Про елементи козацького виховання як частини народної системи формування та розвитку особистості в українському народові, або що можна зараз використати у неформальній освіті та національно-патріотичному вихованні.
В Пласті елементи козацької традиції присутні наскрізними нитками – від назви організацїі та її членів (дивіться статтю Петра Франка “Пластуни”, так і до багатьох елементів назовництва, патронів куренів, проявів дитячого самоврядування, способів таборувань. легенд таборів, окремих спеціалізацій).
Тож давайте подивимось, що можна ще запроваджувати у діяльності куренів, пластових заходах із елементів козацької спадщини, що дійшли до нас
Про козацьке виховання (козацьку педагогіку) стало популярно говорити в 1990-х роках в середовищах патріотично налаштованих педагогів, козацьких організаціях і кілька осіб із академічного середовища.
Поняття “козацька педагогіка” є сучасним, досить штучним, як спроба окреслити всю суму узагальнених даних про освітню діяльність, навчання та виховання в часи козаччини.
Але спроби створити комплексну педагогічну систему не дійшли до завершеного рівня.
Окремі праці, на мою думку, лише в загальному торкаються питання, яке ж було виховання молоді в часи козацтва, формування з чоловіка козака-лицаря (а про особливості виховання жінки як супутниці козака, його дружини, помічниці майже немає цілісних досліджень).
Глибоко реконструювати методику немає змоги, адже писемних джерел практично немає (згадувана в деяких працях “Козацька читанка” фактично не є твором педагогічної думки. І її ще треба по-новому віднайти, щоб оцінити, що це таке).
Наявні етнографічні, фольклорні джерела також не дають повної картини системи козацького виховання чи загалом педагогіки.
Провівши загальний аналіз наявних джерел, можна виділити такі ідеї, дані, які можна враховувати у національно-патріотичному вихованні.
Виховне середовище
Парубоцькі ватаги згадуються в багатьох джерелах (часів Русі, козаччини). І також це спільне індоєвропейське чоловічо-воїнське явище. Парубоцькі ватаги, в які збирались юнаки, проходили навчання і потім ініціації на дорослих чоловіків.
Парубоцька та дівоцька ватаги існували як форми самоорганізації молоді на селі.
По суті ця ідея лягла в основу створення постійних самовиховних одиниць – гуртків і куренів в Пласті. Ці ж особливості підлітково-юнацької колективної поведінки вдало використав Бі-Пі при заснуванні скаутингу.
Навчальні групи новобранців на Січі. Навчання молодиків в малих групах при досвідчених козаках на Січі. Треба ще зібрати більше документальних підтверджень, але цілком логічна форма роботи, яка могла бути.
Інститут джур в козаків (як пажів в лицарів). Джури було менш поширеним явищем ніж молодики. Вони існували при старшинах, при значніших козаках, а також навчались в січовій школі (50-80 осіб) на дяків, писарів, майбутніх старшин.
Можемо припустити, що при відборі джур був індивідуальний підхід, часто це було “відправлення” синів на Січ по науку.
Зараз часто батьки-пластуни своїх дітей спрямовують також в Пласт. Але важливий є нюанс – в козаків практикувалось відправлення дітей до інших авторитетних дорослих по науку. Тому не варто бути батькам-пластунам виховниками своїх дітей у Пласті.
Батьківське виховання дітей. Батько як ідеал воїна, захисника, господаря, чоловіка. Напевно найбільш поширеніша форма виховання козака-лицаря. Власний батьківський приклад. Там де батько був вдома довший час. Поряд із батьком і мати виконувала важливу функцію у формуванні дорослого чоловіка, оскільки у ставленні до своєї матері хлопець виробляв в собі навички ставлення до всіх жінок.
Батько, мати для пластуна чи пластунки – це до пори до часу – найважливіший приклад дорослого, ілюстрація моделей поведінки дорослих. На етапі потрапляння у Пласт поступово дорослий виховник стає також тим прикладом рольової моделі.
Дідова наука. Часто, коли батько був відсутній, то дід виконував функцію живого прикладу для передання досвіду і формування правильного образу чоловіка, воїна, господаря.
Січова школа та козацькі полкові та сотенні початкові школи. Про них є ряд згадок. Питання – чи вони давали загалом початковий освітній рівень, наявний на той час, чи це справді була форма виховання майбутнього козака.
Також чудова історична основа для сучасних пластових куренів та інших форм довготривалого вишколювання і розвитку особистості (як от УАЛ – українська академія лідерства)
Козацька рада (коло) – ідея прямої демократії та самоврядування. Давня ідея народного віче. По суті, застосовувалась масово, на різних рівнях, за прикладом козацької ради. Зменшилась її роль із посиленням гетьманської влади, а потім московських намісників.
Юнацтво треба навчати як проводити гурткові і курінні ради, раду гурткових – це дуже важливий елемент плекання навичок громадянської відповідальності, прямої демократії. Свобода пізнається через самостійність, можливість приймати рішення і діяти, відповідальність за вчинки.
Різні самоорганізовані об’єднання – цехи, братства, гурти, товариства, ордени. Тодішня Європа була повна різними такими формами взаємодії, співпраці, кооперації. В Україні ці явища були присутні в такій же мірі.
Напевно це вже можемо побачити в старшопластунсько-сеньйорському періоді пластування, зокрема у їхніх куренях.
Військо запорозьке. Перебування у війську, коші як спільноті братів-товаришів було найбільш виховуючим середовищем для молоді та вже дорослих чоловіків. А військовий похід, битва – це найбільш важливий елемент ініціації та перетворення молодиків на справжніх козаків.
Тому, якщо говорити про сучасний час, то саме довготривале перебування в товаристві собі подібних чоловіків, які займаються військовою справою, формує потрібні військово-професійні якості, характер та цінності. Хорошим підготовчим етапом до цього є перебування в молодіжних патріотичних організаціях, участь у виховних таборах та вишколах.
Тут можемо написати, що одним із найбільших викликів для пластуна є його перебування на лоні природи, на таборі, а кульмінацією самозарадності – два та три пера.
Зараз є актуальним спрямовувати юних пластунів все більше у активну суспільну актиність, реалізацію другого головного обов’язку служіння вже з ранніх літ. І тоді в старшому віці вірогідно отримаємо свідомих, відповідальних і повноварісних громадян, які готові будуть брати на себе різні виклики – як у цивільному житті, так і у сучасному війську для захисту інтересів України.
Програма підготовки
Програми підготовки козаків можемо реконструювати дуже повільно.
Є свідчення про загально фізичну та спеціально фізичну підготовку – біг, плавання, піднімання важких речей, дужання, бої навкулачки, боротьба тощо.
Їзда верхи, ходіння човнами.
Володіння холодною зброю – спис, шабля, ніж.
Володіння вогнепальною зброєю – мушкет, пістоль.
Тривання підготовки могло тривати по-різному. Є свідчення, що новаками, джурами, молодиками перебували 3 (7) років. В пізній етап на Січі тривалість перебування на рівні кандидата і набування статусу повноцінного козака зменшився.
Є свідчення про різні кінцеві випробування, проходження певної ініціації (прийняття). Гуморичне – випити горілки, перехреститися не варто брати до уваги.
Найважливішим способом перевірки – чи став вже козаком – це участь у військовому поході і битві.
Але згадуються і різні випробування – переплисти Дніпро, пройти на човні пороги тощо.
В сучасному Пласті є різні елементи програми, які мають історичний зв’язок із козацькою традицією. Є базова програма “життя в природі”. Є кінно-спортивний табір “Герць”, де вивчається їзда верхи і догляд за кіньми. Морці проводять вишколи і табори на воді, зокрема є похід Дніпром чи Чорним морем на чайці, створеній за моделлю стародавнього судна.
Форми та методи підготовки
Вироблення фізичних та тактичних умінь, навичок:
- народні військові і військово-прикладні ігри та фізичні забави та випробування. Даних про ці форми підготовки зібрано чимало, зокрема завдяки активістам “Спас”, “Бойовий гопак” та інших національних бойових мистецтв. Також є окремі науково-популярні чи публіцистичні праці типу О. Мандзяка “Воїнсько-фізичне виховання аріїв”
- Народні танці, бойові танці. Фізичний розвиток через танцювальні рухи, відпрацювання навичок руху в танцях, які можна застосовувати у рукопашному бої. Також є чимало наукових розробок, праць на цю тему, реконструкцій.
- Виховання працею та плекання військових навичок через відпрацювання трудових дій. Наприклад накидання сіна гралями – це укол списом, молотіння – відпрацювання махових рубаючих рухів.
Зараз пластуни проводять теренові ігри і змаги, є чимало рухливих забав та ігор для сходин і таборів, дехто практикує і народні танці (особливо в діаспорі).
Творчо-мистецьке виховання:
Пісні, співи, музика, танці. Український народ загалом дуже співучий та творчий. До нас дійшло чимало фольклорного спадку. Його застосування – важливий елемент формування української душі.
Пластуни багато співають, зокрема і козацькі сучасні чи стародавні пісні. Є спроби і історичної реконструкції пісні (Тарас Компаніченко, гурт “Хорея Козацька”, який став пластуном в Києві)
Цінності та ідеали
Виховний ідеал козака-лицаря – вільної, озброєної, шляхетної людини. Його описують багато хто із дослідників козацької спадщини. Варто це описати в сучасних формах, зробити ілюстративно привабливим для сучасної молоді.
Бог, Україна, Свобода. (Бог, сюзерен, особиста воля). Душу – Богові, Життя – Батьківщині, честь – собі. Ця загально європейська формула лицарських ідеалів була присутня і в козацькому товаристві. “Віру християнську та Отчизну боронити”.
“Честь та слава” – це був особистий орієнтир “самореалізації” для кожного козака. Здобути славу у бою, навіть шляхом героїчної загибелі.
Козаки порівнювали себе із середньовічним європейським лицарством. Оскільки знали європейські мови, багато вчилось в Європі, то були добре обізнані із цим культурним спадком.
Лицарські цінності та ідеали лягли в основу ідеології скаутингу, зокрема у трьох обов’язках, скаутському законі. А оскільки козацтво було аналогом європейської лицарської традицїі в Україні, то і ми маємо свою історичну основу. Згадайте відому козацьку пісню “Нам поможе святий Юр, ще й пречиста мати…”.
Обряди, традиції, церемоніали
Ідея побратимства. Духовне родичання, ставання братами, обмін натільними хрестами – цей обряд описаний. Це дуже хороший спадок, який треба популяризувати.
В сучасних пластунів побратимство і посестринство існує, пластова дружба інколи триває десятиліттями. Основою цьому є спільні емоційні пережиття в пригодах і випрбуваннях під час таборів та вишколів, змагів і завдань.
Обряд прийняття в козаки, пострижини (чуприна). Є багато згадок, що козаки носили на голові зачіски. Але от коли вони вистригали чуби (чуприни), чи був цей обряд у ході ініціації на дійсного козака – відкрите питання. Його варто досліджувати.
Певні символічні ритуальні елементи під час прийняття до Пласту також існують і постійно з’являються нові. Є формальні – пов’язування хустки, іменування потиском лівої руки, так і неформальні – випробування перед заприсяженням чи переведенням на ступінь, помазання болотом курінного під час курінної ради тощо…
Давання псевд – нових імен. Це також був елемент “переродження”. Зараз ця традиція жива, і застосовується в молодіжних організаціях, ЗСУ.
це дуже поширене в Пласті як жива традиція і дійшла вона по суті не перериваючись від дідів і батьків через національно-визвольні змагання ХХ століття.
Висновки
Отже, тема по суті недостатньо досліджена, хоч про “козацьку педагогіку” багато було написано і сказано. В майбутньому чекає свого розкриття через міждисциплінарні і міжнаукові розвідки на стику історії, етнографії, культурології, мистецтвознавства, педагогіки і психології.
Зараз елементи козацької спадшини активно впроваджуються у системі військово-патріотичної гри “Джура”, створеної на основі пластової (скаутської) методики.
А Пласт як організація, збудована на вдалому поєднанні різних освітніх, козацьких та скаутських ідей може по новому відродити чи переосмислити величезну культурну спадщину козацтва, від якого отримало свою назву.
