Скаутинг — це лікарство, що складається із різних складників, і, поки вони не змішані в правильних пропорціях у відповідності з рецептом, пацієнт не має звинувачувати лікаря у випадку, якщо результати його впливу неуспішні.”
Байден Пауел, Джемборі, 1922 р.
Долучившись свого часу як інструктор а згодом як і комендант до проведення вишколів виховників УПЮ, я почав розмірковувати над суттю пластової методики. Адже саме її потрібно якнайкраще подати на КВВ, щоб молодий виховник міг у всеозброєнні здобувати вершин у нелегкій праці з юнацтвом. На свій подив я побачив, що теоретичне розпрацювання цього питання є не надто велике в Пласті.
Звичайно, є «Життя в Пласті», «Велика Гра», «Посібник зв’язкового» і т.д. Але коли я ставив просте питання своїм пластовим друзям – які елементи пластової чи скаутської методики ви знаєте, відповіді були далекі від точного лаконічного викладу, без глибинного розуміння, переважно відповідач застрягав на питанні, а що таке методика взагалі…
На вишколах кандидатам рекомендують читати наперед «Велику Гру», в якій в 3 розділі загалом виділено основні елементи. Але стиль подання тут є розповідним, достатньо розмитим і більшість не виділяє суті із прочитаного.
Проаналізувавши цей текст, а також відповідну статтю Цьопи Паліїв на Пластовий Конгрес 1958 року, порівнявши викладені там тези із матеріалами ВОСРу, харцежів, російських скаутів, я вирішив узагальнити основні елементи скаутської (пластової) виховної методики.
Викладаю думки стисло та тезово.
1. Самовиховання через працю над собою та плекання характеру. Досягається через цілеспрямоване виховання з боку старшого досвідченішого друга та наставника. Самовиховання робить людину самостійною, самозарадною, самосвідомою щодо своїх прав та обов’язків, здатною самою приймати рішення та нести за них відповідальність. Це є найперше передумова доброго громадянина.
2. Гурткова система. Життя в своїй «банді», малій групі. Використання природнього потягу підлітків та юнаків до творення своїх мікро суспільств зі своїми законами, правилами, ідеалами. Відповідно взаємне виховання в гурті. Кожен кожного бачить. Давнє українське „а що люди скажуть” тут закладене. Противага українському індивідуалізму і хуторянству для плекання самоусвідомленої особистості, яка добре знає межу („золоту середину”) між колективізмом та індивідуалізмом.
3. Життя та виховання на лоні природи. Тільки в природі людина змушена завдяки інстинкту самозбереження давати собі раду, ворушити свій розум і волю, щоб задовільнити перші вітальні потреби (їсти, пити, спати, зігрітися, захиститися від стихій та звірів). Природа все розставляє на свої місця, заставляє бачити і сприймати все правдиво. А це плекає самостійність, силу характеру, вольові якості, потяг до найбільшої цінності, даної Богом – свободи.
А в місті все є навпаки. Людина стає гвинтиком в великому годиннику, де не має місця особистості. Людина стає безпечною, оскільки хтось (міліція, швидка допомога, пожежники, політики тощо) дбає за неї. Вона готова лише працювати та задовольняти потреби тіла, а дуже мало душі.
Природа ушляхетнює людину. Навчитися жити в гармонії з нею – одна із цілей Пласту.
4. Гра. Життя як гра. Праця як гра. Гра як основний виховний засіб. Інше сприйняття дійсності. Гра породжує веселий настрій та бадьорість, дає наснагу та оптимізм. Давні лицарі дивились на життя як гру, де колись прийде щасливий чи не дуже кінець, але все одно той самий – смерть, відхід на вічну ватру. Тому вони не турбувались про земне, минуще, тлінне. Таке відсторонене ставлення до світу і життя треба і нам плекати.
5. Навчання та виховання працею, дією. Як колись сказав класик: “праця зробила людину людиною”. Не постійне теотеризування, а вироблення навичок через постійне шліфування знань та вмінь у праці, дії. Добра праця – це свого роду священнодійство, прославляння Творця. Працюючи ми по суті співтворимо з небесним Отцем. Тому працьовитості слід привчати, особливо на сходинах, в мандрівках та таборах.
6. Всебічність виховання. Гармонійний, всесторонній розвиток особистості, пошук її талантів, здібностей, допомога їй у праці над розвитком своїх якостей, розкритті свого я, «пізнанні самого себе». Пошук «сродної праці».
7. Світ юнака. Знання юнацьких особливостей (гумор, відвага, віра у власні сили, бистрість, схильність до зворушень і переживань, довір’я, вірність, прагнення до самостійності, пригод, романтизм та ін.) – це зброя виховника у мистецтві виховання.
8. Система відзнак і символів. Молодь любить яскраве, особливе, те, що виділяє їх, любить колекціонувати, носити певні речі, що відображають її душевні переживання. Однострій, відзначки, проби та ін. – це все створює символічний світ в свідомості молодої людини, який допомагає розвивати добрі моральні та світоглядові цінності.
9. Дисципліна. Саме порядок і дисципліна дозволяють нам творити організацію та певні закони та правила. Всі маємо прагнути до самодисципліни через плекання обмежень та власного характеру. Етична максима пластуна тому звучить так: права треба здобувати працею, обов’язок іде перед правом, праця є основою права. Хто працює найбільше і найліпше — веде. Хто не веде — підпорядковується.
10. Підтримка старших. «Пластування – це гра для юнаків, під проводом юнаків, у якій старші брати можуть дати своїм молодшим браттям здорове оточення і заохотити їх до здорової діяльности, такої що помагає їм розкривати свої громадянські чесноти.» Бі-Пі. Опіка і допомога дорослих необхідна, але вона не має переходити межі слова – сприяти. Виховник в Пласті може показати юнаку Шлях, але йти по ньому він має сам.
11. Прогрес особистості. Система прогресивних програм саморозвитку – три проби, вмілості, спеціалізації.
12. Присяга та закон. Найважніше, що унапрямлює і дає цілісність вище наведеному, створює для нього сутність та мету – це наші світоглядові засади, система плекання характеру та сили волі. З них найперше вірність Богові та Україні. Без цього самовиховання стане егоїзмом та самозахопленням, життя в гурті – кроком до протиставлення суспільству, нації, схильністю до бандитизму. Життя в природі – звичайним туризмом, а то й гірше. Гра може затягнутися і зайти в тупик, дисципліна перетворюється на солдафонщину, а відзначки та символіка – на бутафорію чи музей.
Любов до Бога, а це значить дотримування його заповідей та слідування за ним у всьому, любов до України, а це значить мислення та діяння інтересами України (Української нації) ведуть пластуна до осягнення ним досконалості, мудрості, щастя.
Конкретно любов втілюється згідно другої найважливішої заповіді із Євангелія – „люби ближнього свого як самого себе” в другому Головному обов’язку пластуна – допомагати іншим.
Кожен пластун проходить шлях свого пластування від простого і безтурботного життя в грі, розвагах, мандрівках, спілкуванні в приємному товаристві, через усвідомлення свого покликання до служіння та жертовності в ім’я Правди, Свободи, Краси, Добра.
Система плекання характеру – це Пластовий закон. Це шлях щоденного вдосконалення, «пізнання самого себе».
Людина, котра володітиме такими якостями, які описані вище, природно ставатиме провідником у суспільстві, своєму оточенні, оскільки виділятиметься здатністю давати собі та іншим раду у складних життєвих обставинах через постійну активну працю над самим собою.
Це коротко можна висловити як: служіння, братерство, плекання характеру (праця над самим собою) – відображення трьох головних обов’язків.
Ст.пл. Микола Бігус, ОЗО