Пластовими місцями Львова

Опис

1. вул. Федорова, 11 ( колишня вул. Бляхарська, 11)

Тут був Ставропігійський інститут, і з 1921 року тут була пластова домівка у Львові, також розміщувалась Верховна Пластова Команда, яка керувала всім пластовим рухом в Галичині, а потім і на Волині, і на Закарпатті, і за кордоном, тут був Львівський кіш (тепер як станиця), тут певний час була кооператива “Пласт”. Так само тут були домівки деяких куренів, проходили сходини, наприклад, 4 куреня ім. Б. Хмельницького; в цьому приміщенні була була домівка ОЗО та Лісових Чортів… Але закінчилося тим, що керівництво Ставропігійського інституту, де почали переважати москвофіли, вирішило, що Пласт не відповідає духові їхнього інституту, і в 1929 році Пласт звідси вигнали, після чого стала ще більш актуальною справа побудови власної пластової домівки. Але в 1930 році Пласт заборонили, і так свою домівку пластуни не збудували.

2. вул. Руська, 20

Будинок “Дністра”. Там у 1941 році відбувалися сходини з метою створення Організації української націоналістичної молоді “Січ”. Молодіжну організацію творили на пластових засадах. Чому назвали “Січ”? Тому що, як йшли на східну Україну, думали, що на сході назву “Січ” будуть краще сприймати, ніж “Пласт”. В установчих сходинах тої Січі брали участь пластуни (можна згадати Катерину Зарицьку, Тимоша Білостоцького, на тих сходинах був і Олександр Тисовський). Організацію німці одразу заборонили. Тиміш Білостоцький у своїх спогадах згадує, як він одного разу прийшов туди в якихось справах і бачив, як Дрота німецька поліція поставила під стінку. Очевидно, щось з’ясувували, але могли й розстріляти.

3. пл. Ринок, 10

Тут до 1939 року була одна з провідних українських установ — “Просвіта”. У 1941 році Просвіту пробували відновити, але не вдалося. Створили якийсь замінник — Українське освітнє товариство, і у 1944 році кінцево тут перестало пахнути Просвітою і українським життям.

В цьому будинку в 1941 році відбулися Національні збори, і 30 червня 1941 року було проголошено відновлення Української держави. Був створений уряд на чолі з Ярославом Стецьком. Чому уряд створили 30 червня? Почалася німецько-московська війна, німці окуповують Україну, українці хотіли поставити їх перед фактом, показати, що Україна є самостійний суб’єкт, і, навіть, якщо тут є німецькі війська, то вони є союзниками. Німці зразу показали, наскільки вони можуть бути союзниками — почалися арешти. В уряді Ярослава Стецька було дуже багато пластунів. З них: Андрій П’ясецький, гетьманський скоб, Лісовий Чорт. Він був міністром лісів. Першим заступником Ярослава Стецька був Лев Ребет, Загін “Червона Калина”, стрийський пластун. Є вулиця у Львові Лева Ребета. Військовий міністр — Всеволод Петрів, пластун з Праги, генерал-хорунжий ще армії УНР. Його два заступники — Олекса Гасин, Роман Шухевич. Міністр фінансів був Євген Храпливий, буковинський пластун ще з 1913 року. А його дочка Леся Храплива написала купу різних дитячих оповідань. Іван Климів був міністр політичної координації. Микола Лебедь був міністр безпеки.

4. вул. Театральна (Народний дім), 22

Тут знаходився штаб збройного повстання, яким керував Д.Вітовський. З 1862 по 1907 рік тут був “головний заклад” Львівської академічної гімназії, після чого він “переїхав” на вул. Л. Сапєги (тепер – С. Бандери). З 1907 року в цьому будинку на третьому поверсі була Філія Академічної гімназії. Ви знаєте — Академічна гімназія — перша українська школа, там вчилися Коновалець, Барвінський, Тисовський вчився, потім викладав. Тут вчителем був Петро Франко, один з засновників Пласту. І, власне, тут, поряд з Академічною гімназією, Петро Франко, вчитель руханки, працював зі своїм гуртком. Потім тут був 7 курінь ім. Князя Льва, курінь 43 ім. Олега Віщого, який потім скоротили. В українській гімназії вчилося багато пластунів. Тут зі своїм гуртком працював і Олександр Тисовський. Та перша пластова присяга відбулась при Академічній гімназії, коли вона вже базувалась на вул. Бандери, 14.

5. вул. Коперніка, 5

Тут була повітова Січ. Січ створена в 1900 році, 5 травня. Тут за столиком сиділа Олена Степанів і реєструвала Січових Стрільців. Тут займався з гуртком Іван Чмола, потім цей гурток майже весь пішов воювати, частина з них загинуло. Цей невеличкий гурток Чмоли в Січових Стрільцях відіграв дуже визначну роль, кілька з них були пізніше членами Центральної Ради. Це були переважно студенти.

6. Глібова (Хмільовського), 15

Власник будинку – Кирило Студинський. Будинок був великий, тому Кирило частину кімнат здавав в оренду. І тут жило багато різних людей, наприклад, Климентій Монцібович, один з перших духівників Пласту, він помер в 1920-х роках. В дворі того будинку була одна з перших пластових зустрічей влітку 1921 року. Тоді ще навіть статус Галичини не був відомий, були суперечки, чи то буде автономія, чи просто (поляки хотіли, щоб було просто окупована земля). Тільки відгриміла війна, ще в 1921 році на Наддніпрянщині воюють партизанські загони, недавно був Зимовий похід, а тут відбулася вже перша пластова зустріч львівських куренів (Богдана Хмельницького, Конашевича-Сагайдачного, Князя Лева, приїхали ще з Перемишля пластуни). Крім того, в цьому будинку в 1923 році фактично був заснований Улад Старших Пластунів. На піддашшю була домівка Клюбу старших пластунів. Ще не було Уладу, не було куренів, а старші пластуни там проводили заняття. Тобто цей будинок для Пласту, може, такий важливий. як Академічна гімназія. Неподалік, через вулицю мешкав Северин Левицький, відповідно, може й спільно працювали з Тисовським. Коли не було куди подітися, йшли до Студинських.

7. пр. Свободи, 20

Цей музей зафундував Митрополит Андрей Шептицький для того, щоб українське мистецтво бурно розвивалось. Митрополит Андрей дуже помагав Пласту, дав землю, приміщення, ліс… А ще в тому музеї працював Степан Охримович, ще один калиняка, генеральний осавул (так, як для Пласту Начальний Пластун, так він був для Загону “Червона Калина”). Це був перспективний науковець, але займався політичною діяльністю, був крайовим провідником ОУН, його заарештували поляки, в тюрмі дуже побили, випустили на волю, і він за кілька днів помер в с. Завадові біля м. Стрия.