Вимоги до вмілості
Розказати історію сигналізації та різні способи комунікації в минулому й тепер.
Знати умовні знаки та азбуку семафору.
Знати умовні знаки та азбуку Морзе.
Знати міжнародні сигнали для покликання допомоги та вміти їх правильно застосовувати.
Виконати два з таких завдань:
а) побудувати простий телеграф, ним надати й прийняти депеші (не менше 35 слів), вживаючи азбуку Морзе зі швидкістю 35 букв на хвилину;
б) збудувати простий геліограф та ним надати й прийняти депеші (не менше 35 слів), вживаючи азбуку Морзе зі швидкістю 35 букв на хвилину на віддаль 500 метрів;
в) надати й прийняти депеші (не менше 35 слів) азбукою семафору (за допомогою прапорців) зі швидкістю 40 букв на хвилину на віддаль 500 метрів;
г) пояснити умовні знаки та правильно користуватись радіоапаратом або польовим телефоном;
ґ) встановити контакт радіотелеграфом, надати й прийняти депеші (не менше 35 слів), вживаючи азбуку Морзе зі швидкістю 35 букв на хвилину.
Матеріали для підготовки до здачі вмілості
1. Розказати історію сигналізації та різні способи комунікації в минулому й тепер.
Люди користуються способами комунікації вже досить довгий час, зазвичай для того щоб полегшити обмін передачі інформації, порозумітися між собою, налагодити контакт чи дати про себе знати. Існують багато різноманітних систем комунікації, вибір певної з них має бути зумовлений обставинами і середовищем в якому знаходиться передавач інформації, тобто потрібно використовувати найдоцільніші системи. Проте дехто використовує способи сигналізації навіть для того, щоб запобігти поширенню інформації.
Людина завжди хотіла мати можливість при потребі зв’язатись з кимось іншим, для цього використовувала звук, світло, дотик, підручні матеріали, інколи навіть запах. Хтось бив в барабани чи сурмив у роги, японці чи китайці дзвонили в дзвони, козаки вживали тулумбаси чи спалювали якісь речі, світло маяків використовували для того, щоб корабель не збився з курсу.
Можна провести таку невелику класифікацію способів комунікації:
- Акустичний або звуковий (бубон, свисток, сирена, рація);
- Оптичний або зоровий (вогонь, дим, світло, фігури);
- Інші( дотик, запах).
Досить поширеним і практичним є спосіб з використанням дзеркальця, дна консервної банки чи фольги. Зайчик, який відбивається від цих предметів на чим більшій висоті робиться замітнішим, так, вас досить легко можуть помітити в небі пілоти.
Іншим способом, який дасть про себе знати—є вогонь. Для цього складають «піраміду», саме такий спосіб складання ватри дає велике полум’я але, на жаль, швидко згасає. Вдень увагу можна привернути димом, а в ночі—полум’ям. Щоб дим був густішим чи чорнішим, у вогонь кидають свіжу траву, зелене листя, сирий мох. Потрібно пам’тати, що вогнище слід розкладати на відкритих місцях—просіці, галявинці, пагорбі—де вогонь буде найкраще видно.
Можна також якимось чином змінити місцевість, наприклад: поламати у лісі гілки, або спалити невелику частину трави. Не знаючи ніяких знаків, можна будь-що викопати на землі. Головним завданням буде те, щоб вас замітили.
Чудовим сигнальним апаратом є наше тіло. Лише руками можна показати близько 70000 знаків.
Проте у світі існують уже певні, вироблені довгими роками системи сигналізації, серед них є такі:
- міжнародні інформаційні знаки;
- теренові знаки та сигнали;
- азбука Морзе;
- семафор.
2. Знати умовні знаки та азбуку семафору.
Азбука семафору
Поряд із азбукою Морзе, люди часто використовують і семафор. По-перше—така система комунікації набагато зручніша на віддалених відстанях, по-друге—це набагато зручніше і швидше, також це стандартна систем комунікації на морі.
Депеші(передача інформації) передаються так само як у Морзетці по буквах. Букви надають підносячи руки під певним кутом. Для більшої видимості можуть застосовувати прямокутні прапорці. Прапорці (30 на 35) мають бути прикріплені до палиці довжиною 45 см. Колір прапорців має бути одинаковий, він вибирається в залежності від фона на якому буде стояти передавач. Тобто не слід брати зелені прапорці, якщо заді вас буде ліс і т.п.
Якщо погода хмарна, слід щоб отримувачів було двоє, один читає і озвучує, а другий записує.
Перед інформацією завжди посилають знак виклику, знак має спрямовуватись до того хто має отримувати інформацію. Після цього повинен бути присланий знак відповіді. Тоді й можна починати передавати інформацію. Після кожної букви одержувач має подавати знак відповіді. Якщо ж якась буква не зрозуміла то знак відповіді одержувач не посилає. Інтервал між буквами і словами має дозволяти одержувачу записати їх і дати знак відповіді. Зв’язок закінчується після знаку закінчення, або при видимості яка не дозволяє щось побачити. В такому разі можна здійснювати зв’язок через якийсь ближчий корабель або особу, а той уже передасть інформацію отримувачу.
Для передавання депеш українською мовою застосовують знаки англійської. М’який знак відсутній. Знаки семафору показані так як їх повинен бачити одержувач інформацію.
Знаки кирилицею у семафорі
3. Знати умовні знаки та азбуку Морзе.
Азбука Морзе
Азбука Морзе або інакше телеграфна азбука названа на ім’я свого розробника—Самюела Морзе, який запропонував її у 1838р. Це відтворення графічних знаків за допомогою комбінації крапок і рисок. За певну одиницю часу приймається тривалість однієї точки. Тривалість риски дорівнює трьом точкам. Пауза між елементами одного знака—1 точка, між буквами—3 точки, між словами—7 точок.
Треба зауважити, що перша таблиця «коду Морзе» відрізняється від теперішньої. У ній використовували посилки трьох різних тривалостей—точка, тире і довге тире (в чотири рази довше точки).
Принцип кодування азбуки Морзе виходить з того, що літери які найчастіше вживаються кодуються простішим сполученням крапок і тире. Це робить освоєння абетки простіше, а передачі—компактніше.
Передаватися і прийматися азбука Морзе може по різному, це залежить від можливостей і досвіду радистів. Зазвичай, середньої кваліфікації радист працює в діапазоні швидкостей 60-100 знаків за хвилину. Рекорд—220-260 знаків за хвилину.
Ручна передача азбуки Морзе проводиться за допомогою телеграфного або електронного ключа. Також можна передати інформацію візуально—за допомогою ліхтаря або сигнальної штори; звуком—сигналами або свистками; за допомогою диму; також можна записати.
Для передачі кирилиці використовували коди схожих латинських букв.
В 2004 році Міжнародний союз електрозв’язку ввів в азбуку Морзе новий код для символу @, для зручності передачі електронних адрес.
На практиці замість заучування крапок і тире, до кожної букви придумали слово, буква «о» в ньому означає тире, всі інші голосні—точки.
Якщо ми передаємо знаки візуально, тобто за допомогою рук, то перед наданням інформації передавач повинен помахати обома руками тому хто отримує її і чекати такого знаку у відповідь, це означає, що одержувач готовий. Після кожної букви треба схрестити руки внизу, слова—унизу і у горі. Кожна точка—це піднята на 90 градусів права рука, кожне тире—підняті на 90 градусів дві руки.
Якщо передаємо інформацію звуком то закінченням букви і слова будуть відповідні паузи, букви—коротші, слова—довші.
Якщо ми хочемо написати азбуку, то після закінчення букви ставимо одну похилу риску / , слова—дві, і речення, відповідно—три.
Передача світлом. Сигналізувати можна лампою аболіхтаркою. Лампу завішують на грудях. Якщо не сигналізують, то обидві станції мають відкрите світло. Перед початком передавання депеші світло гасять. Крапку сигналізуємо світловим сигналом — відкриванням лампи на 1 секунду (раз). Риску — на 3 секунди (раз, два, три). Кінець букви означає коротке закриття лампи, кінець слова — довше закриття, кінець депеші — коло лампою.Коли збираємося сигналізувати ліхтарком, то світло має бути вимкнене. Коли надаємо крапку, то вмикаємо ліхтарку на 1 секунду (раз), риску — вмикаємо ліхтарку на 3 секунди (раз, два, три). При сигналізуванні кольоровим світлом червоне світло означає крапку, зелене — риску. Для надавання інших знаків вживається біле світло.
Переваги азбуки Морзе:
- Висока захищеність інформації при прийомі на слух в районі сильних радіозавад.
- Можливість кодування вручну.
- Запис і відтворення сигналів найпростішими пристроями.
Недоліки:
- Неекономічність, на передачу однієї букви треба використати в середньому 4 символи.
- Мала придатність до букводрукуючого прийому.
- Низька швидкість телеграфування.
Надавча станція складається з трьох осіб:
- Провідник—диктує, записує депешу.
- Сигналізатор—дає знак, що диктує провідник.
- Обсерватор—обсервує в бінокль за гніздом.
Загальноприйняті знаки для надавання повідомлень азбукою Морзе
| УЄУЕУЕ або АААА | Заклик, готуйсь приймати вістку |
| К | Надавай, готовий |
| 0 або А5 | Чекай, не готовий |
| Е або Т (тільки для Морзе) | Прийняв слово, надавай далі |
| ЕЕЕЕЕЕЕЕ8(Е) | Помилка, скресли слово |
| ААА | Крапка, готуйсь приймати далі |
| ЛК | Кінець депеші |
| К | Прийняв депешу |
| ІМІ | Не зрозумів, повтори |
| В Пласті ми використовуємо такі знаки: | |
| ПТ | Не зрозумів, повтори! |
| ПВ | Надавай повільніше! |
| СК | Надавай швидше! |
| чм/кчм | Чужа мова/ кінець чужої мови |
| ШП/КШГ1 | Шифроване письмо/кінець шифрованого письма |
| зм | Не бачу, зміни місце! |
| зп | Знак питання |
| – | Позір! |
| . – / . – / . – | Збірка! |
| – – – – – – – | Алярм! |
| . . . – – – . . . | Тривога!SOS! |
| – . – . – | Озовись! |
4. Знати міжнародні сигнали для покликання допомоги та вміти їх правильно застосовувати.
Міжнародні інформаційні знаки.
Наукові, дослідницькі, пошукові експедиції, геологічна розвідка застосовують цей спосіб комунікації, щоб передати інформацію в важкодоступних гористих, лісистих чи болотистих місцевостях супроводжувальним повітряним засобам.
Таким знаками, витоптаними на снігу, на піску, вирубаними в кущах чи викладеними на землі, можна повідомити про свої потреби чи дії членам екіпажу літака чи гелікоптера. Для порівняння, кілька прикладів, як у таких випадках комунікуються англійські військові підрозділи особливого доручення.
Сигнали англійських загонів особливого доручення:
1) людина підняла дві руки вгору—заберіть нас;
2) людина розвела руки в сторони — потребуємо механічної допомоги;
3) людина присіла і руки вперед — десантуватись тут;
4) людина підняла праву руку—все добре;
5) людина підняла праву руку вбік—скоро зможу продовжувати;
6) людина приклала долоні до вух і розвела лікті — маю радіо;
7) людина двома руками махає вгорі — не пробуйте тут приземлятися:
8) людина лежить на землі, руки витягнуті — потрібна меддопомога ;
9) людина трохи нагнулась вперед і махає рукою зверху вниз — коритуйтгі.м пониженою передачею;
10) людина махає шматою зверху-вниз і назад — так;
11) людина махає шматою зправа-наліво і назад — ні.
Знаки в терені.
Тому, хто йде за нами, залишаємо, при потребі, знаки-повідомлення. Можемо рисувати їх на піску, відкритій землі, викладати з гілок, каміння. У степу вживаємо траву. Використовуємо такі знаки:
5. Виконати два з таких завдань:
а) побудувати простий телеграф, ним надати й прийняти депеші (не менше 35 слів), вживаючи азбуку Морзе зі швидкістю 35 букв на хвилину;
б) збудувати простий геліограф та ним надати й прийняти депеші (не менше 35 слів), вживаючи азбуку Морзе зі швидкістю 35 букв на хвилину на віддаль 500 метрів;
в) надати й прийняти депеші (не менше 35 слів) азбукою семафору (за допомогою прапорців) зі швидкістю 40 букв на хвилину на віддаль 500 метрів;
г) пояснити умовні знаки та правильно користуватись радіоапаратом або польовим телефоном;
ґ) встановити контакт радіотелеграфом, надати й прийняти депеші (не менше 35 слів), вживаючи азбуку Морзе зі швидкістю 35 букв на хвилину.
Телеграф
Телеграф—засіб для передачі сигналу проводами або іншими каналами електрозв’язку.
Перший електромагнітний телеграф був розроблений російським вченим Шилінгом 1832 року. Після цього електромагнітний телеграф був зроблений у Великобританії Куком та Вітстоном, а в США електромагнітний телеграф запатентований С. Морзе 1837 року. Комерційну експлуатацію електричного телеграфу вперше було розпочато у Лондоні 1837 року.
