Пластовий гурток та курінь

Микола Бігус

Пластовий гурток та курінь

(стаття, підготовлена для пластового хендбуку)

Гурток як  сім’я, патруль, команда, “банда”, мала група.

Історія розвитку людства – підказка, чому з’явився гурток і курінь в Пласті. Сім’я як гурток. Родина (рід, плем’я) як об’єднання сімей. Терміни із англійської – troop як загін кінних воїнів (лицарів).

 Виживання людства – через організованість в групи, через кооперацію, конкуренцію та обмін досвідом.

Скаутинг як квінтесенція досягнень природного способу еволюційного стрибка людства через самоорганізацію в малі та більші групи, творення спільнот.

 

Сім’я. Це одне із найчастіших слів, які ми кажемо і чуємо. Одне із найважливіших понять в житті. Це простір дорослішання, опісля – створення власної сім’ї як перебрання вічної естафети.

Сім + я – так часто нам пояснювали дорослі. Або сім осіб (я). Останніх 100 років психологи називають це ідеальною кількістю малої групи.

Це тато, мама, і діти. Колись сім’ї були багатодітними. Зараз в багатьох країнах, які розуміють важливість багатодітних сімей, відроджується ця традиція (або й зберігалась завжди). Наприклад, Ізраїль. 

Що дає багатодітна сім’я? Для батьків – це радість від дітей та підтримка в господарстві. Для дітей – це веселість, пригоди, ігри з братами та сестрами, можливість вчитися в старших за себе, взаємопідтримка, братерство. Брат за брата чи сестру. Виховання навичок життя в гурті.

А давайте подивимося на сім’ю як на гурток.

Батько як гуртковий провідник, мати – як заступник гурткового. Діти – як члени гуртка.

Інколи може бути, що мати стає гуртковою, а тато заступником (тобто хто є реальним лідером). Але найчастіше, батьки працюють в тісній кооперації та взаємодовірі.

На жаль, інколи є лиш один хтось із них… 🙁

Ціль гурткового та заступника – допомогти членам свого гуртка зростати, ставати кращими, подорослішати, стати самостійними.

Опісля – створити свої гуртки (сім’ї).

Це природній шлях розвитку людства як виду.

Отже, подивіться на свій пластовий гурток як сім’ю – ставтесь до його членів як до братів чи сестер. І ви отримаєте чимало радості, пригод, задоволення від цього.

Засновник скаутингу Бі-Бі, наголошував, що скаути звертаються один до одного – “брате, сестро”. Ми в Пласті також кажемо – друже, подруго!

 

Гурток як Патруль (Patrol). Це не просто мала група друзів, які класно проводять час. Це група із важливим завданням. Патрулювати – це охороняти, досліджувати, захищати, спостерігати, виявляти.

З англійської – patrol – особа або група людей, які відправляються для спостереження за територією, особливо загін охоронців або поліції.

Засновник скаутингу Бі-Бі вибрав саме сферу розвідки (scouting), щоб на її легенді придумати найкращий дитячо-молодіжний виховний рух в світі.

Для хлопців, та й для дівчат у віці 12-15 років, які є періодом романтизму, героїзму, гуртування у свої “band” по зацікавленнях для класного часопроведення, – ідея розвідництва дуже цікава саме як пізнання та дослідження незвіданих просторів, відкриття чогось нового, певна втаємниченість, епічність, ризикованість.

Також в Patrol присутня Ідея піонерства (pioneering) як першопрохідства, новаторства. “Develop or be the first to use or apply (a new method, area of knowledge, or activity)” –  Відгомін до першовідкривачів, захоплених можливістю пізнати нові простори та краї, які підкорювали незвідані простори Америки, Африки, Азії та Антарктиди.

Отже, бути гуртком – це мати свої особливі завдання (проект, справу) та їх втілювати. Протягом років вони можуть змінюватися, але важливо бути корисними для оточуючого світу, творити добрі справи і в цьому знаходити радість та пригоди з друзями.

 

Гурток як команда (team). Саме команда може чогось досягати та перемагати. Якщо гурток не стає командою, то не знати йому смаку успіху. Тому, друже/подруго, прагни створити команду зі свого гуртка або стати її частиною.

Команда – це кожен на своєму місці знає що має робити в потрібний час і в потрібному місці. Це злагодженість. Це тренованість та підготовка. Це витривалість на довгий забіг, запобіжник проти невдач.

Це лідер, який має авторитет, за яким ідуть інші до перемог.

Довідка. Що цікаво, що в англійській мові, team має багато спільного із такими поняттями як кінна упряжка, запрягати, кінний екіпаж. Це є ілюстрація, що таке команда. Кожен на своєму місці, всі – погонич, його помічник, коні, члени екіпажу – всі знають, що мають робити, як мчати, щоб досягнути цілі.

 

Гурток як “банда”. 

З англійської – to band – збиратися, об’єднувати, скріпляти обручами, зв’язувати. Іменник – стійка, тісна група, ватага, загін.

Один за всіх – всі за одного. Якщо один в біді – всі на поміч.

Це співставлення своїх інтересів з інтересами групи.

Це взаємодовіра, що на членів своєї “банди” можна покластися. 

Це братерство. В козаків це називалось “товариство”, “братство”, а його члени – “товариші” або “братчики”. І до нього могли належати лише ті, хто пройшли разом випробування, труднощі, бойові дії, пізнали один одного як в радощах, так і в хвилі небезпеки.

Але важливо всім дотримуватися спільних правил, кодексу честі (як пластового закону, так і суто внутрішніх, гуртових). Тоді гуртковий дух буде на висоті.

 

Гурток є малою групою. Трішки науки (психологія). Якщо ти роздивишся всюди, проаналізуєш різні сфери життєдіяльності, то помітиш, що переважно найефективніші справи роблять групи кількістю 4-8 осіб. Колись психологи помітили цю особливість, вивели формулу найефективнішої малої групи – 7±2. 

Загалом, мала група згідно класичного підходу – це від 3 до 15 осіб.

Зараз в еру ІТ, роботизації та комп’ютеризації часто переходять на менші команди за чисельністю, як мінімальні групи для проектної діяльності (4-5 осіб).

Фактично, єдиною стійкою групою, яка має спільну ціль, інтереси, певні правила, спільне часопроведення, може стати командою є саме мала група.

Прочитай детальніше в різних джерелах про малу групу, про групову динаміку, групові ролі – це допоможе тобі глибше пізнати, яким має бути твій гурток та курінь.

 

Скаутинг – це гра юнаків під проводом юнаків, в якій старші брати можуть дати своїм молодшим браттям здорове оточення і заохочувати їх до здорової діяльності, такої, що помагає їм розкривати свої громадянські чесноти” Байден Поуел.

 

А тепер поговоримо про курінь.

Кожен пластун, юнак чи юначка, починає свій шлях пластування із свого гуртка, своєї “банди”. Стає спочатку “сірим вовком”, або “швидкою сойкою”.

Але потім в нього чи в неї (тобто в тебе) з’являється нова прив’язаність (ідентичність) – ти стаєш вже частинкою Данилок чи Степанівен, тобто куреня. 

 

В скаутингу застосовується назва troop (з англійської – загін війська, в давнину  – мінімальний самостійний підрозділ кавалерії; це ще й прив’язка до лицарів, які воювали як кінні воїни).

Курінь – це назва із козацької традиції. Це була основна структурна одиниця на Січі, до одного із них належав козак. Курінь первинно був терміном на означення хати, великої та просторої, де перебували козаки, разом як брати′ їли за довгим столом, коли перебували на Січі. А в ширшому значенні – це невибагливе житло із відкритим вогнем (курна хата, де куриться вогонь).

 

Курінь є об’єднання кількох малих груп для кращого пластування, ігор, змагань, виконання завдань.

Курінь як загін (troop) – це мобільність, маневреність, самодостатність (самостійність), підвищена ефективність (сила). Це  як ефективна група для проектної діяльності, коли є внутрішня конкуренція, і в результаті виграють всі.

Курінь став в скаутингу наріжним каменем, навколо якого побудована вся структура. Це центр Пласту як організації. Бо саме в ньому досягаються основні цілі пластового самовиховання, може реалізуватися скаутський метод із 8-ми елементів.

Якщо малювати структуру Пласту, то треба починати із великого кола в центрі із написом – КУРІНЬ, меншими кружечками в ньому – гуртками. А вже навколо – станиця, округа, край.

 

Гурток – це базова самовиховна одиниця, в якій зростає особистість, юнак чи юначка, через взаємодію з іншими, своїми друзями (братами чи сестрами) як сім’я, патруль, команда, маленька банда.

Курінь – це базова організаційна одиниця Пласту, яка складається із кількох гуртків (2-5), на чолі із Радою гурткових провідників, яким допомагає зв’язковий/ва як головний/на виховник/ця, що є носієм пластової ідеї та традиції, знань, вмінь та навичок, є прикладом для наслідування. В скаутингу – це scoutmaster, тобто майстер (митець) зі скаутингу.

Зв’язковому можуть допомагати інші дорослі пластуни, як впорядники окремих гуртків, яким треба підтримка на етапі започаткування, або як інструктори для здобуття вмілостей та більшого пізнання спеціалізацій (Кадра виховників куреня).

Також з 2019 року відроджується інститут опікунів куренів (див. Правильник УПЮ).

 

Про роль зв’язкового можемо коротко почерпнути із сайту для скаутських лідерів Boy scouts of America https://troopleader.org/scoutmaster/

“The Scoutmaster is the adult responsible for working directly with the Scouts providing direction, coaching, and support. 

The Scoutmaster has three basic roles: 

– providing the the junior leaders with the tools and skills so they can run the troop

– making sure the rules of the BSA and chartered partner are followed

– being a good mentor and positive role model

 

Адаптований переклад може бути такий:

” Зв’язковий – це дорослий виховник (волонтер), відповідальний за роботу безпосередньо із пластунами для унапрямлення відповідно до цілей, цінностей, індивідуального та групового вишколу та підтримки.

 

у Зв’язкового є три основні ролі:

– забезпечення юнацьких провідників інструментами та навичками, щоб вони могли провадити куренем;

– дотримання правил Пласту, законодавства України та безпеки;

– бути хорошим наставником і позитивним прикладом для наслідування.

 

Рада гурткових на чолі із курінним – це є основа сильного куреня. Як це працює – читай далі.

 

Курінь – від створення до ефективного функціонування

Діяльність в УПЮ треба починати із прицілом на курінь, а не гурток. Це є важливо як для юнацтва, так і виховників.

Це потрібно для сталого та ефективного розвитку, для збереження пластової традиції, особливо в малих осередках.

 

Цикл життєдіяльності куреня 4-6 років. Це зміна одного покоління, це має бути і орієнтир для терміну виконання обов’язків зв’язкового.

Звідки це береться?

Якщо в курені одночасно набрані нові гуртки, коли юнацтву 12-13 років, то час їхнього пластування, до закінчення школи, до 18 років – 4-6 років.

Це найкраща ситуація, коли в курені є 3-4 гуртки приблизно одного віку, тоді “troop” (загін) буде ще той! Це буде захопливий міжгуртковий змаг протягом року, це буде потужний курінний табір, де можна стільки всього зробити, стільки пригод пережити!

Якщо у вас 1-2 гуртки в курені – то постарайтесь подбати, щоб за півроку-рік в курені було 3-4, а то й п’ять гуртків!

 

Як це працює, дає відповідь Гурткова система (Patrol system) як ефективний інструмент для юнацьких провідників у Великій грі під назвою Пласт. Вона дає змогу старшому та досвідченішому юнацтву себе розвивати як лідери, проявити себе з найкращої сторони, розкрити свої здібності, розвинути чимало навичок.

 

Основні елементи гурткової системи:

  • Ключова ідея гурткової системи – це покласти справжню відповідальність на якомога більшу кількість пластунів
  • Гурткова система заохочує плекати громадянські чесноти, навички командної взаємодії та формує характер та лідерські якості.
  • Рада гурткових провідників реально керує куренем
  • Гурткові провідники провадять гуртками. Їм у цьому допомагають заступники.
  • Гурткові провідники для гуртків прихильників – по можливості розвідувачі/скоби. Призначаються зв’язковим/вою з числа досвідченіших старших юнаків/чок. Для них це найкращий вишкіл з лідерства та вміння формувати команду.
  • На етапі 2 проби (14+ років) гурток вже зрілий як команда, сім’я, банда, тому може обирати собі нового провідника зі свого складу (перший провідник вже стає віку 18+, тому переходить у старші пластуни, залишається для них моральним авторитетом). 

Якщо новим гуртком від моменту створення починає займатись дорослий впорядник, то йому слід так підготувати гурток, щоб юнаки пошвидше могли стати самостійними і серед них виріс лідер, який може стати гуртковим провідником.

  • Нові гурткові провідники проходять вишкіл гурткових провідників (це може бути внутрішній вишкіл в курені чи на терені станиці, або крайовий – Школа провідників гуртків). Це або розвідувачі для нових гуртків молодших юнаків. Або провідники гуртків на етапі 2 проби.
  • Зв’язковий постійно (раз чи два на місяць)  проводить дошколи РГ, на яких гурткові провідники отримують нову порцію знань чи вмінь для передачі на гурткових сходинах своїм “вовченятам”, “гірським орлам” чи “стрибучим сойкам”.
  • В курені триває міжгуртковий змаг з циклічністю зазвичай півроку. Це визначення кращого гуртка за певними критеріями, які придумує рада гурткових. Наприклад, якість проведення сходин, активність гуртка в “житті в природі”, добрі діла тощо. Найкраще міжгуртковий змаг відбувається між гуртками одного віку/поконіння.
  • Сходини гуртка прихильників готує і проводить гуртковий провідник з числа старших юнаків/впорядник, який може залучати для допомоги когось із КВ як інструктора. На етапі 2 проби в гуртку провадить новий гуртковий провідник, який підключає до планування і проведення сходин членів свого гуртка.
  • Сходини куреня відбуваються у форматі сходин гуртків, де відбувається праця по гуртках, міжгуртковий змаг, загальнокурінна акція, забава, ігри.
  • Зв’язковий може призначати при потребі впорядника гуртка для допомоги гуртковому провіднику новоствореного гуртка, або у випадку, коли немає старшого юнацтва, яке може вести нові гуртки. Завдання впорядника – якомога швидше допомогти гуртку стати на ноги, стати самостійним (підготувати до першої проби).

“Вічний гурток” – це один із варіантів розвитку гурткової системи, при якому колись створений гурток зберігає тяглість довше ніж час одночасного перебування одного покоління в юнацтві – 4-6 років. Коли в гуртку є старше юнацтво (зазвичай 2-4 у віці 15-16 років), то тоді в гурток вони залучають нових членів, молодших за себе на кілька років (це може бути 4-6 осіб або й більше, бо хтось може і відійти). Активно із ними працюють як досвідчені наставники, щоб підготувати їх до першої проби. Коли вже старшим юнакам по 17-18 років, молодші вже підростають, стають готовими до самостійного пластування і складають пластову присягу за підсумком першої проби. І так їм передається естафета цього гуртка – традиції, символіка, зокрема прапорець, честь. В деяких куренях така традиція існує, навіть в скороченому вигляді, що принаймні хтось один із старших юнаків свого гуртка зберігає його назву і традиції і набирає новий склад.

“Тимчасові гуртки прихильників” – гуртки, які можуть формуватись в куренях, де є “вічні гуртки”, для того, щоб дати новоприбулим юнакам первинний пластовий вишкіл, пізнати добре Пласт і захотіти пластувати самим. Для них зв’язковий підшукує впорядника, щоб протягом кількох місяців чи й півроку міг їх підготувати. Опісля ці юнаки вибирають собі один із існуючих гуртків в курені або й можуть зорганізуватись і створити свій постійний гурток.

Для дотримання безпеки під час сходин та іншої діяльності зв’язковий забезпечує присутність когось із членів КВ (це є або впорядник цього гуртка, якщо немає старшого юнацтва, або хтось інший).

 

Як створити юнацький курінь

Є такі шляхи (назви “умовні”):

1). Модель Філіпса. Детальніше описана у його брошурі “Гурткова система”. На певному терені проводиться презентація Пласту для юнацтва. Це здійснює підготовлений майбутній зв’язковий/ва.

Обираються по певних зовнішнім критеріям найздібніші, доросліші юнаки/чки (14-15 років) чисельністю 8-12 осіб. Формується перший старший гурток, основа майбутньої першої Ради гурткових.

Далі для них інтенсивний вишкіл по вимогах першої проби. За три місяці – півроку (інколи й рік, залежно, як із таборуванням вийшло) , коли вони виконали вимоги “скобиного крила”, наступає наступний етап – формування молодших гуртків. Якщо є багато таких старших, то вони можуть як гуртковий та заступник, парами зайнятися створенням нових гуртків.

Якщо частина відійшла в процесі вишколу, тоді поодинці.

Ці новоспечені гурткові провідники формують свої гуртки на основі того списку, який був на початку, або на основі своєї школи, вулиці, двору, тобто там, де можна знайти трохи молодших за себе юнаків/чок, які готові пластувати (орієнтовно 12 років).

Цей етап – це формування самостійних гуртків, які за кілька перших сходин мають пройти вишкіл по вимогах на прихильника. Коли більшість із них стали ними, то можна перейти до наступного кроку – проведення установчої курінної ради, на якій сформувати з цих гуртків курінь, обрати патрона, кольори, хустку та ін.

2). Модель “брунькування”. Це коли є сильний курінь, в ньому є сильний гурток розвідувачів/чок, які знаходять майбутнього зв’язкового/ву нового куреня (або він/вона їх знаходить). Це може бути той, хто колись був їхнім гуртковим провідником чи впорядником, хто приклався до початку їхнього пластування і залишився пластовим авторитетом на все життя. Ця модель подібна до першої, але вже є старший гурток  із вишколом і відразу може приступати до формування нових молодших гуртків.

По цій схемі чимало нових куренів сформувалось, наприклад Купчинці – Хмельницькі, Хмельницькі – Вишневецькі.

3). Модель “тріщини”. Не дуже прийнятна модель. Це коли є великий курінь, більше 5 гуртків, і тоді механічно домовляються про створення двох нових куренів по 3 і 2(3) гуртки. Така ситуація може бути через назрівання конфліктів серед лідерів. Краще її уникати і розвивати Пласт через створення нових куренів по другій моделі “брунькування”.

4). Модель “парника”. На певному терені майбутній зв’язковий знаходить кількох дорослих пластунів, і разом із ними як впорядниками створює новий курінь на кілька гуртків (найчастіше віку 12-13 років). За кожним гуртком є закріпений впорядник, який кілька років працює на те, щоб помогти юнакам виконати вимоги на першу пробу, стати самостійнішими, пізнати пластові ідеали та цінності, плекати свій характер. Чому парник – бо юнацтво кілька років знаходиться під опікою впорядників, бо нема ще старшого юнацтва, на яке може опертися зв’язковий, щоб була сильна Рада гурткових, яка далі змогла б провадити куренем.

Ця модель найбільш енергозатратна для зв’язкового та впорядників.

Якщо інших варіантів немає, то тоді від такої моделі треба пошвидше перейти на вишкіл гурткових цих гуртків, щоб і в такій ситуації закласти паростки росту провідників, на яких можна опертися за рік, два.

 

Слід зазначити, що засновник скаутського руху, Байден Пауел, будучи інструктором-вишкільником в британській армії, успішно застосовував модель “гурткової системи” для швидкого вишколу сотень новобранців і формування з них боєздатних підрозділів в Індії і Південній Африці. Зокрема, він спочатку відбирав тямущих, здібніших хлопців, готував із них командирів відділень (патрулів), опісля доручав їм вишколювати свої відділи. Оцю модель подвійного навчання особового складу через командирів груп (сержантів) Бі-Пі успішно переніс в скаутинг. (детальніше читайте в книзі “Вовк, який ніколи не спить” (біографічні історія про Бі-Пі)

 

Гуртковий провідник і його заступник. Лідер і команда. Командне лідерство. Гурток та курінь як унікальні винаходи скаутингу, в яких може плекатись лідерство. Слово до гурткових Бі-Пі

Лицар на полі бою був би мало ефективним без своєї ватаги зброєносця та слуг.

Так і лідер саме з командою може найбільше себе проявити, досягти результатів, перемоги.

 

В “Пластуванні для хлопців” читаємо на ст. 23: “Кожний лицар мав із собою малий загін: щитоносця-джуру й кількох зброєносців – так само, як наш гуртковий має свого заступника (заступника гурткового) і чотирьох чи п’ятьох пластунів. Дружина лицаря йшла звичайно за ним у вогонь і в воду, всі несли ту саму ідею, що їх провідник, а саме: Честь була для них святою

Що потрібно знати про команду.

Що це мала група. 6-8 осіб ідеально для зрілого гуртка. Але загалом психологія визначає межі малої групи від 3 до 15.

Ідея малої групи – це одне із чудових досягнень ХХ століття, хоча її застосували поодиноко і раніше.

І одним із найраніших успішних застосувань стали патрулі в скаутингу, запропоновані Байденом Пауелом, які він запозичив із своєї військової практики.

А поєднання в одному курені кількох гуртків на чолі з Радою гурткових створило той вічний двигун скаутингу, коли народжуються традиції та великі справи, які передаються із покоління в покоління.

Гурткова система є свого роду унікальним продуктом скаутингу. Рекомендовано для глибшого розуміння прочитати одноіменну книгу Роланда Філіпса, а також “слово до гурткових” Бі-Пі.

 

Заступник лідера. Для вдалого провадження командою лідеру варто визначити собі заступника. Це і надійний помічник у різних дрібних справах, це і той, на кого можна залишити групу в час відсутності. А в разі потреби діяти двома меншими групами, заступник стає командиром однієї з них.

Assistant patrol leader є дуже важливим у вишкільній моделі скаутингу, писали Бі-Пі та Роланд Філіпс. Без нього не могло б відбутися повноцінне формування провідників.

Одне із базових правил провідника – готуй собі заміну (зокрема через заступника). Але це не означає, що треба всі справи скидати на нього. Навпаки, на початку своїм завзяттям та працею показувати приклад, щоб іншим хотілось йти за тобою, боротись за тебе. І вже потім шляхом делегування завдань, певних обов’язків розвивати заступника.

В ієрархічних структурах провідник групи зазвичай більше зорієнтований назовні в своїй активності. Заступник – всередину.

Тому в пластовій традиції є така особливість, що заступник дбає за книгу гуртка (куреня), за точкування як суддя. А провідник – представляє назовні, зокрема на раді гурткових чи Раді курінних станиці.

 

Але скаутська ідея передбачає, що в гуртку кожен може бути лідером у певний спосіб і в різних ситуаціях. Той краще фотографує і організовує вишкіл з цієї справи. Той взяв на себе фізичну вправність, і щоразу на сходинах проводить заняття.

Інший член гуртка захоплюється інтелектуальними іграми та час від часу влаштовує посиденьки із ними для членів гуртка.

Ідеальна візуальна модель команди – це коло або багатогранний діамант. Кожен має своє місце у ній. Кожен є певним чином важливий для успіху всіх.

Але саме лідер групи є найбільш відповідальним за загальну справу, за провадження гуртка (команди) під час найважливіших випробувань та викликів, за здобуття перемог. За гуртування всіх для спільних цілей.

Він має постійно демонструвати свою здатність лідерства. В іншому випадку буде назрівати ситуація, що або в групі хтось інший визріє на провідника, або група розпадеться та припинить своє існування.

Якщо вожак зграї не здатен її вести на полювання, та здобувати здобич, то новий вовк відразу претендує на цю роль. Інакше зграя загине.

 

СЛОВО ДО ГУРТКОВИХ від Бі-Пі
Я хочу, щоб ви, гурткові, взялися виключно самі до вишколу своїх гуртків, бо ви маєте можливість взяти в руки кожного юнака з вашого гуртка й зробити з нього повноцінну людину. Що з того, коли ви матимете одного-двох прекрасних юнаків, а решта не годитиметься ні до чого? Ви повинні спробувати зробити їх усіх справді вартісними.

Найважливіший крок до цього – це ваш власний приклад, бо те, що ви самі робите, робитимуть також і ваші пластуни.

Покажіть їм, що ви вмієте слухати наказів, – байдуже, чи це усні, друковані, чи писані правила, – і що ви виконаєте їх, не зважаючи на те, чи при тому є ваш scoumaster, чи ні. Покажіть їм, що вмієте здобувати відзнаки проб умілостей, а ваші хлопці без довгого переконування підуть за вами. Але не забувайте, що ви маєте їх вести, а не попихати.

Гуртковий, вишколюючи і ведучи свій гурток, здобуває практику й досвід, бо це хлопець, що може нести відповідальність.

Гуртковий має також, крім вишколювання свого гуртка, вести його, тобто він мусить бути щонайменше такий добрий, як кожний з його пластунів при виконуванні різних своїх завдань. Він ніколи не сміє примушувати хлопця зробити щось таке, чого й сам він не зробив би. І він ніколи не сміє до нікого присікатися, але мусить викликати в кожного захоплення й охоту до праці, підбадьорюючи його радісно в його зусиллях.

На кожному місці в житті треба молодих мужів, яким можна довіряти, що вони візьмуть на себе відповідальність і провідництво. Так то й гуртковий, що провадив свій гурток від успіху до успіху, має всі шанси здобути успіх і в своєму особистому житті, коли піде у світ.

 

Рада гурткових. Основні функції та завдання. Рада гурткових утворилась відразу, як тільки перші скаутські патрулі почали формували troop в певній околиці. Первинно треба було полагоджувати всі спірні питання  між різними гуртками (називалось Рада честі гурткових), а також домовлятися про спільні ігри, мандрівки, змагання. За кілька років народились постійно діючі курені, і тоді вже Рада гурткових (patrol council) набула всіх тих функцій, які є і зараз:

  • планувати та провадити діяльністю куреня при допомозі скаутмайстра (зв’язкового). Зокрема влітку – курінний табір.
  • аналізувати та робити підсумки щодо всіх активностей членів куреня, як окремо, так і гуртками чи змішаними групами.
  • надавати відзначення та перестороги, дбати про справедливість в курені.
  • організовувати постійний вишкіл членів куреня, починаючи із себе (вишкіл і дошкіл гурткових)
  • організовувати міжгуртковий змаг між гуртками в курені.

Раду гурткових формують всі провідники гуртків та провід куреня – курінний, його заступник, писар, скарбник та інші діловоди при потребі.

Що цікаво, що скаутській термінології курінний називається “senior patrol leader”, тобто це кращий із гурткових, який стає курінним.

Якщо курінь невеликий по чисельності (2-3 гуртки), то в РГ можуть брати участь і заступники гурткових.

Рада гурткових – це свого роду топ-менеджмент корпорації, в якій юнаки вчаться всіх базових лідерських компетентностей, soft skills управління – планування, організації проектів, аналізування діяльності, мотивації членів через систему відзначень та пересторог тощо.

Зазвичай РГ збирається раз в місяць, перед курінними сходинами.

Спочатку зв’язковий має навчити юнацтво, як працює цей орган куреня, а далі буде працювати самовідтворюючий двигун, коли старші, досвідченіші юнаки чи юначки будуть передавати молодшим потрібні знання, вміння та традиції.

Зв’язковому лише потрібно підтримувати цей вогонь самоврядування, і бути тим добрим порадником, який завжди готовий допомогти.

Зв’язковий мав би допомагати курінному готувати план проведення Ради гурткових, а на самій збірці давати змогу юнацтву поринути у самоврядування, пряму та відповідальну демократію.

Звісно, він залишає за собою право вето, тобто контроль за дотриманням ідейних засад та цінностей Пласту, засад безпеки життєдіяльності.

 

Вишкіл та дошкіл гурткових. Загальні рекомендації.

Основним інструментом взаємодії з РГ для зв’язкового – це річний вишкіл (на початку пластового року), і періодичний дошкіл гурткових (зазвичай на засіданнях щомісячно або у визначений час).

Мета цього – це постійна, чергова, “смачна” порція нових знань, вмінь, вироблення навичок, здобуття нових компетентностей, які зв’язковий передає гуртковим, щоб ті в свою чергу потім на сходинах передавали юнацтву.

Це так зване подвійне, вторинне навчання (training) дає якнайкраще засвоєння, адже відомо, що найкращий спосіб щось вивчити – це навчати інших.

Тому, друзі та подруги, юнаки та юначки, подбайте, щоб у вас був постійний дошкіл гурткових в курені, щоб ваш зв’язковий дбав за постійний ріст на шляху пластового вироблення, зростання вас як добрих громадян та провідників.

Що вивчати – в першу чергу це зміст першої та другої проби, пластові вмілості та спеціалізації. А також все, що цікавить курінь відповідно до захоплень, хоббі та традицій.

Щоб все було в потрібний час, доцільно, зважено і в міру, то слід застосовувати планування діяльності – на рік, квартально і помісячно.

Якісно, змістовно, захоплююче та весело проведена Рада гурткових – це запорука класних курінних та гурткових сходин.

 

Курінна рада.

На початку пластового року, у вересні, початку жовтня пластові курені зазвичай проводять свої курінні ради.

Найкраща форма проведення – це виїзд кудись в мандрівку, чи десь у певний ліс, традиційне місце, пов’язане із історією куреня чи його патроном.

В курінній раді мали б брати максимально всі члени куреня, зокрема прихильники та неіменовані.

Щорічна рада куреня:

  • Це звіт курінного та його проводу
  • підведення підсумків за річну діяльність, зокрема літнє таборування, здобуті осяги, відзначення (хто де був, першунство, перемога у змаганнях тощо).
  • обрання нового курінного та проводу
  • Випускання з куреня тих, хто виходить із УПЮ
  • Прийняття нових членів, нових гуртків з УПН
  • Прийняття якихось важливих для життя куреня рішень (пошиття прапору, домівка тощо).

Цінним є вироблення куренем своїх традицій та церемоніалів курінної ради, “помазання” курінного на булаву, обряд прийняття нових членів чи випускання старших з УПЮ.

 

Курінний та його провід.

Курінний – це в першу чергу провідник для цілого куреня.

Хороший курінний – це колишній добрий гуртковий.

Найкраще, це коли курінним/ною є найдосвідченіший, найавторитететніший юнак чи юначка в курені, розвідувач/ка чи скоб/вірлиця. Тоді буде добре відбувались і Рада гурткових, і курінь відчуватиме силу, бо матиме сильного лідера, за яким хочеться іти.

Кожен курінний має дбати, щоб виховати собі заміну.

Щоб передати курінь в надійні руки.

Для цього він/вона покликає різних потенційних лідерів на свого заступника/цю курінного/ної.

Найкраще передавати провід в курені, коли курінному вже 17+ років, а новому кандидату – 15+.

Найнебезпечніше, коли старше покоління куреня відходить, іде з УПЮ в УСП, переїжджає навчатись в інші міста, а курінь лишають молодшим юнакам, не досвідченим і непідготовленим провадити Радою гурткових та загалом куренем.

Такий курінь є в загрозі перестати діяти, або тоді зв’язковий та його впорядники змушені будуть тягнути кілька років самі на собі.

 

Зазвичай, курінного обирають всі дійсні члени куреня (заприсяжені, ті, хто сплачують вкладку та мають добру пластову поставу, не мають не виправлених пересторог).

Але є різні традиції по куренях, що і прихильників допускають до вибору.

Тут важливо розуміти, що право вибирати треба здобути своєю працею, а найкращим мірилом цього є твій поступ по пластових ступенях (пробах), зокрема складання пластової присяги.

Термін обрання – раз на рік є найоптимальнішим.

Також найкраще, щоб курінний опісля отримання довіри від членства куреня, запропонував свою команду на заступника, писаря та скарбника, можливо і інших діловодів.

Вдало підібраний заступник – це в майбутньому потенційний провідник.

 

На початковому етапі створення/відновлення куреня може бути дещо по іншому. Юнацтво ще може бути молодшого віку, майже всі прихильники. Проте поступового варто прагнути осягнути саме ці орієнтири.

 

Детальніше про міжгуртковий змаг.

Роланд Філіпс, автор книжечки “Гурткова система”, рекомендує, щоб міжгуртковий змаг тривав перманентно. Один закінчувався, починався новий. Термін найкраще – півроку.

Основна ідея – це створити механізм здорової внутрішньої конкуренції, який гурток кращий у плеканні пластових вартостей, командного духу та здобутті осягів.

Критерії змагу мають бути приблизно доступними для всіх гуртків в курені, не залежно від віку та досвіду. Їх розробляє рада гурткових.

Наприклад:

  • точність. Вчасне проведення сходин, відвідування акцій та заходів
  • Ощадність. Гуртковий заробіток. Хто придумає кращу ідею та здобуде більше коштів спільною працею.
  • Любить красу і дбає про неї. Екологічна активність. Збір сміття, макулатури тощо.
  • Дбає за своє здоров’я. Щоденна руханка, пройдена кількість кілометрів за місяць (це можна фіксувати з допомогою фітнес-браслетів).
  • Допомагати іншим. Реалізація проектів та тему добрих справ, волонтерства для потребуючих.

Щомісяця на сходинах РГ підводяться поточні підсумки та вивішуються результати в табличці в курінній домівці чи на закритій групі куреня у соцмережах.

Символом лідерства у міжгуртковому змазі може бути якийсь перехідний предмет або  курінний тотем – стрічка, емблема, фігурка тощо.

Змагальність – це дуже потужна мотиваційна штука.

 

Гурткові та курінні традиції.

Пластові традиції є міцним фундаментом на основі чого зростає та примножується щось нове.

Традиції допомагають плекати гуртковий дух та ідею куреня як великої банди, що об’єднує різні покоління (яскраві курені – Хмельницькі, Орлики, Степанівни, Ярославни)

Кілька слів про назви гуртків та легенду. Чому краще брати за назву гуртка  тварин (звірів) – тому що легше наслідувати як “тотемну” істоту. В давні часи люди вірили, що уявним предком їхнього племені (роду) був певний звір, або божество у формі якоїсь тварини.

Певним чином такі міфологізовані уявлення дойшли до наших днів, тотемічні образи бачимо на гербах країн і міст, на родових гербах нащадків шляхетних родів.

Тому Байден Поуел рекомендував для назви гуртка вибирати якусь тварину (звіра).

Таку істоту легше наслідувати – відтворити голосом, повадками, побут. Можна виготовити якісь символічні елементи, зокрема гуртковий тотем.

Детальніше прочитай у “Пластування для хлопців”.

Щодо патрона куреня. Якщо створюється новий курінь, то варто шукати якусь місцеву особистість, визначну людину, героїчну постать. Краще, щоб патрон був “близький” – пам’ятник, могила, музей на його честь, пам’ятні дошки, родичі.

Від легенди патрона формуються і інші базові курінні традиції: барви хустки та знамена, емблема, способи вітання тощо.

Сильні курені мають зазвичай сильні курінні традиції. 

Тому, друже та подруго, плекай традиції в своєму курені та гуртку.

 

Поради щодо діяльності куреня протягом року. 

Гурткові сходини.

Як їх проводити, дивись наявну пластову літературу, зокрема на сайті Посібник пластового юнацтва “www.proba.plast.te.ua”, а також книжку Ю. П’ясецького “Сходини юнацького гуртка”.

Сходини – це щотижнева цікава зустріч гуртка з метою щось нове дізнатися,навчитися, погратися, потренуватися, попрактикуватися, пожартувати та обмінятись новинами, що там у кого.

Зазвичай це дві години на відкриття, адміністративні справи, гутірка на визначену тему (до 20 хв), майстерка, інструктаж, ігри, вивчення пісні, впоряд і закриття.

Добре проводити сходини на відкритому повітрі, зокрема під навісом, якщо дощить. 

В холодну пору року – домівка, але і тоді церемоніали, рухливі ігри та впоряд можна провести зовні приміщення.

 

Курінні сходини.

Сходини куреня – це хороша можливість для Ради гурткових повишколювати своє юнацтво.

Традиційно, це відбувається раз в місяць (остання п’ятниця чи якийсь інший день).

Сходини можуть передбачати як спільну діяльність всіх разом (відкриття, спільна гутірка, ігри, майстерка), так і діяльність по гуртках. Наприклад, гурткові проводять гутірки по одній темі, яку домовились на РГ. Також може бути 3-5 точок по ротації, які готують гурткові і гуртки з певною періодичністю рухаються від однієї до іншої.

Або ж після відкриття, гуртки розходяться по різних кутках і працюють по своїй програмі, а спільні точки – це змаг, ігри, співи та впоряд.

Детальніше читай в пластових посібниках.

 

Внутрішньо курінні вишколи. Один раз в квартал варто проводити виїзні вишколи по певних темах чи напрямках, які цікаві членам куреня.

Тривалість 2-3 дні на вихідних (заїзд з п’ятниці вечора, виїзд в неділю з обіду).

На такому вишколі є повноцінних 12-16 годин для навчання, практикування, змагів, закріплюючих ігор тощо.

Тематика може бути як класична – практичне пластування (табірництво, піонірка, куховарення, мандрівництво, картографія, основи самозарадності), так і спеціальних зацікавлень – основи початкової військової підготовки, якийсь спорт, мистецтво, хендмейд та ін.

Вишкіл дає змогу як щось навчити, так і здружити курінь, а гуртковим розвинути свої лідерські якості.

 

Участь у змагах, акціях, заходах Пласту та інших партнерів. Протягом року варто кілька разів з куренем з’їздити на крайову чи окружну акцію, захід, змаг. Це цікаво для знайомства з іншими пластунами, можливість себе показати, здобути перемогу тощо.

Але слід пам’ятати, що це не має бути в шкоду для основної, внутрішньо курінної діяльності.

 

Мандрівки та вилазки “Життя в природі”. Як тільки є нагода, варто гуртками, окремими парами чи трійками вириватись на лоно природи і проводити там корисно час. Такі прогульки, кілька денні мандрівки є дуже корисними для розвитку пластуна, адже на них він може проявити те, що вміє, знає. Зробити добрі діла, прислужитися ближньому. 

Хай ці мандрівні пригоди будуть в твоїй уяві лицарськими мандрами для реалізації другого головного обов’язку пластуна.

 

Курінний табір. Це є кульмінаційна, найважливіша точка річної програми пластування. Чому? Бо саме на таборі вдається узагальнити, систематизувати, закріпити усі знання, вміння та навички, які накопичувались за рік.

Якщо протягом року щотижня відбувались сходини, то це орієнтовно 30-40 сходин по 2 год (60-80 годин). А на таборі ти можеш із своїми друзями проводити по 10-12 активних годин в день, а це 100-140 годин за табір.

На таборі Рада гурткових може вповні проявити своє провідництво.

Завдання зв’язкового – помогти Раді гурткових навчитись планувати та проводити табір.

Курінний стає бунчужним, писар – таборовим писарем, скарбник – інтендантом (обозним).

Кожного дня ввечері варто проводити короткі збірки РГ куреня для обговорення дня, уточнення планування наступного.

Добре підготовлений курінний табір є запорукою потужного розвитку куреня в наступному році.

Детальніше про курінний табір читай “Напрямні по організації та проведенні пластових таборів”.

 

Сучасні інтернет технології в житті куреня та гуртка

Кожному куреню варто створити свою сторінку в соціальних мережах, де висвітлювати діяльність та здобутки. Це буде цікаво як іншим пластунам подивитись, так і батькам, друзям, просто громадянам.

Для внутрішньої комунікації варто спробувати застосувати один із можливих засобів – закрита група, чат в месенджері.

Також варто колишніх членів куреня, які стали вже дорослими, подолучати до публічної сторінки або створити відкриту/закриту групу випускників Гавдид, Ярославен чи Орликів, де члени різних поколінь зможуть знайомитись, шукати співпрацю, чи просто обмінюватись інформацією.

Окремий гурток також може вести свою публічну сторінку, де висвітлювати свою діяльність. Це може бути хорошим інструментом вишколу гурткового писаря.

Але слід пам’ятати, що пластування – це в першу чергу офлайн активність, життя в природі, яскраві емоції, пригоди та виклики, які долаємо разом у гурті друзів.

А інтернет технології є лиш сучасним засобом для комунікації та висвітлення цієї діяльності.

 

Отже, успіхів у пластуванні!

Стаття написана в 2019-2021 роках

Формування та контроль неформального кола спілкування в середині гуртка за участі виховника

При роботі з гуртком певний період (2-3 роки), юнацтво здобуває вищі ступені, проходить низку вишколів, заходів, організовує вже свої проекти і таким чином весь цей час грають у Велику гру, дотримуються її правил та законів. Впорядник/впорядниця спираючись на Правильний УПЮ (де описані повноваження діловодів, форми занять гуртка) проводить сходини (зайняття) з гуртком належним чином. Але в сучасному світі юнацтво важко зацікавити лише заходами, сходинами ( особливо, якщо сходини тільки 1 раз на тиждень) інтерактивними методами, їм потрібні також неформальні збірки і зустрічі. Трапляються моменти, коли дитина приходить до Пласту, займається, їздить на заходи, а потім їй перестає бути цікаво і вона відходить. На мою думку, виховнику варто приділяти гуртку увагу і поза пластовими зайняттями. Наприклад збиратися без одностроїв в кіно, грати в настільний теніс, ходити на каву і при цьому відкритіше спілкуватися на різні теми, які їх цікавлять. Тоді юнацтво зрозуміє, що гурток є і за межами сходин або заходів і також це ще краще здружить їх і покращить комунікацію. Дуже важливо щоб юнацтво відчувало себе вільним, щоб розуміли, що є закони, правила, меж,і але що і є моменти, коли можна вийти за ці межі. Але звичайно важливо впоряднику/впорядниці пояснити і навіть ввести правила таких неформальних збірок (бо вони можуть вийти з під контролю і перенестися на заходи, вишколи).
Приклад з мого юнацтва
В гуртку, у якому я юнакував, відбувалися сходини 1 раз на тиждень. З часом нам стало не вистачати того часу. І ми почали зустрічатися по 3-4 рази на тиждень. Ходити грати в приставку, кататися на роликах та і просто так. І завдяки цим неформальним зустрічам ми ще краще здружилися і коли вже перейшли в старшопластунство (вікова група 18+), всі були кращими друзями з якими і в вогонь і в воду.
На мою думку, неформальне коло спілкування корисне тим що:
Покращує комунікацію в гуртку, дає можливість юнацтву краще розкритися один перед одним;
Дає розуміння, що є свобода, а не тільки обмеження та правила;
Створює у гуртку команду і мотивує переходити в старшопластунство та набирати гурток;
Знаходиш найкращих друзів на все життя.
Також є варіант збільшення кількості сходин. Як відомо сходини відбуваються щонайменше 1 раз на тиждень, але кожен гурток може вирішити збиратися скільки завгодно разів. І тоді це може замінити неформальні зустрічі і дати такий самий ефект. Коли є хлопці віком 13 років, можна розповісти їм про гурткову систему і запропонувати впровадити в гуртку. “Гурткова система це – адаптована і засвоєна в більшому чи меншому ступені, але основне те, що мусять бути постійні малі групи, кожна під відповідальністю провідника, і ці групи мають бути організовані як пластові гуртки. Візьмемо гурток, що складається з шести хлопців. Оскільки ця одиниця створена для праці, гри, дисципліни, таборування, добрих вчинків, то важливо призначити здібного, відповідального пластуна, який міг би бути провідником у цій групі. Здібний не значить, що він він має бути дуже розумний. Йдеться про те, що він має вміти повести за собою друзів. Якості провідництва є частково, природними, а частково набутими. Природні якості дуже важливі, однак яким би досконалим не був хлопець, він не може стати справді успішним провідником, якщо не володіє тими особливими якостями – особистим магнетизмом, – що ведуть друзів в праці і грі. Набуті якості можна швидко розвинути звичайним пластовим вишколом за методом гурткової системи.” Гарний ефект виникає, коли старші юнаки виховують молодших або навіть стають підбратчиками. Через пару місяців дуже гарно видно, як дорослі хлопці змінюються і набувають вмінь провідників
Всі дорослі виховники є волонтерами і виділяють свій власний час для проведення сходин і за це не отримують матеріальної винагороди. І багатьом може бути складно збиратися більше 1 разу на тиждень. Але головне організувати процес, юнацтво підхопить і самі продовжать. Але як казав мій впорядник ” Покажи мені свій розклад дня і навіть якщо в тебе ЗНО, робота, 3 дітей, я знайду 1-2 години на день для проби”, тому все залежить від Вас.
Висновок
Після впровадження неформального кола спілкування, комунікація, командна робота, мотивація організовувати, дружність в гуртку покращиться і підніметься ефективність виховної роботи. Головне, щоб діти також розуміли, що виховник “на їхній хвилі” і не має якоїсь межі або прірви у спілкуванні та відкритості. Зазначу, що у моєму гуртку розвивається неформальне спілкування і діти знають, що можна розповісти речі, про які вони не в змозі поговорити з батьками. Але і також, що є правила, яких треба дотримуватися. Наприклад:
Розмови на вільні, відкриті теми, про які складно говорити з іншими;
Що відбувається на зустрічах, залишається на зустрічах. Тим самим діти знатимуть, що можна довіряти цьому колу спілкування;
Не переносити неформальні справи на пластові заходи та сходини. Повинна бути межа, і це важливо пояснити дітям

Виховний ідеал та компетентності, які розвиває освітня програма Пласту

Тема компетентностей останніми роками в освітньому просторі України перебуває в активному обговоренні. Динамічний світ примушує постійно аналізувати чи ми йдемо в ногу з часом. Можемо побачити, як змінюються рекомендації Давоського форуму щодо ключових навичок життя протягом кількох років, як видозмінювались бачення ключових компетентностей для навчання протягом життя, рекомендовані в ЄС. Навіть під час розробки ключових компетентностей для “Нової української школи” можна було спостерігати активний пошук і зміни за порівняно короткий проміжок часу.

На виконання Стратегії Пласту 2030 з ініціативи Крайової пластової ради весною 2020 року провела свою діяльність робоча група із розробки проєкту пластових компетентностей, за підсумком якої було подано її напрацювання на ширший загал. Згідно результатів, було виокремлено 29 компетентностей, які, на думку більшості членів групи, варто розглянути як такі, що варто впроваджувати у пластовій освітній програмі і на основі них оновлювати проби та інших змістовні складові.

З літа 2020 триває експертне обговорення цього питання і в жовтні для продовження розвитку цієї справи крайовий провід вирішив ввести постійного діловода із розвитку пластових компетентностей, щоб на основі них оновити за кілька років пластові програми різних уладів.

У цій статті виокремлено ті компетентності, які, на думку автора, станом на зараз постійно розвиває пластова програма і на які, першочергово, варто звертати увагу в процесі оновлення освітнього наповнення. Інші компетентності, подані в напрацюваннях робочої групи, так чи інакше можна поєднати із запропонованими нижче чи вивести із них. 

Звісно, раніше, в Пласті ми не дивились під цим кутом зору, але якщо оцінити із точки зору сьогодення, то визначні пластуни минулого розвивали в собі більшість із цих компетентностей, просто не називаючи це так.

Текст визначення компетентностей взято із формулювань робочої групи.

Духовна компетентністьздатність особистості реалізовувати у повсякденному житті та у різних сферах діяльності християнські цінності, давати відповіді на складні духовні питання і творити свої стосунки із Богом.

Формується на основі пізнання та реалізації трьох головних обов’язків пластуна, практикуванні свого релігійного віровизнання.

Ціннісно-світоглядна компетентність як здатність формувати свій світогляд на основі пластових цінностей та вартостей і застосовувати його у житті. Спроможність особистості визначати ціннісні орієнтири власної життєдіяльності, збагачувати систему цінностей та виявляти їх у самореалізації, готовність до певного типу поведінки в конкретних обставинах, формувати цінності суспільного світогляду.

Формується протягом всього шляху пластування, зокрема через пізнання і практикування пластових ідейних засад, вартостей, підходів до життя, прикладу авторитетних пластунів, читання класичної скаутської та пластової літератури. Найважливіший період – це 14-17 років (старше юнацтво).

Громадянська компетентністьздатність особистості бути свідомим, відповідальним, повновартісним громадянином місцевої громади та національної спільноти, патріотом своєї держави, здійснювати громадянські обов’язки, виконувати соціальні функції як громадянина своєї держави, брати участь у суспільному житті.

Формується через поступове плекання патріотичної та громадянської свідомості, любові до свого, рідного українського, відповідальності не тільки за себе, але і за оточуючий світ (напр. через провідництво на рівні гуртка чи куреня). Ключовим у формуванні є період 2-3 юнацької проби, а також вік студентського життя

Провідництво як здатність особистості бути лідером, вести за собою людей, брати на себе відповідальність за справи, проєкти та інших, організовувати команди та спільну роботу, формувати у будь-якому об’єднанні людей спільні цінності, цілі, завдання та пріоритети, культуру поведінки

Формується наскрізно через різноманітні форми пластової активності, але в першу чергу через виконання відповідальних функцій – капітана команди на змазі, гурткового чи курінного провідника, ситуативне лідерство під час ігор та загалом у тих справах, де є можливість розкрити свої знання та вміння, самостійність, здатність вести за собою інших. Кульмінаційний період з точки зору важливості – це період 3 проби, 15-18 років, коли є змога максимально себе проявити і попрактикуватись у провідництві.

Проектна компетентність як здатність самому та з командою застосовувати проєктний метод для втілення різноманітних ідей та задумів для реалізації місії Пласту.

Виробляється через застосування проектного підходу серед різноманітних форма пластової активності. Тепер це вже застосовується в період 2 проби (13-14 років), і особливо в старшому юнацтві (3 проба). Загалом ця компетентність дуже практична і корисна у професійному дорослому житті.

Волонтерство і служіння здатність особистості та її стійка мотивація до суспільно корисної діяльності у будь-якій сфері, безкорисні дії, спрямовані на надання допомоги, покращення ситуації чи середовища.

Звісно, що основою є 3 головні обов’язки, зокрема другий. А також лицарська легенда Пласту. Суспільне очікування від Пласту – це якраз активна волонтерська позиція пластунів, ті добрі справи, які ми можемо творити для інших.

Життя в природіздатність особистості  використовувати наявні природні ресурси, а також їх адаптувати, модифікувати чи продукувати нові для забезпечення виживання та життєдіяльності в умовах дикої природи, здатність ефективно таборувати в різноманітних умовах, бути компетентним у різних ділянках практичного пластування.

Формується наскрізно крізь всю пластову програму від пташат, крізь новацтво та юнацтво, і завершується у старшопластунському віці (ЛШ/ШБ, різноманітні крайові табори, мандрівки, спеціалізації тощо).

Самозарадність здатність особистості самостійно, безпечно, ефективно та з мінімальним залученням ресурсів вирішувати різноманітні завдання та ситуації у будь-якому середовищі, зокрема в екстремальних умовах.

Формується ще починаючи із новацької програми, але особливо важливим розділ юнацької проби «життєва зарадність», є юнацькі табори, вмілості І, ІІ, ІІІ пера.

Здоровий спосіб життя як здатність особистості плекати всебічне здоров’я, розумно використовувати ресурси та біоритми власного організму, запобігати захворюванням, зміцнювати всі системи організму й поліпшення загального самопочуття.

Починається розвиток корисних звичок ЗСЖ ще в пташат, ключовим є період середнього та старшого юнацтва, коли кількість викликів і загроз є великою, а цінності та вольові якості ще не кінцево сформовані.

Самовиховання як здатність постійно працювати над своїм характером, над своїм всебічним розвитком, спроможність усвідомлено та цілеспрямовано впливати на формування власної особистості шляхом розвитку позитивних рис та подолання негативних.

Перші навички самовиховання формуються ще в пташат, а ключовим звісно є юнацький період.

Доповнення 2023.

Актуальним є посилювати безпековий компонент програми, враховуючи виклики війни і її наслідків. Це може бути безпекова чи безпекова компетентність як здатність до безпечної поведінки, знання протоколів дій на випадок різних загроз, перебування в умовах бойових дій,  окупації, під час мінної, радіаційної, хімічної небезпеки тощо.

Окремо слід посилювати компонент – початкова/базова військова підготовка. Чи це може бути як частина програми самозарадності та безпечної поведінки, чи як окрема програма на подобі програми тіловиховання.

Отже, на мою думку, варто зосередитись на аналізі саме цих компетентностей та на їх основі оновлювати пластові програми.

Фактично вони зберігають свою актуальність вже більше 100 років і саме завдяки ним виростали ті тисячі визначних пластунів, якими ми пишаємось і ставимо їх за приклад.

Із цим переліком вдало поєднується бачення всебічно розвинутої особистості по 5 напрямках, націлених на формування характеру, а також і пластовий метод із 8 складових, які так чи інакше застосовуються для вироблення тої чи іншої компетентності.

Різноманітні нові освітні компетентності можуть постійно змінювались, залежно від розвитку суспільства, а те, що пропонує Пласт, буде актуальним ще надовго, оскільки ці компетентності спрямовані на осягнення виховного ідеалу Пласту, який можна описати так (виходячи із мети Пласту, ідейних засад – трьох головних обов’язків та пластового закону, а також згаданих компетентностей):

Пластовий виховний ідеал (індивідуальний)

  • християнин, вірний Богові, із розвинутими духовно-моральними християнськими засадами.
  • патріот України, котрий захищає українські національні інтереси, плекає українську мову, культуру, вивчає і популяризує історію та традиції.
  • волонтер, котрий усвідомлено реалізовує другий головний обов’язок – допомагати іншим, творити щоденне добре діло. Ініціює чи бере участь у корисних справах для суспільства, ближніх;
  • свідомий, відповідальний і повновартісний громадянин місцевої, національної та світової спільноти; 
  •  провідник суспільства, здатний вести за собою інших, формувати команди, реалізовувати проекти, очолювати відповідальні напрямки діяльності в різних сферах життєдіяльності;
  • всебічно розвиненута особистість (фізично, емоційно, розумово, духовно та соціально)  із сформованим характером та пластовим світоглядом, набором відповідних компетентностей;
  •  самозарадний пластун  із розвинутими загальними навичками (soft skills) та готовністю ефективно діяти в різних обставинах і середовищах.
  • Оборонець – пластун, здатний чинити спротив у випадку загрози національній безпеці та територіальній цілісності, знає своє місце в складі сил безпеки та оборони чи в який спосіб готовий сприяти їм.

Пластовий виховний ідеал (колективний)

  • Нове покоління української молоді, виховане на основі ідейних засад Пласту, з допомогою пластової методики і виховних засобів.
  • “Цвіт України, новий люд”, спроможні активні громадяни, здатні творити успішну Україну.

Плюси, мінуси і підводні камені “дистанційного” виховництва

Новий час — нові можливості і нові виклики.  

Пластові виховники, в своїй більшості, — представники проактивної молоді, які часто підтримують та розуміють важливість громадської активності, пошуку та використання можливостей для розвитку. Відповідно, їх мобільність — внутрішньо та зовнішньо українська є вищою, ніж у середньостатистичних молодих людей. Зокрема це стосується академічної мобільності — програми обміну, переїзд, у зв’язку з вступом чи випуском із закладів вищої освіти; можливостей позаакадемічної діяльності — волонтерство чи стажування в інших містах або закордоном; та особистого життя — можна змінити роботу, одружитись, та в кінці кінців, без особливих причин переїхати в інше місто.

Наївно сподіватись, що 100% пластових виховників будуть залишатися в своєму місті та відкидати різноманітні можливості лише через наявність в них гуртків.

В кінці кінців, не завжди можливо ці можливості відкинути — іноді прийняти їх необхідно. 

Саме тому з плином часу і глобалізації кількість «покинутих» гуртків зростає — якісь з них розпадаються, якісь знаходять нових виховників, а якісь — намагаються працювати самостійно з «номінальним» виховником. Виховники, в свою чергу, далеко не завжди морально готові залишити свій гурток і продовжують працювати з ним дистанційно.

От тільки не завжди подібна праця виходить ефективною та має результат, відповідно до мети Пласту.

 

 

Частина 1. Теоретична — сильні та слабкі сторони дистанційного виховництва.

Причини переходу на дистанційну роботу з гуртком в загальному викладені вище: в основному, це підвищення географічної мобільності серед молоді (виховників). Здавалося б, найкращим рішенням було б передати гурток в руки іншого виховника — та не завжди такий варіант видається можливим: часто в станицях і на діючі гуртки рук не вистачає.

Відповідно, лишається дві опції — покинути гурток або продовжувати з ним працювати на відстані. Питання лише в тому, як вийти з ситуації, що склалася, у форматі win-win. Для цього можна проводити різноманітні аналізи та планування, згідно ваших поточних умов. Одним з найпростіших методів для такого планування є проведення SWOT-аналізу ситуації.

SWOT-аналіз (приклад)
Сильні сторони Слабкі сторони
– вищий рівень відповідальності та самоорганізації юнацтва
– широкий спектр-інтернет ресурсів
– відсутність виховника фізично
– порівняна недоступність для особистого контакту
– менша кількість практичних занять
– емоційна прірва між гуртком та виховником
Можливості Загрози
– запрошення інструкторів он-лайн

– подорожі гуртка в місто виховника

– включення в програму сходин інтерактивних матеріалів (трелло, кахут…)

– зменшення зацікавлення в пластуванні

– розчарування у виховнику

– перехід юнацтва суто на “теоретичне” пластування

– розпад гуртка

Сильні сторони:

      вищий рівень відповідальності та самоорганізації юнацтва: за рахунок відсутності виховника фізично, у юнацтва випрацьовується звичка брати відповідальність за організацію сходин на себе, вони частіше самостійно готують програму сходин та самі стежать за ритуалами (про них згодом);

      широкий спектр інтернет-ресурсів: коронавірусна криза принесла в світ багато викликів, але що стосується он-лайн навчання – ця сфера поповнилася купою нових і цікавих інструментів, які можна застосовувати і під час планування та проведення гурткових заходів.

Слабкі сторони:

 відсутність виховника фізично

  порівняна недоступність для особистого контакту: виховник для юнацтва, окрім всього, є саме тою підтримкою та старшим другом, якому можна довіритись, розказати про проблеми та «вилити душу». Але за фізичної відсутності останнього, важко вийти на контакт віч-на-віч. Розмови телефоном в свою чергу далеко не завжди мають той самий ефект, який має особиста розмова.

    менша кількість практичних занять: якщо юнацтво ще не має великого таборового досвіду або досвіду практичного пластування, то основним організатором мандрівок/теренівок є їх виховник (якщо ми говоримо не про курінні чи станичні заходи, а про відпрацювання практичних навичок в межах гурткової роботи). Виховник може потурбуватися про інструкторів, які би займалися з дітьми умовним розпалюванням багать та в’язанням вузлів по місцю, інакше – практичне пластування на таборі влітку може стати неприємним сюрпризом для юнацтва.

      емоційна прірва між гуртком та виховником: ми не одноразово говорили і чули, що в Пласті гурток з часом стає такою собі бандою. Коли ж ми викреслюємо присутність виховника, він вже не розділяє ті самі емоції, які відчувають діти, а вони, в свою чергу, не мають сильного емоційного контакту з впорядником.

Як бачимо на схемі, перехід на дистанційне виховництво, особливо на етапі закінчення першої-початку другої проби, має як сильні, так і слабкі сторони. Слабких сторін та загроз класично більше, тому наша основна задача – запобігти їх розвитку та спробувати перевести їх в першу половину квадрата. То як це зробити?*

*можете спробувати добрейнштормити квадрат, згідно особистого досвіду або пробувати робити це разом з вашим гуртком – якщо ситуація для вас актуальна. Результати пропрацьовуємо по цій же системі – шукаємо слабкі сторони та загрози і думаємо, як можна «перекинути» їх в першу половину квадрата.

 

Частина 2. Практична — як підготуватися та провадити діяльність в гуртку на відстані.

         Дистанційне виховництво зазвичай не є дуже спонтанним рішенням. Ми плануємо переїзд щонайменше за місяць, відповідно до планування потрібно додавати не лише пошук квартири, але і підготовчу роботу з гуртком. Деякі пункти потребують більше, ніж місяць часу, тому адаптувати їх можна під свої умови і залучати до цього КВ, друзів-виховників з інших куренів, тощо.

  1. Дати юнацтву якорі.

Уявімо дві ситуації: гурток, який не належить до куреня/пластує «теоретично»/перебуває на етапі здачі першої проби… і ідентичний гурток, який встиг трохи «покататися» — на табори, вишколи, курінні заходи, тощо. Якщо із рівняння фізично прибрати виховника — який гурток з більшою вірогідністю залишиться в Пласті?

Юнацтву (і всім нам, загалом) потрібно за щось чіплятися, щоб лишитися в організації. Поки вони не мають широкого досвіду — якорем для них в Пласті є в першу чергу їх виховник: його цікаві історії, авторитет і класні відзначки на однострої. У випадку ж, якщо вони «побачили світ» — кількість та якість цих якорів збільшується: це і таборові плани, і друзі, і атмосфера, і здача точок, проб та вмілостей, тощо.

Важливо зважати на чар пластування. В першу чергу під цим мається на увазі, що ваша дія має працювати не стільки на кількість, скільки на якість. Не потрібно відправляти дітей на всі вишколи округи та зголошувати на найкрутіші, по вашому, табори: концепція «швидше, вище, сильніше» може відклякнути і часто не працює.

Цільовими є, в першу чергу, емоції юнацтва.

Тому відправляйте дітей на цікаві для них табори, сприяйте спілкуванню в курені, розширюйте кругозір, «акліматизовуйте» в пластовому середовищі. (і не лише у випадках, коли плануєте їхати;)

2. Організувати самоорганізацію.

Іншими словами: донесіть важливість особистої відповідальності. Ця точка не може бути реалізована за 1 сходини. Більше того, вона важлива не лише для тих, хто планує вести гурток дистанційно, але і для ширшого пластового товариства.

Поступове зменшення ролі виховника при підготовці до сходин стане помічним, в іншому ж випадку – юнацтво не буде підготовленим до вирішення організаційних питань і занадто різке, непідготовлене перекидання відповідальності на них може налякати і демотивувати.

Пункт зменшує свою актуальність для тих, чий гурток переступив поріг другої проби та вже має певний досвід самоорганізації, але у випадку гуртків-першопробників він є досить важливим.

         Що можна робити для розвитку відповідальності та самоорганізації?

  • Поступово давати юнацтву готувати елементи сходин (гутірку, гру, майстерку)
  • Виховувати наполегливість: фрази «Спробуй ще раз», «Не здавайся» — мають стати одними з девізів виконуваних дій.
  • Старше юнацтво варто залучати до роботи з молодшими гуртками, участі в підстаршині акцій.
  • Юнацтво має зрозуміти власні обов’язки: разом з ними можна зробити власні маніфести, прописати договори абощо.
  • Навичку відповідати за власні рішення та розставляти пріоритети потрібно виховувати поступово.

Гра «Хто на що здатний»: випадковим чином обирається ведучий. Кожен в колі має придумати йому завдання, яке той має виконати. Коли всі завдання проговорено, учасникам повідомляється, що насправді вони мають самі виконати свій наказ. Якщо юнак або юначка, придумуючи завдання, не подбала про важкість його виконання – слід проговорити з ними моменти емпатії та відповідальності за власні дії.

3. Зберегти довіру.

Юнацтво може негативно прийняти звістку про те, що виховник їде. Скоріше за все, так і станеться і до цього потрібно бути готовим. Тому юнацтву дуже важливу пояснити причини свого від’їзду та донести, що ти все одно лишаєшся їх виховником та другом.

Наша діяльність як виховників не обмежується трьома годинами на тиждень: з часом виховник стає тією людиною, яка може направити і підтримати; ментором, як звично говорити сьогодні. Відповідно, питання правильного підходу і особистого контакту з гуртком та кожним окремим його членом виходить на перший план.

У випадку, коли виховник постійно поруч – зробити це не так важко (або, принаймні, природно). В нашому ж випадку фізична відсутність виховника грає велику роль і з часом гурток, хочеш чи ні, відвикає від впорядника. Важливо зробити так, щоб це відвикання торкнулося лише звички бачити вас фізично, а спілкування і довіра все ще лишалися на попередньому рівні.

Можна провести сесію питань-відповідей, де щиро відповісти на всі питання, пов’язані з вашим від’їздом, які їх цікавлять, а можна просто поговорити і зробити акцент на тому, що відстань не змінить ваше до них ставлення.

4. Виховувати обов’язковість і традиції.

Кожен гурток має свої, давайте назвемо їх ритуали, — традиції, колективні звички, обов’язки (до точкування, наприклад) і таке інше. Ці ритуали важливо напрацьовувати впродовж всього пластування, але у випадку переходу на дистанційне виховництво, варто набрейнштормити нові актуальні ідеї, що з часом можуть теж перетворитися на традиції. Гарно, якщо такі ідеї будуть включати офлайн активності.

Що це може бути?

  • виховник щонайменше щокварталу має приїжджати до гуртка
  • раз на півроку-рік гурткова мандрівка в місто виховника (або будь-яке інше, де виховник може бути присутній)
  • загальна збірка на свята (наприклад, день народження гуртка)

тощо

Окрім подібних ритуалів, важливо виховувати двосторонню обов’язковість (не примус, а саме обов’язковість: систематичні сходини або заходи, якщо не було заявлено про інше).

Чому двосторонню – тому що без присутності гуртка, відповідальність за нього притуплюється не лише у юнацтва, але і у виховника. Варто віднайти особисту мотивацію до систематичного проведення сходин, планувати і виділяти на це час, підтримувати спілкування з гуртком в «позаробочий» час, щоб ілюзія присутності підтримувалась. Окрім цього можна ознайомитись з двофакторною теорією Герцберга і спробувати мотивувати себе згідно неї.

Якщо ж говорити про гурток – їм легше підтримувати обов’язковість хоча б через те, що вони лишаються групою і бачаться між собою. Наша задача, як виховника – власним прикладом показувати, що з нашою відсутністю нічого не змінюється і система сходин лишається тою ж, що і до переїзду.

Висновки.

Дистанційне виховництво позбавляє і вас, і гурток фізичного контакту. Очевидно, що такий підхід не може повною мірою забезпечити виконання пластової програми, зокрема на початкових етапах. Але оскільки дана форма роботи є, частіше, вимушеною, ніж обраною, якісною підготовкою і відповідальним ставленням, ми можемо забезпечити максимально ефективну роботу гуртка.

Основні тези, про які важливо не забувати під час дистанційної роботи, це: емоції юнацтва, тісний особистий контакт та систематичність ритуалів.

Бонус: поради виховниць, що мали досвід дистанційного виховництва.

  1. ст.пл. Юля Блашко, ЧП: переїхала з Хирова на навчання в Кропивницький.

    • Регулярні сходини з умовою: коли я – онлайн, дівчата мають бути разом і триматися купи.
    • Гутірки могла читати я, але ігри завжди були “на” гуртку: вони придумували та проводили такі ігри, в яких могли б бути залучені вони і я одночасно.
    • На будь-яких неформальних збірках – ватрах, курінних заходах, вечірках, – я була з ними на одній хвилі. Дівчата телефонували і, якщо це була, наприклад, костюмована вечірка, я теж мала костюм і відповідну атмосферу за екраном.
  1. ст.пл. Оля Смолярчук: переїхала з Луцька в Харків на навчання в УАЛ, а згодом – до Києва. 

    • Працювати з гуртковою. Багато:) щоб ви були у співпраці, бо це основна опора в дистанційному виховництві. Вона і сходини може провести і порішати всі питання на місці.
    • Обов’язково брати участь в великих акціях гуртка, змаганнях, мандрівках. Планувати час так, щоб в найбільш емоційні моменти бути з ними.
    • Постійно бути на зв’язку з батьками, особливо коли дівчата ліняться ходити на сходини.
    • Краще не лишати гурток якому 1-1,5 роки, бо вони ще не повністю сформовані як команда і їх легко розгубити, коли живий контакт не частий.
    • Приїжджати на сходини хоча б раз в місяць.
  1. ст.пл. вірл. Аня Олексин, Бунт: 
    • Найважливіший період виховництва (тим більше дистанційного) – перші рік-півтора. Тобто етап нульової та першої проб. Бо від того, як закладуться основи, як гурток “зіграється” як команда залежить дуже багато.
    • Час від часу потрібно робити гурткові виходи: мандрівки, походи в гори. Це те, що найбільше згуртовує.
    • Якнайшвидше змотивувати юнацтво їздити на крайові акції та табори: не зважаючи на ситуацію в станиці, курені, такі акції ще більше закохують в Пласт, створюють відчуття приналежності до величезної організації.
    • Етап другої та третьої проб включеність виховника може бути не настільки велика. Він/вона більше виконує роль мотиватора та рольової моделі. Що стосується третьої проби, то важливо мотивувати юнацтво її здавати; не перекладати відповідальність на 11 клас і ЗНО, а все ж знаходити можливості допомагати складати план, допомагати в самих проєктах і рефлексувати по пройденому.
    • Також важливо мати внутрішньокурінну (або внутрішньостаничну) взаємолію: залучати старше юнацтво до виховання молодшого, запрошувати в підстаршину акцій. Це допоможе зрозуміти, що їм довіряють, усвідомити власну відповідальність та побачити, що вони вже мають певні знання та досвід, якими можуть ділитися.
    • По можливості, мотивувати брати участь в міжнародних акціях: джемборі, ЮМПЗ і т.д.

Українська військова традиція в діяльності виховних організацій та національно-патріотичного виховання загалом.

Українська військова традиція – це сукупність символів, образів, звичаїв, обрядів, церемоніалів, уявлень, цінностей тощо, що стосуються війська, захисту Батьківщини, які формувались на нашій землі і в наших предків, зберігали так чи інакше тяглість і спадковість протягом всього періоду становлення та розвитку українського етносу, а потім нації, в умовах власної державності чи боротьби за неї.

Це визначення є приблизним описом цього поняття, потребує глибшого наукового дослідження.

Українська військова традиція є дуже важливою для формування ідеологічного змісту національно-патріотичного, зокрема військово-патріотичного виховання, адже ілюструє історичну тяглість боротьби за Україну, доносить найважливіші цінності і смисли, виражені в образах, символах, є основою для формування гордості за наших героїв та воїнів минувшини, готовності продовжувати їхні славні подвиги.

Метою даної статті є виділити елементи української військової традиції, які варто застосовувати для НПВ та діяльності виховних організацій.

 

Отож, до складових УВТ, цікаві для діяльності виховних організацій та НПВ, можна віднести:

 

Військові символи різних історичних епох на території України, які мають сакральне чи ціннісне значення і сприймаються як наша історична спадщина. Їх можна використовувати для створення візуалізацій, інформаційних матеріалів, нових сучасних символів в рамках НПВ/ВПВ. До них можемо віднести: 

 

  • Княжий знак “двозуб” – символ Святослава Ігоровича Хороброго, який зараз використовується силами спеціальних операцій. Також використовується в Пласті деякими куренями. У військово-патріотичному вихованні цей знак варто використовувати тим, хто захоплюється історичною спадщиною князя Святослава Завойовника, а також розвідкою, історією ССО, плекає культ воїнів-героїв, бійців ССО, що загинули в боротьбі за Україну

  • Княжий знак “тризуб – символ Володимира Великого. Державний герб України. Традицію його використання як національного і військового символу було відновлено в часи національного відродження в кінці 19 – на початку 20 століття, він став державним гербом УНР, його військовий варіант тризубу (спрощеної графічної форми), створений в армії УНР, почав активно використовуватись із реформою української армії після 2014 року. Також цей “мілітарний тризуб” став активно використовуватись як частина емблеми національно-патріотичного виховання, напр. Відділ НПВ Мінмолоді, Центр НПВ м. Луцька тощо.
  • Тризуб з мечем. Народжений в 20 столітті як емблема Організації українських націоналістів (автор – Роберт Лісовський), після 1990-х став одним із загальновживаних символів боротьби за самостійну Україну, зокрема і як частина військових емблем (напр. Полк НГУ “Дніпро 1” з 2014 року. 
  • Козацький хрест – різні варіанти т.зв. мальтійського (лицарського) хреста, який використовувався в козацьких емблемах на прапорах, активне використання було відроджене в часи УНР,  перейшло в часи підпілля, у видозміненому вигляді у військових нагородах Української повстанської армії (Хрест бойової заслуги, хрест заслуги УПА). Після здобуття незалежності козацький хрест набув активного використання в силових структурах, найперше в ЗСУ – малиновий хрест із тризубом, а також і в СБУ, ДПСУ, ДСНС. Козацький хрест дуже вдалий символ для плекання української військової традиції, лицарства, в НПВ поряд із тризубом його варто активно використовувати, наприклад – табір “Легіон
  • Хрест в інших варіаціях. Популярний символ, на основі якого творили оригінальні символи: Галицький хрест (використаний при створенні емблеми УНСО), Хрест Симона Петлюри (використовувався як надгробок для вояків УНР, УПА, а тепер і на могилах сучасних героїв. Є емблемою благодійного фонду “Героївка”. Залізний хрест за зимовий похід і бої (використовується 28 омбр).

  • Козак на козацьких печатках, гербах. Образ пішого козака з мушкетом, часто при шаблі – це один із характерних символів, що використовувався ще з 16 століття. Образ козака – дуже популярний як частина військових емблем сучасних в/ч. Дуже зручний у військово-патріотичному вихованні, оскільки має сильне  семантичне навантаження, стійкі асоціації. Голова козака разом із козацьким хрестом, шаблею і булавою використовується у військово-патріотичній грі “Джура”.

 

  • Кольори, що використовувались як військові. Це козацький малиновий/червоний колір як відображення давньої узагальненої ще індоєвропейської військової традиції (використання червоного кольору, як кольору військової верстви, простежується на теренах України ще з 3 тис до н.е і раніше). Хоч в козацтва на стягах використовувались різноманітні кольори, але узагальнено вважається, що
  •  малиновий/червоний домінував, зокрема і в традиції поминальній (червона китайка). Про червоний як військовий колір варто прочитати розділ із книги Ю. Фігурного “Історичні витоки українського лицарства”. Із відродженням Збройних сил України, малиновий колір почав використовуватись як загальновійськовий колір на емблемах, бойових прапорах. Зараз активно використовується у військово-патріотичній грі “Джура”. В 20 столітті поєднання червоно-чорних кольорів на прапорі та в емблемах набуло мілітарного символізму, що зараз багато українських військових підрозділів під час російсько-української війни на сході вивішують червоно-чорний прапор на своїх позиціях (поряд із синьо-жовтим). Це відбулось через впровадження цих кольорів у символіку ОУН під проводом Степана Бандери в 1940 році, і подальшу популяризацію визвольної боротьби. Але входження в українську традицію поєднання червоно-чорних кольорів відбулось ще раніше (в часи українських січових стрільців), про що можна почитати в статті Володимира Мороза

    • Архістратиг Михаїл як провідник небесного воїнства. Присутній на гербі Києва. Почав використовувались як військовий символ січовими стрільцями на своєму прапорі. Зараз став небесним покровителем Десантно-штурмових військ (і день ДШВ зараз – 21 листопада). Використовується як символ виховною організацією “Спілка української молоді”, котра діє з перервами ще з 1920-х років. В ході революції Гідності образ Арх. Михаїла був використаний Самообороною Майдану, опісля емблема ангела з піднятим мечем, намальована Юрком Журавлем, почала масово використовуватись в різних патріотичних і військових колах.
    • Святий Юрій – покровитель європейського християнського лицарства. Це давня європейська традиція. Образ св. Юрія як кінного воїна, зокрема, який перемагає змія, був запозичений в християнстві із дохристиянських часів, зокрема із популярного образу “Фракійського вершника” та грецьких міфів. Так чи інакше, цей символ використовувався в часи Русі, Литовської держави, козацтва (Герб “Погоня руська”). Присутній як покровитель у світовому скаутингу (запроваджений засновником Бейденом Поуеллом), а також в Пласті – Національній скаутській організації України.
    • Образ Богородиці як Покровительки воїнства – сформувався згідно християнської традиції десь з Х століття, був присутній в козацтві (храмовий празник січової церкви, ікони козацькі). Ця традиція зумовила, що на свято Покрови Пресвятої Богородиці (коли за переданням відбулось об’явлення Марії над Константинополем під час нападу мусульман) встановлено День Українського козацтва, День створення УПА і тепер уже – День захисника і захисниці України. Зараз ця традиція “Пресвятої Богородиці – опікунки українських воїнів” розвивається.

 

  • Зірка – восьмикутна, шестикутна, чотирикутна. Використовувалась в давній українській орнаментиці. В часи перших визвольних змагань була використана як символ військових ступенів. В часи Незалежності восьмикутна зірка почала використовуватись в МВС, НГУ. В ході військової реформи після 2014 року впроваджено чотирикутну офіцерську зірку.

 

Сучасною військовою традицією, яка може перейти в молодіжні виховні спільноти і НПВ, це створення патчів на військово-патріотичну тематику, які можна носити на однострої, а також і на інших частинах одягу, рюкзаку.

 

Зброя та атрибутика виступала сакральною як символ військового стану чи використовувалась в геральдиці. Зараз активно використовуються:

    • Меч каролінгського (варязького) типу як символ статусної зброї часів піднесення Руської держави князя Святослава, Володимира, Ярослава. Використовується в різних силових структурах. Дуже впізнаваний символ, який можна використовувати під час НПВ. В символіці ГО меч різних типів використаний на емблемі ВОВПО (Всеукраїнського об’єднання військово-патріотичних організацій), Молодіжного націоналістичного конгресу, Національного Альянсу тощо.
    • Лук і стріли, або арбалет (куша). В певний час ці елементи були присутні на гербі Києва. Варто використовувати тим, хто розвиває спортивну стрільбу із лука.
    • Рушниця. Переважно козацький мушкет (самопал). У поєднанні із іншими видами зброї. Варто використовувати організаціям, клубам, секціям, що розвивають влучну стрільбу. Приклад – на емблемі механізованих військ ЗСУ. 
    • Шабля. Шабля сприймалась як статусна зброя, приналежність до шляхетського стану. Використовується у сучасних військових емблемах, в військово-патріотичній грі “Джура”.
    • Булава (пернач). Символ влади. Простежується як зброя і символ влади ще з часів неоліту на території України, а особливо епохи бронзи, коли навчились шліфувати і просвердлювати камінь. Постійно простежується в епоху Русі, козацтва, зараз є одним із символів влади. Використовується у поєднанні із іншими видами зброї на емблемах. Є на емблемі гри “Джура” (див. вище)
    • Бойова сокира, бартка. Ця зброя стала популярним візуальним символом в наш час, і використовується і при створенні військових (гірська піхота) чи інших патріотичних емблем.
    • Дульнозарядна гармата. Використовується як емблема в артилерії.
    • Щит. Символ щита вказує на готовність стояти на захисті своєї громади та Батьківщини. Тому щит був запозичений із західноєвропейської геральдичної традиції вже в період Русі. Багато патріотичних громадських організацій використовує форму щита як основу своєї емблеми.

 

Тотемні образи в українській військовій традиції.

Найбільш поширеним образом напевно є вовк. Порівняння воїнів із вовками простежується в письмовій традиції ще з літописів, “Слова о полку Ігоревім”. Образ вовка – давній індоєвропейський військовий символ, про що можна більш детальніше прочитати у “Культ вовка у військових традиціях давньої України” А.О. Бондаренка (наукова праця). Вовка використав Дмитро Донцов у праці “Націоналізм”. під час реформи ЗСУ цей звір став символом Сил спеціальних операцій. серед ГО образ вовка використаний на емблемі МНК, є також є і багато куренів у Пласті (напр. Вовча ліга), що мають на своїх емблемах цього звіра.

Сова. Сова була давнім символом в афінян Стародавньої Греції як тотемний птах, пов’язаний із богинею Афіною. Зараз використовується як символ української військової розвідки (хижий птах). Впроваджений вже у незалежній Україні на противагу викоріненню радянського символу розвідки – кажана, на якого сова полює. 

Морський коник – військовий символ бойових плавців.

Лев. Цей символ характерний для Львова і Львівщини (ширше в сучасному часі – Галичини), фіксується в джерелах з часів Галицько-Волинського князівства, Галицького королівства. Зокрема лев, що спитається на скелю, присутній на Львівській хоругві під час Грюнвальдської битви. Лева використовували на кокардах, як частина зображення на прапорі (на щиті арх. Михаїла) січові стрільці, опісля герб ЗУНР. В часи другої світової війни лев був використаний як емблема дивізії “Галичина”. Із відродженням державності, при формуванні ідеї великого герба вписаний в Конституцію як один із щитотримачів. Лев присутній на емблемі 24 омбр, що базується на Львівщині.

Військове назовництво та термінологія. Народження і спадковість української військової термінології можна простежити від часів Русі через козацтво до сьогодні. 

Наприклад, з давніх руських часів – воїн, військо, дружина, князь, воєвода, стрілець, полк, лицар (через польську з німецької) тощо.

З козацьких – козак, отаман, гетьман, бунчужний, хорунжий, осавул, обозний, сотня, сотник, курінь, курінний, товариш, Січ, Кіш, джура та ін.

З часів перших визвольних змагань (початок 20 ст.) – адаптація німецької військової термінології на українську мову, зокрема впоряду. Впровадження слів – рій, чота. Вироблення традиції військових звань, яка поступово відроджується в сучасній армії.

Часи ОУН та УПА привнесли нам ще кілька нових слів у військовій термінології, напр. боївка.

Про історію та традицію українського впоряду рекомендуємо статтю Ю. Юзича “Українська муштра – від Хмельницького до Петлюли

Отже, у НПВ та ВПВ варто запроваджувати традиційне українське назовництво та терміни під час проведення вишколів, таборів, змагів, ігор, зокрема як це відбувається в Пласті чи грі “Джура”. Також варто відроджувати український впоряд, продовжуючи традиції перших визвольних змагань, УПА.

 

Військові головні убори – традиція і сучасність. Що було і що можна відроджувати і впроваджувати в сучасних військових формуваннях, почесній варті та військово-патріотичному вихованні.

З Руських часів в символах використовується сферичноконусний або яйцеподібний шолом норманськогочернігівського типу або з напівмаскою як впізнаваний образ.

З козацьких часів можна впроваджувати в почесну варту певні елементи головних уборів (козацьких шапок). Але основне, що народило традицію українського військового головного убору – це мода на V-подібний розріз на шапці спереду, що був в козацькі часи, був використаний при створенні військових кеппі січових стрільців в 1916 році О. Катамаєм та Л. Лепким. Пізніше така кепка отримала назву “мазепинка”.

Хоч спроби відродити цей головний убір в ЗСУ були ще в 1990-х роках, але реально це відбулось після 2014 року із початком війни на Сході України. Але в середовищі патріотичних виховних організацій, зокрема Пласту, мазепинка існувала давно.

Варто популяризувати мазепинку в різноманітних колах НПВ, зокрема в грі “Джура”, клубах ВПВ як головний убір української військової традиції, адже він має глибокий історичний символізм.

 

Українські військові зачіски. З давніх джерел можемо простежувати наявність серед українських воїнів давньої індоєвропейської військової традиції – носити чуби та чуприни, а також голити бороди і залишати вуса (хоча бороди також носили). Це можна простежити в часи Русі, козацтва і це було відроджено і в часи Перших визвольних змагань. Тому варто і серед молоді, залученої до НПВ, молодіжних патріотичних організацій, популяризувати такі зачіски, а для старших – вуса.

 

Військові звичаї та обряди – що відомо від найдавніших часів і що збереглось чи можна відновлювати зараз і впроваджувати в сучасних збройних силах, військово-патріотичному вихованні.

Це дуже складна сфера української військової традиції, адже багато що було в усній традиції і дуже мало збереглось в джерелах (писемних, мистецьких, фалеристичних, сфрагістичних, нумізматичних).

Можемо відстежити звичай вишколювати молодих хлопців в юнацькому віці, збираючи їх у ватаги, за підсумком вишколу – обряд ініціації (випробувань). Дослідниками виокремлено обряд постригу чи пострижини як символ дорослішання, а також обряд опоясування як переходу в статус дорослого воїна – одягання поясу, зі зброєю або без неї. Пояс як символ (черес) використовується зараз на емблемі ССО.

Найбільш збереженою частиною військової ініціації напевно можна вважати складання присяги – урочистої публічної обіцянки, даної словом честі, за порушення якої – ганьба та Божа кара, а то й навіть кримінальне переслідування, а в умовах військового часу – і смертна кара.

Зараз своєрідний вишкіл із подальшою ініціацією застосовується в армії під час курсу молодого бійця, випробування на здобуття певного символічного ступеня (берет морського піхотинця, берет марун тощо).

Таку ідею варто реалізовувати в різних виховних організаціях – залучення нових членів в якості прихильників, підготовчий вишкільний курс, підсумкове випробування на готовність стати повноцінним членом, урочисте завершення випробування із присягою на прапорі та вручення якогось символу переходу в новий статус (хустка, відзнака на однострій, головний убір тощо).

Псевдонім чи друге ім’я. Це відображення давньої традиції переміни під час переходу в нову іпостась. З часів Русі зафіксовано поєднання давніх імен і християнських. В часи козацтва, під час прийому в козаки, давали нове прізвисько, а ім’я при хрещенні залишалось. Хоча можливо це не всіх стосувалось. В 20 столітті на означення цього почали використовувати слово псевдо, кличка. Це було зумовлено необхідністю приховувати свою особистість від переслідувань в умовах підпілля.

Військові вітання словами. Як це робили у давні часи, не збереглось свідчень. Але у кінці 19 – початку 20 століття народилась традиція гасла “Слава Україні” – “Героям слава”. Детальніше у статті Юрія Юзича. 

Ще варто згадати давнє вигукування на честь когось – “Слава”. Це є відображенням давньої традиції, що дійшла до нас.

Із козацьких часів дійшло вітання “Чолом, батьку” як звертання до старшого. 

Зараз після відповідних змін після 2014 року у військових статутах співіснують “Бажаю здоров’я”  та “Слава Україні”, а а також “товариші” і “панове”.

Гасла

Із новітньої націоналістичної традиції поширилось і після Революції гідності нове гасло “Слава Нації” – “Смерть ворогам”.

Давнішу військову традицію мають такі гасла “Воля або смерть”, “Перемога або смерть”, які є частиною давньої військової індоєвропейської традиції (старогрецьке – “зі щитом, або на щиті”).

В 20 столітті народилось гасло “Україна – понад усе”, яке було популяризоване в часі Революції Гідності.

Військове вітання (жести). Прикладання зігнутої правої руки до голови. Є різні версії походження цього звичаю. Із потреби відкривати забрало, притримувати головний убір під час привітального прихиляння/поклону. 

З давніх часів дійшло і інше військове вітання – піднята рука перед собою долонею до іншого. Зафіксоване ще в Римській армії, в ході європейського романтизму було відрождене в кінці 19 століття, використане в традиції пошанування прапору в США (потім і інші наслідували), скаутингу. Але після використання його у фашизмі і нацизмі, втратило позитивне сприйняття і зараз є одним із заборонених символів у публічному просторі (в Україні діє Закон про заборону комуністичних і нациських символів)

В молодіжних організаціях варто розвивати ідею особливого організаційного вітання, яке б слугувало колективним маркером ідентичності, “згуртованості”.

Звичай вітати командира, наставника, провідника організаційним вітанням. Це варто розвивати для плекання дисципліни, субординації, поваги.

Рука на серце. Цей жест зараз використовується під час виконання урочистих пісень, зокрема гімну. Джерела вказують на присутність цього жесту в Римській армії. Популяризований по світу разом із традицією вшанування прапора.

Звичай шанувати прапор, як державний, військовий, так і організаційний. Виробився цілий церемоніал пошанування прапору, про що можна прочитати тут

Традиція джур/чур, військових слуг (пажів). Зафіксована ще в джерелах Руських часів (отроки), в козацтві як джури/чури, відроджена в часи перших визвольних змагань. Ідея полягає в тому, що молоді хлопці, які хочуть стати на шлях воїна, знаходять собі наставника із числа воїнів, в кого переймають науку та традиції, натомість, допомагають/служать йому. Або навпаки досвідчені воїни вишуковували серед юнаків самих придатних і з покликанням майбутніх воїнів, та брали їх до навчання.

Може використовуватись у виховній діяльності як тимчасовий варіант наставництва/менторства або виховництва, коли дорослі, досвідченіші члени організації передають свої цінності, звичаї, досвід, знання та вміння неофітам протягом певного часу, коли вони проходять свій вишкільний курс.

Культ героїв – захисників Батьківщини. Особливості вшанування визначних героїв, воїнів, зокрема полеглих, збереження пам’яті і виховання на їх прикладах – це один із найважливіших складових української військової традиції. Із давніх часів дійшло використання червоного кольору як поминального (посипання вохрою, вогонь, червона китайка). Із дохристиянських часів – насипання курганів, що було відроджено як культ могил у 20 столітті. Встановлення на могилах воїнів козацьких хрестів. Зараз розвивається традиція встановлення поряд із могилами прапорів України, військових формувань, до яких належав воїн. Розвивається традиція окремих місць для військових кладовищ, створення пантеонів українських героїв.

Для збереження пам’яті про воїнів варто їх іменами називати військові частини, а у виховній діяльності – підрозділи молодіжних організацій (як курені в Пласті чи в Джурі). Відповідно під час виховної праці вшановувати героїв роковини їхньої смерті, інші пам’ятні, поминальні дні. Для молоді – популяризувати їхній Чин через просвітницькі заходи, змагання, вишколи, табори тощо.

 

Підтримка ветеранів та комбатантів. Ця традиція є давня, адже люди, які своєю кров’ю жертвували та ризикувати життям мають отримувати відповідну повагу і підтримку з боку суспільства, держави. Опіка над старшими воїнами в українській історії документально простежується з часів козацтва, коли існували Трахтемирівський та Межигірський монастирі для козацьких старожилів щоб віку доживати.

Зараз важливо влаштовувати побільше контактів молоді із захисниками України – ветеранами та комбатантами, зокрема сучасної війни, щоб старші були для молодших прикладом, ілюстрацією патріотизму, готовності захищати Батьківщину. З іншого боку – допомога з боку молоді ветеранам – це реалізація ідеї служіння, волонтерства, що розвиває громадянські чесноти, зокрема поваги до захисників.

 

Військові нагороди. Від давніх часів дійшов звичай нагороджувати тих, хто проявили свою хоробрість, досягли перемоги чи успіху, важливого для спільноти, держави. В Україні відроджують нагородні традиції і розвивається сучасна нагородна система. В національно-патріотичному вихованні, виховних організаціях також варто впроваджувати системи нагород як форм вирізення, заохочення, подяки за здобутки, досягнення. Хороший досвід має Пласт, де традиції відзначень і нагород існують вже більше століття. Відповідно варто виробляти та впроваджувати церемоніал нагородження.

 

Лицарський кодекс честі. Із давніх часів дійшли свідчення, що в лицарства, військової верстви були вироблені певні засади, кодекси поведінки. Ці ідеали перейшли на образ ідеального козака-лицаря як захисника “Віри і Ойчизни” в українській традиції.

Лицарський кодекс честі за традицією ліг в основу створення скаутського закону, а в Пласті – пластового. А скаути (пластуни) мали б прагнути наслідувати лицарів, стати їхнім сучасним продовженням.

Якщо узагальнено, то можемо виокремити три головні обов’язки:

  • обов’язок перед Богом та Батьківщиною. в Пласті звучить – Бути вірним Богові та Україні.
  • обов’язок перед іншими людьми. в Пласті – допомагати іншим.
  • обов’язок перед самим собою. в Пласті – жити за пластовим законом та слухатись пластового проводу.

Ця формула дійшла у девізі: “Душу – Богові, життя – Королю (Україні), честь – собі”. Що цікаво, в українському спеціальному підрозділі СБУ по боротьбі з тероризмом (в народі “Альфа”) використовується дві складових цього девізу – Життя – Україні, честь – собі.

Лицарський закон мав колись багато різних варіантів (див. статтю). В кожній виховній патріотичній організації (як наприклад є в Пласті) варто створити певний основоположний текст ціннісних та світоглядних орієнтирів, на які мав би орієнтуватись член цієї спільноти. Звісно, що вони б мали базуватись на українських патріотичних цінностях та ідеалах. Можна взяти за основу і Катехизм українського націоналіста (створений ОУН), який багатьма організаціями і використовується для ідеологічного вишколу своїх членів.

 

Військова пісня, музика і поезіявід Русі і дотепер. Що до нас дійшло, Як можна зберегти і розвинути. Це дуже важлива складова української військової традиції.

Із Руських часів дуже мало дійшло словесної пісенно-віршованої творчості – Слово о полку Ігоревім, уривки із Літописів тощо. Але і це є великим надбанням, на відображенням загальноєвропейської традиції оспівування лицарської звитяги (саги, поеми, еди – скальди, трубадури, менезінгери, в нас – бояни, співці).

Із козацтва маємо більше пісень, малюнків танців, свідчень про музику, яка існувала. Про це можемо більше дізнатись в творчості гурту “Хорея козацька

Також вважається, що танець гопак, аркан і подібні мають військово-прикладне походження. Відповідно можуть сприйматись як частина військової традиції.

Принаймні в рамках фізичного вишколу варто такі “бойові танці” використовувати, а також як елемент плекання духу товариства, побратимства тощо.

Творчість Тараса Шевченка стала натхненням для створення нових патріотичних пісень, це був переломний момент, який надихнув інших, зокрема і Чубинського на написання віршу “Ще не вмерла Україна”, що став нашим державним гімном.

Найбільший військово-пісенний спадок маємо вже у 20 столітті, коли творились пісні січового стрілецтва, повстанські пісні. Гімн ОУН, створеним О. Бабієм в умовах підпільної боротьби, тепер став Маршем Нової Армії, який варто популяризувати як ключову сучасну військову пісню.

Із відродженням державності, з кінця 1980-х років з’являється велика кількість пісень на військову тематику, про військових, а після 2014 року – чимало нових творів, які відображають сучасну героїчну сторінку боротьби. Сучасні військові пісні, народжені в АТО – це цілком нова пісенна спадщина, яку варто популяризувати серед молоді. Наприклад проєкт “#Піснівійни https://pisni-vijny.org.ua/ 

Збірки українських військових пісень різних часів можна подивитись на сайті https://www.pisni.org.ua/ 

 

Отож, елементи української військової традиції є дуже важливими для змістовного наповнення національно-патріотичного виховання. Важливо їх вивчати, переймати, популяризувати і впроваджувати на рівні вироблення звички і поваги.

 

Рекомендовані джерела:

Методичні матеріали до Дня захисника та захисниці України від УІНП https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/viyskovym/metodychni-materialy-do-dnya-zahysnyka-ukrayiny 

Отич О.М. Військові традиції і звичаї як чинники підвищення якості вищої військової освіти. Вища освіта України (Науковий та науково-методичний часопис), Том 1 (3). стор. 59-63. ISSN 2078-1016

https://lib.iitta.gov.ua/6859/1/%D0%9E%D1%82%D0%B8%D1%87_%D0%9E_%D0%9C.pdf  

Карпов В. Українська звитяга в символах https://nakkkim.edu.ua/images/vidannya/Monografii/Karpov_V_V_Ukrayinska_Zvytiaga.pdf 

Козацькі прапори https://kampot.org.ua/history_ukraine/kozactvo/341-kozacki-prapori.html   

Нова айдентика українського війська: як реалізується ідея https://novynarnia.com/2020/10/14/nova-ajdentyka1/ 

«Брендування» Українського війська: муніципальна геральдика як акцент на унікальність https://www.ukrmilitary.com/2019/08/munizcypalna-symvolika.html?m=1 

Брендування» українського війська: кому які кольори використовувати

https://www.ukrmilitary.com/2018/05/patch-colors.html?m=1 

Берет як елемент військового однострою: історія появи, загальносвітові тенденції та ЗСУ

https://armyinform.com.ua/2020/07/beret-yak-element-vijskovogo-odnostroyu-istoriya-poyavy-zagalnosvitovi-tendencziyi-ta-zsu/ 

Мілітарні прапори України, бібліографічний показник http://old.zounb.zp.ua/sites/default/files/pdf/2016/08/militarni_prapori_ukraini.pdf 

геральдика ДШВ https://mil.in.ua/uk/heraldyka-desantno-shturmovyh-viysk-zbroynyh-syl-ukrayiny/ 

Формування назв військового одягу в українській мові  https://iul-nasu.org.ua/wp-content/uploads/2021/04/yatsenko.pdf 

Яценко Н. О. Основні етапи становлення української військової термінології / Н. Яценко // Українська мова. – 2007. – № 3. – С. 74-79.

Яремко Я. Нариси з історії української військової термінології / Ярослав Яремко. – 2-ге вид. – Дрогобич, 2012. – 403 с. http://cheloveknauka.com/v/549950/a?#?page=1 

Сидоренко Л. Особливості військово-історичних традицій у збройних силах україни https://vim.gov.ua/pages/_journal_files/26.04.2020/pdf/VIM_27_2020-144-154.pdf 

Розвиток бойових традицій в українській армії http://www.pollawlife.com.ua/2015/07/blog-post_20.html 

Військові привітання: з історії до наших днів http://imzak.org.ua/articles/article/id/1460

Звертання і команди в українському війську: історія та сучасність http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/11756/Chutkovska_Zvertannia_i_komandy.pdf?sequence=1 

Середньовічний меч як традиційна ознака військово-рицарського стану на українських землях http://knife.org.ua/medieval-sword/ 

Новини про виставку “Воїни: історія українського війська” про історію військових формувань від часів Русі до сьогодення https://uinp.gov.ua/pres-centr/novyny/lokalna-pamyat-vidkryttya-vystavky-pro-militarnu-tradyciyu-ukrayiny-ta-inshi-novyny-z-regioniv Виставку можна скачати за посиланням

Реставрація бренду Армії УНР https://youtu.be/vlCjYpQuU-Y 

Перспективи відродження армії УНР в ЗСУ https://youtu.be/W1K8Wu7tYbs

Стартовий набір виховника юнацтва

СКОБ!
Стартовий набір пластового виховника УПЮ, це пака з матеріали які допоможуть тобі почати твою виховницьку діяльність
У ній ти зможеш знайти, ігри, літературу, набори сходин та деякі інструкції
Тож ось і вона, пака, приємного користування

П.С. Якщо маєш пропозиції по її наповненню, або маєш якісь корисні матеріали, поділись з нами, заливай їх сюди 

 

Формування національної ідентичності в контексті патріотичного виховання

 

Вступ

Події на Сході України багато у чому стали результатом недостатньої уваги влади до формування патріотичної свідомості у громадян, зокрема молоді,  результатом недостатньої уваги влади до формування патріотичної свідомості та національної самоідентифікації у громадян.

Ситуація змінилася в 2015 році, коли Президент затвердив Стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки. Прийняття Стратегії знаменувало собою початок етапу, коли виховання молоді стало предметом підвищеної уваги у нашій державі.

За результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у серпні 2017 року, 83% опитаних зазначили, що вважають себе патріотами своєї країни. У порівнянні з аналогічним періодом 2014 року загальна кількість патріотично настроєних громадян майже не змінилася. Лише 10% висловили протилежні міркування, ще 7% не змогли дати відповіді на це питання.

У всіх макрорегіонах України, кількість тих, хто вважає себе патріотом України перевищує 75%: на Заході таких 88%, у Центрі – 84%, на Сході – 83%, на Півдні – 77%. Водночас у південних областях 18% опитаних заявили, що не можуть говорити про себе, як про патріотів своєї країни. На Сході таких респондентів – 11%, у Центрі – 8%, на Заході – 5%. Чим старші респонденти, тим більше серед них тих, хто вважає себе патріотом.

 

 

На питання, чи відчуваєте гордість від того, що ви – українець, більшість громадян відповіли ствердно.

За результатами дослідження, Міжнародного республіканського Інституту США, яке проводилось на контрольованій українським урядом території у січні-лютому цього року. найбільш пишаються своїм українським походженням мешканці Львова (92%), Луцька (91%), Тернополя (90%).

Навіть у містах, що посіли останні сходинки рейтингу “гордий бути українцем”, переважна більшість населення визнала гордість називатись громадянином своєї країни.

У Сєвєродонецьку 71% респондентів сказали, що відчувають гордість від того, що вони є українцями, у Запоріжжі – 72%, а в Маріуполі – 68% опитаних сказали, що вони відчувають “гордість” або “швидше гордість” від того, що вони українці.

 

 

 

Спираючись на власний довід, можу сказати, що сьогодні на Сході України відсоток патріотично налаштованих та вмотивованих громадян не такий вже і малий у порівняні з іншими регіонами але цінність їх  набагато більше, бо це свідомий вибір в умовах дійсності та політичних вподобань усіх груп.

 

Роль Пласту у патріотичному вихованні

Мета “Пласту” – сприяти всебічному патріотичному самовихованню української молоді на засадах християнської моралі. Самовиховання – це процес постійної праці над собою. Самовиховання означає, що пластова молодь остаточно відповідає за свій всебічний розвиток та вироблення власного характеру. Це поняття включає добровільне прийняття присяги про суворе дотримання пластових обов’язків. Праця в групі є невід’ємною частиною самовиховання і включає вміння спільно діяти, організовувати й проводити пластові заняття, дбаючи один про одного та про досягнення спільної мети.

За задумом О. Тисовського, виховання в “Пласті” повинно бути безперервним від восьми років і до самої старості для тих, хто пов’язав з ним свою долю. Організація поділялась на такі чотири вікові категорії : пластовий доріст – діти 8–12 років, з якими проводили заняття індивідуально, готуючи їх до вступу в організацію; пластуни – підлітки 12–18 років, з яких і формувався сильний духом і тілом українець; старші почесні пластуни – юнаки і дівчата, які після закінчення середніх навчальних закладів вступали в самостійне життя, не пориваючи зв’язків з “Пластом”.  У сучасному вигляді Пласт має вже повністю софрмований Улад  Пташат, віком від 3 до 5 років і Улад Пластових Новаків/Новачок, який займається вихованням дітей  від 6 до 12 років. Улад Старших Пластунів/Пластунок – це четвертий за віком улад. Це виховна спільнота української молоді у віці від 17 до 31 року життя. Улад Пластового Сеніорату є інтегральною частиною Пласту та творить четверту його організаційну формацію для здійснення завершуючого етапу пластування.

Головними завданнями “Пласту” є : всебічне патріотичне виховання української молоді; розвиток її моральних, духовних і фізичних здібностей; вишкіл молоді на свідомих, відповідальних та повноправних громадян з допомогою виховних методик та на ідейних основах “Пласту”, які базуються на пластовій присязі, пластовому законі і трьох головних обов’язках пластуна; плекання серед молоді традиції предків, розуміння їх історії, культури, ідей. Три головних обов’язки пластуна — зобов’язання, які бере на себе пластун, складаючи пластову присягу. Ці обов’язки, наче три дороговкази, мають закарбуватись пластунам у пам’яті, показувати пластовий шлях у щоденному житті: бути вірним Богові та Україні; допомагати іншим; жити за пластовим законом і дослухатись пластового проводу.

Вірність Богу вимагає від пластуна не лише віри в Бога, але й ведення морального особистого життя. Вірність Богові пластуни виявляють справами, поводячись згідно з моральними правилами та виявляючи любов до ближнього. Вони відчувають обов’язок дбати про інших у родині, школі, гуртку, шанують усе створене Богом, визнають гідність людини, піклуються про природу. Пластуни розвивають відчуття краси і дотримуються естетичних норм у своїй поведінці, мові, зовнішньому вигляді, нікого не принижують. Пластуни шанують Бога згідно зі своїм віросповіданням і одночасно шанують право кожного на своє віросповідання. Бути вірними Україні означає вважати себе частиною української громади, патріотом держави. Вірність Україні символізована у пластовому гербі, де пластова лілея нерозлучно переплетена з українським тризубом. Україна – ціла українська спільнота, поселена на прадідівській землі та поза її межами; це, зокрема, культура, мова, церква та інші матеріальні і духовні надбання, здобуті впродовж століть українським народом. Обов’язок допомагати іншим окреслює ставлення пластуна до свого оточення, до людей і до природи. Це означає не лише виконувати громадські обов’язки, але і творити добрі вчинки з власної ініціативи. Пластуни намагаються розвиватись та ставати щораз кращими не лише заради власного успіху, але й заради суспільства, народу, держави. Українські пластуни плекають любов до української спільноти й готові працювати заради її добра. Вони є також корисними громадянами держави, в якій проживають. Пластуни ставлять собі високі вимоги у підтриманні пластових ідеалів і в розвитку своїх здібностей. Вони постійно працюють над удосконаленням свого характеру в школі, у “Пласті” й поза “Пластом”, стараються здобути різні вміння та глибокі знання. Поставлені вимоги заохочують їх до подальшого розвитку, до постійної роботи над собою. Кожний вимірює свої успіхи не тільки мірилом інших, а й своїм власним, кожний змагається з собою, аби наблизитися до міри своїх здібностей або природної обдарованості (до свого потенціалу).

Пласт був заснований у період відсутності української державності. Слово “Україна” означало ідею – ідею, що повинна існувати українська держава. Це поняття містило в собі твердження, що існує український народ, українські землі, українське суспільство, українська спадщина та мова. Але де б вони не жили, пластуни вважають себе частиною української спільноти і дбають про її добробут. Українська спільнота включає громадян з України та українців, які живуть поза межами України.

 

Національна ідентичність

Національна ідентичність — це персональна ідентичність або відчуття приналежності до певної держави чи нації. Це сенс «нації як  цілого, представленої самобутніми традиціями, культурою та мовою». Національна ідентичність може означати суб’єктивне відчуття, яке людина поділяє з групою людей про націю, незалежно від законного статусу громадянства.

Усвідомлення та осмислення власної ідентичності є одним з найважливіших мотиваційних чинників поведінки. Жоден із членів нації не знає й ніколи не знатиме всіх своїх співвітчизників, але між ними існує анонімна й символічна солідарність, сила якої буває дивовижною, особливо в періоди тяжких випробувань. Національна ідентичність або національна самосвідомість – одна зі складових ідентичності людини, пов’язана з відчутною їм приналежністю до певного етносу чи нації. Національна ідентичність – це почуття «нації як зв’язкового цілого, представленого унікальними традиціями, культурою і мовою» . Національна ідентичність не тотожна поняттям національності або громадянства, хоча вони можуть бути чинниками, що мають на неї сильний вплив.

Національна ідентичність не є природженою рисою. Вона виникає з набутого усвідомлення спільності культури, історії, мови з певною групою людей. До цього може додатися почуття приналежності до певної держави, прихильність до її  національної ідентичності, національної ідеї та державних символів.

Національна ідентичність може бути багаторівневою і складеною. У малих народів, що не мають власної державності, нерідко має місце національна ідентичність, що комбінує регіональну етнокультурну ідентичність з більш широкою національною ідентичністю, пов’язаної з політичною нацією і державою. Національну ідентичність мігрантів може визначати як їх походження, так і самоідентифікація з їх новою державою і його культурним середовищем.

На певних етапах розвитку в рамках однієї і тієї ж етнокультурної групи можуть конкурувати кілька проектів національної ідентичності. У деяких контекстах поняття «національна ідентичність» вживається у відриві від індивіда, як якась сукупність рис і установок, властивих  групі людей.

Роль національної ідентичності є неодмінним фактором стабільного і стійкого існування держави. У критичних ситуаціях вона визначає подальше виживання країни. При відсутності сильної національної ідентичності настає криза в роботі політичних інститутів: корупція починає приймати неконтрольовані розміри; місцеві еліти проводять політику, спрямовану на досягнення автономії або незалежності; громадяни прагнуть емігрувати з країни. На перший план виходять кланова, релігійна, сімейна, етична ідентичності. Відбувається ослаблення внутрішнього суверенітету держави, яке призводить до його стагнації і кризи розвитку.

 

Процес формування національної ідентичності

Формування національної ідентичності (свідомості), – це тривалий, суперечливий, спорадичний процес, детермінований як чинниками соціоісторичного буття, так і зміною самоідентифікації еліти, роль якої у націєтворчому процесі не варто применшувати. Адже, говорячи про ідеологію націєтворчого процесу, слід говорити перш за все про тяглість корпоративної самосвідомості еліти, яка трансформується у відповідності з процесом конструювання суспільних понять та ідентифікаційних критеріїв.

Національна ідентичність визнана науковою спільнотою і громадськістю домінуючою в системі колективних ідентичностей. Національна ідентифікація поєднує два взаємопов’язаних процеси (зрізи):

1) усвідомлення певною історичною спільнотою себе як окремішного цілого зі своєю територією, населенням, історією, культурою, державністю, побутом, звичаями, традиціями, ментальністю та іншими атрибутами національного буття;

2) ототожнення (співвіднесення) окремими людьми чи їх групами себе з тією чи іншою національною спільнотою. Тобто для того щоб людина могла віднести себе до якоїсь нації, – необхідно, щоб ця спільнота об’єктивно сформувалася як національне утворення і саморефлексувалась, усвідомила себе в такому статусі. Перший процес відбувається через співвіднесення, ототожнення нацією своїх власних визначальних характеристик із тими ознаками, критеріями нації, які склалися на загальнолюдському рівні, розкривають зміст поняття “нація”. Другий із названих процесів передбачає наявність таких моментів: а) дійсне існування певного національного утворення; б) знання індивідом чи групою людей про існування такого утворення і його специфікуючі характеристики; в) сама ідентифікація, співвіднесення, порівняння, ототожнення себе з нацією як її елементом. Очевидно, в процесі національної ідентифікації задіяні й інші суттєві чинники: державність (рівень її розвитку, форма державного правління, політична культура), мова, традиції, звичаї, символіка, архетипи поведінки, особливості господарювання й побуту, тип ментальності, загальноприйняті моральні норми і приписи, панівна ідеологія, ідеал суспільного розвитку, домінуючі інтереси, геополітичні прагнення та ін. Національна ідентичність як суспільний феномен активно впливає на життєдіяльність національної спільноти. Можна виділити кілька основних внутрішніх і зовнішніх функцій, які вона виконує в суспільстві.

До зовнішніх функцій національної ідентичності належать, насамперед, такі:

1) територіальна (нація ідентифікує себе з певною територією, яку вона демаркує і захищає від зовнішніх посягань інших суб’єктів міжнародної політики);

2) зовнішньоекономічна – визначає тип, зміст, форму, напрями, принципи, стратегію зовнішньоекономічних зв’язків (ідентифікаційні характеристики нації значною мірою зумовлюють як її прагнення в зовнішньоекономічних зв’язках, так і відповідну реакцію на її домагання з боку потенційних партнерів). Яскравим прикладом тут є вибір свого часу Україною між Євросоюзом і створюваним Росією Єдиним економічним простором чи Митним союзом. Ідентифікуючи себе як європейську націю, Україна схилилася до інтеграції з ЄС, що позбавило її загрози потрапляння в черговий раз під протекторат Росії, викликавши цим шалену агресію останньої щодо нашої суверенної держави;

3) геополітична – відповідно до самоідентифікації нації країна формує свою стратегію взаємин із зовнішнім світом: дотримуватися нейтралітету, проявляти агресивність, вступати в політичні блоки тощо. До внутрішніх функцій національної ідентичності належать такі як:

1) згуртування членів спільноти довкола загальнонаціональних цінностей і завдань;

2) розбудова соціальних зв’язків, їх оптимізація, гармонійне поєднання взаємодії різних елементів соціальної структури;

3) сприяння самовизначенню особистості, колективів, різних спільнот та їхній самореалізації. Чітка національна ідентифікація дає змогу громадянам та їхнім спільнотам “знайти себе” – зайняти ту нішу і позицію в системі життєдіяльності нації, яка є найбільш адекватною їхнім потребам і водночас можливостям.

 

Практичний досвід та імплементація

Концептуально цей розділ слід поділити на три приципові блоки:

  • Власний досвід
  • Імплементація в виховну методу
  • Поради та рекомендації

Власний досвід – самоусвідомлення та розуміння власної ідентичності, крізь призму внутрішніх пошуків, переживань. Акцентуючи увагу на тому, що  ти є частинкою великого руху, мета якого успіх та добробут нації. Тільки коли впорядник сам пройде цей етап, прийме для себе ті базові засади, тільки тоді він зможе ділитись та передавати і навіть виховувати справжнього ціннісного громадянина – патріота своєї держави.

Аналізуючи власний досвід, з урахуванням, специфіки регіону, де я народився і виріс слід виокремити декілька важливих чинників:

  • Виховання
  • Оточення
  • Цінності

Консервативне виховання – формує дисципліну, повагу до старших, любов та повагу до праці, базові життєві дефініції, наприклад усвідомлення дружби.

Від концепції до втілення у реальне життя будь-яка ідея може зазнати суттєвих змін. А коли йдеться про втілення системної політики в окремій сфері – додаються й інші чинники, які можуть ускладнити процес комунікації будь-яких реформ чи нововведень. Подібна ситуація спостерігається і в сфері національно-патріотичного виховання, адже йдеться не лише про концепції та теоретизування на загальнонаціональному рівні, а й про цілком реальне їх втілення у життя на регіональному, місцевому рівні.

І в цьому контексті cлід розглянути два важливих аспекти.

По-перше, визнати, що національно-патріотичне виховання – це не лише питання, яке стосується галузі освіти, шкільництва. Адже розуміння та сприйняття цінностей держави, в якій живе громадянин, важливе у будь-якому віці. Особливо чітко українці усвідомили це у 2014-му році, коли стало зрозуміло, що ворожа пропаганда «б’є» по розумах людей далеко не шкільного і часто не лише студентського віку. Страждають люди й середнього, і старшого віку, які поступово перестають розуміти, що таке національна складова. Тож процес національно-патріотичного виховання слід суттєво розширювати й у віковому, й у міжсекторальному сегментах, щоб охопити якомога більше людей за сферами діяльності, їхніх інтересів. І звісно, попри наявність власних особливостей, кожен регіон України має діяти у рамках основних концептуальних засад, які закладені у державну стратегію національно-патріотичного виховання.

По-друге, саме від фахового менеджерського підходу залежить, наскільки ефективно відбуватиметься комунікація під час втілення ідей у контексті форумвання національної ідентичності у молодого покоління,  взаємодії «центр – регіони». Саме тому логічно почати комплексне втілення концепції національно-патріотичного виховання із налагодження системи міжсекторальних зв’язків та подальшої взаємодії із органами місцевого самоврядування.

У квітні поточного року Міжвідомча комісія із національно-патріотичного виховання оновила свій склад та найближчим часом розпочне роботу, метою якої є налагодження взаємодії між різними центральними органами виконавчої влади задля забезпечення реалізації плану дій із втілення Концепції національно-патріотичного виховання.

Водночас, у зв’язку із процесами, що тривають у новостворених районних державних адміністраціях (формування структури, перегляд повноважень, кадрове забезпечення тощо), не створено координаційні ради з питань національно-патріотичного виховання при районних державних адміністраціях Донецької, Львівської, Одеської, Полтавської, Івано-Франківської областей. На сьогодні здійснюється формування структур місцевих державних адміністрацій, тому одним із основних завдань є збереження мережі аналогічних структурних підрозділів на районному рівні та сприяння створенню відповідних підрозділів на рівні територіальної громади, що стане можливим шляхом внесення змін до Закону України «Про місцеве самоврядування», а також постанови Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2012 року № 606 «Про затвердження рекомендаційних переліків структурних підрозділів обласної, Київської та Севастопольської міських, районної, районної в м. Києві та Севастополі державних адміністрацій». Законодавча ініціатива щодо змін у ЗУ «Про місцеве самоврядування» вже розроблена Мінмолодьспорту для розгляду у парламенті.

 

Власний досвід

Слід вказати, що під час виховання молоді надзвичайно важливим елементом є власний приклад. З огляду на досвід, який я маю, можу затвердити, що найперше з кого юнацтво буде копіювати поведінку буде сам виховник.

У контексті патріотичного виховання це може бути пластова пластова, розуміння власної історії а також вміння розповідати та описувати найважливіші події державотворення.

Аналізуючи власний досвід виховання молоді, а саме юнацтва віком з 12 до 16 років можна виокремити важливі параметри.

Параметр перший – ідентичність.

Для дітей, які приймають рішення приєднатися до Пласту так само як і для їх батьків вже не стоїть питання національної ідентичності. Пласт є національна скаутська і єдина конкурентно спроможна організація в даному сегменті. Незважаючи на те, що Пласт, як організація веде свій початок з західної, частково з центральної України, тренд останніх років вказує на пробудження інтересу та активізацію до національного скаутингу і на сході нашої країни. Такі спостереження підтверджуються активним розвитком осередків у Харківській, Полтавській, Сумській, Луганській та Донецькій областях відповідно. З цього випливає і другий аспект, бо коли є усвідомлення власної ідентичності слід прийняти свідомий вибір.

Параметр другий- свідомий вибір

У реаліях сходу, найбільшу цінність і мотивацію показують саме ті, хто вирішив свідомо приєднатися до організації а таких, з огляду на власні спостереження, тотальна більшість.
Це означає, що батьки вже ознайомлені з базовою концепцією діяльності Пласту і цілком розуміють чим буде займатись підліток.

Параметр третій – лідерство

Пласт – організація, яка покликана виховати провідну частину населення. Громадський, корпоративний та державний сектор потребує молодих та енергійних, ціннісних та щирих людей нової генерація. Саме Пласт дає можливість отримати та розкрити лідерський потенціал вже з дитинства.
Беручи на себе відповідальність, майбутній провідник вишколює необхідні риси та компетентності.

 

Приклади проведення ігор та заходів

  1. Міжстанична Спартакіада ім. Віктора Гурняка. Вона проводиться нашою станицею щорічно і має національно-патріотичне спрямування. Цей захід був проводиться у 2 етапи: спортивно-ігровий та скелелазний. У перший день юнацтво та гості  змагаються в командних видах спорту (футбол, волейбол) та складають норми ВФВ. Далі невеличка мандрівка до місця таборування, а там – пластова вечерю та ватра.У другий день програма  спрямована на скелелазіння та мистецько-інтелектуальний розвиток. Зокрема, ігри, квест, інтелектуальний змаг та змаг зі скелелазіння.
  1. Історична ігри: «УПА – відповідь нескореного народу», «Українська революція 1917-21 рр. Сто років боротьби» яка розроблена Українським інститутом національної пам’яті. викликали величезний інтерес та схвалення, особливо серед учителів історії та учнів, які використовували гру як елемент підготовки до ЗНО з цієї теми. Окрім навчальних матеріалів, які поглиблюють знання про боротьбу Української повстанської армії проти ворогів, гра дає можливість дітям та  підліткам відчути себе справжніми командирами повстанців.
  2. Подорожі місцями ідентичності. Завдяки мандрівкам Україною ми пізнаємо свою Батьківщину. Серед таких місць однозначно буде станція Крути, що є важливою частиною української історичної пам’яті, на якій 29 січня 1918 року відбувся бій і трагічна загибель студентського куреня під Кру­тами,  що стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну.  Музей-вагон злуки УНР та ЗУНР, що відображає історичний період, коли Україна у січні 1919 року, підписала акт злуки Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки. Ця подія відбулася саме на залізничній станції Фастів. Мандрівка до  Національного заповіднику «Хортиця» розташований на річці Дніпро в місті Запоріжжя. Завдяки музеям, історико-культурним комплексам, панорамам можна дізнатись історію Хортиці ще з давніх часів, у тому числі, про її найбільш яскравий і важливий період – час українського козацтва, коли острів був колискою Запорізької Січі. Але першочергове завдання, це мандрівка – дослідження регіонального контексту, бо з любові до краю, починається любов до країни.

 

  1. Теренові змаги або ігри. Перше,що потрібно для гри – це відповідна місцевість, або ж терен. Мапа терену надається учасникам до початку гри. якими керують чотові, а чоти на рої, якими командують ройові. Всього у сотні може бути від 100 до 200 людей. Кожна з команд має 2 необхідні атрибути: назву сотні та прапор. Прапор – головна цінність сотні і його втрата означає програш у грі. У ході бою жоден учасник не має права бити супротивника. Завдання команд заволодіти та втримати, до кінця гри, прапор команди супротивника, який знаходиться в спеціальному наметі, в таборі супротивника. Виконання цієї вимоги – визнається як чиста перемога однієї з команд. Під час теренової гри сотні можуть “знищувати” гравців суперника шляхом зриву нарукавної пов’язки. Кожен “вояк” носить на руці пов’язку відповідного кольору сотні, яка є ознакою його “життя”. Втрата пов’язки “вояком” означає його “загибель”, тобто супротивник має зірвати пов’язку з руки. Зірвані пов’язки передаються у РВС і по їх кількості визначається результат гри. При встановленні результатів змагань РВС використовує шкалу оцінки. Перемагає сотня, яка набрала більше балів або здобула абсолютну перемогу. Бали нараховуються за кількістю пов’язок, що їх передадуть у РВС представники “ворогуючих” сотень.

 

Висновки

Таким чином, проаналізувавши основні ознаки (характеристики) національної ідентичності як «політичного і соціокультурного конструкту», можливо результувати наступні положення: перше: національна ідентичність є політичним і соціальним конструктом, який формується національними елітами і створюваними ними інститутами, насамперед – державою. Проводиться історична політика, мовна, символічна політика, конструювання образу «іншого» та ін., що спрямовано на створення системи ідентифікації з «єдиним цілим» (державою), а також формування загального культурноісторичного і політичного простору; друге: основою національної ідентичності виступають загальні політичні цінності, почуття приналежності індивіда до держави (політичної спільноти), незалежно від його етнічної приналежності, що розділяються громадянами як культурні норми, визнання індивідом прав і обов’язків у відношенні до інших членів спільноти, рівність громадян перед законом і громадянська культура. Національна ідентичність окреслює територіальне простір нації; третє: національна ідентичність формується паралельно з процесами національно-державного будівництва. Нація є «продуктом» довгого і складного процесу історичного розвитку; четверте: національна ідентичність у своїй основі має духовні та культурні підстави, що формують національну картину світу – систему уявлень, заснованих на певних національних цінностях, традиціях, світогляді, що підтримує «почуття причетності до єдиного політичного співтовариства»; п’яте: феномен національної ідентичності взаємопов’язаний з етнічним. Етнічний компонент є складовою конструкції нації (первинним в самовизначенні людини і досить стійким протягом життя). шосте: національна ідентичність є найважливішим засобом легітимації і делигітимації влади, політичного режиму і держави, як інституту, який претендує на втілення національної ідентичності та національних інтересів. сьоме: національна ідентичність – це потужний фактор консолідації політичної спільноти. У процесі ідентифікації індивід ототожнює себе, тобто відчуває почуття причетності до своєї групи (спільноти) і держави, визнаючи групові цінності і цілі як «свої» (національна ідентичність як емоційне переживання своєї приналежності до національної політичної спільноти), і відокремлює від «іншої» політичної спільноти; восьме: національна ідентичність пред’являє зобов’язання до «носія ідентичності»: прийняття сторони своєї нації в конфліктах з іншими націями, на індивідуальному рівні передбачається громадянська відповідальність та активна громадянська позиція; прийняття відповідальності за вчинки, що здійснюються в ім’я своєї нації іншими її представниками; перевага загальнонаціональних інтересів перед особистими (вищий ступінь актуалізації національної ідентичності); дев’яте: національна ідентичність конструюється за допомогою дискурсу націоналізму. У цьому випадку виклик нелегітимним урядам може бути кинутий від імені нації; десяте: процеси глобалізації, інтеграції впливають на національну ідентичність, знижуючи її значимість в системі ідентифікації.

 

 

 

Використані джерела

  1. Соціологічна група «Рейтинг».
  2. Міжнародний республіканський Інститут, США.
  3. Гоменюк І. Історія Пласту / І. Гоменюк, В. Стецько. – УСО. – Стрий, 2000.
  4. Стаття від Укрінформ «Як виховати патріотизм на місцевому рівні».

 

 

“Формування та контроль неформального кола спілкування всередині гуртка за участі виховника”

Вступ

 

   При роботі з гуртком певний період (2-3 роки), юнацтво здобуває вищі ступені, проходить низку вишколів, заходів, організовує вже свої проекти і таким чином весь цей час грають у Велику гру, дотримуються її правил та законів. Впорядник/впорядниця спираючись на Правильний УПЮ (де описані повноваження діловодів, форми занять гуртка) проводить сходини (заняття) з гуртком належним чином. Але у сучасному світі юнацтво важко зацікавити лише заходами, сходинами ( особливо, якщо сходини тільки 1 раз на тиждень) інтерактивними методами, їм потрібні також неформальні збірки і зустрічі. 

    Трапляються моменти, коли дитина приходить до Пласту, займається, їздить на заходи, а потім їй перестає бути цікаво і вона відходить. 

     На мою думку, виховнику варто приділяти гуртку увагу і поза пластовими заняттями. Наприклад збиратися без одностроїв у кіно, грати у настільний теніс, ходити на каву і при цьому відкритіше спілкуватися на різні теми, які їх цікавлять.

Тоді юнацтво зрозуміє, що гурток є і за межами сходин або заходів і також це ще краще здружить їх і покращить комунікацію. 

    Дуже важливо щоб юнацтво відчувало себе вільним, щоб розуміли, що є закони, правила, меж, але що і є моменти, коли можна вийти за ці межі. 

  Але звичайно важливо впоряднику/впорядниці пояснити і навіть ввести правила таких неформальних збірок (бо вони можуть вийти з під контролю і перенестися на заходи, вишколи). 

 

  Приклад з мого юнацтва

 

У гуртку, у якому я юнакував, відбувалися сходини 1 раз на тиждень. З часом нам стало не вистачати того часу. І ми почали зустрічатися по 3-4 рази на тиждень. Ходити грати в приставку, кататися на роликах та і просто так. І завдяки цим неформальним зустрічам ми ще краще здружилися і коли вже перейшли в старшопластунство (вікова група 18+), всі були кращими друзями з якими і в вогонь і в воду.

 

  На мою думку, неформальне коло спілкування корисне тим що:

  • Покращує комунікацію в гуртку, дає можливість юнацтву краще розкритися один перед одним;

Наприклад:  Впорядник може призначити юнака/ку в грутку,  який/ка буде відповідати за організацію збірки гуртка в різних місцях ( кафе, кіно, настільні ігри);

  • Дає розуміння, що є свобода, а не тільки обмеження та правила;

Наприклад: На цих збірка юнацтво може не обмежувати себе в дисципліні, відкритості, а також втілювати свої бажання і ідеї 

  • Створює у гуртку команду і мотивує переходити в старшопластунство та набирати гурток;
  • Знаходиш найкращих друзів на все життя. 

 

 

Приклади проведення неформальних ігор та заходів:

Футбол

Мета: фізичний розвиток, вправи на свіжому повітрі, командотворення

Вік: 14-18 років

Обладнання: мяч, футбольне поле, маніжки, вода, аптечка, футбольна форма, свисток

Час: 2 год ( в залежності від фізичної спроможності гуртка)

  1. Дати завдання гуртковому проводу домовитись про оренду поля
  2. Писарю скласти виряд та викласти інформацію про місце та час збірки. Ознайомити з правилами гри;
  3. Скарбнику підготувати реманент: мяч, маніжки, насос, воду і т.д; 
  4. Гуртковому та судді проконтролювати присутність гуртка.
  5. В перерві після 1 тайму провести гутірку про історію зародження футболу в світі.
  6. Після гри гуртковий похід до піцерії і обговорення гри.

Мене непокоїть те, що в коробці

Мета: єднання учасників групи, обговорення спільних проблем, формування сприятливого психологічного клімату.

Кількість учасників: 5-8

Тривалість: 30-45 хвилин

Хід виконання:

  1. Попросіть учасників групи анонімно записати на окремих папірцях одним – двома словами те, що їх зараз турбує або непокоїть: контрольна робота, конфлікт у гуртку, підготовка проекту, особисті переживання тощо.
  2. Усі аркуші складіть в одну коробку.
  3. Запропонуйте кожному учаснику навмання обрати аркуш і, описавши занепокоєння іншого, запропонувати свій спосіб розв’язання проблеми.
  4. Намагайтеся обговорити всі проблеми.
  5. Вправу буде закінчено тоді, коли в коробці не залишиться папірців.

Правда-брехня

Мета: знайомство інших зі своїми вміннями, навичками та здобутками, створення приязної атмосфери в гуртку

Кількість учасників: 5-8

Тривалість: 20–25 хвилин

Хід виконання:

Попросіть членів гуртка по черзі озвучувати три факти про себе, один з яких є неправдою. Завдання інших — здогадатися, що зі сказаного є брехнею.

Варіація гри: кожен пише на одному стікері два правдивих факти про себе та один неправдивий. Впорядник збирає стікери та клеїть їх на підлогу або дошку. Гуртку слід здогадатися, кому належить той чи той стікер. Автор написаного самостійно зізнається, що є правдою, а що – ні.

 

Чарівник

Мета: усунення проблемних ситуацій, об’єднання членів гуртка, формування сприятливого психологічного клімату.

Кількість учасників: 5-8

Тривалість: 15-25 хвилин.

Хід виконання:

Запропонуйте гуртку уявити, що вони зустріли чарівника, який може виконати три будь-які їхні бажання, що стосуються пластового життя: змінити провід гуртка, додати предмети до програми. Обговоріть з дітьми, що їм хотілося б змінити і чому, якими можуть бути наслідки таких змін, що треба зробити для того, щоб здійснити зміни в реальності

Корабельних аварій
Цілі: 

  • Дослідження процесу особистого і групового прийняття рішення. 
  • Розвиток рефлексії. 
  • Розвиток відповідальності. 
  • Навчання ефективному поведінки для досягнення згоди при вирішенні групових завдань.
  • Вивчення механізмів комунікації. 
  • Сполучені групи. 
  • Виявлення лідерів. 
  • Усвідомлення ролі лідера в груповому прийнятті рішення.
  • Умови реалізації: 

Час: 1,5-2 години. 

Обладнання: Простір, необхідне для розміщення всіх учасників.

  •  Папір і олівці. 
  •  Дошка для списку предметів або ксерокопії зі списком предметів. 
  • Кілька спостерігають за грою. 
  • Провідний, що має навички дослідження групових процесів.
  • Уважне вивчення інструкції групою 1 раз (питання по інструкції виключаються).

Інструкція:

Ви дрейфуєте на яхті в південній частині Тихого океану. Внаслідок пожежі більша частина яхти і її вантажу знищена. Яхта повільно тоне. Ваше місцезнаходження неясно через поломки основних навігаційних приладів, але приблизно ви знаходитесь на відстані тисячі миль на північний захід від найближчої землі.

Нижче подано список з 15 предметів, які залишилися неушкодженими після пожежі. На додаток до цих предметів ви маєте в своєму розпорядженні міцний надувний рятувальний човен  з веслами, досить великим, щоб витримати вас, екіпаж і всі перераховані нижче предмети. Майно що залишилося складає кілька коробок сірників і п’ять однодоларових банкнот …

Ваше завдання – класифікувати 15 нижчеперелічених предметів відповідно до їх значення для виживання: –

  • Секстант – 15 
  • Дзеркало для гоління – 1 
  • Пятігаллоновая каністра з водою – 3 
  • Протимоскітна сітка – 14 
  • Одна коробка з армійським раціоном США – 4 
  • Карти Тихого океану – 13 
  • Подушка (плавальний засіб, санкціоноване береговою охороною) – 9 
  • Двухгаллоновая каністра нафтогазової суміші 2 
  • Маленький транзисторний радіоприймач – 12 
  • Репелент, що відлякує акул – 10 
  • 20 квадратних футів непрозорого пластика -5 
  • 1 кварта пуерто-риканського рому міцністю 80% – 11 
  • 15 футів нейлонового каната – 8 
  • 2 коробки шоколаду – б 
  • рибальська снасть – 7

Короткий опис:

Провідним зачитується завдання і дається час на його виконання – 10 хвилин.

Після виконання завдання кожним учасником всі об’єднуються в пари з тим же завданням. Час – 10 хвилин. Наступні групи по 2 людини, потім по 4 чоловік, по 8 чоловік. Час – по 15 хвилин. Далі всі учасники діляться на дві рівні групи і отримують те ж завдання і час – 20 хвилин

Остання стадія – об’єднання всіх учасників в одну групу і час – 30 хвилин. Виграти можна тільки в тому випадку, якщо група прийшла до єдиної думки щодо місця в класифікації кожного з 15 предметів. Після того як група проранжувала 15 предметів в залежності від їх важливості, результат порівнюється з правильним порядком. Потім проводиться аналіз того, як це було і чому було саме так.

Зразкові питання: 

  • Які види поведінки допомагали чи заважали процесу досягнення згоди? –
  • Які риси поведінки лідера проявилися? –
  • Хто брав участь, а хто ні? –
  • Хто чинив вплив і чому? –
  • Яка була атмосфера в групі під час дискусії? –
  • Оптимально чи використовувалися можливості групи? –
  • Які дії робили учасники гри для просування своїх думок? –
  • Як поліпшити прийняття рішення групою? –
  • Хто з лідерів брав на себе відповідальність? –
  • Як група допомагала лідерові проявляти свої лідерські якості? –
  • Які механізми спілкування сприяли ефективній взаємодії учасників групи?

Підводячи підсумок розглянутому вище, хочемо відзначити, що дана особистісно-орієнтована виховна технологія являє собою розвиток ідей і методики колективно-творчого виховання за допомогою технологій соціально-психологічного тренінгу, організаційно-діяльнісних і сюжетноролевих ігор, які в значній мірі підвищують автономність особистості в групових процесах, поглиблюють механізми рефлексії та самореабілітації, сприяють цілеспрямованому особистісному розвитку, дозволяють погоджувати групові процеси та особистісні в спілкуванні, творчості, реалізації особистісних цінностей і переконань.

Центральної соціально-педагогічної категорією даної технології виступає лідерство, яке, з нашої точки зору, найбільш адекватно втілює цінності та орієнтири особистості і суспільства, виховуючи особисту активність, громадянськість і патріотизм.

Зародження і розвиток самоврядування гуртка як закономірний ефект реалізації даної технології на певному етапі дозволяє найбільш оптимально поєднувати інтереси особистісного розвитку, самовизначення і самореалізації з необхідними суспільству формами соціальної активності, підготувати висококультурного і відповідального парламентарія і виборця.

 

ВИСНОВКИ:

Також є варіант збільшення кількості сходин. Як відомо сходини відбуваються щонайменше 1 раз на тиждень, але кожен гурток може вирішити збиратися скільки завгодно разів. І тоді це може замінити неформальні зустрічі і дати такий самий ефект. 

     Коли є хлопці віком 13 років, можна розповісти їм про гурткову систему і запропонувати впровадити в гуртку.

    “Гурткова система це – адаптована і засвоєна в більшому чи меншому ступені, але основне те, що мусять бути постійні малі групи, кожна під відповідальністю провідника, і ці групи мають бути організовані як пластові гуртки.

 Візьмемо гурток, що складається з шести хлопців. Оскільки ця одиниця створена для праці, гри, дисципліни, таборування, добрих вчинків, то важливо призначити здібного, відповідального пластуна, який міг би бути провідником у цій групі. Здібний не значить, що він він має бути дуже розумний. Йдеться про те, що він  має вміти повести за собою друзів. Якості провідництва є частково, природними, а частково набутими. Природні якості дуже важливі, однак яким би досконалим не був хлопець, він не може стати справді успішним провідником, якщо не володіє тими особливими якостями – особистим магнетизмом, – що ведуть друзів в праці і грі. Набуті якості можна швидко розвинути звичайним пластовим вишколом за методом гурткової системи.”

         Гарний ефект виникає, коли старші юнаки виховують молодших або навіть стають підбратчиками. Через пару місяців дуже гарно видно, як дорослі хлопці змінюються і набувають вмінь провідників 

 

   Всі дорослі виховники є волонтерами і виділяють свій власний час для проведення сходин і за це не отримують матеріальної винагороди. І багатьом може бути складно збиратися більше 1 разу на тиждень. Але головне організувати процес,  юнацтво підхопить і самі продовжать. 

  Але як казав мій впорядник ” Покажи мені свій розклад дня і навіть якщо в тебе ЗНО, робота, 3 дітей, я знайду 1-2 години на день для проби”, тому все залежить від Вас.

  Після впровадження неформального кола спілкування,  комунікація, командна робота, мотивація організовувати, дружність в гуртку покращиться і підніметься ефективність виховної роботи. Головне, щоб діти також розуміли, що виховник 

“на їхній хвилі” і не має якоїсь межі або прірви у спілкуванні та відкритості.

   Зазначу, що у моєму гуртку розвивається неформальне спілкування і діти знають, що можна розповісти речі, про які вони не в змозі поговорити з батьками. Але і також, що є правила, яких треба дотримуватися.

Наприклад:

  • Розмови на вільні, відкриті теми, про які складно говорити з іншими;
  • Що відбувається на зустрічах, залишається на зустрічах. Тим самим діти знатимуть,  що можна довіряти цьому колу спілкування;
  • Не переносити неформальні справи на пластові заходи та сходини. Повинна бути межа, і це важливо пояснити дітям;
  • Якщо порушуються правила, можна зменшити інтенсивність зустрічей. 

 

   Ведення таких зустрічей провідником в гурткову систему дозволить краще розуміти юнаків, їх потреби та покращить комунікацію з ними. 

 

Книжечка-мотиватор до 1 проби УПЮ

Це маленька книжечка-посібник з можливістю записів та доповнень, яка допоможе впевненіше підкорити 1 пробу. У цьому файлі ти знайдеш візуально оформлену та лаконічно подану інформацію з qr-кодами на об’ємі джерела (такі, як пластовий портал, сайт станиці Львів, пластова банка та інші онлайн ресурси). Це має допомогти юначками виокремити важливе і водночас заглибитись в тему.
Такий блокнот стане чудовою підтримкою для юначок. Вони самостійно зможуть переглядати теорію, занотовувати потрібне і все це в маленькому блокноті на 50 сторінок (вся теорія на 23 сторінках та численних qr кодах +календар сходин, місце для нотаток).
Також цей посібник допоможе виховницям планувати сходини, подавати потрібну інформацію. Крім того, окремі сторінки можна використовувати просто як скріни чи роздруковувати для відповідної теми сходин.
Файл книжечки
Фото в друкованому вигляді та деталі про друк

ВАЖЛИВО!
Ця книжка адаптована саме для юначок та виховниць, зокрема львівських дівочих куренів (у книжці звертання до дівчат, а також інформація про станицю Львів та історія Львова). Проте окремі частини цієї книжки підійдуть для інших станиць та хлопчачих куренів.

Проєкти етнозаходів для юнацтва

Проєкти етнозаходів для юнацтва

 

Систематизація НПВ заходів у Пласті  вже була зроблена раніше у роботі «Практичні форми національно-патріотичного виховання за досвідом Пласту» Миколи Бігуса (https://plastovabanka.org.ua/dumka/praktychni-formy-natsionalno-patriotychnogo-vyhovannya-za-dosvidom-plastu/) тож на метою цієї роботи є дати конкретні етнопроєкти втілені разом із юнацтвом, зокрема підготовчого куреня ім.В.Каринської.

 

Етнозаходи найкраще прив’язувати до традиційних українських свят, тож для зручності подаємо народний календар, розроблений кандидаткою історичних наук за спеціальністю «Етнографія» Марією Баглай. Цей календар є універсальним, адже пояснює як вирахувати ті свята, які припадають на різні календарні дні щороку в залежності від церковного календаря.

 

Народний календар

 

Весняний цикл: від Явдохи (14 березня) до Ушестя або Вознесіння (рухоме свято, припадало на 40-ий день після Великодня, щорічно у четвер).

 

14 березня – Явдохи

«Теплий, сонячний день віщував урожай на пшеницю, льон і коноплі, похмурий – на гречку і просо»;

«Як Явдоха рясна, буде пшениця рясна».

«На Явдоху погоже – все літо пригоже».

22 березня – Сорока святих мучеників

у цей день молодь «розпочинала вулицю» – своєрідне весняне дозвілля; починали співати веснянки; зустрічали птахів, які поверталися з вирію, спеціально пекли до сорока коржиків – «жайворонків».

«На сорок святих погода, то на гречку урода».

30 березня – Теплого Олекси

виносили вулики із зимівників;

«Якщо на теплого Олекси бджоли зроблять перший обліт, буде добрий медозбір».

7 квітня – Благовіщеня

«По Благовіщеню не ворож, а хліб у землю полож, то Бог уродить».

«Яка погода на Благовіщеня, така й на Великдень буде».

«Мокре Благовіщеня – грибне літо».

Великий піст (залежав від тривалості зимових Мясниць):

Тиждень перед постом – Сирний тиждень або Масляна

Відбувалися запусти, проводили обряд «полокати зуби» (чоловіки полокали рот від скоромних страв), жінки ходили і до фіртки неодруженого хлопця чи дівчини прив’язували «колодки» (кольорова стрічка/хустина), щоб швидше заміж ішли.

«Масляна, Масляна, яка ти мала: якби ж тебе – сім неділь, а посту – одна».

Четвертий тиждень посту – Хрестопоклінний

У цей тиждень уночі зі середи на четвер «переломлювався» піст на дві половини. Пекли хлібці у формі хрестиків, які брали у поле, закопували, щоб «нива краще родила».

Шостий тиждень – Вербний, Шутковий, Квітний

«Не я б’ю, верба б’є, за тиждень – Великдень»

Неділя сьомого тижня – Великдень

Неділя після Великодня – Провідна

Поминали померлих родичів.

6 травня – день святого Юрія

вперше виганяли на пасовище худобу; обходили поля та влаштовували «качання на житніх посівах», щоб забезпечити врожайність та мати міцне здоров’я під час жнив.

10 травня – Симона Зилота

Жінки починали збирати зілля, для використання у народній медицині.

17 травня (у цьому 2018 р.) – Ушестя або Знесіння або християнська назва – Вознесіння

Пекли обрядове печиво «драбинки»; проводи весни, завершували співати веснянки.

24 травня – Мокія

«Якщо на Мокіїв день паде дощ то буде сорок днів падати».

 

Літній цикл: від Зелених свят (рухоме свято, через сім тижнів після Великодня) до дня пророка Іллі (2 серпня), який також і розпочинав.

27-28 травня (у цьому 2018 р.) – Зелені свята або християнська назва Трійця чи Зіслання Святого Духа

Прикрашали будинки, подвір’я, господарські будівлі, поля зеленим гіллям, яке називали «клечання»; оберігалися від шкідливої діяльності відьом, які «крали» молоко у корів; прикрашали дійних корів сплетеними із зеленого листя вінками (оберіг); поминали померлих родичів, а також тих, що вчинили самогубство.

Четвер після Зелених свят – «русалчин Великдень»

Проводи русалок – в народних уявленнях молоді дівчата, котрі померли неприродно смертю. Дівчата та жінки плели у цей день вінки, кидали їх у лісі на дерева промовляючи: «Провела русалочку до бору, а сама піду додому». Матері, у яких померли такі доньки вивішували біля хати полотно, вірили, коли донька прийде, щоб мала у що загорнутися.

7 липня – Івана Купала або Купала

Молодіжне святкування біля річки чи на вигоні (у тих місцевостях, де не було водойми);

«Сторожи на Калиту ворота, а на Купала – колеса» – подекуди в якості матеріалу для купальського багаття викрадали колеса від воза.

Виготовляли купальське деревце (топили у воді) та антропоморфну ляльку (спалювали).

12 липня – день святих Петра і Павла

«Зозуля кує тільки до Петра, а потім мандрикою вдавиться».

«Як по Петрі, то й по теплі».

«Святий Петро жито зажинає, святий Ілля у копи складає».

2 серпня – день пророка Іллі

Вважалося «громовим» святом, не працювали в полі, щоб не накликати біду; вже не купалися у водоймах, бо «святий Ілля літо кінчає».

 

Осінній цикл: 2 серпня (Іллі) розпочинався, а завершувався – у день святого Пилипа (27 листопада), наступного дня розпочинався зимовий піст – Пилипівка, що триває аж до Різдва.              

14 серпня – Маковія

святили мак, який використовували для різного роду сімейних та побутових потреб.

19 серпня – Спаса, Медовий Спас або християнська назва – Преображення Господнього

Святили мед, воду, сформовані букети із збіжжя (пшениці, жита тощо), фрукти, які заборонялося до цього дня їсти, особливо тим матерям, у котрих померли маленькі діти.

«Прийшов Спас, бери рукавиці про запас».

28 серпня – Перша Пречиста або християнська назва – Успіння Пресвятої Богородиці

«Як прийде Перша Пречиста, принесе сватів нечиста».     

11 вересня – Головосіки

у цей день нічого не різати, не сікли.

21 вересня – Друга Пречиста або християнська назва – Різдво Пресвятої Богородиці

у цей день дівчата просили про добрих женихів.

27 вересня – Чесного Хреста або християнська назва – Воздвиження Чесного Хреста

У цей день земля «здвигається» до зими, а в окремих місцях «роздвигається», і плазуни в ті отвори ховаються на зиму аж до Благовіщення.

9 жовтня – Івана Богослова

«Хто не посіяв до Івана Богослова, той не варт доброго слова».

14 жовтня – Покрови, Третя Пречиста або християнська назва – Покров Пречистої Богородиці

«Покрово, Покрівонько, покрий мою голівоньку».

«Хто сіє по Покрові, не має дати що корові».

8 листопада – Дмитра

«Якщо на Дмитра дощ, то на Введення снігу буде по коліна».

«До Дмитра дівка хитра, а по Дмитру – соплі витри».

21 листопада – день святого Михаїла

«Від Михайла зима морози кує».

«Як Михайло закує, то Микола не розкує».

27 листопада – Пилипа

 

Зимовий цикл свят розпочинався в день Введення (4 грудня), а завершувався – на Стрітення (15 лютого).

 

4 грудня – Введення або християнська назва – Введення у храм Пресвятої Богородиці

«Як Введення мостить мости, а Микола забива гвіздки, то люта зима буде».

«Як на Введення буде вода, то в літі буде молоко».

«Як буде на Введення в сліду вода, то на Юрія – трава».

7 грудня – Катерини

Дівчата ворожили про свою долю.

«Катерина по воді, то Різдво по льоді».

«Як на Катерини холодно, то буде голодно».

13 грудня – Андрія

Молодь збиралася на вечорниці – молодіжні посиденьки.

Обряд кусання «Калити» (побутував на східній Україні).

17 грудня – Варвари

«На Варвари ночі урвали, а дня приточили».

«Яка погода на Варвари, така й на Різдво».

22 грудня – Ганни

«Яка Ганна до ніченьки, така зима до весноньки».

«Яка Ганна до полудня, така зима до кінця грудня».

6 січня – Святий вечір, Багатий вечір, Багата кутя, Вілія

«Як на Святий вечір є зірки на небі, то будуть кури нестися, а як зір у цей вечір нема, то і не буде яєць».

7 січня – Різдво

«Який день Різдва, такий і на Петра, бо як по Різдвові, так і по Петрові».

«На Різдво гарна погода, сніг – до урожайного року».

13 січня – Меланка, Щедрий вечір

Молодь ходила ряджена у козу, Меланку, Василя.

«Якщо на Меланки сонячно й відлига, то чекай теплого літа».

14 січня – Старий Новий рік, Василя

«На Новий (старий) рік погода, буде в полі урода».

18 січня – Голодна кутя

«Яскраві зорі на голодну кутю – щедрий приплід білих ягниць».

«Як на голодний вечір темно, вродить гречка».

19 січня – Водохреща, Йордань

«На Богоявлення сніг іде – до урожаю, ясний день – до неврожаю».

«На Водохрещі день теплий, буде хліб темний».

15 лютого – Стрітення

Освячували свічки-громниці.

«Як на Стрітення півень води нап’ється, то на Юрія віл трави напасеться».

24 лютого – Власія

«Пролив Улас олії на дороги, пора зимі вбирати ноги».

 

Для кращого прикладу наводимо окремі етнозаходи успішно втілені у Харківській окрузі та станиці Харків.

 

КОЛОДІЯ

Мета: Популяризація народних звичаїв та традицій

Завдання: знайомство з весняними традиціями та обрядами; а також з регіональними особливостями Слобожанщини

Вік: 14-18 років (але можна з адаптаціями для різних вікових груп)

Обладнання: за можливості – мультимедійна презентація; обов’язково – можливість відтворення музики (телефон + колонка); маленькі колодійчики, великий Колодій і Кострубатий Дід

Час: 60-90 хв в залежності від активності групи та обладнання

  1. Розповідь про свято. Його атрибути і особливість слобожанського варіанту. В нашому регіоні роблять не опудало баби, а Кострубатого Діда, котрого не палять, а або топлять або взагалі лишають як почесний атрибут свята аж до наступного року. Серед страв переважають вареники з сиром або капустою. Млинці теж робили, але значно менше і не з каміном, а теж з сиром (налисники) + Колодійчики, маленькі колодки, що старші жінки прив’язують хлопцям до ноги як своєрідне “покарання” за те, що неодружені – 20 хв. Колодки прив’язується на самому початку свята і хлопці мають з ними провести певний час
  2. Гра на знайомство і залицяння «Стільчик» (на 1 хлопця менше, ніж дівчат і вони мають встигнути сісти на їхні коліна відразу, як закінчиться музика – 10 хв. Музика має бути швидкою і щось про залицяння. Або ж грає хтось на гітарі
  3. Закликання Весни – співання веснянок – 10 хв. Тексти веснянок треба роздрукувати або розмістити в інтернеті в групі чи надати всім посилання
  4. Танцювальна гра на вправність з колодієм та колодійчиками – 10 хв. Саме тут обігрується і сам Колодій, котрий запускає Сонце на нове Коло (Коло і дія), і дівчата мають змогу проявити свої симпатії. Саме зараз дівчата можуть зняти колодки з ніг хлопців зі словами “Володію, Володію, я на тебе маю ще надію”. Ну або ж навпаки прив’язати маленьку гілочку хлопцеві на руку з тими ж словами
  5. Підготовка імпрези на тему весни – 10 хв. На команди можна розбити рандомно, а можна Хлопці/Дівчата
  6. Імпрезка – 10 хв
  7. Гра на вправність і майстерність – 10 хв. Раніше в селах на майдані ставили стовб, зверху на нього кріпили колесо паралельно до землі. На колесо кріпили чоботи, стрічки, намиста і таке інше. Стовб або поливали водою, щоб він зледенів, або ж змащувати салом. І хлопці мали залізти на нього та відв’язати подарунок для дівчини. Проте, зараз можна замінити чимсь менш травматичним, кеглями, киданням м’ячів по мішенями (там теж можуть бути заховані призи для дівчат) або ж інша вправа.
  8. Кулінарний змаг / теорія (відділити пісні страви від тих, котрі є скоромними або ж назвати максимально велику кількість сирних справ чи пісних страв) – 10 хв
  9. Інтелектуальний змаг – 10 хв. Тут можна згадувати весняні прикмети, прислів’я, пісні або ж описувати інші народні традиції весняних свят. Логічно це робити між командами Хлопці/Дівчата
  10. Кулінарний змаг / практика (накрити стіл) – 20 хв
  11. Спалити або втопити Опудалко і поспівати, доки він горить, або ж просто поводити довкола нього хоровод, тим самим ніби починаючи нове коло – новий рік – 10 хв
  12. Чай – 20 хв

 

Благослови Мати Весну закликати

Весну закликати Зиму проводжати

Весну закликати Зиму проводжати

Зимонька в Возочку Літечко в Човночку

 

Благослови Мати Весну закликати

Весну закликати Зиму проводжати

Весну закликати Зиму проводжати

Зимонька в Возочку Літечко в Човночку

 

Благослови Мати Весну закликати

Весну закликати Зиму проводжати

Весну закликати Зиму проводжати

Зимонька в Возочку Літечко в Човночку

 

Відміна 2:

 

Благослови Мати Весну закликати!

Весну закликати Зиму проводжати

 

Ой Весно Весно що ж Ти нам принесла

Принесла нам в Хату Радості багато

В Комору Достатки на Поле Дозвілля

Зелен-розмарину на Моє Весілля

 

Відміна 3:

 

Весно Наша Весно що Ти нам принесла

Принесла Вам Літо щоб родило Жито

 

Весно Наша Весно що Ти нам принесла

Принесла Вам Росу Парубоцьку Красу

 

План-сценарій громового свята (на Івана Купала)

 

  1. Ведучий коротко розповідає присутнім про зміст свята, час його проведення та сакральну суть.
  2. Заспівна пісня «Ой високії тиночки». Всі сходяться на місце свята.
  3. Ведучий про легенду, ніби зозуля будила Перуна.

Пісня «Зозулька з Вираю вилітала». Може бути роль дівчинки-зозульки, яка в зозулястому одязі біжить по колу із дзвіночком, «будячи» Перуна.

  1. Ведучий про крилатого Перунового коня. Закликання Перуна.

Пісня «Ой коню, коню». Вихід чи виїзд Перуна. Він з мечем, молотом, щитом, списом, в «латах». За Перуном іде «військо» з шаблями, списами і т.п.. Перун об’їжджає присутніх, благословляє їх зброєю, кладучи меча на голову чи плече окремим учасникам.

Пісня «Перун іде».

Перун – дійова особа, можливо, заїжджає за встановлену заздалегідь статую Перуна, можливо, за намальований портрет Перуна, у якого «срібляная голова» і «золотії вуса», злізає з коня і відводить його. Ведучий запрошує оспівати Перуна.

Пісня «(й)А в нашого Перуна».

  1. Ведучий про Крокове колесо. Винесення і встановлення колеса – легкого макету возового колеса на втулці, що одягається на високий стовп і крутиться на ньому дівчатками за причеплені барвисті стрічки, що звисають на відстань до метра від землі.

Пісня «Кроковеє колесо».

  1. Запалення вогнища. Скандування. В центрі вогнища стовп чоловічого дерева: дуба, клена, ясена…
  2. Гра «Горю-дуб».

Присутні стають в два кола: дівчата окремо, хлопці окремо. Додола обирає хлопця, зав’язує йому очі. Він ходить в центрі кола дівчат. Спочатку хлопець кричить: «Горю!» Його запитують: «Чого гориш»? «Дівки хочу!» «Якої?» «Гарної!» Всі йдуть по колу і скандують: «Горю-горю-горю дуба, кого візьму – буде люба. Тепер ти вибирай, тепер ти далі грай». Хлопець  наосліп обирає дівчину. Зав’язує їй очі і ставить в центр кола хлопців. Вона кричить: «Горю!» «Чого гориш?» «парубка хочу!» «Якого?» «Хоч якого, аби не дурного» або «Хоч якого, та краще, як нікого», або «Хоч би й череп’яного, аби лиш не п’яного», або «Хоч губатого, аби багатого»… Варіантів безліч. Всі йдуть далі і скандують те ж саме тільки: «горю-дуб…»  і «… буде люб…»

  1. Вихід Додоли. Додола кропить учасників свята непочатою водою (три варіанти: або вода дощова, або вода з талого снігу, або вода, набрана в криниці до світання, поки ніхто ще звідти воду не брав) і тричі промовляє:

Кроплю, кроплю вас водою, щоб не зналися з бідою!

Щоб не зналися з бідою, мали щастя, мали Долю!

  1. Ведучий розповідає про зібраний у полях і ще не звезений врожай, який треба вберегти від бур і гроз. Виноситься сніп – жито, пшениця, ячмінь – що-небудь одне. Можна і три снопи – кожної культури. Сніп обноситься довкола присутніх .

Пісні «Дивувалися ліси» та «Ой снопе наш, снопе».

  1. Звертання до Паликопи, обнесення присутніх громичною свічкою.

Пісня «(й)А ти Перуне-паликопо».

  1. Покладення навхрест коцюби та рогачів – «заслона» від грози .

Пісня «Ой на горі жито». Присутні танцюють.

  1. Ведучий про заквітчування чоловіків дубовими (кленовими) вінками, а жінок калиновими (ліщиновими, липовими).

Пісня (й)У дубину, дівчата.

Виготовлення вінків просто в ході свята. Заквітчуваня присутніх і худоби (якщо вона є).

  1. Розповідь ведучого про «власний »вітер у літніх хмар і відсутність такого «власного» вітру у хмар осінніх.

Заключний танець під пісню «Ой добре хмарам».

  1. Танці під троїсті музики чи записи троїстих музик.

 

Реквізити до свята, дійові особи.

      

    Дівчинка-зозулька (зозулясте платтячко чи зозулясті крильця) з дзвіночком, кінь і «вогняні» крила для нього або малюнок такого коня в натуральну величину, Перун і меч, молот, спис, «лати» для Перуна, «зброя» для його війська, Крокове колесо – легкий макет колеса з втулкою, до колеса нав’язані кольорові стрічки так, щоб після підняття на стовп (висотою метрів два з половиною, стовп вкладається у наперед заготовлене гніздо, ямку), стрічки були не далі, ніж метр від землі, а для винесення колеса має бути ще й легка жердина метра півтора, вогнище висотою близько метра із вкопаним в центрі стовпом діаметром до 10 см із «чоловічого» дерева, щось для зав’язування очей гравцям,   Додола і національний костюм для неї та «непочата» вода для неї ж в череп’яній посудині, легкий віничок із зелені і колосків для скроплювання, сніп (снопи) збіжжя, громична свічка, коцюба, рогачі, дубове (кленове) та калинове (липове) гілля для вінків і в’язальний матеріал, записи троїстих музик.

Тексти пісень.

 

Ой високії тиночки

Ой високії тиночки, перелази низькі,

збирайтеся, подруженьки, далекі та близькі.

Збирайтеся, подруженьки, де вчора гуляли.

(й)А вже наші василечки від сонця зов’яли.

Нехай в’януть, нехай в’януть, вони повідходять,

(й)А ще наші дівчатонька (й)у вінках походять.

 

Зозулька з Вираю вилітала

Зозулька з Вираю вилітала, вона Перуна та й розбудила

Як зачув Перун голосне «ку-ку», та узяв важкий молот у руку.

Блискавки кресав і громи вергав та Зиму лиху громом подолав.

Та розбив замки всі крижанії, та узяв ключі, все золотії.

Та відкрив Небо, та пустив тепло, щоб зілля цвіло і жито росло. У-у-у!

 

Ой коню, коню

Ой коню, коню, крилатий коню! Перуна винеси та й із собою. (2)

Ой коню, коню, крилатий коню, винеси людям щастя та долю.(2)

Перун в сідельці соколом грає, він воріженьків наших долає! (2)

 

Перун іде

Перун іде, військо веде,

всьому злому, всьому злому лихо буде!

Перун іде, хмари веде,

як посієм в полі жито – гарно зійде.

Перун іде, сонце веде,

в ріднім краї  будем жити – гарно буде.

 

 (й)А в нашого Перуна

(й)А в нашого Перуна (2) срібляная голова,

золотії вуса (ой,) ще й чуприна руса.

(й)А в нашого Перуна (2) шабелина вогняна,

і молот, і лати (ой) кригу розбивати.

(й)А він на коні сидить (2), в руках ключики держить:

Небо відмикати, (ой) тепло випускати.

 

 

Кроковеє колесо

Кроковеє колесо, кроковеє колесо аж у небі стояло, аж у небі стояло.

Аж у небі стояло, аж у небі стояло, много дива видало, много дива видало.

Там дівчата ходили, там дівчата ходили і таночки водили, і таночки водили.

А за ними жіночки, (2), межи ними діточки, межи ними діточки.

А позаду бабусі, а позаду бабусі, з паличками геть усі, з паличками геть усі.

Як набігли парубки, (2), похватали всі дівки, похватали всі дівки.

Як набігли мужики, (2), споганили всі танки, споганили всі танки.

А дідусі доповзли, (2), ледве теплі полягли, ледве теплі полягли.

Кроковеє колесо, кроковеє колесо кругом села ходило, кругом села ходило.

Кругом села ходило, (2), всім по гривні давало, всім по гривні давало.

Кому гривню, кому дві, (2), а кому й по голові, а кому й по голові.

 

Скандування.

Гори, вогонь, вогонь, гори, усе лихе, згори, згори!

Гори, вогонь, гори, палай, усе лихе долай, долай!

Гори, гори ясно, щоби не погасло!

Підіймайся догори, Боже, нам допоможи!

 

Дівчина Додола

(й)А в нашого Перуна (2) донька – Діва вогняна,

дівчина Додола, (ой) шле дощі на поле.

Прийди, прийди, Додоло, (2) спусти  хмари додолу,

спусти хмари дощові, (ой) щоб напитися траві.

Пошли дощики малі (2), щоб напитися землі,

(й)а грози не посилай, (ой) бо ще в копах урожай.

 

Дивувалися ліси

Дивувалися ліси, (2) як піднялися вівси.(2)

Дивувалися женці, (2) як піднялись пшениці.(2)

Дивувалось літечко, (2)  як піднялось житечко. (2)

Стало дивно і мені, (2) як піднялись ячмені. (2)

А ми теє зберемо, та й у копи складемо

 

Ой снопе наш, снопе

Ой снопе наш, снопе, (2) нажнися на копи.

Ой жнися, снопочку, (2) в добру годиночку.

Ой снопе, дожнися, (2) в комору котися.

З комори в світлицю (2) нам на паляницю

 

(й)А ти Перуне-паликопо

(й)А ти Перуне-паликопо! Пошли дощу невеликого(2)

Дощу без бурі та без грому, не розвій копи та й на солому (2).

Не пали копи, бо то збожжя, за нашу працю – то нам дар Божий (2).

Ми твою грозу відвернемо, ми їй заслони та й покладемо (2).

Нехай вогонь твій в коцюбу йде, нехай зимою у пічку прийде (2).

 

Ой на горі  жито

Ой на горі жито, сидить зайчик. Він ніжками чеберяє.

Якби такі ніжки мала, то я б ними чеберяла, як той зайчик.

Ой на горі просо…

Ой на горі гречка…

 

(й)У дубину, дівчата

(й)У дубину, дівчата, та в долину по дубові гілочки, по калину.

Наламаєм гіллячка дубового, приберемо Перуна молодого.

Заплетемо гіллячко дубовеє, заквітчаєм Колесо кроковеє.

Заплетемо віночки дубові. Ой носіте, чоловіки, здорові!

Заплетемо віночки калинові. Ой носіте, жіночки, чорноброві.

 

Ой добре хмарам

Ой добре хмарам, ой добре літом – вони літають зі своїм вітром .

Вітри при землі траву морочать, а хмари в небі йдуть, куди хочуть.

А коли Осінь в права вступає, то літній вітер спати лягає.

Осінні вітри хмари збирають, куди захочуть – туди ганяють.

Вітри осінні до неба скачуть, а хмари сиві дощами плачуть.

 

 

НА АНДРІЯ

Мета: Популяризація національних традицій; Статеве виховання молоді

Завдання: Розповісти про національні традиції часопроведення, про особливості вечорниць на Андрія, познайомити учасників (в залежності від віку) з особливостями дошлюбного міжстатевого спілкування молоді в українському селі

Обладнання: за можливості – мультимедійна презентація; обов’язково – можливість відтворення музики (телефон + колонка); свічки, ємності з водою, квасоля, калита, коцюба, стрічки

на вас чекають тематичні розваги:

пісні і танці,

веселі ігри на знайомство і з для “парування”

ворожіння на прийдешнє кохання

кусання калити

Час: 90-120 хв в залежності від активності групи та від віку

Ще століття тому в українських селах можна було побачити приклади давніх розваг сільської молоді: вулиці, музики, вечорниці, вечірки, досвітки, грища, попряхи, оденки тощо.

Найколоритнішою розвагою молоді були вечорниці. Традиційно починались вони на Покрову, коли роботи на городі закінчувались, ночі ставали довшими і з’являлось багато часу для роботи під дахом.

Традиційно вечорниці проводились в оселі літньої жінки, удови або рекрутки. Дівоча громада домовлялась з господинею справляти в її оселі вечорниці.

У великих селах могло бути кілька осередків вечорниць. Часто на одному кутку могли відбуватися, по окремих хатах, вечорниці дорослої молоді (17–18 років) та менших (до 16 років). Рідні брати та сестри ходили на різні вечорниці. В одній хаті, залежно від розмірів, могло збиратися 5–15 дівчат та десь зо 20 хлопців. Традиційно дівчата трималися своєї громади і до інших осередків на вечорниці не ходили, а от хлопці, в пошуках кращих наречених, часто відвідували вечорниці в інших селах (та треба було мати домовленість з місцевими парубками: бо ті могли й дати прочухана за своїх дівчат, а ще дівочі громади могли не пустити чужинців на свої вечорниці).

Готували хату до вечорниць переважно дівчата. Вони ж дбали про дрова та освітлення (каганці,свічки тощо. Лиш у випадку, коли в оселі мали світити гасом, за його наявністю слідкували й хлопці). А також про наїдки (певна кількість продуктів лишалась вечорничній матері – це була подяка за дозвіл збиратися в її оселі), а ще у певні дні дівчата пряли для досвітчаної матері або гуртом допомагали по господарству.

Українські вечорниці не були однотипними: вони розрізнялися на святкові (недільні, весільні, прощальні та празникові) та буденні (досвітки). Вечорниці були справжньою школою молодої господині: тут дівчата вчились шити-пряcти, готувати та різним мудростям від досвітчаної матері. Ті знання, що дівчина не опанувала від матері, вона мала шанс засвоїти на вечорницях.

На буденних вечорницях найчастіше дівчата пряли, шили та вишивали, однак не бракувало й розваг (пісні, страшні історії, плітки). Роботу дівчата виконували старанно, бо на ранок мали показувати матерям зроблене. Хлопці на вечорниці приходили пізніше. Вони несли саморобні інструменти (сопілки, скрипки, мандоліни тощо) та ласощі (горіхи, насіння, пряники). Інколи до місцевої ватаги парубків приєднувались хлопці з сусідніх сіл (дивились де дівчата красивіші та працьовитіші). Хлопці на вечорницях також могли працювати: плели шлеї або рукавиці, лагодили упряж, але найчастіше просто сиділи та залицялися до дівчат, розважали їх дотепними розповідями, жартами, музикою. Інколи вони сідали грати в карти: у дурня, козиря, свиню, відьму тощо (на гроші не грали – могли на бажання чи фанти). Вечорниці тривали до опівночі – потім основна маса розходилась по домівках (хлопці проводили дівчат), а дехто (переважно пари) лишався ночувати в досвітчаної матері.

На святкових вечорницях молодь відпочивала та розважалась. Запрошувались музики (як грошей не вистачало, то грали на підручних предметах: ложках, рубелі та горщиках), були танці, ігри, веселі забави. На святкові вечорниці одягався найкращих одяг, готували святкові страви (залежно від свята). Особливістю святкових вечорниць була складчина: дівчата складались продуктами, які приносили з дому, хлопці – грішми. На ці кошти наймали музикантів, купували ласощі та напої.

Весільні вечорниці – це був наш український дівич-вечір. Збиралися подружки нареченої, співали журливі пісні про прощання з дівуванням. Також на цих вечорницях були присутні молодиці та старші жінки. Вони ділились життєвим досвідом з дівчатами. А ще на цих вечорницях майбутній дружині допомагали з підготовкою скрині (якщо вона мало напряла-нашила, подруги гуртом лаштували все необхідне). Парубоцькі вечорниці проходили більш весело: парубок прощався зі свободою та розвагами. Адже як голова родини він мав брати на себе значний об’єм нових обов’язків.

Рекрутські вечорниці (або прощальні) мали ряд своїх особливостей: основна увага приверталась до майбутнього рекрута. Усі намагалися його розважити, полегшити ношу. Дівчата готували кращі наїдки, лунала весела музика, танцювали запальних танців. Рекруту пов’язували вишитий рушник як нагадування про домівку, де на нього чекають.

Особливими різновидами святкових вечорниць були празникові: тут до вечорничного колориту додавався святковий. Наприклад, вечорниці на Андрія з ворожінням, традиційними стравами та обрядами (кусання калити, ліплення вареників, сіяння конопель, ворожіння на взутті та балабушках тощо). Дівчата та хлопці ворожили разом, однак парубки (у деяких регіонах) намагалися завадити певним дівочим обрядам або й переграти їх на власну користь. Особлива частина гуляння на Андрія – це обряд кусання калити. Цей обряд був своєрідним іспитом на зрілість: важливо було не лише відкусити шматок від коржа, але й стримувати свої емоції, не сміятися. Вважалось, що оженяться чи вийдуть заміж ті, що стримались, а пустосміхи – ще рік парубкуватимуть-дівуватимуть, бо ще не доросли (а ще тих, хто засміявся під час кусання калити, мастили сажею).

Закінчувались гуляння вечерею. Після вечері починались танці (окрім тих осередків, де дотримувались посту – там гуляння проходили без танців та з пісними наїдками). Веселощі часом тривали цілу ніч. По вечорницях розходились по хатах. Дівчата продовжували ворожити: клали під подушку гребінці, бинди, каптури, шматочки паперу з іменами хлопців, а ще ставили гілочку – як зацвіте до 13 січня, то чекати цього року сватів.

Закінчувалась пора вечорниць перед Різдвом, в деяких регіонах на «сирному тижні» перед Великоднім постом. Молодь складала подяку господині, яка приймала вечорниці, та прощалися з вечорницями до наступної осені.

Однак на цьому веселощі не припинялись. Після закінчення Великоднього посту, коли вже починались роботи на полях-городах, у молоді було мало часу на розваги. Однак час від часу молодь збиралась на танці-гуляння (так звана «вулиця»), на Зелені свята та Купала.

Народна педагогіка

Перше, що потрібно розуміти про вечорниці — це, звісно, молодіжна розвага. Проводились вони зазвичай в хаті літньої жінки, удови або “рекрутки” (особи, яка допомагала хлопцям та дівчатам утворювати пари). Про дату та можливість проведення свята (вечорниці також називали “досвітками”) с хазяйкою оселі домовлялись дівчата, а вона своєю чергою мала, так би мовити, слідкувати за молоддю. Однак часто закривала очі на певні речі.

Це цікавий феномен, бо якщо проаналізувати інші традиційні свята та гулянки сільської молоді, можна зробити висновок, що упродовж своєї історії український народ в такий спосіб створив систему соціалізації молоді. Ці свята сприяли вихованню в хлопців та дівчат міцного національного духу, громадянських та комунікативних якостей. Усі вечорниці, досвітки, грища, попряхи, оденки — вони були підпорядковані так званій “народній педагогіці”.

Традиційність (тобто, виконання певних умов та обрядів) і “розуміючий” нагляд з боку старшого покоління допомагали українській молоді гуртуватись в братства, товариства та громади. Врешті-решт, утворювати закохані союзи, які пізніше перетворювались на справжні сім’ї.

 

 

 

Поєднання традицій та сучасності:

На Всеукраїнський фестиваль народного танцю «Гопакфест» юначками підг.куреня ім. В.Каринської було підготовлено танець у автентичному українському вбранні ГО «Дерево-Життя» (приватна колекція Ірини Голубєвої та Ірини Маркевич). Танець можна виконувати також і  у сучасних вишиванках, переглядати можна за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=cW2IVtYE0ds&ab_channel=HopakFest

 

Вже чотири роки поспіль у Харкові відбувається ВертепФест, який збирає тисячі глядачів. В ході цього заходу наш курінь, окрім власне вертепування, також організував дефіле в автентичному українському вбранні, але справжньою родзинкою його є Флешмоб – Міжнародна акція одночасного співу колядки «Нова Радість». За допомогою юначок та КВ куреня до цієї акції підключено понад 50 колективів з України та різних країн світу. Отже започаткування флешмобів, що популяризують українську традиційну культуру та об’єднують українців усього світу є дуже важливою складовою національно-патріотичного виховання юнацтва та молоді.