Морське пластування є однією з ділянок пластової самовиховної програми для пластунів, які хочуть вправлятися у заняттях на воді; це є добра нагода та можливість виявити зацікавлення юнацтва до водних ділянок, зрозуміння значення Чорного моря для України. Життя в природі (на таборах і мандрівках) обов’язково включає в себе заняття на воді – навіть, якщо це просто точка плавання на здачу юнацьких проб. Тому так важливо є навчати юнацтво безпечно поводитись на воді і користати з приємностей і радощів, що їх приносять такі заняття.
Завданням морського пластування в Уладі Пластунів Юнаків є дати старшому юнацтву (розвідувачам та скобам) цікавий зміст його пластових занять і цим захопити його до подальшої самовиховної діяльності. Окрім цього морське пластування має дати змогу пластовому юнацтву набути знання, потрібне у заняттях, пов’язаних із водою та навчити його безпечної поведінки на воді.
1. Особливості водного мандрівництва
Мандрівка – це не тільки гарний спосіб проведення часу, але й чудовий виховний засіб. На мандрівці в повній мірі проявляються характер і особистість людини. Тут можна навчитися і навчати співжити, співпрацювати, разом переборювати труднощі. Мандрівки бувають різного типу, якщо говорити про їх середовище то їх можна поділити на: водні, туристичні, спелеологічні, гірські, повітряні, веломандрівки… Майже у всіх видах мандрівництва, крім водного, людина бореться в першу чергу з собою (з власною втомою, наприклад). У водному ж мандрівництві людина постає в боротьбі зі стихією і плата за людську помилку (непідготовленість) може настати моментально. Саме у водному мандрівництві технічна та психологічна підготовка виходить на перший план навіть у мандрівках найменших категорій складності. Тому, щоб проводити водні мандрівки в якості інструктора треба бути готовим самому – а значить, потрібно постійно тренуватись та вчитись, особливо – моделювати критичні ситуації, щоб запам’ятати як швидко з них виходити. Без досвідченого інструктора – водну мандрівку краще не проводити.
Не в останню чергу при плануванні водної мандрівки треба враховувати безпечність плавзасобів, їх відповідність запланованому маршруту та технічній підготовці учасників.
Водні мандрівки за складністю та своїми особливостями бувають різними, в залежності від:
– тривалості;
– сезонних та погодних умов;
– на якій воді (рухомій чи стоячій) відбувається мандрівка
Отож, враховуючи ці фактори водні мандрівки бувають різних видів, наприклад – сплави по річках, мандрівка озерами, вітрильне мандрівництво, морський каякінг та ін.
Далі мова йтиме про сплави по річках, адже в Україні саме цей вид водного мандрівництва є поширеним і досить популярним (є і гірські і рівнинні річки, що підходить для учасників різного рівня підготовки). Відповідно можна спланувати мандрівку враховуючи різні фактори: вік учасників, кількість необхідних днів, навички у водному мандрівництві, доступні види плавзасобів.
2. Річки України
Україна має досить густу річкову систему та значну кількість річок, придатних для проведення водних мандрівок. Усього річок із довжиною понад 100 км в Україні 123, а великих рік (довжина понад 500 км) – 14. Усі річки України відносяться до одного кліматичного типу – переважно снігового живлення з весняною повінню. Однак, через різноманітність ландшафтів, ріки різних регіонів України сильно відрізняються між собою за похилом русла, характером течії, наявністю та складністю перешкод, сезонним режимом тощо, що дозволяє поділити їх на три групи – ріки низовин, ріки височин, ріки Карпатського регіону.
До першої групи – річки низовин – належать річки Придніпровської, Поліської низовин та Полтавської рівнини. Це такі річки, як Дніпро з його правою притокою р.Прип’ять (яка, в свою чергу, приймає праві притоки – річки Стир, Стохід та інш.) та лівими притоками – Десна з Сеймом та Остром, Сула, Псел, Ворскла, а також річки басейну Сіверського Донця. Похил русла не перевищує кількох сантиметрів на кілометр, течія слабка, її швидкість не перевищує 2-4 км/год. На цих річках можливе проведення водних походів до I категорії складності. Їх проходження доступне для початківців, а маршрути по них рекомендовано для самостійної розробки, через що вони не включені до переліку класифікованих маршрутів. Для більшості перерахованих річок рекомендується сплав на байдарках, каное, SUP, хоча не виключається і сплав на надувних човнах та розбірних надувних катамаранах. Сезонність сплаву – з березня до листопада включно.
Друга група річок – річки височин. До них віднесено річки, що протікають в межах Волинської, Придніпровської, Подільської та Передкарпатської височин. Це праві притоки Прип’яті (Горинь, Случ, Тетерів, Уж), права притока Дніпра – річка Рось, річки басейну Південного Бугу, у т.ч., Бужок, Гірський Та Гнилий Тікич, Синюха, Уманка, а також верхів’я р.Дністер та її ліві притоки – Збруч, Смотрич, Жванець, Жванчик тощо. Русла цих річок перетинають виходи різних за стійкістю гірських порід, через що в них утворюються численні пороги та перекати. Похил русел цих річок значно більший – від 0,4 до 1 м/км русла. Річки цієї групи дають можливість проводити водні мандрівки до 2-3 категорії складності. Найбільш складними тут є пороги р.Південний Буг в її нижній частині, такі, як Червоні ворота (Нижній Мігійський) нижче с.Мігія та Гард біля м. Вознесенськ. Рекомендований період сплаву – з березня до листопада включно. На р. Південний Буг щорічно проводяться змагання з техніки водного туризму на трасах біля с. Соколець (траса 2-3 категорії складності) та на Мігійському порозі (траса 3 категорії складності). Маршрути по зазначених річках проходять в зоні інтенсивної господарської діяльності. Тому до природних перешкод під час їх проходження додаються також обноси гребель, проводки через загати, тощо. Для проходження маршрутів рекомендовано каное, байдарки, і катамарани, але їх слід ретельно готувати, забезпечуючи стійкість до розривів.
Нарешті, до третьої групи належать гірські річки Карпатського регіону. Це добре освоєні річки басейнів Дністра: Чорний Черемош, Черемош, Білий Черемош, Прут, Стрий, а також Тиса та річки її басейну в Закарпатті –Ріка, Латориця. До них в останній час додано низку малих річок: притоків р.Черемош, таких як Пробійна, Бистрець; приток р. Стрий; верхів’я р. Прут. Це стало можливим за рахунок розвитку нових видів плавзасобів, придатних для проходження малих річок (наприклад каяк). Гірські річки Карпат відрізняє висока потужність потоку, стрімка течія, що досягає 10-15 км/год, могутні пороги та затяжні шивери. Похил русла в верхів’ях до 10 м/км (Прут, Білий Черемош). Живлення – переважно атмосферними водами з весняною повінню під час танення снігу та дощовими паводками. Тривалі або рясні дощі можуть викликати паводок о будь-якій порі року. Рівень води впродовж сезону сплаву змінюється у значних межах, залежить від кількості снігу в горах, дощів та температури повітря. Найкращий час для проходження річок Карпат з кінця квітня до першої декади травня, під час повені, коли танення снігів найбільш інтенсивне. Це стосується, в першу чергу, р. Прут та малих приток, які взагалі придатні для проходження лише на протязі кількох днів весни.
Річки Карпат можна долати на каяках, байдарках, катамаранах, плотах. В залежності від сезону та виду суден маршрути на річках Карпат класифікуються до IV категорії складності з елементами V к.с. З огляду на характер перешкод, їхня категорійність видається дещо заниженою, але це питання потребує подальшого вивчення та обгрунтовування. Річки Карпат можуть бути прекрасним полігоном для міжсезонної підготовки до мандрівок найвищих категорій складності. Маршрути по річках Карпат можна рекомендувати тільки групам, що мають досвід мандрівок не нижче III категорії складності. До цих груп висуваються вимоги володіння прийомами веслування, відчалювання та причалювання до берега, вміння взаємодіяти на бурхливій воді, мати навички організації рятувальних робіт. Проходження такої перешкоди, як поріг Прикарпатський на р.Прут можливо рекомендувати лише групам з досвідом участі у водних походах IV категорії складності, а проходження водоспаду Пробій (висота падіння води понад 8 м) бажано здійснювати лише під час змагань в умовах існування надійної страховки рятувальних служб.
3. Організація та підготовка водної мандрівки
а. Організація категорійної мандрівки.
Залежно від технічної складності, кількості природних перешкод, протяжності, тривалості спортивні туристичні водні походи поділяються на категорійні – з І до VI категорії Основними показниками, що визначають категорію складності походу є вид, кількість, різноманіття та категорія складності подоланих на маршруті перешкод. Категорія складності перешкод визначається тим, який рівень кваліфікації та технічної майстерності потрібний для його безпечного подолання.
| Категорія складності річки | Елементи, що характеризують дану категорію складності |
| I (Легка) | Перекат, бистрина, невисокі вали, не потрібний вибір лінії руху і розвідки. Швидкість течії до 2м\с |
| II (Простa) | Вали, нескладна шіивера, поріг, притиск, швидкість води і ухил невеликі. Лінію руху видно з води. Швидкість течії 2-2,5 м\с |
| III (Середня) | Локальний поріг з спокійною ділянкою на виході, шивера, окремі камені в руслі, завали. Лінію руху видно з води. Швидкість течії -2,5 – 3 м\с. |
| IV (Складна) | Протяжна шивера або поріг з великою кількістю каміння і зливами. У кінці перешкоди є досить протяжні відносно спокійні ділянки річки. Бажана розвідка, елементи страховки, лінію руху з води не видно або вона неявно виражена.Швидкість течії -2,5 – 3 м\с. |
| V (Важка) | Технічно важкий протяжний поріг або шивера на ділянках з великим ухилом і витратою води, великі “бочки” і вали, складна лінія руху. Перешкоди слідують одна за одною. В кінці перешкоди коротка ділянка швидкотоку, де можливе швартування. Каньйон з перешкодами 2Б-3А к.т. Сильний притиск. Обов’язкова розвідка і страховка, можлива аварійна ситуація. Швидкість течії 3-3,5 м\с. Нахил 30 – 50 м/км. при видатку води від 10 до 60 м3\с.* |
| VI (Надважка) | Небезпечний складний каскад перешкод або каньйон з набором найнебезпечніших перешкод. Окремі перешкоди переходять з однієї в іншу, швартування і страховка ускладнені або неможливі. Небезпечна локальна перешкода на ділянках з високим похилом і витратою води. Проходиться після ретельної розвідки і з страховкою. Долається на межі можливості суден. Швидкість течії – 3,5 – 4 м\с. Нахил 50 – 60 м/км. при видатку води від 10 до 100 м3\с. |
| VI (Небезпечна) | Важкопрохідна для будь-якого класу суден. Раніше не пройдена або поодинокі випадки проходження, вкрай небезпечна для життя членів екіпажів (завали, водоспади, водоскиди, ущелини). Характерна для маршрутів – першопроходжень VI к.с. Швидкість течії – вище 4 м\с. Використання примусової чалки та складних технічних видів страхування. Нахил від 40 м\км до водоспадного, при видатку води більш 30 м3 |
Для того, щоб вашим водним мандрівкам була надана категорія потрібно їх заявляти в МКК (маршрутно-кваліфікаційну комісію), представництво якої мало б бути в кожному регіоні Україні. Варто заявляти мандрівки ще й з точки зору безпеки, оскільки, якщо мандрівка категорійна, то про приблизне місце вашого перебування будуть знати рятувальні служби, які зможуть допомогти вам у складній ситуації.
При віднесенні того чи іншого маршруту до певної категорії (ступеню) складності за основу беруться три показники: тривалість, протяжність та технічна складність.
Тривалість походу розуміється як мінімальний час у днях, необхідний для проходження маршруту підготовленою групою. Кількість днювань повинна бути у межах 20% від загальної тривалості походу. Зменшення тривалості походів проти зазначеної у Правилах може бути дозволено МКК у виняткових вмотивованих випадках.
Протяжність походу розуміється як найменша допустима довжина залікового маршруту даної категорії складності. Протяжність може бути зменшена лише у виняткових вмотивованих випадках, при значній технічній складності, але, як правило, не більше ніж на 25%. Збільшення протяжності маршруту при незмінному характері перешкод не може бути підставою для підвищення категорії складності походу.
Технічна складність маршруту визначається характером, кількістю та різноманітністю перешкод. Характер перешкод визначається рівнем кваліфікації та технічної майстерності учасників, які необхідні для гарантованого безпечного подолання даної перешкоди. Маршрутам кожної категорії складності відповідає свій рівень трудності типових для них перешкод. Маршрути більш високих категорій складності містять більш складні у подоланні перешкоди, ніж маршрути попередньої категорії складності. При оцінці маршрутів у першу чергу враховуються такі перешкоди, які дають туристам технічний досвід, необхідний для забезпечення безпеки у подальших походах.
Водні походи за одним й тим самим маршрутом з використанням різних класів суден (байдарки і надувні судна) оцінюються у різних випадках по різному. У Переліку по кожному водному маршруту зазначено для якого класу суден проведено його класифікацію. Якщо в описі маршруту у Переліку зазначено не всі класи суден, то це означає, що для тих класів суден, які не згадані, маршрут мало зручний або його оцінка викликає сумніви.
Водні походи з одночасним використанням декількох класів суден класифікується: для керівника – за найвищою категорією складності для суден, що беруть участь у поході; для учасників – за тим класом суден, на якому здійснює похід даний учасник.
Маршрути походів повинні бути безперервними. Розривом маршруту вважається перебування групи у населеному пункті більше двох діб, якщо воно не викликане необхідністю, а також використання на маршруті транспорту, що не відповідає даному виду туризму. Як виняток може допускатися короткотерміновий розрив маршруту з використанням транспорту в межах даного району. У випадку виникнення сумнівів до проведення походу щодо правильності визначення оцінки складності маршруту, в маршрутних документах може бути зазначена подвійна оцінка, на приклад, III – IV к.с. разом із записом, що остаточна оцінка складності буде проведена після розгляду звіту про проведений похід. У такому випадку до групи висуваються вимоги, що відповідають вимогам до походу вищої складності із зазначених у маршрутних документах.
Спортивні походи, які проводяться за межами України, повинні відповідати вимогам Правил проведення змагань туристських спортивних походів, що діють в Україні і здійснюватись із дотриманням вимог законодавства країн, у межах яких вони проводяться.
б. Формування складу групи та розподіл обов’язків
Тільки для спортивних походів група може підбиратися під маршрут. Наприклад коли похід заявлений на участь в чемпіонаті, або коли потрібен саме спортивний результат. У всіх інших випадках слід маршрут підбирати під групу. Ідеальний варіант підбору, коли маршрут для найслабшого учасника проходить до межі його можливостей, але не «ламає», а найсильнішому учаснику маршрут ще цікавий. Можна визнати оптимальною за складом таку групу, де основна кількість учасників (ядро групи) має приблизно однаковий рівень підготовки і, крім того, вони об’єднані спільними інтересами поза рамками походу. (наприклад юнацький гурток, де всі приблизно одного віку) Керівник повинен володіти таким рівнем підготовки, щоб на маршруті бути також і неформальним лідером групи. Якщо в мандрівку залучаються «випадкові» по відношенню до ядра групи особи, їх необхідно ознайомити з «правилами гри», прийнятими в групі і взяти з них зобов’язання ці правила виконувати.
Керівник мандрівки – несе повну відповідальність (в тому числі кримінальну) за безпеку учасників, організацію та проведення мандрівки в цілому. Він повинен мати достатню підготовку, в першу чергу тактичну і технічну, щоб зуміти організувати безпечне проходження маршруту. Керівник також повинен вміти вирішувати питання психологічної напруженості в поході.
Відповідальний за харчування – особа, що має достатній рівень підготовки. Зобов’язаний вміти скласти раціон харчування, повністю відповідний тактиці проходження маршруту. Лікар – найбільш підготовлена у питаннях медицини людина. Зобов’язаний знати призначення і дозування всіх медикаментів, що знаходяться у похідній аптечці. Присутність лікаря у водній мандрівці, як і на таборі є обов’язковою.
Ремонтник – людина, що відповідає за спорядження (конкретний тип спорядження, який використовується у мандрівці) та вміє його доглядати та ремонтувати, особливо у похідних умовах. У більшості водних походів доцільніше мати ремнабір для кожної конкретної моделі суден.
Фотограф – бажано мати в групі два фотографа, що йдуть на різних суднах.
Решта обов’язків визначаються виходячи з особливостей завдань, що стоять в поході і бажань групи (відеооператор, фінансист, спеціаліст з топозйомка, збирач фольклору, ботанік, рибалка і т.д.)
Важливе значення в оргнізації водної мандрівки займає саме вибір виду мандрівки. Основний критерії вибору мандрівки – вік учасників, та їх навики в водному мандрівництві. Слід звернути увагу, що тема і вид мандрівки має бути цікава для всіх її учасників. Важливу увагу потрібно приділити тому що ти хочеш навчити (виплекати) у учасників походу. За віком ми обираємо тематику мандрівки, а за технічними навичками рівень її складності.
в. Особистий та груповий виряд.
Особистий спорядження.
В першу чергу, на що варто звернути увагу – це те, що речі повинні мати малу вагу при достатній міцності, бути надійними, бути практичними.
– Чим забезпечити особисту безпеку?
Наявність захисного шолома не завадить у будь-якому випадку. Вимоги до захисного шолома – він повинен прикривати від ударів всі життєво важливі зони голови, пом’якшувати силу удару, не тонути і його конструкція не повинна мати парусність у воді. Як приклад такої парусності та її негативного впливу можна привести звичайну будівельну каску, часто використовується в скелелазінні. Так ось, при стрибку у воду в такій касці з застебнутим підбородним ременем ви ризикуєте травмувати шийні хребці. Відповідно, подібна парусність – перешкода при проходженні водних перешкод або при знаходженні туриста в воді поза судном. Зараз доступні шоломи, спеціально розроблені для туристів-водників. Якщо немає можливості використовувати їх, гідна заміна – хокейний шолом.
Рятувальний жилет потрібно вибрати такий, щоб підтримував на плаву на будь-якої води, що є на маршруті.
До засобів захисту та безпеки відносяться також і різні види гідрокостюмів у відповідності до температури води вони повинні мати певну товщину. (для гірських річок)
Каска, спаска та жилет – основні засоби безпеки на сплавах гірськими річками.
На спокійних водоймах (1 к.складності) та у теплу пору року (коли вода та повітря достатньо тепле для того, щоб купатись) достатньо мати лише рятувальний жилет. Рятувальний жилет повинен бути обов’язково!!
– Що одягнути?
Ділимо весь одяг на частини: для сплаву, для берега, для сну.
Одяг для сплаву повинен швидко сохнути. Цей одяг навіть у намоклому вигляді повинен дозволяти учаснику мандрівки з відомою часткою комфорту знаходитися в ній кілька годин поспіль, у тому числі і на березі (обід, організація страховки тощо). Наприклад, чи годяться для сплаву звичайні джинси? Так, але вони довго сохнуть. Намокнувши, починають натирати шкіру. Отже, варто пошукати інший варіант. І в такому плані слід проаналізувати усі елементи одягу. Визначити все, що буде на вас при сплаві (від шкарпеток до футболки). Слід врахувати і різні варіанти погоди.
Одяг для берега. Це змінний комплект сухого одягу для перебування на стоянках, в транспорті і т.п. Він розраховується виходячи з необхідності повного переодягання в сухий одяг по закінченню сплавного дня. Крім того, повинен враховувати можливість роботи під дощем і захист від вітру і прохолоди ввечері (біля багаття). Досвід каже, що у літніх мандрівках цей змінний комплект частенько доживав недоторканим до лазні або використовувався тільки для сну. Як правило, в ясну погоду все сушиться на собі, але іноді лиє такий дощ, що сушитися немає сенсу, тільки приготувати вечерю і спати. Цей же досвід також підтверджує, що змінний комплект в походах необхідний, він виручав не один раз, не давав захворіти і робив життя комфортнішим.
Що стосується одягу для сну, то це особиста справа кожного. Хороший варіант – термобілизна, вовняні рейтузи. Якщо одяг дуже добре вбирає воду – замучитесь сушити в похідних умовах.
– Що взути?
Ділимо на частини: для пішої частини маршруту, для сплаву, для берега під час сплаву. Підхід той же, що і з одягом – аналіз відповідності умов експлуатації. Якщо маршрут містить пішу частину і дорожні умови вимагають взуття з жорсткою підошвою, таке взуття повинне бути обов’язково. Рюкзак у водній мандрівці не найлегший, і нам’яти ноги в «мокасинах» можна за кілька годин так, що відходити доведеться тиждень.
Якщо взуття для берега повинне швидко сохнути, то взуття для сплаву може бути мокрим і не вимагати сушіння протягом всього походу. Тут варіантів багато – від неопренових тапок до гумових чобіт з коротким халявою чи босоніжок.
Всі інші елементи виряду не відрізняються від спорядження для інших видів мандрівок: приладдя для їжі, каремат, спальник, намет, засоби гігієни та особиста аптечка і тд.
Групове спрядження
Щодо групового спорядження, то окрім плавзасобів варто забезпечити:
- ремнабір до кожного з плавзасобів (Клей гумовий швидкосохнучий, гума для шкури, тонка гума, голка (товста з великим вушком), нитки капронові товсті, наждачний папір, спирт (для знежирення), плоскогубці, стропи для ремонту та ін.)
- запасні весла,
- компас, годинник, карта, лоція річки
- ручки, блокноти
- речі на кухню (казанки, сковорідка, дощечки, ножі, засоби для миття посуду, сірники, сухий спирт, гачки для казанків і т.д.),
- примус (по можливості і на всяк випадок)
- пилки, сокири
- тенти, церату для польової бані
- линви
- загальна аптечка
- фото-, відеотехніка
- ін.
Упакування і транспортування речей.
Все залежить від виду плавзасобу і кількості місця для розташування ваших речей. Якщо у мандрівці є машина супроводу – машина що привозить спорядження, і супроводжує вас всю мандрівку, заїжджаючи на місця ночівлі – то речі, як і всі продукти, можуть їхати у машині. Якщо ви сплавляєтесь на катамарані – то там є моживість прив’язати цілий рюкзак до каркасу. Якщо ж це каное, чи байдарка, то повний набитий рюкзак навряд чи вміститься – краще мати спаковані речі у менші ємкості.
Основне завдання у будь якій водній мандрівці забезпечити речі від води. Найлегший спосіб – пакування в поліетиленові кульки. Але якщо є можливість, то краще брати гермомішки, чи більший баул. Кількість гермомішків визначається кількістю порожнин куди їх можна запакувати на плавзасобі.
Для прив’язування речей до плавзасобу бажано мати метрів п’ятнадцять-двадцять линви 2,5-3,5 мм. Якщо не витратите її в особистих цілях, то витратите, наприклад, на будівництво лазні. Непогана річ – гумки. Можна ущільнити горловину гермухи, закріпити сидіння в байдарці і т.п.
г. Харчування у водній мандрівці.
Їжа.
Вода забирає багато енергії, тому калорійність їжі має бути розрахована приблизно 4000 Ккал/добу для однієї людини.
Харчування має бути повноцінне. Сніданок повинен бути ситним, таким щоб “тримати” на довго. Молочна каша не завжди підійде, оскільки вийшовши на воду зразу буде відчутний голод. Обід – перекус, який може містити канапки, солодке, салат, напій. Вечеря – основний прийом їжі, який може складатися як з першого та другого, так і лише з другого. Важливе місце в харчуванні на воді мають солодощі, оскільки вони дуже калорійні та містять в собі багато енергії.
Дуже зручно підготувати у мандрівку перекуси з сухофруктів/горіхів/насіння та роздати кожному на плавзасіб перед виходом на воду.
Напої.
Раціонально підібрані і правильно приготовані напої мають велику перевагу перед звичайною питною водою: вони краще втамовують спрагу і зменшують потребу в рідині. У тривалих подорожах звичайна вода підкисляється вишневим, журавлинним або іншим екстрактом (1 – 2 чайні ложки на флягу води). Відмінно втамовує спрагу чай – чорний, і особливо зелений, який збільшує слиновиділення і усуває сухість в роті.
Підготовка продуктів перед мандрівкою.
Передпохідна обробка продуктів проводиться для кращої ізоляції їх від навколишнього середовища, а в окремих випадках і для того, щоб зменшити вагу продуктів і прискорити приготування їжі на вогнищі. Як можна підготувати продукти перед мандрівкою:
- напівкопчену і копчену ковбасу щоб уникнути заплесневенія змастити рослинним жиром і загорнути в пергамент;
- чай, кава, какао перекласти в жерстяні легкі коробки з кришками, що щільно закриваються, або пересипати в пластикові пляшки від мінеральної води.
- сіль підсушити і упакувати в ті ж пластикові пляшки (зручно використовувати 0,5л)
- сипкі продукти (крупи, макарони і тд.) теж пересипати в пластикові пляшки. Щоб зорієнтуватися в їх кількості в одній пляшці (для подальшого приготування і визначення потрібної кількості на прийом їжі) записуйте вагу на пляшці при пересипанні. Наприклад в 1,5л пляшку вміщається 1,2 кг гречки і т.д.
- сублімоване м’ясо можна замінити сушеним м’ясом власного приготування, використовуючи фарш яловичого м’яса з додаванням жирної свинини (100 г свинини на 1 кг яловичини). Фарш рівномірно перемішують, солять, а потім сушать в духовці при температурі 70 – 80° протягом 12 годин.
д. Безпека у водній мандрівці.
Основні причини виникнення небезпеки в мандрівці:
- погана технічна, фізична і моральна підготовка учасників і недисциплінованість учасників,
- недостатній досвід керівника,
- слабке вивчення району та умов майбутнього подорожі,
- погана розробка маршруту,
- невміле подолання перешкод,
- зневага страховкою,
- недооцінка труднощів і небезпек і переоцінка власних сил і можливостей,
- ослаблення уваги на «легких» ділянках,
- перевтома,
- незнання прийомів надання долікарської допомоги,
- раптова зміна погоди,
- отруйні рослини та плазуни.
Попередні заходи попередження небезпеки:
- перевірка спорядження,
- рятувальних засобів.
Заходи попередження небезпеки в подорожі:
- регулярний огляд плавзасобів, рятувальних засобів та іншого спорядження
- своєчасний ремонт спорядження
- Відпрацювання прийомів використання рятувальних засобів на першому порозі.
- Суворе дотримання порядку руху,
- попередній огляд серйозних перешкод,
- організація страховки при подоланні природних і штучних перешкод.
