Руїни замку в Старому селі

Опис

Старе Село – дуже давній населений пункт. Він існував ще в давньоруські часи: спочатку перебуваючи у складі міста Черепів, а потім як окремий населений пункт. Крім того, село не лише дуже старе, але й дуже велике. Тут навіть дві залізничних станції. Замок стоїть біля тієї, що розташована на півдні села.

Замком зайнявся син князя Заславського, Владислав Домінік і сталося це в 1642 році (за версією Антоні Шнайдера). Правда, інший краєзнавець — В. Лозинський — називав іншу дату: 1654 рік. Польські джерела вказують, що замок тут і взагалі був з часів Яна Завіші, а князь Заславський і Острозький просто замінив дерево на каміння та цеглу. Встановити, яка з версій правдива, зараз майже неможливо — як і довести правдивість легенди про зведення замку.

Отже, за давнім звичаєм в будівельний розчин при зведенні старосільського замку додавали яйця і молоко — цемента тоді не було, а такий органічний „клей”, як жовток, тримає не гірше „Моменту”. Один з шляхтичів міста за свої провини був засуджений на смертну кару. Та можновладці дали небораку ще один шанс: зможе привезти віз яєць для будівництва, та так, щоб жодне не розбилося — подумають ще судді, чи варто його голову від тіла відділяти. Розіб’є хоч яйце — то… Ну, він і так знає, що тоді буде.

Шляхтич єдиний шанс вижити втрачати не хотів. Яйця всі привіз цілими. Бо вареними. Люди замислились, що з хитруном робити — і таки вирішили стратити: жеби не був такий мудрий.

Ледь встигли вимурувати стіни, як їх зруйнувала в 1648 р. хвиля козаччини, піднята гетьманом Богданом Хмельницьким. Князь вже наступного року відновив твердиню. Коли війська Богдана облягали Львів у 1654 році, об’єднана армія козаків та татарів старосільський замок штурмувати не наважилася. Красномовний факт.

І турки, що сараною рухалися в 1672 році від одного замку до іншого, підкоряючи практично всі, обламали зуби об старосільські стіни

Восьмиметровим замковим стінам в два метри завширшки і високим баштам (по 14-16 метрів заввишки) допомагали й мочарі, що оточували форпост з усіх боків, поруч була й гребля. Через рів до замку з південного боку вів звідний міст, а в XVIII ст. побудували нову в’їздну браму в західній стіні. Вона не збереглася. Як і західна вежа, арсенал — той розібрали на каміння до фундаментів.

На замковому подвір’ї розташовувалася каплиця, палац та господарські приміщення. Колись посередині південно-східної стіни стояла ще одна в’їздна башта, гроші на яку дала Катерина Радзівілл. Їй пощастило найменше з усіх замкових будівель: вона зруйнувалася ще до того, як хоч хтось встиг її описати чи замалювати. Капличка, що стояла біля брами, теж прожила недовго.

Середньовічним довгобудом був і палацовий корпус: його так жоден з господарів до пуття й не довів. Про це свідчить й документ, що описує руїну замку в 1687 р., написаний тогочасним власником Старого Села Миколаєм Стшалковським

Далі було століття вісімнадцяте, коли замки з суворої необхідності перетворювались на артефакти минувщини. Новий власник Старого Села, магнат Адам Миколай Сенявський, відреставрував малопотрібний при новітніх військових конфліктах форпост, посилив гарматами і моздірами та пристосував його під арсенал, який перед наступом шведів перевезли сюди зі Львова. Та вже в 1731 році, коли фортеця потрапила до нових господарів,Чарторийських, вона почала з могутньої амазонки перетворюватись на немічну бабусю. Магнати мешкали в своїх маєтках, Старе Село було для них далеким і нецікавим.

Коли ж Ізабела Чарторийська в 1809 році подарувала замок своїм онукам Потоцьким, старим охоронцем села і взагалі перестали опікуватись. Останнім власником твердині до вересня 1939 року був ланцютський ординат Альфред Потоцький.

Замок встиг побувати винокурнею і складами, а ще броварнею. Наприкінці ХІХ століття на подвір’ї фортеці виросли вбогі селянські хатини. З боку залізничної колії замок виглядає старовинним, нехай і пошматованим часом. Це дивно, адже постійні вібрації не можуть піти на користь пам’ятці архітектури. З шести веж вціліли лише три. Світлини початку ХХ століття демонструють поганий стан замку, проте з доволі красивими різбленнями. Зараз же треба уважно дивитись під ноги щоб не зашпортнутися за рештки ренесансного замкового оздоблення. Деколи там поселяюься цигани але не на довго. А ще місцеві дітлахи люблять бавитися в старовинному замку поринаючи в той час. Фортечною територією ходять кози і пасуться кури і на жаль історії про колишні військові подвиги нікого не цікавлять в тому числі і чиновників від справ культури. Спроби відновлення замку трапляються регулярно ще з 1970-х років, але завершити справу коштів не вистачає. Сільський голова вже не раз прохав районну адміністрацію виділити кошти хоча б для найняття замкового сторожа.

Зараз, замок передано якомусь ТОВ, який обіцяв до 2012 року вивести замок із аварійного стану, а до 2015 року зробити туристичний центр, але ніяких змін зараз там не має. А велетень посеред села, що проводжає сумними бійницями потяги зі Львова та на Львів, як бездомний пес, так може і лишитися старіти та помирати нікому не потрібним.

Гра 1:

«Бджоли і вулики»

Мета гри: розрухатись після гутірки

Терен гри: просторе приміщення, подвір’я де є багато простору

Правила гри:

Є один ведучий який керує процесом і який міняється в процесі гри, є вулики і бждоли.

Вулик утворюється коли двоє учасників візьмуться за руки, бждола це просто 1 юнак.

Якщо ведучий каже вулик, то юнаки які стояли у парі повинні знайти собі нову бджолу, а бджоли які були у вулику( між руками) стоять  на місці., у вулик може поміститися тільки одна бджола.

Якщо ведучий каже бджоли, то вулики не рухаються а бджоли шукають новий вулик.

Якщо ведучий каже землетрус то всі міняються.

В процесі гри один є лишній він і є ведучим, тому треба бути пильним щоб не лишитися без пари і не бути ведучим.

Кількість гравців необмежена головне щоб був один лишній.

Гра 2:

«Китайський футбол»

Мета гри: розрухатись після гутірки

Терен гри: просторе приміщення, подвір’я де є багато простору

Необхідні матеріали: м’яч

Праила гри:

Всі стоять у колі, ноги на ширині плечей і стопа сусіда коло твоєї стопи,так щоб не було проміжку.

Суть гри забити м’яч у ворота. Ворота це ноги . М’яч можна забивати тільки руками.

Якщо ти пропустив 1 м’яч то далі ти граєш лише одною рукою, 2 м’ячі- обертаєшся спиною до кола і можеш грати двома рукками, 3 м’ячі- спиною до кола і однією рукою, 4 м’ячі – учасник виходить з гри.

Гра 3:

Мета гри: здружити гурток

Терен гри: не зобов’язує до великого простору

Правила гри:

Юнаки стають у коло, закривають очі і по черзі повині вимовити «Я» із закритими очима.

Перед тим їм дається трошки часу щоб запам’ятати хто за ким стоїть. Суть гри розпізнавати членів гуртка по голосу, не підглядаючи. гра закінчується, коли всі запам’ятають голоса своїх сусідів і перестануть збиватись.

Ігри в електричці: різні настільні ігри, вбивають час але і гарно розвивають мислення і логіку.

Додаткові ігри: маючи м’яч то можна і волейбол і футбол.

Опис маршруту: місцевість Старого Села є доволі пологою, без великих схилів чи підйомів, тому юнацтву не буде складно мандрувати.