День Першої Пластової Присяги

Після осягнення докторату 1909 р. та складання іспиту 1911 р. О.Тисовський став заступником учителя в Українській академічній гімназії у Львові.
Це був час, коли серед молоді різних національностей, також серед української молоді, були пошуки за чимось новим, за створенням організації, що відповідала б потребам молоді, вдовольняла б її патріотичні почування.
Все це утверджувало Тисовського в переконанні, що і для української молоді потрібно якоїсь організації для її національно-патріотичного виховання.
Передумуючи й укладаючи принципи й організаційні рамки для молодіжної організації, української за своїм характером і змістом, Дрот приглядався одночасно до організованого життя інших національностей у Львові. В організаційному житті польської молоді постала саме «гарцерська» організація, побудована на організаційно-ідеологічних принципах скавтінгу (“Скавтінг фор бойс”). Тисовський поцікавився англійським скавтінгом та познайомився з його принципами з книжечки польського автора Малковського “Скавтінг”. Багато дечого в ній йому сподобалось і він вирішив дещо із того включити у виховний план, який укладав для молоді нашої гімназії, і який, до часу, поки він познайомився із принципами скавтінгу, був майже закінчений.
Тисовський запитав своїх учнів, чи знають вони щось про англійський скавтінг. Відповіли, що не знають нічого, але хотіли б якось організуватися.
Він обіцяв їм підготувати план праці поза шкільним навчанням і такий план Дрот приніс їм на наступну лекцію. План нав’язував до традицій Запорізької Січі та життя козаків, але й включив до нього багато правил із скавтінгу, оскільки вважав доцільними й корисними для організації.
Майже цілий клас згодився на такий план праці і відповідно до нього всі ті, що зголосилися, почали працю згідно з тим планом. Всіх поділили на гуртки. Вони відбували свої сходини у приміщенні природничого кабінету гімназії.
Програму сходин укладав для них Тисовський, але вимагав також, щоб вони теж думали, що на сходинах треба робити, чим програму збагатити.

Ведучи таку працю з своїми учнями, Дрот не був свідомий того, що на таку працю треба б було мати дозвіл дирекції гімназії. Програми сходин наших гуртків він вивішував у коридорі школи. Інші учні, не члени гуртків, читали ці оголошення, росло зацікавлення працею, а зі сторони дирекції не було ніяких заперечень, виглядало так, що вона приймала це мовчки до відома.
Зате у конференційній залі інші учителі – Іван Боберський, Мирон Федусевич, Юліан Лещій, часом говорили зі Олександром Тисовським і між собою на тему його праці з учнями поза обов’язковими годинами навчання. Одного разу при нагоді таких розмов, Лещій висловив погляд, що треба б хлопців також “муштри” вчити. Загально ж всі вчителі апробували таку працю і висловлювали побажання, щоб “Тисовський тим далі займався”.
При одній нагоді розмова зайшла про те, як цю організацію назвати, щоб їй присвоїти українську назву, що була б наближена значенням до англійського слова “скавтінг”. А було це якраз після якоїсь статті у пресі про життя кубанських козаків-пластунів, які діяли в оборонній боротьбі проти кавказьких племен. Іван Боберський, посилаючись на характер діяльності і потрібні вмілості цих козаків-пластунів, сказав, що і членів учнівської організації треба б назвати пластунами, бо вони стараються виробити в собі вмілості, якими відзначалися козаки-пластуни. Назва запропонована І.Боберським сподобалася і була прийнята, але виринуло питання як назвати саму організацію пластунів. На це Боберський, який був, сказати б, спеціалістом у творенні термінів руханково-спортивного життя, сказав: коли члени організації є пластуни, то їх організація повинна називатись просто “ПЛАСТ”. Таким способом Пласт завдячує своїй назві І.Боберському.
Ведучи працю з учнями, як пластунами у гуртках, він вимагав від них, щоб добре вчились і щоб своєю поведінкою не давали причини іншим вчителям нарікати, начебто праця у наших гуртках не дозволяє їм як слід присвячуватись науці в школі. Це могло б спричинити шкоду нашій пластовій праці.
Вплив Тисовського у тому напрямі добре діяв, учні були пильними в шкільних заняттях, учителі були ними задоволені.
У другій половині 1911 року Дрот отримує стипендію і виїжджає на курси океанографії до Бергена в Норвегії. Там був шість місяців і в тому часі Пласт не був дієвим.
Коли на початку 1912 р. Тисовський повернувся із Норвегії, то пластуни самі прийшли і запитали, що буде далі. Тисовський відповів, що ми повинні нашу працю продовжувати.
Поміж учителям гімназії Тисовський старався виробити Пластові добре ім’я, в’яжучи навчальну роботу школи з виховною роботою Пласту. Деякі із учителів повністю розуміли й оцінювали наміри та йшли на зустріч, інші ж були незадоволені, нарікали на пластунів і навіть робили їм труднощі. Наслідком цього деякі з учнів змушені були покинути працю в Пласті.
З Тисовського класу та інших близько сорока учнів склали успішно пластовий іспит. Треба було тепер провести їх заприсяження.
Дату присяги устійнено на 12 квітня 1912 року у шкільній залі. Дрот доповів у школі, що по шкільній науці відбудуться пластові сходини із поданою програмою, яка включала присягу пластунів. Текст присяги уклав Дрот.
До участі у пластових сходинах він запросив директора Кокорудза та секретаря гімназії Лещія, а також учителів-симпатиків нашого Пласту – Федусевича і Янева.
Присягу склали пластуни організованим гуртом, а після того вони віддали приписані посвідки їхньої домашньої опіки із згодою на їх участь у пластовій організації і праці в ній.
Церемонія цієї першої в історії Пласту присяги була властиво формальним заснуванням Пласту, бо ті, що склали присягу, були відтепер дійсними пластунами–учасниками.