Книжечка-мотиватор до 1 проби УПЮ

Це маленька книжечка-посібник з можливістю записів та доповнень, яка допоможе впевненіше підкорити 1 пробу. У цьому файлі ти знайдеш візуально оформлену та лаконічно подану інформацію з qr-кодами на об’ємі джерела (такі, як пластовий портал, сайт станиці Львів, пластова банка та інші онлайн ресурси). Це має допомогти юначками виокремити важливе і водночас заглибитись в тему.
Такий блокнот стане чудовою підтримкою для юначок. Вони самостійно зможуть переглядати теорію, занотовувати потрібне і все це в маленькому блокноті на 50 сторінок (вся теорія на 23 сторінках та численних qr кодах +календар сходин, місце для нотаток).
Також цей посібник допоможе виховницям планувати сходини, подавати потрібну інформацію. Крім того, окремі сторінки можна використовувати просто як скріни чи роздруковувати для відповідної теми сходин.
Файл книжечки
Фото в друкованому вигляді та деталі про друк

ВАЖЛИВО!
Ця книжка адаптована саме для юначок та виховниць, зокрема львівських дівочих куренів (у книжці звертання до дівчат, а також інформація про станицю Львів та історія Львова). Проте окремі частини цієї книжки підійдуть для інших станиць та хлопчачих куренів.

Психологічні засади праці з батьками юнацтва

Мета: «Полегшити та вдосконалити комунікацію із батьками юнацтва та запобігти непорозумінням та конфліктам у гуртку»

Актуальність:
Пластовий гурток у середньому складається із 8-10 учасників, тобто приблизно 20 батьків із якими впорядник формує контакт з моменту створення гуртка та підтримує його протягом усього етапу юнацького пластування своїх вихованців. У період юнацької пластової програми формується особистість дитини. Юнак проходить через так званий період «метаморфоз» від середнього шкільного віку (11 років) , коли його думка повністю базується на думці батьків, до юності (18 років) , коли юнак вже самостійно приймає рішення, володіє скептичним мисленням та чітко може висловити власну позицію та думку . Тому відсутність комунікації та тісного контакту із батьками юнацтва протягом цього періоду викликає труднощі, які впливають на гурток, командну роботу і як наслідок ефективність виконання пластової програми. Даний проект має на меті знайти можливості побудови ефективної співпраці між впорядником і батьками.

Короткий опис проекту:
Методичний проект «Психологічні засади праці з батьками юнацтва» спрямований на формування цілісного ланцюга на зразок «Юнак-Виховник-Батьки». Він розкриває важливість співпраці із батьками та надає можливі засоби і методи залучення батьків до пластового життя їх дитини.

Чому важлива співпраця із батьками?

Налагоджений контакт із батьками та ефективна комунікація у гуртку є запорукою того, що батьки не заперечуватимуть, а навпаки підтримуватимуть пластування своєї дитини. Оскільки саме на юнацьку пластову програму припадає основний період формування особистості, впорядник часто стикається із загрозою того, що його юнак покине Пласт.

Як формується особистість юнака?

У віці 11-13 років авторитетами для дитини є її батьки . Вона спирається на їх переконання та формує власні погляди. Саме через це, із моменту створення гуртка та початку юнацького життя пластуна співпраця з батьками є дуже важливою. Адже позитивне ставлення батьків до усіх пластових заходів є запорукою успішного формування гуртка та подальшого повноцінного пластування дитини.

У 14-15 років розвивається вміння орієнтуватися на вимоги товаришів, враховувати їх. Серед таких вимог особливе місце займає необхідність відповідати певним “трендам”. Важливу роль у розвитку особистості підлітка відіграють взаємини з товаришами та близьким другом. До дружніх стосунків ставляться особливі вимоги: взаємної відвертості й розуміння, рівності, чуйності, здатності співпереживати, уміти зберігати таємниці тощо. У цей період формування особистості юнака, як ніколи раніше, потрібен приклад старшого товариша, яким мав би стати впорядник.

У цьому віці юнацтво прагнуть звільнитися від контролю та опікування з боку батьків , а також від встановлених ними норм і порядків. У цьому процесі є помітним домагання автономії у сфері поведінки (потреба і право самостійно вирішувати особисті проблеми), емоційної автономії (потреба і право мати власні, самостійно обрані уподобання) та нормативної автономії (потреба і право на власні норми і цінності) (І.С. Кон).

Порівняно легко досягається незалежність поведінки, передусім у сфері дозвілля. Емоційна автономність досягається з більшими труднощами, і цей процес дуже суперечливий. Якщо підлітковий період породжує передусім проблеми, пов’язані з дисципліною, то рання юність дає найбільше емоційних конфліктів, особливо у взаєминах з батьками.

Для того, щоб стати дорослішим юнак має на меті стати незалежнішим у стосунках із батьками, включити свої відносини з ними в нову, складнішу систему емоційних уподобань і симпатій, центром якої вже будуть не батьки, а він сам.

Ревниво захищає юнацтво своє право на власні переконання, моральні установи та цінності. З цією метою вони нерідко займають підкреслено максималістські позиції, висловлюють критичні думки з того чи іншого питання. Однак у значимих питаннях (вибір професії, політичних поглядів, світогляду тощо) вони і надалі залишаються залежними від думки дорослих, особливо батьків. Інша справа, коли йдеться про моду, смаки, способи проведення дозвілля тощо.

Батьки, як правило, хворобливо реагують на таке охолодження у стосунках з своїми дітьми. Проте це тимчасове явище, емоційний контакт з батьками відновлюється після завершення кризового періоду на новому рівні. Тому у цей період при відсутності достатньої комунікації між впорядником юнаком і його батьками, даний етап формування особистості може стати фатальним для пластування юнака.

У віці 16 -18 років, юнак має на меті самостійно аналізувати усі виклики суспільства, приймати рішення та обирати свою потенційну професію та те, чим він хоче займатися у майбутньому. Цей етап є третім переломним моментом у формуванні особистості, а також надзвичайно важливим із сторони комунікації із батьками та продовження пластування юнака із подальшим успішним переходом у старшопластунство.

Тому одним із численних викликів для впорядника є формування співпраці між батьками і юнацтвом. Бути тим, хто є другом та водночас наставником для юнацтва і приятелем, і можливо авторитетною молодою особою для батьків.

Методи і засоби формування команди «Батьки – Впорядник – Юнацтво»:

Тактика формування команди ґрунтується на стосунках і настроях та особливостях гуртка
( кількість юнаків, їхні улюблені заняття, конфлікти між юнаками та причини конфліктів тощо.)

На основі залученості до Пласту, можна виділити 3 групи батьків:

1 – Батьки не є пластунами та не були дотичними до Пласту.

Основний напрямок роботи, який може допомогти – це створення спільних акцій з батьками та детальне ознайомлення їх із пластовим життям дитини, основними засадами пластування. Важливим є пояснення, які саме можливості надає Пласт дітям. Нижче у документах прикріплена презентація із грою для батьків та юнацтва «Юнацьке пластування за 60 хв.» , яку можна провести на гурткових сходинах спільно з батьками. Дана гра має на меті показати чим живе юнацтво у цей період пластування, які винагороди можна здобути за кожен пройдений етап. А оскільки команди протягом гри є мішаними ( батьки і діти), дорослі переймаються юнацьким запалом та на власні очі бачать на скільки їх діти відповідально ставляться до кожної одержаної протягом гри вмілості чи відзначки, або курінної хустини. Згодом уже після проведеної акції стимулюють своїх дітей здавати проби, отримувати нові вмілості та у свою чергу сприяють пластовому життю своїх дітей.

2 – Батьки пластуни, Пластсприяти або ж є дотичними до Пласту.

У таких ситуаціях корисним буде долучати таких батьків до часткової організації гурткових та курінних акцій ( допомога із приміщенням, транспортним забезпеченням тощо, але саме допомога, а не завантаження роботою). Тоді батьки будуть відчувати себе теж учасниками гуртка, а згодом і куреня . Систематичні проведення Батьківської ради також є важливими для комунікації із батьками. Інформування про річний план праці куреня та детальний опис основних акцій протягом року ( таких як Свято Весни, Курінний табір, Крайові табори тощо.), а також повідомлення про план розвитку куреня ( переїзд на іншу домівку, закупівля нового реманенту або ремонт поточного майна) є запорукою того, що батьки є систематично повідомлені про те, чим займається курінь як у середині куреня так і кожен гурток безпосередньо. І як наслідок, у батьків не формується негативне ставлення до пластового життя своєї дитини.

3- Змішана спільнота батьків.
Можна використовувати поради для 1 і 2 групи.

Виграшним для кожного типу батьківського колективу є формування індивідуального підходу при роботі із юнаком та безпосередньо його батьками. У будь-якому разі спільна група для батьків у соцмережі, яка є активною, це хороший метод залучення батьків до пластового життя юнацтва та безпосередньої прямої презентації чим займається юнак у Пласті за допомогою відео чи фото. У межах гуртка такою мережею може бути спільна група у Facebook/Telegram/Whats App сторінка у Instagram, яку спершу веде впорядник, а згодом продовжує юнацтво, як варіант одного із різновидів діловодства.

Також , позитивним бонусом для батьків, може бути номінація «Найактивніші батьки року», або ж нагородження безпосередньо усіх батьків, які проявляли активність у розвитку гуртка чи куреня протягом року. Це допоможе батькам максимально зрозуміти захоплення своєї дитини пластовим життям, що спростить роботу впорядника із юнацтвом, та буде запобігати виникненню конфліктних ситуацій як з вихованцями так і з їх батьками.

Висновки:
Отже, Батьки – основні особи на яких орієнтується дитина при прийнятті рішень. Саме вони є ключовими особами, що мають безпосередній вплив на формування особистості дитини, визначення нею пріоритетів. У період юнацтва, з 11 до 18 років, припадає три переломних етапи формування особистості, через, що у впорядника можуть виникати не передбачувані конфлікти,як з батьками так і у межах гуртка між юнацтвом. Тому ключем до вирішення усіх непередбачуваних ситуацій є добре налагоджений контакт із батьками та відкрита комунікація. Щирість і відкритість – це запорука успіху у формуванні міцного командного ланцюга «Батьки-Впорядник-Юнацтво»

Посилання на додаткові матеріали:

– презентація гри “Юнацька програма за 60хв.”;
– макет грамот ;
– приклад презентації для проведення Батьківської Ради;

Виховання дітей з дитячим церебральним паралічем в Пласті та їхня інтеграція в загальнопластове середовище

Мета	Допомогти виховникам, в чиї гуртки можуть потрапити діти з такою проблемою, не розгубитися і продовжувати конструктивну роботу з гуртком
Актуальність теми	Пласт стає дедалі популярнішим і відкритим для різних людей. В тому числі, окрім здорових дітей, тепер до нас приєднуються і діти з деякими вадами. Цей проект покликаний бути маленькою підказкою виховникам як чинити, щоб не акцентувати забагато уваги на таких дітях, але і щоб не втратити їх лише через фізичні недоліки
Короткий опис	Проект складається з 3 частин: ознаки ДЦП, та проблеми, що його супроводжують; інтеграція таких дітей у гурток; спілкування з батьками.
Інформація про реалізацію	Проект розроблений на основі безпосередньої роботи з юначкою, що має діагноз ДЦП та вивчення літератури бібліотеки ВДПУ з даної теми

ДЦП. Діагноз, ознаки, суміжна проблематика

На сьогоднішній день суспільство вкрай стурбоване зростанням кількості дітей з вадами психофізичного розвитку та дітей-інвалідів. За оцінками експертів ООН та ВООЗ, кількість людей з обмеженими життєвими і соціальними функціями складає 10% населення земної кулі. Понад 120 млн. з них – це діти та підлітки. На жаль, ці світові проблеми не обійшли і нашої країни. За останні роки в Україні кількість дітей з порушеннями психофізичного розвитку зросла на 22%, щорічно на 5-6 тисяч збільшується число дітей-інвалідів.

Порушення опорно-рухового апарату можуть виникнути внаслідок певного захворювання, що призвело до розладу рухових функцій, внаслідок травми хребта.

Дитячий церебральний параліч виникає при ураженні мозку плоду. Серед факторів, що призводять до цього – киснева недостатність, пологові черепно-мозкові травми, інтоксикація в період вагітності, інфекційні захворювання тощо. Характерними для ДЦП є рухові розлади, неспроможність контролювати та координувати рухи, мимовільність рухів, порушення загальної та дрібної моторики, рівноваги, просторової орієнтації, порушення мовлення, слуху та зору, підвищена виснажливість, нестійкий емоційний тонус. Ці стани можуть посилюватись при хвилюванні, несподіваному зверненні до дитини, перевтомі, намаганнях виконати певні цілеспрямовані дії. Для дітей з ДЦП характерна обмеженість артикуляційних м’язів, порушене голосоутворення. Також спостерігається порушення фіксації і простеження предметів, зорово-моторна координація.

Ряд вчених (С. Дуванова, Н. Трофімова) виділяють такі особливості структури інтелектуального розвитку при ДЦП:

знижений запас понять та уявлень про навколишній світ, що обумовлено вимушеною ізоляцією, обмеженням контактів дитини з однолітками, утруднення пізнання навколишнього світу в процесі предметно-практичної діяльності, порушення сенсорних функцій;
нерівномірний, дисгармонійний характер інтелектуальної недостатності. Мозаїчний характер розвитку психіки пов’язаний з органічним ураженням мозку на ранніх етапах його розвитку. Несформованість вищих коркових функцій є важливою ланкою порушень пізнавальної діяльності при ДЦП. У деяких дітей розвивається словесно-логічне мислення, в інших переважають наочні форми мислення;
сповільненість психічних процесів, труднощі переключення на інші види діяльності, недостатність концентрації уваги, зниження обсягу механічної пам’яті. Велика кількість дітей відрізняється низькою пізнавальною активністю, що проявляється у відсутності інтересу до завдань, слабкій зосередженості, повільності й зниження переключення різних психічних процесів. Низька розумова працездатність частково пов’язана із церебрастенічним синдромом, що характеризується швидко наростаючим стомленням при виконанні інтелектуальних завдань. Найбільш чітко це проявляється в шкільному віці при різних інтелектуальних навантаженнях.
характерні розлади емоційно-вольової сфери, які проявляються по-різному: підвищена емоційна збудливість, дратівливість, рухове розгальмування; чи навпаки – загальмованість, сором’язливість, боязкість. Схильність до коливань настрою часто поєднується з інертністю емоційних реакцій.
спостерігається своєрідна структура особистості: достатній інтелектуальний розвиток поєднується з відсутністю впевненості в собі.

Важливо зауважити, що у таких дітей слабко розвинена невербальна складова інтелекту (тобто порушені просторові уявлення, сама уява розвивається неординарно, сенсомоторна координація розвинута ненормально). Натомість, вербальний інтелект (володіння поняттями, логічними міркуваннями тощо) зберігається нормальним, може не відрізнятися від вербального інтелекту здорових дітей. Втім, ослабленість центральної нервової системи негативно впливає на процес вирішення складніших завдань. Пам’ять і увага просто настільки хиткі, що кількаступеневі завдання просто не запам’ятовуються, а через довготривалу відсутність успіху, увага просто розсіюється.

На сьогодні існує 2 моделі інвалідності – медична і соціальна. Медична є дуже поширеною, акцентує увагу на діагнозі, надає людям з інвалідністю статусу хворих, наполягає на їх лікуванні та ізоляції. Така модель поглиблює прірву між соціумом та людьми з інвалідністю. Інша ж модель, соціальна, акцентує увагу на особистості людини, а не її фізичних здібностях. Цієї моделі і ми, як виховники, повинні дотримуватися. Проблеми, що не можуть вирішити дипломовані лікарі, можуть згладити виховники шляхом інтеграції у достойне суспільство, та зосередженні на сильних сторонах особистості.

Як уже вище згадувалось, особливістю структури розвитку особистості є неадекватне самосприйняття, підвищена емоційна збудливість. Тому для виховника не повинно бути новиною, що щойно спокійна і посміхнена дитина плаче через якусь дрібницю і тим більше не повинен звинувачувати себе. Це характерна поведінка для даного випадку і все, що ми можемо зробити – розширити межі, в яких дитина залишається емоційно стабільною.

Отож, як для виховників, важливішою є соціальна модель інвалідності, на якій зосередимо увагу у даному методичному проекті. Кожна дитина сприймає себе з різних сторін (Я-інтелектуальне, Я-фізичне, Я-емоційне, Я-соціальне), які об’єднуються у єдиний Я-образ. Забігаючи наперед, найбільшої шкоди загальному Я-образу завдає сторона Я-соціального. На основі аналізу творчих робіт на тему самоопису дітей із церебральним паралічем, необхідно сказати, що Я-інтелектуальне у таких дітей не виходить далеко за межі норми. Учителі і батьки у цій сфері формують поняття важливості знань у свідомості дітей. Недоліком є те, що інтелектуальні пошуки не виходять за межі шкільної програми. Тобто такі діти навряд чи мають хобі, захоплення чи особливі інтереси. Тому очевидно, що навіть за умови початкової зацікавленості однолітків у особливій дитині, їм швидко стає нудно через недостачу спільних тем для спілкування. Я-фізичне, насправді, теж не є найбільшою проблемою, адже усі знають як вони виглядають і на що спроможні. Важливі люди для особистості допомагають дитині сформувати особисту точку зору на свої фізичні можливості. Спрацьовують, щоправда і захисні механізми у фізичному описі, коли діти описують вигляд, одяг, а до фізичних можливостей просто не привертають уваги. Я-соціальне, на жаль, страждає найбільше. Особливо сумна ситуація складається у випадку, коли дитина навчається у спеціалізованому навчальному закладі, де всі у приблизно однакових умовах і вчителі формують позитивну модель самосприйняття, але у спілкуванні зі здоровими дітьми з двору виникають труднощі. Здорові діти починають знущатися, ображати, кепкувати. Таким чином, діти з ДЦП частіше спілкуються з дорослими, які не образять. Така чутливість дитини призводить до вразливості, невпевненості, егоцентричних рис і потребує корекційних втручань. От тут виховники і можуть допомогти, забезпечивши позитивну атмосферу у колективі здорових дітей, де дитина із ДЦП зможе знайти справжніх друзів та розширити коло своїх інтересів.

Інтеграція дитини з ДЦП в загальнопластове середовище

Кожна особистість повинна мати право жити незалежно. Справжня незалежність передбачає незалежність не так фізичну, як психологічну, незважаючи на наявність інвалідності та її ступінь. Цей аспект забезпечується ставленням оточуючих людей і бар’єрами навколишнього середовища. Людина з інвалідністю повинна володіти можливістю не просто пасивно споживати блага цивілізації, але й активно долучатися до творення чогось нового.

Якщо на бар’єри зовнішнього середовища (відсутність пандусів, високі бордюри тощо) виховник саме у ролі виховника вплинути не може, то соціальні бар’єри саме він і покликаний руйнувати. Реакція здорових людей на людей з обмеженими можливостями впадає з крайнощів у крайнощі. Хтось їм симпатизує і співчуває, а хтось сприймає їх вкрай вороже. Суспільна думка приписує таким людям зайву емоційність та імпульсивність, підвищене почуття жалості до себе, надмірну вимогливість при виконанні бажань. Тому хтось намагається швидше закінчити діалог, користуватися щонайлегшими лінгвістичними конструкціями; а хтось – починає почуватися незручно через різні фізичні можливості і цим надає людині з інвалідністю певного ореолу. Насправді, найоптимальніший, зручний для обох сторін варіант спілкування – взаємодіяти як із будь-ким іншим у нормальних обставинах. Для виховників це найважливіше, адже зазвичай діти приймають однолітка з відхиленнями до колективу набагато швидше, ніж виховник встигає звикнути до факту наявності такої дитини у його (її) гуртку.

Існують певні правила спілкування з людьми, що мають фізичні вади:

Побачивши таку людину не потрібно впадати в ступор;
Не намагайтеся відсторонитися чимшвидше – вони не заразні;
Відповідайте спокійно, без надмірної жестикуляції, як при звичайному спілкуванні;
Не виявляйте недбалості до візка. Його вважають продовженням свого тіла;
За можливості, допоможіть ділом, словом, посмішкою.

На основі статей про включення дітей з ДЦП до навчального процесу у загальноосвітніх школах зроблено висновок, що це не завжди виправдано, адже у кожної дитини з такою проблемою існують свої особливості і кожен із них має свій особливий рівень інтелектуального, фізичного, емоційного розвитку. Тому кожен з них потребує індивідуального підходу, що не зовсім можливо у середньостатистичному класі з тридцятьма учнями. Та перевагою Пластових гуртків є мала кількість дітей (що одразу ж дає можливість втілити індивідуальний підхід у життя) та відсутність жорстких часових рамок у здачі всіх проб (достатньо вмотивована дитина, прослухавши гутірку від виховника чи інструктора, переслухавши її ще разів з 5 від кожної дитини, що здаватиме цю точку проби, на шостий раз сама зможе усвідомлено пояснити. При цьому точної дати для здачі якоїсь точки немає. Тому без будь-якого тиску в кінці кінців вдало завершить пробу). Отож, основною вимогою для гуртка є толерантне ставлення до повільніших процесів мислення, а до виховника – терпіння і спокій при пояснені одного й того ж простими словами вкотре. При цьому важливо залишатися вимогливим до поведінки юнацтва, щоб просто-напросто не «зависати» на одному місці з дітьми, які навіть не намагаються будь-яким чином сприяти позитивному результату.

Робота з батьками дітей з порушеннями розвитку опорно-рухової системи

Більшість дослідників підкреслюють, що від взаємовідносин дітей з батьками залежить, наскільки адекватною буде їх взаємодія з навколишнім середовищем. Сім’я виступає найважливішим фактором соціалізації, під якою розуміється складний процес засвоєння дитиною культурно-історичного досвіду. У випадку, коли мова йде про сім’ю дитини з відхиленнями у розвитку, домашнє виховання виступає не тільки як найважливіший і визначальний фактор соціалізації, але і як двері в соціальну інтеграцію, шлях до самостійного і незалежного життя. Дослідники відмічають, що ірраціональний страх за дитину у батьків доповнюється таким же ірраціональним почуттям провини перед нею. Більшою мірою переживають почуття провини матері.

Сім’ї, які виховують дітей з особливими потребами, так чи інакше повинні співпрацювати зі спеціалістами різних областей (медичний персонал, психологи, дефектологи та ін.). Проблемою є те, що найчастіше батьки не хочуть приймати будь-яку допомогу від оточуючих. Подібна поведінка з боку батьків може породжувати певні проблеми у процесі лікування та безпосередньо виховання дитини.

За результатами тестування (Методика вивчення самооцінки) більшість досліджуваних мають високий (35,5 %) і неадекватно високий (37,7 %) рівень самооцінки. Звертає на себе увагу, що результатів із рівнем самооцінки «нижче від середнього» і «низький» не отримав жоден з батьків.

На основі неадекватно завищеної самооцінки у людини виникає неправильне уявлення про себе, ідеалізований образ своєї особистості і можливостей, своєї цінності для оточуючих, для загальної справи. У таких випадках людина йде на ігнорування невдач заради збереження звичної високої оцінки самої себе, своїх вчинків і справ. Відбувається гостре емоційне «відштовхування» всього, що порушує уявлення про себе. Сприйняття реальної дійсності спотворюється, ставлення до неї стає неадекватним – чисто емоційним. Раціональне зерно оцінки випадає повністю. Тому справедливе зауваження починає сприйматися як причіпка, а об’єктивна оцінка результатів роботи – як несправедливо занижена. Неуспіх постає як наслідок чиїхось підступів або несприятливо сформованих обставин, ні в якій мірі не залежать від дій самої особистості.

Людина із завищеною неадекватною самооцінкою не бажає визнавати, що все це – наслідок власних помилок, ліні, браку знань, здібностей або неправильної поведінки. Виникає важкий емоційний стан – афект неадекватності, головною причиною якого є стійкість сформованого стереотипу завищеної оцінки своєї особистості. Можна припустити, що неадекватно високий рівень самооцінки у більшості досліджуваних, а також в якійсь мірі і високий, носить компенсаторний характер.

Найкраще йдуть на контакт ті батьки, які вже побачили позитивний вплив Пласту на особистість їхньої дитини. Тоді у них виникає повага до виховника, який безкоштовно якісно працює з їхньою дитиною, знаходить їй позитивне коло спілкування, дає вибір захоплень, заохочує до розумової чи творчої роботи.

Висновки + приклад з особистого досвіду

У моєму гуртку є юначка з діагнозом ДЦП легкої форми. Це доволі сонячна дівчинка з малопомітними фізичними вадами, але дуже нестійкою психікою. Дитина навчається у загальноосвітній школі, у Пласті вже 2,5 роки, здає ІІ пробу. Відвідування пластового середовища було рекомендоване шкільним психологом, знайомим із засадами Пласту.

Адаптація юначки до життя в Пласті була доволі довгою. Протягом перших півроку сходин 15-20 хвилин резервного часу йшло на її заспокоєння і повернення до конструктивної роботи гуртка. Особливо важко було з майстерками: дівчинці тяжко було зосередитись, складно давалися завдання на мілку моторику, а найменший неуспіх викликав бурхливе незадоволення.

Переломним моментом, на мою думку, став курінний табір. Тут відбулося порушення багатьох звичних моделей поведінки. Дівчинка вперше була відірвана від мами на доволі довгий період. Життя в лісі в наметі, де можна розраховувати лише на себе і своїх друзів, робить дітей витривалішими, самостійнішими. Спочатку були і істерики по телефону, і сльози в тиші лісу, але, в решті-решт, повернулися додому всі усміхнені, наповнені спогадами і новими емоціями.

Вже наступного року після табору дана юначка брала активну участь у всіх пластових заходах, грала у сценці на ДП, через кілька місяців почала писати вірші. Згодом вона поділилася своїми творчими надбаннями з гуртком (адже у дружньому колективі в атмосфері довіри критика не така вже й страшна). Дівчатам сподобались вірші юначки, вони всіляко підтримували її. Сценарій сценки для Орликіади, який був розроблений сумісними зусиллями дівчат мого гуртка, а також авторські вірші «моєї особливої дівчинки» побачили світ на Орликіаді 2017 і були достойно оцінені.

За роки виховництва я зрозуміла, що реакція дітей на нестандартні ситуації завжди прямо пропорційна реакції виховника. Якщо впадати в паніку, то можете вважати сходини закритими, а дану історію – найбільш поширеною в арсеналі очевидців. Але якщо спокійно і впевнено реагувати на втрату самоконтролю, то істерики закінчаться за лічені хвилини. З часом, такі ситуації стануть рідшими, дитина звикне до цього кола спілкування і на майстерках навіть спокійно робитиме журавликів орігамі(!).

З метою більш якісної допомоги юначці була піднята медична література, рекомендації по соціалізації дітей з обмеженими можливостями. Але не будемо забувати, що виховник – не професійний лікар, психолог чи дефектолог (у переважній більшості випадків) і намагатися виконати їхню справу – дурна праця, а іноді і небезпечна. Допомога таких фахівців є обов’язковою. В моїй практиці відбулося кілька зустрічей з психологом, що спостерігав дитину в школі, з класним керівником дівчинки. Велику допомогу надавали батьки: вони завжди були у конструктивному діалозі з виховником, підтримували дитину, допомагали їй справлятися з невдачами.

Виховання дітей з дитячим церебральним паралічем в Пласті та їхня інтеграція в загальнопластове середовище можуть бути успішними за умови розуміння ситуації, взаємодії із фахівцями та готовності виховника спокійно реагувати у будь-якій нестандартній ситуації. Пласт може допомогти дитині з особливими потребами відчути себе потрібною і впевненою у власних силах, в чому я і бажаю успіхів тим, хто шукав у цій статті допомоги.

Як помилки в зошиті впливають на кількість розлучень

Дуже часто виховники в своїй діяльності замість фокусують свою увагу на тому, що юнацтво робить погано, забуваючи, що потрібно концентруватися на тому, що в дітей виходить добре.

Нижче переклад статті, в якій описується який підхід варто обирати, та як це впливає на майбутнє дитини.

Статття з сайту – real-parents.com

У минулій статті я показала вам фотографію зошити моєї дочки. Сьогодні я збираюся показати вам, як ці помилки, які були виділені червоним кольором, впливають … на кількість розлучень!
Почну трохи здалеку. Моя дочка практично не ходила в школи раннього розвитку. Я займалася з нею сама. Коли ми тренували руку перед школою, то наш зошит виглядав ось так:

Бачите різницю? Я не підкреслювала їй червоним кольором помилки. Я виділяла зеленим ті букви і гачечки, які виходили у неї добре. Вона це дуже любила і завжди після кожного рядка просила: “Мам, яка вийшла краще всіх?” І так раділа, коли я обводила кращу букву зі словами: “Ідеально!”

У чому різниця між підходами? Мабуть ви вже зрозуміли.

У першому випадку концентруємося на помилках. Що відклалося у вашій фотопам’яті? Правильно, ті букви, які написані кострубато, те, що неправильно. Чи побачили ви за цими червоними підкресленнями ідеально написані літери? Ні! Хочемо ми чи ні, але підсвідомо ми запам’ятовуємо те, що виділено.
У другому випадку ми концентруємося на тому, що зроблено правильно! Ми отримуємо зовсім інші емоції, інше сприйняття. Хочемо ми чи ні, але підсвідомо ми прагнемо повторити те, що було ідеальним! Це зовсім інша внутрішня мотивація – не прагнення уникнути помилки, а прагнення зробити добре!

А тепер увага, відповідь на питання: як виділені помилки в зошиті впливають на кількість розлучень?
Відповідь для мене очевидна. Ми з дитинства звикаємо концентруватися на недоліках, на тому, що неправильно, на тому, що нам здається поганим. Нас привчали до цього в школі за допомогою червоної пасти, нас привчали до цього, коли частіше робили зауваження за те, що зроблено неправильно, ніж хвалили за те, що ми зробили добре.
З 20 написаних в ряд гачків підкреслений був тільки один. Тобто 19 були написані добре, а 1 – неідеально. Чому ж ми сконцентровані на цьому одному???
У житті подружжя часто відбувається те ж саме. Чоловік може володіти 19 відмінними якостями, але сварка відбудеться через ту одну, яку ви виділили червоним для себе.
Ось ця звичка (виділяти червоним погане), яку ми вигострюємо з самого дитинства і яку неможливо витравити з нашої свідомості в дорослому віці, і стає найчастішою причиною розлучень в сім’ї!

На чому фокусуємося, те і розвивається. На що спрямована увага, те і збільшується.
Я спілкувалася вже з такою кількістю пар на тему відносин, що збилася з рахунку. І у 99% пар (навіть у тих, які здаються ідеальними) одна і та ж проблема – червона паста на характері чоловіка!

Якби я була міністром освіти, я б багато чого змінила в системі шкільної освіти. З дитинства все починається, з дитинства ми перетягуємо в доросле життя всі наші звички і навички і не всі з них служать нам добру службу.
Впроваджуючи принцип “зеленої пасти” з донькою, я побачила, що навіть якщо я не вказую їй на помилки, вони поступово йдуть самі собою, тому що вона прагне зробити відмінно сама, по своїй добрій волі!

А зараз я пропоную вам зробити чотири речі:

Проаналізувати зошит характеру свого чоловіка і подумати, якою пастою ви користуєтесь …. А для тих, хто особливо цінує відносини, я пропоную зробити це письмово і практикувати техніку протягом тижня. Буде дуже цікаво дізнатися ваші результати! Поділіться в коментарях, будь ласка.
Якщо ви займаєтеся з дитиною вдома, використовуйте зелену пасту і концентруйте його увагу на тому, що добре!
Розкажіть своїм друзям про цю статтю, якщо вона вам сподобалася, щоб і в їх житті теж відбулися приємні зміни та переосмислення!
Подивіться серію коротких безкоштовних відеоуроків , які я записала спеціально для читачів мого блогу. У них ви зможете дізнатися більше про мої підходах до навчання і раннього розвитку! Я впевнена, ці уроки допоможуть вам зробити заняття з дітьми більш гармонійними і цікавими!

Всім бажаю гармонії! Цінуйте своїх подружжя, любите їх, і викиньте червону пасту зі свого життя!

Виховник в Пласті

Має світогляд пластуна — дає добрий приклад
Виховник має засвоєні пластові принципи і вартості і виявляє їх в дії.

Має знання

Виховник знає і розуміє пластові принципи і вартості.
Виховник знає і розуміє систему самовиховання.
Виховник знає психологічний розвиток молоді і розуміє її.
Виховник знає структури, засоби, процеси і програму в Пласті та напрямні краю.
Виховник має знання безпеки у зайняттях молоді.

Має вміння

Виховник вміє передавати вартості і знання.
Виховник вміє творити обставини для самовиховання.
Виховник вміє співпрацювати з людьми, а головно з молоддю.
Виховник вміє зорганізувати і перевести дію з групою.
Виховник вміє відіграти провідну ролю.
Виховник вміє передати ентузіязм.

Має відповідальність

Виховник відповідає за виховний процес молоді під його опікою — щоб цей процес був згідний з пластовими принципами і вартостями і базований на системі самовиховання.
Виховник відповідає за безпеку молоді під його опікою.

Має право вета (вживає у рідких випадках)

Якщо безпека загрожена.
Якщо дія проти пластових принципів чи вартостей.
Якщо дія не корисна з інших причин, так довго як принцип самовиховання задержаний. (Вето вживається тоді, якщо інші підходи не були успішні.)

ПЛАСТОВИЙ ВИХОВНИК

Знання і зрозуміння потреб/почувань кожної людини є засадничим для успішних і добрих взаємовідносин між людьми, а головно для тих, що бажають впливати на других і нахилити їх на свій спосіб думання. Людина має багато бажань для самовдоволення, але мабуть найважливіше це бажання бути „важливим” тобто мати признання за свої вчинки.

У нашому відношенню до других, ми мусимо пам’ятати про це „ЕҐО” і його вразливість на неґативні стимули. Тому, щоб бути успішним у виховній праці (тобто мати позитивний вплив на своїх вихованків) треба пам’ятати три засади:

Не критикувати, не засуджувати, не нарікати, а знаходити позитиви.
Знаходити нагоди дати похвалу чи признання за добре виконані діла.
Не накидати своєї волі, свого „хочу”, а давати нагоду знаходити можливості щоб вихованки самі хотіли.

У праці з юнацтвом, ті ж самі принципи взаємодії є актуальні, але в додатку виховник повинен ознайомитись з прикметами доростків для кращого розуміння їхньої поведінки, щоб вміти відповідно реаґувати.

Є три катеґорії прикмет доростків з яких випливають їхні потреби і до яких виховник мусить пристосувати свої виховні вміння. Ці катеґорії є:

Фізичні
Соціяльні/емоційні
Інтелектуальні

Мабуть, у виховній праці, емоційні прикмети і їхні потреби є найбільше скомпліковані процеси і вимагають від виховника окрім знання великого такту і виховного вміння. Отже пластовий виховник має відповідальність за виховний процес молоді згідно з пластовими принципами і вартостями. Процес прийнятий в Пласті є процес самовиховання. Для того пластовий виховник мусить перейти всі процеси пластових вишколів і життєвої практики та сам своїм особистим життям давати добрий приклад тих вартостей, які він старається передати. „Твоє Я так голосно кричить, що я не чую, що ти говориш.

Споріднення виховника з іншими частинами

Виховник не виховує юнацтво сам!

Зустрічається з іншими виховниками в тому самому курені або в „Кадрі Виховників” (КВ).
Через Зв’язкового, виховник отримує інформації та доступ до КПС, Станичної Старшини та інших станиць.
Виховник має відповідальність стрічатися, привітати та поінформувати батьків свого гуртка; разом знайти з поміж батьків опікуна гуртка.
Опікун:
• помагає передавати інформації батькам.
• передає питання, застереження і інші інформації від батьків виховникові.
• Помагає з організацією прогульок та інших зайнять.
Виховна праця є більше ніж двоє чи четверо гурткових сходин на місяць.• Являється не тільки на гурткових сходинах, а також на курінних сходинах.
• Підтримує Зв’язкового
• Стрічатися поза „офіційними” чи призначеними годинами пластових сходин. Не стосується, не тільки на КВ, але з іншими виховниками, щоби була виміна думок.
• Прогульки і інші станичні зайняття.
„Ланка Інструкторів” – список ст. пл. і сен., які погодилися взяти на себе одноразові проєкти чи прогульки.
Часами співпраця з новацтвом; можете стратити юнацтво до ніг через новацьку виховну працю.Ваша відповідальність – дати і дістати інформації
• Приготовити плян праці і передати копію Зв’язковому
• Присутність
• Станичні прогульки і свята.

СИЛЬВЕТКА ПЛАСТОВОГО ВИХОВНИКА

„Твоє „Я” так голосно кричить, що я не чую, що Ти говориш.,.”

Пластовим виховником є той, хто:

– любить молодь
– має охоту і відчуває внутрішню потребу для неї працювати.

Рушійною силою у нього є ілеалізмі віра у:

– молодь
– Пласт і його виховну систему
– силу моральних засад
– вищість духових вартостей над матеріяльними.

Дорога до успіху – лежить у його провідницьких вмілостях:

– уміє цінити особисту гідність
– має завзяття, ентузіязм
– є послідовний, консеквентний
– має організаційні здібності
– має життєвий досвід
– є охочим постійно працювати над собою
– має знання пластових метод і засобів і зміє їх примінити в пластовій програмі
– служить добрим прикладом
– любить пригоди, рух, змаг
– є бадьорий і веселої вдачі
– не попадає в зневіру.

Джерело: www.plastscouting.org

Духовна сторона лідерства

Гутірка для виховників

Духовна сторона лідерства є не менш важливою, ніж різноманітні технічні прийоми. Одне з основних завдань лідера – більше слухати, ніж говорити, дати команді бути почутою, і одержати ту саму найважливішу емоційну віддачу, – стверджує Гарі Бурнісон (Gary Burnison), генеральний директор Korn/Ferry International, автор книг “12 принципів лідерства” (The Twelve Absolutes of Leadership) і “Не бійтеся провалів” (No Fear of Failure).

Гарі Бурнісон дає кілька порад і рекомендацій для кращого розуміння особистісної сторони лідерства.

Лідер – відображення всієї організації
Якщо лідер не в дусі, вся організація буде не в дусі. Якщо ж лідер випромінює оптимізм і впевненість у діях, організація буде процвітати. Грамотні лідери вміють у будь-якій розмові вселити людині почуття впевненості й більше бажання працювати, ніж до розмови.

Лідерство – це брати на себе відповідальність, допомогаючи іншим досягати цілей
Він не просто говорить людям, про що думати або що робити, а направляє їхні думки в ефективне русло. Допомога в цьому випадку – це розробка стратегії та цілі, а також упевненість у тім, що організація в стані досягти своєї цілі. Пам’ятайте, що план прийдеться виконувати співробітникам, а не вам. Якщо ви підете в гору, не заручившись підтримкою послідовників, незабаром ви залишитеся один.

Лідерство – це усвідомлення того, що ви не чуєте
Звичайна справа для лідера: люди не скажуть вам того, що вам дійсно потрібно знати, а лише те, що ви хочете, на їхню думку, почути. Вам потрібно бути зацікавленим і залученим у справи компанії, не віддаляйтеся від ваших клієнтів і співробітників. Цікавтеся їхніми думками й діями, шукаючі нові точки зору.

Лідерство має бути скромним
Скромність – це постійне нагадування собі, що світ не вертиться навколо вас. Скромність означає, що ви знаєте, хто ви, де ви були й чого досягли. Розуміючи це, ви можете сконцентруватися на справах навколишніх із упевненістю в тім, що зможете надихати й вести їх у правильному напрямку.

У лідера є кінцева мета. В організації її немає
Лідер повинен розуміти, що кінцева мета його зусиль не є кінцевою метою всієї організації. Так само, як кінцева мета співробітника не є вашою метою. Ваше завдання як лідера в тім, щоб стати центром енергії й змін у компанії увесь той час, що ви керуєте нею. При такому підході вона буде зростати й розвиватися і стане помітно успішнішою, ніж до вашого приходу.

Сенс лідерства – у розумінні почуттів співробітників
Ваші досягнення як лідера визначаються успіхом співробітників. Щоб мотивувати й надихати їх, вам потрібно відмовитися від риторики “ви повинні зробити це” на користь “ось чому ми робимо це”. Не можна просто ставити цілі й просити людей їх досягти розраховуючи на швидку віддачу. Лідерство виявляє й втілює в собі задачі та сенс функціонування організації.

Як лідер, ви плануєте, розробляєте стратегію й розставляєте пріоритети. Однак, вашими головними обов’язками є натхнення, мотивація й підтримка співробітників, які вас оточують. Будучи лідером, ви відрікаєтеся від “я” заради “ми”.

Гарі Бурнісон: Духовна сторона лідерства

За матеріалами “Learning The Softer Side Of Leadership”, Fast Company

Скаутський метод – його основні елементи (до питання основ пластової виховної методики)

Скаутинг — це лікарство, що складається із різних складників, і, поки вони не змішані в правильних пропорціях у відповідності з рецептом, пацієнт не має звинувачувати лікаря у випадку, якщо результати його впливу неуспішні.”

Байден Пауел, Джемборі, 1922 р.

Долучившись свого часу як інструктор а згодом як і комендант до проведення вишколів виховників УПЮ, я почав розмірковувати над суттю пластової методики. Адже саме її потрібно якнайкраще подати на КВВ, щоб молодий виховник міг у всеозброєнні здобувати вершин у нелегкій праці з юнацтвом. На свій подив я побачив, що теоретичне розпрацювання цього питання є не надто велике в Пласті.

Звичайно, є «Життя в Пласті», «Велика Гра», «Посібник зв’язкового» і т.д. Але коли я ставив просте питання своїм пластовим друзям – які елементи пластової чи скаутської методики ви знаєте, відповіді були далекі від точного лаконічного викладу, без глибинного розуміння, переважно відповідач застрягав на питанні, а що таке методика взагалі…

На вишколах кандидатам рекомендують читати наперед «Велику Гру», в якій в 3 розділі загалом виділено основні елементи. Але стиль подання тут є розповідним, достатньо розмитим і більшість не виділяє суті із прочитаного.

Проаналізувавши цей текст, а також відповідну статтю Цьопи Паліїв на Пластовий Конгрес 1958 року, порівнявши викладені там тези із матеріалами ВОСРу, харцежів, російських скаутів, я вирішив узагальнити основні елементи скаутської (пластової) виховної методики.

Викладаю думки стисло та тезово.

1. Самовиховання через працю над собою та плекання характеру. Досягається через цілеспрямоване виховання з боку старшого досвідченішого друга та наставника. Самовиховання робить людину самостійною, самозарадною, самосвідомою щодо своїх прав та обов’язків, здатною самою приймати рішення та нести за них відповідальність. Це є найперше передумова доброго громадянина.

2. Гурткова система. Життя в своїй «банді», малій групі. Використання природнього потягу підлітків та юнаків до творення своїх мікро суспільств зі своїми законами, правилами, ідеалами. Відповідно взаємне виховання в гурті. Кожен кожного бачить. Давнє українське „а що люди скажуть” тут закладене. Противага українському індивідуалізму і хуторянству для плекання самоусвідомленої особистості, яка добре знає межу („золоту середину”) між колективізмом та індивідуалізмом.

3. Життя та виховання на лоні природи. Тільки в природі людина змушена завдяки інстинкту самозбереження давати собі раду, ворушити свій розум і волю, щоб задовільнити перші вітальні потреби (їсти, пити, спати, зігрітися, захиститися від стихій та звірів). Природа все розставляє на свої місця, заставляє бачити і сприймати все правдиво. А це плекає самостійність, силу характеру, вольові якості, потяг до найбільшої цінності, даної Богом – свободи.

А в місті все є навпаки. Людина стає гвинтиком в великому годиннику, де не має місця особистості. Людина стає безпечною, оскільки хтось (міліція, швидка допомога, пожежники, політики тощо) дбає за неї. Вона готова лише працювати та задовольняти потреби тіла, а дуже мало душі.

Природа ушляхетнює людину. Навчитися жити в гармонії з нею – одна із цілей Пласту.

4. Гра. Життя як гра. Праця як гра. Гра як основний виховний засіб. Інше сприйняття дійсності. Гра породжує веселий настрій та бадьорість, дає наснагу та оптимізм. Давні лицарі дивились на життя як гру, де колись прийде щасливий чи не дуже кінець, але все одно той самий – смерть, відхід на вічну ватру. Тому вони не турбувались про земне, минуще, тлінне. Таке відсторонене ставлення до світу і життя треба і нам плекати.

5. Навчання та виховання працею, дією. Як колись сказав класик: “праця зробила людину людиною”. Не постійне теотеризування, а вироблення навичок через постійне шліфування знань та вмінь у праці, дії. Добра праця – це свого роду священнодійство, прославляння Творця. Працюючи ми по суті співтворимо з небесним Отцем. Тому працьовитості слід привчати, особливо на сходинах, в мандрівках та таборах.

6. Всебічність виховання. Гармонійний, всесторонній розвиток особистості, пошук її талантів, здібностей, допомога їй у праці над розвитком своїх якостей, розкритті свого я, «пізнанні самого себе». Пошук «сродної праці».

7. Світ юнака. Знання юнацьких особливостей (гумор, відвага, віра у власні сили, бистрість, схильність до зворушень і переживань, довір’я, вірність, прагнення до самостійності, пригод, романтизм та ін.) – це зброя виховника у мистецтві виховання.

8. Система відзнак і символів. Молодь любить яскраве, особливе, те, що виділяє їх, любить колекціонувати, носити певні речі, що відображають її душевні переживання. Однострій, відзначки, проби та ін. – це все створює символічний світ в свідомості молодої людини, який допомагає розвивати добрі моральні та світоглядові цінності.

9. Дисципліна. Саме порядок і дисципліна дозволяють нам творити організацію та певні закони та правила. Всі маємо прагнути до самодисципліни через плекання обмежень та власного характеру. Етична максима пластуна тому звучить так: права треба здобувати працею, обов’язок іде перед правом, праця є основою права. Хто працює найбільше і найліпше — веде. Хто не веде — підпорядковується.

10. Підтримка старших. «Пластування – це гра для юнаків, під проводом юнаків, у якій старші брати можуть дати своїм молодшим браттям здорове оточення і заохотити їх до здорової діяльности, такої що помагає їм розкривати свої громадянські чесноти.» Бі-Пі. Опіка і допомога дорослих необхідна, але вона не має переходити межі слова – сприяти. Виховник в Пласті може показати юнаку Шлях, але йти по ньому він має сам.

11. Прогрес особистості. Система прогресивних програм саморозвитку – три проби, вмілості, спеціалізації.

12. Присяга та закон. Найважніше, що унапрямлює і дає цілісність вище наведеному, створює для нього сутність та мету – це наші світоглядові засади, система плекання характеру та сили волі. З них найперше вірність Богові та Україні. Без цього самовиховання стане егоїзмом та самозахопленням, життя в гурті – кроком до протиставлення суспільству, нації, схильністю до бандитизму. Життя в природі – звичайним туризмом, а то й гірше. Гра може затягнутися і зайти в тупик, дисципліна перетворюється на солдафонщину, а відзначки та символіка – на бутафорію чи музей.

Любов до Бога, а це значить дотримування його заповідей та слідування за ним у всьому, любов до України, а це значить мислення та діяння інтересами України (Української нації) ведуть пластуна до осягнення ним досконалості, мудрості, щастя.

Конкретно любов втілюється згідно другої найважливішої заповіді із Євангелія – „люби ближнього свого як самого себе” в другому Головному обов’язку пластуна – допомагати іншим.

Кожен пластун проходить шлях свого пластування від простого і безтурботного життя в грі, розвагах, мандрівках, спілкуванні в приємному товаристві, через усвідомлення свого покликання до служіння та жертовності в ім’я Правди, Свободи, Краси, Добра.

Система плекання характеру – це Пластовий закон. Це шлях щоденного вдосконалення, «пізнання самого себе».

Людина, котра володітиме такими якостями, які описані вище, природно ставатиме провідником у суспільстві, своєму оточенні, оскільки виділятиметься здатністю давати собі та іншим раду у складних життєвих обставинах через постійну активну працю над самим собою.

Це коротко можна висловити як: служіння, братерство, плекання характеру (праця над самим собою) – відображення трьох головних обов’язків.

Ст.пл. Микола Бігус, ОЗО

30 порад для виховника або Як стати зразком для своїх юнаків

Автор: ст.пл. Сергій Летенко, СМ
Зв’язковий 65 куреня УПЮ ім. П. Франка

Пам’ятай, що те, ким ти є, так голосно говорить про тебе, що не завжди чути, що ти говориш. Тому сам дотримуйсяПластового Закону і Обов’язків так, як би ти хотів, щоб це робили юнаки.
Не забувай, що в Пласті покарань немає.
Хочеш зробити юнакові зауваження – зроби йому його наодинці.
Не обговорюй з іншими проблеми виховання юнака в його присутності.
Не кричи на юнацтво!
Запам’ятай, що у кожного юнака є власні здібності і таланти і свій, неповторний малюнок особистості.
Виховник є власністю свого гуртка, тому гурток має на нього певні права.
Не вживай при юнаках слів, які не хочеш почути потім від них.
Під час найбільших бешкетувань юнаків пам’ятай, що перед тобою всього лише діти, а не міжнародні терористи.
Давай юнакові можливості для самореалізації, відповідальності.
Похвали юнака, якщо він цього заслужив. І зроби це щиро!
Інколи – навіть без приводу – посміхнися до юнака, дружньо поплескай його по плечу – в Пласті старші чи молодші, всі ми найперше є друзями.
Ввечері на таборі чи мандрівці замість суворих окриків: “Спати!” розкажи юнацтву цікаву історію.
День народження юнака – найбільше його свято. Не забудь привітати його разом із гуртком.
Якщо завдання не дуже приємне – зроби його разом із юнаком.
Намагайся загартувати юнацтво. Дай йому можливість фізичних навантажень.
Слідкуй за чистотою і правильністю мови юнаків як і за їх одягом.
Перед тим, як прийняти рішення, терпляче вислухай юнака.
Слідкуй за веденням літопису гуртка. Записуй у нього смішні випадки його життя, забавні вислови, важливі події тощо.
Навчися при необхідності сказати юнацтву “ні”.
Ніколи не обіцяй юнакам того, що не збираєшся виконати. Але якщо пообіцяв – завжди виконай.
Інколи дозволь собі пограти і “подуріти” з юнацтвом на рівних.
Дай відповідь на питання юнака, навіть найбільш каверзні.
Заохочуй юнацтво до праці, допомоги в Пластовій домівці.
Створюй гурткові/курінні традиції, наприклад, гурткове гасло чи святкування річниці створення гуртка/куреня.
Не вважай час, проведений з юнаками втраченим для себе. У юнацтва можна багато чому навчитися.
Навчися визнавати свої помилки. Визнавши свою неправоту перед юнаками, скоріше здобудеш у них повагу, ніж втратиш її.
Якщо зробив помилку – виправи її, а не переживай через власну недосконалість.
Пам’ятай, що найкраще запам’ятовуєш тоді, коли щось робиш, а не тоді, коли слухаєш. Дай юнакові можливість вправлятись у тому, чого він має навчитися.
Плекай у юнаках більше сумління, ніж послух.