На кожному пластовому вишколі є гутірка, яка називається «Мета Пласту». Кожного разу на цій гутірці говорять про «Пласт – організація української молоді для патріотичного всебічного самовиховання», цитуючи основоположника Пласту д-р. Олександра Тисовського. В Україні не забувають про визначення мети Пласту із статуту МГО «Пласт – Національна скаутська організація України» – «сприяти всебічному, і зокрема, патріотичному вихованню та самовихованню української молоді на засадах християнської моралі; виховувати молодь як свідомих, відповідальних і повновартісних громадян місцевої, національної та світової спільноти, провідників суспільства на ідейних засадах Пласту». Звичайно ж, не забувають про «виховати доброго громадянина» з Великої Гри Юрія Старосольського, з детальним роз’ясненням кожного з трьох слів, які «обіймають засіб, об’єкт та його кваліфікацію». Без сумніву в цій гутірці згадують про Велику гру, якою є саме пластування. Хтось прив’язує мету Пласту до мети світового скаутингу «Creating a better world» і приводить до висновку, що мета Пласту насправді утопічна – створити ідеальне суспільство, в якому всі живуть згідно пластових ідеалів Добра, Краси та Любові. І при цьому дуже часто забувають згадати про, як на мене, найголовніше що повинен знати і розуміти пластовий виховник. Але спочатку про емпіричний досвід 😊
Гутірка «Мета Пласту» на крайовому вишколі виховників є далеко не найпростішою – треба ж розповідати по суті про сухі визначення, але розповідати при цьому надихаюче, щоб запалити всіх учасників першою гутіркою вишколу та спонукати їх задуматись над цими сухими визначеннями. Тому зазвичай інструктором на цю гутірку залучається хтось з пластових мастодонтів із беззаперечним авторитетом – фактично перші 10 КВВ, де я вже був комендантом, цю гутірку читав не я, а хтось такий як-от Тарас Полихата. Саме Тарас застосовував на цій гутірці елемент, який я пізніше застосовував і сам, – учасники мали завдання подумати і відповісти на кілька простих питань, таких як: як я прийшов до Пласту? Чому я залишився в Пласті в юнацтві? Чому я хочу стати пластових виховником? Напевно, якщо б на такі питання відповідали пластуни з новостворених станиць, які часто прийшли до Пласту вже в дорослому віці, то відповіді були б одними – у Львові, де половина учасників КВВ пластують ще з новацтва, а решта зазвичай пройшли все юнацтво, можна оцінити зміну зацікавлення Пластом починаючи від того як дитина приходить до Пласту, через те, як вона там залишається і аж до того, як вже не дитина стає пластовим виховником. За майже 10 років, коли я чув відповіді учасників на ці питання ще на гутірах Тараса Полихати і гутірках , які проводив вже я сам, відповіді були майже однаковими:
- діти приходять до Пласту дуже часто випадково: часом їх приводять батьки чи інші родичі, при чому діти про Пласт часто знають дуже мало; часом їх приводять друзі чи старші брати-сестри друзів – тоді діти взагалі нічого не знають про Пласт; часом діти потрапляють в Пласт зовсім курйозно – найсмішнішою була історія як малого хлопця мама послала за хлібом в магазин, по дорозі він проходив повз пластову домівку, в які були відкриті двері і якраз відбувались зайняття гуртка, – хлопець зацікавився шумом і так потрапив на свої перші сходини;
- діти залишаться в Пласті через друзів, цікаві заняття, пригоди, мандрівки, виклики, бажання саморозвитку і, звичайно ж, чар пластування (список можна продовжити в тому ж напрямку – як приклад треба обов’зково згадати і хлопців/дівчат як причини продовжувати пластувати);
- колишнє юнацтво хоче стати виховниками дуже часто через бажання передати наступному поколінню те, що вони отримали від свого виховника (така собі «плата наперед» – тут рекомендую подивитись фільм “Pay it forward”), тим ж самим бажанням саморозвитку, звичкою пластувати, часом друзями і, без сумніву, чаром пластування.
Як часто в цьому списку прозвучала згадка про мету Пласту чи якийсь з її елементів? Зазвичай, коли учасники КВВ відповідають на ці питання, про мету Пласту не згадується взагалі, деколи на питання про причину стати виховником ще можуть назвати «змінити суспільство» чи «сприяти вихованню нового покоління».
Ось цей емпіричний досвід і показує те, що на мою думку, мав б знати і розуміти кожен без винятку пластовий виховник:
- юнацтво НЕ приходить до Пласту через високі ідеали, бажання змінити світ чи побудувати Україну;
- юнацтво в більшості випадків залишається в Пласті НЕ через ту ж високу мету;
- і навіть виховниками пластуни та пластунки стають дуже часто не розуміючи, що вони хочуть втілити в життя мету Пласту.
Якщо б всі виховники в Пласті розуміли це, то нікого не мали б дивувати ситуації, коли після перших сходин, на яких виховник в основному говорить про формальні речі, гурток стає в рази меншим, або зовсім розпадається; коли юнацтво перестає цікавитись Пластом через те, що в них більшість занять відбуваються в домівці, а мандрівок немає взагалі і т.д.
Чи означає це все, що мета Пласту неактуальна і нею можна знехтувати при роботі з юнацтвом і зосередить виключно на створенні фану для юнацтва? Абсолютно ні. Пластовий виховник, як найважливіша людина в Пласті, в першу чергу є носієм пластової ідеї, який знає і розуміє пластову методу та вміє її застосовувати в роботі з юнацтвом з тим, щоб результатом такої роботи стало «виховання добрих громадян» та зміна світу на кращий. Іншими словами, головним викликом і завданням для кожного виховника в роботі з гуртком/куренем є реалізація Мети Пласту через програму УПЮ та форми занять при тому, що юнацтво пластує зовсім не для цього.
P.S. Чи є в цій статті якась нова і свіжа ідея? Жодної – читайте класиків, вони все ще актуальні 😉
«Можемо легко уявити собі, що для молодої людини, юнака, який приєднується до пластового гурту, заплянована мета Пласту не є свідомим мотивом його постанови. Навпаки, юнак бачить мету у самому пластуванні, у його привабливому змісті, в активностях, пригодах, романтиці тощо. Він не думає про те, що через пластування і в його висліді він стає кращим, кориснішим, може, — щасливішим. Він думає про те, що саме пластування вже тепер дасть йому вдоволення, заспокоїть цікавість, дасть щасливі переживання.
Тож так і повинно бути. Це саме суть пластової методи, що самовиховання як мета Пласту приховане за його атрактивністю. Можна сказати, що юнак, пластуючи, ,,самовиховується” підсвідомо.
Натомість свідомість мети Пласту має інше значення для пластових виховників, які керують юнацьким пластуванням як виховним середовищем. Для пластового виховника, тут зокрема — зв’язкового, усвідомлення мети Пласту, визнання її вартости і відчуття, що для неї він повинен і варто йому працювати, буде першим фактором у мотивуванні свого бажання стати виховником.»
Начальний Пластун Юрій Старосольський, 1970 рік
Посібник зв’язкового для виховної праці в Уладі Пластунів Юнаків.