Олеський замок

Опис

Вперше Олеський замок згадується в письмових джерелах, датованих 1327 роком. Розташування замку на кордоні Литви і Польщі зумовило постійну боротьбу за нього та часті зміни власників. У XV–XVІ ст. Олеський замок кілька разів ставав жертвою руйнівних набігів татар. У другій половині ХV століття замок перестав бути оборонною спорудою і перетворився у резиденцію магнатських родів: Даниловичів, згодом Собєських, Жувуських.

Олеський замок відомий у польській історії тим, що 1629 року тут народився онук Даниловича, майбутній король Польщі Ян ІІІ Собєський, за часів правління якого замок отримав статус королівської резиденції. Згідно легенди про народження цього одного з найвизначніших польських королів і полководців, майбутній король народився під час грози, окрім того, на замок тоді напали татари; і в той момент, коли бабка повитуха поклала немовля на мармуровий стіл, вдарив дуже сильний грім, і стіл розколовся навпіл, після цього одразу ж з’явилося пророцтво про те, що новонароджений буде незвичайною людиною.

У своїй подальшій історії замок багато разів потерпав від руйнацій: декілька пожеж і сильний землетрус 1838 р. спричинили руйнування мурів замку. Не менше пошкодили його і самі власники – після того, як в одній з кімнат знайшли замурований скарб, почалися гарячкові пошуки інших коштовностей: розбивалися стіни з розписами, руйнувалися каміни, знімалися підлоги. На кінець XIX ст. Олеський замок перетворився практично на руїну. За зібрані в 1882 р. львів’янами кошти замок викупили, і він перейшрв у власність держави. До 1939 р. замок використовувався як сільськогосподарська жіноча школа. Коли Галичина була приєднана до СРСР, у замку організували табір польських військовополонених, у роки Другої світової війни тут розміщувалися військові склади.

Портал з рустом

Лише з 70-х років минулого століття розпочалося активне відновлення Олеського замку. Нині це відділ Львівської галереї мистецтв. У музеї представлено: галицько-волинський іконописний живопис ХV–XVIII ст., український портретний живопис XVI–XVIII ст., європейське малярство XVII–XVIII ст., львівську скульптурну школу XV–XVIII ст., різноманітні європейські інтер’єри, а також унікальна колекція творів одного з найталановитіших європейських скульпторів ХVIII століття – Йогана Георга Пінзеля.

Експозиція: Різноманітність фондів Львівської галереї мистецтв надала можливість створити своєрідну експозицію, що й нагадує замкові експозиції в інших містах, і досить відрізняється від них. Бурхлива історія замку не сприяла збереженню багатьох автентичних речей, тому автентику представляють фасади будівлі, замкові портали, геральдичні рельєфи з каменю.

Музеєфіковані цокольні та приміщення першого поверху, що в давнину використовувались як господарські. Житловими були приміщення другого та третього поверхів. Скрізь, де були залишки оздоб стародавніх інтер’єрів, вини реставровані.

Палацовий характер інтер’єру частково збережений в сучасній музейній залі № 6. Над проектом працював скульпторЛеблан у 2-й половині 18 ст. Тоді ж виконані декоративна ліпнина на північній стіні та карниз біля стелі. В 18 столітті стелю прикрашав багаточасний плафон на міфологічну тему (Викрадення Європи). Альков прикрасили стюковою мозаїкою. Суміш з фарби, гіпсу, товченого мармуру та алебастру наносили на стіну, комбінуючи різні кольори, що імітувало природній мармур. Мозаїки створюють архітектурні детали, додатково прикрашені гірляндами з фруктів та квітів. Пошкоджені мозаїки зберіглися у трьох залах і частково відновлені.

Палацовий характер цих залів підсилюють оригінальні меблі 17-18 століть та дві дерев’яні скульптури у повний зріст – алегорії чеснот. Серед експонатів замку –

• стародавні неглазуровані рамочні кахлі 12 ст.
• українські ікони
• чотири портрети Жевуських, врятовані з палацу в Роздолі
• мармурове погруддя доби відродження королеви Варвари Радзивілл, що померла в 31 рік
• натрунні польські портрети
• декоративна композиція «Вакх та Аріадна» (худ. Юрій Семигоновський, що навчався у Римі в 17 столітті)
• зразки дерев’яної скульптури
• Надгробок Анни Сенявської,врятований з руїн замкової каплиці в Бережанах (гіпс, 1574 р.. пізній ренесанс)
• західноєвропейські гобелени доби бароко та маньєризму («Поліфем», «Одісей»)тощо.