Роман Шухевич – герой України

План проведення

• Вияснити в юнацтва відому їм інформацію про Романа Шухевича
• Розповісти про Романа Шухевича долучаючи до своєї розповіді юнацтво
• Під час розповіді звернути особливу увагу на всебічний розвиток Романа Шухевича ( як здібного учня, активного пластуна, спортсмена, музиканта, успішного бізнесмена, військовика, головнокомандувача УПА)

Молодість

Рід Шухевичів належить до давніх, священицьких українських родин, відомих ще з XVIII ст. Шухевичі відігравали важливу роль у національно-культурному та політичному житті Галичини XIX-XX ст. З роду Шухевичів вийшла велика когорта визначних діячів: священиків, учителів, науковців, співаків, музикантів, юристів та військовиків.

Дідом Романа Шухевича був Володимир Шухевич – видатний громадсько-політичний діяч, педагог, етнограф, член Наукового товариства ім.Тараса Шевченка, автор монументального п’ятитомного дослідження “Гуцульщина”. Батько Романа, Йосип-Ярослав Шухевич був освіченою людиною, юристом високого класу, освітньо-культурним діячем. Мати Романа, Євгенія походила зі священицької родини і була культурно-просвітнянською діячкою на Радехівщині.

У родині Йосипа та Євгенії Шухевичів було троє дітей: Роман, найстарший син, Юрко і дочка Наталка. Роман народився у Львові 30 червня 1907 р. ( вул. Довбуща 2). Дитинство Романа минуло у містечку Краківці на Львівщині. У 1914 році його родина переїхала до Камінки-Струмілової (тепер місто Кам’янка-Бузька). Тут він закінчив початкову школу. З 1917 по 1925 рр. Роман навчався у філії Львівської академічної гімназії. Під час навчання у гімназії Роман мешкав у Львові у своєї бабусі Герміни Шухевич, і був під її опікою. У домі була велика бібліотека діда, з книжок якої Роман доповнював свої шкільні знання. В домі бабусі у деякий час квартирував полковник Січових Стрільців Євген Коновалець. 15-тирічний гімназист Роман не раз мав можливість порозмовляти з полковником. Зустрічі молодого Романа Шухевича із командиром Січових Стрільців мали, без сумніву, великий вплив на формування свідомості та характеру майбутнього бойовика УВО та ОУН.

У 1925 р. Роман Шухевич закінчив гімназійне навчання й склав натуральні екзамени (іспит зрілості). Лев Ярошинський, шкільний товариш, так характеризував тодішнього учня Романа Шухевича: « Він усім радо помагав [у навчанні], а робив це у такій субтильній [ ввічливій] формі, щоб не показувати свої вищості над другими або щоб когось другого не принизити. Він був скромним, але принциповим, працьовитим, дуже обов’язковим і на свій вік серйозним та при тім веселої, погідної  і лагідної вдачі, завжди приязно успосіблений [ налаштований] до своїх товаришів. Був дуже здібним учнем, зокрема в математиці та українській мові… До професорів відносився з пошаною. Виклади усіх професорів слухав уважно, стараючись зрозуміти та запам’ятати все, що даний професор говорив на лекції. Був дуже побожним. У церкві під час Богослужби був зосереджено зайнятий відправою… Вже в 6-му клясі Роман Шухевич став духовним провідником цілої гімназії».

У вересні 1926 р. він вступив до Львівської Політехніки на доорожньо-мостовий відділ. У 1934 р. закінчив університетські студії зі званням інженера. А на початку 1930-х він був студентом заочного курсу Музичного інституту ім. М.Лисенка у Львові за класом фортепіано. У  1928-1929 рр. Роман відбував військову  службу в рядах польської армії. Як студента його зразу направили  у старшинську школу підхорунжих, але  через деякий час звільнили з причини політичної ненадійності. Далі він продовжував свою військову службу рядовим гарматником в артилерійській частині на Волині.

 У «Пласті» і спорті

У роки навчання у гімназії та студій у політехніці Роман Шухевич був дуже активним членом «Пласту» та інших спортивних товариств. У гімназії Роман належав до 7 юнацького куреня ім. кн. Льва. Тоді ж він організував пластовий гурток під назвою «Ясний тризуб», а в старшому віці брав активну участь у таких пластових куренях як «Лісові чорти» та «Чорноморці». Саме під час навчання в політехніці Роман з своїми друзями-пластунами дав початок водному пластуванню, формуючи 10 курінь УСП «Чорноморці». «За студентських часів у Львові “Чорноморці” щонеділі після ранішної руханки на площі Сокола-Батька йшли гуртом на “дванадцятку” до Успенської /Волоської/ церкви. І тоді тут ніколи не бракувало ні одного, ні другого „Шуха”. Роман як шкільний товариш мойого старшого брата й друг з Пласту, часто приїздив на вакації до Дори, чи то з гуртком друзів-боєвиків з ОУН, щоб в Карпатах відбути військові вправи з наказу Краєвої Екзекутиви, чи то з гуртком “Турів”, що складався з хлопців переважно з-поза Пласту, але які напевно всі разом належали до ОУН, чи то з гуртком пластунів, щоб відбути одну-другу мандрівку в Карпати, серед яких лежала парафія мойого батька. Роман любив перемагати простір в завзятих мандрах, плавати дарабою по Черемоші, якою сам залюбки кермував, змагаючись з вправними гуцулами. Він пройшов всі Ґорґанські й Чорногірські верхи ще юнаком, а коли повернувся з далеких мандрів, залюбки нам розказував свої переживання» – такі  спогади залишив про Романа о. Богдан Ганушевський , ЧМ.

Від 5 до 10 серпня 1925 року віковічні скелі Бубнища приймали 205 пластунів з 16 осередків на Другій крайовій пластовій зустрічі. Усі, хто там був, запам’ятали страшну бурю і зливу у першу ж ніч, а також геройський вчинок молодого “Шуха”. Який  виліз на скелю на якій майорів ще старий австрійський прапор, зняв його і встановив синьо-жовтий (пам’ятну таблицю, яка інформує про геройський вчинок Романа Шухевича, на скелі в Бубнищі встановили львівські пластуни 2009 р).

Життя у Пласті дало юному Шухевичу прекрасне знання картознавства та теренознавства, що у військових операціях мало першочергове значення. Та найголовніше, що дав Пласт своїм членам, – це виховання високої моралі, сильної волі, а передусім – формування активного патріота української нації.

Роман належав до числа найкращих спортсменів Львова. Улюбленими видами спорту Романа Шухевича були футбол, баскетбол, волейбол, біг, плавання. Також Роман був серед засновників Карпатського Лещетарського Клубу. У 1923 р. на спортивних змаганнях ( Запорозьких іграх) Роман встановив рекорд у бігу з перешкодами на 400 метрів та у плаванні на 100 метрів. Його пластовий друг Володимр Янів, так висловлювався про тодішнього пластуна Романа: « Шухевич Роман, чи найкраще Шух, як його звали друзі, був людиною в повнім розумінні того слова: він любив життя і хотів жити; його життєрадісність робила його вічно юним… Як всесторонній спортовець, мандрівник, турист належав Шухевич до того покоління, яке українській нації подарувала пластова організація й для якої сміх у найтяжчих умовах був законом. Це покоління шукало в життєрадіснім змаганні заправи [гарту] до боротьби й вчилося бачити життя як вічну велику гру…».

Діяльність в УВО

Роман Шухевич  уже в старших класах гімназії мав зв’язки з  членами Української Військової Організації. А після створення ОУН став її членом.У 1930-1934 рр. Шухевича (псевдо «Дзвін») було призначено бойовим референтом Крайової Екзекутиви ОУН. «Дзвін» стає організатором нападу на радянське консульство у Львові, експропріаційних актів, атентатів на польських шовіністів комісара Чеховського та посла сейму Голуфка, і безпосередньо здійснив замах на шкільного куратора Собінського. У цей час, а саме 1930 р. Роман одружується з Наталією Березинською.  У них згодом народилося двоє дітей Юрко та Марійка. Та вже у 1934 р. у зв’язку з вбивством  міністра Пєрацького, поліція провела масові арешти серед української патріотичної молоді. У 1935 році на Львівському процесі Роман був засуджений. Вийшовши з ув’язнення в 1937 році засновує у Львові першу українську рекламну фірму “Фама”. І був, до речі, дуже успішним бізнесменом. Через свій рекламний бізнес Роман Шухевич допомагав фінансово ОУН і колишнім політичним засудженим, які не могли знайти роботи, але були патріотами, інтелігентними та добре надавалися до праці.

Діяльність у Карпатській Україні

У жовтні 1938 р. на Закарпатті постала незалежна Карпатсько-Українська держава. Роман Шухевич організував фінансову допомогу для уряду Карпатської України, висилає членів ОУН для діяльності в Карпатській Січі. Наприкінці грудня 1938 р. разом з Іваном Бутковським — «Гуцулом» нелегально перейшов польсько-чехословацький кордон і добрався на Різдво 1939 р. до міста Хуст. Тут він разом із провідними членами ОУН створив Генеральний штаб національної оборони Карпатської України. В обов’язки поручника «Бориса Щуки» (тодішнє псевдо Романа Шухевича) входило поповнення Січі кадрами, організація фінансової допомоги та зв’язку. Під час нападу угорської армії на Карпатську Україну поручник «Щука» брав активну участь у боях.  Та після окупації Карпатської України у березні 1939 р. Шухевич добирається до Австрії, а згодом до Польщі.

Розвал Польщі та нова політична дійсність висуває Романа Шухевича на позицію Крайового Провідника Західних Окраїн Українських Земель. Весною 1941 року Проводові ОУН вдалося домовився з німецьким командуванням про вишкіл української військової частини – Українського  легіону, який мав воювати на території України проти більшовицьких окупантів за відновлення державності. Роман Шухевич погодився очолити його з розрахунком, що у майбутньому Легіон зможе стати базою для формування української армії. Після інтенсивного вишколу Український легіон 18 червня від’їхав до Ряшева, а 30 червня прибув до Львова, де того ж дня було проголошено Акт відновлення Української держави. Німецька влада поставилася до цього вкрай вороже. Голову Проводу ОУН Степана Бандеру та Голову Державного Правління Ярослава Стецька було арештовано. У зв’язку з цим Легіон відмовився від подальшої служби в німецькій армії, Роман Шухевич, знаючи, що всіх старшин арештують, непомітно зник, так чином знову опинився у підпіллі.

Головний командир УПА

З січня 1943 р. в житті Романа Шухевича почався новий етап діяльності як Провідника й Командира національно-визвольної боротьби проти німецьких і російських окупантів. Після втечі з-під німецької варти він зв’язався з Проводом ОУН та приєднався до боротьби, очоливши військову референтуру. У травні став членом Бюро Проводу ОУН, згодом — Головою, а у серпні 1943 р. на III Надзвичайному великому зборі ОУН був обраний Головою Бюро Проводу ОУН і призначений Головним командиром УПА. Разом із Олексою Гасином, Дмитром Клячківським, Василем Івахівим, Василем Сидором, Олександром Луцьким та Дмитром Грицаєм Роман Шухевич творить підпільну Українську Повстанчу Армію (УПА).

За керівництва Шухевича відбулася подальша еволюція ідейно-програмних засад націоналістичного руху, що відображено в Постановах III Великого збору ОУН. У них підкреслено, що ОУН бореться: проти всіх видів тоталітарних систем; за побудову демократичного державного порядку в Українській державі; за право кожної нації на самовизначення; проти імперій та імперіалістів. З метою об’єднання всіх національно-державницьких сил українського народу в боротьбі за державну незалежність 11-15 липня 1944 р. з ініціативи ОУН та особисто Романа Шухевича було скликано збори, на які прибули представники діючих в Україні політичних організацій. У результаті нарад було створено Українську Головну Визвольну Раду, яка стала найвищою владою під час боротьби за Українську Самостійну державу. Виконавчим органом УГВР був Генеральний Секретаріат, Головою якого обрали Романа Шухевича — «Лозовського».

Під час німецької окупації України Роман Шухевич переховувався переважно в лісах, а від серпня 1944 р. з приходом радянської влади — у селах. Зиму 1947-1948 р. Р. Шухевич провів у Львові, в будинку на вул. Кривій. Від весни 1948 р. до загибелі Головний командир УПА перебував у с. Білогорща. До сьогодні немає достовірних відомостей як загинув і де знаходиться останній земний прихисток головнокомандувача УПА.

Пропоновані варіанти вшанування пам’яті Романа Шухевича:

• відвідати музей у Білогорщі;
• провести теренову гру в Білогорщі чи організувати квест у місті;
• переглянути фільм Нескорений;
• організувати змагання з плавання, футболу, баскетболу, волейболу чи бігу;
• організувати заняття з співу, вивчити пісню Хорунжий та поспівати інших повстанських пісень;
• організувати мандрівку в Карпати чи покататися на лижах.

Джерела: Василь Кук Генерал-хорунжий Роман Шухевич Головний Командир УПА.— Львів, 2005;         http://shukh.org.ua/