Проєкти етнозаходів для юнацтва
Систематизація НПВ заходів у Пласті вже була зроблена раніше у роботі «Практичні форми національно-патріотичного виховання за досвідом Пласту» Миколи Бігуса (https://plastovabanka.org.ua/dumka/praktychni-formy-natsionalno-patriotychnogo-vyhovannya-za-dosvidom-plastu/) тож на метою цієї роботи є дати конкретні етнопроєкти втілені разом із юнацтвом, зокрема підготовчого куреня ім.В.Каринської.
Етнозаходи найкраще прив’язувати до традиційних українських свят, тож для зручності подаємо народний календар, розроблений кандидаткою історичних наук за спеціальністю «Етнографія» Марією Баглай. Цей календар є універсальним, адже пояснює як вирахувати ті свята, які припадають на різні календарні дні щороку в залежності від церковного календаря.
Народний календар
Весняний цикл: від Явдохи (14 березня) до Ушестя або Вознесіння (рухоме свято, припадало на 40-ий день після Великодня, щорічно у четвер).
14 березня – Явдохи
«Теплий, сонячний день віщував урожай на пшеницю, льон і коноплі, похмурий – на гречку і просо»;
«Як Явдоха рясна, буде пшениця рясна».
«На Явдоху погоже – все літо пригоже».
22 березня – Сорока святих мучеників
у цей день молодь «розпочинала вулицю» – своєрідне весняне дозвілля; починали співати веснянки; зустрічали птахів, які поверталися з вирію, спеціально пекли до сорока коржиків – «жайворонків».
«На сорок святих погода, то на гречку урода».
30 березня – Теплого Олекси
виносили вулики із зимівників;
«Якщо на теплого Олекси бджоли зроблять перший обліт, буде добрий медозбір».
7 квітня – Благовіщеня
«По Благовіщеню не ворож, а хліб у землю полож, то Бог уродить».
«Яка погода на Благовіщеня, така й на Великдень буде».
«Мокре Благовіщеня – грибне літо».
Великий піст (залежав від тривалості зимових М’ясниць):
Тиждень перед постом – Сирний тиждень або Масляна
Відбувалися запусти, проводили обряд «полокати зуби» (чоловіки полокали рот від скоромних страв), жінки ходили і до фіртки неодруженого хлопця чи дівчини прив’язували «колодки» (кольорова стрічка/хустина), щоб швидше заміж ішли.
«Масляна, Масляна, яка ти мала: якби ж тебе – сім неділь, а посту – одна».
Четвертий тиждень посту – Хрестопоклінний
У цей тиждень уночі зі середи на четвер «переломлювався» піст на дві половини. Пекли хлібці у формі хрестиків, які брали у поле, закопували, щоб «нива краще родила».
Шостий тиждень – Вербний, Шутковий, Квітний
«Не я б’ю, верба б’є, за тиждень – Великдень»
Неділя сьомого тижня – Великдень
Неділя після Великодня – Провідна
Поминали померлих родичів.
6 травня – день святого Юрія
вперше виганяли на пасовище худобу; обходили поля та влаштовували «качання на житніх посівах», щоб забезпечити врожайність та мати міцне здоров’я під час жнив.
10 травня – Симона Зилота
Жінки починали збирати зілля, для використання у народній медицині.
17 травня (у цьому 2018 р.) – Ушестя або Знесіння або християнська назва – Вознесіння
Пекли обрядове печиво «драбинки»; проводи весни, завершували співати веснянки.
24 травня – Мокія
«Якщо на Мокіїв день паде дощ то буде сорок днів падати».
Літній цикл: від Зелених свят (рухоме свято, через сім тижнів після Великодня) до дня пророка Іллі (2 серпня), який також і розпочинав.
27-28 травня (у цьому 2018 р.) – Зелені свята або християнська назва Трійця чи Зіслання Святого Духа
Прикрашали будинки, подвір’я, господарські будівлі, поля зеленим гіллям, яке називали «клечання»; оберігалися від шкідливої діяльності відьом, які «крали» молоко у корів; прикрашали дійних корів сплетеними із зеленого листя вінками (оберіг); поминали померлих родичів, а також тих, що вчинили самогубство.
Четвер після Зелених свят – «русалчин Великдень»
Проводи русалок – в народних уявленнях молоді дівчата, котрі померли неприродно смертю. Дівчата та жінки плели у цей день вінки, кидали їх у лісі на дерева промовляючи: «Провела русалочку до бору, а сама піду додому». Матері, у яких померли такі доньки вивішували біля хати полотно, вірили, коли донька прийде, щоб мала у що загорнутися.
7 липня – Івана Купала або Купала
Молодіжне святкування біля річки чи на вигоні (у тих місцевостях, де не було водойми);
«Сторожи на Калиту ворота, а на Купала – колеса» – подекуди в якості матеріалу для купальського багаття викрадали колеса від воза.
Виготовляли купальське деревце (топили у воді) та антропоморфну ляльку (спалювали).
12 липня – день святих Петра і Павла
«Зозуля кує тільки до Петра, а потім мандрикою вдавиться».
«Як по Петрі, то й по теплі».
«Святий Петро жито зажинає, святий Ілля у копи складає».
2 серпня – день пророка Іллі
Вважалося «громовим» святом, не працювали в полі, щоб не накликати біду; вже не купалися у водоймах, бо «святий Ілля літо кінчає».
Осінній цикл: 2 серпня (Іллі) розпочинався, а завершувався – у день святого Пилипа (27 листопада), наступного дня розпочинався зимовий піст – Пилипівка, що триває аж до Різдва.
14 серпня – Маковія
святили мак, який використовували для різного роду сімейних та побутових потреб.
19 серпня – Спаса, Медовий Спас або християнська назва – Преображення Господнього
Святили мед, воду, сформовані букети із збіжжя (пшениці, жита тощо), фрукти, які заборонялося до цього дня їсти, особливо тим матерям, у котрих померли маленькі діти.
«Прийшов Спас, бери рукавиці про запас».
28 серпня – Перша Пречиста або християнська назва – Успіння Пресвятої Богородиці
«Як прийде Перша Пречиста, принесе сватів нечиста».
11 вересня – Головосіки
у цей день нічого не різати, не сікли.
21 вересня – Друга Пречиста або християнська назва – Різдво Пресвятої Богородиці
у цей день дівчата просили про добрих женихів.
27 вересня – Чесного Хреста або християнська назва – Воздвиження Чесного Хреста
У цей день земля «здвигається» до зими, а в окремих місцях «роздвигається», і плазуни в ті отвори ховаються на зиму аж до Благовіщення.
9 жовтня – Івана Богослова
«Хто не посіяв до Івана Богослова, той не варт доброго слова».
14 жовтня – Покрови, Третя Пречиста або християнська назва – Покров Пречистої Богородиці
«Покрово, Покрівонько, покрий мою голівоньку».
«Хто сіє по Покрові, не має дати що корові».
8 листопада – Дмитра
«Якщо на Дмитра дощ, то на Введення снігу буде по коліна».
«До Дмитра дівка хитра, а по Дмитру – соплі витри».
21 листопада – день святого Михаїла
«Від Михайла зима морози кує».
«Як Михайло закує, то Микола не розкує».
27 листопада – Пилипа
Зимовий цикл свят розпочинався в день Введення (4 грудня), а завершувався – на Стрітення (15 лютого).
4 грудня – Введення або християнська назва – Введення у храм Пресвятої Богородиці
«Як Введення мостить мости, а Микола забива гвіздки, то люта зима буде».
«Як на Введення буде вода, то в літі буде молоко».
«Як буде на Введення в сліду вода, то на Юрія – трава».
7 грудня – Катерини
Дівчата ворожили про свою долю.
«Катерина по воді, то Різдво по льоді».
«Як на Катерини холодно, то буде голодно».
13 грудня – Андрія
Молодь збиралася на вечорниці – молодіжні посиденьки.
Обряд кусання «Калити» (побутував на східній Україні).
17 грудня – Варвари
«На Варвари ночі урвали, а дня приточили».
«Яка погода на Варвари, така й на Різдво».
22 грудня – Ганни
«Яка Ганна до ніченьки, така зима до весноньки».
«Яка Ганна до полудня, така зима до кінця грудня».
6 січня – Святий вечір, Багатий вечір, Багата кутя, Вілія
«Як на Святий вечір є зірки на небі, то будуть кури нестися, а як зір у цей вечір нема, то і не буде яєць».
7 січня – Різдво
«Який день Різдва, такий і на Петра, бо як по Різдвові, так і по Петрові».
«На Різдво гарна погода, сніг – до урожайного року».
13 січня – Меланка, Щедрий вечір
Молодь ходила ряджена у козу, Меланку, Василя.
«Якщо на Меланки сонячно й відлига, то чекай теплого літа».
14 січня – Старий Новий рік, Василя
«На Новий (старий) рік погода, буде в полі урода».
18 січня – Голодна кутя
«Яскраві зорі на голодну кутю – щедрий приплід білих ягниць».
«Як на голодний вечір темно, вродить гречка».
19 січня – Водохреща, Йордань
«На Богоявлення сніг іде – до урожаю, ясний день – до неврожаю».
«На Водохрещі день теплий, буде хліб темний».
15 лютого – Стрітення
Освячували свічки-громниці.
«Як на Стрітення півень води нап’ється, то на Юрія віл трави напасеться».
24 лютого – Власія
«Пролив Улас олії на дороги, пора зимі вбирати ноги».
Для кращого прикладу наводимо окремі етнозаходи успішно втілені у Харківській окрузі та станиці Харків.
КОЛОДІЯ
Мета: Популяризація народних звичаїв та традицій
Завдання: знайомство з весняними традиціями та обрядами; а також з регіональними особливостями Слобожанщини
Вік: 14-18 років (але можна з адаптаціями для різних вікових груп)
Обладнання: за можливості – мультимедійна презентація; обов’язково – можливість відтворення музики (телефон + колонка); маленькі колодійчики, великий Колодій і Кострубатий Дід
Час: 60-90 хв в залежності від активності групи та обладнання
- Розповідь про свято. Його атрибути і особливість слобожанського варіанту. В нашому регіоні роблять не опудало баби, а Кострубатого Діда, котрого не палять, а або топлять або взагалі лишають як почесний атрибут свята аж до наступного року. Серед страв переважають вареники з сиром або капустою. Млинці теж робили, але значно менше і не з каміном, а теж з сиром (налисники) + Колодійчики, маленькі колодки, що старші жінки прив’язують хлопцям до ноги як своєрідне “покарання” за те, що неодружені – 20 хв. Колодки прив’язується на самому початку свята і хлопці мають з ними провести певний час
- Гра на знайомство і залицяння «Стільчик» (на 1 хлопця менше, ніж дівчат і вони мають встигнути сісти на їхні коліна відразу, як закінчиться музика – 10 хв. Музика має бути швидкою і щось про залицяння. Або ж грає хтось на гітарі
- Закликання Весни – співання веснянок – 10 хв. Тексти веснянок треба роздрукувати або розмістити в інтернеті в групі чи надати всім посилання
- Танцювальна гра на вправність з колодієм та колодійчиками – 10 хв. Саме тут обігрується і сам Колодій, котрий запускає Сонце на нове Коло (Коло і дія), і дівчата мають змогу проявити свої симпатії. Саме зараз дівчата можуть зняти колодки з ніг хлопців зі словами “Володію, Володію, я на тебе маю ще надію”. Ну або ж навпаки прив’язати маленьку гілочку хлопцеві на руку з тими ж словами
- Підготовка імпрези на тему весни – 10 хв. На команди можна розбити рандомно, а можна Хлопці/Дівчата
- Імпрезка – 10 хв
- Гра на вправність і майстерність – 10 хв. Раніше в селах на майдані ставили стовб, зверху на нього кріпили колесо паралельно до землі. На колесо кріпили чоботи, стрічки, намиста і таке інше. Стовб або поливали водою, щоб він зледенів, або ж змащувати салом. І хлопці мали залізти на нього та відв’язати подарунок для дівчини. Проте, зараз можна замінити чимсь менш травматичним, кеглями, киданням м’ячів по мішенями (там теж можуть бути заховані призи для дівчат) або ж інша вправа.
- Кулінарний змаг / теорія (відділити пісні страви від тих, котрі є скоромними або ж назвати максимально велику кількість сирних справ чи пісних страв) – 10 хв
- Інтелектуальний змаг – 10 хв. Тут можна згадувати весняні прикмети, прислів’я, пісні або ж описувати інші народні традиції весняних свят. Логічно це робити між командами Хлопці/Дівчата
- Кулінарний змаг / практика (накрити стіл) – 20 хв
- Спалити або втопити Опудалко і поспівати, доки він горить, або ж просто поводити довкола нього хоровод, тим самим ніби починаючи нове коло – новий рік – 10 хв
- Чай – 20 хв
| Благослови Мати Весну закликати
Весну закликати Зиму проводжати Весну закликати Зиму проводжати Зимонька в Возочку Літечко в Човночку
Благослови Мати Весну закликати Весну закликати Зиму проводжати Весну закликати Зиму проводжати Зимонька в Возочку Літечко в Човночку
Благослови Мати Весну закликати Весну закликати Зиму проводжати Весну закликати Зиму проводжати Зимонька в Возочку Літечко в Човночку
Відміна 2:
Благослови Мати Весну закликати! Весну закликати Зиму проводжати
Ой Весно Весно що ж Ти нам принесла Принесла нам в Хату Радості багато В Комору Достатки на Поле Дозвілля Зелен-розмарину на Моє Весілля
Відміна 3:
Весно Наша Весно що Ти нам принесла Принесла Вам Літо щоб родило Жито
Весно Наша Весно що Ти нам принесла Принесла Вам Росу Парубоцьку Красу |
План-сценарій громового свята (на Івана Купала)
- Ведучий коротко розповідає присутнім про зміст свята, час його проведення та сакральну суть.
- Заспівна пісня «Ой високії тиночки». Всі сходяться на місце свята.
- Ведучий про легенду, ніби зозуля будила Перуна.
Пісня «Зозулька з Вираю вилітала». Може бути роль дівчинки-зозульки, яка в зозулястому одязі біжить по колу із дзвіночком, «будячи» Перуна.
- Ведучий про крилатого Перунового коня. Закликання Перуна.
Пісня «Ой коню, коню». Вихід чи виїзд Перуна. Він з мечем, молотом, щитом, списом, в «латах». За Перуном іде «військо» з шаблями, списами і т.п.. Перун об’їжджає присутніх, благословляє їх зброєю, кладучи меча на голову чи плече окремим учасникам.
Пісня «Перун іде».
Перун – дійова особа, можливо, заїжджає за встановлену заздалегідь статую Перуна, можливо, за намальований портрет Перуна, у якого «срібляная голова» і «золотії вуса», злізає з коня і відводить його. Ведучий запрошує оспівати Перуна.
Пісня «(й)А в нашого Перуна».
- Ведучий про Крокове колесо. Винесення і встановлення колеса – легкого макету возового колеса на втулці, що одягається на високий стовп і крутиться на ньому дівчатками за причеплені барвисті стрічки, що звисають на відстань до метра від землі.
Пісня «Кроковеє колесо».
- Запалення вогнища. Скандування. В центрі вогнища стовп чоловічого дерева: дуба, клена, ясена…
- Гра «Горю-дуб».
Присутні стають в два кола: дівчата окремо, хлопці окремо. Додола обирає хлопця, зав’язує йому очі. Він ходить в центрі кола дівчат. Спочатку хлопець кричить: «Горю!» Його запитують: «Чого гориш»? «Дівки хочу!» «Якої?» «Гарної!» Всі йдуть по колу і скандують: «Горю-горю-горю дуба, кого візьму – буде люба. Тепер ти вибирай, тепер ти далі грай». Хлопець наосліп обирає дівчину. Зав’язує їй очі і ставить в центр кола хлопців. Вона кричить: «Горю!» «Чого гориш?» «парубка хочу!» «Якого?» «Хоч якого, аби не дурного» або «Хоч якого, та краще, як нікого», або «Хоч би й череп’яного, аби лиш не п’яного», або «Хоч губатого, аби багатого»… Варіантів безліч. Всі йдуть далі і скандують те ж саме тільки: «горю-дуб…» і «… буде люб…»
- Вихід Додоли. Додола кропить учасників свята непочатою водою (три варіанти: або вода дощова, або вода з талого снігу, або вода, набрана в криниці до світання, поки ніхто ще звідти воду не брав) і тричі промовляє:
Кроплю, кроплю вас водою, щоб не зналися з бідою!
Щоб не зналися з бідою, мали щастя, мали Долю!
- Ведучий розповідає про зібраний у полях і ще не звезений врожай, який треба вберегти від бур і гроз. Виноситься сніп – жито, пшениця, ячмінь – що-небудь одне. Можна і три снопи – кожної культури. Сніп обноситься довкола присутніх .
Пісні «Дивувалися ліси» та «Ой снопе наш, снопе».
- Звертання до Паликопи, обнесення присутніх громичною свічкою.
Пісня «(й)А ти Перуне-паликопо».
- Покладення навхрест коцюби та рогачів – «заслона» від грози .
Пісня «Ой на горі жито». Присутні танцюють.
- Ведучий про заквітчування чоловіків дубовими (кленовими) вінками, а жінок калиновими (ліщиновими, липовими).
Пісня (й)У дубину, дівчата.
Виготовлення вінків просто в ході свята. Заквітчуваня присутніх і худоби (якщо вона є).
- Розповідь ведучого про «власний »вітер у літніх хмар і відсутність такого «власного» вітру у хмар осінніх.
Заключний танець під пісню «Ой добре хмарам».
- Танці під троїсті музики чи записи троїстих музик.
Реквізити до свята, дійові особи.
Дівчинка-зозулька (зозулясте платтячко чи зозулясті крильця) з дзвіночком, кінь і «вогняні» крила для нього або малюнок такого коня в натуральну величину, Перун і меч, молот, спис, «лати» для Перуна, «зброя» для його війська, Крокове колесо – легкий макет колеса з втулкою, до колеса нав’язані кольорові стрічки так, щоб після підняття на стовп (висотою метрів два з половиною, стовп вкладається у наперед заготовлене гніздо, ямку), стрічки були не далі, ніж метр від землі, а для винесення колеса має бути ще й легка жердина метра півтора, вогнище висотою близько метра із вкопаним в центрі стовпом діаметром до 10 см із «чоловічого» дерева, щось для зав’язування очей гравцям, Додола і національний костюм для неї та «непочата» вода для неї ж в череп’яній посудині, легкий віничок із зелені і колосків для скроплювання, сніп (снопи) збіжжя, громична свічка, коцюба, рогачі, дубове (кленове) та калинове (липове) гілля для вінків і в’язальний матеріал, записи троїстих музик.
Тексти пісень.
Ой високії тиночки
Ой високії тиночки, перелази низькі,
збирайтеся, подруженьки, далекі та близькі.
Збирайтеся, подруженьки, де вчора гуляли.
(й)А вже наші василечки від сонця зов’яли.
Нехай в’януть, нехай в’януть, вони повідходять,
(й)А ще наші дівчатонька (й)у вінках походять.
Зозулька з Вираю вилітала
Зозулька з Вираю вилітала, вона Перуна та й розбудила
Як зачув Перун голосне «ку-ку», та узяв важкий молот у руку.
Блискавки кресав і громи вергав та Зиму лиху громом подолав.
Та розбив замки всі крижанії, та узяв ключі, все золотії.
Та відкрив Небо, та пустив тепло, щоб зілля цвіло і жито росло. У-у-у!
Ой коню, коню
Ой коню, коню, крилатий коню! Перуна винеси та й із собою. (2)
Ой коню, коню, крилатий коню, винеси людям щастя та долю.(2)
Перун в сідельці соколом грає, він воріженьків наших долає! (2)
Перун іде
Перун іде, військо веде,
всьому злому, всьому злому лихо буде!
Перун іде, хмари веде,
як посієм в полі жито – гарно зійде.
Перун іде, сонце веде,
в ріднім краї будем жити – гарно буде.
(й)А в нашого Перуна
(й)А в нашого Перуна (2) срібляная голова,
золотії вуса (ой,) ще й чуприна руса.
(й)А в нашого Перуна (2) шабелина вогняна,
і молот, і лати (ой) кригу розбивати.
(й)А він на коні сидить (2), в руках ключики держить:
Небо відмикати, (ой) тепло випускати.
Кроковеє колесо
Кроковеє колесо, кроковеє колесо аж у небі стояло, аж у небі стояло.
Аж у небі стояло, аж у небі стояло, много дива видало, много дива видало.
Там дівчата ходили, там дівчата ходили і таночки водили, і таночки водили.
А за ними жіночки, (2), межи ними діточки, межи ними діточки.
А позаду бабусі, а позаду бабусі, з паличками геть усі, з паличками геть усі.
Як набігли парубки, (2), похватали всі дівки, похватали всі дівки.
Як набігли мужики, (2), споганили всі танки, споганили всі танки.
А дідусі доповзли, (2), ледве теплі полягли, ледве теплі полягли.
Кроковеє колесо, кроковеє колесо кругом села ходило, кругом села ходило.
Кругом села ходило, (2), всім по гривні давало, всім по гривні давало.
Кому гривню, кому дві, (2), а кому й по голові, а кому й по голові.
Скандування.
Гори, вогонь, вогонь, гори, усе лихе, згори, згори!
Гори, вогонь, гори, палай, усе лихе долай, долай!
Гори, гори ясно, щоби не погасло!
Підіймайся догори, Боже, нам допоможи!
Дівчина Додола
(й)А в нашого Перуна (2) донька – Діва вогняна,
дівчина Додола, (ой) шле дощі на поле.
Прийди, прийди, Додоло, (2) спусти хмари додолу,
спусти хмари дощові, (ой) щоб напитися траві.
Пошли дощики малі (2), щоб напитися землі,
(й)а грози не посилай, (ой) бо ще в копах урожай.
Дивувалися ліси
Дивувалися ліси, (2) як піднялися вівси.(2)
Дивувалися женці, (2) як піднялись пшениці.(2)
Дивувалось літечко, (2) як піднялось житечко. (2)
Стало дивно і мені, (2) як піднялись ячмені. (2)
А ми теє зберемо, та й у копи складемо
Ой снопе наш, снопе
Ой снопе наш, снопе, (2) нажнися на копи.
Ой жнися, снопочку, (2) в добру годиночку.
Ой снопе, дожнися, (2) в комору котися.
З комори в світлицю (2) нам на паляницю
(й)А ти Перуне-паликопо
(й)А ти Перуне-паликопо! Пошли дощу невеликого(2)
Дощу без бурі та без грому, не розвій копи та й на солому (2).
Не пали копи, бо то збожжя, за нашу працю – то нам дар Божий (2).
Ми твою грозу відвернемо, ми їй заслони та й покладемо (2).
Нехай вогонь твій в коцюбу йде, нехай зимою у пічку прийде (2).
Ой на горі жито
Ой на горі жито, сидить зайчик. Він ніжками чеберяє.
Якби такі ніжки мала, то я б ними чеберяла, як той зайчик.
Ой на горі просо…
Ой на горі гречка…
(й)У дубину, дівчата
(й)У дубину, дівчата, та в долину по дубові гілочки, по калину.
Наламаєм гіллячка дубового, приберемо Перуна молодого.
Заплетемо гіллячко дубовеє, заквітчаєм Колесо кроковеє.
Заплетемо віночки дубові. Ой носіте, чоловіки, здорові!
Заплетемо віночки калинові. Ой носіте, жіночки, чорноброві.
Ой добре хмарам
Ой добре хмарам, ой добре літом – вони літають зі своїм вітром .
Вітри при землі траву морочать, а хмари в небі йдуть, куди хочуть.
А коли Осінь в права вступає, то літній вітер спати лягає.
Осінні вітри хмари збирають, куди захочуть – туди ганяють.
Вітри осінні до неба скачуть, а хмари сиві дощами плачуть.
НА АНДРІЯ
Мета: Популяризація національних традицій; Статеве виховання молоді
Завдання: Розповісти про національні традиції часопроведення, про особливості вечорниць на Андрія, познайомити учасників (в залежності від віку) з особливостями дошлюбного міжстатевого спілкування молоді в українському селі
Обладнання: за можливості – мультимедійна презентація; обов’язково – можливість відтворення музики (телефон + колонка); свічки, ємності з водою, квасоля, калита, коцюба, стрічки
на вас чекають тематичні розваги:
пісні і танці,
веселі ігри на знайомство і з для “парування”
ворожіння на прийдешнє кохання
кусання калити
Час: 90-120 хв в залежності від активності групи та від віку
Ще століття тому в українських селах можна було побачити приклади давніх розваг сільської молоді: вулиці, музики, вечорниці, вечірки, досвітки, грища, попряхи, оденки тощо.
Найколоритнішою розвагою молоді були вечорниці. Традиційно починались вони на Покрову, коли роботи на городі закінчувались, ночі ставали довшими і з’являлось багато часу для роботи під дахом.
Традиційно вечорниці проводились в оселі літньої жінки, удови або рекрутки. Дівоча громада домовлялась з господинею справляти в її оселі вечорниці.
У великих селах могло бути кілька осередків вечорниць. Часто на одному кутку могли відбуватися, по окремих хатах, вечорниці дорослої молоді (17–18 років) та менших (до 16 років). Рідні брати та сестри ходили на різні вечорниці. В одній хаті, залежно від розмірів, могло збиратися 5–15 дівчат та десь зо 20 хлопців. Традиційно дівчата трималися своєї громади і до інших осередків на вечорниці не ходили, а от хлопці, в пошуках кращих наречених, часто відвідували вечорниці в інших селах (та треба було мати домовленість з місцевими парубками: бо ті могли й дати прочухана за своїх дівчат, а ще дівочі громади могли не пустити чужинців на свої вечорниці).
Готували хату до вечорниць переважно дівчата. Вони ж дбали про дрова та освітлення (каганці,свічки тощо. Лиш у випадку, коли в оселі мали світити гасом, за його наявністю слідкували й хлопці). А також про наїдки (певна кількість продуктів лишалась вечорничній матері – це була подяка за дозвіл збиратися в її оселі), а ще у певні дні дівчата пряли для досвітчаної матері або гуртом допомагали по господарству.
Українські вечорниці не були однотипними: вони розрізнялися на святкові (недільні, весільні, прощальні та празникові) та буденні (досвітки). Вечорниці були справжньою школою молодої господині: тут дівчата вчились шити-пряcти, готувати та різним мудростям від досвітчаної матері. Ті знання, що дівчина не опанувала від матері, вона мала шанс засвоїти на вечорницях.
На буденних вечорницях найчастіше дівчата пряли, шили та вишивали, однак не бракувало й розваг (пісні, страшні історії, плітки). Роботу дівчата виконували старанно, бо на ранок мали показувати матерям зроблене. Хлопці на вечорниці приходили пізніше. Вони несли саморобні інструменти (сопілки, скрипки, мандоліни тощо) та ласощі (горіхи, насіння, пряники). Інколи до місцевої ватаги парубків приєднувались хлопці з сусідніх сіл (дивились де дівчата красивіші та працьовитіші). Хлопці на вечорницях також могли працювати: плели шлеї або рукавиці, лагодили упряж, але найчастіше просто сиділи та залицялися до дівчат, розважали їх дотепними розповідями, жартами, музикою. Інколи вони сідали грати в карти: у дурня, козиря, свиню, відьму тощо (на гроші не грали – могли на бажання чи фанти). Вечорниці тривали до опівночі – потім основна маса розходилась по домівках (хлопці проводили дівчат), а дехто (переважно пари) лишався ночувати в досвітчаної матері.
На святкових вечорницях молодь відпочивала та розважалась. Запрошувались музики (як грошей не вистачало, то грали на підручних предметах: ложках, рубелі та горщиках), були танці, ігри, веселі забави. На святкові вечорниці одягався найкращих одяг, готували святкові страви (залежно від свята). Особливістю святкових вечорниць була складчина: дівчата складались продуктами, які приносили з дому, хлопці – грішми. На ці кошти наймали музикантів, купували ласощі та напої.
Весільні вечорниці – це був наш український дівич-вечір. Збиралися подружки нареченої, співали журливі пісні про прощання з дівуванням. Також на цих вечорницях були присутні молодиці та старші жінки. Вони ділились життєвим досвідом з дівчатами. А ще на цих вечорницях майбутній дружині допомагали з підготовкою скрині (якщо вона мало напряла-нашила, подруги гуртом лаштували все необхідне). Парубоцькі вечорниці проходили більш весело: парубок прощався зі свободою та розвагами. Адже як голова родини він мав брати на себе значний об’єм нових обов’язків.
Рекрутські вечорниці (або прощальні) мали ряд своїх особливостей: основна увага приверталась до майбутнього рекрута. Усі намагалися його розважити, полегшити ношу. Дівчата готували кращі наїдки, лунала весела музика, танцювали запальних танців. Рекруту пов’язували вишитий рушник як нагадування про домівку, де на нього чекають.
Особливими різновидами святкових вечорниць були празникові: тут до вечорничного колориту додавався святковий. Наприклад, вечорниці на Андрія з ворожінням, традиційними стравами та обрядами (кусання калити, ліплення вареників, сіяння конопель, ворожіння на взутті та балабушках тощо). Дівчата та хлопці ворожили разом, однак парубки (у деяких регіонах) намагалися завадити певним дівочим обрядам або й переграти їх на власну користь. Особлива частина гуляння на Андрія – це обряд кусання калити. Цей обряд був своєрідним іспитом на зрілість: важливо було не лише відкусити шматок від коржа, але й стримувати свої емоції, не сміятися. Вважалось, що оженяться чи вийдуть заміж ті, що стримались, а пустосміхи – ще рік парубкуватимуть-дівуватимуть, бо ще не доросли (а ще тих, хто засміявся під час кусання калити, мастили сажею).
Закінчувались гуляння вечерею. Після вечері починались танці (окрім тих осередків, де дотримувались посту – там гуляння проходили без танців та з пісними наїдками). Веселощі часом тривали цілу ніч. По вечорницях розходились по хатах. Дівчата продовжували ворожити: клали під подушку гребінці, бинди, каптури, шматочки паперу з іменами хлопців, а ще ставили гілочку – як зацвіте до 13 січня, то чекати цього року сватів.
Закінчувалась пора вечорниць перед Різдвом, в деяких регіонах на «сирному тижні» перед Великоднім постом. Молодь складала подяку господині, яка приймала вечорниці, та прощалися з вечорницями до наступної осені.
Однак на цьому веселощі не припинялись. Після закінчення Великоднього посту, коли вже починались роботи на полях-городах, у молоді було мало часу на розваги. Однак час від часу молодь збиралась на танці-гуляння (так звана «вулиця»), на Зелені свята та Купала.
Народна педагогіка
Перше, що потрібно розуміти про вечорниці — це, звісно, молодіжна розвага. Проводились вони зазвичай в хаті літньої жінки, удови або “рекрутки” (особи, яка допомагала хлопцям та дівчатам утворювати пари). Про дату та можливість проведення свята (вечорниці також називали “досвітками”) с хазяйкою оселі домовлялись дівчата, а вона своєю чергою мала, так би мовити, слідкувати за молоддю. Однак часто закривала очі на певні речі.
Це цікавий феномен, бо якщо проаналізувати інші традиційні свята та гулянки сільської молоді, можна зробити висновок, що упродовж своєї історії український народ в такий спосіб створив систему соціалізації молоді. Ці свята сприяли вихованню в хлопців та дівчат міцного національного духу, громадянських та комунікативних якостей. Усі вечорниці, досвітки, грища, попряхи, оденки — вони були підпорядковані так званій “народній педагогіці”.
Традиційність (тобто, виконання певних умов та обрядів) і “розуміючий” нагляд з боку старшого покоління допомагали українській молоді гуртуватись в братства, товариства та громади. Врешті-решт, утворювати закохані союзи, які пізніше перетворювались на справжні сім’ї.
Поєднання традицій та сучасності:
На Всеукраїнський фестиваль народного танцю «Гопакфест» юначками підг.куреня ім. В.Каринської було підготовлено танець у автентичному українському вбранні ГО «Дерево-Життя» (приватна колекція Ірини Голубєвої та Ірини Маркевич). Танець можна виконувати також і у сучасних вишиванках, переглядати можна за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=cW2IVtYE0ds&ab_channel=HopakFest
Вже чотири роки поспіль у Харкові відбувається ВертепФест, який збирає тисячі глядачів. В ході цього заходу наш курінь, окрім власне вертепування, також організував дефіле в автентичному українському вбранні, але справжньою родзинкою його є Флешмоб – Міжнародна акція одночасного співу колядки «Нова Радість». За допомогою юначок та КВ куреня до цієї акції підключено понад 50 колективів з України та різних країн світу. Отже започаткування флешмобів, що популяризують українську традиційну культуру та об’єднують українців усього світу є дуже важливою складовою національно-патріотичного виховання юнацтва та молоді.