Фотографія автора

Скаутський рух. Коротка історія

Історія, Молодше юнацтво, Старше юнацтво

Мета гутірки

Розповісти про витоки Скаутського руху

Основний матеріал

Спочатку давайте розберемося звідки походить слово “скаут” – scout. Це не є англійським словом, адже англійські колонізатори запозичили його у північноамериканських індіанських племен.
На мові оджибвей (одна племенна група північноамериканських індіанців) СКА – білий УТА – зірка. Якщо дослівно перекладати – Зірка яка вказує шлях. Також «скаутами» північноамериканські індіанці називали своїх розвідників.
Всім відомо, що засновником Скаутського руху є англійський генерал Роберт Баден Пауел. Але ідея самовиховання молоді завжди була завжди актуальною у Європі та Америці.
Тож давайте подивимось, які події дали поштовх до створення однієї з самих популярних педагогічних систем у світі.

1810
Фрідріх Людвіг Ян – німецький видатний педагог, учасник наполеонівських війн, видає книгу «Німецьке гімнастичне мистецтво» та стає засновником декількох молодіжних спортивно-гімнастичних товариств «Турнферайн» , які виховували молодь та готували до патріотично-визвольної боротьби.

Фрідріх Людвіг Ян

1844, 1855 роки

У 1844 році в Англії Джорджем Вільямсом створений Християнський Союз Молодих Людей (YMCA). Головною метою Союзу була пропаганда здорового способу життя та релігійне виховання молоді. У 1855 за прикладом YMCA був створений Християнський Союз Молодих жінок. Бачачи жахливі і розпусні умови, у яких жила робітнича молодь Лондона, Джордж Вільямс хотів створити християнський молодіжний осередок, де юнаки могли б плідно проводити час, розвиваючи свої «тіло, розум і дух», і не були спокушені гріхом.


Джордж Вільямс

У 1885 році YMCA провели перший у світі табір для молоді.

1862 рік
У Празі Мирослав Тирш створює перше товариство «СОКІЛ».
«СОКІЛ» – спортивне , тіловиховне (руханкового профіля) товариство, яке відіграло значну роль у національному відродженні слов’янських народів, зокрема. (Вікіпедія)

Метою “Соколу” було пробудження національної свідомості чеського народу та поширення фізкультури на зразок німецьких «турнферайнів».
За прикладом чехів інші слов’янські народи перебрали сокільську ідею, засновуючи свої національні сокільські організації: у 1907 вони об’єдналися у Всеслов’янський сокільський союз, який відбував масові сокільські здвиги з участю «Соколу» слов’янських народів.

Зліт товариства “Сокіл” Прага 1920 р.

В Україні також було створене товариство “Сокіл” громадськими діячами Львова Василем Нагорним та Володимиром Лаврівськимм.


Василь Нагірний

Майбутній засновник Пласту – Пертро Франко також був активним учасником “Соколу”


Одним з здобутків “Соколу” були свого роду однострої.

1874 рік

14-річний хлопчик Ернест Сетон-Томпсон збирає друзів у «Плем’я індіанців». Ціле літо вони вчаться «бути індінацями». Згодом деякі з цих дитячих вражень стали основою книжки «Маленькі дикуни».


1902 рік

Вже відомий художник, письменник, натураліст Ернест Сетон -Томпсон засновує «Рух індіанців – знавців лісу» (Woodcraft indiens). Цей рух повільно поширювався, але так і не став організацією.

Коли в США у 1910 році з’явилися скаути, Сетон-Томпсон підтримав нове починання та у 1916 році, після створення організації бойскаутів Америки став її першим Старшим скаутом.

1907 рік

Британський генерал-майор Роберт Баден-Пауел з групою 22 хлопчиків влаштовує на острові Браунсі (Brownsea) 10-денний наметовий табір, у якому були закладені загальні принципи Скаутського Руху.

1907 рік вважається роком народження Скаутського руху.

1908 рік

Баден-Пауел стає генерал-лейтенантом. Він випускає в 6-частинах, невеликими брошурами, книгу «Scouting for boys», яка дає початок скаутському руху. БП, не був відкривачем, він був знайомий з книжками Сетона-Томпсона, але йому вдалося все об’єднати та викласти в єдину чітку, структуровану педагогічну систему.

1909-1916 роки

Поширення Скаутського руху у світі. Створення у країнах Європи та Америки національних скаутських організацій.

Але на цьому історія Скаутського руху не закінчується. Окремі сторінки в історії Скаутського руху належать Пласту, історію якого пишемо ми й сьогодні.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Оцінка *