Посилення гурткової системи в куренях – це шлях до чисельного зростання Пласту та ефективний вишкіл із провідництва для юнацтва без втрати якості виховної праці. Чому – дальше у статті.
Успіх будь-якої справи залежить від доброго розуміння її мети, наявності вмотивованих кадрів, готових її зреалізувати, достатніх ресурсів, та зрозумілого шляху, як і що робити.
Якщо перенесемо це на Пласт, то мета у нас є, ресурси з’являються чи здобуваються по ходу, відповідно до діяльності, а от щодо кадрів та чіткого шляху, то тут є про що поміркувати.
Щоб досягнути успіху в реалізації мети і завдань Пласту, потрібна достатня кількість волонтерів. Має бути налагоджена система їх постійного знаходження, вишколу і спрямування до суспільно-важливої діяльності. Проте наша організація не дуже із цим справляється, бо чисельність до останнього року не зростала, а трималась на показнику 5,5 тисяч (2012 рік). Протягом останніх 6-7 років чисельне зростання почалось, але переважно за рахунок екстенсивного розвитку, нового територіального поширення, залучення пташат, і приплив до Пласту волонтерів на хвилі патріотичного піднесення після 2014 року, а також батьків за дітьми.
Якщо говорити про найефективніший шлях, то це виховна методика. Існуюча десятиліттями модель, яка передбачає наявність в кожного гуртка виховника (впорядника), більшу залученість дорослих пластунів до виховної праці із гуртками, працює лише на повільне самовідтворення, але не на розвиток.
Наявна виховна та адміністративна модель в Пласті, на мою думку, забирає забагато волонтерів на різні ланки, що не залишає кадрів для розвитку.
Тому висловлю міркування, що посилення гурткової системи допоможе:
- Вивільнити дорослих волонтерів для спрямування на розвиток організації, зокрема чисельне зростання;
- Сприяти реальному самовиховному процесу, який формує провідника, готового брати відповідальність, приймати рішення.
Якщо глянемо зараз, що являє собою КВ куреня – це 3-5 виховників, плюс кілька пасивних колишніх, яких залучають вряди-годи як інструкторів чи помічників.
А що є при гуртковій системі? В курені є один активний виховник – зв’язковий, який здійснює виховну працю із Радою гурткових, допомагаючи їм провадити гуртками. Йому звісно можуть допомагати кілька дорослих старших пластунів, але вони не мають обов’язку ходити кожен тиждень на сходини, але лише як інструктори, коли треба провести якесь заняття або підстрахувати, допомогти.
Зв’язковий може залучати когось більш тісніше до допомоги із Кадри виховників (до речі кадра в термінах початку ХХ століття – це кадровий резерв), наприклад як тимчасового впорядника до гуртка, в якому кепські справи (або для допомоги на початку), доручати комусь вести якийсь спеціалізований курс для старших за віком тощо (така практика є в бойскаутів на постійній основі)
Кожен хороший пластун/ка може стати потенційним ЗВ’ЯЗКОВИМ, якщо застосує гурткову систему, створивши гурток як гуртковий провідник ще будучи розвідувачем у юнацтві. За 3-4 роки його ж вихованці, можуть стати третьопробниками і самі вже набрати гуртки як провідники.
Якщо порівняти, то при гуртковій системі за 8 років (з 16 до 24 років) один пластун/ка може створити спочатку сам, а потім його вихованці ще по одному – 4 – 6 нових куренів, нехай по 20-30 юнаків. Це в сумі – 80 – 180 юнаків.
При діючій системі, впорядник/ця за цей же період, враховуючи, що може працювати із гуртком із 18 років, дає результат значно скромніший – 6-8 добрих юнаків/чок.
Таким чином ми отримуємо, що один курінь може за 4 роки створити 3-4 нових курені. Але при умові якісної праці.
Отож, ми вивільняємо виховників від прикріплення до гуртків на 4-6 років, а заохочуємо створювати нові курені, що призведе до розвитку організації, зростання її чисельності.
Звісно, це теоретичне моделювання, але саме із ідей починаються великі справи (як і скаутинг колись).
Подивимося на вікові особливості.
Зараз по існуючих правильниках дозвіл на ведення гуртка можна мати від 17,5 років. Якщо так, то набравши юнаків 12-річного віку, лише за 6 років вони стають готовими до виховної праці. А їхній впорядник буде вже мати 23-24 роки, коли зв’язковим ставати вже трохи запізно (вже не студент, треба працювати, сім’ю створювати). Тому при такій моделі працює в кращому випадку самовідтворення куренів. З іншого боку, якщо юнацтво в 15-16 років не спрямувати на нові виклики в Пласті (третя проба, створити свої гуртки тощо), то багато хто відходить (поринає в навчання, ЗНО, альтернативи пластуванню).
А якщо подивитись, що відбувається при гуртковій системі? Розвідувач/чка, скоб/вірлиця орієнтовно в 16 років набирають гурток 12-літніх, стають для них гуртковим провідником, готують їх на першу пробу 1,5-2 роки. Коли гурток стає пластунами-учасниками, в них відбувається зміна гурткового провідника, якого тепер обирають члени цього гуртка (добре, якщо це є підготовлений попередником заступник гурткового). Старий гуртковий/ва переходить в УСП, оскільки йому вже виповнюється 18 років. Він відходить для гуртка в сторону, в тінь, даючи можливість повправлятися в провідництві його вихованцям. Але для них він залишиться пластовим авторитетом, ментором та порадником.
Через ще два роки, коли членам гуртка виповниться шістнадцять (друга проба вже позаду), а першому провіднику – 20 (він ще студент 3-4 курс), вони готові створювати новий курінь.
А тепер подивимося на ці процеси з точки зору плекання провідництва як унікальної, специфічної функції Пласту перед українським суспільством, задекларованої у своїй меті.
У діючій моделі, гурткового формально обирають із числа новоспечених прихильників через кілька місяців існування гуртка. Ще не всі один одного добре знають, ще бракує досвіду, але обов’язок вже комусь накидується. Якщо попадається юнак із здібностями до лідерства, то цей це переживе і якось вбудеться. Але часто гуртковими стають “відбувайли”, “крайні”, яким накидують цей тягар, або вискочки, які всюди хочуть, але часто не можуть. Це призводить до розчарувань, відходу від Пласту. Впорядник бідкається, що його гурток не такий, починає все сам робити, і гутірку, і майстерку, і ігри. Діти в результаті ще більше втрачають інтерес, бо не відчувають своєї зреалізованості, СМАКУ ВЕЛИКОЇ ГРИ, відчуття маленької банди.
Натомість гурткова система дає нам можливість кожному спробувати себе в ролі провідника на тому етапі, коли він до цього доріс.
І проба – гуртком провадить старший за віком, досвідченіший розвідувач/чка, скоб/вірлиця. Пластуни-прихильники вчаться бути дисциплінованими, сумлінними і т.д. по пластовому закону. Вони поступово стають тою “бандою”, яка набуває ознак команди. А як казали мудрі, «перш ніж стати провідником, треба навчитись підпорядковуватись».
ІІ проба – гурток вибирає з свого числа провідника, який виділився за 1,5-2 роки пластування, підготовлений попереднім провідником, був його заступником (або й є конкуреція 2-3 членів гуртка). Вони можуть на цьому етапі і всі повправлятися в провідництві для самих себе, кожного півроку змінюючи гурткового.
ІІІ проба – кожен із членів гуртка, які дійшли до цієї сходинки в пластуванні, може стати гуртковим провідником для нового гуртка, який сам створює. І тут навіть найменш здібні до провідництва можуть знайти себе, оскільки зможуть повправлятися у лідерстві, створивши нову пластову “банду”.
Якщо пластун був добрим гуртковим, то він зможе бути добрим провідником і на інших рівнях управління, адже основа закладається саме там. Виховуючись в гуртку і курені юнак здобуває досвід і підсвідоме розуміння системи праці будь-яких адміністративних одиниць в дорослому житті. Гурток – відділ, курінь – управляння чи департамент, який об’єднує ряд відділів.
Якщо розглянути сучасний менеджмент, то по суті всюди функціонують малі групи, якими провадять провідники. Успіх приходить тоді, коли провідник компетентний, досвідченіший, може навчити щось інших, не стоїть на місці і постійно розвивається, виступає прикладом для своєї малої групи, творить із них команду.
Колись Богдан Гаврилишин виступав перед скаутськими лідерами і сказав, що найбільше навчився менеджменту в своєму пластовому гуртку. Пласт це унікальна школа менеджменту ще в юнацтві.
Підсумовуючи, зазначимо, що гурткова система, при якій гуртками провадять старші юнаки, буде працювати, якщо буде постійний дошкіл гурткових з боку зв’язкового та його помічників з числа старших пластунів, «ветеранів» цього куреня, а також міжгуртковий змаг, який стимулюватиме конкуренцію, змагання, прагнення стати кращим.
Зростання чисельності юнацтва може відбуватись через появу нових виховних частин – куренів. Гурткова система цьому сприяє максимально.
Тому рекомендую практикуючим виховникам застосовувати на практиці скаутський метод, зокрема patrol system (візуалізація скаутського методу українською мовою Миколи Музали).
4-7.12.2012, доповнено – жовтень 2019.
Микола Бігус, крайовий булавний УПЮ
