Теоретичний матеріал, який допоможе юнацтву отримати необхідні знання для того, аби мати зарахованою цю точку
Старовинний Львів був одним з головних і найбільших міст Галицько-Волинського князівства, Речі Посполитої, Австро-Угорської імперії. Перша згадка про Львів датується 1256р. у Галицько-Волинському літописі про пожежу міста Холм: “Як кара за гріхи зайнявся Холм через окаянну бабу і полум’я було таке, що з усієї землі було видно заграву, також і зі Львова по Белзьких полях, бо сильним було полум’я пожежі”. Заснував місто галицько-волинський князь Данило Романович і назвав його на честь сина Лева. У 1272 р. князь Лев Данилович переніс столицю Галицько-Волинського князівства з Галича до Львова.
Центром давньоруського Львова була сучасна площа Ринок. Місто надійно захищали укріплення, збудовані з урахуванням природних умов — пагорбів Високого Замку та річки Полтви. До міста можна було увійти через дві брами — Краківську і Галицьку, біля них через рів були перекинуті підйомні мости. Дуже важливою частиною укріплень був Високий замок. Вигідне розташування Львова на перехресті найважливіших торгових шляхів того часу зумовило його швидкий економічний розвиток.
У 1349 р. польський король Казимир Великий пішов походом на Галичину і завоював Львів. Місто перебувало у складі Польщі, спочатку в складі відносно автономного “Руського королівства”, а з 1434 р. – як столиця Руського воєводства, аж до 1772 р., коли під час Першого поділу Польщі Галичину (а згодом і Буковину) зайняла Австро-Угорська імперія. 1356 – Львів одержує магдебурзьке право.
Львів у часи середньовіччя невпинно зростав і забудовувався. На початку XV ст. у ньому налічувалося близько 10 тис. жителів, а в першій половині XVII ст. він стає найбільшим містом України з населенням 25-30 тис. чоловік. Основою економічного розвитку були торгівля і ремесло. На львівському ринку можна було побачити шовки, килими і прянощі з країн Сходу, хутра з Росії, вина й худобу з Угорщини та Валахії, товари з інших західноєвропейських країн. Далеко були відомі вироби місцевих ремісників, у XVII ст. об’єднаних у 30 цехах.
Водночас Львів відігравав значну роль у розвитку середньовічної культури. У XV-XVIII ст. тут існувало кілька шкіл при церковних братсвах, костьолах, монастирях; серед них – братська школа, з якою пов’язано багато імен видатних діячів української культури XVI-XVII ст. Заснований у 1661 р. Львівський університет був одним із найстаріших у Центральній Європі і першим на українських землях вищим навчальним закладом. Перші на Україні друковані видання “Апостол” і “Буквар” були видані також у Львові першодрукарем Іваном Федоровим.
Своєрідна аура Львова надихала до творчості, він був музою для видатних художників, акторів, співаків, літераторів. Свої шедеври творили у Львові архітектори Павло Римлянин, Юліан Захарієвич, Іван Левинський; скульптори Гартман Вітвер, Петро Війтович, Леонард Марконі та інші. Зачаровували світ живописними полотнами Іван Труш, Артур Ґротґер, Олекса Новаківський, Осип Курилас, Олена Кульчицька, Антон Манастирський. Шквалом оплесків вибухали театри від неповторного співу Соломії Крушельницької, Олександра Мишуги, Модеста Менцинського. Повсюди линула слава метрів музичної культури Миколи Колесси, Станіслава Людкевича, Василя Барвінського. Літературні шедеври творили Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький, Іван Франко, Василь Стефаник. Львів дав світу всесвітньовідомих письменників Станіслава Лема, Леопольда Захер-Мазоха, та інших видатних діячів світової культури та науки, зокрема математиків Стефана Банаха, Стена (Станіслава) Уляма, фізика М.Смолуховського.
Вогонь просвітництва несли братства, які діяли при церквах і монастирях (зокрема Ставропігійське), Наукове товариство їм. Т.Шевченка, вчені-науковці Михайло Грушевський, Іван Крип’якевич, Іларіон Свєнціцький, митрополит Андрей Шептицький. Зі Львовом пов’язані історичні постаті Данила Галицького, Івана Підкови, Максима Кривоноса, Богдана Хмельницького. У пам’яті львів’ян назавжди залишилися незабутні Євген Коновалець, Степан Бандера, Роман Шухевич. Видатними львів’янами можна назвати низку культурних, наукових та політичних діячів України (Іван Франко, Михайло Грушевський, Соломія Крушельницька, Іван Крип’якевич), Польщі (Станіслав I Лещинський, Станіслав Лем, Станіслав Єжи Лєц, Шульц Бруно), Росії (Юрій Башмет, Григорій Явлінський), Австрії (Леопольд Фон Захер-Мазох, Франц Моцарт) та інш. Також у Львові у 16 ст. працював, помер та похований першодрукар Русі-України Іван Федорович (Федоров).
Сучасний Львів розташований на Заході України з населенням більше 700 тис. Центром міста є Площа Ринок, на якій розташована Ратуша – Львівська Міська Рада. Міським головою є Андрій Садовий. Місто має великий та малий герб. Малий герб зображується у синьому полі золоті кам’яні ворота з трьома баштами, середня з яких вища від бічних. Башти завершуються трьома зубцями, мають по одній бійниці. У воротах йде в правий бік золотий лев. Великий герб Львова: щит з гербом міста, увінчаний срібною міською короною з трьома вежами як символом адміністративного центру області. Щит тримають лев і давньоруський воїн.
У 1990 р. 3 квітня на міській ратуші Львова, у першому серед українських міст, був піднятий національний синьо-жовтий прапор України. У 1998 року Львів було прийнято до Світової спадщини ЮНЕСКО. У 2008 році британська газета «The Times» у рейтингу міст Європи, які найкраще відвідати у вихідні, третє місце віддала Львову. У 2009 році журнал «Фокус» назвав Львів найкомфортнішим для життя серед українських міст. На даний момент місто Львів визнано культурною столицею України. Займає перше місце в Україні за кількістю історико-архітектурних пам’яток.
