Графіка

Мистецтво – одне з найважливіших і цікавіших явищ в життя суспільства, невід’ємна частина людської діяльності, що відіграє значну роль в розвитку не тільки окремої особи, але і суспільства. Суть мистецтва визначається тим, що воно є якнайповнішою і дієвішою формою естетичного усвідомлення навколишнього світу. Само собою мистецтво повинне було прийняти різноманітні форми щоб утілити всі ідейні думки, відчуття людей не у вигляді відвернутих понять, а в цілком конкретнній формі. Існує велика кількість абсолютно різних видів мистецтва, при чому кожен їх них володіє своїй специфікою, ставить власні завдання і створює для їх вирішення свої засоби і прийоми. Всі  види мистецтва мають свою  власну  мову і певну своєрідність художніх можливостей

Всього по трохи

Графіка (нім. Graphik, грец. graphikos «написаний») — вид образотворчого мистецтва, для якого характерна перевага ліній і штрихів, використання контрастів білого і чорного, та менше ніж у живопису, використання кольору.

Графіка. Це вид мистецтва, назва якого походить від грецького слова, що в перекладі означає “пишу, дряпаю, малюю”. Графіку можна вважати основою всіх образотворчих мистецтв. Адже основним засобом створення художнього образу у графіці виступає найбільш простий для людини спосіб відтворення побаченого – лінія, штрих, які творять контур предмету або фігури. Малюнок(рисунок) – це найбільш давній вид графіки, з нього і починається зародження образотворчого мистецтва

Різновид образотворчого мистецтва, що зумовлюється специфічними засобами зображення лініями, штрихами, крапками і плямами на поверхні,основою якої, зазвичай, виступає білий папір. Твори можуть мати як монохромну, так і поліхромну гаму. Графіка поділяється на такі різновиди:

Станкова – гравюра або естамп. Це вид графіки, в якому зображення є друкованим відбитком рельєфного малюнку, який виконується художником на тому чи іншому матеріалі – офорт, ліногравюра, ксилографія, літографія.

Книжкова – графічне оформлення книг ілюстрації, форзаци, супер обкладинки.

Плакатна – створення плакатів: рекламних, політичних, соціальних, культурних.

Прикладна – графічна продукція, яка застосовується в промисловості : упаковки, етикетки, марки, пакети, екслібриси, товарні знаки.

Архітектурна–  графічні твори, що можуть застосовуватися у архітектурі.

Друк станкової графіки у свою чергу , в залежності від  способу утворення рельєфу на пластині, поділяється на:

• глибокий друк
• плоский  друк
• високий друк

Глибокий друк – спосіб друку за допомогою друкарських форм, що їх друкарські елементи заглиблено, а пробільні (проміжні)

елементи височать над ними. В процесі друкування фарба безперервно надходить на всю поверхню обертової друкарської форми і водночас видаляється (сталевою пластинкою – ракелем) з її пробільних елементів, залишаючись лише в заглибинах, звідки під тиском преса переноситься на папір. Чим глибші друкарські елементи, тим більше фарби потрапляє на папір і, отже, темнішими стають певні частини зображення.  (офорт)

Плоский друк – на формі плоского друку друкуючі і пробільні елементи перебувають в одній площині. Друк стає можливим тільки тому, що поверхня друкарської форми хімічно оброблена. Після хімічної обробки пробільні елементи набувають здатності вбирати воду, а друкуючі — фарбу. Для одержання відбитку поверхня друкарської форми спочатку зволожується. Вода покриває всю форму, але затримується тільки на пробільних елементах. Потім на форму наносять друкарську фарбу, яка лягає лише на друкуючі елементи. Після подвійного змочування (водою і фарбою) форма входить в контакт з проміжним гумовим циліндром або безпосередньо з папером і під тиском фарба з форми переноситься — друкується відбиток.

( літографія, офсетний друк, фототипія)

Високий друк — типографський друк, один з основних способів поліграфічного розмноження тексту й малюнків, при якому друкуючі й пробільні елементи на формі розташовані у різних рівнях (не в одній площині), друкуючі — вище, а пробільні — нижче. Це забезпечує можливість при прокатуванні еластичних валиків із фарбою наносити її вибірково, тільки на друкуючі елементи й передавати з них фарбу на поверхню друкування. (ксилографія, ліногравюра , гравюра на картоні)

Офорт

(франц. eauforte, буквально — міцна вода”, азотна кислота) — вид гравюри на металі, в якому заглиблені елементи зображення роблять шляхом травлення металу кислотами. Для виготовлення друкарської форми в офорті використовують мідні або цинкові платівки, поліровану поверхню яких, підігрівши, покривають кислотривким грунтом з асфальту, воску й каніфолі та закопчують восковими свічками, щоб одержати чорне тло. Малюнок продряпують на грунті гравірувальною голкою до металу, після цього зображене травлять кислотою. Різних станів світлотіньових переходів в офорті досягають повторним покриттям і травленням платівки. Потім сплав змивають скипидаром або гасом, у витравлені місця набивають фарбу і, користуючись спеціальним  станком, віддруковують на зволоженому папері.

Мистецтво офорту виникло в Зх. Європі на поч. 16 ст. (художники У. Граф, А. Дюрер). Дальшого розвитку воно набуло в 17 ст. (Ж. Калло, А. ван Остаде й, особливо, Рембрандт), у 18 ст. (Дж. Б. Піранезі), в 19 ст. (Ф. Гойя), в 20 ст. (Ф. Бренгвін, К. Кольвіц). На Україні — Л. Тарасевич, І. Щирський, Г. Левицький, Т. Шевченко, Л. Жемчужников. 

 Літографія

(від грец. — камінь і — пишу) — спосіб плоского друку, при якому для виготовлення друкарської форми використовують вапняк, так званий літографський камінь, листи цинку або алюмінію; твір, виконаний таким способом. Малюнок на поверхню каменю наносять спец. жирною тушшю або літографським олівцем. Проміжні (пробільні) елементи малюнка обробляють розчинами азотної (камінь) або фосфорної (метали) кислоти та колоїдом, завдяки чому вони фарб не сприймають. Вкрите фарбою зображення відбивають безпосередньо на папері. Літогріфію  винайшов 1798 в Німеччині А. Зенефельдер, у Росії перше літографське підприємство було створене на поч. 19 ст. в Петербурзі, на Україні — 1823— 24. Розрізняють автолітографію — один з основних  видів графіки й репродукційнулітографію— спосіб друкування кольорових видань, плакатів. Є також фотографічний спосіб виготовлення форм на камені — фотолітографія. В 20 ст. в поліграфії замість літографії застосовують офсетний друк. У техніці  літографії в Зх. Європі працювали Ф. Гойя, О. Дом’є, П. Гаварні, Т. Стейнлен, А. Менцель, К. Кольвіц, М. Шва-бінський, Г. Муккі; в Росії — О. Кіпренський, В. Тімм, І. Шишкін; на Україні — М. Мурашко, В. Трутовський. 

Ксилографія (дереворит)

(від ксило… і …графія ), гравюра на дереві, один з найбільш поширених видів гравюри.  . Виникла в Китаї не пізніше VI століття. В Європі відома з кін. 14 ст.  Друкарська форма ( кліше ) виконується ручним гравіруванням. Зображення в віддруковується з плоскої поверхні дерев’яної дошки, покритою фарбою від якої вільні поглиблення, вирізані між елементами зображення Форми, виготовлені способом деревориту , витримують до 15 тис. відтисків. Для великих накладів з дощок ксилографій робиться гальванокліше. Будучи прадавнім виглядом гравюри, дереворит відвіку служила для створення як ілюстрацій в друкарських книгах, так і естампів . У 19 ст широко застосовувалася для друкування ілюстрацій і репродукції живопису і малюнка в книгах і журналах.

В 20 столітті зберегла своє значення майже виключно як техніка створення художніх гравюр — станкових і книжних.  Поділяється на : дереворит ідереворіз. Дереворіз виконується гострокінцевими ножами на розпиляних вздовж волокон дошках груші, яблуні, горіха, сливи, вишні, липи. Дереворит винайшов 1771 англ. художник Т. Б’юїк. Виконується штихелями на розпиляних упоперек дошках самшиту, бука, горіха.

Художники : Альбрехт Дюрер , Маурітс Корнеліс Есхер, Кацусіка Хокусай, Мауріц Корнеліс ЕшерВ Україні – Яків Гніздовський,  Сергій Якутович, Григорій Нарбут, Олена Кульчицька.

Ліногравюра

(від лінолеум і гравюра) — опукла гравюра, створювана вирізуванням малюнка на лінолеумі. Щодо техніки та художніх засобів подібна до ксилографії. Виникла на початку 20 століття.

Гравюра (вирізування) на лінолеумі, або подібному до нього полимерному матеріалі. Ліногравюра виконується за допомогою спеціальних різців різного профілю та розміру, що дозволяють добиватися тонких та товстих ліній різної конфігурації та довжини.

До особливих характеристик ліногравюри відносяться чіткі контрасти білого та чорного кольору, стислість і чіткість мови, зручність та швидкість роботи, барвистий, художній штрих, що отримується через м’якість матеріалу. Завдяки цьому ліногравюра популярна як у різних фахівців друкованої графіки, так і в дизайні интер’єрів та архітектурі.

Найвідоміші майстри ліногравюри в Україні — Олена Кульчицька, Олександр Пащенко, Валентин Литвиненко, В. Левицький, Іван Селіванов, Олексій Фіщенко, Георгій Якутович.