Завантажити проект в форматі PDF можна тут.
Вид проекту: вишколи та дошколи
Для кого він має бути зреалізований? Для третьопробників та старшого юнацтва
Мета проекту: формування методологічної основи для проведення мотиваційних заходів для третьопробників/ць з метою підвищення якості здачі Третьої проби
Актуальність теми проекту: Щороку десятки потенційних третьопробників/ць та їх виховники стикаються із проблемою невмотивованості старшого юнацтва до здачі Третьої проби. Відсутність мотивації має декілька причин, серед яких, зокрема, є:
– необізнаність юнацтва щодо планування та проведення заходів;
– стереотипізація образу скоба/вірлиці, як таких, що є абсолютним ідеалом вихованця Пласту (умовно: «відкрию пробу і на мене одразу впаде «скеля пластової відповідальності»», а не «здам пробу, здобуду певні якості, які належить мати скобу/вірлиці і тоді зможу відповідати ступеню»), що часто викликає невпевненість у юнака/юначки щодо своїх сил;
– відсутність належного прикладу здачі Третьої проби (наприклад, якщо виховник та активні старші пластуни станиці не скоби/вірлиці або не наголошують на необхідності здачі проби) тощо.
Також спостерігається багато прикладів, коли невмотивованість впливає на те, що хвилинне бажання здобути ступінь скоба/вірлиці перетворюється або у неякісну, формальну здачу проби («підписати проект»), або ж у ігнорування здачі – наприклад, завчасний перехід юнацтва у старші пластуни.
Для того, щоб у перспективі звести нанівець подібні та інші проблеми, що виникають під час здачі Третьої проби УПЮ, актуальним є створення методологічної основи для проведення мотиваційних заходів для третьопробників/ць краю. Даний проект є спробою упорядкувати рекомендації щодо проведення таких заходів.
Короткий опис проекту: в основі проекту лежать висновки щодо проведення двох вишколів та двох
6 дошколів (в часі моєї каденції референта 3 проби в Києві) для третьопробників станиці Київ. Останні включають гутірки з детального планування проектів, управління командою, етапів здачі Третьої проби, обговорення основних проблем, що виникають під час здачі тощо. Враховуючи висновки з проведених заходів, матеріали до гутірок, результати опитника старшого юнацтва краю щодо здачі 3 проби, буде описано схеми мотиваційних заходів для третьопробників/ць та надано практичні рекомендації щодо їх проведення.
Інформація про реалізацію проекту: методичний проект розроблено на основі вишколів проектного менеджменту «Лабораторія проектів» та плану роботи референта 3 проби станиці Київ.
Дата, місце і тривалість виконання проекту по етапах:
1 етап – проведення вишколів «Лабораторія проектів», зустрічей з третьопробниками станиці Київ; Жовтень 2015 – травень 2016 (Київ)
2 етап – робота з сайтом для третьопробників http://3proba.sitegist.net/ та проведення он-лайн опитника «Третя Проба: опитник старшого юнацтва»; Робота із сайтом – від жовтня 2015, проведення опитника 13-18 липня 2016 (Київ)
3 етап – опрацювання та оформлення зібраного матеріалу. Червень – липень 2016 (Київ)
Короткий опис виконання проекту:
Проект виконувався у різних формах протягом 10 місяців через: 1) проведення вишколів і дошколів для старшого юнацтва та третьопробників станиці Київ; 2) супроводження третьопробників у якості референта (зустрічі третьопробників станиці, індивідуальні зустрічі-консультації з приводу планування здачі проби та робота із сайтом Третьої проби); 3) виявлення причин демотивації юнацтва щодо здачі Третьої проби через проведення опитника «Третя Проба: опитник старшого юнацтва».
Учасники і провід проекту, їх кількість:
1) вишколи «Лабораторія проектів»: провід – 3 (ст. пл. Андрій Чеберяк, ЛЧ – автор ідеї вишколів, ст. пл. скоб Тарас Степанюк, ОЗО, ст. пл. вірл. Анастасія Бондаренко), учасників (за 2 вишколи) – 34
2) робота станичного референта 3 проби – 9 третьопробників, координатор – ст. пл. гетьм. вірл. Марта Свистун, Ті
3) опитник – 82 респонденти
Результати виконання проекту, зауваги: результати проекту є корисними та вартими практичного втілення за умови адаптування запропонованої схеми проведення мотиваційного заходу для старшого юнацтва під поточні потреби окремої станиці.
Даний проект покликаний допомогти КВ УПЮ відповісти на такі два питання:
1) Хто такий третьопробник?
2) Що з ним робити?
Зрозуміло, що ці питання є дискусійними та охоплюють доволі широке коло діяльності пластових виховників. Тому важливо розуміти, що проект є порадою до підвищення рівня здачі 3 проби і кількості третьопробників зокрема, а не безапеляційними вказівками до дії. Оскільки «юнак – це велика загадка», то і абсолютно універсального підходу до роботи з ним/нею не може бути. Втім, можна створити певні орієнтири-напрямні. І тут нам допоможуть:
1) опитник старшого юнацтва краю, питання якого стосувались 3 проби та можливих проблем, що можуть виникати протягом її здачі – для відповіді на 1 питання;
2) висновки та результати двох вишколів проектного менеджменту «Лабораторія проектів»,
3) висновки та результати опікування ділянкою референта 3 проби станиці Київ протягом 1-ої каденції – для відповіді на 2 питання.
РОЗДІЛ 1. ХТО ТАКИЙ ТРЕТЬОПРОБНИК?
Здається, що відповідь є очевидною.
Відповідь 1. Це юнак чи юначка віком 15-18 років, що здає 3 пробу УПЮ, яка складається з 9 проектів. Частина з них є внутрішніми, спрямованими на розвиток організації, частина зовнішніми – соціальними, спрямованими на розвиток громади. Такою була б теоретична відповідь. Але вона є неповною.
Практична ж, більш повна, відповідь 2 виглядатиме приблизно наступним чином: це підліток віком від 15 до 18 років, який/яка окрім втілення 9 вище згаданих проектів, наразі готується до вступу у вищий навчальний заклад або вчиться на першому курсі університету, має додаткові позанавчальні та позапластові активності. За таких умов, наш підліток, а важливо пам’ятати, що як правило, третьопробники – проактивні і хочуть встигнути все на світі, часто стикається із надмірним навантаженням, як фізичного, так і емоційного характеру. І… вигорає. Так, звісно, лишається та менша частка «пластових титанів» – підлітків, що витримують таке навантаження та здобувають ступінь скоба/вірлиці в умовах дуже обмеженого часу та фізично-емоційного тиску. Але чи є такі випробування дійсно необхідними? Напрошується ще одна очевидна відповідь – ні. Та поки система реформується і ровер-скаутинг стукається у пластові двері, мусимо зрозуміти ЩО і з КИМ робити за даних умов, коли 3 пробу треба відкрити та здати до 18 років (в окремих випадках, що лише ще раз свідчать про необхідність реформування системи – 19 років).
Відповідь 3 – словами старшого юнацтва. Її ми зможемо дати не одразу, а лише проаналізувавши відповіді он-лайн опитника «Третя проба». Отже, занурюємось.
Опитник мав наступну структуру:
1 блок «Загальні дані»: вік, стать, станиця, пластовий ступінь.
2 блок «Поточний стан справ», в якому можна було обрати три варіанти відповіді: я в процесі здачі 3 проби, я планую здавати 3 пробу, я не планую здавати 3 пробу або написати свій варіант відповіді.
В залежності від відповідей у 2 блоці, юнака чи юначку «перекидувало» на потрібний наступний блок питань. Діючі третьопробники (22 з 82 респондентів) надалі уточнювали: кількість виконаних проектів, найважчі та найлегші завдання, що виникають під час здачі 3 проби. Юнацтво, що лише планує здавати 3 пробу (37/82) – пояснювали причини, що стають їм на заваді до того, щоб стати третьопробниками. Решта респондентів (18 – не планують здавати 3 пробу, 5 – відповіді категорії «інше» (наприклад, вже маю відкриту пробу, але ще не у процесі здачі)) та усі вище згадані без винятків пояснювали власну мотивацію або її відсутність до здачі 3 проби.
Так ми отримали список факторів, які, на думку юнацтва, заважають здачі 3 проби. Їх можна упорядкувати у такі групи:
1) Навчання: 11 клас, ЗНО, вступ у ВНЗ
2) Брак часу (тотальний ☺ )
3) Відсутність підтримки з боку КВ: прискіпливість виховника до точок у 1-2 пробах, що значно затримує юнака/юначку у пластовому розвитку, відсутність підтримки виховника чи КВ куреня щодо здачі 3 проби
4) Невміння знайти команду для реалізації власних ідей
5) Бюрократія: «відкрити пробу – це важко і довго», проекти довго підтверджують
6) Невміння структурувати свої думки для опису проекту
7) Відсутність віри у важливість 3 проби: ця проба нічого не вирішує, нема перспектив, нема загальної цілі – здаю пробу і що далі?, ступінь скоба нічого не дає, Третя проба втратила свій ідейний сенс тощо
8) Вимоги 3 проби – застарілі: скоб/вірл – це минуле століття
9) Людський фактор: розчарування у тому, кого вже іменували, оскільки вони не гідні звання скоба/вірлиці, «халява»/блат, «нулячі» гетьманські
10) 3 проба – зависока планка: я не гідна звання вірлиці Окрім цього, була запропонована форма для додаткових думок, порад, серед яких:
1) Бракує справедливості і об’єктивної думки в оцінюванні проектів/проб у третьопробників. В багатьох випадках оцінка є несправедливою;
2) Треба поміняти «старовинні» проби на більш сучасні і практичні
3) Можливо Крайова Булава 3 проби організовувала «двіжі» між третьопробниками, і тоді разом ми б могли один одного наштовхувати на те, що все-таки потрібна та проба; непогано було б зробити якусь кооперацію третьопробників, вишколи, тренінги чи просто збірки для них
4) За час здачі Третьої проби, ми набуваємо величезного досвіду, тому варто мотивувати молодше юнацтво до здачі. Адже саме завдяки цьому, вони стануть більш прошареними в Пласті.
І як підсумок завваг-порад від юнацтва можна навести наступну цитату з опитника: «Надзвичайно складно, насправді, комбінувати навчання в 11 класі з активним життям в Пласті, зокрема здачею Третьої проби. Ти повинен жертвувати чимось одним – адекватна думка підказує, що це має бути Пласт, адже на даному етапі життя безпосередньо вирішується твоє майбутнє. На превеликий жаль, той третьопробник, який доклав зусиль до навчання і вступив до омріяного вузу, найімовірніше, втратить можливість здати пробу у встановлений термін і здобути ступінь скоба/вірлиці, адже десять місяців просто вилітають. На мою думку, КБ УПЮ цей нюанс варто почати брати до уваги, адже кожен хоче здобути чогось і у навчанні, особистому житті, і в Пласті, тож чому б не дати юнакам та юначкам такої можливості?»
То ж, хто такий третьопробник? Враховуючи усе вище зазначене, можемо сказати, що це надзвичайно стійкий до стресу «великий комбінатор». І комбінує він/вона, як на свій вік, багацько: навчання та вступ в університет, Пласт, особисті зацікавлення. Часто це відбувається в умовах відсутності підтримки від виховників та «друзів»-пластунів. Частина із вище згаданих проблем має системний характер та стосується саме функціонування станичних булав 3 проби, крайової булави 3 проби, а саме – бюрократичний процес відкриття проби та підтвердження проектів, відсутність об’єктивності в оцінюванні рівня проектів, блат. Повторюся, що ці проблеми стосується системи пластового виховання загалом. Даний ж проект більш покликаний допомогти розібратись із другою частиною проблем, що вказує юнацтво – брак відповідних вмінь. Судячи із відповідей опитника, юнацтво критично потребує вишколів та дошколів, що включали б гутірки з: управління часом, побудови команди та управління нею, постановки цілей та завдань проектів тощо, а також творили середовище, в якому юнаки та юначки зможуть знаходити однодумців для втілення власних ідей. Потребує юнацтво також й уваги з боку КВ УПЮ, її підтримки. Тому переходимо до питання 2 – що з третьопробником робити?
РОЗДІЛ 2. ЩО З ТРЕТЬОПРОБНИКОМ РОБИТИ?
Як не дивно, але – приділяти час. Найефективніше це робити у форматах: індивідуальних зустрічей, організації вишколів та дошколів третьопробників станиці/краю. Таку роботу може координувати станичний референт 3 проби. Але ніхто не відміняв і звичайну щотижневу працю виховників у гуртках. Так, третьопробникам вже не потрібно проходити теренівку на точку, але їм вкрай потрібна моральна підтримка і добрий приклад виховника, якого вони знають вже не один рік.
2.1. Індивідуальні зустрічі
Індивідуальні зустрічі з третьопробниками має проводити станичний референт 3 проби за потреби, а також щонайменше як раз на два місяці, враховуючи, що загальні зустрічі усіх третьопробників станиці будуть проводитись щонайменше як раз на квартал. Найкраще, аби загальні зустрічі поєднували приємне з корисним та мали 1) дошкільну частину (див. 2.2. Дошколи), 2) частину програми, присвячену спілкуванню третьопробників між собою, коли можна обговорити усі проблемні питання.
Протягом індивідуальної зустрічі (якщо тривалий час про таку зустріч важко домовитись вживу, «витягуйте» юнацтво по Skype) референт має дізнатись все про поточний стан справ із пробою. І йдеться не тільки про кількість виконаних проектів та плани на проекти майбутні. Важливо також поговорити про моральний стан третьопробника і його мотивацію до роботи, допомогти спланувати час, який необхідно приділити на майбутні проекти, згенерувати ідеї для нових проектів, якщо зрозуміло, що більшість вже виконаних є однотипними (наприклад, вже є більше 3-ьох вишколів). За потреби – поділитись контактами можливих кураторів проектів. Врешті, опісля такої зустрічі у юнака/юначки має з’явитись відчуття підтримки, яка ось тут, зовсім поруч.
Варто додати, що індивідуальні зустрічі можливо проводити у станицях, де кількість третьопробників не перевищує приблизно 15. Адже розуміємо, що референт 3 проби залишається волонтером і також має обмежений часовий ресурс. То ж, за наявності в станиці більше 15 третьопробників, індивідуальні зустрічі можуть бути замінені щоквартальними дошколами. Або також можливий варіант із розширенням булави 3 проби станиці до кількох діловодів, що зможуть бути кураторами більшої кількості третьопробників.
2.2. Дошколи
Щоквартальні станичні дошколи (можуть тривати від кількох годин до одного дня) для третьопробників допомагають вирішити проблему браку спілкування між ними, а також є допоміжною чарівною паличкою для станичного референта 3 проби, оскільки протягом дошколу є можливість пояснити через гутірку або дискусію ті речі, які є для третьопробників загальноважливими (і які немає сенсу повторювати кожному індивідуально (!) ):
– Як працювати із сайтом 3 проби, а зокрема – навчитись правильно оформлювати проект, структурувати свої думки та висновки щодо його виконання;
– З’ясувати спільні інтереси третьопробників станиці. На основі таких інтересів часто можуть з’являтись ідеї для акцій, що було б цікаво організовувати вже командою. Наприклад, можна дати час, аби кожен з третьопробників виписав 10 тих справ, які він/вона любить робити найбільше на фліпчарт. Вже на другому-третьому третьопробнику з’являться збіги в інтересах, які можна використовувати як трамплін для співпраці;
– Розібрати приклади слабких та сильних проектів на 3 пробу, їх ознаки;
– Обговорити риси/прикмети характеру скобів/вірлиць, сформувати через дискусію ціннісний орієнтир третьопробника.
На таку зустріч можна запросити когось з пластунів, що вже мають певний авторитет у суспільстві для підтримки мотивації юнацтва. Пластун/пластунка можуть ще раз наголосити, які саме вміння дав їм Пласт і як вони їх використовують щодня, досягаючи успіху в професійній/громадській діяльності. Таким «мотиватором» може бути не тільки пластун, а й будь-яка інша проактивна людина, що за характером своєї праці, способом мислення, близька до пластових цінностей.
Необхідно також пам’ятати, що третьопробники – це й досі юнацтво, якому потрібен змаг. Добре під час дошколів виділяти час на презентацію вже втілених юнацтвом проектів. Тоді у кожного є можливість: 1) проговорити вголос власні досягнення (і відчути себе трошки супергероєм), 2) порівняти свої здобутки з роботою інших, побачити нові ідеї, знайти для себе мотивацію у здоровій конкуренції.
І звісно, не забуваємо переключати увагу між заняттями за допомогою кількох 5-10-хвилинних ігор. Вони не займатимуть багато часу, але розряджатимуть атмосферу дошколу.
2.3. Вишколи
Найбільш концентрованою подачею корисної інформації для старшого юнацтва і третьопробників зокрема є вишколи. В даному випадку піде мова про вишколи проектного менеджменту «Лабораторія проектів». Дані вишколи присвячені усім нюансам планування та реалізації проекту від моменту появи ідеї до написання посту подяки на Facebook.
Перед тим, як піде мова про планування програми такого вишколу, необхідно сказати, що якщо станиці бракує ресурсу для організації індивідуальних зустрічей та дошколів для третьопробників, то вишколи раз на півроку – це вже те, без чого «велосипед не поїде». За умови відсутності стабільної роботи референта 3 проби з третьопробниками станиці, у вишкіл необхідно включити вище згадану програму дошколів, жертвуючи тим часом програми, що можна виділити конкретно на нюанси проектного менеджменту (організацію вишколів може ініціювати референт УПЮ станиці).
Найкраще, аби і перший (осінній), і другий (весняний) вишкіл тривав 2 дні. Також враховуємо, що одним й тим самим учасникам бажано бути присутніми на обох блоках (і осінньому, і весняному). Варто шукати спікерів-фахівців зі своїх ділянок, що працюють проектними менеджерами, фандрейзерами, менеджерами з управління ризиками тощо. Наголошую, що спікери не обов’язково мусять бути пластунами, але обов’язково фахівцями (!).
Перший вишкіл може бути присвячений основам проектного менеджменту, а саме таким темам, як:
1) Ключові складові проекту
2) Планування проекту
3) Календарний план проекту та його структура
4) Методи мотивації проектної команди
5) Бюджет проекту
6) Управління ризиками
7) Фандрейзинг
8) Програмне забезпечення для проектів
9) Пластові нюанси реалізації проектів (зголошення, звіти)
Другий вишкіл може охоплювати дотичні теми до проектного менеджменту, так звані, soft skills:
1) Скетчінг – візуалізація ідей
2) Управління командою
3) Презентація проекту назовні
4) Цілепокладання
5) Ораторське мистецтво
6) Проведення переговорів
7) Тайм-менеджмент.
Варто наголосити, що цей орієнтовний список тем може і має, по-перше, доповнюватись в залежності від потреб окремої станиці. По-друге, він відноситься лише до першого блоку вишколу – теоретичного.
Третьопробник не має відчувати себе знову, мов у школі. Наша мета – дати йому/їй поштовх до активного саморозвитку, праці. Тому окрім теоретичного блоку вишколу, має бути ще два: практичний та мотиваційний.
Практичний блок має включати вправи на закріплення теоретичного матеріалу. Наприклад:
1) У перший день вишколу поділити учасників по гуртках і дати час до другого дня вишколу підготувати презентацію власного гурткового проекту (звісно, що опісля гутірки про презентації, яка пояснюватиме, як правильно таку презентацію скласти). На початку другого дня гуртки по черзі представляють свої проекти. Після виступу кожного гуртка проводиться голосування руками «Чи пішли б ви на таку акцію? Чи приєднались б до такого проекту?». Гурток-переможець отримує смачний приз
2) За гутіркою по управлінню командою мають йти рухливі або творчі вправи/ігри на команду роботу. Тут може підійти гра на озвучення мультфільмів: мультик включається на проекторі без звуку. Завдання гуртка – озвучити відео, задіявши без винятку всіх членів команди.
3) Окрім таких завдань, як завдання (1-2) від проводу, варто попросити інструкторів вже під час гутірок давати час на практичний блок. Адже важливо пам’ятати, що без застосування, будь-які знання не затримуються у голові надовго.
Мотиваційний блок включає у себе все, що стосується зворотного зв’язку про учасника від інших учасників. Наприклад, у кінці вишколу до спини кожного учасника прикріплюється листочок А4. Далі учасники мають написати на спинах решти що йому сподобалось у цій людині, за що він/вона може подякувати цьому учаснику. І хоча частинку мотивації учасники будуть отримувати від кожного інструктора, кожної гутірки, важливо закінчити весь вишкіл на високій, дружній ноті. Обійми після розходу ніхто не відміняв
Окрім цих трьох блоків, також пам’ятаймо про рефлексію. В кінці кожного дня важливо обговорити плюси та мінуси проведеного часу, учасники мають поділитись своїми емоціями. Рефлексію також можна візуалізувати. Наприклад, кожен учасник може вирізати з паперу своє личко/фігурку і в кінці дня прикріплювати на скотч до ватману «Я – сьогодні», на якому буде намальовано ландшафт «гори-річка-ліс-…». Під час обрання свого «місця перебування» на ватмані учасник пояснює свої переживання, вибір «місцевості» на сьогодні, ділиться враженнями. Ландшафт можна обрати будь-який: від міської площі до морського пляжу.
2.4. Реалізація проектів
І хоча референт 3 проби станиці може зробити багато (допомагати втілювати план здачі проби, організовувати дошколи та вишколи), проконтролювати якість втілення кожного з 9 проектів усіх кандидатів в скоби/вірлиці – неможливо фізично. Тому тут ми точково зупинимось на ролі кураторів проектів.
Не секрет, що інколи куратора шукають навіть після організованої акції, аби тільки «підписати проект». Яким був цей проект, наскільки багато зусиль третьопробник доклав до його реалізації, куратору невідомо, але чого б «не зробити дитині послугу»? «Там цих проектів цілих 9, пару «халявних» нічого не змінять, людина ж хороша». І це одна з основних причин того, що рівень 3 проб на краї падає, а «скоби вже не ті» на думку того ж старшого юнацтва (див. Розділ 1, Додаток 3). Бо лише за добросовісного підходу старших пластунів до кураторства, наші скоби та вірлиці будуть такими, яких нам захочеться ставити у приклад.
Друзі та подруги куратори, ми не просто підписуємо точку. Ми беремо участь у становленні характеру, формуванні особистості підлітка, що включає і формування його/її ціннісних орієнтирів, переконань, і здобуття конкретних навичок (управління, самозарадності, планування тощо), що необхідні для продуктивного професійного та соціального розвитку надалі. Тому беручись за кураторство проекту 3 проби, важливо розуміти, що кожен з цих проектів може позначитись на особистому розвитку розвідувача як дуже позитивно, так і дуже негативно. Усе залежить від рівня внутрішньої відповідальності, тактовності та чесності конкретного куратора.
(!) Третьопробник має стати повноцінним членом команди, бачити у своєму кураторі приклад і/або отримувати достатньо підтримки/порад, аби проектну команду очолити. Ні в якому разі третьопробник – це не «пластовий раб», «кур’єр для кави» чи просто єдина людина в команді, яка має зробити всю нудну «чорну» роботу. Бо таке ставлення (а воно існує) до третьопробників, їх не тільки демотивує, а й ніяк не розвиває. Водночас акцент мусить бути саме на тому, аби були помітні зміни у поступі підлітка до і після втілення проекту. Вони можуть бути і не глобального характеру, але присутні.
Наприклад, «до проекту я не вмів/вміла користуватись Google Docs, а тепер я знаю, як їх правильно використовувати для того, щоб спланувати роботу над власною ділянкою».
Аби цей поступ був, куратор має разом із третьопробником:
1) спланувати проект,
2) простежити за виконанням ділянки третьопробника у проекті,
3) провести роботу над помилками (проаналізувати результати проекту) за принципом «бургера» : це в тебе вийшло добре – оце можна було б зробити краще (саме так, а не «оце все було погано») – це в тебе вийшло добре.
Окрім цього важливо, аби сам проект був покликаний вирішити певну проблему за схемою:
Бачу проблему -> Розумію, які кроки необхідно втілити для її вирішення -> Реалізую ці кроки -> Аналізую результати
Причому це може бути проблема як зовнішнього характеру (наприклад, необхідність облаштувати дитячі майданчики у власному районі), так і внутрішнього, особиста (наприклад, страх перед публічними виступами). У другому випадку необхідно придумати проект, що ставив би третьопробника в такі умови, коли він був би змушений працювати над власними зонами розвитку, долати внутрішні виклики. Це може бути: організація клубу дебатів або музичних вечорів, де третьопробник може бути не тільки проектним менеджером, а й модератором процесу, що автоматично означає, хай короткотривалі, але публічні виступи перед певною аудиторією. Якщо у проекті можна поєднати задачі, що стосуються як внутрішніх, так і зовнішніх викликів, то рахуйте, що = перемога!
Окрім цього, проект може бути пов’язаний із особистими зацікавленнями або обраною майбутньою професією розвідувача. І врешті, розв’язувати ту проблему, яка його/її дійсно турбує, цікавить, а її розв’язання – мотивує та розвиває.
То ж, друзі та подруги куратори проектів на 3 пробу, референти по роботі з юнацтвом, зв’язкові та виховники, тільки за умови розуміння СПІЛЬНОЇ відповідальності за результат виховання пластового юнацтва, якість Третіх проб буде зростати. Вмотивування третьопробників є комплексною та важливою працею, а КВ УПЮ куренів, станиці, краю має постійно «тримати руку на пульсі». Через 3 пробу УПЮ юнацтво може навчитись не тільки втілювати власні ідеї у вигляді проектів, а й отримувати від цього моральне задоволення, відчувати власний поступ, знаходити мотивацію до саморозвитку через позитивні зміни у суспільстві.
9 проектів – це чудово, але важливо пам’ятати, що проекти – це лише інструмент (!), який ми використовуємо, аби допомагати становленню комплексних особистостей. І акцент завжди має бути не на формальному підписанні проекту, а на навичках-вміннях-якостях-переконаннях, що третьопробник здобуває під час його виконання, акцент – на різниці між людиною «до» і «після» проведеної праці.
На цьому дякую за приділений час на прочитання проекту та бажаю усім нам наснаги у подальшій роботі з «великими комбінаторами». ☺
ПЕРЕЛІК ОПРАЦЬОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ПРОЕКТУ:
1. Ворфоломєєва І. В. ПЕДАГОГІЧНА РЕФЛЕКСІЯ І ПРАКТИКА: МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ [Електронний ресурс] / І. В. Ворфоломєєва – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/Soc_Gum/Nvmdpu/texts/articles/2008/08_02vivprp.pdf.
2. Палієнко В та ін. Посібник зв’язкового [Текст] / В. Палієнко. — Торонто—Нью-Йорк: Гомін України, 1970. — 171 с.
3. Презентація ст. пл. гетьм. вірл. Марти Свистун, Ті для Форуму зв’язкових у Львові «Третя проба». – 12 с.