Вартова служба в УПА

Польова стійка — це обезпечення на постої, складається з трьох людей (провідник і два зірці). Завдання польової стійки -забезпечити відділ на постої!

Обов’язки п. с.: — Перш за все стійковий мусить пам’ятати, що життя його друзів, яких він обезпечує, в той час залежне від нього. Він мусить собі виробити почуття відповідальності та пам’ятати, що несумлінна служба на стійці може принести смерть для його друзів і для нього самого.

Тому стійковий під час служби на стійці всю свою увагу, весь свій зір та слух мусить спрямувати перед себе, то значить, у ворожий бік. Сам стійковий повинен бути гордий з того, що має змогу стояти на стійці зі зброєю в руках в обороні Батьківщини.

Стійковий, виходячи на стійку, мусить знати:

• кличку, умовлені знаки для зв’язку з чатою (як свист, ракета і т. п.);
• число: місце стійки і сусідниіх стійок;
• відтинок зорення;
• на які предмети в терені треба звертати увагу;
• відомості про ворога на свойому відтинку;
• місце чат, (місце ворога);
• власні відділи на передпіллі;
• дорога відвороту в разі наскоку ворога.

Праця п. с. вдень: стійковий мусить на своє місце заходити так, щоб його ніхто не помітив спереду. Місце мусить бути таке, з якого можна добре зорити. Стійковий мусить у терені добре зашитись (замаскуватись) і стояти яких 400-500 м від місця чат.

Місце вибирати десь на горбку чи на дереві, щоб якнай­більше терену засягнути своїм зоренням. Прийшовши на стій­ку, стійковий зорить, починаючи від себе, з-під ніг, так дале­ко, як лише може оком сягнути й відтак очима веде до себе; і так цілий час. При тому цілий час не відвертає уваги від своєї роботи. Всякі відомості про ворога подає своєму командирові умовленими знаками, не оглядаючись назад.

Уночі в закритому терені: стійковий стоїть ближче своєї хати, яких 100-150 м. Уночі користується більше слухом, як зоренням. Стійка стоятиме десь близько доріг чи десь в долині, де на горбок на тлі неба все видно. (Вночі з горбка чи з дерева в долину нічого не видно й не чути.)

Поведінка: стійкового на стійці обов’язує тиша. Не вільно йому залишати місце стійки, сходитись із другими стійковими на балачки і т. п. Не вільно заснути, курити, співати чи гомоніти, входити з ким-небудь в якісь розмови, полагоджу-вати фізіологічні потреби, відкладати, або віддавати кому-небудь кріс, навіть своїм зверхникам, і то найвищим, бо це все відвертає увагу стійкового від праці та зраджує становище стійки, а його зрадити не вільно. Сам стійковий у той час не обезпечує відділу, бо його увага звернена на інше місце.

Коли стійковий на стійці тяжко захворів, нпр. мліє чи діс­тав атаки серця і т. п., він прикликає когось зі своїх друзів, щоб зголосив до командира чат. Якщо біля нього немає нікого близько, а він такий хворий, що не може далі стояти, тоді він одним вистрілом алярмує чату, і йому прийде зміна. Одначе сьогодні, в наших обставинах, де кожний стріл є алярмовим, не треба стріляти, а таки когось покликати умовленим знаком, свистом чи подібним засобом зв’язку.

Стійковий на стійці, обсервуючи свій відтинок терену, му­сить слідкувати, щоб ніхто не підкрався до відпочиваючих відділів. Звичайно, ворог, який хоче заскочити відділ, буде ста­ратися оминути наші п. с. Стійковий готовий у кожний мент до бою. Кріс тримає готовий до вистрілу, багнет (штик) на крісі, гранат загострений.

Якщо якась підозріла людина підходить до стійкового, стій­ковий відразу бере її на ціль і веде до себе та підпускає на яких 20-30 м [на мет гранати]. Сам залягає на становище і стримує прохожого словами — “стій”, “кличка!”. Крикнути треба так, щоб прохожий почув. Якщо він по одноразовім затриманні не стане, стійковий стріляє. Якщо ж прохожий знає і подає кличку, стійковий голосить: “Дорога вільна” і пускає прохожого. Якщо прохожий не знає клички, тоді стійковий командує “Обернись”, “відкинь зброю”, “руки вгору” і кладе його “долів”. При тім загювідає прохожому, що буде стріляти, якщо він ворухнеться. (Стійковий мусить заглягти на становищі, тому що коли стій­ковий затримав прохожого “стій” той може на нього сипнути вогнем з автоматичної зброї чи кинути на нього гранату).

Стійковому на стійці не вільно людей легітимувати, реві­зувати, а тримати їх до зміни або покликати когось з чати. В разі, коли йдуть до командира якісь зв’язкові і просять, щоб стійковий запровадив їх до нього, стійковий не сміє залишити місця стійки, а заводить їх до свого командира чат,

На випадок, коли стійковий затримав прохожого “стій”, а прохожий кричить “свій” — стійковий також не сміє його про­пустити, а кладе його на землю. Прохожого треба знати, хіба що він знає кличку, або якщо стійковий знає його особисто. При тому стійковий не сміє відвертати увагу від дальшого Обсервування свого відтинка терену.

Коли стійковий затримав якогось прохожого і його тримає, прохожий може пробувати викупитись у стійкового та обіцяє йому що-небудь; стійковий мусить пам’ятати, що погодитись на таку пропозицію — це найбільший національний злочин. Коли б стійковий відпустив такого типа, то за хвилину пропав би й він, і всі його друзі. Такого злочину стійковий не сміє допуститись. Стійковий не сміє в тому випадку ні з ким вда­ватися в розмову.

В разі, коли надходить більший ворожий відділ, стійковий повідомляє свого командира (чату). Сам залягає на становищі і трьома стрілами (в бік ворога) алярмує своїх. Одначе стійковий сам не сходить з місця стійки. Він, залягши на становищі, разить своїм вогнем ворога так довго, аж поки наш відділ розгорнеться до бою; тоді стійковий вертається визначеною згори дорогою до своїх. Ця дорога мусить бути така, щоб стійковий, вертаючись із місця стійки, не перешкоджав вести вогонь своїм відділам. Крім того, стійковий, відходячи, мусить уважати, щоб наш відділ не взяв стійку за ворога.

Стійковий мусить також глядіти, щоб на стійці не стрілити ненавмисне. У разі, коли стійковий стрілив до якогось прохо­жого, а той відразу впав (зайняв становище), тоді стійковий влучним вогнем старається знищити його.

Зміна стійки: зміна підходить до стійкового, старий стій­ковий стоїть ще на стійці, не перестає ще зорити, а зорить до того часу, аж новий стійковий вдивиться в поземелля і пізнає його предмети. Коли новий стійковий приглянеться до позе­мелля, тоді старий передає йому стійку. Подає йому все те, що в терені він завважив за час своєї служби, а саме: на які пред­мети й на яке місце треба звернути спеціальну увагу, які рухи на передпіллі, чи проходив хтось з підозрілих людей, звідки й куди, чи чути якісь голоси, шелести чи помітно якісь рухи ї т. п. Коли стійковий голосить новому: “стійку в порядку пере­дав”, а новий відповідає: “стійку в порядку прийняв”, тоді ста­рий стійковий відходить до своєї чати.

Стійковий, виходячи на стійку, мусить бути готовий 15 хви­лин перед відходом. За той час командир, який випроваджує стійкового, мусить переказати стійковому його завдання і прига­дати всі його обов’язки. Тільки тоді стійковий може відійти.