Український Пластовий улад 1911-1945 у спогадах автора

 Іноді доводиться чути закид, що ми «неісторична нація». Ми, мовляв, не вміємо писати своєї історії, зберігати історичні матеріяли та пам'ятки. Цей закид був би дуже болючий, коли б не було об'єктивних доказів, що про нашу «неісторичність» дуже пильно дбали і дбають наші добрі сусіди, зокрема росіяни, винищуючи систематично все, що стосується до нашого минулого. Сторіччями недержавне існування не сприяло нам у «писанні» історії.

Сказане аж ніяк не може виправдати наших фактичних занедбань. Воно не може звільнити сучасників від обов'язку писати історію наших днів. Навпаки — кожна установа, товариство чи громадська інституція повинні залишати свій «літопис».

Український Пласт тричі був близький видати друком свою історію. Щоразу ці наміри не здійснювалися, рукописи пропадали або залишалися неопубліковані в руках авторів. А в межичасі історичні події майже дощенту знищили матеріяли, архіви та джерела.

Щоб цьому хоч частково зарадити, ГПБ приступила до збірки матеріялів до історії Пласту, які будь-яким способом збереглися чи то в об'єктивних джерелах, чи то в пам'яті сучасників. Першим випуском з'являється цей на-рис-спогад Начального Пластуна Северина Левицького. Він написаний ще в 1948 р. Виходить у світ, на жаль, у Dice після смерти автора.

Бажанням автора було написати історію Пласту. Але для здійснення того наміру в 1948 році було в нього мало даних. Вгн не розпоряджав ані відповідними архівними матеріялами, ані достатньою літературою, ані не мав можливостей пов'язатися з живучими ще учасниками описуваних подій. Він не мав теж і відповідної, спокійної психічної атмосфери, бо манускрипт писав він у шпиталі в Авґзбурзі 1948 року після переживань другої світової війни. Манускрипт залишився майже незміненим в редакції з того часу.

Читаючи, отже, цю книгу треба пам'ятати, що так бачив і так зберіг у своїй пам'яті події і особи, що про них мова в цьому нарисі-спогаді, бл.п. Северин Левицький, відомий серед пл. братії як Сірий Лев, або Шерш (літературне псе в до). Тому теж і в заголовку цього твору виразно зазначено, що це спогади автора як причинки до історії Пласту. Тим пояснюються всі можливі пропуски, нерівномірне трактування, а чи суб'єктивне насвітлення тих чи тих явищ, осіб, чи деяких відтинків історії Пласту в роках 1911—1945.

У тексті цього нарису збережено повнотою вірність манускриптові — поза конечними редакційним та літера-
турпо-мовним оформленням та речевими поправками (про які ще за життя просив автор).

Треба сподіватися, що цей нарис — згідно з бажанням його автора — дасть поштовх усім, хто якимсь робом був причаспий у творенні пластового руху, докинути власну цеглинку споминів чи матеріялів для остаточного оформлення вже більш ніж півсторічної історії Пласту.