Фотографія автора

Практичні форми національно-патріотичного виховання за досвідом Пласту

НПВ, форми та методи

Розвиток НПВ в Україні передбачає активне методичне дослідження його застосування в освітній діяльності. На прикладі Пласту аналізуються та описуються різні практичні форми НПВ, які можна застосовувати у вихованні української молоді. Стаття не претендує на вичерпність і даний перелік можна продовжувати і розширювати

Активні заняття на місцевості в польових чи міських умовах

Екскурсії. Можуть бути як самостійним заняттям, так і частиною програми табору чи вишколу. Найкращий ефект досягають, якщо змістовно підсилюють якусь практичну складову підготовки. Наприклад після насиченої вогневої підготовки із стрільбами з вогнепальної зброї учасники заходу прийшли з екскурсією в музей вогнепальної зброї чи другої світової війни. Чи опісля занять із фехтування на палицях чи реконструкторських боїв відбувається екскурсія в музей «Арсенал» у Львові. Або тривав вишкіл, присвячений Степанові Бандері з тереновими іграми, змагами, а в кінці – екскурсія в музей, присвячений цій постаті або ОУН. 

Тривалість – рекомендовано не більше 2 годин. Якщо екскурсія передбачає не тільки огляд експозицій і словесний супровід екскурсовода, а й ще практичні та інтерактивні заняття – можливість «полазити» по військовій техніці, потримати в руках щось суттєве, повправлятись у чомусь – тоді тривалість екскурсії може бути довшою. Але слід пам’ятати про особливості різних вікових груп і підбирати форму екскурсії відповідно до віку, рівня підготовленості по тематиці. Також слід врахувати, чи поїли/поспали/не втомлені екскурсанти перед початком заходу.

По закінченні можна для закріплення почутої інформації провести якусь інтелектуальну гру чи подібну змагальну форму по тематиці екскурсії.

Алярми у річниці, під певні нагоди. Алярм – «сполох», «тривога» – збірка за певним сигналом у зв’язку з якось важливою, екстраординарною причиною. В бойових умовах – це реакція на порушення периметру безпеки, напад чи підступ ворога, з метою відвернути загрозу, відбути атаку ворога тощо. Алярм часто практикується на військово-патріотичних, пластових та подібних таборах. Буває денний і нічний. Алярмами не варто зловживати, бо тоді втрачається його цінність як виховного засобу. Він гартує такі якості як швидкість прийняття рішення, поведінку в екстремальних умовах, командну організованість.

Для ідеологічного виховання варто проводити алярми з особливою легендою в оригінальний спосіб. Початок може бути імітацією «бойового» – гучним звуком, вибухами петард, криками, збіркою з повним вирядом тощо – все, що вводить в стресову ситуацію. Але опісля має бути позитивне підкріплення та виведення зі стресу – наприклад після алярму відбувся марш-кидок на якусь гору до могили героїв, що боролись за Україну. Там відбувся церемоніал заприсяження членів організації, які склали всі іспити, із зачитуванням Молитви українського націоналіста, символічним салютом та частуванням солодощами. Комендант, провідник організації чи хтось авторитетний зі старших мав би виголосити промову про Героїв, боротьбу та чин, похвалити присутність за гартування свого духу та характеру. 

Тривалість Алярму має бути стисла – не більше 1 години. Щоб ефект був яскравіший.

Теренові ігри, змаги чи квести. Ігри на місцевості, про них є чимало літератури. Але тут хотілось би наголосити на важливості ідеологічного наповнення, яке б підсилювало емоційні враження від гри, радість перемоги тощо.

У військово-патріотичному чи загалом національно-патріотичному вихованні варто будь-які значніші ігрові заняття на місцевості присвячувати або якісь важливій події, що трапилась в нашій героїчній історії (хронологію наших перемог, звитяг чи битв можна легко знайти) або визначній постаті, яку варто ставити в приклад.

Легенда теренових занять формується:

  • місцевість, що тут було, збереглось, що можна побачити, помацати.
  • Додатковим створеним антуражем відповідно до теми. Наприклад, історичний одяг, «артефакти» певної епохи, які треба знайти чи захопити, назовництво гри (учасники, противник, артибути тощо).
  • визначення та опис завдань на гру – їх треба прописувати із переплетенням з темою легенди. Захопити не просто прапор, а штаб НКВД чи бунчук хана орди.

Теренова гра тоді вдала, коли учасники не просто «повалились», зриваючи пов’язки один з одного, а відбулась успішна диверсійно-розвідувальна операція групи спеціального призначення 3 полку ССО України в тилу ворога із ліквідацією противника і захопленням важливої інформації.

Військово-спортивні чи спортивні ігри з ідеологічним наповненням. Спортивний ефект цих ігор можна посилити якісним ідеологічним доповненням у формі присвяти, легенди. Завзяття та дух змагальництва, присутній у іграх гарно лягає на ідеологічний фон, і тоді закладені там ціннісні орієнтири добре працюють.

Присвята. Найкраще патроном вибирати когось із визначних наших воїнів різних епох, особливо актуальним є популяризація реальних героїв війни, що триває з 2014 року. До учасників варто в роздаткових матеріалах, в інформаційних повідомленнях в ЗМІ, у виступах на урочистостях донести коротко, але яскраво про цих постатей.

Легенда дає змогу більш ширше охопити різноманітні деталі заходу – символіка, атрибутика, антураж, звукове наповнення (фонові пісні), виховні елементи поміж змагальними тощо. Легенду також варто вибирати на тему військово-героїчних подій. Візуалізація як інструмент дуже гарно працює в теперішніх умовах, адже теперішнє покоління більше сприймає в символах, образах та картинках, ніж текстом чи словами.

Важливі елементи, які допомагають втілити легенду: 

  • назовництво команд учасників гри.
  • Символіка команд виражена у прапорах, футболках, пов’язках тощо
  • Місцевість проведення, пов’язана із легендою. Залишки споруд, окопів, музей, пам’ятники.
  • Сценарій гри, в якому присутні елементи історичних подій
  • Призи відповідно до легенди

Історична реконструкція. Ця форма проведення заходів військово-патріотичного виховання є потужним засобом формування ціннісних орієнтирів, формування стійких патріотичних почуттів та самосвідомості. В Україні реконструкторський рух набуває все більшої популярності, тому є змога залучати професійних його учасників до виховних заходів. Варто вибудовувати партнерські стосунки із проукраїнськими клубами, адже не всі з них є такими.

Актуальним є історична реконструкція важливих з точки зору процесу становлення української державності, формування нашої української ідентичності. Це князівська доба, постаті Святослав Завойовник, король Данило. Це козацька епоха, перемоги Хмельницького, Запорізька Січ. Українська революція 17-21 років, відтворення військових формувань тих часів. Ну і звичайно найсвіжіша історична сторінка – це УПА і період ІІ світової війни.

Дефіляди (урочистий вимарш) – це масова урочиста хода в публічному місці членства вашої організації, з прапорами та символікою, підсилена звуком барабанів, смолоскипами чи музичним супроводом. Може бути як частина національних свят або внутрішньо організаційної події.

Мета – показати громаді свою організацію в усій красі та силі. Для членства – це хороший дисциплінуючий та вишкільний захід, який формує позитивний ефект, коли вони бачать прихильність з боку громадян, схвальні оцінки з боку перехожих тощо.

Щоб дефіляда була успішною, варто подбати, щоб її учасники були попередньо достатньо вишколеними членами організації, щоб бути готовими публічно її представляти, не соромитись приналежності до неї, і не зганьбити її своєю поставою чи вчинками. Вони мають розуміти важливість цього публічного виходу.

Також успіху сприяє чітко окреслена ціль вимаршу – вшанування провідника української нації, героїв російсько-української війни на сході України тощо.

Кульмінацією дефіляди має бути якась подія символічного характеру – прихід на могилу, до пам’ятника, чи святе місце. Там короткі промови, символічна дія із яскравим ефектним завершенням (салют, складання присяги, якийсь перфоменс чи флеш-моб).

Дефіляди матимуть добрий результат з точки зору формування стійких ідеологічних переконань в учасників, коли не будуть затягнуті в часі, не будуть втомлювати, коли присутні розумітимуть, чому вони тут і що відбувається, коли бачитимуть свою важливість у тому, що відбувається, і це не буде піар-заходом комусь на догоду.

Небезпекою для членства є попасти на урочисті заходи, які організовуються за «совковим» способом. Такі події варто уникати, а якщо є змога – то змінити їх формат. 

Переважно дефіляди варто робити як частину більших урочистих святкувань.

Флеш-моби. Це динамічна форма вираження чогось, в якій мають брати участь люди. Зараз досить популярна, проста у реалізації. Як проводити флеш-моби, є багато інформації. Вдала його реалізація залишає позитивне враження в учасників на довго – так, ми це змогли зробити! 

Рекомендуємо робити флеш-моби з нагоди важливих, енергетичних свят, зокрема Дня Незалежності, Дня пам’яті героїв Крут чи Дня захисника Батьківщини (Покрова).

У флеш-мобі є важливим сфотографувати чи відзняти все, що відбулося і поширити. І провести його так, щоб побачили якомога більше людей вживу.

Найтиповіші варіанти:

  • Викладення написів чи фігур з людей, які по-особливому сходяться, розміщуються, щось тримають у руках
  • Рух певними фігурами чи траєкторіями
  • Відтворення певного сценарію, сцени із якоюсь кульмінацією. Можна використати історичні костюми, атрибутику. Наприклад з нагоди Покрови – сцена з життя УПА із зверненням до присутніх тощо.

Статичні форми, які передбачають перебування в одному місці

ідеологічні гутірки. Для різних вікових груп варто різну тематику підбирати. Слід пам’ятати, що гутірка передбачає включення в розмову більшість присутніх в колі осіб. Тому чисельність групи має бути як один чи два гуртки.

Для молодшого юнацтва (11-14 років):

  • Легендарно-казкові (опертя на усну народну творчість, історії про богатирів, козаків-характерників, архетипних героїв)
  • Історично-героїчні із обговоренням якихось важливих подій чи осіб і їхніх вчинків, подвигів
  • Гутірки про доброго громадянина. Українська мова. Громадянські обов’язки та права, дотримання Конституції та законів. Захист Батьківщини. 

Для старшого юнацтва (15-18 років)

  • Гутірки на світоглядові теми, про основні ідеологічні категорії
  • Гутірки на тему політики і геополітики. Дотримуватись концепції інтересу нації, понадпартійності і державництва.

Базові ідеологічні категорії (терміни, поняття), розуміння яких варто сформувати в членів вашої організації: 

  • людина – сім’я – рід-родина – нація
  • громадянин – громада 
  • чоловік – мисливець – батько – захисник – воїн
  • жінка – берегиня – матір
  • патріотизм та націоналізм. Протиставлення шовінізму, нацизму, фашизму.
  • різні політичні ідеології
  • лицарство в українській традиції
  • Провідництво 

Зустрічі із ветеранами. Воїни, які захищали Україну, знову адаптувались до цивільного життя – це неоціненний скарб для виховання підростаючого покоління. Зустрічі з ними мають вагомий вплив на формування ціннісних орієнтирів та ідеалів у хлопців, які хочуть стати чоловіками.

Їх варто проводити з нагоди певних історичних дат чи подій, в урочистій та приємній атмосфері. Також хорошим варіантом є приїзд ветерана на табір, бесіда з ним біля ватри.

Конкурси варто застосовувати як змагальну форму для виявлення кращих вихованців чи членів вашої організації. В ідеологічному вихованні конкурси можуть стосуватися дуже різних сфер – історичні, творчо-мистецькі та ін. В ході виконання завдань, конкурсанти мимоволі перейматимуться тим, про що йдеться, в них формуватиметься своє ставлення про ті чи інші події та речі.

Дебати та дискусії. Розвиток критичного, аналітичного мислення, вміння чітко висловлювати свою думку, переконувати – ці якості допомагають розвивати такі форми занять як дебати чи дискусії. В ідеологічному вихованні слід звернути увагу, що переважно тема дискусії не має бути чорно-білою, а опоненти мають бути на одних світоглядних позиціях, але дискутувати про кращі способи досягнення цілей. Інколи можна робити і рольові дебати, де хтось із учасників приймати сторону негативну (ідейно протилежну до українського патріотизму наприклад). Це може допомогти краще пізнати супротивника (ворога), навчитись бачити його сильні сторони і покращити розуміння, як протидіяти їм.

Тривалість дебатів чи дискусій має бути обмеженою, відповідно до віку, рівня готовності та компетентності в тематиці тощо. Є багато літератури, яка описує правила проведення цих форм занять.

Інтелектуальні ігри. Дуже хороша, розвиваюча та емоційно-позитивна форма. В ідеологічному вихованні слід підбирати такі теми ігор, щоб формувати певні переконання, цінності. Наприклад такі теми: історія наших перемог, чи герої російсько-української війни на сході України, Українські пам’ятки ЮНЕСКО, природні чудеса України. 

Інтелектуальні ігри є легкою і захоплюючою формою навчання, дозвілля, розвитку інтелектуальних якостей, розширення світогляду, знань та ерудованості. Важливо приділити попередній підготовці учасників до гри.

Тривалість може бути різною, від 30 хв до 2 годин, залежно від віку, теми, правил. Важливо не перетягнути, а закінчувати у найкращий кульмінаційний з точки зору емоційного напруження момент. Тоді ефект буде найкращий

Бесіди із священиком. Гаслом національно-патріотичного виховання є «Бог і Україна», сформульовані давно, гарно описані у «Виховному ідеалі» Григорія Ващенка. У виховній роботі з молоддю для духовно-релігійних питань варто залучати авторитетного священика. А ще краще мати постійного капелана, якого ви знаєте, і якого знають і люблять ваші вихованці. Добре мати річний цикл бесід, скласти програму тем, яка цікавить в цій сфері. Варто говорити з юнацтвом на відверті теми, щоб вони могли довіритись і поставити духівнику найрізноманітніші питання. В ньому мають бачити друга-вчителя, а не суворого монаха в чорному.

Добрим є традиція відвідування в неділі і свята Служб Божих у церкві, або запрошувати отця провести її у вас в домівці (офісі) організації, якщо є така потреба. Гарну духовну атмосферу мають зустрічі з священиком в польових умовах під час таборування, особливо польова літургія.

Релігійно-духовне виховання на таборі.

  • молитва під час відкриття та закриття таборового дня
  • час на молитву (літургію) під час святкових днів для різних конфесій, релігійних напрямків
  • час на спілкування із духівником. Таборова сповідь
  • релігійна символіка на таборі
    • таборовий хрест
    • іконки
    • капличка
  • заохочення моральної поведінки через точкування (щоденне оцінювання особистої постави учасників).

Облаштування приміщення осередку патріотичної організації. Сам процес облаштування своєї «домівки» може стати для її членства хорошим виховним чинником. Власний офіс чи домівка – це центр «тусування», спілкування членства. Це передумова розвитку організації. Що слід врахувати з ідеологічного боку:

  • Символіка. Національна, організаційна. Вона має бути присутня, але не забагато. Краще вишукано і естетично зробити, ніж всі стіни в прапорах. Краще порадитись із кимось з дизайнерів.
  • Різні локації, які варто передбачити: місце для теоретичних занять (сидіння, фліп-чарт, екран), простір для спортивно-рухливого часопроведення, простір для неформального спілкування та дозвілля, простір для організаційно-оперативної діяльності
  • Важливі побутові речі: регулярне прибирання, правила охайності, порядок та дисципліна під час користування домівкою, чіткий графік для занять. Дотримання цього сприятиме формуванню корисних звичок, моральних переконань.
  • Домівкар – особа, яка дбає за домівку. Дуже корисно.

Мистецького спрямування

Інсталяція — художня техніка, яка використовує тривимірні об’єкти, призначені для зміни сприйняття простору людиною. Створення певних 3-D творів на патріотичну тематику – це хороша сучасна форма донесення певних ідей через мистецтво. Для дітей – це проникнення в процес творення, вираження своїх переконань засобами художнього вираження. Це має хороший виховний вплив.

В нашому контексті, інсталяції можна творити з нагоди великих свят, де передбачається присутність великої кількості громадян. Діти будуть пишатися тим, що змогли створити якийсь вартісний твір.

Перегляд фільмів із обговоренням. Кіно зараз стало наймасовішим видом мистецтва, тому його варто застосовувати у виховних цілях. Зараз є чимало фільмів із глибоким змістом на тему патріотизму, державності, героїзму, мужності та про військових. 

Хороші фільми для такого виховного заходу:

  • «Хоробре серце» з Мелом Гібсоном. 
  • «Мирний воїн»
  • «Червоний» чи «Поводир» – зі свіжих українських кінострічок.

Хорошою є ініціативою проведення серії переглядів фільмів, наприклад «Кіномарафон нескорених націй», яку проводив Молодіжний націоналістичний конгрес.

Зйомки відео. Створення аматорських короткометражних фільмів чи кліпів про життя, заходи організації – це дуже гарний виховно-вишкільний інструмент, адже розвиває різні корисні навички – акторство, операторська майстерність, монтаж, режисура. А тематика відео формуватиме стійкі яскраві емоції, міцні переконання та цінності.

Окрім документалістики, варто спробувати відзняти і кліп чи фільм, де члени вашої організації будуть акторами, що гратимуть певних персонажів. Можна спробувати і брати участь в кіноконкурсах аматорського кіно.

Майстер-класи з ручної роботи. Хенд-мейд дає змогу провести найрізноманітніші тематичні заняття. Важливо, щоб кінцевим продуктом був твір, який має ідеологічне наповнення.

Вечори поезії (Шевченко, Вісниківці, Шістидесятники, сучасна патріотична поезія тощо). Юнацтво по природі своїй є романтичним. Навчити їх цінувати поезію і крізь неї пізнавати світ – дуже важливе завдання. А якщо поезія ще й має ідеологічно-забарвлені твори, то це й сприяє формуванню стійких патріотичних переконань засобами мистецтва.

Вечори поезії варто проводити під певні дати, пов’язані з певними постатями (дні народження чи смерті, поява «Кобзаря» тощо), або з нагоди визначних подій на патріотичну тематику.

Декламування поезії є хорошим вишкільним інструментом. З одного боку молодь вчиться долати острах перед аудиторією, вчиться чітко і виразно промовляти, виражати свої емоції через вірш. З іншого боку, переосмислення почутих слів, в емоційному забарвленні декламувача має великий духовно-емоційний вплив на формування стійких патріотичних переконань. 

Важливим є обстановка заходу. Приміщення чи територія має бути затишною, приємною. Можна використати ефект свічок, або притишеного світла. Гарне місце – це приміщення із картинами чи великими фото під потрібну тематику. 

Рекомендована тривалість вечорів поезії – 1-1,5 години. 

Музика та пісня. Музика та пісня має потужний духовний вплив на людину. Це закладено еволюційно. Особливо сприймається жива музика, коли тіло відчуває вібрації інструментів, які видають звук. Пісня – це також вібрація голосових зв’язок, які видають звук певної гучності, частоти. Спільне виконання пісні часто створює синергетичний ефект, який заряджає неймовірно. 

В народній традиції є передання, що козаки йшли в бій з музиками і піснями, і що для них битва була як танець та бенкет з музикою. Ритмічні «драйвові» пісні викликають швидке емоційне піднесення, активізацію свідомості та готовність діяти.

У національно-патріотичному вихованні рекомендуємо проводити музичні заняття, запрошувати українських музикантів, яких знає молодь, і яка є для них авторитетом. Яскравий приклад – Сашко Положинський, Юрко Журавець. Добре є, коли молодь створює гурти, грає українську музику за містом і мовою.

Найбільш доступним і масовим варіантом є бардівська пісня, гра на гітарі та виконання пісень під неї. Якщо в осередку ГО є гітарист – це дуже суттєвий крок до успіху.

Дуже бажаним мати співаники із українськими молодіжними піснями. Легендарний «Пісневир» початку 2000-х був одним із перших проривів в цій сфері. Електронне продовження відбулось у створенні сайту www.pisni.org.ua, де є чимало пісень із акордами та записом. Зараз кожна патріотична організація старається зробити співаник для свого членства. 

Хорошою збіркою, виданою масовим тиражем є «Співаник лицаря», який вже втретє перевиданий з ініціативи Пласту НСОУ.

У вивченні пісень варто увагу приділяти різним жанрам: маршовим, ліричним, жартівливим, філософським та ін.

Основна класифікація пісень з точки зору національно-патріотичного виховання:

  • Пісні давньої та княжої доби.
  • Козацькі пісні
  • Стрілецькі пісні
  • Повстанські пісні
  • Сучасні молодіжні пісні, з яких можна виділити пластові.
  • Пісні АТО (російсько-української війни).

Національні чи народні танці. Вивчення і часте проведення танців як форми активного дозвілля молоді є успішним інструментом плекання любові до свого рідного, яке цікаве, яскраве. Танці сприяють фізичному розвитку, соціальній взаємодії, інтеграції в середовище однолітків, спілкуванню між статтями на етапі дорослішання, зокрема вироблення стосунків між хлопцем і дівчиною. Танці з українською музикою, в національному одязі мають бути невід’ємною складовою життєдіяльності осередку патріотичної організації. 

Слід зазначити, що в українській діаспорі Америки українські танці відіграли велику роль у збереженні національної ідентичності.

Де і як можна навчитись українських танців. Навчитися можна під час різноманітних майстер-класів, які проводять ентузіасти відродження цього виду мистецтва. Також є чимало відео та літератури.

Комплексні

Тематичні сходини, присвячені одній темі з різними складовими. Сходини – це форма заняття, тривалістю до 2 годин із такими елементами як гутірка, майстерка, співи, інструктаж, рухливі ігри, впоряд тощо.

Наприклад тема «Подвиг героїв Крут». Місце проведення – наприклад музей Української революції початку ХХ століття, музей січових стрільців, Вільного козацтва тощо.

  • Гутірка «значення бою під Крутами під час російсько-української війни 1918 року». 
  • Майстерка – виготовлення плакату про Крутянців, який має бути вивішений в школі
  • Вивчення пісні про крутянців.
  • Інструктаж – будова і принцип дії гвинтівки часів І світової війни, якою були озброєні критянці (наприклад «трьохлінійка» ММГ).
  • Впоряд з палицями. Елементи штикового бою.
  • Рухливі ігри. Лава на лаву. 

Акції “Добре діло”. Волонтерство є дуже актуальним в нашій країні явищем, а щодо виховання то потужним засобом у формуванні чеснот добра, любові, справедливості. Людина, яка творить добро, збагачується більше, ніж та, яка отримує – давно відома істина. 

Молодь варто залучати до волонтерства, але так, щоб це не було обтяжливо для них, емоційно не приємно. Вони мають розуміти, що вони роблять, для чого і який буде результат. Їх треба винагороджувати похвалою і відзначеннями, щоб формувати стійку мотиваційну основу.

В контексті національно-патріотичного виховання, напрямки «доброго діла» можуть бути:

  • Допомога ветеранам, зокрема російсько-української війни
  • Упорядкування могил героїв. Колись в 20-х рр. ХХ ст. існував культ могил УСС
  • Збір коштів, речей для вояків на схід
  • Опіка над сім’ями загиблих воїнів.
  • Пропагандивні, культурно-просвітницькі акції для дітей і молоді сходу України.

Щоденні організаційні традиції із ідеологічним змістом

Форми вітань.

  • плекання національних традицій привітань – патріотичних, військових. Слава Україні – Героям слава і т.д.
  • Плекання народних способів вітань серед членства організації як елемент плекання традицій. Дай Боже щастя! Помагай Боже! Дай Боже здоров’я! та ін.
  • Вітання на таборі відповідно до легенди. 
  • Організаційне вітання. Це може проявлятись і не тільки в словах, а й способі потиску чи піднятті руки, обіймів тощо. Головне, щоб це сприяло плеканню братерства.

Носіння одягу з елементами символіки організації

  • Світшоти та худі
  • Головні убори, зокрема мазепинки чи кепі.
  • Футболки, зокрема поло.
  • Шарфи – хороший досвід футбольних вболівальників.

Символіка в організаційному та щоденному житті.

Українська національна та державна символіка. В організації важливо плекати повагу та шанобливе ставлення до них. Культивувати обряд підняття державного прапору під час урочистих заходів. Члени організації мають знати історію та походження символіки.

Організаційна символіка. Важлива для формування прив’язаності до своєї спільноти, товариства, побратимів. Корисно навіть розробляти свій корпоративний стиль та використання організаційної символіки. Повага до неї має плекатись на рівні з національною.

Важливо виробити культуру використання символіки в усіх сферах, зокрема в інтернеті. Аватарки, фото сторінки в соціальних мережах тощо.

Ватри. Корисно почитати ці статті: 

Гурткова ватра. Тисовський О. Життя в Пласті. – Торронто-Дітройт, 1961.с. 421-424.

Буває на мандрівці, що Ти й Твої друзі скінчили вже всі денні зайняття, а тут надходить погідний літній вечір, і Вам залишається ще досить часу до нічного опочинку.

Сонце сховалось уже за гущавину лісу, ще тільки рожеві хмари на заході змагаються із сутінками темрявою ночі. Надходить пора, коли хочеться розтлити вогонь, не для варення страви, бо вечеря вже давно відбулася, але на те, щоб продовжити день, щоб сісти дружнім колом у мерехтливому сяйві, і погуторити, поспівати, помріяти чи повеселитись.

Вогонь у нічній темряві має завжди свій особливий чар. Коли розпалиться більшу — як звуть карпатські верховинці — ватру, коли полум’я весело палахкотить і кидає високо в темінь ночі рої яскравих іскор, коли вітрець, весело граючись, творить дивні, мінливі форми з полум’я й диму, «ас усіх захоплює краса й сила цієї стихії, .цього опанованого людиною “чуда природи” — вогню. Оця краса й сила вогню розбуджує нашу уяву, створює веселий, дружній настрій, тісніше гуртує нас своїм блиском і теплом в одну ‘близьку пластову сім’ю.

І тоді, по мовчазній хвилині розпалювання ватри, без особливих приготувань розвивається цікава, дружня, раз весела, то знову поважна розмова й “програма”.

Ось, наприклад, юнак з пластовим псевдом “Ведмідь” починає розказувати свою нинішню пригоду, як на нього несподівано напав рій диких бджіл. “Сміхун” поважно завважує, що, мабуть, розумні бджоли зразу пізнали його ведмежу шкуру й охоту поласувати медом.

Сипляться дотепи на тему підпухлого ведмежого ока, «а тему погоні бджоляного війська, що так хоробро виступило до бою з “переважаючим” — біда лише, що тільки ‘вагою, а не відвагою — ворогом.

Сміються всі з опису ведмежого відступу аж до таборової кухні, де кухар з ополоником в одній, а з димучою головешкою у другій руці “прибув на допомогу” і зупинив дальшу погоню бджоляної армії.

Починається дискусія, як це дивно, що бджоли, не зважаючи на небезпеку, а то й певну смерть, стають до бою в обороні своєї спільноти.

Гуртковий філософ “Сковорідка” (прозвали його так через нахил до філософування, а також через те, що залюбки носить на мандрівці сковорідку, бо дуже любить жарене сало) порівнює “розум” бджіл з розумом людини.

Хтось інший пригадує оповідання свого дядька про те, як три стрільці з його сотні зупинили наступ цілого куреня ворожого війська. А коли він кінчає і кожний мовчки задивлюється у вогняні язики ватри, “Грайко , вдаривши в струни гітари, починає бадьору пісню “Орли готові вже до лету…” І коли всі співають цю пластову пісню:

“Понад хмари полинем 

Наїздогони вітрам…”,

то віриться, що ті молоді друзі таки справді думають здійснити свій задум:

“На Вкраїну ми кинем

Поклик волі степам…”

Несподівано чотири юнаки потайки змовились і виступають з показом веселого “лицарського турніру”: два менші ростом; — “лицарі”, а два сильніші несуть їх на своїх раменах, неначе лицарські “верхівці”.

На честь переможця, що приневолив свого противника “злізти з коня”, “Грайко” пропонує заспівати стрілецьку пісню “Не сміє бути в нас страху, ні жадної тривоги, бо ми є лицарі грізні “Залізної Остроги’…” Знову сипляться жарти, оповідання…

Непомітно, безжурно минає веселий час. Хотілось би ще ось так гуторити, бавитися до пізньої ночі.

Та провідник мандрівки нагадує, що завтра чекає гурток дальша намічена програма, чекають юнаків нові переживання і пригоди, нова наснага. Гурток мусить показати, що справді “Орли готові вже до лету” — як це в пісні співалося.

Тож на наказ провідника юнаки творять дружнє коло довкола ватри, що догоряє, і лунає мрійливий спів-молитва:

Ніч вже йде… За верхи Ясне сонце зайшло. Юнаки! Тихо спіть без тривог… З нами Бог!

Ось так може виглядати гурткова ватра. Вона, як і сходини, це зустріч тільки членів гуртка. Не може бути на ній сторонніх людей, які сподівались би побачити якусь імпрезу чи показ наших уміл остей. На неї тільки винятково запрошуємо особливих приятелів гуртка, які разом з мами беруть у ній участь.

Ватри, на яких буває більше гостей, відбуваються при нагоді більших пластових імпрез і зустрічей під голим небом. Вони вимагають старанної, підготованої програми.

Програми ж гурткової ватри заздалегідь не плянуємо. Вона буває якраз найкращою тоді, коли все відбувається несподівано й невимушене, коли “програма” твориться природним розвитком подій, настрою і розмови.

Не раз таку ватру без особливої програми, проведену в колі найближчих друзів, згадують пластуни ціле життя.

При ній твориться тривке пластове братерство, постають задуми й рішення, що, буває, важать на цілому дальшому житті як окремих пластунів, так і цілого гуртка.

 

Пластові ватри з більшою кількістю учасників. Тисовський О. Життя в Пласті. – Торронто-Дітройт, 1961. С. 513-115. (стиль і мова збережені)

Як Ти читав у попередньому розділі, ватра пластового гуртка звичайно не потребує наперед підготованої програми. Вона укладається самочинно, природним розвитком подій, розмов і настрою.

Але ватра більших пластових з’єднань, наприклад, куреня, табору, коша, станиці, має як правило якесь особливе призначення і тому також своєрідний характер.

Ось так може бути “Ватра пластової дружби”, на якій окремі гуртки чи курені, що рідко зустрічаються, хочуть краще познайомитися, закріпити дружбу, позмагатися у своїх умілостях у співі, танку, деклямаціях, скечах тощо. Курінь може з нагоди, наприклад, десятиріччя свого постання влаштувати “Ювілейну ватру куреня”, в якій юнаки згадують пройдений шлях і накреслюють майбутній. При нагоді “Свята Весни” відбуваються звичайно ватри в рамках станиці. Тоді можемо нав’язати програму ватри до старинних народніх звичаїв святкування Купала, а також розпочати нею літній сезон пластування. Може бути влаштована ватра на свято Юрія, патрона Українського Пласту, або присвячена якійсь події з наших визвольних змагань тощо.

Кожна така ватра повинна бути заздалегідь підготовлена, а в її програмі дібрані точки і їхній порядок повинні відповідати задуманому характерові й гармонізувати з призначенням цієї пластової дружньої зустрічі, що в сутінках ночі та при блиску вогню має свій особливий чар.

Уже сам обряд запалювання ватри може де в чому відрізнятися, залежно від характеру ватри. Коли це буде, наприклад, “Ватра пластової дружби” — будуть її запалювати відпоручники пластових з’єднань, що беруть у ній участь. Коли це “Ювілейна ватра куреня” — може її запалювати запрошений колишній член куреня з часів його постання, разом з наймолодшим юнаком теперішнього стану.

Це саме стосується коротких промов, гутірок, пісень, танців, скечів та інших точок, їх змісту, характеру тощо.

Коли, буває, під час ватри передбачено теж якусь точку урочисто-поважного змісту (наприклад, заприсяження учасників), тоді треба мати на увазі, щоб вона була своєрідним завершенням ватри і її настрою. Тому, складаючи програму ватри, не передбачаємо після цього урочистого моменту таких точок, які приглушували б враження і псували святково-піднесений настрій, з яким учасники повинні розійтись і який має залишитись у їхній пам’яті на довгий час, часом і на все життя.

Ватра тоді буде вдалою і справді пластовою, коли в ній візьмуть активну участь усі присутні, чи то групами в окремих точках, чи то хоч би тільки збірним співом пісень.

Більша кількість гостей-глядачів може брати участь тільки з дозволу пластового проводу, наприклад, станиці, проводу зустрічі чи табору.

Ватру підготовляє визначена для цього група під проводом досвідченого в цьому ділі і відповідального за цілість пластуна. Для справного проведення і підготовки самої ватри ця група звичайно ділить працю на дві частини: перша підшукує і очищає місце під ватру, приготовляє відповідну кількість сухих гілок, під час програми ватри доглядає вогню, а по ватрі гасить його і дбає про те, щоб місце залишити у повному порядку. Друга складає й переводить програму і дбає за те, щоб окремі точки своїм змістом і рівнем відповідали культурному стилеві пластової імпрези й наміченому характерові ватри.

Дуже важливою справою є добір програмового провідника ватри, який вільним, але відповідним до програми (поважним або дотепним) способом заповідав би окремі точки, підтримував настрій і керував цілою програмою згідно з її призначенням і передбаченим часом тривання. Від його вмілости, швидкої зарадности і помисловости залежить великою мірою успіх ватри.

Стаття написана 2018 році, розкриває про окремі форми НПВ, які можна застосовувати у виховній діяльності в різних молодіжних організаціях

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *