Українці на «Верховині»
Наші пригоди почались 21 липня 2015 року, коли ми поїхали на табір «Верховина», який відбувався у Великій Британії. А почалось все з потягу, на якому ми їхали зі Слов’янська до Києва. За півгодини до виходу новачка Оксана Шелудешева перелила на себе чашку з чаєм і дуже сильно опеклась. Першими на допомогу прийшли військові, які їхали з нами у вагоні. Опік був настільки сильним, що довелось давати обезболююче і приймати рішення: чи викликати швидку і їхати в лікарню, але ж тоді вся група залишиться без супроводу і не зможе летіти, або ж їхати додому і лікувати своїми силами, тільки щоб не підвести групу. Нічого… ми впорались. По прильоту на табір робили перев’язки протягом 6 днів і все загоїлось. Це були перші такі випробування перед початком табору. Ми мали ще 2 дні до офіційного відкриття і тому мали час на підготовку та невеличке знайомство з місцевістю. В перший день ми мали можливість трохи проїхатись узбережжям Ірландського моря, яке всі бачили вперше в житті. Неймовірні краєвиди та цікава архітектура міста нас причарували.
На другий день мали честь поставити шатра для учасників. Для нас це було вперше, хоч і маємо багаторічний досвід пластування, бо такі брезентові намети бачила мабуть, тільки я в далекі 90-і. Діти звикли до маленьких наметів з дугами, які легко ставляться вдвох. А тут нас чекали великі дерев’яні кілки та молотки. Нам це так сподобалось, що ми відбирали один у одного молоток, щоб забити кілок в землю. Це був дуже цікавий досвід для нашого юнацтва.
В неділю вже розпочався табір. На відкритті було присутньо багато гостей, батьків учасників.
Кожного дня було щось цікаве, незважаючи на дощовий тиждень. Я керманич програми новацького під табору більшу частину часу я проводила з новацтвом, хоч і читала деякі гутірки для юнаків у вільний час. Наступне випробування, з яким мені довелось зіштовхнутись, це мовний бар’єр. В перші дні діти не хотіли говорити українською мовою, через це трошки не розуміли чого я від них хочу і були не зовсім слухняними. Але мандрівки і цікаві зняття допомогли нам знайти спільну мову і вже на 3 день ми вже розуміли одне одного з півслова.
Незабутньою пригодою для новаків стала канатна траса, де малеча вдосталь налазилась на гарній висоті, незважаючи на дощ.
Великою приємністю став для нас басейн, де ми мали можливість не тільки поплавати, а й пограти в різні ігри.
Ввечері слов’янські пластуни провели тематичну ватру, на якій поговорили на серйозні теми: війна на Україні, як живеться слов’янцям, зокрема пластунам після війни, вивчили області України та пограли в ігри. Ми показали відео про зруйноване і відновлене наше місто, відеоролик, який був зроблений силами школярів Слов’янська і виграв 1 місце в Україні на конкурсі «Відкривай Україну» та інші фільми, де показані немальовничі місця України.
Кожного дня ми пізнавали навколишній світ: вивчали природу, тварин, птахів, рослинність, милувались краєвидами, підкоряли вершини уельських гір.
Настав час першої ватри, на якій учасники продемонстрували свої здібності в народних танках, яких навчила бунчужна сестричка Ханя. А також відбулось урочисте переведення 3 новаків в юнацтво.
Розпочався другий тиждень таборування. Всі вже настільки здружились, що здавалось, що ми вже тут все життя.
Однією з пригод, як запам’ятається усім та боровикам назавжди став напад новацтва на юнацький під табір. З самого ранку новаки готувались до цієї події. Перед цим вони мали гутірки з планування, картографії, малювання шкіців, розробляли план нападу і викрадення хусток. Кожен мав своє завдання: попасти непомітно на під табір юнаків, залізти в шатро і знайти там юнацьку хустку. В цей час юнаки мали свою програму: хтось слухав гутірку біля їдальні, а хтось ставив браму на своєму підтаборі.
Новаки розуміли всю небезпеку цієї місії. Якби хтось їх помітив або впіймав, то вони би стали заручниками і потім мали би відкуплятись від юнаків. Але всі підійшли до цього завдання дуже серйозно. Кожен зробив собі маскування, слухався вказівок виховників і викнали це завдання на відмінно.
Пластова старшина була в курсі наших витівок і підіграла нам: Сливка зробив алярм в одностроях, я тільки новаки виконали місію викрадення і юнацтво було дуже розгублене. Вони не могли збагнути, хто ж міг поцупити їхні хустки. Але потім вони помітили, як діти виходять дружньо співаючи і пританцьовуючи з хустками в руках. Новацький під табір прийшов до юнаків з вимогою обміняти їхні хустки за 2 дні допомоги. Юнаки мали кожного ранку приходити 2 дні підряд і прибирати в новацьких бараках, застеляти їхні ліжка, проводити руханки. Юнацво, звичайно, образилось на таку витівку малих, але їм нічого не довелось, я погодитись, щоб отримати свої хустки назад і наступного рабу бути більш пильними і уважними та ретельніше охороняти свій під табір від непрошених гостей.
Ще один веселий і незабутній день для новаків був, коли ми всі поїхали до Грінвудського парку. Цілий день ми катались на різних атракціонах, грали в ігри, мандрували і неймовірно провели час.
Так, промайнули 2 веселі тижні, табір добіг до кінця, мали прощальну ватру, де учасники показували свої танцювальні виступи, співали і бавились. Учасниця зі Слов’янська Шелудешева Оксана подарувала усім неймовірний ліричний танок.
Після роз’їзду всіх учасників команда з України лишилась ще н 3 дні в Уельсі, щоб допомогти в згортанні табору та трошки більше пізнати казкову країну.
Підкорення Сноудину, екскурсії музеями, замками, купання в морі – все це залишиться в нашій пам’яті надовго. За прекрасний відпочинок дякуємо пластунам з Великобританії, зокрема коменданту табору Яремі Кучинськму.
Ще одним сюрпризом для нас був відпочинок у Лондоні, де ми познайомились з найвідомішими місцями. Ввечері відвідали спортивний комплекс, де могли позайматись на тренажерах, пограти у волейбол та поплавати в басейні, ще й погрітись у сауні.
Наступний день був дощовим, але не менш цікавим. Ми взяли екскурсію містом на «Бігбусі» (двоповерховий екскурсійний автобус), поплавали на кораблі по Темзі і побачили багато цікавого. Ввечері зустрічались з пластунами станиці Лондон, які познайомили нас з китайською кухнею та показали китайський квартал, а також зробили нам веселу нічну екскурсію містом.
Нас радо приймала українська католицька церква, де ми жили ці дні. Щиро дякуємо за організацію нашого перебування в столиці станичному Денису Оугрину.
ст. пл. Шелудешева Марина, ЧМаки (станична ст. Слов’янськ)