Лещетарство альпійського стилю

 

3. Знати й уміти застосовувати на практиці подане нижче.

3.1. Правильно підбирати лещата.

Гірські лещата можна розділити на наступні категорії :

1. лещата, використовувані в змаганнях (спортивні лижі);
2. лещата для туристського катання й не застосовувані професійними спортсменами;
3. спеціальні лещата.

Спортивні лещата діляться на лещата для слалому, слалому-гіганта, супергіганта, швидкісного спуска, фрістайлу (фігурне катання, спуски по буграх, акробатичні стрибки із трампліна). Серед спортивних лещат для аматорів можна рекомендувати тільки слаломні лещата, лещата для слалому-гіганта й лещата для спуска по буграх.
Властиво туристські лижі умовно можна розділити на п’ять основних груп :

• лещата для спортивных, агрессивных лыжников;
• лещата класса эксперт;
• лещата для прогрессирующих лыжников;
• лещата для начинающих лыжников;
• лещата для детей и юниоров.

Лижі для спортивних лижників-аматорів примикають по своїй класифікації до спортивних лиж. Ці лижі мають гарну керованість, непогано поводяться на твердому снігу й менш чутливі до технічних погрішностей у порівнянні зі спортивними моделями. До цього ж класу можна віднести туристські різновиди лиж для спусків по горбистих трасах.
Лижі для прогресуючих лижників призначені, у першу чергу, для захоплених, агресивних лижників, що прагнуть поліпшити свою техніку.
До спеціальних видів гірських лиж варто віднести полегшені лижі для гірськолижних походів ( ски-тур) і лижі для екстремальних спусків із крутих схилів ( ски-экстрим). Випускаються також спеціальні лижі для техніки телемарко й спусків по цілинних схилах.
Різноманіття вимог до гірських лиж приводить до розмаїтості в геометрії й динамічних характеристиках лиж. У першу чергу це стосується довжини лиж. Більше короткі лижі мають кращу повороткість і маневреністю. Прагнення забезпечити починаючих лижників зручними лижами привело до створення в 70-х роках великої кількості різновидів укорочених лиж. Таким лижам була привласнена своя класифікація: міні-лижі, лижі-компакт, лижі середньої довжини (медіан). Однак ця мода досить швидко за рубежем пройшла й 80-е роки ознаменувалися перевагою класичної геометрії гірських лиж. В 90-х роках у зв’язку з бурхливим розвитком технології виробництва лиж французькі фірми DYNASTAR і ROSSIGNOL випустили спортивні лижі з вузькою талією. Ці лижі мають більше високе відношення ширини носка(а також п’яти) до ширини талії лижі. При цьому вдалося зберегти властивості, що амортизують, лижі (усунути вібрації при спуску) і забезпечити високі вимоги до скручування лижі (визначальні чіпкість лижі на льоді). Лижі з вузькою талією мають високу маневреність і гарне зчеплення на льодистих трасах. Поява подібних лиж вплинулася й на техніку : більше значення придбала технічний елемент – нахил колін. Для освоєння цього елемента й використання ефекту вузької талії з метою поліпшення маневреності фірма ELAN першої випустила туристські лижі з ультра-вузькою талією. Ці лижі, що одержали назву “параболик”, мають прекрасні властивості на м’якому й глибокому снігу й добре пристосовані для починаючих і середніх лижників. По своїй довжині такі лижі можуть бути віднесені до класу лиж компакт.
Короткі лижі (міні) були призначені для послідовного або, як говорять, эволютивного, навчання, методика якого передбачає часту зміну лиж від довжини 135 див (іноді 100) до 160 див. Лижі компакт (compact), мали довжину від 150 до 190 див. Як ми вже відзначали, друге народження цих лиж пов’язане з новою технологією виробництва й реалізацією ідеї вузької талії.
Лижі середньої довжини (median, mid, inter-mеdiaire) у цей час не випускаються. Їм на зміну прийшли лижі, використовувані для спусків по буграх.
Починаючий варто вибирати лижі рядком нижче(стрілка долілиць), а більше досвідченому або динамічному лижникові краще зупинитися на лижах рядком вище(стрілка нагору); жінкам-на два рядки нижче. Лижникові, що важить 75 кг і має ріст 170 див, можна порекомендувати, дотримуючись цього правила, лижі параболик довжиною 170-180 див, туристські лижі- 185-195 див і слаломні лижі – 200-203 див.
Лижі повинні бути рівними, без деформацій. При різкому здавлюванні двох лиж, приставлених друг до друга ковзними поверхнями, лунає глухий звук – ляпанець, що свідчить про їхню гарну якість. На перших етапах навчання не слід вибирати тверді лижі. Найпростіший спосіб перевірки м’якості лиж: поставити їх вертикально ковзними поверхнями друг до друга й двома пальцями однієї руки (більш і вказівним) спробувати їх стиснути в центральній частині. При нормальній твердості цього зусилля досить, щоб лижі торкнулися один одного. Ця рада є орієнтовним, тому що крім загальної стріли прогину на маневреність лиж сильно впливає розподіл твердості по довжині лижі.
М’які лижі (особливо лижі з м’яким носком) легше входять у поворот. Енергійному лижникові підійдуть більше тверді лижі.

3.2. Встановити і врегулювати кріплення.

У гірських лижах безпека лижника багато в чому залежить від кріплень. Усе зроблене для того, щоб при русі вони надійно фіксували черевик, не даючи йому з’їхати, але в той же час, при ймовірності падіння або травми відразу розстібалися.

Сучасні кріплення для гірськолижних черевиків виготовляють із надміцних матеріалів – титану, сталі або високоміцного пластику. Основні елементи кріплення – це: голівка кріплення, пятка кріплення, платформа й скистоп.

Голівка кріплення. Це передня частина кріплення, яка відповідає за вивільнення носка черевика при падінні лижника – убік і назад. Найважливіша її характеристика – еластичність. Це здатність голівки при коротких імпульсних ударах не розкриватися, а повертати «збіглий» черевик на вихідну позицію. Вертикальна еластичність може бути до 20 мм, бічна – до 45 мм. Крім того, у деяких моделях є система Твинкам, яка дозволяє черевику зміщатися в бік на половину підошви. Якщо зсув відбувається й далі, голівка розстібається, якщо немає – повертає черевик на місце.

Пятка кріплення. Виконує ті ж функції, що й голівка, тільки звільняє при необхідності пятку черевика. Також має показник вертикальної еластичності ( до 25 мм).
По способу застібання вони діляться на:

1. що застібаються вручну;
2. напівавтомат – вони виставляються вручну, а потім защелкиваются при натисканні ногою;
3. автомат – кріплення защелкиваются самі при натисканні.

Платформа. Частина лижного кріплення, що з’єднує голівку й пятку. Основна її функція – у забезпеченні кращого контакту кріплення й лижі, у зм’якшенні мікроударів (наприклад, на нерівній трасі) і гасінні вібрації. Крім того, більш високе положення черевика щодо ковзної поверхні й канта дає ряд плюсів: дозволяє не порушувати гнучкість лижі, сприяє більш зручному розподілу зусиль, затрачуваних на рух.

3.3. Підбирати палички і правильно використовувати їх.

Їх необхідно підібрати наступним чином. Взяти в руку і переконатись, що кут між рукою, зігнутою в лікті, і паличкою та паличкою і підлогою є прямим. Щоб палички не були для Вас тягарем, вони повинні бути легкими. Алюмінієва основа палички – це те, на що також треба зважати у співвідношенні ціна-якість.

3.4. Підібрати черевики і знати основні вимоги до їх правильного підбору.

Для новачків рекомендує черевики із твердістю в межах 15-60 кгс/град. Для, що вже освоїлися, що й володіють базовими навичками катання на лижах ця планка піднімається до 40-80 кгс/град. Далі, коли ви вже будете цілком упевнено стояти на лижах – варто придивлятися до гірськолижних черевиків твердістю 60-90 кгс/град. А твердість 115 кгс/град і більш розрахована на тих, хто займається лижним спортом професійно, їх у розгляд поки брати не варто.Взагалі, твердість зовнішнього черевика може бути відрегульована – але якщо лижник уперше стоїть на лижах, це йому, звичайно, не допоможе. Регулювання твердості розраховане на просунутих лижників. Залежно від схилу або зусиль, що прикладаються, вона може бути небагато змінена.

На передній частині халяви розташовані металеві або пластикові застібкиккліпси, оснащені регулюванням довжини для більш чіткого й комфортного фіксування ноги. Кількість кліпс може бути від 1 до 4 на черевику.
У гірськолижних черевиках також може бути присутнім силовий ремінь, який фіксує манжету (халява) по верхній її частині.
У задній частині черевика розташовується елемент, відповідальний за поліпшення передачі зусилля на лижу.
Внутрішній чобіток у гірськолижних черевиках виготовляється з м’яких матеріалів. Він одночасно знімає необхідність надягання носка під черевик і служить для більш тонкого припасування по розміру.
По своїх властивостях матеріали для внутрішнього черевика відрізняються. Для моделей, призначених для новачків, чобіток роблять таким чином, щоб він протягом перших же хвилин прийняв точну форму ноги. В експертних моделях на це потрібно час – внутрішній чобіток виготовлений з більш твердого, непіддатливого матеріалу. З одного боку, він забезпечує кращий контакт із лижею ( як і твердість зовнішнього черевика), але з іншого боку –, що не мають винного рівня підготовки лижникам буде незручно в таких черевиках. На них можна буде перейти згодом.
Приміряючи черевик, треба застебнути все кліпси. Починати защібати черевик випливає із другий від носка кліпси, тієї яка стягає звід стопи, тим самим фіксуючи пятку. Після цього слід прислухатися до відчуттів – не чи впираються пальці в носок, чи можна ними небагато рухати; п’ята не повинна бовтатися або відриватися від устілки при нахилі. Потрібно посувати ногою впереддназад, зі сторони убік.
Тепер можна спробувати затягти кліпси по максимуму. Отут є свій підводний камінь: не варто забувати, що внутрішній черевик ще не обім’явся, і що потім затягувати кліпси потрібно буде сильніше. І якщо при примірянні вони вже затягаються максимально, те потім, коли це дійсно буде потрібно, кліпси не підтягти.
Що стосується фірм, що роблять лижні черевики, те їх чимало. Добре зарекомендували себе «Rossignol», «Salomon», «Fischer» і ін.
Корисно знати, що нарівні з типовими цільовими групами виробники виділяють гірськолижні черевики для карвинга й жіночі моделі.
У жіночих моделях виробники враховують особливості жіночої будови, а так само центр ваги (тому верхня частина черевика сильніше нахилена вперед). Під звід стопи передбачений більш високий підйом, і в той же час у таких більш низький задник, уже п*ятка.

3.5. Знати характеристику і вимоги до одягу лещетаря

А.Курточка.
Лижна куртка ваша перший захист від вітру, морозу і снігу. З капюшоном куртки краще захистити спину і шию. Краще за все шукати той, який має знімну підкладку, так як це дозволить вам кататися на лижах разом з ним і холодні дні, а в сонячну і теплу погоду. Лижна куртка ви також повинні бути достатніми для проведення вільних і під іншими шарами одягу носити. Гірськолижні курорти в Болгарії, Банско, Боровець, Пампорово і Чепеларе лижна куртка, Ви можете бути досить тонкою, як він потребує не більше, термобілизни і флісу.

Додатково, що ваш піджак повинен був бути:
– Пахви блискавки, які можна відкрити при теплій і тримати своє тіло сухим.
– Пояса покриття вашої талії так туго, і коли падає сніг вона не може проникнути під піджак і цілком залиті
– Водонепроникні блискавки
– Рукави кишеню для скі-пас
– Посилання на одягаються ваші руки, поки долоні, щоб запобігти тому, що рукавичка який вступив в снігопад на вашій шкірі
– Високий ступінь герметичності, ніж 5000 м водяного стовпа
– Капюшон з еластичними шнурами, які ви можете налаштувати його прямо в голову і не допустити вступу вітру.
Б.Штани.
Лижні штани (лижні комбінезони) повинні бути як водо-і тепле, має бути тільки розмір вашої, що охоплюють лижні черевики, але в той же час не заважає вам рухатися вільно.
В.Рукавиці.
Лижні рукавички повинні бути водонепроникними, щоб тримати ваші руки від холоду. Вони обоє повинні бути достатньо широкими, щоб дозволити повітрю циркулювати нормально поки поперек, щоб мати гарне зчеплення на полюсах. Це також добре бути м’яким, щоб забезпечити деякий захист все ще під рукою, коли падають.
Г.Шапка.
Шапка потрібна завжди. Під час інтенсивного катання може стати жарко і захочеться все познімати. Шапки з матеріалу Polartec швидко сохнуть і краще гріють мокрими, ніж вироби з вовни, поліакрілу чи поліаміду. Інноваційні технології «Windbloc» чи «Windstopper» застосовуються для виробів, розрахованих на сильний вітер. Якщо жарко в шапці, можна придбати пов’язку на вушка (хайратник) — дуже елегантно.
Д.Окуляри.
Вибір пластин є дуже важливим. Спробуйте їх, щоб вирішити, як вижити. Якщо ви купуєте з транспарантами окуляри для нічного водіння перевірити їх у темній кімнаті з одним світлом. Переконайтеся, що немає ніяких спотворень і відблисків при погляді на вогні на дорозі або перешкоди.
Погода, рельєф місцевості та діяльності відіграють певну роль при прийнятті рішення, який колір:
В умовах низької освітленості і туман-жовтий. Золото і бурштин до синього світла, в яких підкреслюється тіні на снігу, і ви можете бачити кластер краще. Також гарні в помірному освітленні.
Рожевий пластини відмінно в умовах низької освітленості сірих днів.
При яскравому світлі, темні кольори (особливо зелений) є найбільш зручним для очей.
Дзеркальні покриття блокувати деякі, але не всі відблиски. Швидше, вони є косметичними, а не практичну функцію. Наполягайте на захист від ультрафіолетового випромінювання

В ідеалі ви повинні мати можливість бачити на 180 градусів з боку в бік, щоб мати можливість уникнути інших лижників.

Вибрати сонцезахисні окуляри з подвійними пластинами, які не створюють конденсації у формуванні гарячого повітря від вашого дихання при контакті з холодною сочевиці. Анти-запотівання покриття допомагає в окулярах, у той час як тріщини по краях верхньої та нижньої тепле повітря очищається зсередини стеклами.
Е.Шкарпетки.
Лижні шкарпетки повинні бути зібрані і еластичними. Cling щільно до ноги без ковзання. Як правило, гірськолижні шкарпетки зроблені з легкого матеріалу, який приймає вологу з інших шарів і забезпечує ізоляцію від холоду ноги.

3.6. Знати про правильний підбір окулярів і їх призначення.

інформація відсутня

3.7. Правильно носити лещетарське спорядження

Перш за все, лижі після їх використання, необхідно обов’язково вкрай акуратно й ретельно протерти ганчіркою насухо, щоб вони навіть поскрипували від ганчірочки, і прибрати на балкон або інше, але не надто сухе приміщення, оскільки дереву слід дихати.

Перевозити лижі треба вкрай обережно, щоб небезпечним і ріжучим вістрям лиж не поранити оточуючих людей або сусідів. Для цього лижі необхідно скласти внутрішніми сторонами один до одного, посередині поставити пробкову або дерев’яну розпірку. Додатково лижі між собою зв’язують у двох місцях міцними шнурками-мотузочками або спеціальним ременем.

Лижні палиці потрібно повісити кільцями на ніс лиж і також закріпити палиці з лижами надійним і міцним шнурком.

На ріжучі і гоструватий носи лиж слід надіти мішечок, оскільки він буде обов’язковим захистом самих лиж від ушкоджень, і додатково буде страхувати оточуючих людей при транспортуванні, що б вістрям лижі ви нікого не змогли поранити. Тепер, будучи компетентно «підковані» у питанні зберігання лиж і їх правильного транспортування, можете з упевненістю мріяти про майбутню зиму.

3.8. Знати правила поведінки на лижних трасах.

Під час лищетарської мандрівки можна пересуватися тільки у день, тобто, вседньому до пів шостої години. Не слід мандрувати у дуже вітряну і холодну погоду, коли є туман чи буревій. Особливо, якщо можливий зсув лавини. Мандрувати слід по уже відомій видимій трасі. Ні в якому разі не можна заїжджати на обвислі території, можливий обвал.

У кожної людини є свій рівень підготовки, одна їде швидше, друга—повільніше. Тому щоб не було затримок під час руху, слід слабших ставити переді, але тільки після інструктора. А взагалі—бажано робити групи з однаковим рівнем катання. Щоб не відстати від групи, потрібно завжди тримати в полі зору того, хто їде перед тобою.

На трасі слід поводитися без ніяких казусів—це може відвернути увагу оточуючих. Якщо ви їде повільніше слід триматись краю траси, щоб дати прохід іншим.
Якщо вам потрібно зупинитись, чи присісти, ніякому разі не робіть це посередині траси—тільки збоку.

3.9. Знати правила безпеки при користуванні різними типами витягів.

Витяги бувають трьох типів:

1. Бугельні
2. Крісельні
3. Вагонні

Вугільні витяги витягують по дві людини. Під час підйому слід бути вкрай зібраним, пильнувати, щоб лещата не наїжджали одне на одне. Ні в якому разі не можна сідати на бугіль, він вас тягне, тобто є опорою. Слід починати і закінчувати витяг тільки з вказаних місць. Бажано, щоб пара під час витягу ула пропорційною, тобто, щоб ви і ваш партнер були одинакового росту і ваги.
Крісельні витяги бувають, одно-, двох-, трьох-, чотирьохмісні. Ніякому разі не можна скакати з витягу, а сідати і висідати тільки у вказаних місцях. Ноги слід тримати на спеціальній підставці, палички примати у руці. Не можна робити різких рухів чи спеціально розхитувати підйомник.
Ваганні витяги призначені для підйому групи людей. Перед посадкою слід зняти лижі, і палички та тримати все в руках. Ні в якому разі не можна підніматися із відкритими дверима. Сідати і висідати слід у вказаних сіцях.
Не забувайте про черги, яких слід дотримуватись. Пильнуйте за своїм лижним спорядженням, щоб воно не постраждало у черзі, та не пошкоджуйте чужого.

3.10. Знати основні види небезпеки в горах при їзді на лещетах

Лавина— величезна маса снігу, що зривається із гірського схилу і котиться вниз з великою швидкістю. Виникнення лавин можливе у всіх гірських районах світу, де встановлюється стійкий сніжний покрив. В Україні снігові лавини поширені в Карпатах та Кримських горах.
В залежності від причин утворення снігового покриву виділяють:

• сухі лавини;
• мокрі лавини;

В залежності від характеру руху снігу по схилах виділяються такі типи лавин:

• осови (снігові зсуви) — вони ковзають по всій поверхні схилу поза руслом;
• лоткові — вони рухаються по заглибинам, логам та ерозійним бороздам;
• стрибаючі — вони рухаються по уступам, вільно падаючи з них;
• снігова дошка — не прикріплений до нижнього шару снігу і ніби підвішений у повітрі потужний наст.

Сходження лавин
Швидкість руху лавин в середньому становить 20-30 м/с. Падіння лавин зазвичай супроводжується своєрідним свистом низького тону (при падінні сухого снігу), шкребінням (при падінні мокрого снігу) або оглушеним шумом (при виникненні повітряної хвилі). Частота падіння лавин та їхній об’єм залежить від морфології лавин. Лоткові лавини з крутих схилів падають часто, але мають невеликий об’єм. Лавини із зруйнованих карів падають рідко, але мають величезні об’єми. Залишками лавин зазвичай є лавинні сніговики. Схід лавини із сухого снігу може супроводжується утворенням снігоповітряної хвилі, що робить значні руйнування. Швидкість руху сухих лавин зазвичай становить 20-70 м/с (до 125 м/с при щільності снігу від 0,02 до 0,3 г/см³). Мокрі лавини рухаються зі швидкістю 10-20 м/с (до 40 м/с) і мають щільність 0,3-0,4 г/см³.

Попередження
Лавини володіють величезною руйнівною силою, викликаючи значні катастрофи та перешкоджають нормальній експлуатації доріг, промислових споруд та спортивних комплексів. Засобами захисту від лавин є:

• профілактичні:
  • гірськолавинна служба та гірськотехнічний нагляд;
  • прогнозування часу сходження лавин, штучний скид лавин за допомогою артилерійського обстрілу та вибухів;
• інженерні:
  • попередження сковзання снігу в лавинозборах шляхом облисіння, забудови схилів та укріплення їх опорними спорудами;
  • відведення лавин від захисних об’єктів направленими дамбами, лавинорізами;
  • пропуск лавин над об’єктом за допомогою навісів та галерей.

Для територій, які мають небезпеку лавиноутворення, складаються спеціальні мапи, на яких виділяються райони із значною, середньою чи слабкою лавинною небезпекою, а також райони з потенційною небезпекою — безпечні, але які можуть стати лавинонебезпечними при вирубці лісу чи вимиванні ґрунту на схилах.
Для попередження лавин або їхніх серйозних наслідків проводяться різні комплекси заходів, серед яких найбільшого значення на сьогодні набули бомбардування лавинонебезпечних місць вибухівкою або обстріл із артилерійської зброї гірських схилів. Такі дії призводять до сходження найбільш неконтрольованих лавин з ціллю попередження сходження найбільших.

Обмороження—це ушкодження тканини у результаті дії низьких температур. Може виникнути навіть за температури вищої від 0 С. Мокре та тісне взуття; тривале перебування в нерухомому стані на повітрі, в снігу, під холодним дощем; хвороби, втрата певної кількості крові, алкогольне отруєння тощо можуть стати причиною обмороження. Найбільш уразливі для обморожень частини тіла з найслабшим кровотоком: ніс, вуха, кінцівки.

Симптоми:

• Виникає відчуття холоду;
• Людина відчуває поколювання, її шкіра набуває білого кольору, втрачається чутливість;
• Людина німіє, шкіра набуває ситющого відтінку. Втрата чутливості робить непомітною подальшу дію низької температури.

Справжню глибину обмороження можна встановити тільки після припинення дії холоду, інколи через кілька днів ( на ураженій ділянці з’являється набряк, запалення чи змертвіння тканин.
За тяжкість та глибиною розрізняють чотири ступені обмороження:

• Перший ступінь (легкий)—ураження шкіри, що супроводжується запаленням, набряком, болем. Такий стан триває кілька днів, потім поступово проходить. Уражена ділянка надовго залишається дуже чутливою до холоду.
• Другий ступінь (середньої тяжкості)—проявляється некрозом поверхневих шарів шкіри. Після відігрівання уражене місце синіє. В зоні обмороження утворюються пухирці, наповнені прозорою чи білуватою рідиною. З’являється сильний біль. Серед загальних симптомів спостерігається підвищення температури тіла, погані сон та апетит.
• Третій ступінь (тяжкий)—відбувається поступовий некроз тканин на значну глибину. В перші дні спостерігається поява пухирців заповнених темною рідиною. Через кілька днів з’являються ділянки вологої мертвої тканини. Хворі відчувають нестерпний біль. Захворювання супроводжується виділенням поту, апатією.
• Четвертий ступінь (вкрай тяжкий)—змертвіння тканини до кістки. Ця частина тіла залишається холодною та абсолютно нечутливою. Шкіра вкривається пухирцями, заповненими чорною рідиною. Через кілька днів уражена ділянка швидко чорніє і висихає. Відбувається муміфікація тканин. Процес загоєння такої рани надзвичайно тривалий (1,5-2 місяці).
  ПМД при відмороженні

Перша допомога у разі обморожування полягає у якомога швидшому зігріванні ушкодженої частини тіла і відновлення кровообігу. Найбільш ефективно це можна зробити завдяки теплим ваннам. Упродовж 20-30хв температуру води підвищувати з 20 до 40 С. Якщо в тканинах не спостерігаються зміни, після ванни обморожені ділянки протирають спиртом, горілкою чи одеколоном і розтирають ватним тампоном чи сухими руками по червоній шкірі. Якщо ж пошкодження тканин все ж таки відбулося, уражені частини тіла протирають спиртом і накладають стерильну пов’язку.
Не рекомендується розтирати обморожені ділянки снігом—це може призвести до погіршення стану потерпілого.
Під час перебування а холоді треба закривати, де це можливо, всі відкриті ділянки шкіри. Слід періодично перевіряти чутливість обличчя та кінцівок.

Сонячні опіки—ураження шкіри та тканин організму під дією високих температур, їдких хімічних речовин, інтенсивного короткохвильового випромінювання, що призводить до втрати клітинами організму своєї молекулярної структури.
Слід зауважити, що опіки можуть бути і взимку. За своїм течією сонячні опіки схожі на термічні. Подібна неприємність хоч раз, та траплялася майже у всіх людей. Проявляється ця неприємність почервонінням шкіри і болем. Як правило, в таких випадках багато справлялися своїми силами. Крім цього, сонячні опіки можуть супроводжуватися набряками, а великі опіки обличчя та шиї можуть призвести до ускладнення дихання.
ПМД при сонячних опіках

• Перш за все, увійдіть в приміщення. Перебування на сонці після отримання опіку тільки погіршить ситуацію.
• Перевірте, чи немає пухирів. Освіта пухирів вказує на те, що шкіра сильно пошкоджена і можливі серйозні ускладнення.
• Обробіть пошкоджену ділянку шкіри соком алое або іншим охолоджуючим речовиною. Ні в якому разі не обробляйте опік вершковим або рослинним маслом.
• Для зменшення болю від опіку можна використовувати болезаспокійливі засоби, які відпускаються без рецепта, наприклад, ібупрофен або анальгін.

Зневоднення організму—позбавлення клітин або тканин організму води. Зазвичай зневоднення означає збільшення концентрації розчинних компонентів клітин або тканин, що означає лише зменшення об’єму клітин або тканин із збереженням концентрації розчинних компонентів.
Навіть якщо вам не дуже хочеться. Напої найкраще пити помірковано гарячими. В обід не забудьте з’їсти теплого супчику. Зневоднювання організму взимку не так помітно, як улітку. І може в самий невідповідний момент привести до судорог. Спортсмени завжди після змагань проводять гідрацію.

Пошкодження очей можливе при недбалому ставленні до лижних окуляр.
Якщо ви їдете на лещатах проти вітру, снігу тай взагалі, якщо на дворі холодно, слід мати лижні окуляри. Вони мають щільно прилягати до верхньої частини вашого обличчя, і мати при цьому дирочки, які б забезпечували конденсацію—незапотівання всередині. Лижні окуляри, як правило мають бути жовто-оранжевого кольору.
Ви можете зустрітися з хворобою, яку в народі називають ячмінь очей. Виявити її досить просто—слід подивитись, чи не має в нижній частині ока під повіками білого пухирця. Якщо ж ви виявили ячмінь, слід скористатись народними методами:

• зварити лікарську ромашку та прикладати настій до ока;
• зварити яйце, і прикласти на ніч до пошкодженого ока (воно добре гріє);

З пошкодженими оком на холодну і вітряну погоду слід не виходити.

Правильне падіння у критичній ситуації.

Більшість падінь на трасі бувають через паніку. Хоча є випадки коли краще впасти, але впасти правильно, наприклад, коли ви бачите, що дуже велика швидкість і вам з нею не впоратись. Правильно слід палати тільки на бік, склавши поряд ноги і притуливши до себе руки—згрупувавшись, ніби присівши. Тоді падіння буде не фатальним. Ніякому разі не слід падати назад чи перед, схрестивши ноги і руки, у кращому випадку ви щось вивихнете, у гіршому—зломите.

Правильне вставання у критичній ситуації.

Вставити сліп тільки після того, як ви перестали скочуватись донизу. Перш за все вам потрібно згрупуватись і відсунутись у бік траси, щоб на вас ще хтось не наїхав. Лижі слід покласти у горизонтальному положенні, щоб вони стали на кант і не поїхали, тоді, якщо ви сидите на правому стегні—відштовхнутись правою рукою, лівому—лівою. Якщо під час падіння, у вас розщепились лижі, що буває доволі часто, слід поставити лижі в горизонтальному нерухомому положенні на кант і вдіти на ноги.