Загальний час: 60-70 хв.
Мета: розказати дітям про користь цибулі та інших весняних трав, а також про те, що
треба ділитися.
Тема: Ведмежа цибулька
Виряд: пророщена зелена цибулька, черемша (декілька листочків), кріп, яйця варені 3 шт.,
майонез, грінки, дощечка, миска, ніж, одноразові рукавички, піднос, салфетки.
10 хв. Відкриття
– збірка в колі
– співаємо Ранкову молитву і Пісню новаків і новачок)
– привіт (“Відкриваємо наші сходини новацьким привітом “Готуйсь!”);
– перевірка присутності
10 хв. Розповідь ВЕДМЕЖА ЦИБУЛЯ
З давніх часів звірі дарами лісу з людьми ділилися: гриби, ягоди, квіти, їстівні та
лікарські корисні рослини завжди були для всіх. Люди ліс поважали, зайвого ніколи не
брали і звірів для забави не ловили та не вбивали – тільки заради їжі.
Аж ось народилося у Ведмедиці двоє ведмежат. Одне було слухняне та лагідне, а
інше – вередливе та жадібне. Весь час жадібне ведмежа капризувало, вимагало собі
найкращих іграшок, найсмачніших ласощів і все йому було мало!
Двоє ведмежат дуже любили ласувати диким часником – ведмежою цибулькою,
який ще називається в народі черемша. І тут не сказали, якому братикові цибулька
смакувала більше. А що вона корисна, то навесні мама ведмедикам часто ведмежу
цибульку шукала, щоб діточки не хворіли.
Одного гарного весняного ранку пішла мати Ведмедиця на галявину, де зазвичай
густо квітувала черемша… і не знайшла жодної. Суцвіття ведмежої цибулі схожі на
невеличкі парасольки з дрібних білих квіток. На галявині таких не було! Якщо око може
помилитися, то ніс точно не підводив Ведмедицю: часником не пахло! Птахи розповіли,
що в лісі були люди. Засмучена мати повернулася додому і сказала ведмежатам, що не
буде в них на сніданок салатику з дикого часнику. Мати пояснила, що люди, мабуть,
прийшли першими та зібрали всю черемшу. Нічого, по обіді сім’я Ведмедів піде на іншу
галявину і пошукає там свої ласощі. А поки є смачні корінці та багато мурашиних
личинок, які ведмеді люблять дужче, ніж діти люблять цукерки. Лагідне ведмежа
подякувало мамі, а жадібне дуже засмутилося.
Після сніданку вийшов жадібний ведмедик на галявину та заревів на весь ліс:
– Я ведмідь! Я цар лісу! Наказую більше нікому не чіпати ведмежу цибулю! Це моє! Ця
рослина тільки для ведмедів! Ні з ким не буду ділитися! Щоб ніхто не смів…
– Маленький, чого ти кричиш? – здивована мати визирнула з барлогу. – Хто тебе образив?
Що сталося?
– Люди! Люди забрали мою цибулю! Мені тепер нема чого їсти! – гарчав ведмедик. – Це
ж моя цибуля! Тільки моя!
– Чому ти так вирішив, що тільки твоя?
– Бо недарма її так називають: „ведмежа цибуля”! Ведмежа – це ж тільки для ведмедів?
Моє-е-е-е!! – заревів ведмедик.
Він плакав від жадібності. Мама Ведмедиця обійняла його і сумно сказала:
– Ти маленький ведмедик, але вже великий егоїст! Мені соромно за тебе перед всім лісом.
– Це не я, це люди винні! Нащо беруть чуже?!..
– І перед людьми мені соромно, що ти такий жадібний! – суворо сказала мати.
– Ведмежою цибулею назвали дикий часник тому, що колись давно наші пращури ведмеді
відкрили людям лікувальну силу цієї рослини. Її листя містить вітамін С. Запах часнику
від фітонцидів, які вбивають бактерії. І слов’янськими мовами, і німецькою, і латиною
назва цієї рослини пов’язана з ведмедями, бо саме ми її відкрили! Ми завжди пишалися,
що наша цибуля – для всіх. Бджоли збирають з черемші нектар та роблять мед, люди
рвуть свіжу черемшу на салати, печуть з нею пироги, варять зелені борщі,
використовують як ліки у народній медицині. Черемша і від застуди вбереже, і для
шлунку корисна! Де росте багато ведмежої цибулі, її заготовляють на зиму в діжках –
солять та маринують, як капусту, або сушать на сонечку.
– Але ж в нашому лісі цибулі так ма-ало! – плакало ведмежа. – Якщо всі її будуть зривати,
мені не вистачить!
– Тобі вистачить, – заспокоїла мати. – Це в Сибіру черемшу можна везти з тайги возами. З
одного гектара заростей черемші збирають до 12 тонн зеленої цибулі. Це дуже багато. Але
в Сибіру і ведмедів більше. В нас стільки немає. В Україні та в Білорусі люди самі
охороняють і нас, і черемшу. Ведмежа цибуля занесена до Червоної книги України. Люди
знають, що краще вирощувати черемшу в себе на городі, а дику – залишити в лісі, щоб
усім вистачало. Знають люди, знають звірі, що треба ділитися! А тепер саме в мене
народилося таке жадібне ведмежа. Вся цибуля в лісі – його! Треба ж таке вигадати! Який
сором!
– Я більше не буду, – пробурмотіло ведмежа. – Якщо люди будуть ділитися, я теж буду. Я
з братиком поділюся…
– Добре! Збирайтеся, підемо шукати ТВОЮ цибулю, – посміхнулася мати. А ведмедик
сховав носа між передніми лапами – йому стало соромно.
Сім’я ведмедів знайшла іншу галявину, де буйно квітувала ведмежа цибуля. Над
квітками черемші літали бджоли, збирали нектар. Ввечері, коли ведмежата втомилися і
лягли спати, мати заспівала їм ведмежу колискову. А веселі лісові птахи, які все бачать,
все знають, придумали свою пісеньку про жадібне ведмежа. І відтоді кожної весни, коли
виросте та розквітне черемша, співають ту пісню в лісі. (автор – Олена Крижановська)
7 хв. Гра
Діти обирають ведучого — «ведмедя». Для нього на одному боці майданчика креслять
коло — «барліг». На протилежному — «будиночок» дітей.
Усі учасники гри промовляють:
У ведмедя у бору
Гриби, ягоди беру. (Двічі)
Діти «ходять по лісу і збирають гриби, ягоди» (присідають і торкаються обома руками
землі, підводяться), підходять до «ведмежого барлога».
А ведмідь сидить
І на нас ричить.
Після цих слів «ведмідь» тихо ворушиться, потягується, з ричанням підводиться. Діти
тікають у свій «будиночок», а «ведмідь» біжить за ними і ловить.
Рекомендації до гри
Потрібно стежити, щоб діти ближче підходили до «ведмедя», не лякалися його.
Наприкінці гри слід визначити найспритніших дітей і «ведмедя», який ловив найшвидше.
Дітей, яких було спіймано, на роль «ведмедя» не обирають.
15 хв. Майстерка
Кулінарна
Перед початком роботи миєм ручки.
Застеляємо стіл.
Готуємо продукти до приготування.
Нарізуємо цибульку, зелень (перед тим помиту) і яйця. Додаємо трошки майонезу (гарно
якщо домашній). Вимішуємо та намащуємо на гріночки і смакуємо.
Смачного!
5 хв. Пісня Ведмежатко
Ранком ведмежатко через ліс іде,
До кишені шишки він собі кладе.
Раптом впала шишка: в лоба дала – хлоп!
Він як розлютився, та й ногою – топ!
Вже ніколи більше в ліс я не піду
– У барлозі лягу, міцно там засну!
Ранком ведмежатко через ліс іде,
До кишені шишки він собі кладе.
Раптом впала шишка: в лоба дала – хлоп!
Він як розлютився, та й ногою – топ!
Вже ніколи більше в ліс я не піду
– У барлозі лягу, міцно там засну!
7 хв. Новацька розмова
Розказати дітям як можна вирощувати зелень на підвіконні цікаво та весело
5 хв. Хвилинка сестрички
– наступні сходини (коли, виряд);
– пригадка черговим прибрати домівку після сходин;
– точкування.
5 хв. Закриття
– збірка в колі;
– вечірня Новацька молитва;
– привіт (“Закриваємо наші сходини новацьким привітом “Готуйсь!”);
– розхід.