План проведення
Основний матеріал
Скільки існує людство, стільки воно сперечається стосовно декількох речей. Патріотизм – серед них.
У переліку людських пристрастей вище патріотизму розміщується хіба що кохання. Але й патріотизм – це любов.
Утім, патріотизм – не тільки любов.
Патріотизм – по-перше, найграндіозніша система різноманітних людських почуттів, емоцій, потреб, інтересів, мотивів, стимулів, пересторог, ціннісних орієнтацій, дій, вчинків, завдяки яким відбувається розвиток людини.
Патріотизм передбачає гордість за матеріальні і духовні досягнення свого народу, своєї Батьківщини, бажання збереження її характерних особливостей, її культурного надбання та захищати інтереси своєї громади, народу в цілому.
Історичне джерело патріотизму — це формування прив’язаності до віри в Бога в традиціях своїх предків, землі свого народження, рідної мови, народних традицій та культури.
Філософи та політологи визначають патріотизм як суспільний і моральний принцип, який характеризує ставлення людей до своєї країни та проявляється у певному способі дій і складному комплексі суспільних почуттів, що узагальнено називається любов’ю до своєї батьківщини. Це одне з найглибших почуттів, яке закріплювалося століттями та тисячоліттями розвитку відокремлених етносів. Це соціально-політичне явище, якому притаманні природні витоки, власна внутрішня структура, що в процесі суспільного розвитку наповнювалася різним соціальним, національним і класовим змістом.
Патріотизм – це одна із ланок людського характеру. Він, подібно до любові, керує людською свідомістю, заставляючи робити великі і малі вчинки в ім’я своєї батьківщини. Патріотизм – величний вияв нескінченної любові до рідного краю. Патріотизм, як і честь виховує великих, сильних людей, які не рахуються із ціною свого життя і здатні пожертвувати ним заради рідної землі. Патріотизм породжує впевненість у собі, волю в перемогу, віру в свою націю, свій народ, він перетворює звичайну людину в безстрашну машину, яка не відчуває страху і болю, ідучи впевнено і безстрашно до своєї мети. Тоді мета патріота стає метою усього народу. Патріот живе у єдності зі своїм народом, він живе своїм народом, адже життя народу стає його життям.
Та нажаль у нашому сучасному українському суспільстві кількість патріотів з часом зменшується. Багато людей під впливом економічної кризи, соціальних недостатків починають презирати сучасну державу. І дух патріотизму в їхніх серцях починає повільно втухати, як маленький вогник підчас дощу. Дух патріотизму починає перетворюватись на інший дух – дух презирства. З країни виїзджає багато людей, юнаки шукають собі “білого білета”, щоб не іти в армію, а дух національної свідомості ледь жевріє своїм маленьким, майже потухлим вогником. Жаль терзає мою душу, коли проходжусь по звичайному українському місту, де значна частина населення навіть не знає української мови, а говорить на чужому всім народам наборі слів із різних мов, який ми називаємо суржиком.
На сьогодні в Україні склалася нелегка політична ситуація. І кожен декларує свою життєву позицію: або ж ти патріот своєї Батьківщини, або її ворог. Із цим явищем почав проявлятися український патріотизм.
Якщо раніше можна було спостерігати людей в вишиванках та з прапором України лише на свята, наприклад, такі як День незалежності, то сьогодні просто можна вийти на вулицю і зустріти масу людей в українському національному одязі. Люди ходять на роботу, на навчання, чи просто на прогулянку зі стрічками, що символізують кольори українського прапора. Але деякі думають, що нашого патріотизму немає, начебто все, що ми робимо є напоказ. Я, наприклад, зовсім із цим не погоджуюся. Можливо у когось він ще не проявився, але все ж таки є у душі кожного.