Теоретичний матеріал, який допоможе юнацтву отримати необхідні знання для того, аби мати зарахованою цю точку
Відкриття
Збірка в колі. Вітаються новацьким гаслом “Готуйсь!”. Перевірка присутності (кожен новак називає ім’я новака, що стоїть праворуч).
Розповідь
Якось у ранці навантажив хлібороб на віслюка плуг і мішок пшениці, вивів волів із обори та й подався в долину – засівати своє поле.
День був погожий, сонячний. Зеленіли левади, на пагорбах яскріли весняні квіти. Ступав хлібороб за худобою, і радість повнила його груди, бо уявляв він, як сіятиме пшеницю – надію свого життя.
Раптом почув лопотіння крил і розпачливий пташиний крик.
“Свійські птахи так не кричать, це якийсь дикий,-подумав хлібороб. О ж йому сталося? Де він є?”
Та й заходився шукати. Невдовзі побачив великого птаха, що бився долі.
– Орел! – здивувався хлібороб.
Справді, могутній орел піймався в сільце й зараз кричав та нестямно борсався. Але вирватись не міг – сільце тримало міцно.
– Зажди трохи, друже! – гукнув хлібороб. –Зажди, я тебе визволю!
Орел зрозумів його слова й затих.
Присів хлібороб навпочіпки і за якусь хвильку виплутав орла із сільця.
– Лети собі своєю дорогою, – каже, -та дивися, куди летиш. І як то з тобою таке приключилося – адже ти маєш зір кращий за всіх птахів?..
радісно змахнув орел крилами, шугнув угору й скоро зник у блакитній височині. А хлібороб попростував далі і незабаром дістався до свого поля.
От запріг він волів у плуга і почав орати. Довго орав, аж до обіду. А тоді пустив воли пастися, взяв торбину з харчем, пішов до стіни, що височила край поля, і сів під нею обідати.
Стіна та лишилася від невеличкої хатини, яку збудував колись ще хліборобів прадід. Тоді родина їхня жила тут, у долині, але згодом перебралася, на гору в село; покинута хатина потріскалася й завалилася, бо була глиняна. Вціліла тільки стіна, і саме під нею любив спочивати в обід хлібороб.
Але стіна була вже стара, та ще перед кількома днями пройшли дощі; вона розкисла і могла щомиті впасти. Хлібороб того не знав.
А орел тішився волею, шугав під сонцем, заповнюючи простір радісним гуком. Він добре бачив, як невтомно ходив туди й сюди хлібороб за плугом, і казав собі:
– Цьому чоловікові я зобов’язаний життям. У нього добре серце. Треба віддячити йому за добро.
Саме о тій порі хлібороб скінчив роботу й сів обідати. Орел опустився нижче й раптом жахнувся.” Та ця стіна може завалитися! – подумав він. Он які глибокі в ній шпари, та ще й повні води. От-от упаде на голову бідоласі! Треба його врятувати! Але в який спосіб?”
І орел став гадати , як відвести лихо від свого визволителя.
Нараз він каменем упав просто на хлібороба, вхопив його шапку й повільно полетів понад самою землею.
Хлібороб розгнівавшись, скочив на рівні ноги й кинувся за птахом. Він пізнав його і гукнув:
– Гей, орле! Отак ти дякуєш за добро, яке я тобі зробив? Негіднику! Ану, кинь ці жарти і зараз же віддай мені шапку!
Та орел мовби й не чув – летів собі далі.
– віддай , кажу тобі! – гукав хлібороб. Мені несила за тобою гнатися, бо я стомився. Від раннього ранку працюю, чуєш?
Орел щось крикнув і повис над головою хлібороба. Той звів догори руки, аби вхопити шапку, але орел знов шугнув у гору, начебто граючись.
Летів орел низенько над ним , намов хотів сказати:
– Ось твоя шапка! Візьми, коли можеш.
Довгенько тривала ця гра, а скінчилась враз. Орел зненацька впустив шапку, радісно закричав і злинув угору.
Підбіг до шапки хлібороб, спітнілий підняв її і , обтрушуючи , гукнув орлові:
– О, невдячний! Як тобі набридло , то сам покинув гру, а як я просив, то ти не зважав! Отак мене вимучити!
Надяг він шапку та й пішов до свого поля, бо, ганяючись за орлом, забіг далеченько. А дійшовши, спинився, мов скам’янів. Стіна обвалилася, і найбільша купа груддя лежала саме там, де він сів обідати.
Довго стояв хлібороб мовчки. Аж нарешті вигукнув:
– Лиш тапер збагнув я , що робив орел! Він бачив стіну згори й вигадав отаку гру, аби відвести мене геть і врятувати мені життя. Орле, ти гідно відплатив за добро! Красно тобі дякую!
Чи сподобалась вам розповідь? Які висновки ми можемо зробити?(діти висловлюють свої думки). Отже, в нашому житті все взаємопов’язане, за добрі, безкорисливі вчинки отримаєте ще більше добра. Як справжні новаки, ви повинні кожного дня намагатись зробити добрий вчинок. Це навіть зазначено в новацькому законі ( поясніть новацтву, що таке новацький закон взагалі і зупиніться лише на точці: новак робить щоденний добрий вчинок.) Що таке добрий вчинок? (обговорення та розмежування доброго вчинки та обов’язку)
Гра
”Розкидані склади”. Новацтво! Зараз в нашій домівці(обумовлюється площа) ви знаходитимете папірчики, на яких написані склади. Вам потрібно з цих складів скласти слова, а з слів речення. (Но/вак ро/бить що/ден/ний доб/рий вчи/нок”) На цій грі Ви (виховник) чітко зможете прослідкувати, як уміють Ваші діти працювати в команді, як вони вміють спілкуватися між собою, чи вислуховують один одного, чиєї думки дотримуються в кінці кінців.
Гра
”Розпізнай”. Ви кажете новацтву приклад доброго вчинку або просто їхнього дитячого обов’язку, діти повинні розпізнати добрий вчинок. Якщо на сказаний вами приклад обов’язок діти мовчки кивають головами “так”, якщо добрий вчинок – плещуть в долоні. Намагайтесь обговорювати всі приклади: чому ви так визначили? Якщо дітям важко пояснити, допоможіть їм. Наприклад: прибрати свій ігровий куточок – це… обов’язок, нагодувати бездомну кішечку – це… добрий вчинок.
Майстерка
Вже зараз я пропоную вам розпочати робити велике добре діло. Виготовлення годівнички для птахів з пластикової пляшки.
Хвилинка братчика/сестрички
Оголосіть про заведення щоденника добрих справ, в який вони записують щоденні добрі вчинки. Обумовте виряд на наступні сходини.
Закриття
Збірка в колі. Закриваємо новацькі сходини новацьким гаслом “Готуйсь!”.