінчаться за лічені хвилини. З часом, такі ситуації стануть рідшими, дитина звикне до цього кола спілкування і на майстерках навіть спокійно робитиме журавликів орігамі(!).

З метою більш якісної допомоги юначці була піднята медична література, рекомендації по соціалізації дітей з обмеженими можливостями. Але не будемо забувати, що виховник – не професійний лікар, психолог чи дефектолог (у переважній більшості випадків) і намагатися виконати їхню справу – дурна праця, а іноді і небезпечна. Допомога таких фахівців є обов’язковою. В моїй практиці відбулося кілька зустрічей з психологом, що спостерігав дитину в школі, з класним керівником дівчинки. Велику допомогу надавали батьки: вони завжди були у конструктивному діалозі з виховником, підтримували дитину, допомагали їй справлятися з невдачами.

Виховання дітей з дитячим церебральним паралічем в Пласті та їхня інтеграція в загальнопластове середовище можуть бути успішними за умови розуміння ситуації, взаємодії із фахівцями та готовності виховника спокійно реагувати у будь-якій нестандартній ситуації. Пласт може допомогти дитині з особливими потребами відчути себе потрібною і впевненою у власних силах, в чому я і бажаю успіхів тим, хто шукав у цій статті допомоги.

Карта місць для таборування

Місця для таборувань та мандрівок на Тернопільщині.
Почав створювати гугл-карту із точками та мінімальним описом за досвідом таборувань Тернопільський Пласт та МНК – Тернопіль.
Корисно буде всім, хто планує в 2018 році заходи активного відпочинку, дозвілля, мандрівки, вишколи чи наметові табори в нашій області.
Якщо в когось є доповнення, уточнення та пропозиції – радо прийму.
Тернопільщина – багатий край на чудові місця для здорового, активного дозвілля, вишколів та таборування, а також повен цікавих історичних та краєзнавчих пам’яток.

Посилання на карту – тут

І ще одна знайдена мною подібна карта – тут

Юридичні та фінансові рекомендації в організації літніх пластових наметових таборів

Додатки до методичного проекту можна переглянути в оригіналі проекту.

Анотація проекту

Проект передбачає юридичні та фінансові рекомендації зпідготовки та проведення пластових літніх наметових таборів.

Мета: Підготовка практичних рекомендацій з юридичних та фінансових питань комендантам для проведення пластових таборів.

Актуальність: на сьогоднішній день існують часткові матеріали щодо юридичних та фінансових питань, здебільшого з пластовими вимогами, які не враховують останніх змін у законодавстві для проведення літніх пластових таборів. Тому зараз необхідна актуальна розробка, яка стане підручною книжечкою комендантам у підготовці літніх пластових таборів.

Ділянки програми УПЮ, які будуть опрацьовані в проекті: В проекті буде опрацьовано важливий елемент пластування – організація пластових таборів.

Цільова група пластунів, на яку спрямований проект: коменданти пластових таборів.

В юридичній частині рекомендацій розкривається особливості оформлення документів із проведення пластових літніх наметових таборів з дотриманням вимог законодавства. Тут же зазначаються нормативно правові акти які регламентують проведення таборів та оздоровлення юнацтва. Зазначено всі служби з якими потрібно узгодити документи на проведення таборування та в додатках подані зразки, які практично використовувалися.

У фінансовій частині рекомендацій описано особливості фінансово-господарського характеру: від закупки продуктів, до подання платьожок у державне казначейство, підписання договорів і проведення проплат. До кожного пункту подаються зразки і додатки, які практично використовувалися під час проведення таборів.

Також у роботі зазначено питання звітування як фінансового, так і творчого характеру до державних органів влади, донорів, фондів та грантодавців.

Continue reading “Юридичні та фінансові рекомендації в організації літніх пластових наметових таборів” →

Базові основи скаутінгу для юнака

«Кожна дитина має право на пригоди». Беар Грілз.

З чого починається «Пластування для хлопців» Бі-Пі та «Життя в Пласті» Тисовського? З гутірки про чар пластування, про любов до природи та про пригоди з друзями.

Манять до пластування перш за все пригоди, можливість спілкування із друзями, отримані при цьому пережиття.

На жаль, в теперішній пластовій праці виховників про це часто забувається.

Багато юнаків приходять у Пласт із ентузіазмом, запалом, прагненням до мандрування, відкриттів. Але якщо вони цього не віднаходять протягом кількох місяців, то їхній запал зникає і багато із них відпадає.

Пригоди, мандрівки, ігри, інші цікаві заняття на природі здавалося б мали бути невід’ємною основою програми пластового гуртка і куреня.

Але в останнє десятиліття внаслідок глобальних змін в суспільстві, зменшення рухової активності людини, засилля комп’ютерів та інших засобів комунікації тощо все більше спостерігається відірваність від співжиття із природою в пластуванні.

Споглядання показують, що в програмі праці типового куреня чи гуртка дуже мало є мандрівок, практичних занять із табірництва, куховарення, піонірки, орієнтування, самозарадності тощо.

Більшість із розвідувачів, які приїжджають на крайові табори, мають мало практичних навичок життя в природі. В їхньому життєвому досвіді часто був 1-2 таборування.

Деякі «друзі» пояснюють, що практичне пластування все менше на часі, що зараз більш актуальніше є поширення «комп’ютерних» вмілостей тощо. Звісно, що часи змінились, і для життя в суспільстві зараз більш потрібніші інформаційні технології, ніж вміння з піонірки.

Але для виховання особистості, всебічно (фізично, емоційно, розумово, духовно, соціально) розвинутої, спілкування із природою через співжиття, практичні вмілості, мандрівки та таборування є конче потрібне.

Отже, в нас поширилось так зване «теоретичне» пластування, коли здають точки проби та вивчають вмілості (не від знання, а від вміння!).

Що дають пригоди юнаку? Дуже багато.

Це найперше позитивні пережиття, відчуття радості і захоплення, романтика. Це відчуття свободи, самостійності, відповідальності за себе та інших. Пригоди, особливо екстремальні, виробляють сильні риси характеру, гартують волю. Виробляють шляхетність та мужність. Долаючи в пригодах випробування та виклики, перепони, здобуваючи позитивні результати, нові вершини, перемоги юнак стає сильнішим, впевненішим у собі, щасливим в решті решт.

Звісно, що найкращі пригоди – в дикій природі, яка дає молодій людині безліч підстав для пережиття краси, спілкування із тваринами та рослинами.

Варто також зазначити, що в останні роки серед молоді в світі та Україні поширюються різні види активного дозвілля. Люди побільше прагнуть вириватись на лижі, веломандрівки, піші подорожі, мандрування в різні цікаві краєзнавчо-історичні місця.

Отож, друзі зв’язкові, курінні, гурткові! Побільше подорожуйте зі своїм юнацтвом, даруйте їм чар пластування в пригодах та захоплюючому спілкуванні в пластовій «банді», її перемогах, здобутих вершинах, подоланих перешкодах.

«Я любив пригоди і хотів побільше проводити часу із друзями в наших юнацьких затіях. Саме це було в скаутінгу. Тому я і став скаутом» (Беар Грілз).

4.01.11 М. Бігус